Курсова робота

Кредитування на споживчі потреби

З М І С Т

Вступ

Розділ 1. Концептуальні та інституціональні основи організації
споживчого кредитування.

Необхідність та сутність споживчого кредитування.

Організаційно-економічні умови споживчого кредитування в сучасних
умовах.

Розділ 2. Механізм реалізації споживчого кредитування в Ощадному Банку
України.

2.1. Аналіз організації споживчого кредитування в Ощадному Банку
України.

2.2. Аналіз динаміки, структури і якості кредитного портфеля банків

2.3. Аналіз кредитоспроможності позичальників

Розділ 3. Проблеми і перспективи розвитку споживчого кредитування в
Україні.

3.1. Оцінка сучасного стану споживчого кредитування в Україні

3.2. Основні напрямки розвитку споживчого кредитування в Україні

Висновки

Список використаної літератури

РОЗДІЛ 1.1 Концептуальні та інституціональні основи організації
споживчого кредитування

1.1 Необхідність та сутність споживчого кредитування

Перші кооперативні заклади дрібного кредиту були створені в Російськiй
iмперiї ще в 60 — х роках XIX ст. — позико-збережні товариства.
Позико-збережні товариства виручали селян, що не могли розплатитися з
розтовщиками, допомагали знижувати та ліквідовувати недостачі,
перешкоджали тенденції до розорення села. При видачі кредиту в позико–
збережних товариствах враховувалась працездатність позичальника, його
належність, правові переваги і т. ін. В якості забезпечення кредиту в
заставу допускався придбаний інвертар, надлишки сільськогосподарської
продукції та домашня худоба.

До початку XX ст. в народному господарстві Росії були створені умови для
успішного розвитку кооперативної організації невеликих сум кредиту, але
вже не у формі позико-збережних товариств, що потребували від своїх
членів пайові внески, а кредитних, що не потребують паїв. Підйом в
розвитку кредитної кооперації, що почався після 1905 року досяг
кульмінації до 1912 року.

Іпотечний кредит виник ще в рабовласницькому суспільстві, де він являв
собою різновид ростовщицького капіталу, отримав розвиток при феодалізмі,
але особливо розповсюдився при капіталізмі. Цей кредит дозволяє
підприємцям збільшувати розмір виробничого використання вільного
капіталу, землевласникам — фінансувати купівлю додаткових ділянок землі,
дає можливість придбати машини, обладнання та інші засоби виробництва,
тобто сприяє розвитку та зміцненню ринкових відносин. Кредит видається,
як правило, на термін більше п’яти років.

Деякий застій поземельного кредиту був пов’язаний зі спадом економіки в
1905 — 1907 рр. Відродив та прискорив розвиток цього кредиту економічний
підйом 1909 — 1913 рр. Однак перша світова війна привела до скорочення
діяльності іпотечних банків, а потім і її припинення.

Так як іпотечний кредит передбачає наявність приватної власності, перед
усім на землю, то саме з причини її відміни на території Росії та
України після 1917 року іпотечні банки були закриті, оскільки не стало
основи для здійснення операцій по заставі.

Діяльність українських комерційних банків нині зосереджена переважно на
роботі з юридичними особами. У процесі подальшого розвитку ринкових
відносин питома вага операцій із фізичними особами неодмінно
зростатиме, тож фінансово-кредитні установи нашої держави мають це
враховувати.

Споживчий кредит має багато специфічних рис, пов’язаних із
особливостями сфери особистого споживання громадян.

По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредитором і

позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на

відміну від позик, які надають суб’єктам господарювання для виробничих
цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості.

По-друге, на відміну від інших видів кредиту, якими користуються

переважно суб’єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як
правило, фізичні особи.

По-третє, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб
населення. Надання споживчих позик населенню з одного боку, підвищує їх
платоспроможний попит, життєвий рівень в цілому, а з іншого — прискорює
реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер,
оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем — підвищенню
життєвого рівня населення, утвердженню принципів соціальної
справедливості.

Отже загалом, для населення споживчий кредит носить позитивний

характер, він прискорює одержання визначених благ (товарів, послуг), які
вони могли б мати (одержати) тільки в.

Надання споживчого кредиту населенню, з одного боку, збільшує його
поточний платоспроможний попит, підвищує його життєвий рівень, а з
другого боку прискорює реалізацію товарних запасів, послуг, сприяє
створенню основних фондів. В процесі погашення споживчих позик у
населення зменшується на визначенні обсягу та структури товарообігу,
платних послуг, динаміки доходів та витрат населення, грошової маси в
обігу.

Споживчий кредит — кредит, який надається тільки в національній

грошовій одиниці фізичним особам-резидентам України на придбання
споживчих товарів тривалого користування та послуг і повертається в
розстрочку , якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

Суб’єктами кредитних відносин являються фізичні особи,

а в особі кредитора виступають банки, інші кредитні установи (ломбарди,

пункти прокату та інші підприємства та організації).

Між банком та населенням може існувати й посередник, наприклад

торгівельна організація, однак при цьому зміст споживчого кредиту не

змінюється.

Наведемо класифікацію споживчих кредитів яка, на мiй погляд, є найбільш
повною та вдалою:

• цільовим характером;

• суб’єктами кредитних відносин — на банківські та небанківські;

• способом організації надання позичкових коштів — на позики

організовані та неорганізовані, прямі та непрямі;

• формами видачі — на товарні та грошові кредити;

• ступенем покриття кредитом вартості товарів, послуг — на позики на
повну вартість або на часткову їх оплату;

• способом погашення кредиту — на ті що погашаються поступово (в

розстрочку) або разовим платежем;

• строками надання — короткострокові, середньострокові та довгострокові.

В залежності від цільового призначення споживчі кредити поділяються на:

• інвестиційні;

• для купівлі товарів та сплати послуг;

• на розвиток підсобного господарства;

• цільові кредити окремим соціальним групам;

• на не цільові споживчі потреби;

• чекові;

• під банківські кредитні картки.

Строки надання споживчих кредитів різноманітні. З загальної суми

споживчих кредитів значна частина приходиться на короткострокові та

середньострокові кредити. Деякі з них видаються з розстрочкою платежу.

Довгострокові кредити видаються на інвестиційні цілі.

Банки — кредитори можуть надавати споживчі кредити безпосередньо
позичальникам ( прямі кредити), що звертаються в банк за позикою, або
побічні через посередників (торговельну організацію, ломбард, пункт
прокату). Прикладом непрямого кредитування споживчих потреб є позики
підприємствам прокату. Потреби підприємств по наданню послуг прокату в
засобах покривається за рахунок залучення кредиту. В результаті одного
акту надання речі в користування на обумовлений строк відшкодовується
тільки невелика частина вартості товару. Щоб повністю отримати гроші за
реалізований товар, необхідно здійснити велику кількість таких актів на
протязі всього строку експлуатації предмету прокату. Нерівномірність
платежів за предмет прокату, тривалість отримання виручки від їх
реалізації, необхідність зберігання, упаковки, транспортування обумовлює
великі потреби в кредитах підприємств прокату.

До споживчого кредиту відноситься і кредит ЛОМБАРДІВ. В даний час все
більш широкого розвитку набувають приватні ломбарди. Тому відсоткова
ставка за ломбардними кредитами досить висока.

Отже споживчий кредит є засобом задоволення різних потреб населення. Як
зазначалося раніше при споживчому кредиті позичальником є фізичні особи,
а кредиторами — кредитні установи, а також підприємства і організації
різних форм власності. Споживчий кредит може надаватися як в грошовій
так і в товарній формі. Диференційованість кредитування заключається в
наданні кредиту на різних умовах в залежності від характеру
позичальника, спрямування кредиту, кредитного ризику, терміну
кредитування, своєчасності повернення та деяких інших обставин . Кредит
надається на принципах терміновістi, забезпеченостi, платностi кредиту.

Отже, як ми бачимо, на сьогоднішній день існує досить широкий спектр
банківських продуктів з споживчого кредитування, як на світовому ринку
так і на ринку України.

1.2 Організаційно-економічні умови споживчого кредитування в сучасних
умовах

Процес кредитування містить у собі декілька етапів. В даному випадку
кожен з них вносить свої якісні характеристики кредиту та визначає
ступінь його надійності та прибутковості для банку:

1) попередній аналіз ринку та розробка стратегій кредитних операцій;

2) розгляд заявки на отримання кредиту та інтерв’ю з майбутнім
позичальником;

3) оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику пов’язаного з
видачею кредиту;

4) підготовка кредитного договору та його підписання;

5) контроль за виконанням умов договору та погашенням кредиту.

