Криміналістичне дослідження документів (курсовая)

Курсова робота з предмету “криміналістика” на тему “Криміналістичне
дослідження документів»

Зміст

Вступ
………………………………………………………………
…………………………………… с. 3.

Розділ 1. Об’єкт криміналістичного дослідження документів
………………… с. 6.

Розділ 2. Предмет криміналістичного дослідження документів і загальні
правила призначення експертиз по документах
……………………………………. с. 10 2.1 Питання, які
можуть бути вирішені у процесі дослідження документів 10

2.2 Загальні правила щодо дослідження документів і призначення експертиз
по них.
………………………………………………………………
………………………………… с. 14

Розділ 3.Окремі види дослідження документів, їх предмет і особливості.
с. 19

3.1 Дослідження почерку з метою встановлення особи, яка написала
рукописний документ. ……………………………………………….……… с. 19

3.2 Дослідження документів з метою встановлення у їх тексті ознак
підробки традиційними способами.
………………………………………………………………
……. с. 20

3.3 Встановлення підробки відтисків печаток і штампів традиційними
методами.
………………………………………………………………
……………………………. с. 23

3.4 Дослідження тексту, виконаного на друкарській машинці з метою
встановлення останньої.
………………………………………………………………
………. с. 26

3.5 Дослідження документів, виконаних за допомогою сучасної комп’ютерної
техніки з метою встановлення в них підробки.
……………………………………..с. 29

Висновки
………………………………………………………………
……………………………. с. 31

Вступ

Актуальність теми досить висока, оскільки насьогодні у порівнянні з
попередніми роками значно збільшилась кількість досліджень, що
призначаються по документах у різноманітних справах. Треба підкреслити
значення даного виду досліджень як такого, що призначається не лише в
рамках розслідування кримінальних справ, а й по цивільним і
господарським справам, де фігурують документи, щодо яких виникають
сумніви у достовірності.

Значний зріст документообігу, пов’язаний з виникненням ринкових відносин
і значним поширенням сучасної друкуючої техніки викликав, з іншого боку,
значну злочинну активність, спрямовану на неправомірне використання і
підробку документів. Це, в свою чергу, поставило нові питання для
дослідників і слідчих, які полягають у вдосконаленні існуючих і
створенні нових методик проведення досліджень (засобами криміналістики)
документів як носів юридичної інформації і доказів по справах.

Ступінь дослідженості теми. Тема вивчалася багатьма дослідниками, і на
70-80 роки ХХ ст. сформувалася потужна школа у рамках даного напрямку
криміналістики. Основними центрами розробки методик дослідження
документів стали Московський, Харківський, Одеський
науково-дослідницькі інститути судових експертиз. Багатьма авторами
були сформовані основні положення стосовно всіх існуючих на той час
видів досліджень документів. Проте, зважаючи на швидкий розвиток техніки
у 90 роках ХХ ст. і виникнення труднощів з фінансуванням наукових
розробок, можна констатувати порівняно невисоку кількість публікацій на
тему сучасного стану даного виду досліджень, вкрай малу кількість
методик дослідження документів, виконаних за допомогою сучасної
комп’ютерної і друкуючої техніки. Для заповнення прогалин у дослідженнях
з цього питання часто доводиться звертатися до технічної літератури
некриміналістичного характеру.

Об’єкт Об’єктом даної курсової роботи є дослідження документів в цілому
і як сукупність окремих видів дослідження, загальні правила і порядок
дослідження документів

Предметом роботи є загальні засади проведення дослідження документів,
методика і правила його призначення і проведення на всіх етапах
розслідування, окремі види досліджень що є складовими елементами поняття
дослідження документів

Мета роботи полягає у ознайомленні з загальними положеннями щодо
дослідження документів у якості носіїв інформації і доказів по справі,
вивченні загальних правил і закономірностей даного виду досліджень,
вивчення загального порядку призначення експертиз по документах,
виявлення і вивчення особливостей окремих видів досліджень в рамках
об’єкту роботи, ознайомлення з суттю і порядком призначення і проведення
досліджень документів.

Завдання роботи полягає у вивченні основних понять, пов’язаних з
дослідженням документів, в тому числі самого поняття документу,
ознайомленні з законодавчими і практичними вимогами щодо призначення і
проведення дослідження документального матеріалу, усвідомленні суті і
основних принципів окремих видів дослідження в рамках загального
предмету вивчення.

Інформаційною базою роботи виступають як підручники, навчальні посібники
для підготовки фахівців, так і монографічна література, присвячена
питанням даної роботи. При написанні роботи широко використовувалися
інструктивні матеріали, наукові публікації, призначені для експертів і
слідчих, нормативні акти, які регулюють порядок призначення і проведення
досліджень компетентними особами і органами.

Робота складається з трьох розділів. У першому розділі розглядається
об’єкт дослідження, у другому – предмет дослідження і порядок
призначення дослідження по документах. Третій розділ містить загальні
відомості по основним видам досліджень. Розділи мають у складі по
декілька підпунктів.

Розділ 1. Об’єкт криміналістичного дослідження документів

Об’єктом дослідження в рамках криміналістичного дослідження документів
є, власне, документи. Як в українській, так і в російській мові під
документом, в основному, розуміється: 1) діловий папір, що посвідчує
певний юридичний факт чи право на що-небудь; 2) письмове свідоцтво що
офіційно підтверджує особу пред’явника (паспорт і т.ін.); 3) письмове
свідчення про що-небудь історичне, важливе,. У юридичній літературі
наводяться визначення документа в загальноправовому і криміналістичному
змісті. Під загальноправовим визначенням документа розуміють письмовий
акт чи спеціальний предмет, що фіксує (посвідчує) знаками природної мови
або інших знакових систем (наукових, технічних і т. ін.) волевиявлення,
процеси і результат діяльності людей, відомості про інші факти, значення
яких визначається повноваженнями автора, порядком виготовлення і
дотриманням встановлених реквізитів.

У криміналістиці документи розглядаються не тільки в загальноправовому і
процесуальному змісті, але і як матеріальні предмети, що піддаються
спеціальним дослідженням. Ця ознака в даній галузі є істотною і в
сполученні з загальними і процесуальними ознаками документів відображена
у криміналістичному визначенні їхнього поняття. У криміналістиці під
документом розуміється письмовий акт (або інший предмет), на якому за
допомогою письма чи інших знакових систем зафіксовані (засвідчені)
відомості про обставини, що відносяться до справи, які піддаються
спеціальним дослідженням з метою з’ясування їх доказового значення.

За своїм цільовим призначенням, формою і характером змісту документи
можуть бути різними, однак при всьому їхньому різноманітті можна
сформулювати загальні вимоги, яким повинен відповідати письмовий
документ: 1) у документі повинні міститися відомості про визначені
обставини і факти.; 2) відомості про факти й обставини, відображені в
документі, повинні мати відношення до суті справи, що розглядається.; 3)
виклад і посвідчення обставин і фактів, що містяться в документі,
здійснюється установою чи посадовою особою в межах посадової
компетенції. Якщо документ виходить від громадянина, то посвідчення і
виклад обставин здійснюється в межах його правомірності і фактичної
поінформованості. Якщо документ не задовольняє хоча б одну з
перерахованих вимог (умов), він не може бути прийнятий як достовірний.
Відомості, що містяться в ньому, стають сумнівними.

Документи займають одне з найважливіших місць серед інших речовинних
доказів. Потреба в криміналістичному дослідженні документів виникає при
розслідуванні найрізноманітніших злочинів, оскільки документ може бути
як предметом злочину (наприклад, злочини, передбачені ст. 215, 358, 366
КК), знаряддям його вчинення, вразі, коли підроблений документ
використовується злочинцем. Документ може виступати і носієм інформації
по розслідуваній справі, бути доказом вчинення злочину чи
правопорушення.

Експертиза документів має значення й у цивільних справах при заяві
суперечки про підробку. В даному разі вирішується питання чи є документ
дійсним і чи має юридичне значення для сторін по справі. Якщо самі дії
особи, яка виготовила підробку, будуть містити склад злочину, результати
дослідження можуть виступати підставою для відкриття кримінальної
справи.

Документи є предметом криміналістичного дослідження, якщо вони служать
речовими доказами в кримінальних справах або письмовими доказами в
цивільних справах. У криміналістиці поняття документа відноситься тільки
до письмових актів; це, насамперед, рукописи, акти, надруковані на
друкарській машинці, виготовлені на множильних апаратах і типографський
спосіб. Поняття документа охоплює не тільки записи, виконані буквами
того або іншого алфавіту, але й умовні письмові зображення (креслення).

Аналіз судово-слідчої практики показує, що знаряддям вчинення багатьох
злочинів у сучасних умовах є підроблені документи. Всі документи, які
найбільш часто стають об’єктами підробки, за своїм призначенням можуть
диференціюватися на такі види: договори та супутні їм документи
(гарантійні листи, доручення): документи бухгалтерського обліку
(первинні та звітні): розрахункові документи; внутрішня облікова
документація суб’єкта господарювання; документи, що посвідчують особу,
рівень її освіти (паспорти, атестати, дипломи); паперові гроші та цінні
папери: технічні паспорти па автомототранспорт і т. ін. Документи з
ознаками підробки стають носіями криміналістично значимої інформації,
яка необхідна для встановлення істини по справі.

Серед великої кількості документів с група особливо важливих, підробка
яких являє підвищену небезпеку для держави, до їх числа відносяться:
грошові білети, облігації державних позик, лотерейні білети, чеки,
ощадні книжки, проїзні квитки на різні види транспорту, знаки поштової
оплати, деякі особисті документи громадян – паспорта, військові квитки,
свідоцтва про народження, дипломи і атестати, посвідчення водія і т. ін.
Всі ці документи забезпечуються захисними засобами, які затрудняють їх
підробку і таким чином полегшують її розпізнання називають конгревними
від імені винахідника В. Конгрева, який рекомендував їх вперше для
захисту паперових грошових знаків від підробки шляхом забезпечення
паперу тисненим зображенням. Для забезпечення від підробки серій і
номерів документа, використовуються спеціальні цифри для позначення
номерів і серій облігацій державних позик і лотерейних білетів. Ці
позначення друкуються способом високого друку.

Отже, документом вважається об’єкт, в якому зафіксована значима
інформація. Ця інформація може нести юридичне значення, або ж таке
значення має сам документ. Таким чином, документи можуть виступати
об’єктом судово-криміналістичного дослідження, оскільки можуть мати
певне значення по розслідуваній справі. Таке значення може виражатися у
тому, що документ несе фактичну чи доказову інформацію по справі, або
(якщо слідчим він у встановленому КПК порядку визнаний таким) сам
виступає речовим доказом.

Розділ 2. Предмет криміналістичного дослідження документів і загальні
правила призначення експертиз по документах.

2.1 Питання, які можуть бути вирішені у процесі дослідження документів.

Предметом у науці вважається певне коло питань, які досліджуються у
процесі вивчення певного об’єкту, отже, відображають причину, яка
зумовлює саме дослідження.

Виходячи з цих загальнонаукових позицій, можна визначити предмет
вивчення для галузі науки криміналістики, якою є криміналістичне
дослідження документів. Об’єктом дослідження виступають різноманітні
документи, які в силу певних обставин мають значення по справі,
впливають на її розслідування і вирішення. Саме дослідження
призначається слідчим або судом для вивчення документів з точки зору їх
юридичного значення, яке вони мають для правовідносин та їх сторін.

Предмет дослідження включає в себе багато складових елементів, існування
яких зумовлене різними правовими ролями об’єкту дослідження. Наприклад,
якщо постає питання про визначення підробки документу як діяння, що
містить ознаки злочину, в процесі дослідження вивчається питання
справжності або підробленості документу, способів, засобів, що
застосовувалися при його підробці, іноді ставиться питання про
ідентифікацію особи, якою було виконано підробку. В іншому випадку, якщо
на вирішення експерта ставиться питання про визначення особи, яка
виконала рукопис, автора певного твору, вирішенню підлягають питання
суто ідентифікаційного характеру з метою встановити конкретного автора
тексту. Таким чином, за специфікою предмета дослідження можна виділити
два напрямки дослідження документів: ідентифікаційний і
неідентифікаційний. У першому випадку мова іде про дослідження
індивідуальних ознак, притаманних конкретній особі (наприклад, почерк),
або конкретному механізму (друкарська машинка, кліше печатки) з метою
встановлення автора або механізму, з яким він працював. Для даного виду
досліджень характерне співставлення оригіналу документу і зразків, які
надаються для дослідження, з метою встановлення спільностей або ж
розбіжностей. Таке порівняння дає змогу ідентифікувати за приватними
ознаками авара або певний пристрій, яким був виконаний документ чи
напис. Так само можлива ідентифікація особи за особливостями письмового
мовлення, яке має індивідуальні для кожної особи стилістичні
особливості, відображає рівень освіти, загальний рівень розумового і
професійного розвитку особи, тощо.

Специфікою ідентифікаційних досліджень є те, що для їх проведення
вимагаються, щонайменше, два об’єкти: ідентифіковуваний і
ідентифікуючий. Тобто щодо першого ставиться питання про відповідність
із другим, до прикладу, ідентифіковуваним об’єктом виступає боргова
розписка, щодо справжнього автора якої виникли суперечки, а
ідентифікуючим – зразки почерку можливих авторів.

Таким чином, перед постановкою питання про проведення іденифікаційного
дослідження документу, слідчий має представити експертній установі
зразки, за якими можлива ідентифікація, або ж пристрій, за допомогою
якого, можливо, даний документ було виконано.

Другу велику групу складають дослідження, які не пов’язані з
ідентифікацією. В даному випадку предметом дослідження буде факт,
процес, який зумовив певні юридичні наслідки. До прикладу, вирішення
питання про наявність у документі підробки, а якщо вона є, спосіб її
вчинення. Навідміну від попередньої групи досліджень, інтерес
представляє наявність чи відсутність ознак певних явищ, дії суб’єкта по
відношенню до об’єкта дослідження, їх характер, послідовність, спосіб
вчинення.

В даному випадку дослідженя можливе без надання якихось інших зразків,
воно проводиться на основі вивчення наявного матеріалу. Внаслідок
проведення такого дослідження документу можна отримати відповідь про
його справжність чи підробленість (часткову, повну), умови виконання,
спосіб, у який його було виконано чи підроблено, тощо. Проте таким чином
не можна отримати відповідь щодо автора такої підробки.