Кожен банк повинен мати чітку та детально пророблену програму розвитку
кредитних операцій. Бажано сформувати цілі, принципи та умови видачі
кредитів різним категоріям позичальників у спеціальному документі —
меморандумі про кредитну політику, де вказані пріоритетні сфери
кредитної діяльності банку на майбутній період і визначені такі важливі
моменти кредитної роботи банку, як розподілення повноважень при
прийнятті рішень про видачу кредиту, граничні розміри суди одному
позичальнику, вимоги до забезпечення та погашення кредиту, порядок
видачі кредитів працівникам та засновникам банку, комплекс мір з
контролю за якістю кредитного портфелю і т. ін.

Підготовка такого документу дозволяє керівництву банка виявити сильні та
слабкі сторони його діяльності, його позиції по відношенню до
конкурентів, визначити загальну лінію поведінки та забезпечити
однозначний підхід до клієнтів працівників різних ієрархічних рівнів
банку.

Клієнт, що звертається в банк за отриманням споживчого кредиту, повинен
надати заяву, де містяться початкові дані про необхідний кредит: ціль,
розмір кредиту, вид та строк кредиту, можливе забезпечення.

До заяви повинні додаватися документи, які є обгрунтуванням прохання про
надання кредиту та поясненням причини звернення в банк. Ці документи —
необхідна складова частина заяви. Їх детальний аналіз здійснюється на
наступних етапах, після того, як представник банку проведе попереднє
інтерв’ю з заявником та зробить висновок про перспективність угоди.

До складу пакета супроводжуючих документів, що надаються в банк разом з
заявою, входять наступні:

Податкові декларації.

довідки з місця роботи позичальника про стаж роботи на

підприємстві, розміри заробітної плати і утримань з неї;

3) книжки по розрахунках за комунальні послуги, квартирну плату;

4) документів, що підтверджують прибутки по вкладах, цінних паперах;

5) інших документах, що підтверджують інші доходи та витрати

позичальника та його сім’ї.

Заява надходить до відповідного кредитному працівнику, який після
розгляду проводить попередню бесіду з майбутнім позичальником –
власником чи представником керівництва фірми, фізичної особи.

Після бесіди кредитний інспектор повинен прийняти рішення: чи

продовжити роботу з кредитною заявкою чи відповісти відмовою.

Кредитоспроможність — наявність передумов для одержання позичок,
спроможність повернути їх. Вона визначається показниками, які
характеризують його акуратність при розрахунках по раніше одержаних

кредитах, його поточне фінансове становище і перспективи змін,
спроможність при необхідності мобілізувати грошові кошти з різних
джерел.

Оцінка дієздатності позичальника включає вивчення відомостей про
фізичну особу, а саме її дієздатності. Вивчення платоспроможності
позичальника здійснюється на підставі таких документів:

-довідки з місця роботи позичальника про стаж роботи на підприємстві,
розміри заробітної плати і утримань з неї;

-книжки по розрахунках за комунальні послуги, квартирну плату;

-документів, що підтверджують прибутки по вкладах, цінних паперах;

-інших документах, що підтверджують інші доходи та витрати

позичальника та його сім’ї.

На підставі цих документів визначаються:

— середньомісячні доходи позичальника (МД) та його сім’ї (МДС) з

урахуванням заробітної плати, відсотків по вкладах, облігаціях та інших
цінних паперах, доходів від іншої діяльності

— середньомісячні витрати позичальника (МВ) та його сім’ї (МВС) з

урахуванням розмірів сплачуваних податків, відрахувань від заробітної
плати на сплату аліментів, погашення раніше одержаних позичок,
страхових, комунальних та квартирних платежів та ін.

Один з основних показників, які підтверджують платоспроможність

позичальника — фінансова та соціальна стабільність. При всіх рівних
умовах

перевага віддається клієнту, який має більш надійні доходи, тривалий час
роботи на підприємстві і проживання у даній місцевості. На підставі цих
документів визначаються:

— середньомісячні доходи позичальника (МД) та його сім’ї (МДС) з

урахуванням заробітної плати, відсотків по вкладах, облігаціях та інших
цінних паперах, доходів від іншої діяльності

— середньомісячні витрати позичальника (МВ) та його сім’ї (МВС) з

урахуванням розмірів сплачуваних податків, відрахувань від заробітної
плати на сплату аліментів, погашення раніше одержаних позичок,
страхових, комунальних та квартирних платежів та ін.

Оцінка фінансового стану позичальника здійснюється за допомогою таких
коефіцієнтів та факторів:

коефіцієнт платоспроможності позичальника Кпп

(Кпп = МД/МПП+МВ), теоретичне значення коефіцієнта платоспроможності Кпп
— не менше 2.0;

— коефіцієнт платоспроможності сім’ї Кпс (МДС/МВС+МПП) МПП — місячні
витрати по позичці; теоретичне значення Кпс повинно бути не менше 2,0;

— коефіцієнт забезпечення Кз (Кз= Вартiсть застави/сума кредиту i
вiдсоткiв) Теоретичне значення Кз — не менше 1,5;

— наявність власної нерухомості ВН (ВН може набувати таких значень:

ВН = 1 при наявності власної нерухомості;

ВН = 0,5 — нерухомість знаходиться у власності іншого члена сім’ї;

ВН = 0 — не має власної нерухомості.);

— наявність постійної роботи ПР (ПР може набувати таких значень:

ПР = 2 при стажі роботи на постійному місці понад 3 роки;

ПР = 1 при стажі роботи на постійному місці від 1 до 3 років;

ПР = 0 при стажі роботи менше 1 року.).

Для визначення інтегрованого показника фінансового стану позичальника
необхідно:

• розраховані за викладеною методикою показники занести до таблиці;

• значення кожного показника помножити на вагоме значення;

• знайти суму всіх значень.

Після визначення інтегрованого показника визначається клас позичальника
за рейтинговою шкалою. Дана методика рейтингової оцінки
кредитоспроможності фізичної особи — позичальника розроблена для умов
нашого середовища і широко застосовується банками України.

Для оцінки надійності та фінансового стану майбутнього позичальника
рейтингова оцінка кредитоспроможності позичальника — це оцінка
кредитного ризику надання короткострокових позик банка.

Методика рейтингової оцінки кредитоспроможності включає:

• розробку системи оціночних показників кредитоспроможності;

• визначення критеріальних границь оціночних показників;

• ранжування оціночних показників;

• оцінка сумарної кредитоспроможності.

При виборі показників оцінки кредитоспроможності виділяють традиційні
коефіцієнти: ліквідності, прибутковості і т. ін.

Контроль за погашенням кредиту.

Для контролю за ходом погашення суди банк формує спеціальне кредитне
досьє, де знаходиться вся документація по кредитній угоді та всі
необхідні відомості про позичальника. Документи групуються наступним
способом:

• матеріали по кредиту (копії кредитного договору, боргових зобов’язань,
гарантійних листів і т. ін.);

• фінансове — економічна інформація (аналітичні таблиці, податкові
декларації, бізнес-плани і т. ін.);

• матеріали про кредитоздатність клієнта (аналітичні звіти кредитних

агентств, відомості, отримані від інших банків, телефонні запити і т.
ін.);

• документи по забезпеченню суди;

• листування по суді.

Кредити, з якими виникають труднощі з погашенням, називаються
проблемними кредитами. Детальний аналіз поточної фінансової звітності в
спів вставленні з минулими звітами виявляє такі тривожні сигнали, як
різке збільшення кредиторської заборгованості, зниження коефіцієнтів
ліквідності, падіння об’ємів продажу, збитки від операційної діяльності
і т. ін, Поганими симптомами є ненадання в термін запрошеної банком
інформації або фінансових звітів, ухилення керівників фірми від
телефонних та особистих контактів з банком, захоплення клієнта
створенням нових підприємств або скупкою нерухомості, накопичення
спекулятивних запасів, втрата клієнтів і т. ін.

Багато можуть розповісти кредитному відділу поведінка ділових партнерів
позичальника або повідомлення інших відділів банку. Судове
переслідування позичальника може мати негативний ефект, якщо останній
доведе, що дії банку нанесли йому збиток і довели до банкрутства.

Отже в кінці першого розділу можна підсумувати, що саме кредитування
відбувається шляхом реалізації процесу кредитування, який в

свою чергу включає наступні етапи, кожен з яких вносить свій внесок в
якісні характеристики кредиту та визначає ступінь його надійності та
прибутковості для банку:

1) попередній аналіз ринку та розробка стратегій кредитних операцій;

2) розгляд заявки на отримання кредиту та інтерв’ю з майбутнім

позичальником;

3) оцінка кредитоспроможності позичальника та ризику пов’язаного з
видачею кредиту;

4) підготовка кредитного договору та його підписання;

5) контроль за виконанням умов договору та погашенням кредиту.