Тут, однак, треба зазначити, що даний поділ є суто науковим. На практиці
майже завжди при проведенні більшості досліджень можуть ставитися
питання як ідентифікаційного, так і неідентифікаційного (технічного)
характеру. Наприклад, при дослідженні машинописного тексту часто
ставиться питання про ідентифікацію конкретної друкарської машинки, а
іноді навіть про визначення особи, якою даний текст виконано. Так само
при дослідженні почерку людини може бути поставлене не лише питання про
авторство, але й питання про зовнішні чинники, що впливали на таку особу
(температура, погодні умови), вік автора, його фізичний і психічний
стан.

Проте у деяких випадках проведення ідентифікації неможливе, тому
доводиться обмежуватися лише суто технічним вивченням документу. Таке
може відбуватися вразі, коли приватні ознаки у засобу, який застосовано
при виконанні документу, відсутні або дуже слабковиражені. Це саме
стосується і випадків, коли приватні ознаки хоча і наявні, але не
характеризуються стійкістю. Наприклад, лазерний принтер майже не
відрізняється від однотипних із ним пристроїв, а деякі приватні ознаки
струменевого принтеру (друкарськоі машинки) можуть абсолютно зникнути
після проведення технічного обслуговування чи ремонту.

Наукою насьогодні відшуковуються нові засоби, за допомогою яких можна
значно розширити коло предметів дослідження, які ставляться при вивченні
документів. Так, поява і поширення сучасних технологій, особливо ПЕОМ і
програмного продукту до них, поставили нові питання перед
експертами-криміналістами, оскільки дана техніка широко використовується
злочинцями. В той же час сучасні технології відкрили нові можливості для
дослідження документів, причому як неідентифікаційного, так і
ідентифікаційного, причому значно знизилася трудоємкість таких
досліджень і знизилася ціна їх проведення.

Проте розвиток техніки і висока стандартизація в галузі виробництва
приладів значно ускладнили, або унеможливили ідентифікаційне дослідження
виконаного на такій техніці документу. Науковці вважають, що дана
проблема може бути вирішена подальшим розвитком криміналістичної техніки
і техніки вцілому. Прикладом подолання подібної проблеми може бути
досить швидка розробка методики ідентифікаціі друкарських машинок у
перших десятиліттях ХХ ст., хоча до того такі прилади вважалися
абсолютно “безликими”.

Підсумовуючи сказане, можна визначити, що загальним предметом
дослідження документів можуть бути: визначення справжності (або
підробки) документу, визначення способу його виконання (підробки),
визначення засобу (в тому числі його ідентифікація), за допомогою якого
документ виконано, матеріал документу, окремих написів чи зображень,
визначення автора документу або окремого напису. Дане коло питань
насправді значно ширше, отже, перелік не є вичерпним. Вразі практичної
потреби або розвитку науки можуть виникати нові предмети дослідження,
які будуть автоматично включатися до загального переліку предметів, що
досліджуються в рамках криміналістичного вивчення документів.

Більш детально предмет дослідження визначається щодо окремих експертиз,
які виконуються в рамках судово-криміналістичного дослідження
документів. Такий перелік істотно допомагає слідчому (судді) при
вирішенні питання про призначення експертизи і, особливо, при
формулюванні питань до експерта, які в обов’язковому порядку містяться в
постанові слідчого (судді) чи розпорядженні суду про призначення
експертизи. Сам перелік питань, винесених на експертизу та порядок її
призначення регулюється Інструкцією про призначення та проведення
судових експертиз,затвердженою наказом Міністерства юстиції від 08.10.98
N 53/5.

2.2 Загальні правила щодо дослідження документів і призначення експертиз
по них.

Дослідження документів, як вже було зазначено, зумовлене їх юридичним
значенням по справі. Загалом, дослідженя проводиться у два етапи і може
бути попереднім і експертним (лабораторним). У першому випадку документ,
який може мати значення по справі, оглядається безпосередньо слідчим на
предмет того, чи містить він потрібну інформацію або чи має він доказову
силу. У цьому ж процесі досліджуються форма, зміст документу, його
особливості, які можуть свідчити про підробку. Таке дослідження є
важливим, оскільки дозволяє “відсіювати” документальний матеріал, який
не відноситься до суті справи, виявляти майбутні речові докази,
визначати потребу подальшого експертного дослідження і формувати питання
для нього. При дослідженні змісту документу потрібно розглянути не
тільки основний текст, але і всі написи, резолюції, позначки як на
лицьовий, так і на зворотних боках документа, встановити призначення і
зміст усіх записів, зпівставити їх між собою.

Попередній огляд документа і дані, виявлені підчас його проведення
оформлюється протоколом огляду. Проведення огляду і встановлені підчас
огляду факти можуть бути підставою для призначення експертизи документа.
Отже, задачами огляду є: 1) встановлення змісту документа; 2) перевірка
реквізитів документа; 3) дослідження зовнішнього стану документа, 4)
установлення, чи не наявні у документі ознаки підробки, а в позитивному
випадку – які саме ознаки; 5) з’ясування, які питання слід поставити
експертові і яким матеріали повинні бути йому направлені для
дослідження.

Другим етапом дослідження є експертне дослідження, предмет якого
вказується у постанові слідчого (суду) про призначення експертизи. Дане
дослідження вимагає спеціальних знань, часто потребує застосування
криміналістичної техніки і проведення його у лабораторних умовах, отже,
проводиться відповідним фахівцем-експертом. Експерт діє на основі
постанови (доручення) слідчого, згідно із законом з метою всебічного і
науково аргументованого дослідження предмету експертизи. Висновок
експерта є процесуальним документом, що може виступати доказом у справі.
Законом передбачено, що в жодному разі висновок експерта не може бути
підмінений висновком слідчого, який заснований на попередньому огляді
документу.

Висновок і самі дії експерта мають відповідати закону і бути логічно і
юридично обґрунтованими. Виконуючи завдання по дослідженню документу
експерт не має права самостійно звужувати коло предметів дослідження,
але може вразі необхідності розширити це коло.

Окремі види досліджень мають свою специфіку як щодо предмету, так і щодо
порядку призначення і проведення. Відомості про порядок призначення і
проведення експертиз регулюються в загальних рисах КПК, більш детально –
Інструкцією про призначення та проведення судових експертиз затверджену
Мінюстом.

Загалом існують правила, якими необхідно керуватися при роботі з
досліджуваними документами. Ці правила є спільними для всіх видів
досліджень документів і спрямовані на збереження об’єктів вивчення і
максимальну ефективність наступних, більш глибоких досліджень. Дані
правила полягають у наступному:

1. На документі, що є речовим доказом, не можна робити ніяких позначок –
сторонні штрихи можуть сховати важливі ознаки.

2. На документі не можна робити нових перегинів (складок), крім
тих, що вже наявні на документі. Первісні складки, їхнє число,
розташування, картина перетинання штрихів тексту зі складками іноді
дозволяють експертові визначити, чи були окремі частини тексту виконані
до або після складання документа й ін.

3. Не слід підшивати документ безпосередньо в справи. Документи повинні
зберігатися в справі в окремих конвертах. Для збереження документів
доцільно користуватися целофановими прозорими конвертами.