Особливо цікавими є методики оцінки кредитоспроможності позичальника за

допомогою рейтингу. Вони відрізняються по числу показників, що
використовуються для оцінки кредитоспроможності, підходом до оцінки
критеріальних меж оціночних показників, оцінкою значимості кожного із

відібраних показників, методикою підрахунку сумарної
кредитоспроможності.

Методи перевірки кредитоспроможності позичальників по бальній системі
отримують все більше визнання західних банків, які не жаліють ні часу,
ні коштів на їх розробку.

РОЗДІЛ 2. Механізм реалізації споживчого кредитування

в Ощадбанку України

2.1. Аналіз організації споживчого кредитування в Ощадбанку України

Ощадний банк України розпочав діяльність як самостійна установа в 1991
році в умовах, коли 84 млрд.крб., або 44,2% валюти балансу було вилучено
Держбанком СРСР. У Ощадбанку залишились зобов’язання перед вкладниками
без відповідних ресурсів для їх виконання.

Ощадний банк є державним банком, має найбільш розгалужену мережу (625
відділень, 12000 філій та 300 окремих виносних філій), спеціалізується
на проведенні розрахунково-касового обслуговування, але органи державної
влади — розпорядники бюджетних коштів та бюджетні організації
обслуговуються в різних банках, часто втрачаючи кошти від їх ризикової
політики та прямих зловживань.

Що стосовно надання кредитів на споживчі цілі установами Ощадбанку, то
вони регулюються внутрішніми положеннями банку, згідно з якими установи
Ощадного банку України надають кредити повнолітнім дієздатним громадянам
України, які мають постійне джерело доходу. При чому, при наданні
кредиту перевага надається громадянам, які одержують заробітну плату,
пенсію та інші грошові доходи через установи Ощадбанку.

Обов’язковою умовою надання кредиту є його забезпечення заставою
(закладом) майна. Застава (заклад) оформлюється договором застави
(закладу) в письмовій формі. Заставодавцем може бути як сам позичальник,
так і третя особа — майновий поручитель. Предметом застави (закладу)
можуть бути цінності, ліквідне рухоме та нерухоме майно. Предмет застави
(закладу) повинен належати на правах власності позичальнику або
майновому поручителю і бути вільним від інших зобов’язань.

Майно, що є предметом застави і залишається у володінні заставодавця,
має бути застрахованим. Банк може вимагати від заставодавця застрахувати
майно на свою користь. Страхування майна здійснюється за оцінкою його
вартості, яка була узгоджена сторонами при прийманні майна під заставу.

Розміри кредитів, що надаються громадянам України, обмежуються

рядом факторів:

1) граничними розмірами, встановленими Ощадним банком для конкретного
виду кредитів;

2) платоспроможністю позичальника, його можливістю повністю та у
встановлений строк повернути отриманий кредит. Кредити не надаються
громадянам, з доходів яких здійснюються обов’язкові місячні платежі у
розмірі більше 50 відсотків сукупного доходу.

Розрахунок платоспроможності позичальника може бути здійснений за
принципом «сімейного кредитування», тобто коефіцієнти платоспроможності
визначаються, виходячи з розміру спільних доходів і витрат сім’ї;

3) вартістю заставленого майна, що може бути надане позичальником в
забезпечення повернення кредиту з урахуванням виду застави.

Кредит може бути наданий в сумі, яка не перевищує:

60% оціночної вартості житлових будинків та квартир;

40% оціночної вартості виробничих приміщень;

50% оціночної вартості товарів в обороті або переробці та легкових

автомобілів;

30% оціночної вартості вантажних автомобілів та технологічного

обладнання, яке було у використанні;

60-70% оціночної вартості нового технологічного обладнання;

90% суми на депозитному вкладі в установі Ощадбанку.

Кредит Ощадбанком надається переважно в безготівковій формі, а також
шляхом видачі готівки, розрахункового чека. Розмір плати за користування
кредитом повинен бути не нижче мінімального рівня, що встановлюється
Ощадним банком України.

Протягом часу дії кредитного договору банк має право змінювати рівень
процентної ставки за кредит залежно від зміни процентної політики банку
та державних органів, в компетенцією яких входить вирішення цих питань,
від попиту та пропозицій на кредитні ресурси з оформленням цих змін
додатковою угодою. Порядок зміни процентної ставки обумовлюється в
кредитному договорі.

Для одержання кредиту позичальник укладає з банком кредитний договір, в
якому визначаються умови видачі та порядок погашення кредиту, права,
обов’язки і відповідальність кожної із сторін. Одночасно укладається
договір застави (закладу) з позичальником або майновим поручителем —
фізичною або юридичною особою.

Короткострокові кредити надаються громадянам на споживчі цілі

та на нагальні потреби (лікування, навчання, весілля, народження
дитини, непередбачені обставини тощо) строком до 1 року.

У кредитному договорі обов’язково вказується конкретна ціль кредиту.
Строк користування довгостроковим кредитом встановлюється залежно від
об’єкта кредитування, розміру кредиту та фінансового стану позичальника.
При цьому строк користування кредитом, одержаним на будівництво та
купівлю житла, не повинен перевищувати 10 років, а за іншими видами
кредитів — 5 років.

Довгострокові кредити на будівництво об’єктів надаються у розмірі до 85%
від вартості об’єкта кредитування, але не більше граничних розмірів,

визначених Правлінням Ощадбанку. Обов’язковою умовою надання

довгострокового кредиту на будівництво будинку є першочергове вкладання

позичальником власних коштів у розмірі не менше ніж 15% вартості об’єкта

кредитування.

Відсоткова ставка за кредит визначається на загальних підставах

В окремих випадках установи банку можуть встановлювати порядок

сплати відсотків з регресом платежу.

Граничні строки освоєння кредитів:

на будівництво індивідуальних житлових будинків — не більше

2 років з дня отримання кредиту;

на будівництво садово-дачних будиночків та будинків у

сільській місцевості, що не є основним житлом , — не більше 1 року з дня
отримання кредиту;

на реконструкцію та капітальний ремонт індивідуальних

житлових будинків, садових будиночків, будинків у сільській

місцевості, що не є основним житлом, ремонт квартир, будівництво гаражів
та надвірних будівель для утримання худоби і зберігання
сільгосппродуктів — не більше 6 місяців з дня отримання кредиту;

на купівлю індивідуального житлового будинку, квартири,

садових будиночків та будинків у сільській місцевості , що не є

основним житлом , гаражів — не більше 2 місяців з дня отримання

кредиту.

на купівлю індивідуального житлового будинку, квартири,

садових будиночків та будинків у сільській місцевості , що не є

основним житлом , гаражів — не більше 2 місяців з дня отримання

кредиту.

Конкретний строк освоєння кредиту встановлюється у межах граничного і
визначається залежно від об’єкта кредитування, суми та строку надання
кредиту.

Обов’язковою умовою надання довгострокового кредиту є страхування
об’єктів кредитування на користь Банку протягом усього періоду
користування кредитом. Копія страхового Договору подається Банку
позичальником у строки, передбачені кредитним договором.

Строк, на який може установа банку пролонгувати погашення кредиту,
визначається установою банку, що надавала кредит , але не більше 6
місяців по довгострокових кредитах та не більше 3 місяців по
короткострокових кредитах.

Заборгованість за таким кредитом відноситься на окремий рахунок для
обліку пролонгованої заборгованості за кредитами. Установа банку при
вирішенні питання про пролонгацію може переглядати рівень процентної
ставки за користування кредитом.

Клопотання щодо пролонгації понад строки,( вказані вище) до Правління
Ощадбанку не надсилаються. Пролонгація на строки , що перевищують
встановлені, може бути здійснена у виняткових випадках з дозволу
регіонального облуправління в межах розміру, що встановлюється
Правлінням Ощадбанку для кожного регіонального управління у процентному
співвідношенні до кредитного портфеля регіонального управління по
фізичних особах.

Рішення про пролонгацію строку погашення кредиту зі зміною кінцевого
строку погашення, передбаченого кредитним договором, приймається
кредитним комітетом установи банку, яка приймала рішення про надання
кредиту, з урахуванням обмежень, вказаних раніше.

Якщо позичальник здійснює платежі за короткостроковим кредитом у
розстрочку і протягом дії кредитного договору у нього виникли тимчасові

труднощі, внаслідок чого він не може погасити окремі (часткові) платежі
по

кредиту у строки, передбачені кредитним договором чи графіком, банк може

перенести строки погашення окремих платежів, які не забезпечуються
своєчасним поверненням , на більш пізній строк, але не пізніше кінцевого
строку погашення боргу, передбаченого кредитним договором. Можлива
розстрочка такого платежу в межах строку користування кредитом,
передбаченого кредитним договором. При цьому сума платежу, яка не
забезпечується поверненням у строк, розподіляється рівномірно на решту
строків.

Відстрочка та розстрочка окремих платежів по довгостроковому кредиту
можуть здійснюватися з погашенням відстроченої або розстроченої суми
протягом 12 місяців з дня надання відстрочки або розстрочки, але не
пізніше кінцевого строку, визначеного кредитним договором.

Погашення довгострокового кредиту здійснюється щомісяця рівними
частинами, починаючи з будь-якого дня першого місяця після закінчення
встановленого строку освоєння кредиту.

Банк може встановити іншу періодичність сплати та розмір платежів по
основному боргу. У випадках, коли погашення кредиту здійснюється
нерівними частинами, то до кредитного договору складається графік
погашення кредиту, ми підписується позичальником і погоджується з
банком. Графік є невід’ємною частиною кредитного договору.

Погашення заборгованості за кредитами і сплата процентів за ними може
здійснюватись позичальниками через установи банку готівкою, переказами
через підприємства зв’язку або перерахуванням з вкладних рахунків, а
також шляхом утримання коштів із заробітної плати, пенсії та
перерахування їх у погашення боргу на підставі доручення позичальника
бухгалтерії за місцем роботи або органу, що призначив пенсію.

При ненадходженні платежів від позичальника у встановлений кредитним
договором строк відповідальний працівник бухгалтерії на наступний день
перераховує суми не погашених у строк платежів на рахунок прострочених
кредитів чи прострочених нарахованих доходів та одночасно письмово
повідомляє кредитного працівника для прийняття останнім відповідних
заходів.

Банк при зупиняє нарахування відсотків по прострочених кредитах

відповідно до чинного законодавства у разі:

• рішення суду про примусове стягнення;

• вчинення нотаріального напису про примусове стягнення всієї суми
кредиту.

Після сплати всього боргу за кредитом і запису в картці особового
рахунку останнього платежу бухгалтер надає картки особових рахунків
позичальника з міткою «Кредит повернуто повністю з відсотками», ставить
свій підпис і дату.

У процесі кредитування банк здійснює контроль за цільовим

користуванням наданих кредитів позичальниками шляхом перевірки
документів, представлених для оформлення кредиту, звітів про
використання коштів та тих документів, передбачених кредитним
договором, а також шляхом перевірок на місцях у відповідних установах,
організаціях, фірмах тощо.

Відповідно до строків, встановлених довгостроковими кредитними

зговорами, індивідуальні позичальники надають банку документи, що

підтверджують витрати та цільове використання кредиту:

• по будівництву, а також капітальному ремонту і реконструкції

iдивідуальних житлових будинків та садових будиночків — акти приймальних

При розгляді справ у судах установи банку зобов’язані брати участь у
засіданнях через своїх представників як позивачі. У випадках
безпідставного відхилення судом поданих позовів установи банку
зобов’язані оскаржити ці рішення в строки, передбачені чинним
законодавством, а також надіслати вищим установам банку копії всіх
рішень по відхилених позовах.

Для стеження (або нагляду) за ходом стягнення боргів з осіб, що
відбувають покарання, виконавчі документи повинні направлятися для
виконання утримань із заробітків боржників у місцях ув’язнення.

Виконавчі листи та виконавчі написи подаються до стягнення негайно. При
відсутності відомостей про місце знаходження боржника або майна, що йому
належить, виконавчий документ з метою переривання строку давності
повинен направлятися судовому виконавцю за останньою відомою адресою
боржника. Одночасно повинні бути вжиті всі можливі заходи щодо його
розшуку.

Якщо вирученої від реалізації застави (цінностей) суми коштів
недостатньо для погашення нарахованих процентів, пені та основного
боргу, банк має право пред’явити позов до суду про одержання
недостатньої суми з іншого майна боржника (або майнового поручителя), що
необхідно зазначити в кредитному договорі та договорі застави (закладу).

Безнадійна до повернення заборгованість списується згідно з Положенням
про порядок визнання і списання безнадійної до повернення кредитної
заборгованості юридичних та фізичних осіб в установах Ощадбанку.

Отже, як ми бачимо, в Ощадному банку України механізм споживчого
кредитування дуже детально врегульований внутрібанківськими положеннями,
що є характерним для великих банків. Передбачені всі можливі ситуації,
що можуть виникнути на будь-якому етапі споживчого кредитування та
розроблені чіткі програми дій в даних ситуаціях, особливо це актуально
при роботі з нестандартними кредитами, коли від кредитного працівника
вимагають нестандартних рішень ситуації, що склалася. Такий високий
рівень організації процесу кредитування дає підстави зробити висновок
про високий рівень кредитних працівників банку та про величезний
накоплений досвід на протязі усієї діяльності банку.

2.2. Аналіз динаміки, структури та якості кредитного портфеля банків.

Динаміка кредитного портфеля. Основну частину активів банків складає
кредитний портфель. За перше півріччя 2002 року частка кредитного
портфеля в загальних активах збільшилась на 3,3 в.п., з 63,2 % до 66,5 %
, що позитивно вплинуло на розмір отриманих ; процентних доходів і
прибутку. І кредитний портфель зростав більш високими темпами, ніж
активи в i цілому. При зростанні загальних активів на 11,6% кредитний
портфель і збільшився на 5514,0 млн.грн. або 17,3 % (за 6 місяців 2001
року — на 4947,9 млн.грн. або на 21,0 %) і на 01.07.2002 року становив
37376,7 млн.грн. При цьому чистий кредитний портфель (загальний
кредитний портфель, скоригований на суму сформованих резервів під
кредитні ризики) складає 34158,9 млн.грн. вростання обсягів кредитування
сприяло зниження вартості кредитів, процентна ставка за кредитами
зменшилась з 26,1 % у 2001 році до 22,0 % у червні 2002 року.

Збільшення кредитного портфеля у 2002 році в основному відбулося за
рахунок зростання кредитів, наданих суб’єктами господарської діяльності,
які збільшилися на 4393,8 млн. грн., або на 16,7 % і на 01.07.02
складаються 30748,5 млн. грн. За відповідний період минулого року вони
збільшилися на 5139,4 млн. грн., або на 28,4 %.

Послідовна політика Національного банку України спрямована на зниження
норм обов’язкового резервування коштів, введення в практику щоденних
щотижневих тендерів із продажу кредитних ресурсів, на підтримку
стабільного курсу національної грошової одиниці, створили передумови для
збільшення комерційними банками обсягів довгострокового кредитування.

Розвиток кредитування, особливо довгострокового, неможливий без належної
державної підтримки. Кредитування суб’єктів підприємницької діяльності
на тривалий термін банки вважають досить ризикованими. Тому з боку
держави необхідно вживати заходи, які б стимулювали надання банками
довгострокових кредитів. Ці кредити, в свою чергу направлялися б на
відновлення та розвиток національного виробництва.

Протягом першого півріччя 2002 року найвищі темпи зростання мали
кредити, надані органам державного управління які збільшились на 55,4 %,
але незважаючи на це, їх частка в загальному обсязі кредитного портфеля
залишається незначною — 0,8 % від обсягу кредитного портфеля банків.

Високими темпами зростали також кредити, надані фізичним особам, які
спочатку цього року збільшились на 43,1 %. При цьому слід звернути
увагу, що за перше півріччя минулого року ці кредити збільшились на 20,5
% тобто темпи приросту кредитів, наданих фізичним особам у цьому році
збільшились більш ніж в 2 рази.

Протягом першого півріччя 2002 року мало місце збільшення обсягу
кредитів, наданих іншим банкам та НБУ, які зросли на 415,7 млн. грн. або
на 10,6 % і на 01.07.02 становили 4355,8 млн. грн. Водночас слід
звернути увагу і на отримані міжбанківські кредити, які складають 4948,3
млн. грн., тобто перевищують надані міжбанківські кредити на 592,5 млн.
грн., тобто банки скоріше всього отримані міжбанківські кредити
використовували для підтримання ліквідності.

Значна частка міжбанківських кредитів в кредитному портфелі цих банків
свідчить про ризикову діяльність цих банків, орієнтацію їх на
спекулятивні операції, небажання кредитувати реальний сектор економіки.
Особливо це стосується тих банків, в яких питома вага міжбанківських
кредитів перевищує 50 % кредитного портфеля.

h

o

P R i j

i

?

??$??$???5,8 млн. грн. або 11,7 %, кредити, надані фізичним особам —
1965,8 млн. грн. або 5,3 %, кредити, надані органам державного
управління — 306,6 млн. грн. або 0,8 %.