4. При вилученні анонімних листів необхідно мати у на увазі, що іноді
автор документа може бути встановлений по збереженим на документі слідам
пальців – потрібно остерігатися, щоб не пошкодити наявні сліди і не
залишити на документі сліди своїх власних пальців. Для цього беруть
документ пінцетом або одягають рукавиці.

Також не припускається зміна первісного стану документа, наприклад,
склеювання розірваного аркуша.

При направленні документів на експертизу вони ретельно запаковуються,
щоб виключити їх втрату або пошкодження, опечатуються печаткою слідчого
(судді). Крім питань до експерта у постанові слідчий (суддя) зазначає
перелік матеріалів, направлених на експертизу і їх опис.

Вразі призначення експертизи ідентифікаційного характеру експерту
надаються придатні для ідентифікації за формою і обсягом зразки, або
пристрій, за допомогою якого могло бути виконано документ (друкарська
машинка, печатка, тощо).

Зразки особливо важливі для ідентифікації особи за почерком. Такі зразки
поділяють на вільні, умовно-вільні та експериментальні зразки
почерку особи, яка ідентифікується. Вільними зразками є рукописи і
підписи особи, яка ідентифікується, виконані до порушення
кримінальної (заведення цивільної чи арбітражної) справи і не
пов’язані з нею (наприклад, листи, шкільні чи студентські конспекти).
Експериментальними зразками є виконані за завданням слідчого (судді)
спеціально для даної експертизи. Їх відібрання проводиться у суворій
відповідності із законом. Сучасна наука виділяє також умовно-вільні
зразки, які виконані особою у зв’язку з цією справою, але не для
експертизи. Згідно законодавства вони також можуть надаватися експерту
для дослідження, проте етичність таких дій слідчого, на думку автора,
викликає сумніви.

Важливо також повідомити експерту обставини знаходження, вилучення
документів, пов’язані із ними обставини справи, виявлені слідчим можливі
ознаки підробки, у випадку дослідження авторства або почерку – дані про
особу і коментаря до наданих зразків. Такі дані істотно полегшують
дослідження документів, скеровуючи дії експерта.

Як висновок можна зазначити, що завданням криміналістичного дослідження
документів, як правило, експертного, є: 1) встановлення способу
виготовлення документа або його окремих фрагментів; 2) виявлення наявних
у документах змін; 3) відновлення пошкоджених документів; 4) відновлення
первісного змісту; 5) відновлення закритих текстів; 6) дослідження
знаків на документах, що їх посвідчують; 7)встановлення засобів і
знарядь, які використовуються для виготовлення документів. Перші два
пункти можуть бути здійснені на етапі попереднього дослідження в процесі
слідчого огляду, а інші – тільки в результаті експертного дослідження.

Отже, дослідження документів може проводитися слідчим чи суддею (судом)
у вигляді попереднього дослідження даного об’єкту, або експертом з
метою всебічного і ретельного вивчення змісту, форми і юридичного
значення документа. На всіх етапах дослідження має суворо відповідати
вимогам закону, бути доцільним і неупередженим. Окремі види дослідження,
які виділяються за об’єктом і предметом вивчення мають свої специфічні
риси і зумовлені ними вимоги, але існують також загальні правила щодо
дослідження документів і поводження з ними. Дані правила і особливості
частково визначені в нормативних і деталізовані в інструктивних актах, є
предметом наукових праць.

Розділ 3. Окремі види дослідження документів, їх предмет і особливості.

3.1 Дослідження почерку з метою встановлення особи, яка написала
рукописний документ.

В практиці розслідування різних категорій злочинів слідчому приходиться
нерідко працювати з такими криміналістичними об’єктами на поверхні яких
можуть бути виявлені сліди людини у вигляді її почерку який може
складатися як із декількох письмових знаків, наприклад, підпис
(малооб’ємні об’єкти), так і з великої кількості письмових знаків, які
складають слова і речення. З метою успішного використання цих
криміналістичних об’єктів у розслідуванні і розкритті злочинів, слідчий
повинен володіти основами визначення окремих ознак почерку, щоб на
початковому етапі розслідування по-перше – мати можливість одержання
діагностичної інформації про особу яка написала знайдений текст (про її
вік, стать, освіту, кваліфікацію і т.ін.), а по-друге, при наявності
підозрюваних осіб, провести попереднє дослідження з метою ідентифікації
наявного почерку і почерку підозрюваної особи. Таким чином можна
отримати оперативно необхідну інформацію для планування наступних
слідчих дій. При вирішенні слідчим питання про необхідність призначення
ідентифікаційної судової експертизи з метою підтвердження особи, яка
написала текст, слідчий має розрізняти почерки підозрюваних осіб за їх
ознаками і тактично правильно, якісно провести відбір (вилучення) його
у підозрюваної особи у вигляді експериментальних зразків. У випадках
виникнення труднощів у слідчого з цього питання він повинен звернутися
за допомогою до спеціаліста-почеркознавця.

Почерку людини властиві загальні й приватні ознаки. Загальні ознаки
почерку – властивості почерку, які проявляються у всіх, або в переважній
більшості букв рукопису і характеризують його виконавця взагалі.
Конкретну особу характеризують приватні ознаки почерку.

Звертає на себе увагу така риса почерку як мінливість. В процесі
діяльності, особливо з віком, почерк може змінюватися. Тому варто
пам’ятати про те, що при представленні зразків на експертизу слід
відбирати як ранні, виконані підчас навчання у школі чи ВНЗ, так і пізні
зразки почерку особи, щоб прослідкувати зміни і закономірності. Поряд із
тим почерк характеризує стабільність окремих рухових стереотипів, які
особа не може змінити навіть вразі умисної “зміни” почерку з метою
приховання свого авторства або підробки під письмо іншої особи. Саме
такі незмінні якості дозволяють проводити ідентифікацію особи по
почерку.

Почерк залежить від зовнішніх факторів. Тобто, залежно від пози, в якій
особа виконала текст, температури, засобу виконання тексту, почерк може
набувати своєрідних ознак, що також варто врахувати при наданні
ідентифікуючого матеріалу.

Ґрунтовне дослідження почерку особи, встановлення особи, яка виконала
рукописний документ має проводитися кваліфікованим фахівцем –
експертом-почеркознавцем. При цьому застосовуються вимірювальні прилади,
фотографування, особливо порівняльна фотозйомка, що дозволяє виявити і
дослідити подібність букв або їх елементів, тексту вцілому. Проте
головну роль при дослідженні почерку грає знання особливостей і
закономірностей, які характеризують почерк людини як явище з точки зору
криміналістики.

PTH

QJ^J

o oe

??? ????? ??????овлення у їх тексті ознак підробки традиційними
способами.

В процесі дослідження документів приходиться зустрічатися з окремими
підробками в справжніх документах і з випадками виготовлення повністю
підроблених документів.

Підробка справжнього документа полягає в зміні його початкового змісту
шляхом підчистки (стиранням або вискоблюванням), травлення, змивання
тексту і виконання замість нього нових записів, а також шляхом дописки,
вклеювання невеликих фрагментів на місці знищення початкових знаків або
вклеювання фрагменту до справжнього документа. Факт знищення записів або
окремих знаків встановлюється за рядом ознак, одні із яких доступні
сприйняттю неозброєним оком, а інші виявляються шляхом використання
відповідних техніко-криміналістичних засобів.