За даним форми звітності № 320 «Звіт про залишки заборгованості за
кредитами, наданими клієнтам (класифікація за видами економічної
діяльності)» кредити, надані суб’єктам підприємницької діяльності,
розподіляються таким чином між видами економічної діяльності: оптова
торгівля та посередництво у торгівлі — 9618,9 млн. грн. або 31,3 %,
сільське господарство, мисливство та пов’язані з ними послуги — 2951,0
млн. грн., або 9,6 %, харчова промисловість —

2622,1 млн. грн., або 8,5 %, металургія — 1897,0 млн. грн., або 6,1 %,
виробництво машин та устаткування — 1003,4 млн. грн., або 3,3 %,
виробництво електроенергії, газу та води — 937,6 млн. грн., або 1,3 %,
хімічне виробництво — 757,3 млн. грн., або 2,5 %, торгівля
транспортними засобами та їх ремонт — 954,9 млн. грн., або 3,1
%, будівництво — 724,0 млн. грн., або 2,4 %,

роздрібна торгівля побутовими товарами та їх ремонт — 853,8 млн. грн.,
або 2,8 %, та інші — 8365,5 млн. грн., або 27,3 %.

Незважаючи на перерозподіл кредитних ресурсів зі сфери обслуговування у
виробничу сферу, значна частина кредитних коштів продовжує
спрямовуватися у невиробничу сферу, в основному торгівлю та
посередництво у торгівлі. Такий розподіл кредитів не відповідає
стратегічному завданню модернізації вітчизняної економіки.

Незважаючи на зростання випереджаючими темпами довгострокового
кредитування, за строками надання структура кредитного портфеля не є
достатньо прогресивною. Довгострокові кредити складають лише 18,6 % від
наданих кредитів. Хоча обсяги довгострокових кредитів протягом першого
півріччя 2002 року збільшились, але банківські установи, як і раніше,
кредитують позичальників в основному на короткі терміни.

Серед клієнтів, наданих суб’єктам підприємницької діяльності саме
довгострокові кредити розподілилися за такими основними напрямками:
оптова торгівля і посередництво у торгівлі — 2080,5 млн. грн. (31,0 %),
харчова промисловість — 572,3 млн. грн. (8,5 %), виробництво машин та
устаткування — 314,1 млн. грн. (4,7 %), металургія — 216,1 млн. грн.
(3,2 %), будівництво — 176,0

млн. грн. (2,6 %), наземний транспорт — 167,5 млн. грн. (2,5 %), та інші
галузі.

Наведені данні свідчать про збереження диспропорції у довгостроковому
кредитування окремих видів діяльності. Це підтверджує той факт, що обсяг
довгострокових кредитів, наданих оптовій торгівлі і посередництву у
торгівлі становить 31,0 % від загальної суми наданих кредитів, у той час
як в галузі, пов’язані з інноваційним розвитком економіки, зокрема
виробництво машин та

устаткування — 4,7 %. Зовсім незначним залишається обсяг довгострокових
кредитів,

направлених на розвиток виробництва медичних приладів та інструментів,
виробництва електричних машин і апаратури, текстильної промисловості,
гумової та пластмасової промисловості, деревообробної та
целюлозопаперової та інших галузей,

Якість кредитного портфеля. Протягом першого півріччя 2002 року на
відбулося помітного покращення якості кредитного портфеля. У зв’язку з
тим, що проблемні кредити зростали нижчими темпами, ніж кредитний
портфель, частка проблемних кредитів в кредитному портфелі з початку
року зменшилась з 5,8 % до 5,6 %. Однак в абсолютному виразі прострочені
кредити збільшились на 15,9 %, сумнівні — на 4,1 %, пролонговані — на
23,7 %.

Наведені данні свідчать, що істотних змін, а саме, покращення чи
погіршення якості кредитного портфеля на відбулося і проблема зниження
рівня кредитного ризику і покращення якості кредитного портфеля для
банків України залишається актуальною.

Така питома вага кредитів загальних активах банків потребує особливого
контролю за їх діяльністю, оскільки несе в собі підвищений ризик. Про
досить високий кредитний ризик в діяльності банків свідчить і порушення
відповідних економічних нормативів. За даними форми звітності № 611
«Звіт про дотримання банками економічних нормативів», продовжує тривати

стала тенденція зростання кредитного портфеля в основному за рахунок
кредитування юридичних осіб переважно на короткі терміни. Банки виходять
з того, що чим коротший термін кредитування, тим нижчий за інших
однакових умов рівень ризику. Серед суб’єктів господарювання, які
отримали кредити, переважають підприємства оптової торгівлі та
посередництва у торгівлі. Однак і

на ринку кредитування фізичних осіб почали відбуватися позитивні зміни.
З початку 2002 року обсяг кредитів, наданих фізичним особам збільшився
на 592,3 млн.грн., або на 43,1%. При цьому зросла на 1,0 в.п.
(з 4,3 % на початок року до 5,3% на 01.07.02) їх питома вага в
кредитному портфелі. У першому півріччі 2002 року мали місце такі
позитивні тенденції:

— зростання кредитного портфеля, при цьому темпи його приросту (17,3%)
вищі за темпи приросту активів (11,7 %);

— зростання частки кредитного портфеля в загальних активах з початку
року на 3,3 в.п., з 63,2 % до 66,5 %;

— зростання кредитів, наданих фізичним особам вищими темпами ніж за цей
період минулого року. Якщо в першому півріччі 2001 року вони зросли на
20,5 %, то за перше півріччя 2002 року вони зросли на 43,1 %;

— перерозподіл кредитів з невиробничого сектора у виробничий —
промисловість, сільське господарство, транспорт тощо.

2.3. Аналіз кредитоспроможності позичальника

Для визначення фінансового стану позичальника рекомендується вивчити
його місячні доходи і витрати. Вивчення платоспроможності позичальника
здійснюється на підставі таких документів:

довідки з місця роботи позичальника про стаж роботи на підприємстві,
розміри заробітної плати і утримань з неї ( виплати податків, погашення
позичок (у тому числі за товари, придбані в розстрочку, утримання
аліментів та інших стягнень). У приватного підприємця — декларації про
доходи, що завірена податковою інспекцією (адміністрацією). У
пенсіонерів — довідки про розмір пенсії з органу, що призначив пенсію;

книжки по розрахунках за комунальні послуги, квартирну плату;

документів, що підтверджують прибутки по вкладах, цінних паперах;

інших документах, що підтверджують інші доходи та витрати

позичальника та його сім’ї (довідка з місця постійної роботи чоловіка
(дружини) із зазначенням отримуваного доходу (середньомісячного
заробітку) і розміру відрахувань з нього; розрахункові документи, що
підтверджують витрати по утриманню дітей в дошкільних установах, плату
за навчання ).

Один з основних показників, які підтверджують платоспроможність

позичальника — фінансова та соціальна стабільність. При всіх рівних
умовах

перевага віддається клієнту, який має більш надійні доходи, тривалий час
роботи на підприємстві і проживання у даній місцевості.

При здійсненні оцінки фінансового стану позичальника — фізичної особи
мають бути враховані:

соціальна стабільність клієнта, тобто наявність власної нерухомості,
цінних паперів, постійної роботи, сімейний стан, час проживання у даній
місцевості;

вік та здоров’я клієнта;

загальний матеріальний стан клієнта, його доходи та витрати;

інтенсивність користування банківськими позиками у минулому та
своєчасність їх погашення і відсотків за ними, а також користування
іншими банківськими послугами;

зв’язки клієнта у діловому світі, тощо.

Оцінка фінансового стану позичальника здійснюється за допомогою таких
коефіцієнтів та факторів:

коефіцієнт платоспроможності позичальника Кпп;

коефіцієнт платоспроможності сім’ї Кпс;

вік позичальника;

наявність власної нерухомості ВН;

наявність постійної роботи ПР;

безперервний трудовий стаж;

На підставі наданих документів визначаються:

— середньомісячні доходи позичальника та його сім’ї з урахуванням
заробітної плати, відсотків по вкладах, облігаціях та інших цінних
паперах, доходів від іншої діяльності

— середньомісячні витрати позичальника та його сім’ї з урахуванням
розмірів сплачуваних податків, відрахувань від заробітної плати на
сплату аліментів, погашення раніше одержаних позичок, страхових,
комунальних та квартирних платежів та ін.

Коефіцієнт платоспроможності (Кпп) позичальника розраховується як
відношення середньомісячного доходу (МД) до суми середньомісячних витрат
(МВ) та місячних платежів по кредиту та відсотках . Коефіцієнт
платоспроможності характеризує здатність позичальника забезпечувати
своєчасні розрахунки. Теоретичне значення коефіцієнта платоспроможності
Кпп — не менше 1.3.

При визначенні коефіцієнта платоспроможності враховано, що відповідно до
діючого порядку судові органи, як правило, виносять рішення про
утримання за виконавчими листами суми з розрахунку, що загальна сума
утримань з доходу позичальника не повинна перевищувати 50 відсотків його
доходу.

Зважаючи на те, що реальні місячні доходи позичальника — це лише частина
місячного доходу його сім’ї, а витрати, що враховуються при розрахунку
платоспроможності, розподіляються на всіх членів сім’ї, то дохід на
кожного працюючого члена сім’ї буде більший, а витрати — менші, ніж у
наведеному вище розрахунку.

З іншого боку, витрати позичальника на будівництво, придбання чи ремонт
житла та інших будов також не можна розглядати як його власні витрати, а
тільки як загально сімейні.

Тому при оцінці фінансового стану позичальника використовується
коефіцієнт платоспроможності сім’ї (Кпс). За сім’ю приймається тільки
дві особи чоловік та дружина. Цей показник враховується при наявності
поручительства одного з них.

При такому підході один із членів сім’ї буде позичальником, а другий —
його поручителем. Обидва вони несуть солідарну відповідальність за
своєчасне і повне повернення кредиту та сплати відсотків.

Коефіцієнт платоспроможності сім’ї (Кпс) обчислюється із співвідношення
місячного доходу сім’ї до всіх місячних витрат, включаючи витрати по
позичці. Теоретичне значення Кпс повинно бути не менше 1,5. У разі, якщо
позичальник не має сім’ї або відсутнє поручительство члена

сім’ї, коефіцієнт Кпс не визначається. При оцінці фінансового стану

позичальника Кпп множиться на 2.

Вік позичальника (ВП) може набувати таких значень:

ВП = 2 — якщо вік клієнта від 25 до 50 років;

ВП = 1 — якщо вік клієнта менше 25 років або більше 50 років.

Наявність власної нерухомості ВН. ВН може набувати таких значень:

ВН = 2 — при наявності власної нерухомості;

ВН = 1 — нерухомість знаходиться у власності іншого члена сім’ї;

ВН = 0 — не має власної нерухомості.

Наявність постійної роботи ПР. ПР може набувати таких значень:

ПР = 2 — при стажі роботи на постійному місці понад 3 роки;

ПР = 1 — при стажі роботи на постійному місці від 1 до 3 років;

ПР = 0 — при стажі роботи менше 1 року.

Безперервний стаж роботи (БС). БС може набувати таких значень:

БС = 2 — при безперервному стажі роботи понад 10 років;

БС = І — при стажі роботи на постійному місці від 5 до 10 років;

БС = 0 — при стажі роботи менше 5 року.

Для визначення узагальненого показника фінансового стану

позичальника необхідно:

— розраховані за викладеною методикою показники занести до таблиці.;

— значення кожного показника помножити на вагоме значення;

— знайти суму всіх значень.

Після визначення узагальненого показника визначається клас

позичальника за рейтинговою шкалою.

Отже використавши рейтингову методику оцінки, що використовується
Ощадбанком, для оцінки кредитоспроможності позичальника — фізичної особи
та рейтингові методики оцінки кредитоспроможності інших банків можна
зробити висновок про те, методика оцінки кредитоспроможності в Ощадбанку
України розроблена на високому рівні. Свідченням тому є аналогічні
отримані результати з використанням інших методик провідних західних
банків, які вдосконалювали свої методики протягом декількох десятиліть.
Про це також свідчать нещодавні результати перевірки німецькими
банкірами пакету кредитних документів, які було прийнято в банку. За
підсумками яких методичну базу з кредитування було оцінено, як таку, яка
написана на високому європейському рівні.

РОЗДІЛ 3. Проблеми і перспективи розвитку ринку споживчого кредитування
на Україні

3.1 Оцінка сучасного стану споживчого кредитування в Україні

Оцінюючи теперішній стан споживчого кредитування в нашій країні слід
його порівнювати не тільки з станом споживчого кредитування не тільки у
високорозвинених західних країнах та перераховувати те чого у нас не
має, але й потрібно вказати те, що з’явилося в Україні за останні роки в
сфері споживчого кредитування. Так на даний час ми маємо можливість
придбати сучасні автомобілі декількох провідних компаній світу.

Таку можливість надають деталізовані лізингові компанії, які займаються
продажем автомобілів у розстрочку, з відстрочкою передачі права
власності, які працюють переважно з автотранспортом, одною з таких є
лізингова компанія «Хамса — лізинг», автосалон компанії «DАЕWОO МОТОR»
та інші компанії, які дають можливість громадянам придбати автомобіль не
маючи відразу повної суми необхідної для купівлі того чи іншого
автомобіля, а сплативши тільки частину вартості автомобіля громадянин
може отримати у своє користування автомобіль вже зараз.

Починає розвиватися також житлове кредитування, так нещодавно на
державному рівні була прийнята програма направлена на підтримку молодих
сімей. Тільки в м. Києві було прокредитовано більше 120 молодих сімей на
загальну суму більше 5 млн.грн. під 12% річних терміном на 10 років.
Виконання цієї програми проходило через АКБ «АРКАДА», тобто АКБ «АРКАДА»
виконував роль посередника і на себе майже ніякого ризику не приймав.
Кредитування відбувалося за наступною схемою: спочатку цей банк
кредитував на термін до 1 року забудовника, потім ці квартири
розподілялися серед фізичних осіб позичальників, причому обов’язковою
умовою було те, що позичальник повинен відразу був сплатити не менше 50%
від вартості квартири, що вже само по собі відкидало багатьох
позичальників від можливості придбати в кредит квартиру.

Стосовно всіх інших банків, то майже ніхто з них не практикує житлове
кредитування на даний момент, бо по-перше, навіть така невелика
відсоткова ставка, як 50% річних є досить високою для населення, та й
терміни житлового кредитування, на мій погляд повинні сягати не менше
десяти років. А щоб банк міг видати кошти на такий великий термін та ще
й під невисоку процентну ставку, йому потрібно привернути до себе кошти
на довгий термін, та ще й під невисокі відсоткові ставки. Але населення
в даний момент не з великим заохоченням вкладає кошти в банк на тривалий
термін. Тобто в даний момент ситуація з житловим кредитуванням в Україні
не з кращих. Що ж стосовно кредитів на невідкладні потреби, то тут
ситуація виглядає значно краще. Так кредитуванням населення на
невідкладні потреби займається майже кожен банк, який працює з фізичними
особами. Але не всі банки надають умови, які б влаштовували середнього
громадянина. Причинами цього є те, що у більшості банків відсотки
сягають розміру 80 — 90% річних, а термін від декількох місяців до
півроку, максимум рік. Хоча є й винятки, наприклад, Ощадбанк видає
кредити на невідкладні потреби під 50% річних на термін до двох років,
але й такі майже пільгові на даний час умови, є недоступними до більшої
маси населення. Тому оцінюючи теперішній стан споживчого кредитування,
можна сказати, і це не буде помилкою, що він знаходиться в зародковому
стані. Що правда, в кожному банку цей зародок знаходиться на певній
стадії розвитку і, звичайно, найбільшого розвитку він набув саме в
Ощадному банку України.

Незважаючи на всі проблеми, досягнутий дуже помітний прогрес у розвитку
житлового кредитування.

Необхідно відмітити просування в розвитку системи житлового фінансування
по таких напрямках:

• довгострокове житлове кредитування населення на придбання житла;

• залучення позабюджетних коштів у житлове будівництво через випуск
спеціальних облігаційних позик (житлових сертифікатів);

• апробування схем сімейних житлових накопичувальних рахунків.

У Києві й стало цілком реальним одержання кредиту з прив’язкою до валюти
на термін від декількох місяців до трьох років.

Набагато більш важливо, що деякі банки починають надавати кредити на
період до десятьох років. Серед банків, що надають такі довгострокові
кредити терміном до десятьох років, можна відзначити «Ощадний банк
України».

Банки намагаються знайти шляхи вирішення двох самих серйозних проблем —
кредитного ризику і ризику процентної ставки. Припустимий рівень
кредитного ризику досягається або через одержання гарантії від
роботодавця позичальника, або на основі використання договору про оренду
житла з правом його наступного викупу. Зрозуміло, що такий договір
переслідує інтереси банку, а підписані контракти містять жорсткі умови у
випадку невиконання позичальником зобов’язань і його виселення,
наприклад, не повернення першого початкового внеску, зробленого
позичальником за рахунок власних коштів. Звісно банки віддали б перевагу
надавати «цивілізовані» іпотечні кредити і не перестають сподіватися, на
прийняття найближчим часом розумного «Закону про іпотеку».

Що стосується ризику процентної ставки, то тут банки намагаються знизити
і цей ризик через використання перемінних ставок або індексованих
кредитних i інструментів. Зокрема, використовуються кредити з прив’язкою
до курсу долара, i кредити з подвійною процентною ставкою і відстрочкою
платежів, що побудовані на використанні в якості індексу ставки по
міжбанківських кредитах , а також кредити з фіксованою ставкою відсотка
з індексуванням суми заборгованості , що залишилася , відповідно до
зміни мінімальної, зарплати.