Як уже зазначалося вище, в документах містяться спеціальні реквізити,
(підписи, відбитки печаток і штампів, бланки, захисні сітки і малюнки,
водяні знаки), які підтверджують їх походження, за їхньою допомогою
можна встановити справжність документу. Встановлення факту виготовлення
повністю підробленого документа пов’язано з встановленням наявності
необхідних реквізитів і їх справжності.

Відомі випадки підробки, коли всі реквізити документа є справжні, але
документ, однак, виявляється підробленим, тобто, підробка є частковою
(наприклад, використання справжнього бланку з наявною печаткою).
Найбільш розповсюдженими традиційними видами часткової підробки
документів можуть бути: підчистка, травлення, виправлення і дописка.
Одним із самих простих видів підробки документів є підчистка, тобто
виведення штрихів тексту механічним способом. Метою підчистки є не
тільки виведення “непотрібного” тексту, але й підготовка місця для
дописки яких-небудь інших знаків. Як правило, в результаті підчистки
виводиться тільки яка-небудь невелика частина тексту або окремі штрихи;
інколи – весь текст або значна його частина.

Підчистка є різновидом механічного впливу на документ, отже, може
виявлятися за пошкодженнями паперу документу, потоншенням, зміною
кольору чорнила (барвника) на місцях, які були піддані підчистці. Про
підчистку свідчить потоншення паперу, його кашлатання, наявність дрібних
часточок гумки, якою вона проводилася. Проте в процесі попереднього
дослідження документів необхідно мати на увазі, що в результаті
недбалого зберігання документа можуть виникнути потертості, які за
зовнішніми ознаками подібні ознакам підчистки.

Іншим поширеним способом підробки є травлення. Травлення полягає в
зруйнуванні чи знебарвленні барвника штрихів тексту хімічно активними
речовинами – кислотами і лугами. При вмілому використанні даного способу
текст повністю виводиться і на папері не залишається ніяких видимих
слідів речовини травлення.

Виявити підробку шляхом травлення можна шляхом опромінення документа
інфрачервоним або ультрафіолетовим випроміненням, причому через
наявність на слідів реактиву, витравлені ділянки будуть мати своєрідну
люмінесценцію. Використовуються лабораторні хімічні аналізи, які
дозволяють встановити речовину, яка використана при травленні. Через
відносну складність, дослідження проводяться в лабораторних умовах
фахівцем-експертом.

Нескладним видом підробки документів є дописка, а також “виправлення” чи
переробка – внесення в початковий текст додаткових слів, знаків, цифр
або їх виправлення шляхом домальовування (переробки) деяких елементів.

На зміну змісту документа можуть указувати протиріччя між його окремими
частинами – наприклад, невідповідність: між підсумком в
розрахунково-платіжних відомостях і фактично одержаною сумою; між датою
документа і фактичним часом зазначеної події; порушення алфавітного
порядку записів. Ознакою, характерною для внесення змін в документ, є і
незвичне розміщення записів (поза лініюванням, між рядками).

Різновидом підробки документів шляхом дописки і переробки є вклейка
шматочків паперу з позначеннями на місце попередньо знищених.

Ознаками такої підробки є добре видимі на просвіт потовщення паперу в
місці вклейки, які виявляються за допомогою освітлення косопадаючими
променями краї наклеєного шматочка паперу з новим позначенням.

3.3 Встановлення підробки відтисків печаток і штампів традиційними
методами.

Для успішного проведення огляду і дослідження відбитків печаток і
штампів необхідно знати ознаки властиві справжнім печаткам і штампам. За
необхідності отримання відомостей про них треба звернутися за
консультацією до спеціаліста.

Документи скріпляються за допомогою відбитків гумових (каучукових)
печаток, які зафарбовані мастикою, або металевими, які використовуються
для нанесення як рельєфних, так і забарвлених відбитків; штампи
використовуються або в якості знаку посвідчення (кутовий штамп),
службових поміток (штамп реєстрації і т.ін.). Печатки бувають гербові
(на них є зображення державного герба, виконане у відповідності з
описом, який міститься у конституції держави) і прості. Гербові печатки
і багато простих виготовляються круглої форми. Прості печатки можуть
мати і іншу форму.

В круглих печатках по периферії розміщуються звичайно дві концентричних
окружності на деякій відстані одна від іншої, між ними розміщують текст,
кінець і початок тексту позначають зірочками. Лінія рядка тексту являє
собою правильну окружність, при цьому осі всіх пересікаються в одній
точці – центрі кола печатки. Текст печаток, які виготовляються в
майстернях, перевіряється коректорами і не може містити граматичних
помилок.

Таким чином, ознаками справжньої печатки будуть: суворо геометрична
форма відбитка печатки; стандартність шрифта; однаковий розмір
інтервалів; радіальне розташування букв (в круглих печатках); належне
зображення герба (емблеми).

При тривалому використанні печатки можуть спостерігатися деякі зміни у
відбитках. Однак ці зміни не торкаються головних, зазначених вище ознак,
а виражаються частіше всього в деформації окремих частин деяких букв або
бувають обумовлені забрудненням печатки і т. ін.

Підробка відбитків печаток і штампів здійснюється способами, які можна
розділити на дві групи: створення самостійного відбитка, аналогічного
справжньому і копіювання, перенесення справжнього відбитка на документ,
що підроблюється. Відомі випадки, коли виготовляється підробні відбитки,
несхожі на жодні із існуючі – при цьому підробник обмежується наданням
документу “офіційного” вигляду.

Найбільш розповсюдженими традиційними способами підробки печаток і
штампів є малювання печатки чи штампу на самому документі, виготовлення
підробленого кліше, перекопіювання відбитку печатки чи штампа зі
справжнього документа. Насьогодні для підробки відтисків печаток широко
використовується комп’ютерна техніка, про що буде сказано далі.

Однією із різновидностей малювання печатки на документі є домальовування
частини відбитку печатки на пізніше переклеєній фотографії.

Виготовлення підроблених документів може бути поєднано з використанням
справжніх відбитків печаток чи штампів. У цих випадках або виводиться
початковий текст документа, або використовується викрадений чистий бланк
установи, на якому заздалегідь було поставлено печатку. Про це свідчить
невідповідність зношення паперу даті виготовлення документа, сліди
знищення початкового тексту незвичність розташування тексту в просторі,
який було обмежено відбитком печатки, розміщення тексту зверху відбитка
печатки, наявність розпливів чорнил в місцях старих складок документа і
т.ін. Спостереження документа в інфрачервоних променях може дати
позитивні результати для встановлення наявності підробки як підпису, так
і відбитка печатки (штампа).

Такі основні ознаки традиційних видів і способів підробки можуть бути
встановлені слідчим проведенні попереднього дослідження документів з
метою встановлення в них доказової інформації. Вразі виявлення ознак
підробки, слідчий має призначити експертизу, яку проводить експерт з
використанням криміналістичної техніки і засобів.

При цих дослідженнях ставляться наступні задачі: а) виявлення
недостатньо розбірливих відбитків, б) встановлення, чи виконаний
досліджуваний відбиток даною печаткою (штампом), в) виявлення підробки
відбитка і встановлення способу, яким виконана ця підробка.

Ідентифікація печатки (штампа), тобто, встановлення, чи виконаний
досліджуваний відбиток визначеною печаткою або штампом, здійснюється за
допомогою порівняльного дослідження відбитка зі зразками печатки
(штампа), яким він був приблизно виконаний.