Практика випуску житлових облігаційних позик може бути, мабуть, однією з
перших чисто ринкових спроб залучення приватних інвестицій у житлове
будівництво. До даного часу цей механізм пройшов декілька етапів свого
розвитку і, незважаючи на явні вади, як наприклад, недовіра населення до
наданих гарантій за даними видам цінних паперів, а також їхня
територіальна обмеженість дозволила за рахунок коштів, отриманих від
продажу таких цінних паперів, побудувати і заселити ряд житлових
будинків.

Банки також намагаються залучити засоби населення у житлову сферу через
пропозицію різноманітних схем житлових накопичувальних рахунків. Це
форма цільового накопичення, пов’язаного з наступним наданням кредиту.

Застосування описаних механізмів на практиці наочно показує готовність і
можливість населення вкладати власні кошти, коли мова йде про можливість
вирішення житлової проблеми.

У цілому можна зробити висновок, що первинний ринок іпотечних кредитів
розвивається дуже швидко, а банки виявляють значну винахідливість у
своїй діяльності.

3.2 Основні напрямки розвитку споживчого кредитування в Україні

Проаналізувавши сучасний стан розвитку споживчого кредитування на ринку
України можна виділити основні напрямки розвитку споживчого

кредитування населення України. Так розвивати потрібно насамперед

короткострокове кредитування населення під купівлю товарів народного

споживання довгострокового користування. Пов’язано це з тим, що при
даному виді кредитування банк несе менший ризик, бо терміни кредитування
невеликі (до року), а суми порівняно незначні. Таке споживче
кредитування буде орієнтовано в основному на середній прошарок
населення. Другим напрямком, на нашу думку, є розвиток довгострокового
кредитування населення, а саме житлового кредитування фізичних осіб,
оскільки розвиток саме такого кредитування є перспективним для банків,
бо даний ринок на даний момент тільки починає розвиватися і має великі
перспективи розвитку для банків, як нового банківського продукту. Саме
на другому напрямку розвитку споживчого кредитування ми зупинемося більш
детально.

З метою забезпечення доступності житла для всіх категорій громадян
необхідно створення такого фінансово-кредитного механізму:

• надання банками середньострокових кредитів (1-1,5 року) на будівництво
житла забудовникам із виплатою в період будівництва лише відсотків по
кредиту і поверненням суми основного боргу по закінченні будівництва або
переоформленням у довгостроковий (10-25 років) іпотечний кредит (у
випадку, коли позичальником є індивідуальний забудовник);

• для залучення в будівництво приватних інвестицій і для полегшення
накопичення громадянами власних коштів на придбання житла
використовувати випуск муніципальних і приватних позик на житлове
будівництво. Сполучити можливість придбання житлових сертифікатів на
частину вартості житла й одержання кредиту на відсутню частину;

• надання банками довгострокових кредитів (10-25 років) на придбання
індивідуальних будинків фізичними особами під заставу цих будинків і
прилягаючих земельних ділянок. Розмір наданого кредиту не більш 70
відсотків ринкової вартості будинку, що одержується.

• заохочення підприємств і організацій у наданні кредиторам гарантій по
поверненню кредитів, наданих їхнім робітникам;

• для полегшення процесу використання громадянами вартості наявного
житла при придбанні або будівництві нового банками даються
короткострокові (3-6 місяців) проміжні кредити під заставу старого
житла;

• для оплати першого внеску при одержанні кредиту позичальник
використовує кошти субсидій, а також власні кошти, у тому числі отримані
від продажу наявного житла, навіть якщо воно отримано безплатно в
процесі приватизації;

• позичальникам, визнаним у встановленому порядку, що потребують
допомоги в поліпшенні житлових умов, дається субсидія на будівництво або
придбання житла в розмірі від 5 до 70 відсотків ринкової вартості житла
по соціальній нормі в залежності від рівня прибутку, і часу чекання в
черзі на поліпшення житлових умов. Субсидії даються за рахунок коштів
державного бюджету, місцевих бюджетів, територіальних органів
самоврядування і підприємств;

• субсидії за рахунок коштів місцевих бюджетів можуть частково
покриватися за рахунок безкоштовного надання земельних ділянок під
індивідуальне житлове будівництво з необхідною інженерною
інфраструктурою, оцінених по ринковій вартості;

• програма субсидій реалізується через банки, обрані на контрактній
основі, виходячи з запропонованих ними умов захисту коштів субсидій від
інфляції і надання кредитів на придбання житла;

• за участю держави і комерційних організацій створюється АТ
«Регіональне агентство по іпотечному житловому кредитуванню», що одержує
в банків іпотечні кредити, видані відповідно до встановлюваних їм
стандартів. Агентство залучає ресурси інвесторів для банківського
кредитування через випуск власних цінних паперів, забезпечених
придбаними їм іпотечними кредитами і гарантіями держави;

• цінні папери Агентства купуються будь-якими довгостроковими
інвесторами, включаючи фізичні особи. Заохочується придбання іпотечних
цінних паперів Державним пенсійним фондом, іншими позабюджетними
фондами, страховими компаніями;

• для фінансування будівництва інженерної інфраструктури житлової
забудови залучаються банківські кредитні засоби або муніципальні позики,
забезпечені частиною майбутніх платежів за відповідні комунальні
послуги;

• пропонується звільнити фізичні особи від сплати житлового податку з
засобів, використовуваних на оплату житлового кредиту, на весь кредитний
період, а також від сплати державного збору за реєстрацію договору
застави житла, що одержується за допомогою кредиту.

У більшості країн світу придбання житла в кредит є не тільки основною
формою вирішення житлової проблеми, але і базовою сферою економічної
діяльності ключову роль у який грають банківські структури.

Держава могла б стимулювати розвиток довгострокового кредитування
придбання і будівництва житла через декілька різноманітних каналів.
Необхідно:

• створити правову основу для здійснення такого кредитування, включаючи
прийняття законів «Про іпотеку (заставу нерухомості)», «Про державну
реєстрацію прав на нерухоме майно й угод із ними», що визначають право і
процедуру обертання стягнення на закладене майно, виселення
позичальника, у випадку неповернення кредиту, порядок реєстрації іпотеки
і вирішення інших подібних питань;

• здійснити ряд заходів для зниження ризиків, пов’язаних із
довгостроковим кредитуванням, і тим самим підвищити прибутковість і
привабливість подібного кредитування для банків;

• створити загальнонаціональну систему іпотечного кредитування, яка
включала б функції вторинного ринку іпотечних позик, виданих приватними
кредитними організаціями, для підтримки рівня ліквідності цих
організацій, забезпечення й ефективного розподілу кредитних ресурсів;

• прийняти додаткові заходи по заохоченню участі банків в іпотечному
кредитуванні, наприклад, залучення банків до управління коштами
безоплатних субсидій, наданих громадянам на будівництво і придбання
житла;

• заохочувати організації і підприємства, що мають довгострокові
ресурси, наприклад, пенсійні фонди, вкладати свої кошти в цінні папери,
забезпечені іпотечними кредитами;

• надавати допомогу сім’ям із середнім і низьким прибутком у придбанні
житла за рахунок надання їм субсидій на оплату початкового внеску при
використанні ними іпотечного кредиту на придбання житла.

Серед конкретних заходів, що можуть бути прийняті урядом, можна вказати
такі:

• Заходи для зниження кредитного ризику, тобто ризику того, що

позичальник не поверне кредит:

• Створення для кредитора реальної можливості обертання стягнення і
вилучення закладеного майна; створення ефективної судової системи
швидкого розгляду справ, пов’язаних з обертанням стягнення.

• Створення надійної системи реєстрації землі, нерухомого майна, іпотеки
й інших прав, із метою зменшення ризику появи непередбачених прав для
кредитора.

Очевидно, що необхідність забезпечення можливості вилучення закладеного
майна у випадку не повернення позички і виселення позичальника має
принципове значення для іпотечного кредитування. Особлива увага, що
виявляється судами до цієї проблеми, дозволить зробити право вилучення
майна реальністю.

Основну занепокоєність кредиторів викликає те, щоб покупець мав чистий
титул власності на землю і майно, що він одержує, і щоб покупець не
одержав вже іпотечного кредиту від іншого банку або не заклав іншим
чином житло в забезпечення іншого кредиту. Таким ризиком можна управляти
тільки при наявності суворої системи реєстрації прав власності.

Проте, реальну правову базу, що забезпечує значне зниження кредитного
ризику може дати лише прийняття закону «Про іпотеку (заставу
нерухомості)» і «Про реєстрацію прав на нерухоме майно й угод із ним»

На рівні суб’єктів України необхідно провести заходи щодо організації
практики судового розгляду справ про обертання стягнення на побудоване
або придбане за допомогою кредиту житло у випадку не повернення кредиту.
Обласна адміністрація разом із судовою системою могла б призначати
визначених судів для заслуховування справ, пов’язаних із нерухомістю, і
забезпечити пріоритетний розгляд таких справ.

• Заохочення використання індексованих інструментів іпотечного
кредитування, придатних для економік, схильних до інфляції, а також
інструментів із відстрочкою платежів;

• Розробка надійних, що користуються довірою населення індексів для
їхнього застосування в цих інструментах.

На практиці важко домогтися довіри позичальників до такого типу індексу,
тому банки намагаються замінити його, по-перше, більш суспільне
визнаними показниками, по-друге, що максимально відбивають динаміку
ринкових процентних ставок.

Порівнянний аналіз динаміки в Україні ринкової процентної ставки

і обмінного курсу долара США за останні 3 року наочно демонструє їхня
невідповідність. Аналогічний висновок можна зробити і щодо відповідності
динаміки ринкової процентної ставки зміні ставки Національного банку й
інфляція (рівня споживчих цін, наприклад).

Що стосується індексу мінімальної заробітної плати, то цей показник
змінюється на основі політичних рішень, періодичність і розмір його змін
мають дуже віддалений зв’язок із зміною ринкової процентної ставки.

Ключовим питанням є розробка і доведення до позичальників на держави
системи надійних показників, що відбивають зміну ринкової процентної
ставки, що використовувалися б банками в інструментах, що індексуються.

• заснувати на рівні держави спеціальний інститут для допомоги в
вирішенні проблеми ліквідності, кошти якого давалися б на ринкових
умовах;

• створити систему заохочення використання банками найбільше доступних
для позичальників кредитів із відстрочкою платежу шляхом придбання їх
Республіканським агентством;

• сформувати систему заохочення Державного Пенсійного Фонду й інших
позабюджетних фондів до придбання по ринкових цінах цінних паперів,
забезпечених іпотечними кредитами;

Пенсійні фонди і страхові компанії в перспективі повинні мати у своєму
розпорядженні значні ресурси для інвестування. При цьому їхня потреба в
ліквідних коштах може бути досить точно передбачена по роках. З цієї
причини вони можуть мати порівняльні переваги в довгостроковому
інвестуванні. Тому однієї з можливих сфер вкладення коштів цих
інститутів можуть стати іпотечні кредити. При тому, що на українському
фінансовому ринку гарних інвестиційних інструментів не багато, що
індексуються, за рівнем цін або процентних ставок облігації або інші
видів цінних паперів, забезпечені пулом іпотечних кредитів могли б стати
дуже привабливим об’єктом для розміщення коштів. Розумним кроком для
уряду могло б стати визначення для пенсійних фондів і страхових компанії
цільових обсягів вкладень у цінні папери, забезпечені іпотечними
кредитами. Наприклад, за 2-3 року довести їхню частку до 5% інвестицій.

Новий інститут — Республіканське агентство по іпотечному житловому
кредитуванню, буде розглядати прохання банків, що надають індексовані
іпотечні кредити, про придбання цінних паперів, у забезпеченні яких
будуть лежати подібні іпотечні кредити. У такий спосіб значні іпотечні
кредитори одержують можливість вирішення проблеми ліквідності.

Оскільки вище було переконливо доказано, що житлове кредитування є дуже
важливим і перспективним напрямком для розвитку діяльності банку, то на
нашу думку як раз доречно буде надати рекомендації банку стосовно роботи
з іпотекою, яка є особливим видом застави.

Іпотека — це застава землі, нерухомого майна, безпосередньо пов’язаного
із землею, при якій земля та (або) майно, що становлять предмет іпотеки,
залишаються у заставодавця або третьої особи (майнового поручителя), а
заставодержатель набуває права на задоволення забезпеченого іпотекою
зобов’язання, що не виконано, за рахунок предмета іпотеки.

Отже в кінці підводячи підсумок аналізу ситуації споживчого кредитування
в Україні, слід зазначити, що досягнутий дуже помітний прогрес у
розвитку як житлового кредитування так і споживчого кредитування в
цілому. Інтерес банків до початку цих операцій пояснюється, по-перше,
існуючим вже сьогодні реальним платоспроможним попитом як на житлові
позички так на інші види споживчого кредитування і, по-друге,
передбаченням у майбутньому величезного ринку для іпотечних кредитів і
усвідомленням того що саме сьогодні можна зайняти на ньому гарну
позицію. Що ж стосовно перспектив розвитку споживчого кредитування то,
на мою думку, саме в розвитку житлового кредитування українські банки
знайдуть чималий потенціал для свого розвитку. Але для цього потрібні
цілеспрямовані зусилля не тільки зі сторони банків, а й держави, як у
наданні певних пільг банкам, що займаються споживчим кредитування, так і
в наданні субсидій певним категоріям населення для придбання житла у
розстрочку, створенні відповідної нормативної бази.

ВИСНОВКИ

Дослідження теми стосовно споживчого кредитування та перспектив його
розвитку в Україні, проведення детального аналізу операцій з споживчого
кредитування комерційного банку на прикладі Державного cпеціалізованого
Ощадного банку України приводить нас до ряду висновків.

Загалом банківська система України вже має законодавчу основу для свого
функціонування на кредитних ринках. До основних нормативних документів,
на яких базується банківська кредитна діяльність відносяться: Закон «Про
банки і банківську діяльність», Положення Національного банку «Про
кредитування, «Положення про порядок ліцензування банків в Україні»
затверджене Постановою Правління Національного банку України, інструкції
Національного банку України та інші нормативні акти.

Але аналіз освітленості проблеми саме споживчого кредитування в
комерційному банку свідчить про відсутність систематизованої інформації
в літературних та періодичних виданнях, ця проблематика розглядається
лише в загальному контексті кредитування. Слід відзначити, що такий
підхід є не зовсім коректним, оскільки споживче кредитування має свої
особливості. В даній роботі була зроблена спроба зібрати і об’єднати
різні погляди вчених та досвід окремих банків по обраному питанню.

Що ж стосується самого споживчого кредиту, то існує декілька специфічних
рис. По-перше, цей вид позики відображає відносини між кредитором і
позичальником, сенс яких полягає у кредитуванні кінцевого споживання, на
відміну від позик, які надають суб’єктам господарювання для виробничих
цілей або для придбання активів, що породжують рух вартості.

По-друге, на відміну від інших видів кредиту, якими користуються

переважно суб’єкти господарювання, споживчі кредити одержують, як

правило, фізичні особи.

По-третє, споживчий кредит є засобом задоволення споживчих потреб
населення, тобто особистих, індивідуальних потреб людей. Надання
споживчих позик населенню з одного боку, підвищує їх платоспроможний
попит, життєвий рівень в цілому, а з іншого — прискорює реалізацію
товарних запасів, послуг, сприяє створенню основних фондів.

По-четверте, всі види споживчого кредиту мають соціальний характер,
оскільки вони сприяють вирішенню суспільних проблем – підвищенню
життєвого рівня населення, утвердженню принципів соціальної
справедливості. Саме із цієї причини споживче кредитування здебільшого
регулюється державами особливо ретельно. Одним з найбільших банків, який
займається споживчим кредитуванням є Державний спеціалізований Ощадний
банк України, який на даний момент здійснює близько трьох видів
короткострокових кредитів та чотирьох довгострокових видів кредитування.

Проаналізувавши ситуацію з споживчого кредитування як в Україні в
цілому, так і в Ощадному банку України зокрема, слід зазначити, що
незважаючи на всі проблеми, досягнуто досить помітний прогрес у розвитку
як житлового кредитування, так і споживчого кредитування в цілому.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Закон України “Про банки і банківську діяльність” //Вісник
НБУ-2001.-№1-с.8-46

Аналіз діяльності комерційного банку – навчальний посібник за ред.проф.
Герасимовича А.М., Бутинця Ф.Ф.—Житомир: Рута, 2001.

Батракова Л. Д. Экономический анализ деятельности коммерческого банка. –
Москва, Логос, 1998.—342 с.

Бернар И., Колли Ж.-К. Толковый экономический и финансовый словарь. В
2-х томах /Под общей ред. Л.В.Степанова. — М.: Международнiе отношения,
1997.

Гроші та кредит. Підручник за ред. проф. Івасіва Б. С. ,Київ, 1999. –402
с.

Масленченков Ю.С. Технология и организация работi банка,-М.: ДеКА, 1998.
– 416с.

Мішта С.П. Пріорітетні напрямки кредитування Ощадним банком.

Основи банковского дела / под редакцией Мороза А.Н. — К.: «Либра», 1994
-330 с.

«Про кредитний моніторинг» Положення Ощадбанку України протокол №8
від2.03.99

«Про порядок визнання і списання безнадійної заборгованості за
кредитами»

Положення Ощадбанку протокол №8 від 2.03.99

«Про споживче кредитування громадян України» Положення Ощадбанку

протокол №8 від 2.03.99

Похожие записи