При призначенні експертизи слідчий або суд направляє експертові,
одночасно з запідозреними документами, що підлягають ідентифікації,
печатку або штамп, а при неможливості представити такі – зразки
відбитків цієї печатки або штампа.

Одночасно з представленням зразків доцільно повідомити експертові
відомості про час і місце виготовлення даної печатки або штампа, умови
збереження і користування ними, а також, якщо сама печатка або штамп не
висилається експертові, дані про результати їх слідчого огляду: ступеня
зношеності, забруднення і наявних дефектів.

3.4 Дослідження тексту, виконаного на друкарській машинці з метою
встановлення останньої.

Насьогодні даний вид дослідження, що став “класичним” для науки
криміналістики, поступово і, останніми роками, доволі швидко втрачає
своє значення. Причиною стало широке розповсюдження комп’ютерної техніки
і, як наслідок, значне скорочення об’єму документів, виконаних на
друкарських машинках. Проте він і досі є важливим і часто необхідним для
встановлення істини по справі, де фігурує як доказ машинописний текст.

У практиці використовуються декілька типів друкарських машинок у яких
більшість ознак можуть співпадати, однак кожна окрема друкарська машинка
володіє відносно стійкими ознаками, за допомогою яких можливо її
індивідуалізувати – відрізнити від усіх інших друкарських машинок.
Індивідуалізувати машинку здатен тільки комплекс ознак, особливо
приватного характеру.

Попереднє дослідження документів, виконаних на друкарських машинках
проводиться слідчим, з метою встановлення підозрюваної друкарської
машинки, на якій були виконані останні, в процесі якого він здійснює
збір і підготовку матеріалів для призначення ідентифікаційної
техніко-криміиалістичної експертизи документів. Але на початковому етапі
розслідування, коли у слідчого немає ще ніякої інформації про
підозрювані друкарські машинки (їх тип, марка) на яких могли бути
надруковані дані документи, попереднє дослідження цих документів дає
слідчому інформацію діагностичного характеру – отже, пошук підозрюваної
друкарської машинки буде проводитися більш цілеспрямовано. При
проведенні попереднього дослідження і вивченні документів слідчий
повинен знати, за допомогою яких ознак можливо встановити відповідну
друкарську машинку на якій було виконано підозрюваний документ.

Кожний криміналістичний об’єкт володіє, як відомо, великою кількістю
ознак, які його індивідуалізують, однак, не всі вони рівноцінні для
криміналістичної ідентифікації. Деякі ознаки характеризуються швидкою
мінливістю (у тексті документу, виконаного на друкарській машинці,
можуть бути присутні “сліпі знаки”, що виникають в результаті
неналежного догляду за друкарською машинкою і які після першої ж чистки
шрифту можуть зникнути) і тому вони в можуть мати невелику цінність.
Ознаки, які мають більш стійкі властивості, що відрізняються повільними
змінами, для криміналістичної ідентифікації мають більшу цінність. Але
всі ознаки одержують достатньо чітке і повне відображення при взаємодії
ідентифікованого об’єкту з ідентифікуючими об’єктами. Очевидно, то
тільки ті ознаки, які мають більш стійкі властивості і добре
відображаються на інших об’єктах являють цінність в процесі
ідентифікації.

Найбільш цінним носієм ознак є система букводрукуючих механізмів.
Конструкція і стан кожного із вузлів чи механізмів здійснює визначений
вплив на роботу друкарської машинки, і, таким чином, відображається в
тій чи іншій формі у надрукованому тексті.

Незважаючи на уніфікацію і стандартизацію деталей сучасних друкарських
машинок різних систем, існує можливість розподілу їх на групи, які
помітно відрізняються між собою. Як випливає із загальної теорії
криміналістичної ідентифікації, немає повністю тотожних один одному
об’єктів. Виготовлені один за одним вироби масового серійного
виробництва, не дивлячись на всі їх подібності, неминуче відрізняються
один від одного в дрібних деталях форми, розміру, співвідношення деталей
і т. ін. Тому будь-яка деталь друкарської машинки не може не
відрізнятися від іншої, виготовленої в тих же умовах. Однієї цієї
обставини достатньо для індивідуалізації будь-якої друкарської машинки.
Проте не будь-яка така відмінність може бути виявлена, зафіксована і
співставлена при дослідженні.

Ознаки, за допомогою яких встановлюється та чи інша друкарська машинка
розподіляються на загальні (родові) і приватні.

Загальні (родові) ознаки друкарської машинки характеризують її взагалі і
можуть бути властивими друкарським машинкам певного типу, системи.

Приватні ознаки друкарської машинки притаманні окремій машинці, і як.
правило, характеризують тільки її, що дозволяє таким чином її
індивідуалізувати. Приватні ознаки можуть бути такі, що виникли за
рахунок яких-небудь порушень технологічного процесу виготовлення, правил
ремонту, за рахунок поломок, зносу, так і такі, що являються
відхиленнями від ідеального, практично нездійсненного стану,
проявляються в розмірах знаків, їх взаємному розміщенні, зовнішніх
формах. Такі зміни характерні для машин, що були у вжитку і мають знос
робочих поверхонь слідоутворюючих деталей.

Приватні ознаки можуть бути встановлені як самим слідчим, так і за
допомогою спеціаліста, в процесі попереднього дослідження документів в
результаті візуального вивчення як без спеціальних
техніко-криміиалістичних засобів, так і з використанням різного роду
засобів з комплекту техніко-криміналістичних засобів слідчого
(наприклад, можливе збільшення знаків у даному документі, сприяє
знаходженню окремих дрібних приватних ознак).

Таким чином, найбільш розповсюдженими приватними ознаками друкарських
машинок можуть бути ознаки двох видів: 1) приватні ознаки, які
утворилися в результаті неповного виготовлення (лиття) окремих знаків
(букв, цифр, розділових знаків), або набуті в результаті неналежної
експлуатації машинки. 2) приватні ознаки, які утворилися тільки в
результаті експлуатації друкарської машинки і, особливо, в результаті
неналежного її догляду.

3.5 Дослідження документів, виконаних за допомогою сучасної комп’ютерної
техніки з метою встановлення в них підробки.

Зростання кількості підроблених документів в господарській діяльності
можна пояснити поширенням, доступністю, ефективністю сучасної
копіювально-розмножувальної та комп’ютерної техніки, створення нових
програмних продуктів, які дозволяють удосконалювати способи матеріальної
підробки документів, у сукупності з кількісним та якісним зростом
документообігу в господарській діяльності, б) відсутністю єдиних
стандартів щодо оформлення документів, які використовуються суб’єктами
господарювання, існування прогалин у вимогах щодо оформлення документів
суб’єктами господарювання, які проявляються у спрощенні процедур
укладання угод.

При підробці можуть бути використані принтери, які за конструкцією
поділяються на лазерні, матричні і струменеві, так і копіювальні апарати
(ксерокси). Треба зазначити, що в останній час
копіювально-розмножувальні апарати з допомогою цифрових інтерфейсів
перетворилися у багатофункціональні прилади, здатні не тільки копіювати,
але й сканувати зображення та одержувати роздруковки, працюючи як
лазерні принтери.

Основною проблемою при ідентифікації подібних пристроїв є те, що на
відміну від друкарських машинок, підчас друку немає безпосереднього
контакту між папером і друкуючими деталями (крім матричних принтерів), а
це не дозволяє відтворювати приватні ознаки самого пристрою. Більше
того, часто маскуються і родові ознаки. Ці особливості найчастіше не
дозволяють ідентифікувати конкретну модель принтеру як таку, на якій
було виконано документ. Це часто використовує злочинець, щодо якого сам
факт наявності у нього певного друкуючого пристрою не утворює прямого
доказу.

Матричні (голкові) принтери друкують текст за допомогою друкуючих голок,
які ударами по друкуючій стрічці в певній послідовності наносять на
папір текстоутворюючі крапки.

Лазерні принтери наносять зображення шляхом електризації ділянок паперу,
на які під дією заряду наноситься фарба-тонер. Контакту між друкуючим
механізмом тут немає, оскільки на папір фарба потрапляє не механічним
шляхом, а під дією притяжіння електричних полів.

В зв’язку з тим, що останній час все частіше зустрічаються випадки
підробки паперових грошових знаків, відбитків печаток, штампів, підписів
з використанням струменевих принтерів, необхідно приділити увагу
методиці попереднього дослідження цих об’єктів з метою встановлення
ознак їх підробки. З метою виявлення підробки. необхідні спеціальні
знання про відмінні особливості принтерів, їх можливості.

Струменеві принтери були вперше випущені фірмою ІВМ в 1978 р. В цих
принтерах використовується друкарська головка з декількома десятками
сопел, розташованими в один чи декілька паралельних рядів, через які
чорнила наносяться на папір у вигляді мікроскопічних крапок.

На сучасному етапі широке розповсюдження одержали кольорові струменеві
принтери, в яких використовуються рідинні чорнила чотирьох кольорів:
голубого, пурпурного, жовтого, чорного, вони поміщаються в картридж. В
одних моделях кольорових струменевих принтерів можлива установка тільки
одного картриджа – кольорового чи чорного (перехід від чорно-білого до
кольорового друку здійснюється заміною картриджа). В інших моделях
принтерів одночасно встановлюється два картриджа (кольоровий і чорний) і
таким чином вирішується проблема кольоропередачі чорного кольору.

Документи, надруковані за допомогою струменевих принтерів,
характеризуються такими ознаками: 1) штрихи знаків складаються із
дрібних крапок; 2) відсутній рельєф вдавлювання; 3) краї штрихів не
чіткі; 4) барвник розміщується рівномірно на поверхні паперу, утворюючи
незначні розпливи вздовж волокон паперу.

Основне значення для встановлення справжності, способу виготовлення
сумнівних документів та встановлення їх відіграють спеціальні
криміналістичні знання, носіями яких насамперед є фахівці-експерти, що
проводять техніко-криміналістичні дослідження документів, тому слідчі у
необхідних випадках повинні звертатися за допомогою таких спеціалістів.

На сучасному етапі розроблена методика з дослідження відбитків печаток і
штампів, виготовлених злочинцем за допомогою принтерів, оскільки крім
можливості отримання відбитку шляхом безпосереднього контакту рельєфного
кліше з папером, існує можливість введення зображення печатки у пам’ять
комп’ютера з отриманням її копії на необхідних документах через принтер.
Але зображення, отримане за допомогою принтерів (як струменевих так і
лазерних) будується за допомогою крапок, як зазначалося вище, що в свою
чергу виступає основною ознакою підробки таких реквізитів документу як
печатка чи підписи відповідних посадових осіб під документами.

Беручи до уваги викладене вище, окремі експерти які займаються
техніко-криміналістичним дослідженням документів, рекомендують як
слідчим на етапі слідчого огляду документів, так і особливо експертам
безпосередньо на етапі експертного дослідження, приділяти увагу таким
реквізитам документу, як підпис і печатка, звергаючи основну увагу на
можливу наявність крапкового відображення реквізитів – одну із ознак
підробки останніх за допомогою сучасної розмножувальної (комп’ютерної)
техніки.

Висновки

При написанні даної роботи автором були розглянені обєкт і предмет
дослідження при проведенні дослідження документів, основні принципи і
засади щрдо призначення і проведення таких досліджень. В загальному
охарактеризовано чотири найбільш важливих видів досліджень документів.

В процесі роботи досліджувалися різноманітні джерела і література.
Важливу роль при цьому відігравала спеціальна література з окремих
техніко-криміналістичних питань, інструкції щодо призначення і
проведення досліджень документів.

У звязку із обмеженим обємом даної роботи, автором були віиділені
основні моменти щодо кожного окремого питання роботи з метою надання
основної інформаціі з даних питань у стислій формі. Особливу увагу було
приділено практичній стороні даного виду дослідження з метою надати
якомога більше інформації щодо окремих видів досліджень, їх суті,
особливостей при призначенні і проведенні, зясуванню кола питань, які
можуть досліджуватися як вцілому, так і в рамках окремих експертиз.

В процесі роботи автор прийшов до таких висновків: 1) документ являє
собою матеріальний обект, в якому зафіксована інформація про значимі
факти або яким посвідчується певна обставина. Залежно від свого значення
і змісту документи поділяються на окремі види і категорії; 2) документи
є важливими обєктами, які можуть виступати знаряддями чи обєктами
злочину, мати доказове значеня, нести певну важливу інформацію по
справі, тому потребують ретельного вивчення, і, вразі сумніву в
достовірності – дослідження; 3) дослідження може проводитися у формі
попереднього дослідження, яке робиться слідчим чи суддею (судом) і у
формі експертного дослідження, при якому вимагається залучення
фахівця-експерта. Таке дослідження експерт проводить за дорученням
слідчого (судді) згідно винесеною слідчим (суддею) постановою.
4)дослідження документів може мати на меті зясування іх достовірності
(вразі недостовіроності – способів підробки), або ж ідентифікацію
особи-виконавця такого документу; 5) результат дослідження має значення
як доказ і оформлюється як процесуальний документ; 6) Окремі види
дослідження, розглянені в роботі, мають свої обєкти (в рамках загального
обєекту дослідження), особливості щодо підготовки і проведеня
дослідження, вимагають спеціальних знань при проведенні досліджень; 7)
Насьогодні даний вид досліджень швидкими темпами розвивається, причому
розвиток іде як по шляху вдосконалення вже існуючих видів, форм та
методик дослідження документів, так і шляхом винайдення нових видів і
предметів дослідження (ідентифікаційне дослідження текстів, друкованих
на принтерах, дослідження ксерокопійованих документів, тощо.)

Важливим є також і те, що надалі буде зростати як кількість. Так і
якість досліджень, обєктом яких виступають документи. Це, передусім,
повязано із значенням даного виду криміналістичних досліджень для
цивільного і господарьского судочинства, кількісним і якісним зростанням
рівня підроблених документів в обороті у звязку з утвердженням ринкових
відносин.

Саме тому співробітникам органів досудового слідства і суду вкрай
важливо чітко знати можливості щодо проведення дослідження доукментів,
методику проведення попереднього огляду документів, коло питань, яке
може бути зясоване в процесі проведення експертиз, порядок і правила
призначення експертиз по документах, особливості щодо призначення
окремих видів експертиз. Завдяки цьому може значно зрости ефективність
розслідування і вирішення справ, по яких як джерела інформації або
докази фігурують документи, що, як наслідок, слугуватиме укріпленню
законності і правопроядку в державі.

Література та джерела

Джерела

1. Конституція України 1996 р.

2. Кримінальний кодекс Украіни 2001 р.

3. Кримінально-процксуальний кодекс України

4. Інструкція про призначення та проведення судових експертиз,
затверджена наказом Міністерства юстиціі від 08.10.98 N 53/5.

Література

1. Дмитриев Е.Н., Сафроненко Т.И., Сосенушкина М.Н. Исследование
оттисков удостоверительных печатных форм (печатей и штампов),
изготовленных по новым технологиям // Экспертная практика. – № 43. – М.:
ЭКЦ МВД России, 1997.

2. Криминалистика /Под ред. Винберга А. И., Митричева С. П. -М.:
Госюриздат, 1950. -303 с.

3. Криминалистика /Под ред.Корухова Ю. Г., Коломацкого В. Г. -М.: НИ и
РИО Академии МВД СССР, 1984.-488с,

4. Криминалистика /Под ред. Пантелеева И. Ф., Селиванова Н. А. -М.:
Юридическая лит-ра, 1988.-672 с.

5. Криминалистика: Учебник для вузов МВД России. В 3-х т. -Т. 2:
Техника, тактика, организация и методика расследования преступлений /Под
ред. 6. Филиппова А. Г., Кузнецова А. А. -Омск, 1993.-558 с.

7. Криминалистика /Под ред. Яблокова Н. П. -М.: Изд-во БЕК, 1995. -708
с.

8. Криминалистика /Под ред.Образцова В.А. -М.: Юристъ, 1997. -757с.

Криминалистическая техника: Справочная книга юриста /Отв.ред. Шевченко
Б. И. -М.: Госюриздат, 1959. -528

9. Неидентификационные исследования в почерковедческой экспертизе /
группа авторов – К.: Харьковский научно-исследовательский институт
судебных экспертиз им. засл.проф. Н.С.Бокариуса, министерство юстиции
Украинской ССР, 1972 – 245 с.

10. Павленко С. Д., Ягодин А. Ф. Выявление подделки документов по
защитным сеткам //Криминалистика и судебная экспертиза. -Киев, 1992.
-Вып. 45. -С. 55-61.

11. Павлюченко П.А. Экспертиза оттисков печатей (штампов)
//Судебно-техническая экспертиза документов: Учебно-методическое
пособие. -М.: ВНИИСЭ, 1973. -Вып. 4. -С.25 – 45.

12. Палий В- М. Криминалистическое исследование документов,
изготовленных на знакопечатающих устройствах. -Киев: РИО МВД УССР,
1989.-156 с.

13. Пальскис Э. Криминалистическое исследование документов //Право.
-Вильнюс, 1978. -Т. 13.-Вып. 2.-С. 5-180.

14. Петрухин И.Л. Экспертиза как средство доказывания в советском
уголовном процессе. -М., 1964.-267с.

15. Пинхасов Б. И. Использование документов в доказывании. -Ташкент:
Фан, 1977. -136с.

16. Тактика попередньго дослідження криміналістичних обєктів при
проведенні слідчого огляду: Монографія/ за ред. Комахи В. О.; Одеська
національна юридична академія. – Чернівці,: Золоті литаври, 2003. – 268
с.

17. Шашкин С. Б. , Воробьев С.А. К проблеме идентификации струйных
знакосинтезирующих печатающих устройств // бюлетень СЮИ МВД России №4
1998

18. Шашкин С. Б. , Воробьев С.А. Автоматизация сравнения методом
наложения в технико-криминалистической экспертизе документов // бюлетень
СЮИ МВД России №2 1999

19. Яковлев Я. М. , Гусев А. А.,Самошина З. Г. Криминалистическая
эксперитиза машинописных текстов //Экспертная техника. – М., ВНИИСЭ,
1974. –Вып. 45. –С . 3-39.

Криминалистическая техника: Справочная книга юриста /Отв.ред. Шевченко
Б. И. -М.: Госюриздат, 1959. С. 15

Корухов Ю. Г. Криминалистичекское исследование документов: Учебное
пособие. – М., 1972. С. 75

Криминалистика /Под ред. Винберга А. И., Митричева С. П. -М.:
Госюриздат, 1950. С. 45

Павленко С. Д., Ягодин А. Ф. Выявление подделки документов по защитным
сеткам //Криминалистика и судебная экспертиза. -Киев, 1992. -Вып. 45.
-С. 55-61.

Тактика попередньго дослідження криміналістичних обєктів при проведенні
слідчого огляду: Монографія/ за ред. Комахи В. О.; Одеська національна
юридична академія. – Чернівці,: Золоті литаври, 2003. С. 165

Пинхасов Б. И. Использование документов в доказывании. -Ташкент: Фан,
1977. С. 23

Лисиченко В. К. Криминалистическое исследование документов (правовые и
методологические проблемы): Автореф. Дис. на соиск. ч. степ. докт. юр.
наук. – Киев, 1974. С. 8

Неидентификационные исследования в почерковедческой экспертизе / группа
авторов – К.: Харьковский научно-исследовательский институт судебных
экспертиз им. засл.проф. Н.С.Бокариуса, министерство юстиции Украинской
ССР, 1972 С. 13

Криминалистика /Под ред.Корухова Ю. Г., Коломацкого В. Г. -М.: НИ и РИО
Академии МВД СССР, 1984. С. 48

Інструкція про призначення та проведення судових експертиз, затверджена
наказом Міністерства юстиціі від 08.10.98 N 53/5.

Криминалистика /Под ред.Корухова Ю. Г., Коломацкого В. Г. -М.: НИ и РИО
Академии МВД СССР, 1984. С. 51

Там само.

Криминалистика /Под ред. Винберга А. И., Митричева С. П. -М.:
Госюриздат, 1950 С. 47

Криминалистика /Под ред.Образцова В.А. -М.: Юристъ, 1997. С. 68

Пальскис Э. Криминалистическое исследование документов //Право.
-Вильнюс, 1978. -Т. 13.-Вып. 2.-С. 5-180.

Криминалистика /Под ред.Образцова В.А. -М.: Юристъ, 1997. С 64

Криминалистическая техника: Справочная книга юриста /Отв.ред. Шевченко
Б. И. -М.: Госюриздат, 1959. С. 26

Пальскис Э. Криминалистическое исследование документов //Право.
-Вильнюс, 1978. -Т. 13.-Вып. 2.-С. 5-180.

Павлюченко П.А. Экспертиза оттисков печатей (штампов)
//Судебно-техническая экспертиза документов: Учебно-методическое
пособие. -М.: ВНИИСЭ, 1973. -Вып. 4. -С.25 – 45.

Там само.

Яковлев Я. М. , Гусев А. А.,Самошина З. Г. Криминалистическая
эксперитиза машинописных текстов //Экспертная техника. – М., ВНИИСЭ,
1974. –Вып. 45. –С . 3-39.

Шашкин С. Б. , Воробьев С.А. К проблеме идентификации струйных
знакосинтезирующих печатающих устройств // бюлетень СЮИ МВД России №4
1998 С. 28

Криминалистика /Под ред.Образцова В.А. -М.: Юристъ, 1997. С. 56

PAGE

PAGE 36

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter