Д И П Л О М Н А Р О Б О Т А

на тему : “Контроль і ревізія грошових потоків

підприємств торгівлі”

(за матеріалами ЗАТ “Індустріальні та дистрибуційні системи”)

Зміст

Вступ………………………………………………………….
…………………………………….4

Розділ 1. Наукові засади контролю і ревізії грошових потоків

в торговельних
підприємствах…………………………………………………..
….7

1.1. Економічна сутність грошових потоків в умовах ринкової

економіки та їх
класифікація……………………………………………………
……7

1.2. Огляд спеціальної літератури з питань контролю грошових

потоків………………………………………………………..
……………………………..14

1.3. Організаційно-економічна характеристика діяльності

ЗАТ „Індустріальні та дистрибуційні
системи”…………………………….20

1.4. Організація і планування контролю і ревізії діяльності

підприємств
торгівлі……………………………………………………….
………….29

Розділ 2. Інформаційне забезпечення і методичні прийоми контролю

грошових потоків торгівельних
підприємств………………………………39

2.1. Зміст, завдання і класифікація інформаційного забезпечення

контролю грошових
потоків………………………………………………………..
.39

2.2. Правовий аналіз нормативного забезпечення контролю грошових

потоків торгівельних
підприємств…………………………………………………46

2.3. Облікова інформація підприємств торгівлі та її використання в

контролі грошових потоків в умовах застосування сучасних

інформаційних
технологій……………………………………………………..
…….55

2.4. Оцінка стану обліку та внутрішньогосподарського контролю

підприємства……………………………………………………
…………………………..66

Розділ 3. Контроль і аналіз грошових потоків в умовах використання

новітніх інформаційних
технологій……………………………………………..70

3.1. Методика контролю і ревізії грошових потоків торговельного

підприємства……………………………………………………
…………………………..70

3.2. Аналіз грошових потоків торговельного
підприємства…………………89

3.3. Узагальнення результатів контролю і ревізії грошових
потоків……109

3.4. Особливості контролю грошових потоків в умовах застосування

новітніх інформаційних
технологій……………………………………………..113

Висновки і
пропозиції……………………………………………………..
………………125

Список використаної
літератури……………………………………………………..
.133

Додатки………………………………………………………..
…………………………………137

Вступ

Тема дипломної роботи „Контроль і ревізія грошових потоків
підприємств торгівлі”. Здійснення практично всіх видів фінансових
операцій генерує деякий визначений рух грошових коштів в формі їх
надходження та витрачання. Цей рух грошових коштів функціонуючого
підприємства в часі являє собою безперервний процес і визначається
поняттям “грошовий потік”. Отже, грошовий потік –це сукупність
розподілених у часі надходжень і видатків грошових коштів та їх
еквівалентів, генерованих підприємством у процесі господарської
діяльності. На сучасному етапі управлінню та контролю грошовими потоками
підприємства приділяється все більше уваги і на цьому шляху вже
досягнуто деякого прогресу.

Розгляд теми “Грошові потоки” особливо актуальний для
підприємств оптової торгівлі. Так як робота торговельних підприємств в
першу чергу залежить від руху товарів та надходження від їх реалізації
грошових коштів. Контроль і ревізія грошових потоків повинні забезпечити
їх раціональне використання, безпеку їх збереження, попередити та
уникнути зловживання підприємства або посадових осіб щодо питань
пов’язаних з рухом грошових коштів.

Крім того, грошові потоки підприємства у всіх їх формах і
видах, а відповідно і сукупний його грошовий потік, безсумнівно
являється важливим самостійним об’єктом фінансового управління, що
потребують поглиблення теоретичних основ і розширення практичних
рекомендацій. Це визначається тією роллю, яку управління грошовими
потоками відіграє в розвитку підприємства і формування кінцевих
результатів його фінансової діяльності.

В процесі своєї діяльності підприємства вступають в
господарські зв’язки з різними підприємствами, організаціями та
особами. Постійно здійснюючий оборот господарських коштів викликає
безперервне поновлення різноманітних розрахунків. Розрахунки можуть бути
як зовнішні так і внутрішні, а організації можуть виступати як
продавцями так покупцями. Найбільш поширені види зовнішніх розрахунків
являються розрахунки з постачальниками і підрядчиками за сировину,
матеріали, товари та з покупцями і замовниками. Від стану цих
розрахунків залежить платоспроможність організації, її фінансовий стан
та інвестиційна привабливість. Із внутрішніх розрахунків слід приділити
особливу увагу на розрахунки з підзвітними особами та на розрахунки з
персоналом по іншим операціям. Ці розрахунки проводяться в основному
готівкою і пов’язані з оплатою витрат підприємства.

Правильна організація розрахункових операцій забезпечує
стійкість щодо оборотності коштів підприємства, укріплення в ній
договірної і розрахункової дисципліни та покращення її фінансового
стану. Крім того, раціональна організація розрахунків, правильність
постановки їх обліку попереджує негативні наслідки від цих операцій.

При нестачі власних грошових коштів підприємства вимушені
залучати позики та різноманітні кредити. Основними постачальниками цих
коштів безумовно являються банки. Тому облік банківського кредиту і
контроль за його своєчасним погашенням в останні роки має особливе
значення.

Так як грошові кошти — це найбільш ліквідні активи, то від їх
наявності залежить своєчасність погашення кредиторської заборгованості
підприємства.

Отже, нераціональне та неефективне управління грошовими
потоками, їх облік та контроль за ними може привести до фінансових
втрат, а в деяких випадках навіть до банкрутства підприємства.

Контроль і ревізії грошових потоків забезпечує встановлення
відповідності застосованої в організації методики обліку операцій по
руху грошових коштів діючим нормативним документам.

Мета дипломної роботи полягає в удосконаленні проведення
контролю і ревізії операцій з грошовими потоками, встановити недоліки
та знайти шляхи їх усунення. На стадії попередньої ревізії грошових
потоків слід визначити найбільш важливі питання, відповівши на які,
можна буде визначити об’єм та період перевірки, якими методами
необхідно здійснювати дану перевірку.

Для розкриття вибраної теми необхідно дослідити питання
організації контролю і ревізії грошових коштів в касі, на розрахункових,
валютних та інших спеціальних рахунках.

Об’єктом дослідження являється підприємство оптової торгівлі
ЗАТ „Індустріальні та дистрибуційні системи” (надалі “ІДС”). Виходячи з
актуальності теми, при написанні дипломної роботи необхідно розглянути:

( економічну сутність та класифікацію грошових потоків,
організаційно-економічну характеристику базового підприємства,
організацію та планування контролю і ревізії діяльності підприємств
торгівлі;

( інформаційне та нормативне забезпечення контролю грошових
потоків, облік грошових потоків та оцінку стану обліку і
внутрішньогосподарського контролю підприємства;

( контроль і ревізію грошових потоків в умовах ПЕОМ: методику
контролю і ревізії грошових потоків, аналіз грошових потоків,
узагальнення результатів та особливості контролю грошових потоків з
застосуванням новітніх інформаційних технологій.

Розділ 1. Наукові засади контролю і ревізії грошових потоків

в торговельних підприємствах

1.1. Економічна сутність грошових потоків в умовах ринкової

економіки та їх класифікація

Гроші відіграють важливу роль в економіці будь-якого
суспільства. Значення та функції грошей на макрорівні протягом багатьох
століть привертали до себе увагу економістів-дослідників. Ними були
досліджені функції, що виконують гроші в умовах товарного обігу,
розроблені теорії грошей та закони грошового обігу. Теоретично
визначено вплив обсягу грошей на темпи зростання національного багатства
та розвиток окремих держав.

В умовах ринкової економіки значення та роль грошей ще
більше посилюється. Недарма гроші називають “мовою ринку”.

В ринковій економіці будь-які ресурси та результати праці
стають товарами, мають грошову оцінку, купуються та продаються за
допомогою грошей.

Грошові потоки охоплюють усі сторони життя людей, усі стадії
суспільного виробництва, обслуговують систему кругообігу доходів та
продуктів суспільства.

Не менше значення мають грошові потоки і для життєдіяльності
підприємства – окремого господарюючого суб’єкта ринку.

Традиційно в літературі поняття “гроші” подаються через
визначення їх функцій. Гроші – це засіб виміру, засіб обігу та платежу,
засіб збереження вартості. Використання цього методичного підходу
дозволяє таким чином висвітити значення грошей на рівні підприємства.

Функція грошей як міра вартості полягає у тому, що гроші
виражають вартість усіх інших товарів, виконують роль загального
еквівалента вартості. Використання цієї функції грошей на рівні
підприємства дозволяє дати грошову оцінку витратам та доходам
підприємства, порівняти вартість та доцільність реалізації окремих видів
товарів, оцінювати доцільність інвестування в розвиток торговельної
діяльності, в здійснення інвестиційних проектів тощо.

Друга функція грошей полягає у їх використанні як засобу
платежу. Гроші виникли як необхідний продукт суспільного розвитку при
певному стані розвитку продуктивних сил та товарного виробництва, як
інструмент обслуговування обміну продуктами та результатами праці. Для
використання як засобу платежу необхідні наявні грошові кошти, тобто цю
функцію можуть виконувати лише реально існуючі грошові активи.

На рівні підприємства використання грошей як засобу платежу
пов’язано із закупівлею необхідних підприємству товарів, отримання
оплати за реалізовані товари та надані послуги, сплатою податків та
інших обов’язкових платежів, витрачанням коштів на фінансування
поточної діяльності, їх інвестування в розвиток підприємства, виплатою
заробітної плати працівникам підприємства, дивідендів власникам тощо.

Функція грошей, як засобу заощадження та нагромадження
полягає в здатності грошей бути особливим активом, зберігатися після
продажу товарів та послуг і забезпечувати своєму власнику купівельну
спроможність в майбутньому. Гроші найбільшою мірою можуть виконувати
функцію заощадження, оскільки їм притаманна абсолютна ліквідність, тобто
можливість використання в будь-який момент часу в якості засобу платежу.

Використання функції грошей як засобу заощадження на рівні
підприємства пов’язано з формуванням певних резервів грошових коштів,
які іммобілізуються з його господарського обороту та використовуються
для фінансування непередбачених потреб. Крім того, частина грошових
коштів іммобілізується з обороту для проведення фінансового інвестування
– відкриття депозитних вкладів, купівлі акцій, облігацій та інших
інструментів фондового ринку. Це дозволяє не тільки зберегти гроші
підприємства про всяк випадок, а й отримати на них певний прибуток.

Розглянуті функції грошей на рівні підприємства тісно пов’язані
між собою, оскільки виконуються одними і тими ж грошовими активами.

Значення та роль грошей в діяльності суб’єктів господарювання
в умовах ринкової економіки були досліджені ще Дж. Кейнсом в його
всесвітньо відомій праці “Загальна теорія зайнятості, процентів та
грошей”. Згідно з дослідженнями Кейнса існують три причини, що
спонукають підприємство мати гроші:

— рутинність — грошові кошти використовуються для виконання поточних
операцій;

— обережність – грошові кошти необхідні для виконання непередбачених
платежів;

— спекулятивність — грошові кошти необхідні для несподіваного вигідного
інвестування.

Грошові кошти на рівні підприємства можна розглянути як ресурс
та результат діяльності підприємства.

Грошові кошти є матеріальною формою фінансових ресурсів
підприємства. Їх наявність на момент оцінки характеризує обсяг наявних
фінансових ресурсів, що можуть інвестуватися в новий цикл господарської
чи інвестиційної діяльності, визначає стан поточної платоспроможності
підприємства та ліквідності його активів.

Одночасно гроші є результатом господарської, інвестиційної,
фінансової діяльності підприємства. Обсяг їх формування в процесі
господарської діяльності підприємства, підтверджують визнання ринком
товарів та послуг, що пропонуються підприємством. Кількісно отримані
гроші дорівнюють сумі грошей, авансованих в господарську діяльність
плюс приріст грошей, отриманий в результаті реалізації товарів по ціні,
що перевищує витрати.

Гроші, як результат інвестиційної діяльності, характеризують, з
одного боку, отриманий поточний ефект збільшення грошей у порівнянні з
їх сумою, авансованою в інвестиційні проекти, а з іншого боку, обсяги
іммобілізації грошової маси з інвестиційних проектів у зв’язку з їх
закінченням або виходом з них.

Гроші як результат фінансової діяльності характеризують обсяги
залучення підприємством грошей на фінансовому ринку. Можуть
використовуватися різні інструменти залучення — випуск акцій,
облігацій, отримання кредитів, позик, облік векселів тощо. Можливі
обсяги залучення грошей обумовлюються високою кількістю факторів
зовнішнього та внутрішнього характеру.

При рівних умовах зовнішнього середовища обсяг залучення грошей
конкретним підприємством обумовлюється факторами внутрішнього характеру
– обсягами та ефективністю господарської діяльності, наявними активами
підприємства, його іміджем ( репутацією) тощо.

Грошові потоки торгівельного підприємства можуть бути
класифіковані за різними ознаками ( рис.1.1).

1) Залежно від напрямку руху грошового потоку розглядають:

— вхідний грошовий потік – характеризує обсяг надходження грошових
коштів в цілому та по окремих джерелах їх утворення;

— вихідний грошовий потік – це обсяги витрачання грошових коштів в
цілому та по окремих напрямках використання;

— сальдовий (результативний) грошовий потік – формується як сума
вхідного та вихідного потоку, його знак залежить від співвідношення
обсягів їх формування.

2) Залежно від напрямку діяльності виділяють:

— грошовий потік від виробничої (операційної) діяльності;

— грошовий потік від інвестиційної діяльності;

— грошовий потік від фінансової діяльності.

Кожен вид грошового потоку визначається як різниця між
надходженням грошей від проведення даної діяльності та витрачанням
грошей на її фінансування.

Грошові потоки

Вхідний

Вихідний

Сальдовий (результативний)

Чистий

Розрахунковий

Загальний

Пріоритетний

Поточний

Довгостроковий

Дискреційний

Операційний

Інвестиційний

Фінансовий

Регулярний

Нерегулярний

Рис.1.1. Класифікація грошових потоків підприємства

Так як в торгівельному підприємстві рух грошових потоків
залежить від напрямку діяльності підприємства розглянемо детальніше
класифікацію грошових потоків за цією ознакою (табл.1.1)

Таблиця 1.1

Джерела надходження та напрямки використання

грошових коштів залежно від напрямку діяльності

Вид діяльності Джерела надходження грошових коштів Напрямки витрачання
грошових коштів

Виробнича (операційна) діяльність

( виручка від реалізації продукції, товарів, робіт і послуг;

( погашення дебіторської заборгованості.

( витрати на закупівлю това-рів, предметів праці;

( поточні витрати, пов’язані з виробництвом та реаліза-цією продукції,
товарів, пос-луг, робіт;

( податки та інші обов’яз-кові платежі;

( погашення короткостроко-вої кредиторської заборго-ваності.

Інвестиційна діяльність ( виручка від реалізації основних засобів;

( виручка від реалізації нема-теріальних активів та довгос-трокових
фінансових вкладень ( придбання основних засобів та нематеріальних
активів;

( довгострокові фінансові вкладення.

Фінансова діяльність ( виручка від продажу акцій підприємства;

( отримання кредитів та позик. ( виплата дивідендів;

( погашення кредитів та позик.

3) Залежно від способу визначення розмірів грошового потоку
виділяють:

— чистий грошовий потік – являє собою зміну наявних грошових коштів за
період та визначається як різниця між залишком грошових коштів на кінець
та початок періоду, що аналізується;

— розрахунковий грошовий потік – це приблизна оцінка поповнення
грошових коштів підприємства за результатами господарської діяльності,
яка використовується в планових та експертних розрахунках;

— загальний грошовий потік – використовується для оцінки обсягів усіх
видів операцій підприємства, що пов’язані з рухом грошових коштів, поза
залежністю від напрямку руху коштів.

Залежно від ритмічності здійснення грошові потоки підприємства
визначаються як:

регулярні грошові потоки – це, як правило, результат господарсько –
фінансової діяльності підприємства, їх обсяг є сталим в часі або має
певну тенденцію до зміни, надходження та витрачання грошей здійснюється
систематично, з певною періодичністю;

— нерегулярні грошові потоки – пов’язані, як правило, з проведенням
окремих господарських операцій, вони виникають спонтанно, не мають
сталого обсягу та періодичності.

Залежно від черговості та напрямків здійснення платежів грошові потоки
поділяються на:

— пріоритетні грошові потоки – це обов’язкові грошові потоки, які
повинно здійснити підприємство у першочерговому порядку для запобігання
фінансових ускладнень та подовження нормальної життєдіяльності;

— поточні грошові потоки – це обсяги та напрямки використання грошових
коштів для фінансування поточної господарської діяльності підприємства,
для забезпечення обіговими активами запланованих обсягів діяльності
підприємства;

— дискреційні грошові потоки – характеризують надходження та витрачання
грошових коштів на цілі, що не пов’язані безпосередньо з поточною
діяльністю підприємства, а формується в результаті інвестиційної
діяльності як виручка від продажу або здачі в оренду основних фондів та
інших елементів постійного капіталу підприємства;

— довгострокові грошові потоки – формуються як сукупність джерел та
напрямків використання грошових коштів, що приводять до довгострокової
зміни структури підприємства.

1.2. Огляд спеціальної літератури з питань контролю

грошових потоків

В останні роки в системі фінансового управління підприємства
все більше уваги приділяється питанням організації обліку, контролю,
аналізу і особливо управлінню грошовими потоками, які мають значний
вплив на кінцевий результат його господарської діяльності. Разом з тим,
слід відмітити, що концепція грошового потоку підприємства як
самостійного об’єкта фінансового управління ще не одержала належного
відображення не тільки в вітчизняній, але й в зарубіжній літературі з
питань фінансового менеджменту та контролю. Про це свідчить той факт, що
у всіх фундаментальних підручниках з основ фінансового управління,
підготовлених зарубіжними та вітчизняними дослідниками, самостійний
розділ по управлінню та контролю грошовими потоками відсутній.

Разом з тим, грошові потоки підприємства у всіх їх формах і
видах, а відповідно і сукупний його грошовий потік, без сумнівів
являються важливим самостійним об’єктом фінансового управління. Це
визначається тим, що грошові потоки обслуговують господарську діяльність
підприємства практично у всіх його аспектах.

Багато уваги приділив темі грошових потоків І.О.Бланк. В своїй
книзі “Управление денежными потоками” він розглянув основний круг
питань, які дозволяють комплексно уявити зміст процесів управління
грошовими потоками підприємства в сучасних умовах та забезпечити
розроблення ефективних управлінських рішень в цій сфері фінансового
менеджменту. Автор викладає необхідний теоретичний базис управління
грошовими потоками, формулює сутність, ціль та функції цього управління
, розглядає його методологічні системи та методологічні інструментарії.

Бланк знайомить з сучасними методами розробки політики
управління грошовими потоками підприємства, з особливостями механізмів
управління ними в процесі операційної, інвестиційної та фінансової
діяльності, критеріями прийняття ефективних управлінських рішень по всіх
основних питаннях організації грошового обороту підприємства. Значну
увагу Бланк приділяє питанням планування об’ємів і структури грошових
потоків, збалансованості та синхронізації в часі окремих їх видів.

Лігоненко і Ковальчук в своїй книзі “Управління грошовими
коштами торговельного підприємства” висвітлюють питання управління
грошовими коштами безпосередньо на підприємстві торгівлі. Вони
розглядають сутність грошових коштів підприємства, підходи до їх
визначення, класифікацію грошових коштів. Автори класифікують грошові
кошти за статистичним та динамічним підходами.

Статистичний підхід до характеристики грошей визначає їх як
наявний залишок (запас) коштів, що знаходяться в розпорядження
підприємства на конкретний момент часу. У рамках статистичного підходу
грошові кошти прийнято розглядати з двох точок зору : бухгалтерської та
економічної.

Під динамічним підходом розуміють оборот грошових коштів
(грошовий потік) за певний період часу, який характеризує обсяги
надходження та витрачання грошових коштів.

Лігоненко і Ковальчук також досліджують фактори, що визначають
стан грошового обігу підприємства. Стан грошового обігу підприємства
визначається наступними характеристиками: обсягом і ритмічністю
надходження та витрачання грошових коштів та обсягом формування запасів
грошових коштів. Кожний показник стану грошового обігу формується під
впливом багатьох факторів, які поділяються на зовнішні і внутрішні.
Фактори зовнішнього характеру визначають загальні умови функціонування
підприємства, тоді як внутрішні залежать від характеру та специфіки
діяльності самого підприємства. Особливу увагу приділяють впливу ризику
на стан грошового обороту торговельного підприємства залежно від
напрямку діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

В статті “Грошові потоки і організація управління ними на
підприємстві” І.М. Фардзінов наголошує на тому, що головною умовою
планування успіху діяльності підприємства являється оцінка та контроль
забезпеченості грошовими коштами. Більш того, проведення оцінки
фінансового стану підприємства також неможливе без аналізу його грошових
потоків. Фардзінов розділяє такі поняття як “рух грошових коштів” та
“потік грошових коштів”. Під рухом грошових коштів розуміють всі валові
грошові надходження та платежі підприємства. Управління грошовими
коштами здійснюється за допомогою прогнозування грошового потоку, а саме
надходження та використання грошових коштів.

І. Кириченко в своїй статті “Фінансовий аналіз в інформаційній
системі управління грошовими потоками підприємства” визначає, що
ефективність використання грошових ресурсів значною мірою залежить від
здатності фінансового аналізу оцінювати та передбачати результати руху
різноспрямованих грошових потоків, розподілених у часі. Кириченко
звертає увагу на необхідність перегляду організації та методики аналізу
грошових потоків вітчизняних підприємств, де виділяє дві причини.
По-перше, це – розвиток інформаційних технологій, який вимагає
постійного підвищення рівня організації та методики фінансового аналізу
діяльності підприємства, у тому числі аналізу його грошових потоків.
По-друге, це – зміни в інформаційному забезпеченні управління грошовими
потоками підприємств у наслідок реформування бухгалтерського обліку в
Україні. Впровадження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку
П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів” значно розширило базу первинних
облікових даних щодо грошових потоків підприємства, які потребують
включення в загальну інформаційну систему фінансового аналізу і
контролю.

Автор у своїй статті висвітлює організаційно-методологічні
засади аналізу грошових потоків в умовах застосування сучасних
інформаційних технологій, що передбачають визначення основних елементів
процесу дослідження руху грошових коштів, розподіленого за видами
діяльності підприємства. Він характеризує електронну інформаційну
систему управління і контролю грошовими потоками підприємства за
допомогою трирівневої структури обробки економічної інформації і містить
взаємопов’язані етапи виконання відповідних аналітичних процедур,
алгоритми узагальнення й оцінки інформації, які є основою для прийняття
управлінських рішень.

М. Гайдай та С.Чорна розглядають методику операційної
перевірки грошових активів торговельних підприємств, де виділяють
наступні блоки перевірки: 1) напрямки перевірки; 2) план та програма
перевірки; 3) об’єкти контролю; 4) джерела аудиторських доказів; 5)
склад процедур перевірки; 6) перелік типових порушень та їх наслідки.
Автори висвітлюють основні напрями та завдання перевірки грошових
коштів, оцінку системи бухгалтерського обліку та стану внутрішнього
контролю за рухом і збереженням грошових активів на підприємстві.

Облік та контроль грошових коштів в наш час набуває все більш
важливе значення і знаходиться в тісному зв’язку з такими поняттями як
дебіторська та кредиторська заборгованість, дисконтування , оборотність
активів, рівень ліквідності підприємства. В.В.Смирнов в статті “Оцінка
ринкової ліквідності підприємства” стверджує, що в розвитку і практики
бухгалтерського обліку та контролю грошових коштів спостерігаються дві
тенденції.

По-перше, вважає Смирнов, на підприємствах він повинен
будуватися таким чином, щоб відображати вплив на показники їх роботи
мікроекономічних процесів (інфляція, ріст вартості активів,
інтернаціоналізація економіки, розширення складу власних коштів, видів
підприємств).

По-друге, організація обліку грошових коштів повинна бути
направлена на отримання інформації, необхідної для управління
підприємством, прогнозування результатів як окремих господарських
операцій, так і всієї його діяльності в цілому.

На погляд О.В. Єфімової головною задачею бухгалтерської
звітності являється достовірне уявлення майнового та фінансового стану
підприємства, а також фінансових результатів діяльності.
Характеристиками фінансового стану підприємства є: поточна
платоспроможність та ліквідність підприємства, ділова активність,
довгострокова платоспроможність, фінансова структура, доходність. Для
відображення інформації про майновий стан підприємства використовується
баланс та додатки до нього, для оцінки поточної платоспроможності
використовується бухгалтерський баланс, а також інформація про рух
грошових коштів. Для оцінки ділової активності використовують дані як
бухгалтерського балансу, так і звіту про фінансові результати і т.п.
Єфімова вважає, що незалежно від того, яку сторону діяльності
підприємства пропонується оцінити, необхідним елементом інформації для
аналізу являється звіт про рух грошових коштів. Звіт про рух грошових
коштів є відносно новою формою звітності і був введений в склад
бухгалтерської звітності міжнародними стандартами бухгалтерського
обліку. Цей звіт направлений на підвищення корисності поданої
інформації в фінансовій звітності.

На думку М.В. Новикової, звіт про рух грошових коштів разом з
іншими формами звітності забезпечує уявлення інформації, що дозволяє
оцінити ці показники, а також зрозуміти зміни в чистих активах компанії,
її фінансову структуру, в тому числі її ліквідність і платоспроможність.
Здатність регулювати час і об’єм грошових потоків в умовах постійних
змін зовнішніх та внутрішніх факторів. Включення звіту про рух
грошових коштів в фінансову звітність, на погляд Новикової, дозволяє
створити моделювання поточної вартості майбутніх грошових потоків для
порівняльної оцінки підприємства. Хоча звіт про рух грошових коштів
являється відносно новою формою звітності, він значно підвищує роль
обліку та контролю грошових коштів в ринковій економіці.

Особливу увагу на контроль за грошовими потоками,
тобто за надходженням та витрачанням грошових коштів та їх еквівалентів
звертає А.В. Луговой. Він класифікує грошові потоки за трьома
групами, що відповідають різним видам діяльності – операційній,
інвестиційній та фінансовій. На думку Лугового однією з задач
бухгалтерського обліку і контролю грошових коштів повинен бути розподіл
грошових потоків за видами діяльності. Це пов’язано з відмінностями в
вимогах, що пред’явлені в звітній інформації користувачами. В
операційній діяльності важливо оцінити можливість підприємства
генерувати грошові кошти на підтримку господарського процесу і виявити
тенденції збільшення оборотів, що необхідні для підвищення виробничих
потужностей. Грошові кошти, направленні на інвестиції, показують на
скільки майбутні виробничі потужності зможуть підтримати встановлений
рівень операційної діяльності і забезпечити задані рівні рентабельності
та ліквідності. Дані про грошові потоки фінансового характеру, що
представляють інтерес з точки зору майбутніх претензій власників і
кредиторів підприємства на грошові потоки, що генеруються їм.

В.Д. Новодворський вважає, що фінансовий стан підприємства
знаходиться в безпосередній залежності від того, наскільки швидко
грошові кошти підприємства, вкладені в активи, перетворяться в реальні
гроші. Оборотні активи можуть неодноразово змінювати свою форму на
протязі одного операційного циклу підприємства. Новодворський вважає, що
в складі оборотних активів в наш час значну питому вагу займає
дебіторська заборгованість, що створює загрозу фінансовій стабільності
підприємства, лишає його грошових коштів, затримує оборотність активів
підприємства.

В цьому випадку, на думку Д.А. Видовицького підприємство стає
неперспективним з точки зору акціонерів, банків, партнерів. Але
надходження від дебіторів являється основною статтею притоку грошових
коштів. В цілому між надходженням грошових коштів, об’ємом реалізації та
змінах в залишках дебіторської заборгованості існує залежність: сума
надходження являється сумою реалізації та дебіторської заборгованості
на початок періоду, зменшена на суму заборгованості на кінець періоду.

Як видно з огляду літератури по даній темі, в умовах ринкової
економіки підприємства стали все більше приділяти уваги управлінню,
аналізу та контролю грошових потоків.

1.3. Організаційно-економічна характеристика діяльності

ЗАТ „Індустріальні та дистрибуційні системи”

Об’єктом дослідження стало підприємство оптової торгівлі з
іноземними інвестиціями ЗАТ “Індустріальні та Дистрибуційні Системи”.
Воно створено відповідно до Законів України “Про господарські
товариства”, “Про підприємства”, “Про підприємництво”, “Про режим
іноземного інвестування” чинного законодавства України та Установчого
договору від 28 лютого 1996 року.

Згідно з пунктом 2.3 Статуту, підприємство може здійснювати
оптову та роздрібну торгівлю продуктами харчування, безалкогольними та
алкогольними напоями, надання послуг у торгівельній,
торгівельно-посередницькій та торгівельно-закупівельній діяльності, що
не суперечить фактичному напрямку діяльності ЗАТ “ІДС”.

Основний вид діяльності ЗАТ “ІДС” – це оптова торгівля напоями.

ЗАТ “ІДС” найбільша національна виробничо-дистрибуційна
компанія, безумовний лідер на ринку упакованих вод України. Сьогодні
мережа прямої дистрибуції продукції компанії “ІДС” – це дев’ять філій в
найбільших містах (Київ, Харків, Львів, Дніпропетровськ, Донецьк, Кривий
Ріг, Запоріжжя, Одеса, Миргород) та вісімдесят дилерів у всіх регіонах
України.

Компанія працює на ринку дрібнооптової та оптової торгівлі
безалкогольними та лікеро-горілчаними виробами з 1996 року. Є власником
таких відомих торгових марок як:

( “Миргородська” – природна лікувально-столова мінеральна вода;

( “Старий Миргород” – питна негазована вода;

( “Сорочинська” – сильно газована столова мінеральна вода;

( “Аляска” – питна газована вода.

ЗАТ “ІДС” покриває всі витрати по виробництву вищевказаних
торгових марок Миргородському заводу мінеральних вод.

Через потужну дистрибуційну систему компанії реалізується не
лише власні торгові марки. У портфель продуктів компанії входять також
мінеральні води та солодкі газовані напої інших виробників, окрім того
пиво, алкогольні та слабоалкогольні напої, соки. ЗАТ “ІДС” здійснює
реалізацію продукції таких відомих виробників, як “Союз-Віктан”, ТОВ
“Сан Інтербрю Україна”, ТОВ “Біотрейд”, ЗАТ “Майбел”.

Розрахунки за продукцію здійснюються за домовленістю сторін або
відповідно до встановлених графіків. Існує система знижок розмір яких
залежить від кількості продукції, що буде купуватися.

Загальна структура управління підприємством представлена на
рис.1.2. Головним керівником ЗАТ “ІДС” являється президент компанії. В
його обов’язки входить загальне керування підприємством, затвердження
планів, прогнозів, фінансової документації та офіційне представлення
фірми.

В структурі підприємства виділено шість відділів:

( відділ постачання;

( відділ збуту;

( відділ маркетингу;

( бухгалтерія;

( фінансовий відділ;

( відділ людських ресурсів

Відділ збуту очолює керівник управління збуту. На цей відділ
покладено функції оперативної роботи з покупцями, забезпечення
безперервної поставки товарів покупцям, розгляд скарг і рекламацій. В
структурі відділу виділено дев’ять підвідділів по регіонах (в даному
випадку це філії) на чолі яких стоять керівники філій. Таким чином
структура управління збутом прив’язана до регіонів, тобто до конкретного
покупця, що дає змогу досить точно відображати ситуацію з товарними
потоками.

Відділ постачання очолює керівник відділу. В функції цього
відділу входить оперативна робота з постачальниками, логістика
постачання, транспортування, виявлення потенційно цікавих
постачальників, контролює складські залишки. В структурі відділу
виділено чотири підвідділи по групах постачальників товарів.

Президент

Відділ маркети-нгу

Фінансо-вий

відділ

Директори

Менеджери по закупкам

Аналітичний відділ

Відділ фінансового планування

Відділ оперативного управління

Рис.1.2. Організаційна структура ЗАТ „ІДС”

Відділ маркетингу очолює директор з маркетингу. На відділ
маркетингу покладені функції аналізу стану ринку, конкурентоспроможності
товарів, які представляє підприємство, розробки прогнозу продажу,
розробки цінової політики, проведення рекламних акцій та презентацій а
також всіх заходів, що пов’язані з просуванням товарів на ринок. За
останній рік велику увагу стали приділяти мерчандайзенговій роботі.

Фінансовим відділом керує фінансовий директор. В даному відділі
ведеться аналітична робота по моніторингу фінансового стану
підприємства, оцінка виконання планів прибутку та обсягів реалізації,
проводиться оперативне управління фінансовою діяльністю. В структурі
фінансового відділу виділено три підвідділи: аналітичний, фінансового
планування і оперативного управління.

Аналітичний відділ займається аналізом і оцінкою фінансового
стану підприємства, виконання планів, прогнозуванням фінансових
показників за даними планів.

Відділ фінансового планування розробляє основні планові
документи: баланс доходів і видатків, план руху грошових коштів,
плановий баланс активів і пасивів.

Оперативний відділ відповідає за оперативну фінансову роботу. В
його функції входить слідкувати за своєчасною сплатою рахунків
постачальників, за кредитною політикою підприємства, взаємовідносинами з
банками, врегулюванням спірних ситуацій з постачальниками та покупцями і
бюджетом, розробленням стандартну документацію для договорів, умов
поставок, комерційних кредитів.

На чолі бухгалтерії стоїть головний бухгалтер. Функції
бухгалтерії включають ведення бухгалтерського обліку господарських
операцій підприємства, формування публічної фінансової звітності та
внутрішньої аналітичної звітності. Бухгалтерія поділяється на 2 відділи:
відділ затрат та відділ реалізації.

Відділ людських ресурсів очолює директор людських ресурсів.
Даний відділ займається підбором кадрів. В його функції входить прийом,
звільнення, переведення на іншу роботу робітників і т.п. Відділ також
веде аналітичну роботу щодо людських ресурсів: аналізує рух кадрів, фонд
оплати праці. Проводить семінари та тренінги з робітниками підприємства.

На основі балансу та звіту про фінансові результати (дод.1-10)
проаналізуємо роботу підприємства за останні п’ять років, а саме 1998,
1999, 2000, 2001 та 2002 роки. Динаміка показників балансу наведена в
табл.1.2.

З даних таблиці бачимо, що необоротні активи в 2002 році
порівняно з даними 2001 року зросли на 1717,2 тис.грн., що становить
29,8 %, порівняно з 2000 роком вони збільшились на 2129 тис.грн., а це
на 39,8 %, порівняно ж з 1999 та 1998 роками відповідно відбувся зріст
на 1347,2 тис.грн. (22 %) та на 3467,4 тис.грн. (86,5 %).

Аналізуючи оборотні активи потрібно сказати, що в 2002 році
порівняно з 2001 роком їх зменшилось на 1102,7 тис.грн., або на 5,4%. І
це відбулося в першу чергу за рахунок зменшення грошових коштів і в
деякій мірі за рахунок дебіторської заборгованості. Якщо ж порівняти з
2000, 1999 та 1998 роками, спостерігаємо тільки збільшення оборотних
активів. Так порівняно з 2000 роком їх вартість збільшилась на 5189,7
тис.грн. (36,5%), порівняно з 1999 роком – на 4535,4 тис.грн. ( 30,5%) і
порівняно з 1998 роком — 6574,5 тис.грн., а це більше ніж на 50%.

Витрати майбутніх періодів в 2002 році порівняно з 2001 роком
зросли на 26,3 тис.грн., що більше на 91%, тоді як порівняно з 2000 та
1999 роками витрати майбутніх періодів були менші відповідно на 259,9
тис.грн. (82,5%) та на 100,3 тис.грн. (64,5%) і якщо порівняти їх з 1998
роком, то вони знову збільшились на 52,6 тис.грн., що становить 2023,1
%.

Власний капітал в 1998, 1999 та 2000 роках мав від’ємне
значення, що говорить про вкрай негативне становище підприємства, але в
2001 та 2002 році ситуація пішла на явне покращення. В 2002 рік
порівняно з 2001 роком власний капітал зріс на 8126,2 тис.грн., або на
135,2%, порівняно ж 2000,

1999, 1998 роками він відповідно зріс на 27948 тис.грн., 27779,4
тис.грн. та 17246,7 тис.грн.

При цьому позичковий капітал здав свої позиції, так як гостра
потреба в ньому відпала, в 2002 році порівняно з 2001 роком він
зменшився на 7485,4 тис. грн., що становить 36,9%, порівняно з 2000
роком відбулося зниження зобов’язань на 20889,2 тис.грн., або на 62 %,
порівнявши ж 2002 рік з 1999 роком бачимо що ситуація майже аналогічна:
зобов’язання зменшились на 21997,1 тис.грн., або 63,2%. І якщо порівняти
позичковий капітал 2002 року з 1998 роком, то спостерігаємо зменшення на
7152,2 тис.грн, а це 35,8 %.

Отже, аналізуючи основні показники ресурсів, бачимо що 1999 та
2000 роки були практично на одному рівні і в досить негативному стані,
так як власний капітал був в мінусі, а зобов’язання сягнули високих
показників. Це дуже добре видно на рис. 1.3. Та не зважаючи на це 2001
рік став періодом відродження підприємства: власний капітал набрав
додатного значення, а зобов’язання поступово стали зменшуватись. І вже в
2002 році відбулось, так скажімо закріплення встановлених результатів,
де власний і позичковий капітал практично зрівнялись. Таким чином, можна
сказати, що підприємство збільшило свої ресурси, а це говорить про
стабільне становище і фінансову незалежність компанії.

Щоб краще зрозуміти картину про фінансовий стан діяльності
підприємства проаналізуємо ще динаміку показників фінансових
результатів. Порівнюючи фінансові результати за останні п’ять років
(табл. 1.3.) ми бачимо, що в 1998, 1999 та 2000 роках підприємство
отримало збитки за рік відповідно в сумі 5771,8 тис.грн, 10464,1
тис.грн. та 165,3 тис. грн. В 2001 році спостерігається явне покращення
фінансових результатів, було отримано чистого прибутку в сумі 15503,2
тис грн., а в 2002 році 8126,2 тис.грн. Якщо ж порівняти два останні
роки діяльності підприємства, то в 2002 році порівняно з 2001 роком
прибуток зменшився на 7377 тис.грн., або 47,6%.

За результатами останніх п’яти років, крім 1999 року, прибуток
був отриманий від операційної діяльності, але в 1998 та 2000 роках його
не вистачило на покриття витрат, в результаті чого було отримано збиток
за результатами звичайної діяльності. Прибуток від операційної
діяльності в 2001 році показав різке зростання – 16442,7 тис.грн., а це
порівняно з 2002 роком більше на 3403 тис.грн, або на 20,7 %. Порівнявши
ж 2002 рік з 1998, 1999 та 2000 роками фінансовий результат від
операційної діяльності був набагато більшим, що відповідно становить
12955,2 тис.грн., 13494,6 тис.грн. та 12134,4 тис.грн. При цьому в 2002
році порівняно з 2000 та 2001 роками скоротилися інші операційні
витрати відповідно на 64,1% та 36,6%, звичайно якщо порівнювати їх з
1998 та 1999 роками так вони були набагато більшими, але й дохід від
реалізації був значно вищим. Витрати на збут та адміністративні витрати
в свою чергу в 2002 році порівняно з минулими роками також збільшилися.

Позитивними тенденціями в формуванні валового прибутку можна
вважати випереджаючі темпи приросту чистого доходу в порівнянні з
собівартістю реалізованої продукції, а також скорочення інших
відрахувань з доходу; негативними тенденціями є те, що за темпами
приросту дохід від реалізації відстає від чистого доходу і собівартості.
Це вказує на те, що додатковий чистий дохід був отриманий за рахунок
зменшення середньої націнки.

З рис.1.4. добре видно, що дохід від реалізації та чистий дохід
починаючи з 2000 року пішли на різкий підйом, в свою чергу звичайно
зросла собівартість реалізованої продукції, але по інших витратам
порівняно з продажами відбувся не значний зріст, що дало змогу вже в
2001 році отримати прибутки, і викараскатися з ями неприбуткових
підприємств.

В цілому в 2002 році, а особливо в 2001 році у порівнянні з 1998, 1999
та 2000 роками ми спостерігаємо великі позитивні зрушення. Можна
констатувати, що останні два роки підприємство попрацювало дуже добре.

1.4. Організація і планування контролю і ревізії діяльності

підприємств торгівлі

Максимальний ефект в контрольно-ревізійній діяльності
досягається при належній організації і проведенні процедур, пов’язаних з
контрольно-ревізійним процесом. Контрольно-ревізійний процес
здійснюється відповідно Закону України „Про державну
контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26.01.1993р. № 2939-ІІХ та
Інструкції  про порядок проведення ревізій і перевірок органами
державної контрольно-ревізійної служби в Україні від 03.10.1997 р. №
121. Цей процес контролю включає ряд послідовних етапів організації і
проведення ревізій.

Взагалі контрольно-ревізійний процес включає два тісно
пов’язані між собою етапи: в контрольно-ревізійному органі і
безпосередньо на підприємстві, яке перевіряється.

В контрольно-ревізійному відділі цей етап процесу контролю
включає такі стадії: планування проведення ревізій та їх
індивідуалізацію; накопичення нормативно-законодавчої інформації
стосовно ревізій; комплектування ревізійної групи, підготовку ревізора
до проведення ревізій на конкретному підприємстві та вивчення змісту
акту попередньої ревізії; складання програми та планування ревізії і їх
затвердження.

Правильний підбір об’єктів і своєчасність проведення на них
ревізій значною мірою впливають на ефективність роботи контролюючих
органів. Для досягнення мети ревізій у контрольно-ревізійному відділі
здійснюється планування роботи на півріччя. Нормативно планування
базується на ст.2 та ст.11 Закону України „Про державну
контрольно-ревізійну службу в Україні”, відповідно до яких органи
державної ревізійної служби проводять ревізії та перевірки за своєю
ініціативою не частіше 1 разу в рік. Мета та основні вимоги до
планування ревізій і перевірок затверджені в Стандарті державного
фінансового контролю № 2 „Планування державного фінансового контролю”.
Метою планування контрольних заходів суб’єктами державного фінансового
контролю є забезпечення оптимальної концентрації трудових, фінансових та
матеріальних ресурсів суб’єктів державного фінансового контролю при
реалізації визначених напрямів контролю та усунення паралелізму і
дублювання в роботі суб’єктів державного фінансового контролю шляхом
забезпечення належного виконання вимог законодавства щодо державної
регуляторної політики. Теми і об’єкти для ревізій (перевірок)
включаються в плани контрольно-ревізійної роботи відповідно до річного
плану основних питань економічної і контрольної роботи Головного
контрольно-ревізійного управління України, на підставі рішень і вказівок
обласного контрольно-ревізійного управління, вивчення звітних та інших
даних про хід виконання державних та місцевих бюджетів, даних про стан
справ щодо забезпечення збереження коштів і матеріальних цінностей,
узагальнення матеріалів раніше проведених ревізій, на підставі скарг,
заяв, звернень про фінансові порушення та зловживання, що надійшли від
громадян, правоохоронних органів і органів місцевої влади.

До планів роботи обов’язково долучаються:

1) Централізовані завдання та інші доручення доведені КРУ вищого рангу.
При цьому планувати термін проведення ревізій чи перевірки за
централізованим завданням треба таким чином, щоб мати не менше як 15
календарних днів для узагальнення і реалізації матеріалів ревізії і
перевірок.

2) Доручення і завдання правоохоронних органів і податкових
адміністрацій, які підписані, переважно, першими особами органів
прокуратури, МВС, СБУ, ДПА, їх структурних підрозділів та погоджені з
контрольно-ревізійним управлінням.

Перевага у черговості виконання ревізій надається за
зверненнями саме цим органам.

З метою недопущення скарг керівників підприємств про порушення
принципів черговості і періодичності проведення ревізій і перевірок на
одному підприємстві у контрольно-ревізійному відділі ведеться облік і
аналіз кількості проведених ревізій і перевірок по об’єктно. Не
планується проведення дріб’язкових, короткотривалих перевірок, а лише
повних ревізій і перевірок фінансово-господарської діяльності.

У планах контрольно-ревізійної роботи необхідно також
передбачити періодичні перевірки виконання рішень, пропозицій, вимог,
прийнятих за результатами проведених ревізій.

У плані контрольно-ревізійної роботи вказують:

1) тему ревізії (перевірки);

2) назву об’єкта, його відомчу підпорядкованість;

3) підставу для включення в план (пункт, номер і дату листа КРУ або
конкретного правоохоронного органу, податкової адміністрації);

4) ревізійний період (місяць і рік попередньої ревізії);

5) термін виконання (зазначено місяць, коли буде проводитись ревізія
щодо виконання централізованих завдань ГоловКРУ. КРУ і т.д. і до якого
числа місяця повинна бути надіслана відповідь за матеріалами ревізії);

6) планові затрати часу (тривалість ревізії в робочих днях, як правило,
не більше 30 робочих днів);

7) виконавці (планові затрати часу в робочих днях по кожному
виконавцю).

Крім перерахованих реквізитів, в плані передбачені ще такі розділи:

А – ревізії і перевірки щодо виконання кошторисів бюджетної установи;

Б – ревізії і перевірки підприємств і організацій;

В – перевірка виконання наказів і рішень, що прийняті за результатами
раніше проведених ревізій і перевірок;

Г – організаційна робота.

Кожна ревізія повинна охоплювати період, який починається з
дня закінчення попередньої ревізії і закінчується датою складання
балансу, перевіркою якого закінчується запланована ревізія.

Зміни у план роботи контрольно-ревізійного відділу вносяться
посадовими особами обласного контрольно-ревізійного управління на
підставі обґрунтованого подання начальника контрольно-ревізійного
відділу за місяць до закінчення поточного півріччя. У змінах вказується
номер пункту плану, назва об’єкта, тема і тривалість ревізій, терміни
проведення чи об’єкти яких підлягають зміні, та на що буде використано
вивільнені людино-дні.

Плани проведення ревізій і перевірок зберігається у керівника
контрольно-ревізійного органу і не підлягає розголошенню з тим, щоби
забезпечити раптовість кожної ревізії та перевірки.

Згідно з методикою проведення комплексної ревізії економічної
діяльності ревізійний процес складається з п’яти етапів:

організація і підготовка до проведення комплексної ревізії;

проведення ревізії;

оформлення результатів ревізії;

прийняття рішення за результатами проведеної ревізії;

організація контролю за виконанням рішень за матеріалами ревізії.

Організація і підготовка до проведення ревізії здійснюється
згідно Стандарту державного фінансового контролю № 3 „Організація та
виконання контрольних заходів”. Цей стандарт визначає основні засади
організації та виконання суб’єктами державного фінансового контролю
контрольних заходів у відповідності до повноважень, установлених
законодавством. Норми цього стандарту застосовуються суб’єктами
державного фінансового контролю на таких етапах організації та виконання
контрольних заходів: підготовка до проведення контрольних заходів;
оформлення офіційних розпорядчих документів, що надають право службовим
особам суб’єктів державного фінансового контролю здійснювати контрольні
заходи; ознайомлення з цими документами керівників суб’єктів
господарювання; безпосереднє проведення контрольних заходів.

На першому етапі: відповідно до строків передбачених планом
проведення ревізії керівник контрольно-ревізійного органу за 3-5 днів до
початку ревізії зобов’язаний видати наказ про її проведення.

Начальник контрольно-ревізійного відділу на цьому етапі повинен
правильно визначити тему ревізії, ревізійний період, тривалість ревізії,
створити ревізійну групу, призначити її керівника, розглянути і
затвердити програму ревізії, запропонувати ревізорам ознайомитись з
відповідними нормативними документами, розглянути необхідність залучення
галузевих спеціалістів, а також забезпечити ревізора необхідними
бланками актів, довідок і т.п.

Керівнику ревізійної групи одночасно з наказом про призначення
ревізії дається програма комплексної ревізії, в якій враховується весь
обсяг ревізії і беруться до уваги конкретні особливості та умови роботи
підприємства. В програмі ревізії вказуються об’єкти контролю, зміст
контрольно-ревізійної процедури, обсяг перевірки, а також крім
конкретних завдань, вказуються ділянки роботи, які підлягають суцільній
перевірці.

Якщо до часу призначення ревізії в контрольно-ревізійному
відділі є матеріали про факти порушень на об’єкті перевірки (недостачі,
крадіжки і т.д.), то вони також передаються керівнику групи. Склад
ревізійної групи встановлюється залежно від тривалості періоду ревізії
та самої програми. Підготовка ревізії починається із ознайомлення з
діяльністю об’єкта перевірки, вивчають відповідні
нормативно-інструктивні матеріали, складають робочі плани (табл. 1.4.)

Таблиця 1.4.

Робочий план ревізора при проведенні комплексної

ревізії грошових коштів

№ п/п Об’єкти ревізії

Обсяг роботи

Початок

Кінець

1.

Грошові кошти і касові операції

1.Раптова ревізія грошових коштів і цінних паперів

2.Обстеження стану забезпечення збереження грошових коштів у касі

3.Перевірка доставки готівки в касу

4.Дотримання касової дисципліни при проведенні касових операцій

14.10.2003

14.10.2003

14.10.2003

14.10.2003

14.10.2003

14.10.2003

14.10.2003

14.10.2003

Тривалість підготовки до ревізії – не більше двох днів. Перший
день присвячується ознайомленню з особливостями виробничої і
фінансово-господарської діяльності підприємства. Другий день необхідний
для вивчення нормативних документів та проведення інструктажу.

Виходячи з того, яке підприємство буде перевірятись і по якому
тематичному питанню, ревізор (ревізійна група) накопичує необхідну
законодавчу, інструктивну і іншу інформацію, як загального характеру так
і таку, що має відношення до запланованого об’єкту. Для цього ревізор
перед виїздом на об’єкт ревізії ознайомлюється з актом попередньої
ревізії та висновками і пропозиціями щодо неї, квартальними і річними
звітами підприємства, законодавчими актами, положеннями (стандартами)
обліку та іншими матеріалами, що стосуються діяльності ревізованого
підприємства.

Отже, на першому етапі контрольно-ревізійного процесу ревізор
здійснює певні процедури підготовки до ревізії, а саме: одержання
посвідчення про проведення ревізії на конкретному об’єкті;
комплектування ревізійної групи (якщо ревізія проводиться у складі
декількох ревізорів, або з участю інших спеціалістів), підготовка та
затвердження програми ревізії, складання робочого плану ревізії,
ознайомлення із змістом акту попередньої ревізії та рішення за її
результатами.

Другим етапом проведення ревізії є організаційна робота на
об’єкті. Починається ревізія з моменту прибуття ревізійної групи на
підприємство і пред’явлення керівником групи своїх повноважень на
проведення ревізії. Керівник ревізійної групи на місці здійснює
організаційну роботу, яка полягає в уточненні і конкретизації завдань,
передбачених програмою ревізії. На цьому етапі начальник
контрольно-ревізійного відділу в разі необхідності повинен подати
ревізорам додаткову методичну допомогу з питань ревізії, а також
контролювати виконавську і трудову дисципліну підлеглих, в тому числі:
вихід на об’єкт, а при виникненні суперечностей між перевіряючими і
керівником об’єкта, що ревізується, розв’язувати ці суперечності.
Начальник контрольно-ревізійного відділу має розглядати і вирішувати по
суті звернення керівника ревізійної групи чи керівництва підприємства,
що ревізується, з питань ревізії, в тому числі щодо продовження чи
скорочення її терміну. Планова тривалість ревізії становить не більше
ніж 30 робочих днів, а в окремих випадках на підставі письмових
обґрунтувань керівника групи термін ревізії може бути продовжений. На
початковій стадії комплексної ревізії необхідно перевірити виконання
заходів з усунення недоліків в роботі, виявлених попередньою ревізією,
ознайомитись із змістом наказів, листуванням, актами перевірок,
проведеними фінансовими органами і т.д. Закінчивши організаційну стадію
комплексної ревізії, ревізійна група приступає до виконання своїх
обов’язків відповідно до своїх робочих планів. При здійсненні ревізії
(перевірки) використовуються відповідні прийоми документального і
фактичного контролю: техніко-економічні розрахунки, нормативна
перевірка, документальна перевірка, зустрічна перевірка, взаємний
контроль змісту різних документів, перевірка правильності відображення
господарських операцій за даними документів в регістрах бухгалтерського
обліку і т.д. Перевірка первинних документів може проводитися суцільно і
вибірково, а перевірка змісту операцій, відображених в обліку,
проводиться як у хронологічному, так і систематичному порядку. Практика
контрольно-ревізійної роботи показує, що найбільш раціональним контролем
є систематизована перевірка змісту операцій і запису в облікові
регістри. При такому способі ревізія ведеться по однорідних операціях за
весь ревізований період.

Кваліфіковано провести ревізію, об’єктивно й принципово
обґрунтувати кожний факт, що наведений в акті ревізії, — важлива і
відповідальна частина ревізійної роботи. Ревізія вважається завершеною,
якщо виявлені порушення усунено, винних притягнено до адміністративної,
дисциплінарної чи матеріальної відповідальності і вжито заходів щодо
недопущення таких порушень надалі.

Оформлення результатів ревізії затверджені в Стандарті
державного фінансового контролю №4 „.Документування результатів та
формування матеріалів контрольних заходів, порядок їх опрацювання і
використання”. Цей стандарт визначає загальні обов’язкові норми
документування суб’єктами державного фінансового контролю результатів
контрольних заходів, їх опрацювання та використання. Документування
результатів та оформлення матеріалів контрольних заходів здійснюється з
метою надання власникові та іншим визначеним законодавством
користувачам, у тому числі ініціаторам контрольних заходів, суттєвої,
повної і достовірної інформації про результати контрольних заходів, їх
опрацювання та використання.

За умови виявлення ревізією грубих порушень чинних нормативних
актів ревізор має встановити обсяг заподіяної матеріальної шкоди, знайти
причини допущених порушень та винних у цьому конкретних осіб, вказати,
на підставі чийого письмового розпорядження їх заподіяно (номер і число
наказу, листа, резолюції, грошового документа і ким його підписано).

Від кожної винної у зловживанні особи треба отримати відповідне
письмове пояснення з вичерпними, точними й обґрунтованими поясненнями
фактів, що відображені в акті. Після викладення кожного факту порушень
необхідно обов’язково назвати документи, що підтверджують цей запис і
додаються до акту.

У разі виявлення зловживань ревізор має одержати від посадових
осіб підприємства, що ревізується, копії документів, які свідчать про
зловживання, а при необхідності – вилучити потрібні йому документи до
закінчення ревізії чи перевірки, залишивши у справах акт про вилучення
документів та їхні копії. Копії оригіналів документів ревізор отримує
лише за умови, якщо сам зміст документа є доказом факту порушень. Кожна
копія документа має бути завірена печаткою та підписом посадової особи
підприємства, що ревізується. Копія з оригіналу знімається у двох
примірниках. Один примірник копії зберігається разом з актом у справах
контрольно-ревізійної служби, а другий примірник копії разом з
матеріалами ревізії передається до правоохоронних органів.

За результатами документальної ревізії складається акт, в якому
мають бути об’єктивно відображені наслідки ревізії
фінансово-господарської діяльності перевіреного підприємства, наведено
перелік фактів виявлених порушень та зловживань. Розрізняють два види
актів проміжні та загальні.

За проміжними актами оформляються результати інвентаризації
коштів, товарно-матеріальних цінностей, розрахунків з дебіторами і
кредиторами. Їх складають і тоді, коли виявлене порушення чи
зловживання може бути приховане, або коли на підставі виявлених фактів
треба вжити термінових заходів, щоб усунути порушення чи притягти до
відповідальності винних у здійсненні зловживань осіб. Проміжні акти
підписуються ревізорами, які проводять ревізію, та посадовими особами,
які безпосередньо відповідають за ту ділянку, де здійснюється
перевірка. Проміжні акти складаються також і за результатами ревізії
каси. Такі акти підписуються ревізором, головним (старшим) бухгалтером і
матеріально відповідальними особами (касиром).

Загальний акт складається після закінчення строку проведення
ревізії, підписується керівником ревізійної групи, керівником та
головним бухгалтером підприємства, де була проведена ревізія. У
загальному акті відображаються наслідки перевірок усіх передбачених
програмою ревізії питань, у тому числі й за фактами, що наведені у
проміжних актах.

Умовно акт ділиться на кілька частин: загальні відомості,
виробничо – фінансова діяльність та бухгалтерський облік і звітність.

При складанні акту ревізор повинен ретельно перевірити
правильність обґрунтувань, доказів та фактів, що викладені у поясненнях,
зауваженнях або запереченнях посадових осіб. Текст акту узгоджується з
безпосереднім керівником ревізора й затверджується керівником
контрольно-ревізійного підрозділу. Заперечення або зауваження до акту
ревізії можуть бути надані до контрольно-ревізійного управління не
пізніше ніж через 5 робочих днів з моменту його підписання.

Після підписання акта ревізії відповідно до п.7 ст.10 Закону
України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” ревізор у
15-денний термін готує проект обов’язкових вимог щодо усунення виявлених
порушень законодавства. Матеріали кожної ревізії (перевірки) протягом
15 днів після її завершення розглядаються й приймаються від ревізорів
керівниками контрольно-ревізійних управлінь або їхніми заступниками,
начальниками відділів цих управлінь.

З метою підготовки наказу або іншого рішення за наслідками
ревізії, спрощення підготовки звітів про контрольно-ревізійну роботу та
для здійснення контролю за виправленням порушень на момент закінчення
ревізії треба скласти узагальнюючу цифрову довідку – розшифрування
збитків і донарахувань.

При виявленні серйозних порушень фінансової дисципліни,
розкрадань коштів і матеріальних цінностей та інших зловживань матеріали
ревізій (перевірок) передаються до слідчих органів і одночасно
порушуються питання про усунення із займаних посад винних у зловживаннях
осіб. А у тому разі, якщо за фактами зловживань не може бути порушено
кримінальної справи, на винних у здійсненні таких зловживань
накладається адміністративне стягнення.

На п’ятому етапі ревізії проводиться організація контролю за
виконанням рішень за результатами комплексної ревізії.

Ефективність комплексної ревізії залежить не тільки від якості
проведення, але і від самої організації контролю за виконанням рішень,
прийнятих за її результатами.

В практичній роботі використовують різні способи контролю за
виконанням рішень за результатами комплексної ревізії, зокрема:

— не пізніше ніж через місяць після закінчення ревізії (перевірки)
підприємство подає до контрольно-ревізійного відділу довідку про
усунення виявлених порушень;

— повторно перевіряють достовірність одержаної інформації про усунення
недоліків.

Розділ 2. Інформаційне забезпечення і методичні прийоми контролю
грошових потоків торгівельних підприємств

2.1. Зміст, завдання і класифікація інформаційного забезпечення

контролю грошових потоків

Ефективність контролю грошових потоків в значній мірі залежить
від його інформаційного забезпечення. Чим більший об’єм грошових потоків
підприємства, тим більше вони диверсифіковані по видах і напрямках
господарської діяльності, а також по окремим господарським операціям,
тим більша стає роль якісної інформації, необхідної для ефективного
контролю за ними.

Інформаційна система контролю грошових потоків представляє
собою функціональний комплекс, що забезпечує процес безперервного
ціленаправленого підбору відповідних інформаційних показників,
необхідних для здійснення аналізу та контролю по всіх аспектах їх
формування на підприємстві.

Зміст системи інформаційного забезпечення контролю грошовими
потоками, її широта та глибина визначаються галузевими особливостями
діяльності підприємств, їх організаційно-правовою формою функціонування
, об’ємом і ступінню диверсифікації господарської діяльності і групою
інших умов.

Завданням інформаційного забезпечення є інформування учасників
контрольно-ревізійного процесу про стан грошових потоків, їх
функціонування і відповідність нормативно-правовим актам та
законодавству у господарському механізмі підприємства. Крім того,
інформаційне забезпечення є засобом комунікації аудиторів і ревізорів з
питань, що стосуються їхньої професійної діяльності.

Інформаційне забезпечення господарського механізму
ускладнюється відповідно до зростання суспільного виробництва в умовах
ринкових відносин та прискорення науково-технічного прогресу. Передусім
збільшуються обсяги економічної інформації про діяльність підприємства,
яка містить дані для дослідження ревізією.

Зростання обсягів інформації ускладнює організацію і методику
проведення контролю і ревізії фінансово-господарської діяльності і
зокрема контроль за грошовими потоками.

Виходячи із завдань інформаційного забезпечення і ролі в
контрольно-ревізійному процесі, в основу його класифікації покладено
професійну інформаційну комунікацію, пізнавальність інформації та зміст
інформаційного забезпечення (рис.2.1).

Пізнавальність інформації

Зміст

інформаційного забезпечення

Робоча

Нова

Законодавче

Інформаційна пряма

Релевантна

Договірне

Інформаційна непряма

Планово- нормативно-довідкове

Інформаційна опосередкована

Організаційно-управлінське

Фактографічне

Рис.2.1. Класифікація інформаційного забезпечення

контролю грошових потоків

Професійна інформаційна комунікація ґрунтується на контактах
працівників, зайнятих у контрольно-ревізійному процесі. Розрізняють такі
види професійної інформаційної комунікації працівників контролю:

— робоча — між членами ревізійної бригади при здійсненні контрольних
функцій;

— інформаційна пряма – дослідження інформації про стан підконтрольних
об’єктів та поведінки їх у динамічних процесах виробничої та
фінансово-господарської діяльності підприємств;

— інформаційна непряма – вивчення нормативно-правових актів, які
регулюють поведінку підконтрольних об’єктів, методичних вказівок та
інструкцій щодо виконання контрольно-ревізійних процедур, службове
листування тощо;

— інформаційна опосередкована – вивчення даних про виробничу і
фінансово-господарську діяльність підприємств однієї галузі і
зіставлення їх з даними ревізованого підприємства, спеціальної
літератури, а також інформації радіо, телебачення і кіно.

В інформаційному контакті економісти-контролери використовують
принципи інформатики – науки яка вивчає будову і загальні властивості
інформації, закономірності її створення, перетворення, передавання і
використання у різних сферах діяльності людини.

Щодо фінансово-господарського контролю інформація – це
сукупність будь-яких відомостей про стан і зміни об’єктів контролю або
відповідності їх нормативно правовим актам. Для цілей інформування
дані про об’єкт контролю перетворюються в інформаційні сукупності, які
характеризують відхилення цих об’єктів від параметрів, передбачених
законодавством, плановими завданнями, договорами, інструкціями та
положеннями, затвердженими державними і господарськими органами
управління.

За ступенем пізнавальності інформацію у контрольно-ревізійному
процесі поділяють на нову, яка відображує новизну запропонованого
рішення або обґрунтовує причину недоліків, виявлених ревізією, і
релевантну, яка раніше була у аналогах, тобто прототипі. Описання
прототипу повинно стосуватися лише тієї частини підконтрольних об’єктів,
у якій виявлено недоліки у їх функціонуванні, використанні або
збереженні. Тому в акті ревізії висвітлення цих об’єктів на основі
релевантної інформації має бути не стільки вичерпаним, скільки достатнім
для доказу істини.

За змістом інформаційне забезпечення фінансово-господарського
контролю поділяють на законодавче, договірне, планове і
нормативно-довідкове, організаційно-управлінське і фактографічне.

Законодавче інформаційне забезпечення – це сукупність законів,
які регулюють суспільні відносини і окремі законотворчі стосунки.
Система законодавчого інформаційного забезпечення враховується в процесі
підготовки управлінських рішень, пов’язаних з особливостями державного
регулювання грошових потоків підприємства. Законодавче забезпечення
включає законодавчі акти з питань регулювання та контролю грошових
потоків, які застосовуються у виробничій і фінансово-господарській
діяльності ревізованого підприємства. Це перш за все нормативні
документи, які регулюють правомірність ведення касових, банківських та
розрахункових операцій.

Планове і нормативно-довідкове інформаційне забезпечення –
сукупність інформації, яка є в планах економічного і соціального
розвитку ревізованого підприємства; норми і нормативи фінансових
ресурсів; утворення фондів економічного стимулювання, пільгових витрат
та інших; розміри платежів до державного бюджету, з соціального
страхування та ін. Планово-нормативні дані розробляють безпосередньо на
ревізованому підприємстві в межах наданих йому прав Законом України про
підприємства і затверджених норм і нормативів. Крім того, вони є в
різних нормативних актах (інструкції, положення, методичні вказівки),
які видаються державними і господарськими органами управління з
планування, обліку, звітності, контролю, статистики та ін.

Планово-нормативні показники, пов’язані з формуванням грошових
потоків підприємства, які використовуються в процесі поточного і
оперативного контролю за ходом формування і використання грошових коштів
підприємства. Вони формуються безпосередньо на підприємстві по двом
блокам.

В першому блоці – система внутрішніх нормативів, що регулюють
різноманітні аспекти формування грошових потоків підприємства – містять
нормативи питомої ваги грошових коштів; мінімальної ліквідності активів
і т.п.

В другому блоці – система планових показників формування
грошових потоків – міститься вся сукупність показників поточних і
оперативних планів господарської діяльності підприємства, пов’язаних з
об’єктом управління, що розглядається.

На ЗАТ “ІДС” відділом фінансового планування здійснюється
планування грошових потоків. Планування грошових потоків представляє
собою процес розробки системи планів і планових показників по формуванню
різноманітних видів цих потоків в операційній, інвестиційній і
фінансовій діяльності підприємства в майбутньому.

Планування та нормування грошових потоків є одним з етапів
стратегії управління грошовими коштами підприємства, метою проведення
якого є визначення їх необхідного та доцільного обсягу, виходячи з
стратегічних цілей управління. Планування потреби у формуванні запасів
грошових коштів передбачає визначення мінімального залишку грошей, який
дозволить підприємству вчасно й в повному обсязі здійснювати всі
необхідні платежі і підтримувати оптимальний рівень абсолютної
платоспроможності.

Отже, планування руху грошових коштів передбачає визначення
можливих джерел надходження та видатків грошових коштів підприємства для
забезпечення його платоспроможності протягом планового періоду.

Нормування грошових потоків спрямоване на визначення
максимального обсягу наявних запасів грошових коштів, перевищення якого
недоцільно з точки зору обсягу втрат від невикористання грошей
(наявності “вільного” залишку). Такий підхід відповідає стратегічній
меті управління – забезпечення дохідності (прибутковості) і реалізується
за допомогою використання різноманітних економіко-математичних методів.

Нормування залишків грошових коштів за допомогою
економіко-математичних методів базується на використанні теорії
інвестування, згідно з якою розміри будь-яких видів запасів повинні бути
оптимальними з точки зору доцільності їх формування та витрат на
утримання. Будь-яке перевищення оптимального рівня запасів є не
припустимим і обумовлює втрату потенційно можливої дохідності
(прибутковості)

Планування грошових потоків підприємства складає невід’ємну
частину його внутрішньогосподарського фінансового планування і базується
на використані трьох основних систем:

1) прогнозування важливих цільових параметрів розвитку грошових потоків
– розробка політики формування грошових потоків і системи цільових
параметрів їх розвитку, період планування до трьох років;

2) поточне планування грошових потоків – розробка поточних фінансових
планів по окремим аспектам формування грошових потоків, період
планування до одного року;

3) оперативне планування грошових потоків – розробка і доведення до
виконавців бюджету, платіжних календарів і інших форм оперативних
планових завдань по всім основним питанням формування грошових потоків,
період планування місяць, квартал.

Договірне інформаційне забезпечення – це господарські угоди,
контракти з суб’єктами підприємницької діяльності, складені ревізованим
підприємством та затверджені в установленому порядку. До них належать
договори на поставку сировини, товарів, реалізації продукції тощо. Для
підприємств торгівлі дуже велике значення має правильність та вигідність
складання договору, тому що в договорі, крім того який товар буде
постачатися чи купуватись, обумовлюються ціни продукції, обсяг та умови
оплати. А вигідно складені умови оплати приносять свої прибутки.

Організаційно-управлінське інформаційне забезпечення —
складається з структури ревізованого підприємства, його
юридично-правової, госпрозрахункової самостійності і
організаційно-розпорядчих документів, затверджених вищестоящою
організацією, а також накази, розпорядження, службове листування з
питань виробничої і фінансово-господарської діяльності. Крім того, сюди
відносяться організаційно-розпорядчі документи, які видає керівництво
ревізованого підприємства, службове листування з питань його діяльності.

Фактографічне інформаційне забезпечення – це сукупність даних
економічного характеру про факти (операції), які дійсно відбулися у
виробничій і фінансово–господарській діяльності, відображені у первинних
документах, облікових регістрах бухгалтерського, статистичного і
оперативного обліку, а також у звітності про діяльність ревізованого
підприємства.

Отже, класифікація інформаційного забезпечення спрямована на
всебічне інформування працівників, зайнятих у контрольно-ревізійному
процесі, про стан і зміну у функціонування об’єктів
фінансово-господарського контролю.

Використання всіх видів інформації дозволяє створити на
кожному підприємстві ціленаправлену систему інформаційного забезпечення
управління та контролю грошовими потоками.

2.2. Правовий аналіз нормативного забезпечення контролю грошових

потоків торгівельних підприємств

За допомогою законів, інструкцій, положень, постанов держава в
певній мірі здійснює функцію регулювання і контролю грошових потоків
підприємства, установ і організацій всіх форм власності.

Законодавчо – нормативна база контролю грошових потоків
наведена в табл. 2.1.

Таблиця 2.1

Правовий аналіз нормативного забезпечення

контролю грошових потоків

Нормативний

документ Короткий

Зміст Використання у контрольно-ревізійному процесі

1 2 3

Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16 липня 1999 р. № 996-XIV з змінами і доповненнями

Цей Закон визначає правові засади регулювання, організації,
ведення бухгал-терського обліку та складання фінансової звітності в
Україні. При перевірці організації та ве-дення операцій з грошовими
пото-ками та складеної звітності.

Закон України „Про відповідальність за не-своєчасне виконання
грошових зобов’язань” від 22 листопада 1996 р.

№ 543/96-ВР

Цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та
одержувачами грошових коштів щодо відпо-відальності за несвоєчасне
ви-конання грошових зобов’я-зань. Дія цього Закону не поширюється на
порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за
несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до
бюджетів.

При перевірці дебіторської та кредиторської за-боргованості з
клієнтами згідно до умов дого-вору.

Продовження табл. 2.1

1 2 3

Закон України „Про обіг векселів в Україні”

від 5 квітня 2001 р. № 2374-III

Цей Закон визначає особливості обігу векселів в Україні, який
полягає у видачі переказних та простих векселів, здійсненні операцій з
векселями та виконанні вексельних зобов’язань у господарській
діяльності.

При перевірці вексельних опе-рацій.

Закон України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”
від 5 квітня 2001 р. № 2346-III

Цей Закон визначає загальні засади функціонування платі-жних систем в
Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу грошей в межах
України, а також встановлює відповідальність суб’єктів переказу.

При перевірці банківських опе-рацій і правиль-ності та закон-ності
відкриття рахунків в бан-ках.

Закон України „Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р.
№ 168/97-ВР

Цей Закон визначає платників податку на додану вартість, об’єкти, базу
та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільне-них від
оподаткування опера-цій, особливості оподаткува-ння експортних та
імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку,
звітування та внесення пода-тку до бюджету. При перевірці правильності
виз-начення об’єктів та бази оподатку-вання, правомір-ності та
своєчас-ності перерахува-ння даного по-датку.

Наказ Міністерства фінансів України „Про затвердження плану рахунків
бухгалтерсько-го обліку та інструкція про його застосування” від 30
листопада 1999 р. № 291

Визначає програму реформу-вання бухгалтерського обліку

із застосуванням міжнарод-них стандартів, а також план рахунків
бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських
операцій підприємств і організацій

При перевірці правильності ве-дення бухгалтер-ського обліку грошових
коштів та розрахунків.

Продовження табл. 2.1

1 2 3

Закон України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюдже-тами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 р.
№ 2181-III

Цей Закон є спеціальним законом з питань оподатку-вання, який
установлює порядок погашення зобов’я-зань юридичних або фізичних осіб
перед бюджетами та державними цільовими фонда-ми з податків і зборів
(обов’я-зкових платежів), включаючи збір на обов’язкове державне
пенсійне страхування та вне-ски на загальнообов’язкове державне
соціальне страхува-ння, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій,
що застосовуються до платників податків контролюючими ор-ганами, у тому
числі за пору-шення у сфері зовнішньо-економічної діяльності, та
визначає процедуру оскар-ження дій органів стягнення.

При перевірці пра-вильності та своє-часності погаше-ння зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними ці-льовими фондами.

Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків
фінаннсових пос-луг” від 12 липня 2001 р. № 2664-III

Цей Закон встановлює загальні правові засади у сфері надання
фінансових послуг, здійснення регулятив-них та наглядових функцій за
діяльністю з надання фінан-сових послуг. Метою цього Закону є створення
правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових пос-луг,
правове забезпечення дія-льності і розвитку конку-рентоспроможного ринку
фінансових послуг в Україні, правове забезпечення єдиної державної
політики у фінансовому секторі України.

При перевірці законності та пра-вомірності відно-син, що виникають у
зв’язку з фун-кціонуванням фі-нансових ринків та наданням фінансо-вих
послуг спожи-вачам.

Продовження табл. 2.1

1 2 3

„Інструкція по інвента-ризації основних засобів, нематеріальних
активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових ко-штів і документів
та розрахунків” затвердже-но наказом Міністерст-ва фінансів України від
11 серпня 1994 р. № 69 Визначає зміст та методику проведення
інвентаризації основних засобів, нематері-альних активів,
товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та
розрахунків. При проведенні інвентаризації гро-шових коштів та
документів.

„Інструкція з бухгал-терського обліку опера-цій комерційних банків з
векселями” затверджено постановою Національ-ного банку України від 8
червня 2000 р. № 234

Визначає порядок обліку установами комерційних банків України
кредитних, торговельних, гарантійних, розрахункових, комісійних і
довірчих операцій банків з векселями.

При перевірці век-сельних операцій.

„Інструкція про безго-тівкові розрахунки в Україні в національній
валюті” затверджено Постановою Правління Національного банку України від
29 березня 2001 р. № 135 Інструкція встановлює загальні правила,
форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних і фізичних осіб
у грошовій одиниці України на території України, що здійснюються за
участю банків. При перевірці бан-ківських операцій.

„Інструкція про органі-зацію роботи з готівко-вого обігу установами
банків України” затвер-джено Постановою Пра-вління Національного банку
України від 19 лютого 2001 р. № 69

Інструкція регулює порядок організації роботи установами банків
України з готівкового обігу національної валюти як єдиного законного
платіжного засобу на території України, є обов’язковою для викори-стання
ними в роботі. Положення цієї Інструкції поширюються також на юридичних
осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, які
вико-ристовують у роботі готівку в національній валюті та мають поточні
рахунки в банках. При перевірці ка-сових та банківсь-ких операцій,
пра-вильності встано-влення та дотри-мання ліміту каси.

Продовження табл. 2.1

1 2 3

“Інструкція про порядок відкриття та вико-ристання рахунків у
національній та інозем-ній валюті” затверд-жено Постановою Пра-вління
Національного банку України від 18 грудня 1998 р. № 527

Інструкція регулює правові-дносини, що виникають при відкритті
клієнтам банків поточних, депозитних (вклад-них) рахунків у національній
та іноземній валюті, а також поточних бюджетних рахунків у національній
валюті Укра-їни.

При перевірці пра-вильності відкри-ття та викорис-тання рахунків у
національній та іноземній валюті.

„Інструкція про служ-бові відрядження в межах України та за кордон”
затверджено Наказом міністерства Фінансів України від 13.03.98 г. № 59
Визначає практичні питання, пов’язані з видачею під звіт коштів на
службові відряд-ження та складання по них звіту. При перевірці
пра-вильності розраху-нків з підзвітними особами.

Указу Президента України «Про засто-сування штрафних сан-кцій за
порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95
Встановлює застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу за порушення
норм по регулюванню обігу готівки у національній валюті, які
встановлюються Національ-ним банком України.

При встановленні штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обі-гу готівки

Указ Президента Украї-ни „Про посилення кон-тролю за надходженням
податків та інших обо-в’язкових платежів до державного бюджету України і
внесків до державних цільових фо-ндів” від 17 листопада 1994 р. № 677/94
Встановлено з метою забез-печення своєчасності та пов-ноти сплати
податків й інших обов’язкових платежів до Державного бюджету України і
внесків до державних цільових фондів. Посилює контроль за надходженням
податків та інших обов’язкових пла-тежів до державно-го бюджету Украї-ни
і внесків до дер-жавних цільових фондів.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №2 «Баланс» затвер-джено
Наказом Мініс-терства фінансів Укра-їни від 31 березня 1999р. № 87
Цим Положенням (стандар-том) визначаються зміст і форма балансу та
загальні вимоги до розкриття його статей. При перевірці пра-вильності
склада-ння Балансу під-приємства.

Продовження табл. 2.1

1 2 3

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 «Звіт про фінансові
результати» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 31
березня 1999 р. № 87 Цим Положенням (стандар-том) визначаються зміст
і форма Звіту про фінансові результати, а також загальні вимоги до
розкриття його статей.

При перевірці пра-вильності склада-ння Звіту про фіна-нсові результати.

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №4 «Звіт про рух
грошо-вих коштів» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від
31 березня 1999 р. № 87 Цим Положенням (стандар-том) визначаються
зміст і форма Звіту про рух грошових коштів та загальні вимоги до
розкриття його статей.

При перевірці пра-вильності склада-ння Звіту про рух грошових коштів .

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №13 «Фінансові
інстру-менти» затверджено На-казом Міністерства фіна-нсів України від 30
листопада 2001 р. № 559 Визначає методологічні за-сади формування в
бухгалтер-ському обліку інформації про фінансові інструменти та її
розкриття у фінансовій звітно-сті.

При перевірці опе-рацій з фінансо-вими інструмен-тами та їх розкри-ття
у фінансовій звітності.

„Положення про веде-ння касових операцій в національній валюті
України” затверджено Постановою Правління Національного банку України
від 19 лютого 2001 р. № 72

Встановлює вимоги, щодо ведення касових операцій в національній
валюті України, які поширюються на юридичних осіб (крім установ банків і
підприємств пошто-вого зв’язку), а також на зареєстрованих у
встановле-ному порядку фізичних осіб, які є суб’єктами підприєм-ницької
діяльності.

При перевірці пра-вильності здійсне-ння касових опера-цій.

„Положення про поря-док здійснення банками операцій з векселями в
національній валюті на території України” зат-верджено Постановою
Правління Національ-ного банку України від 16 грудня 2002 р. № 508
Положення встановлює загальні правила, порядок проведення і здійснення
банками операцій з векселями, що видані та підлягають оплаті на
території України в національній валюті.

При перевірці пра-вильності здійсне-ння банками опера-цій з векселями.

Закінчення табл. 2.1

1 2 3

Закон України „ Про застосування реєстра-торів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від Закон України від
6 липня 1995 р. № 265/95-ВР

Цей Закон визначає правові засади застосування реє-страторів
розрахункових опе-рацій у сфері торгівлі, громад-ського харчування та
послуг.

При перевірці пра-вильності застосу-вання реєстраторів розрахункових
операцій.

„Порядок реєстрації та ведення книг обліку роз-рахункових книжок”
за-тверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від 1
грудня 2000 р. № 614

Визначає порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових
операцій і розрахункових книжок. Поря-док поширюється на книги обліку
розрахункових опера-цій і розрахункові книжки, що використовуються
суб’єктами підприємницької діяльності при здійсненні розрахунків у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг, крім розрахунків при
здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

При перевірці правильності реє-страції та ведення книг обліку
роз-рахункових опера-цій і розрахун-кових книжок.

Для регулювання грошових потоків є ще багато інструкцій,
листів, положень, постанов, наказів, рекомендацій, листів які описати в
роботі повністю не можливо.

Недоліками нормативної бази являється її нестабільність, часта
зміна законодавчих актів. В результаті, щоб зробити ревізію на
підприємстві за певний період часто необхідно користуватися декількома
нормативними актами, що стосуються одного питання, або одним нормативним
актом, який змінювався декілька разів, що ускладнює як роботу
бухгалтера, так і роботу ревізора, аудитора.

З переходом до міжнародних стандартів в 2000 році корінно
змінився облік в Україні. Затверджені нові Положення (стандарти)
бухгалтерського обліку стали основою ведення обліку та контролю.

Підприємства України поступово приходять до розуміння
важливості застосування сучасних методів ефективного управління
грошовими потоками. На жаль, інакше стоїть справа з бухгалтерським
обліком грошових операцій, особливо це стосується основного звітного
документа, в якому наводяться дані про рух грошових коштів протягом
звітного періоду в розрізі видів господарської діяльності, — Звіту про
рух грошових коштів (ф.№3). Усвідомлюючи (а інколи і не усвідомлюючи)
важливість цієї звітної форми, багато бухгалтерів заповнюють її
неправильно або недостовірно. І це насамперед пов’язано з великою
трудомісткістю формування більшості статей Звіту про рух грошових
коштів, для заповнення яких необхідні дані не тільки Балансу, Звіту про
фінансові результати, Звіту про власний капітал, Приміток до фінансової
звітності, а й Головної книги, аналітичні дані по низці рахунків тощо.
Ставлячи собі за мету при заповненні форми лише виведення остаточного
результату залишку грошових коштів на кінець року та його відповідність
Балансу, деякі бухгалтери ігнорують головну мету заповнення Звіту про
рух грошових коштів, а саме достовірне відображення руху грошових
коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності впродовж
звітного періоду. Це призводить до того, що як керівництво підприємства,
так і зовнішні користувачі отримують суттєво викривлені дані про
надходження і видатки грошових коштів підприємства, в результаті чого
зростає ризик прийняття неправильного управлінського рішення.

Недостатком цього звіту є те, що він формується за період на
певну дату (кінець звітного року), що дає змогу порівняти показники на
початок та кінець року, однак виключено можливість дослідження динаміки
цих показників постійно впродовж усього періоду. Для ефективних, в першу
чергу, управлінських рішень цей звіт необхідно складати хоча б раз в
квартал, щоб своєчасно зреагувати на зміни, або негативні наслідки руху
грошових потоків.

Звіт про рух грошових коштів згідно міжнародних стандартів
можна складати як прямим, так і непрямим методом. При застосуванні
прямого методу для визначення суми чистого надходження (видатку) коштів
в результаті операційної діяльності у звіті послідовно наводяться всі
основні статті надходжень та видатків, різниця яких показує приріст або
зменшення грошових коштів.

Непрямий метод передбачає визначення суми чистого надходження
(видатку) в результаті операційної діяльності шляхом послідовного
коригування показника прибутку (збитку) від звичайної діяльності до
оподаткування, наведеного в звіті про фінансові результати.

Коригування здійснюється з метою врахування впливу:

— змін у складі запасів, операційної дебіторської та кредиторської
заборгованості;

— не грошових операцій;

— доходів і витрат пов’язаних з інвестиційною та фінансовою
діяльністю.

В національних стандартах застосовується тільки непрямий метод,
що ставить його складання в більш жорсткі рамки. Тоді як всі надходження
і видатки інвестиційної та фінансової діяльності відображаються
розгорнуто – що приводить до принципу прямого методу.

Отже, далеко не завжди здійснюється правильне формування Звіту
про рух грошових коштів, що пов’язано як з досить значною
трудомісткістю робіт по заповненню цієї звітної форми, так і з певними
невизначеностями в П(С)БО 4 “Звіт про рух грошових коштів”.

††††????

2.3. Облікова інформація підприємств торгівлі та її використання в

контролі грошових потоків в умовах застосування сучасних

інформаційних технологій

Більшість операцій, що здійснюється на підприємстві, пов’язані
з рухом грошових коштів, зокрема, проведенням розрахунків між
підприємствами. Тому контроль операцій з грошовими коштами та контроль
розрахунків є дуже важливими.

Метою контролю операцій з грошовими коштами та стану
розрахунків є встановлення достовірності даних щодо наявності та руху
грошових коштів, повноти і своєчасності відображення інформації в
зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку
грошових коштів і розрахунків відповідно до прийнятої облікової
політики, достовірності відображення залишків у звітності господарюючого
суб’єкта.

Основними завданнями контролю операцій з коштами та стану
розрахунків є:

( перевірка стану збереження готівки в касі;

( вивчення законності і доцільності проведення операцій з грошовими
коштами та грошовими документами, своєчасності та повноти оприбуткування
та витрачання грошових коштів;

( перевірка законності відкриття підприємством рахунків у банку,
своєчасності одержання та обробки виписок банку по всіх відкритих
рахунках; стану грошових коштів на рахунках на день проведення ревізії
за даними виписок банку і за балансом підприємства;

( виявлення напрямів використання коштів, що зберігаються на
банківських рахунках, оцінка правильності проведення взаємозаліків з
кредитною установою;

( перевірка наявності договорів та їх реєстрація у відповідних
журналах;

( вивчення законності операцій з дебіторською заборгованістю та
реальності її відображення, зокрема, правомірності віднесення
заборгованості до довгострокової чи поточної, дотримання законодавства
при стягненні заборгованості по пред’явлених позовах, визначенні розміру
заборгованості по відшкодуванню завданих збитків, правильності
використання підзвітних сум і своєчасності надання авансових звітів
підзвітними особами, законність і доцільність здійснення витрат через
підзвітних осіб, можливість їх проведення за безготівковими
розрахунками, реальності претензійних сум;

( перевірка правильності документального оформлення операцій з
грошовими коштами та розрахунками і відображення цих операцій в обліку
і звітності;

( оцінка стану синтетичного та аналітичного обліку грошових коштів та
розрахунків на підприємстві, якості відображення господарських операцій
в бухгалтерському обліку, облікових регістрах та звітності;

( перевірка дотримання підприємством податкового законодавства по
операціям, пов’язаних із рухом грошових коштів, розрахунками з різними
дебіторами.

Предметом контролю грошових потоків є господарські процеси та
операції, пов’язані з рухом грошових коштів, а також відносини, що
виникають при цьому на підприємстві та за його межами.

Виходячи з цілей, які необхідно досягти ревізору під час
проведення дослідження операцій з грошовими потоками формуються об’єкти
контролю.

Об’єктами контролю грошових потоків є:

1) Елементи облікової політики:

( форми бланків документів, регістри обліку, звітності;

( порядок укладання договору про повну матеріальну
відповідальність;

( порядок проведення інвентаризації коштів, розрахунків та інших
активів.

2) Операції з обліку:

( готівки, грошових документів;

( коштів на рахунках в банку;

( розрахунків з покупцями та замовниками;

( розрахунків з різними дебіторами.

3) Записи в регістрах обліку та звітності;

4) Інформація про порушення ведення обліку, недостачі,
зловживання, які знайшли документальне підтвердження в актах ревізії,
перевірок, висновках аудиторів, постановах правоохоронних органів тощо.

Джерелами інформації для контролю грошових потоків є:

1. Первинні документи з обліку грошових коштів (табл.2.2) та
розрахунків (табл.2.3).

2. Облікові регістри, що використовуються для відображення
господарських операцій з обліку коштів та розрахунків.

3. Акти та довідки попередніх ревізій і перевірок та інша
документація, що узагальнює результати контролю.

4. Звітність.

Таблиця 2.2

Первинні документи з грошовими коштами

з/п Форма документу Первинні документи Призначення документу

1 2 3 4

1. КО – 1 Прибутковий касо-вий ордер (ПКО)

Надходження готівки в касу

2. КО – 2 Видатковий касо-вий ордер (ВКО) Видача готівки з каси

3.

КО – 3 Журнал реєстрації прибуткових та видаткових касо-вих документів

Для реєстрації в бухгалтерії ПКО, ВКО, чи документів, що їх замінюють

4. КО – 4 Касова книга Для обліку касиром операцій з готівкою

5. —- Грошовий чек Для одержання готівки з рахунку в банку

6. —- Об’ява на внесок готівки Для внесення готівки з рахунку в банку

Закінчення табл. 2.2

1 2 3 4

7. —- Супровідна відо-мість до сумки з грошовою вируч-кою
Застосовується при здачі готівки інкасатору

8. ФКЧ – 1 Фіскальний касо-вий чек за товари Розрахунковий документ,
надрукований реєстратором розрахункових операцій (РРО), при проведені
розрахунків за продані товари

9. ФКЧ – 2 Фіскальний касо-вий чек видачі коштів Розрахунковий документ,
надрукований РРО при проведені розрахунків у разі видачі коштів
покупцеві при поверненні товару

10. П – 53 Платіжна відо-мість Виплата грошових коштів з каси декільком
особам

11. П – 49 Розрахунково-платіжна відомість Розрахунок виплати по
заробітній платі та її виплати з каси

12. —- Платіжне доручення Письмове доручення банку, який обслуговує
підприємство, на перерахування певної суми коштів з поточного рахунку в
банку на рахунок постача-льника

13. —- Платіжна вимога – доручення Виписується постачальником і
надсилається з розрахункови-ми і відвантажувальними документами в банк
платника (або безпосередньо платнику) з вимогою сплатити вартість
поставлених за договором товарів

14. —- Виписка банку Видається банком підприєм-ству і відображає рух
грошо-вих коштів на поточному рахунку підприємства

Таблиця 2.3

Первинні документи з розрахункових операцій

Шифр та назва рахунку Документи

36 “Розрахунки з покупцями та замовниками” Накладні, рахунки-фактури,
рахунки, акти прийнятих робіт (послуг), податкові накладні,
товарно-транспортні накладні (ТМ-1), товарні накладні, вексель,
комерційні документи (рахунки-фактури – invoice ) платіжні документи на
перерахування сум митних платежів та інших податків на рахунки митних
установ, розрахунки бухгалтерії про наявність курсових різниць

371 “Розрахунки за виданими авансами” Платіжні доручення в яких
містяться посилання на укладений договір

372 “Розрахунки з підзвітними особами” Розпорядження керівника про
відправлення працівника у відрядження. Список осіб, які мають право
одержувати кошти в підзвіт на господарські потреби, затверджений наказом
керівника. Авансовий звіт про витрачені суми та додані виправдовуючи
документи: акт закупівлі товарів, акти на списання представницьких
витрат в межах передбачених норм з додаванням відповідних документів на
оплату рахунків ресторанів, кафе, готелів тощо, чеки, квитанції, рахунки
магазинів, готелів, залізничні, авіаційні та інші проїзні квитки

373 “Розрахунки за нарахованими доходами” Розрахунки бухгалтерії, ПКО,
виписки банку

374 “Розрахунки за претензіями” Претензії, акти приймання вантажу,
рішення судових органів, письмові згоди постачальників на пред’явлені
претензії, виписки установ банку на суми, що надійшли в порядку
задоволення претензій

375 “Розрахунки за відшкодування завданих збитків” Протокол засідання
інвентаризаційної комісії, наказ керівника

377 “Розрахунки з іншими дебіторами” Авізо про оприбуткування майна
учасником, який веде спільні справи, або первинний документ про
отримання майна

Облік фінансово-господарської діяльності на досліджуваному
підприємстві ведеться комп’ютеризовано. Для ведення обліку ЗАТ “ІДС”
обрало програмне забезпечення фірми 1С “1С: Бухгалтерія 7.7”.

Основними первинними документами, що оформлюють оприбуткування
і витрачання коштів з каси підприємства, є відповідно прибуткові і
видаткові касові ордери.

Для обліку наявності і руху грошових коштів у програмі
використовується субрахунки 301 “Каса в національній валюті” і 302 “Каса
в іноземній валюті”. В плані рахунків в конфігурації для субрахунку 302
встановлено ознака ведення валютного обліку.

Для автоматичного оформлення операцій, пов’язаних з
надходженням наявних коштів до каси підприємства в програмі передбачено
документ “Прибутковий касовий ордер”, який може реєструвати різні за
змістом і по різному віддзеркалюваних в обліку операції. Реквізит “Вид
операцій” екранної форми документа може приймати різні значення
відповідно до порядку оприбуткування грошових коштів в касу:

1) від підзвітних осіб;

2) від покупців і замовників;

3) з поточного рахунку;

4) з інших джерел.

У групі “Каса” вказується каса з відповідного довідника і
черговий номер для друкованої форми прибуткового касового ордера.
Програма здійснює автоматичну нумерацію прибуткових і видаткових
документів, в даному випадку, замовчуванням програма пропонує черговий
номер, збільшуючи на одиницю поточне значення відповідного реквізиту
обраного елемента довідника.

При одержані грошей від підзвітної особи реквізит “Субконто”
пропонує вибір з довідника “Співробітники”, при надходженні грошей з
банку — з довідника “Рахунки нашої фірми”, в інших випадках — з
довідника “Контрагенти”. У випадку надходження грошей від покупця
необхідно вибрати замовлення, що оплачується.

В деяких випадках прибутковий касовий ордер не повинен
формувати бухгалтерських проводок. Наприклад, у випадку одержання коштів
з поточного рахунку можуть бути сформовані документом “Банківська
виписка”, тому проведення ордера призведе до подвоєння сум обліку. Для
того, щоб уникнути подібних ситуацій призначено параметр “Тільки
зареєструвати”.

Витрачання готівки, яка знаходиться в касі оформлюється
видатковим касовим ордером. Для автоматичного оформлення операцій,
пов’язаних з витрачанням грошових коштів з каси підприємства в
конфігурації 1С: Бухгалтерія передбачено документ
“Видатковий касовий ордер”. Перше поле цього документу призначене для
введення номеру документу, який присвоюється автоматично. В другому полі
вказується дата складання документу. Всі інші дані цього документу
заповнюються аналогічно до щойно розглянутого прибуткового касового
ордеру, з різницею лише в тому, що видатковий касовий ордер складається
на видачу готівки з каси.

Всі надходження і витрачання готівки підприємства
відображаються в касовій книзі. Для формування звіту по касових
операціях призначений звіт “Касова книга”. Даний звіт формується на
підставі проводок з рахунком 30 ”Каса”.

Для складання звіту вибирається пункт “Касова книга” меню
“Звіти” головного меню й у формі введення вказується період (дата), за
який необхідно сформувати звіт, номер листа касової книги і каса, за
якої буде сформовано даний звіт.

При встановленні довільного періоду формування звіту він буде
сформований на кожен касовий день окремим листом касової книги.

Каса вибирається з довідника “Рахунки нашої фірми”, тому можна
одержати касову книгу для кожної готівки окремо, наприклад, для готівки
в гривнях, в доларах тощо. Якщо реквізит “Каса” діалогової форми запиту
залишити незаповненим, то звіт сформується по всіх готівкових коштах в
касі у гривневому покритті.

Для формування звіту необхідно натиснути кнопку “Сформувати” чи
кнопку “ОК”. Сформований звіт містить залишки на початок дати по рахунку
30 по обраній готівці (чи по всіх коштах підприємства), всі проводки по
рахунку за цю дату, а також підсумкові обороти і залишок на кінець дня.

В процесі фінансово-господарської діяльності у підприємства
виникають розрахункові відносини з постачальниками, замовниками та
покупцями продукції, з фінансовими органами, банками, з працівниками
підприємства та іншими підприємствами і особами. Розрахунки між
підприємствами здійснюються переважно в безготівковій формі.
Безготівкові розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових
коштів з поточного рахунку платника на рахунок одержувача.

Оскільки ЗАТ “ІДС” має декілька поточних рахунків в різних
банках, то в 1С: Бухгалтерії облік на рахунку 31 “Рахунки в банку”
ведеться в розрізі субконто “Наші грошові кошти”, що має тип довідника
“Рахунки нашої фірми”.

Для виписки платіжних доручень передбачено документ “Платіжне
доручення”. Платіжне доручення нумерується окремо по кожному з поточних
рахунків.

У реквізиті “Розрахунковий рахунок” вибирається той рахунок, з
якого передбачається здійснити платіж. Черговий номер вихідного
документа по обраному поточному рахунку автоматично пропонується в
реквізиті “Номер платежу”.

Якщо платіжне доручення оформлюється на перерахування податків,
внесків, інших обов’язкових платежів слід встановити параметр “Оплата
податку/відрахування”, після чого в реквізиті “Вид податку” вибрати з
довідника “Податки і відрахування” відповідний вид податку.

У реквізиті “Контрагент” вибирається підприємство, якому
перераховуються гроші. Для заповнення призначення платежу можна
скористатися списком типових призначень платежу, обраних з довідник
“Призначення платежу”. При проведені документ “Платіжне доручення” не
формує бухгалтерських проводок. Факт руху грошей на поточному рахунку
відображається документом “Банківська виписка”.

ЗАТ “ІДС” для оплати платіжних доручень та отримання
банківських виписок користується спеціальною програмою “Клієнт – банк”,
в якій за допомогою модему здійснюється передача платіжних доручень та
отримання виписок в електронному вигляді.

Платіжні доручення, які сформовані в 1С:Бухгалтерія автоматично
експортуються в базу “Клієнт – Банк”, де потім підписуються електронним
підписом головного бухгалтера та керівника підприємства за допомогою
дискети.

В свою чергу банківська виписка з програми “Клієнт – банк” в
1С: Бухгалтерію втягується автоматично, за допомогою імпорту
банківської виписки. Банківська виписка при втягуванні розділяється на
два документи: вхідна банківська виписка (“+” – надходження грошей на
поточний рахунок) та вихідна банківська виписка (“-“ – витрачання
грошей). Так як надходження грошей на поточний рахунок здійснюється в
основному від покупців товарів, то за замовчуванням програма формує
проводки на рахунок 3611 “Розрахунки з вітчизняними покупцями” та
відповідного контрагента, після чого бухгалтеру слід тільки наглядно
продивитись виписку, чи не було будь-яких інших надходжень коштів і
відповідно поставити необхідний рахунок. Потім звіряється підсумкова
сума надходження коштів і проводиться документ. Трохи більшої уваги
потребує вихідна банківська виписка. В ній за замовчуванням
проставляється рахунок 6851 “Розрахунки з іншими кредиторам”. Бухгалтер
змінює вручну рахунки на які необхідно провести даний платіж, після
чого проводить вихідну банківську виписку.

Облік іноземної валюти на рахунках в установах банків
підприємства ведеться на рахунку 312 “Поточні рахунки в іноземній
валюті” в розрізі субконто “Наші грошові рахунки”, що має тип довідника
“Рахунки нашої фірми”.

Всі операції по валютному рахунку реєструються на підставі
банківських виписок, в яких зазначається валютна сума (вхідне сальдо на
початок дня, суми по операціях, сальдо на кінець дня), і докладених до
них виправдовуючих документів.

Для фіксації операцій по валютних рахунках у національній
валюті здійснюється перерахування іноземної валюти за курсом НБУ, що діє
на дату виписки розрахунково-платіжних документів. Перерахування
вартості майна і зобов’язань підприємства, вираженої в іноземній валюті
здійснюється в день здійснення операції з іноземною валютою, а також на
дату складання бухгалтерської звітності.

Для відображення в обліку зарахування чи списання коштів по
валютному рахунку в програмі призначений документ “Банківська виписка”,

за допомогою якої обробляється як гривневі, так і валютні банківські
виписки. Для заповнення валютної банківської виписки необхідно в
реквізиті “Розрахунковий рахунок” вказати відповідний валютний рахунок
підприємства з довідника “Рахунки нашої фірми”.

В процесі господарської діяльності на підприємстві виникають
операції, пов’язані з продажем та покупкою безготівкової іноземної
валюти. Програма містить документи, які дозволяють їх автоматизувати.
Документ “Купівля валюти” призначений для відображення в обліку операцій
з придбання валюти на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ).
При заповненні специфікації електронної форми документа, в першу чергу
вказується валютний рахунок, на який оприбутковується валюта, що
купується, шляхом вибору його з довідника “Рахунки нашої фірми” і сума
валюти, що купується (без обліку комісійних). В реквізитах “Валюта” і
“Курс НБУ” відображається валюта обраного поточного рахунку і курс НБУ
обраної валюти на дату документа.

В групі реквізитів “УМВБ” зазначається найменування валюти,
яка купується з довідника “Валюти”, курс біржі для обраної валюти на
дату документу, сума валюти, що купується, у перерахуванні на гривні за
курсом УМВБ, відсоток від валютної суми , що знімається УМВБ і сума
комісійних.

Далі у групі реквізитів “Уповноважений банк” вказується банк,
відсоток комісійних банку у гривнях від суми придбаної валюти. Значення
реквізиту “Комісія” розраховується автоматично.

В групі “Підсумки” відображається скільки коштів витрачено на
купівлю валюти, загальна сума комісійних у гривнях, сума коштів,
перерахованих на купівлю валюти. Відповідно для відображення в обліку
операцій з продажу валюти на УМВБ призначений документ „Продаж валюти”,
який містить відповідні реквізити, необхідні для проведення операції з
продажу валюти.

На основі введених первинних документів в програмі можна
сформувати будь-який зведений документ, який описаний в даній базі.

В меню “Звіти” є цілий набір документів, які формуються за
допомогою встановлення певних параметрів документу. Програма дає змогу
формувати:

1) “Оборотно-сальдову відомість” як в цілому по компанії, так і по
будь-якому рахунку, за будь-який період і з відображенням певних
субконто, що належать даному рахунку;

2) “Журнал-ордер” по кожному рахунку;

3) “Картку рахунку” та „Картку субконто” в розрізі дат, проводок і сум;

4) „Аналіз рахунку”, який по своїй структурі відповідає даним Головної
книги, а тому на підприємстві не ведеться даний регістр, так як облік
комп’ютеризований, і можна в будь-яку хвилину сформувати необхідний
документ.

2.4. Оцінка стану обліку та внутрішньогосподарського

контролю підприємства

Внутрішньогосподарський контроль передбачає контрольні функції,
які здійснюються власниками підприємства відповідно до законодавства.
Завданням даного контролю є перевірка операцій з грошовими коштами з
метою недопущення перевитрат фінансових ресурсів, виконання виробничих
планів, раціонального використання грошових коштів, впровадження нових
методів і прогресивних технологій; забезпечення збереження грошових
коштів, економного їх витрачання.

У здійснені внутрішньогосподарського контролю на підприємствах
провідне місце займають працівники бухгалтерії та фінансів, зокрема
головні бухгалтери. Функції контролю головний бухгалтер здійснює
особисто і через апарат бухгалтерії.

Внутрішньогосподарський контроль можна розділити за такими
ознаками :

за періодичністю здійснення;

за інформаційним забезпеченням;

за формами здійснення.

За періодичністю здійснення економічний контроль поділяють на:
попередній, оперативний (поточний), заключний (ретроспективний).

Внутрішньогосподарський контроль зберігання та використання
грошових коштів на ЗАТ „ІДС” здійснює керівник, фінансовий директор та
головний бухгалтер. Як і всі підприємства ЗАТ „ІДС” зберігає свої
грошові кошти в установах банків.

Внутрішньогосподарський контроль зберігання та використання
готівкових грошових коштів в касі ведеться згідно з Положенням про
ведення касових операцій №72.

З касиром укладений договір про повну матеріальну
відповідальність. Касиру забороняється передавати виконання дорученої
йому роботи іншим особам. В випадку тимчасової заміни касира, виконання
обов’язків касира доручаються на іншого працівника, згідно письмового
наказу керівника ЗАТ „ІДС”. З цим працівником також заключається договір
про повну матеріальну відповідальність.

Приміщення каси на підприємстві ізольоване, двері в касу під
час операцій закриті з внутрішньої сторони. Всі готівкові кошти і цінні
папери зберігаються в металевому сейфі, який прикріплений до підлоги.
Каса обладнана сигналізацією. По закінченню роботи сейф закривається
ключем, а двері каси опечатуються особистою печаткою касира. Дублікати
ключів в опечатаному касиром пакеті зберігаються в сейфі керівника
підприємства.

Перед відкриттям приміщення каси і металевого сейфу касир
оглядає справність замків, дверей, віконних решіток і печатей,
впевнюється в справності сигналізації.

Основною ланкою в здійсненні внутрішньогосподарського контролю
грошових коштів являється інвентаризація грошових коштів в касі. Її
проводять раптово, один раз в місяць, після чого складається Акт
інвентаризації каси. Перед початком інвентаризації грошових коштів в
касі виконується ряд попередніх правових процедур: з касира беруть
розписку про те, що в касі готівкові кошти приватних осіб і інших
організацій не зберігаються. Цим попереджується можливість перекриття з
інших джерел нестачі коштів, зміни залишку коштів, виведеного в касовій
книзі. Останній касовий звіт і документи по операціям касир здає в
бухгалтерію для перевірки. На звіті касир робить відмітку про те, що всі
прибуткові і видаткові касові ордери і інші грошові документи включені
в цей звіт і в касі не має не оприбуткованих та не списаних у видаток
коштів.

Відділом оперативного управління фінансового відділу
здійснюється безпосередньо контроль за грошовими коштами на рахунках в
банку. Виникають ситуації коли передбачається нестача власних коштів, і
для ефективної роботи підприємства необхідне залучення позикових коштів.
Тоді підприємство звертається до банку за наданням позики. При, навпаки,
тимчасово вільних коштах на рахунку підприємства, оформляється договір з
банком на депозитний вклад з одержанням депозитного відсотку.

Бухгалтером по банківським операціям здійснюється поточний
контроль за дебіторською заборгованістю постачальників. Перед тим як
здійснювати платіж будь-якому постачальнику, формується “Картка по
субконто”, в якій зразу видно поточну дебіторську чи кредиторську
заборгованість постачальника товарів або послуг. Платіж здійснюється
тільки в разі кредиторської заборгованості, якщо ж це авансова оплата,
то вона відбувається тільки за наявності нульового сальдо по даному
клієнту.

Такий спосіб оплати забезпечує контроль заборгованостей і
відповідальність працівників, які працюють безпосередньо з клієнтом,
своєчасність надання до бухгалтерії підтверджуваних документів з оплати:
видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти
виконаних робіт і т.п.

На підприємстві також існує внутрішній зведений бюджет платежів
в розрізі статей затрат і бюджетних центрів, який складається на кожен
місяць і затверджується керівником підприємства. Кожна філія і відділи
центрального офісу та крупного опту в кінці місяця подають до
фінансового відділу, відповідно до своїх функціональних обов’язків, у
вигляді окремих бюджетів плани затрат на слідуючий місяць. Працівник
фінансового відділу зводить його в єдиний бюджет з певними коригуваннями
і вносить в базу 1С:Бухгалтерії.

При складанні заявки на платіж, заявник повинен керуватись
встановленим лімітом по своєму бюджетному центру та статті затрат. Якщо
по даній статі виявляється перевитрата, то заявник не зможе зробити
заявку на платіж. Звичайно це внутрішній документ і він досить гнучкий,
дозволяючи вільні кошти по одній статті переносити на іншу, або ж за
додатковим обґрунтованим планом, затвердженим керівником, дозволяє
збільшити витрати по необхідній статті витрат. Таке планування платежів
забезпечує контроль за витратами підприємства та їх раціонального і
економного використання, а також дає змогу спланувати необхідні ресурси
для погашення своїх поточних зобов’язань.

Планування витрат на ряду з плануванням надходжень грошових
коштів, дає змогу прийняти ефективні управлінські рішення, щодо
необхідності залучення додаткових коштів (позик), або ж зменшення
якихось невиправданих витрат.

Поточний контроль за дебіторською та кредиторською
заборгованістю з покупцями веде відділ збуту, а саме торгові агенти, за
якими закріплені по регіонам відповідні клієнти-покупці У кожного
покупця згідно договору існує деяка відстрочка платежу, і агент повинен
слідкувати, постійно вести звірку, щоб цей період не перевищувала
встановлений строк кредитування. В противному випадку, поставка товару
повинна призупинитись.

Звичайно, в такій системі також відбуваються збої. Якщо
товарний кредит перевищив припустимі норми, справа по такому клієнту
передається менеджеру з претензійної роботи. В деяких випадках до
претензійної роботи підключається юрист підприємства.

Отже, бачимо, що на підприємстві приділяється досить багато
уваги внутрішньогосподарському контролю грошових потоків. Звичайно, він
не ідеальний, але весь час ведеться робота по вдосконаленню цього
процесу, так як в умовах ринкової економіки, організація та оптимізація
руху грошових потоків виходить на провідне місце в системі управління
підприємством.

Розділ 3. Контроль і аналіз грошових потоків в умовах використання
новітніх інформаційних технологій

3.1. Методика контролю і ревізії грошових потоків

торговельного підприємства

Головною складовою всіх фінансових операцій підприємства є
грошові активи, які беруть участь в забезпечені всіх видів
господарської діяльності підприємства, зокрема, фінансових операцій.
Отже, перевірка операцій з грошовими активами є дуже важливою в процесі
контролю і управління господарської діяльності підприємства.

Контроль грошових потоків представляє собою процес перевірки
виконання всіх управлінських рішень в області їх формування з ціллю
реалізації розробленої політики їх розвитку і намічених показників
поточних і оперативних планів. Це контролююча система, яка забезпечує
концентрацію контрольних дій на найбільш пріоритетні напрямки їх
розвитку, своєчасне виявлення відхилень фактично досягнутих результатів
їх формування від планових та прийняття оперативних управлінських
рішень, що забезпечать їх нормалізацію.

При контролі грошових потоків, необхідно знати фактичний стан
грошових коштів на підприємстві, що досягається за допомогою ревізії
даного об’єкта. Основною метою контролю і ревізії грошових коштів є
надання обґрунтованого висновку щодо законності, доцільності та
достовірності операцій по рахунках обліку грошових коштів та
розрахунків.

Операційна перевірка грошових активів здійснюється за такими
основними напрямками:

— перевірка касових операцій;

— перевірка операцій з коштами на рахунках у банках (перевірка

банківських операцій);

— перевірка операцій з грошовими документами та коштами в дорозі;

— перевірка операцій з еквівалентами грошових коштів;

— перевірка дебіторської та кредиторської заборгованості;

Перед контролем та ревізією грошових коштів стоять такі
завдання:

— перевірка дотримання чинного законодавства;

— ознайомлення з умовами збереження грошових коштів і документів;

— вивчення існуючого на підприємстві порядку документального
оформлення

операцій з грошовими активами;

— оцінка правильності відображення в обліку операцій з грошовими
активами;

— перевірка стану платіжно-розрахункових взаємовідносин по укладених
угодах;

Внаслідок проведення контролю і ревізії необхідно впевнитися в
тому, що:

( грошові кошти дійсно існують на певну дату (наприклад, на кінець
звітного періоду), тобто підтвердити наявність цього виду активів;

( грошові кошти дійсно належать підприємству, яке перевіряється (тобто
підтвердити право підприємства на цей актив);

( операції з грошовими коштами, які відображені в облікових регістрах,
дійсно відбулися (тобто підтвердити факт події);

( всі операції, які відбулися з грошовими активами, повністю
відображені в бухгалтерському обліку;

( грошові активи правильно оцінені і відображені в усіх суттєвих
аспектах в обліку за правильною вартістю (зокрема, це стосується
іноземної валюти).

Для отримання згаданих вище доказів використовують різні за
змістом методичні прийоми. Серед них можна виділити інвентаризацію,
перевірку документів за формою, суттю та змістом, арифметичну, логічну,
експертну, зустрічну перевірки, прийоми взаємного контролю операцій і
документів, оцінку документів за даними кореспондуючих рахунків,
опитування тощо.

Щоб зробити висновок про забезпечення збереження грошових
коштів в касі, необхідно провести інвентаризацію каси. Це найнадійніший
прийом підтвердження фактичної наявності готівки та грошових документів
у касі підприємства. За підсумками інвентаризації у касі отримуємо
докази фактичної наявності грошових коштів та звіряємо їх з даними
обліку на певну дату. Одночасно перевіряємо і право власності
підприємства на ці активи.

Під час перевірки первинних документів за формою визначають
додержання вимог інструктивних і нормативних документів у процесі
відображення господарських операцій. Зокрема, виявляють наявність
необхідних реквізитів, достовірність підписів, наявність печаток,
штампів, додатків до документів. Не заповнення окремих реквізитів
(номер, дата тощо) може свідчити про недбалість та неуважність
облікового персоналу або здійснюватись з метою повторного використання
документів для привласнення грошових коштів.

При перевірці документів за змістом критично оцінюють
відповідність документа характеру відображеної в ньому господарської
операції, достатність інформаційного її відображення.

Арифметичну перевірку провадять з метою оцінки правильності
визначення підсумків у документах, а також таксування тощо.

У разі виявлення підозрілих операцій документи перевіряють із
застосуванням логічної або зустрічної перевірки.

При застосуванні логічної перевірки порівнюють господарську
операцію, відображену в документі, що до якого є певні підозри, з
різними взаємопов’язаними показниками та визначають, чи була об’єктивна
можливість її проведення.

За допомогою зустрічної перевірки можна виявити двосторонні
операції, які по-різному відображено у сторін (наприклад, не
оприбуткування отриманих грошових коштів, наявність безтоварних операцій
тощо). Подібні зловживання можуть приховуватись виправленням даних в
окремих примірниках документів, складанням нових фіктивних документів,
відображенням в облікових регістрах операцій, які не були здійснені або,
навпаки, не відображенням чи неправильним відображенням здійснених
операцій.

Перевірка документів за даними кореспондуючих рахунків дає
змогу виявляти документи, щодо яких має місце застосування неправильних
бухгалтерських записів або їх відсутність, невідповідності записів в
регістрах бухгалтерського обліку доданим документам, необґрунтованим
використання сторнування. Все це в решті-решт може призвести до
перекручень показників фінансової звітності.

При використанні прийомів взаємного контролю порівнюються різні
за своїм характером документи і облікові дані, в яких відображено
господарську операцію, яку перевіряють. Наприклад, оприбуткування
грошових коштів, що надходять до каси підприємства з рахунку в банку,
можна перевірити порівнянням даних виписок по розрахунковому рахунку та
відображених даних у відомості по рахунку 30 “Каса” та журналу-ордеру по
рахунку 31 “Рахунки в банках”. У разі виявлення розбіжностей вивчають
дані прибуткових касових ордерів, корінців чекових книжок, звітів касира
та записів у Касовій книзі.

Крім того, на всіх етапах перевірки може використовуватись
опитування працівників підприємства, його керівництва та третіх осіб.
Письмова інформація за підсумками опитування додається до інших робочих
документів перевірки.

При проведені перевірки застосовують як вибіркове, так і
суцільне спостереження. У зв’язку з тим, що при здійсненні касових
операцій існує велика можливість зловживань, при перевірці цієї ділянки
обліку найбільш доцільним є суцільне спостереження. При дослідженні
банківських операцій можливе використання вибіркового спостереження у
зв’язку із значним обсягом подібних операцій на підприємстві. Вибіркове
спостереження застосовується у разі оцінки системи внутрішнього контролю
підприємства як ефективного.

При перевірці можна застосовувати різні методи вибіркової
перевірки: метод випадкового відбору, системний відбір, безсистемний
відбір. Наприклад, можна суцільно переглядати перший місяць кожного
кварталу або І та ІІІ квартали року, або кожну третю виписку тощо. Якщо
при проведені вибіркової перевірки буде виявлено значну кількість
порушень, обсяг вибірки необхідно збільшити або перейти до суцільного
спостереження.

Найбільш ліквідною серед грошових активів є готівка. Операції з
готівкою здійснюються через касу підприємства. Подібні операції
характеризуються незначною кількістю первинних документів, які їх
підтверджують, проте вони тісно пов’язані з іншими ділянками
бухгалтерського обліку, такими як реалізація товарів, виплата заробітної
плати, розрахунки з підзвітними особами тощо, і , крім того, можуть бути
джерелом зловживань на підприємстві.

А отже, при перевірці касових операцій необхідно дослідити:

1) умови зберігання грошових коштів у касі;

2) договори про повну матеріальну відповідальність з особами, які
обслуговують готівку;

3) терміни проведення інвентаризації каси та відображення в обліку її
результатів;

4) інвентаризація готівки та грошових документів в касі;

5) документування операцій з готівкою;

6) операції з виплати заробітної плати готівкою;

7) повнота і своєчасність оприбуткування готівки, отриманої в банках;

8) своєчасність повернення в банк залишків готівки
(невикористаних підзвітних сум, депонованої заробітної плати тощо);

9) додержання правил та розмірів розрахунків готівкою;

10) перевірка правильності надання готівкою позик працівникам;

11) додержання ліміту залишку готівки в касі;

12) повнота відображення в бухгалтерських регістрах виручки, що надійшла
через реєстратор розрахункових операцій;

13) виплати готівкою покупцям у разі повернення придбаного товару;

14) показники фінансової звітності про наявність і рух грошових коштів;

15) використання іноземної валюти за цільовим призначенням;

16) повернення в банк не використаної частини отриманої готівкою
іноземної валюти.

При проведені касових операцій особливу увагу звертають на
розрахунки з підзвітними особами. Такі операції здійснюються на
будь-якому підприємстві і можуть мати різноманітний характер. Зокрема,
це виплати грошових коштів на господарські потреби, витрати на
відрядження, представницькі витрати тощо. Основними об’єктами контролю
при перевірці операцій з підзвітними особами є такі:

( законність видачі грошових коштів у підзвіт;

( документальне підтвердження витрачених сум;

( термін повернення отриманих з каси коштів.

Контролю додержання порядку ведення операцій з готівкою
приділено значну увагу у розділі 5 Положення про ведення касових
операцій в національній валюті в Україні.

Перевірку банківських операцій починаємо з визначення кількості
та видів рахунків, відкритих підприємством у банках. По кожному рахунку
перевіряється наявність договору з банком.

Інформація про рух грошових коштів на банківських рахунках
міститься у виписках банку з доданими до них первинними документами.
Вони повинні бути систематизовані в хронологічному порядку, окремо по
кожному відкритому в банках рахунку.

Залишки коштів, відображені у виписках по відповідних
рахунках, звіряють із залишками коштів. які відображені в обліку.

Під час перевірки досліджуємо відповідність вхідного та
вихідного сальдо за випискою та за рахунком організації, відповідність
надходжень та витрачання коштів, наведених у виписці, доданим первинним
документам. У разі відсутності деяких виписок необхідно отримати в банку
завірені копії. На первинних документах перевіряють наявність штампу
банку про здійснення платежу, який підтверджує їх достовірність. Не
допускається використання ксерокопій документів.

При дослідженні первинних документів перевіряється правильність
таксування обсягів і цін, надбавок, знижок, ПДВ в рахунках та інших
документах, на основі яких грошові кошти перераховують з рахунків
підприємства.

Значну увагу необхідно приділити законності здійснення
банківських операцій з метою виявлення платежів по безтоварних рахунках,
розрахунків з підприємством, з якими не укладено договори, перерахування
грошових коштів на цілі, які не підтверджуються доданими документами,
інших сумнівних операцій.

На підприємстві помилки або зловживання можуть мати місце не
тільки при заповненні первинних документів, а й при здійсненні
бухгалтерських записів. Тому важливим є вивчення відповідності
кореспонденції рахунків по операціях з коштами на рахунках у банках
суті здійснених операцій та чинним інструктивно-нормативним документам з
ведення бухгалтерського обліку. В разі виявлення порушення типової
кореспонденції необхідно вивчити первинні документи, які дають змогу
визначити, чи не привело це до викривлення облікових та звітних даних
або до інших видів зловживань.

У випадках помилкового списання або зарахування банками коштів
на рахунки організації ретельно перевіряють, як врегульовано претензії
організації до банку, на рахунках якого обліковують ці суми.

Отже, внаслідок контролю і ревізії банківських операцій
необхідно встановити:

1) наявність у підприємства поточних та інших рахунків у банках;

2) законність операцій, які здійснюються на цих рахунках;

3) правильність документального оформлення операцій по рахунках в
банках;

4) повнота і відповідність сплачених коштів виставленим рахункам;

5) своєчасність перерахування податків до бюджету;

6) відповідність сум по виписках банку сумам, відображеним у первинних
розрахункових документах;

7) визначення причин прострочення розрахунків з різними кредиторами, у
тому числі з банками по позиках і з бюджетом по податках;

8) достовірність і економічна доцільність здійснення окремих банківських
операцій;

9) правильність кореспонденції рахунків по банківських операціях;

10) правильність відображення в обліку операцій з купівлі та продажу
іноземної валюти;

11) відповідність призначення і характеру платежу в іноземній валюті
умовам контракту;

12) обов’язковий продаж валюти і відображення та правильність
відображення цього в обліку;

13) розрахунок курсових різниць по рахунках в іноземній валюті;

14) податковий облік операцій з іноземною валютою;

15) правильність визначення балансової вартості та собівартість
іноземної валюти.

При перевірці грошових коштів необхідно звернути увагу на
грошові кошти в дорозі. До них належить виручка підприємства, що
надійшла до каси від покупців і замовників за реалізовані товари , яка
внесена в банк, але ще не зарахована на рахунок. Крім того, рахунки
грошових коштів у дорозі можуть використовуватись для відображення
операцій, пов’язаних з продажем іноземної валюти.

При перевірці цього виду операцій встановлюють повноту та
своєчасність зарахування грошових коштів у дорозі на відповідні рахунки
в банках, розраховують тривалість перебування коштів у дорозі. У разі
встановлення неправильного списання грошових коштів у дорозі або фактів
приховування чи розкрадання коштів необхідно виявити суму нанесеного
збитку та визначити, як це вплинуло на достовірність фінансової
звітності.

Під час перевірки грошових активів також приділяють увагу
вивченню операцій з еквівалентами грошових коштів. Зокрема,
розглядається правомірність віднесення фінансових інвестицій до цієї
категорії активів, тобто визначають термін, на який вони придбані, чи
можуть вони вільно конвертуватись у готівку, який ризик зміни їх
вартості. Перевіряється наявність документів, які підтверджують право
власності на еквіваленти грошових коштів.

Отже, після виявлення фактичного стану грошових коштів на
підприємстві, розглянемо контроль грошових потоків з точки зору
управління ними.

Основними функціями контролю грошових потоків являються:

( спостерігання за ходом реалізації фінансових завдань по їх формуванню,
встановлених системою планових фінансових показників і нормативів;

( вимір ступеня відхилення фактичних результатів розвитку грошових
потоків від планових;

( діагностика по розмірам відхилень серйозних порушень в плановому
розвитку грошових потоків підприємства і пов’язаного з цим зниження
темпів його економічного розвитку;

( розробка оперативних управлінських рішень по нормалізації грошових
потоків підприємства у відповідності з передбаченими цілями і
показниками;

( коректування при необхідності окремих цілей і показників розвитку
грошових потоків у зв’язку зі змінами зовнішнього економічного
середовища, кон’юнктури фінансового і товарного ринку та внутрішніх
умов здійснення господарської діяльності підприємства.

Отже, як видно з цих функцій, контроль грошових потоків
являється ефективною координуючою системою забезпечення взаємозв’язку
між формуванням інформаційної бази, аналізом, плануванням і внутрішнім
контролем грошових потоків на підприємстві.

З врахуванням забезпечення виконання перерахованих функцій
контроль грошових потоків на підприємстві будується по таким основним
етапам (рис. 3.1).

1. Визначення об’єкта контролю. Це загальна вимога до
побудови будь-яких видів контролю на підприємстві з позиції цільової
його орієнтації. Об’єктом контролю грошових потоків являються
управлінські рішення по основних аспектах їх формування на
підприємстві.

1.

Визначення об’єкта контролю

2.

Визначення видів та сфери контролю

3.

Формування системи пріоритетів показників,

що контролюються

4.

Розробка системи кількісних

стандартів контролю

5.

Побудова системи моніторингу показників, що включаються в контроль
грошових потоків

6.

Формування системи алгоритмів дій

по усуненню відхилень

Рис. 3.1. Зміст і послідовність етапів побудови системи

контролю грошових потоків підприємства

2. Визначення видів і сфери контролю. У відповідності з
концепцією побудови системи контролю, він поділяється на слідуючі
основні види: стратегічний контроль, поточний контроль, оперативний
контроль. Кожному з перерахованих видів контролю грошових потоків
повинна відповідати визначена його сфера і періодичність здійснення його
функцій. В таблиці 3.1 наведені основні характеристики окремих видів
контролю грошових потоків підприємства.

Таблиця 3.1

Характеристика окремих видів контролю

грошових потоків підприємства

Види контролю

активів Основна сфера контролю Основний контрольний період

1.Стратегічний

контроль Контроль основних ці-льових параметрів роз-витку
грошових потоків Квартал,

рік

2.Поточний контроль Контроль поточних планів Місяць,

квартал

3.Оперативний

контроль Контроль бюджетів Тиждень,

декада, місяць

3. Формування системи пріоритетів контролюючих показників. Вся
система показників, що входять в сферу кожного виду контролю грошових
потоків, будується по значимості. В процесі такої побудови з початку в
систему пріоритетів першого рівня відбираються найбільш важливі із
контролюючих показників даного виду контролю; потім формується система
пріоритетів другого рівня, показники якого знаходяться в факторному
зв’язку з показниками пріоритетів першого рівня; аналогічним чином
формується система пріоритетів третього і слідуючих рівнів. Такий підхід
до формування системи контролюючих показників полегшує підхід до їх
розкладання при послідуючому пояснені причин відхилення фактичних
величин від планових відповідними завданнями.

При формуванні системи пріоритетів слід взяти до уваги, що вони
можуть носити різний характер для окремих типів центрів
відповідальності; для окремих напрямків господарської діяльності
підприємства; для різноманітних аспектів формування грошових потоків.
Проте при цьому повинне бути забезпечене як ієрархічне зведення всіх
контролюючих показників по підприємству в цілому, так і їх зведення по
окремих напрямках господарської діяльності.

Приклад формування системи пріоритетів контролюючого показника
сумі чистого грошового потоку наведений в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2

Формування системи пріоритетів контролюючого показника

суми чистого грошового потоку підприємства від операційної діяльності

Пріоритети першого порядку Пріоритети другого порядку Пріоритети
третього порядку Пріоритети

четвертого

порядку і т.д.

Сума чистого грошового потоку з операційної діяльності

Сума чистого операці-йного прибутку Сума

операційних

доходів Рівень цін на продукцію

Об’єм реалізації продукції

Структура реалізації продукції

Сума

операційних

затрат Рівень цін і тарифів на послуги

Об’єм постачання продукції

Структура постачання продукції

Сума

податкових платежів Зміна системи податків

Зміна ставок оподаткування

Зміна системи податкових льгот

Сума амортизації операцій-них активів Сума амортизова-них активів
Динаміка загальної суми амор-тизованих активів

Динаміка структури амортизо-ваних активів

Методи і норми амортизації активів Зміна методів амортизації окре-мих
груп активів

Зміна ставок амортизації окре-мих груп активів

4. Розробка системи кількісних стандартів контролю. Після того,
як визначений і побудований перелік контролюючих показників грошових
потоків, з’являється необхідність встановлення кількісних стандартів по
кожному з них. Такі стандарти можуть встановлюватись як в абсолютних,
так і в відносних показниках. Крім того, такі кількісні стандарти
можуть носити стабільний і рухливий характер (рухливі кількісні
стандарти можуть бути використані при контролі показників гнучких
бюджетів, для корегування стандартів при зміні облікової ставки, темпів
інфляції і т.п.). Стандартами виступають важливі цільові параметри
розвитку грошових потоків, показники поточних планів і бюджетів, система
розроблених підприємством норм і нормативів і т.п.

5. Побудова системи моніторингу показників, що включаються в
контроль грошових потоків. Система моніторингу складає основу контролю,
найактивнішу частину його механізму. Система моніторингу грошових
потоків представляє собою розроблений на підприємстві механізм
постійного спостереження за контролюючими показниками їх формування,
визначення розмірів відхилень фактичних результатів від передбачених і
виявлення причин цих відхилень. Побудова системи моніторингу
контролюючих показників функціонування грошових потоків охоплює слідуючи
основні етапи (рис.3.2).

А) Побудова системи інформаційних звітних показників по кожному
виду контролю грошових потоків спираються на дані фінансового і
управлінського обліку. Ця система представляє собою так названу
“первинну інформаційну базу спостереження”, необхідну для майбутнього
розрахунку агрегованих по підприємству окремих аналітичних абсолютних і
відносних фінансових показників, що характеризують результати
формування грошових потоків підприємства.

Б) Розробка системи спільних (аналітичних) показників, що
відображають фактичні результати досягнення передбачених кількісних
стандартів контролю, здійснюється в чіткій відповідності з системою
показників розвитку грошових потоків. При цьому забезпечується повна
спів ставність кількісного вираження встановлених стандартів і
контролюючих аналітичних показників. В процесі розробки такої системи
будуються алгоритми розрахунку окремих аналітичних показників з
використанням первинної інформаційної бази спостереження і розглянутих
методів фінансового аналізу.

А.

Побудова системи інформаційних звітних показників по

кожному виду контролю грошових потоків

Б.

Розробка системи спільних (аналітичних) показників, що відображають
фактичні результати досягнення передбачених кількісних стандартів
контролю

В.

Визначення структури і показників форм контрольних

звітів виконавців

Г.

Визначення контрольних періодів по кожному виду контролю грошових
потоків і кожній групі контролюючих показників

Д.

Встановлення розмірів відхилень фактичних результатів контролюючих
показників від встановлених стандартів

Е.

Виявлення основних причин відхилень фактичних результатів контролюючих
показників від встановлених стандартів

Рис. 3.2. Зміст і послідовність основних етапів побудови

системи моніторингу контролюючих показників

грошових потоків підприємства

В) Визначення структури і показників форм контрольних звітів
виконавців призвано сформувати систему носіїв контрольної інформації.
Для забезпечення ефективності контролю така форма звіту повинна бути
стандартизована і містити таку інформацію:

— фактично досягнуте значення контролюючого показника (в співставленні
з плановим);

— розмір відхилення фактично досягнутого значення контролюючого
показника від планового;

— факторний розклад розміру відхилення (якщо контролюючий показник
піддається кількісному розкладу на окремі складові). Алгоритм такого
розкладу повинен бути визначений і доведений до кожного виконавця
заздалегідь;

— пояснення причин від’ємних відхилень по показнику в цілому і
окремим його складовим;

— встановлення осіб, винних у від’ємному відхилені показника, якщо це
відхилення визване внутрішніми факторами діяльності підрозділу.

Форма стандартного контрольного звіту виконавця
диференціюється у відповідності із змістом доведеного йому бюджету.

Г) Визначення контрольних періодів по кожному виду контролю
грошових потоків і кожній групі контролюючих показників в цілому
будуються на рекомендаціях, поданих в таблиці 3.1. Конкретизація
контрольного періоду по видах контролю і групах показників визначається
“швидкістю реагування”, необхідною для ефективного управління грошовими
потоками на даному підприємстві. З врахуванням цього принципу виділяють:

— тижневий (декадний) контрольний звіт;

— місячний контрольний звіт;

— квартальний контрольний звіт.

Д) Встановлення розмірів відхилень фактичних результатів
контролюючих показників від встановлених стандартів здійснюється як в
абсолютних, так і в відносних показниках. Так як кожний показник
міститься в контрольних звітах виконавців, на даній стадії він
агрегується в рамках підприємства в цілому. При цьому по відносним
показникам всі відхилення підрозділяються на три групи:

— позитивне відхилення;

— від’ємне “допустиме” відхилення;

— від’ємне “критичне” відхилення.

Е) Виявлення основних причин відхилень фактичних результатів
контролюючих показників від встановлених стандартів проводиться по
підприємству в цілому і по окремим центрам відповідальності. В процесі
такого аналізу виділяються і розглядаються ті показники контролю
грошових потоків, по яким спостерігаються “критичні” відхилення від
цільових параметрів, завдань поточних планів і бюджетів. По кожному
“критичному” відхиленню повинні бути виявлені причини, що їх визвали.
В процесі здійснення такого аналізу в цілому по підприємству
використовуються відповідні розділи контрольних звітів виконавців.

Розроблена система моніторингу повинна коректувати при зміні
цілей контролю грошових потоків і системи показників поточних планів і
бюджетів.

6. Формування системи алгоритмів дій з усунення відхилень
являється заключним етапом побудови контролю грошових потоків на
підприємстві. Принципова система дій менеджерів підприємства в цьому
випадку заключається в трьох алгоритмах (рис. 3.3).

Плановий (нормативний)

Показник

Фактичний

Позитивне Від’ємне

«допустиме» Від’ємне

« критичне »

“Нічого не робити”

“Усунути відхилення”

“Змінити систему пла-нових або нормативних показників”

Рис. 3.3. Формування принципових алгоритмів дій з усунення

різноманітних видів відхилень фактичних
результатів

формування грошових потоків від планових

а) “Нічого не робити”. Ця форма реагування застосовується
передбачається в тих випадках, коли розмір від’ємних відхилень значно
менший передбаченого “критичного” критерію.

б) “Усунути відхилення”. Така система дій передбачає процедуру
пошуку і реалізації резервів по забезпеченню виконання цільових,
планових або нормативних показників формування грошових потоків. При
цьому резерви розглядаються в розрізі різноманітних аспектів
господарської діяльності і окремих фінансових операцій. В якості таких
можливостей може бути розглянута розумність введення посиленого режиму
економії, використання системи фінансових резервів і інше.

в) “Змінити систему планових або нормативних показників”. Така
система дій застосовується в тих випадках, якщо можливості нормалізації
окремих аспектів формування грошових потоків обмежені або взагалі
відсутні. В цьому випадку за результатами моніторингу грошових потоків
вносяться пропозиції по корегуванню системи цільових параметрів їх
розвитку, показників поточних фінансових планів або окремих бюджетів.
В окремих критичних випадках може бути обґрунтована пропозиція про
припинення окремих виробничих, інвестиційних та фінансових операцій і
навіть діяльності окремих центрів витрат і інвестицій.

Застосування на підприємстві системи контролю грошових потоків
дозволить значно підвищити ефективність всього процесу управління його
господарської діяльності.

Важливе значення контролю грошових потоків визначається їх
плануванням та в свою чергу використанням відповідно плану. Концентрація
всіх видів плануючих грошових потоків підприємства відображається в
спеціальному плановому документі – план надходження і витрачання
грошових коштів, який являється однією з основних форм поточного
фінансового планування. Розробка плану руху грошових потоків дозволяє
оцінити стан платоспроможності підприємства протягом планового періоду;
дотримання встановлених нормативів формування запасів грошових коштів; в
разі необхідності – при очікуванні дефіциту грошових коштів — визначити
час та обсяг необхідних надходжень грошей, організувати роботу щодо їх
залучення.

Контроль за збалансованістю надходження та витрачання грошових
коштів спрямований на створення умов для забезпечення платоспроможності
підприємства в майбутньому, оскільки дисбаланс між джерелами та
напрямками витрачання коштів може обумовити кризу платоспроможності та
навіть банкрутство підприємства.

На підприємстві здійснюється розробка фінансового плану
надходження та витрачання грошових коштів на наступний рік (дод.11), в
якому розраховується плановий дохід від основної діяльності та витрати
грошових коштів в розрізі статей затрат. Даний план складається на
основі місячних і контроль та аналіз його виконання проводиться щомісяця
після закінчення звітного періоду, а в кінці року зводиться в річний
звіт „Виконання касового плану” (дод.12).

На початку кожного місяця формується звіт за попередній місяць
про надходження і використання грошових коштів, а також його порівняння
з плановим. Ця процедура забезпечує контроль за використанням грошових
коштів на підприємстві. Із звіту про виконання касового плану видно, що
дана процедура ще не досить досконала, так як по одних статтях витрат
іде перебір, по інших недобір, але в загальному підсумку витрати
підприємства не перевищили запланованих на 3,57 %, проте й доходи від
основної діяльності не досягли бажаного результату – виконання
запланованого доходу було меншим на 5 %.

Планування грошових потоків здійснюється за допомогою
електронних таблиць в програмі Excel, після чого ця інформація
затягується в бухгалтерську програму 1С:Бухгалтерія. Дана програма
дозволяє контролювати витрати підприємства, так як всі дані по витратам
оперативно, щоденно вносяться в неї. При проведені виписки банку або РКО
вибирається стаття бюджету витрат і центр відповідальності (бюджетний
центр). Для контролю використання грошових потоків в розрізі центрів
відповідальності і статей витрат передбачений внутрішній рахунок 100
„Бюджет” (дод.13). Кредитовий оборот якого показує заплановану суму по
статтям витрат, а дебетовий – фактичне витрачання коштів. Сформувавши
оборотно-сальдову відомість по цьому рахунку зразу бачимо наглядну
картину щодо виконання плану витрат грошових коштів. Дебетове сальдо по
рахунку означає фактичні перевитрати по статті бюджету. Для контролю
виконання плану в відсотках дані імпортуються в таблицю програми Excel,
де він автоматично розраховується .

3.2. Аналіз грошових потоків торговельного підприємства

Важливою складовою частиною механізму управління грошовими
потоками підприємства являються системи і методи їх аналізу.

Аналіз грошових потоків представляє собою процес дослідження
результативних показників їх формування на підприємстві з ціллю
виявлення резервів подальшого підвищення ефективності їх функціонування.

Для вирішення конкретних задач аналітичного дослідження
застосовується ряд спеціальних систем і методів аналізу грошових
потоків, які дозволяють отримати комплексну кількісну оцінку
результатів їх багатоаспектного функціонування на підприємстві як в
статиці, так і в динаміці. В теорії фінансового менеджменту в залежності
від методів, які використовуються, розрізняють такі системи аналізу,
який проводиться на підприємстві при дослідженні функціонування
грошових потоків: горизонтальний фінансовий аналіз; вертикальний
фінансовий аналіз; порівняльний фінансовий аналіз; аналіз фінансових
коефіцієнтів; інтегральний фінансовий аналіз.

І. Горизонтальний фінансовий аналіз базується на вивчені
динаміки окремих фінансових показників в часі. В процесі використання
цієї системи аналізу розраховуються темпи росту (приросту) окремих
показників фінансової звітності за ряд періодів і визначаються спільні
тенденції їх змін. В системі управління грошовими потоками найбільше
розповсюдження одержали слідуючі види горизонтального фінансового
аналізу:

1) Дослідження динаміки показників грошового потоку звітного
періоду в порівнянні з показниками попереднього періоду (наприклад, з
показниками попереднього місяця, кварталу, року).

2) Дослідження динаміки показників грошових потоків звітного
періоду в порівнянні з показниками аналогічного періоду минулого року
(наприклад, показники другого кварталу звітного періоду з аналогічними
показниками другого кварталу попереднього року). Цей вид
горизонтального фінансового аналізу застосовується на підприємствах з
явно вираженими сезонними особливостями господарської діяльності.

3) Дослідження динаміки показників грошового потоку за ряд
попередніх періодів. Ціль цього виду аналізу є виявлення тенденції
зміни окремих показників, що характеризують грошові активи підприємства.
Результати такого аналізу з метою наглядності рекомендується оформляти
графічно.

Всі види горизонтального (трендового) аналізу грошових потоків
доповнюються за звичай дослідженням впливу окремих факторів на зміну
відповідних результативних показників. Результати такого аналітичного
дослідження дозволяють збудувати відповідні факторні моделі, які
використовуються потім в процесі планування грошових потоків
підприємства.

На основі звіту про рух грошових коштів (дод.14-16)
проаналізуємо грошові потоки за видами діяльності за останні три роки, а
саме 2000, 2001 та 2002 роки (табл. 3.3).

З даних таблиці бачимо, що чистий рух коштів від операційної
діяльності в 2002 році порівняно з даними 2001 року зріс на 3765
тис.грн., що становить 595,4 %, порівняно з 2000 роком він збільшились
на 2613,4 тис.грн., а це на 146,5 %. Позитивна тенденція чистого руху
грошових коштів в 2001 та 2002 році відбулась за рахунок прибутку від
операційної діяльності, хоча в 2001 році він значно зменшився за рахунок
придбання оборотних активів та погашення поточних зобов’язань.

Аналізуючи чистий рух коштів від інвестиційної діяльності
потрібно сказати, що в 2002 році він був від’ємним і порівняно з 2001
роком зменшився на 3269,7 тис.грн., а порівняно з 2000 роком взагалі на
7362,1 тис.грн, що становить аж 824,3%. Це в першу чергу пояснюється
тим, що в 2000 році були реалізовані фінансові інвестиції, тоді як в
2001 та 2002 роках відбулось придбання необоротних активів, що і
призвело до зниження чистого руху коштів від інвестиційної діяльності.

В результаті фінансової діяльності чистий рух коштів в 2002
році порівняно з 2000 роком збільшився на 4060,7 тис.грн., а порівняно з
2001 роком зменшився на 1470,2 тис.грн., або на 52 %. Це пояснюється
тим, що в 2000 році було надходження і погашення позики а також інші
платежі, тоді як в 2001 і в 2002 році було надходження власного капіталу
відповідно на 4318,6 тис.грн. і 8126,2 тис.грн, але в 2002 році ще
відбулося погашення позики, що зумовило зниження чистого руху коштів від
фінансової діяльності.

Чистий рух коштів за 2002 рік порівняно з 2001 та 2002 роками
зменшився відповідно на 161 та 121,6 % і це в основному сталося за
рахунок різкого зниження чистого руху коштів від інвестиційної
діяльності, що наглядно видно на рис.3.4.

ІІ. Вертикальний (або структурний) фінансовий аналіз базується
на структурному розкладанні окремих показників фінансової звітності
підприємства. В процесі здійснення цього аналізу розраховується питома
вага окремих структурних складових агрегованих фінансових показників. В
системі управління грошовими потоками найбільше розповсюдження отримали
слідуючи види вертикального (структурного) аналізу:

1) Структурний аналіз грошових потоків підприємства по видах
господарської діяльності. Такий аналіз служить передумовою розрахунку
показників ефективного формування потоків в розрізі окремих видів
діяльності і проведення відповідного факторного аналізу цієї
ефективності в цілому.

2) Структурний аналіз грошових потоків по внутрішніх
підрозділам підприємства. Результати цього аналізу служать базою
проведення подальшого поглиблення порівняльного і факторного аналізу
ефективності формування грошових потоків підприємства.

3) Структурний аналіз позитивного (негативного) грошового
потоку по окремим елементам його формування. Такий аналіз дозволяє
виявити найбільш важливі складові елементи формування позитивного або
негативного грошових потоків підприємства з врахуванням специфіки його
господарської діяльності.

Отже проведемо структурний аналіз чистого руху грошових потоків
за видами діяльності в 2001, 2002 та 2003 роках (табл.3.4). Для цього
скористаємося стовпчиковою діаграмою (рис.3.5). Аналіз даних рисунку
дозволяє зробити висновок, що грошові кошти підприємства в 2000 та 2002
формуються в результаті його операційної діяльності, а в 2001 році — це
надходження було переважно за рахунок інвестиційної діяльності. Хоча
чистий рух грошових коштів від операційної діяльності в 2002 році був
найбільшим, в підсумку його не вистачило щоб покрити негативний рух
грошових коштів від фінансової діяльності. В результаті загальний чистий
рух грошових коштів за 2002 рік виявився негативним і становив –260,7
тис.грн.

ІІІ. Порівняльний фінансовий аналіз базується на співставленні
окремих груп аналогічних показників між собою. В процесі використання
цієї системи аналізу розраховуються розміри абсолютних і відносних
відхилень показників, що порівнюються. В системі управління грошовими
потоками підприємства найбільше поширення одержали слідуючі види
порівняльного фінансового аналізу:

1) Порівняльний аналіз показників грошових потоків в розрізі
внутрішніх структурних підрозділів підприємства (його центрів
відповідальності). Такий аналіз проводиться з ціллю порівняльної
оцінки і пошуку резервів ефективності формування грошових потоків
внутрішніх підрозділів підприємства.

2) Порівняльний аналіз показників грошових потоків окремих
реальних інвестиційних проектів. Такий аналіз служить основою оцінки
очікуваної ефективності окремих порівняльних інвестиційних проектів при
формуванні програми реального інвестування підприємства.

3) Порівняльний аналіз показників грошових потоків окремих
фінансових інструментів інвестування. Результати такого аналізу
використовуються в процесі формування і реструктуризації портфелю
фінансових інвестицій підприємства.

4) Порівняльний аналіз звітних і планових (нормативних)
показників формування грошових потоків. Такий аналіз складає основу
організованого на підприємстві контролю грошових потоків. В процесі
такого аналізу виявляється ступінь відхилення звітних показників від
планових, визначаються причини цих відхилень і формуються висновки про
необхідність корегування окремих напрямків господарської діяльності і
його грошових потоків.

IV. Аналіз фінансових коефіцієнтів базується на розрахунку
співвідношень різноманітних абсолютних показників фінансової діяльності
підприємства між собою. В процесі використання цієї системи аналізу
визначаються різноманітні відносні показники, які характеризують окремі
показники грошових потоків, і ступінь їх впливу на загальний рівень
фінансового стану підприємства. В системі управління грошовими потоками
найбільше поширення одержали такі групи аналітичних фінансових
коефіцієнтів.

1) Коефіцієнти, що характеризують рівень ліквідності грошових
потоків. Вони характеризують можливість підприємства своєчасно
розраховуватись по своїм фінансовим зобов’язанням. Найбільш важливу
роль в процесі такої оцінки грають слідуючі показники:

а) коефіцієнт ліквідності грошового потоку підприємства —
показує як валовий позитивний грошовий потік підприємства забезпечує
покриття його негативного грошового потоку. Розрахунок цього показника
здійснюється за слідуючою формулою:

ПГП

КЛГП = ————— ,

НГП ( 3.1 )

де КЛГП — коефіцієнт ліквідності грошового потоку підприємства;

ПГП — сума валового позитивного грошового потоку підприємства;

НГП — сума валового негативного грошового потоку підприємства.

б) коефіцієнт абсолютної платоспроможності (КАП) – показує як
всі поточні фінансові зобов’язання підприємства забезпечені готовими
засобами платежу на певну дату. Розрахунок цього показника здійснюється
за слідуючою формулою:

ГА + КФВ

КАП = ———————
,

ЗБК
( 3.2 )

де ГА – сума грошових активів підприємства на певну дату;

КФВ – сума короткострокових фінансових вкладень на певну дату;

ЗБК — сума всіх короткострокових (поточних) зобов’язань на певну дату.

в) коефіцієнт проміжної платоспроможності (КПрП) – показує як
всі короткострокові (поточні ) фінансові зобов’язання можуть бути
задоволені за рахунок його високоліквідних активів (включаючи готові
засоби платежу). Для визначення цього показника використовується
слідуючи формула:

ГА + КФВ + ДЗ

КПрП = ————————- ,

ЗБК ( 3.3 )

де ГА – сума грошових активів підприємства (середня або на певну дату);

КФВ – сума короткострокових фінансових вкладень (середня або на певну

дату);

ДЗ – сума поточної дебіторської заборгованості всіх видів (середня
або на

певну дату);

ЗБК — сума всіх короткострокових (поточних) зобов’язань підприємства

(середня або на певну дату).

г) коефіцієнт поточної платоспроможності (КПтП) – показує як
вся заборгованість по короткострокових (поточних) фінансових
зобов’язаннях може бути задоволена з рахунок всіх його поточних
(оборотних) активів. Розрахунок цього показника здійснюється за
формулою:

ОА

КПтП = —————- ,

ЗБК
( 3.4 )

де ОА – сума всіх оборотних активів підприємства (середня або на певну

дату);

ЗБК — сума всіх короткострокових (поточних) зобов’язань підприємства

(середня або на певну дату).

д) загальний коефіцієнт співвідношення дебіторської і
кредиторської заборгованості (КДКЗ) – характеризує загальне
співвідношення розрахунків по цих видах заборгованості підприємства.
Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

ДЗЗ

КДКЗ = ————— ,

КЗЗ
( 3.5 )

де ДЗЗ — загальна сума поточної дебіторської заборгованості
підприємства

всіх видів (середня або на певну дату);

КЗЗ — загальна сума поточної кредиторської заборгованості
підприємства

всіх видів (середня або на певну дату).

Коефіцієнти, що характеризують рівень ліквідності грошових
потоків ЗАТ “ІДС” та їх динаміка за три останні роки наведена в таблиці
3.5. Коефіцієнт ліквідності в 2002 році становив 0,989, а це показує, що
валовий додатковий грошовий потік майже покриває валовий негативний
потік, але має критичне значення, так як коефіцієнт менший одиниці, хоча
й досить близько біля цього значення. Порівняно з 2000 та 2001 роками
даний коефіцієнт має гірше значення відповідно на 0,029 і 0,064.

Аналізуючи ж показник абсолютної платоспроможності, можна
констатувати факт, що тут також не все гаразд. Значення коефіцієнта
абсолютної ліквідності повинно перебувати в межах 0,2 – 0,35 і це
характеризує здатність підприємства негайно ліквідувати короткострокову
заборгованість. А так як даний коефіцієнт в 2002 році становить 0,137,
то у підприємства не вистачає грошових коштів на покриття невідкладних
зобов’язань. Порівняно з 2000 та 2001 роком цей показник був ще меншим,
він становив відповідно 0,025 та 0,103.

Коефіцієнт проміжної платоспроможності в 2002 році становить
0,891. В деякій літературі цей показник має оптимальне значення при
більше – рівне одиниці, тоді як у міжнародній практиці оптимальний
рівень становить 0,7 –0,8. Отже за міжнародними стандартами даний
показник має позитивне значення. Порівняно ж з 2000 та 2001 роками це
значення було меншим відповідно на 0,643 та 0,249 і швидко ліквідні
активи не покривали термінові борги.

Аналіз поточної платоспроможності характеризує достатність
обігових коштів для погашення боргів протягом року. Якщо цей коефіцієнт
дорівнює 1-1,5 – підприємство своєчасно ліквідовує борги. В 2002 році
цей коефіцієнт становить 1,515.

Позитивне значення коефіцієнта поточної і коефіцієнта
проміжної платоспроможності, на відміну від коефіцієнта абсолютної
ліквідності пояснюється в першу чергу дебіторською заборгованістю та
значними залишками товарних запасів оборотних активів.

Коефіцієнт співвідношення дебіторської та кредиторської
заборгованості показує здатність розрахуватися з кредиторами за рахунок
дебіторів протягом одного року. Рекомендоване значення даного показника
дорівнює одиниці. На підприємстві в 2002 році дане значення дорівнює
0,815, а отже дебіторської заборгованості не достатньо для повного
розрахунку з кредиторами. Порівняно ж з 2000 та 2001 роком цей показник
взагалі негативний і становить відповідно 0,228 та 0,554.

2) Коефіцієнти, що характеризують оборотність окремих активів
в процесі грошового обороту підприємства. В визначеній мірі вони
дозволяють оцінити швидкість грошового обороту підприємства. Для такої
оцінки використовуються такі показники:

а) кількість оборотів грошових активів і їх еквівалентів в
періоді, що розглядається (КОГА). Цей показник розраховується за
слідуючою формулою:

ОР

КОГА = ——————— ,

ГА + КФВ (
3.6 )

де ОР – загальний об’єм реалізації продукції за певний період;

.

ГА – середня сума грошових активів підприємства за певний період

(розрахована, як середня хронологічна);

.

КФВ – середня сума короткострокових (поточних) фінансових вкладень
під-

приємства за певний період (розрахована, як середня
хронологічна);

Аналізуючи оборотність грошових активів (див.табл.3.5), бачимо
що кількість оборотів грошових активів на підприємстві в 2002 році
становить 119, що порівняно з 2001 роком більше на 3 обороти, порівняно
ж 2000 роком цей показник зменшився на 39 оборотів, а це майже 25%.
Зменшення оборотності грошових активів показує зменшення об’єму виручки,
що припадає на одиницю грошових активів.

б) період обороту грошових активів і їх еквівалентів (ПОГА) —
показує середній період від витрачання коштів на придбання продукції до
отримання коштів за реалізовану продукцію. Цей показник розраховується
за слідуючою формулою:

.

ГА + КФВ

ПОГА = ——————— ;

ОРО
( 3.7 )

Д
(дні)

ПОГА = ———— ,

КОГА
( 3.8 )

.

де ГА — середня сума грошових активів підприємства за певний період

(розрахована як середня хронологічна);

.

КФВ — середня сума короткострокових (поточних ) фінансових вкладень

за певний період (розрахована як середня хронологічна);

ОРО – одноденний об’єм реалізації продукції за певний період;

КОГА – кількість оборотів грошових активів і їх еквівалентів за певний

період.

На підприємстві даний показник в 2002 році становив 3 дні, що
порівняно з 2001 роком менше на 0,07 дня, а порівняно з 2000 роком
більше на 0,74. Що стосується даного показника, то при ефективному
управління його значення повинно зменшуватись.

3) Коефіцієнти, що характеризують рівень ефективності грошових
потоків підприємства. Вони дають загальну характеристику ефективності
формування грошових потоків. Основними з цих показників являються:

а) коефіцієнт ефективності грошового потоку підприємства (КЕГП)
– дозволяє оцінити фінансово-господарську діяльність підприємства з
точки зору її здатності створювати додаткові грошові кошти, що сприяє
зростанню вартості абсолютно ліквідних активів підприємства і
потенційному підвищенню його платоспроможності. Цей показник
розраховується за формулою:

ЧГП

КЕГП = ——————— ,

НГП (
3.9 )

де ЧГП – сума чистого грошового потоку підприємства за певний період;

НГП – сума валового негативного грошового потоку за певний період.

б) коефіцієнт достатності чистого грошового потоку підприємства
(КДЧГП) — характеризує співвідношення чистого руху грошових коштів і
суми поточних видатків, які є наслідком операційної та фінансової
діяльності підприємства. Даний коефіцієнт розраховується за формулою:

ЧГП

КДЧГП = ———————
,

ОД + ?ЗТМ + Д (3.10)

де ЧГП – сума чистого грошового потоку підприємства за певний період;

ОД – сума виплат основного боргу по довго- та короткостроковим кредитам

і позикам підприємства;

?ЗТМ — сума приросту запасів товарно-матеріальних цінностей в складі

оборотних активів підприємства;

Д – сума дивідендів (процентів), виплачених власникам підприємства

(акціонерам) на вкладений капітал.

в) коефіцієнт реінвестування чистого грошового потоку
підприємства (КРЧГП) – це можливість вкладення грошових активів в
реальні та фінансові інвестиції, а саме в відтворення основних засобів,
в інноваційні нематеріальні активи, в різні фінансові інструменти. Цей
показник розраховується за такою формулою:

ЧГП — Д

КРЧГП = ———————
,

?РІ + ?ФІД
(3.11)

де ЧГП – сума чистого грошового потоку підприємства за певний період;

Д – сума дивідендів (процентів), виплачених власникам підприємства

(акціонерам) на вкладений капітал;

?РІ — сума приросту реальних інвестицій підприємства (у всіх їх формах);

?ФІД — сума приросту довгострокових фінансових інвестицій підприємства.

Розрахунок цього коефіцієнта рекомендується здійснювати за три
останні роки (але не менше ніж за один господарський рік).

Аналізуючи коефіцієнти, що характеризують рівень ефективності
грошових потоків (див.табл.3.5) на підприємстві в 2002 році, можна
сказати, що він був не ефективним, оскільки всі коефіцієнти мають
від’ємне значення. На ці показники в першу чергу вплинув чистий рух
коштів за 2002 рік, який виявився негативним.

V. Інтегральний фінансовий аналіз дозволяє отримати найбільш
поглиблену (багатофакторну) оцінку умов формування грошових потоків
підприємства. В управлінні грошовими потоками найбільше поширення
одержали слідуючи системи інтегрального фінансового аналізу:

1) Система СВОТ – аналізу [SWOT — analysis]. Назва цієї системи
представляє абревіатуру початкових букв термінів, які характеризують
об’єкти цього аналізу:

S — STREHGTHS …………… (сильні сторони підприємства);

W — WEAKNESSES ………. (слабкі сторони підприємства);

O — OPPORTUNITIES ……. (можливості розвитку підприємства);

T — TREARS …………………….(загроза розвитку
підприємства).

Основним змістом СВОТ – аналізу являється дослідження
характеру сильних і слабких сторін підприємства в частині можливостей
ефективного формування грошових потоків, а також позитивного або
негативного впливу окремих зовнішніх факторів на умови їх розвитку в
майбутньому періоді.

Результати СВОТ – аналізу представляються за звичай графічно по
комплексному дослідженню впливу окремих факторів на потенціал розвитку
та ефективність формування грошових потоків підприємства.

2) Система аналізу загального циклу грошового обороту
підприємства. В процесі здійснення цього виду інтегрального аналізу
використовується слідуюча модель:

ПЦГО = ПВЦ + ПОДЗ – ПОКЗ , ( 3.12 )

де ПЦГО — протяжність циклу грошового обороту підприємства, в днях;

ПВЦ – протяжність виробничого циклу підприємства, в днях;

ПОДЗ — середній період обороту дебіторської заборгованості, в днях;

ПОКЗ — середній період обороту кредиторської заборгованості, в днях.

Аналіз грошових потоків проводиться насамперед для прийняття
ефективних управлінських рішень, які в свою чергу заключаються у
виявлені резервів оптимізації грошових потоків підприємства та їх
планування в майбутньому.

Оптимізація грошових потоків являється однією із найважливіших
функцій управління грошовими потоками, яка направлена на підвищення їх
ефективності в плановому періоді.

Основним об’єктом оптимізації виступає оптимізація середнього
залишку грошових активів. Потреба в операційному залишку грошових
активів характеризує мінімальну їх суму, необхідну для здійснення
поточної господарської діяльності. Розрахунок цієї суми базується на
плановому грошовому обороті з операційної діяльності (відповідному
розділі плану надходження і витрат грошових коштів) і кількості оборотів
грошових активів. Для розрахунку планової суми операційного залишку
грошових активів використовується слідуюча формула:

ПООД

ГАО = —————- ,

КОГА
( 3.13 )

.

де ГАО — планова сума операційного залишку грошових активів

підприємства;

ПООД – плановий об’єм грошового обороту (сума витрачання грошових

коштів) по операційній діяльності підприємства;

КОГА – кількість оборотів середнього залишку грошових активів за планом.

Розрахунок планової суми операційного залишку грошових активів
може бути здійснений і на основі звітного показника , якщо в процесі
аналізу було встановлено, що він забезпечував своєчасність здійснення
всіх платежів, пов’язаних з операційною діяльністю підприємства. В
цьому випадку для розрахунку використовується така формула:

ПООД —
ФООД

ГАО = ГАФ ———————
,

КОГА
( 3.14 )

.

де ГАО — планова сума операційного залишку грошових активів

підприємства;

.

ГАФ — фактична середня сума операційного залишку грошових активів

підприємства в попередньому аналогічному періоді;

ПООД – плановий об’єм грошового обороту (сума витрачання грошових

коштів) по операційній діяльності підприємства;

ФООД – фактичний об’єм грошового обороту (сума витрачання грошових

коштів) по операційній діяльності підприємства в
попередньому

аналогічному періоді;

КОГА – кількість оборотів середнього залишку грошових активів в
плановому

періоді.

Проаналізувавши абсолютну ліквідність грошових потоків за 2002
рік, видно що свої грошові зобов’язання підприємство ліквідовує з
затримкою. Отже, визначимо середню суму планового операційного залишку
на 2003 рік за плановими даними. У відповідності з планом надходження і
витрачання грошових коштів на 2003 рік (дод. 11) об’єм грошового обороту
з операційної діяльності передбачений у розмірі 275773 тис.грн.
(283381тис.грн. – 7243 тис.грн. капітальні вкладення –365 тис. грн.
фінансові витрати). Кількість оборотів грошових активів на плановий рік
візьмемо середню за три останні роки (див.табл.3.5) – 131 оборот
((158,2+116,6+119,3)/ 3). Звідси маємо розрахунок:

275773

ГАО = —————- = 2105 тис.грн.

131

Отже, оптимальний операційний залишок грошових активів повинен
складати 2105 тис.грн.

Потреба в страховому (резервному) залишку грошових активів
визначається на основі розрахованої суми їх операційного залишку і
коефіцієнта нерівномірності (коефіцієнт варіації) надходження грошових
коштів на підприємство по окремим місяцям планового року.

Потреба в компенсаційному залишку грошових активів (ГАК)
планується в розмірі, визначений угодою про банківське обслуговування.
Якщо угода з банком, який здійснює розрахункове обслуговування
підприємства, таку вимогу не містить, цей вид залишку грошових активів
на підприємстві не планується.

Потреба в інвестиційному (спекулятивному) залишку грошових
активів (ГАІ) планується виходячи з фінансових можливостей підприємства
тільки після того, коли повністю забезпечена потреба в інших видах
залишків грошових коштів. Так як ця частина грошових активів не втрачає
своєї вартості в процесі збереження (при формуванні ефективного
портфелю короткострокових фінансових інвестицій), їх сума верхньою межею
не обмежується. Критерієм формування цієї частини грошових активів
виступає необхідність забезпечення більш високого коефіцієнта
рентабельності короткострокових інвестицій в порівняні з коефіцієнтом
рентабельності операційних активів.

Загальний розмір середнього залишку грошових активів в
плановому періоді визначається шляхом сумування розрахованої потреби в
окремих видах:
.

ГА = ГАО + ГАС + ГАК + ГАІ
( 3.15 )

Враховуючи, що залишки грошових активів трьох останніх видів
являються, в визначеній мірі взаємопов’язані, загальна потреба в них при
обмежених фінансових можливостях підприємства може бути відповідно
скорочена.

Важливим регулятором інтенсивності грошових потоків і розміру
середнього залишку грошових активів підприємства виступає оптимізація
його платіжного обороту. Основу оптимізації платіжного обороту
підприємства складає забезпечення збалансованості об’ємів позитивного і
негативного його грошових потоків в часі. На результати господарської
діяльності підприємства негативну дію здійснює як дефіцитний так і
надлишковий грошовий потік.

Негативні наслідки дефіцитного грошового потоку проявляються в
знижені ліквідності і рівня платоспроможності підприємства, збільшення
простроченої кредиторської заборгованості поставниками сировини і
матеріалів, збільшення долі простроченої заборгованості по одержаним
фінансовим кредитам, затримках виплати заробітної плати, зросту
протяжності фінансового циклу, а в кінцевому рахунку — в знижені
рентабельності використання власного капіталу та активів підприємства.

Негативні наслідки надлишкового грошового потоку проявляються у
втраті реальної вартості тимчасово вільних грошових коштів від інфляції,
втраті потенційного доходу від використаної частини грошових активів в
сфері короткострокового їх інвестування, що в кінцевому підсумку також
негативно відображається на рівні рентабельності активів і власного
капіталу підприємства.

Методи оптимізації дефіцитного грошового потоку залежать від
характеру цієї дефіцитності – короткострокової або довгострокової.

Збалансованість дефіцитного грошового потоку в
короткостроковому періоді досягається шляхом використання “Системи
прискорення – сповільнення платіжного обороту”. Суть цієї системи
заключається в розробці на підприємстві організаційних заходів по
прискоренню залучення грошових коштів і сповільненню їх виплат.

Прискорене залучення грошових коштів в короткостроковому
періоді можна досягнути за рахунок таких заходів:

• збільшення розміру цінових скидок за готівковий розрахунок по
реалізованій покупцями продукції;

• забезпечення часткової або повної попередньої оплати за поставлену
продукції, яка користується високим попитом на ринку;

• скорочення строку надання товарного кредиту покупцеві;

• прискорення інкасації простроченої дебіторської заборгованості;

• використання сучасних форм рефінансування дебіторської
заборгованості – обліку векселів, факторингу, форфейтингу;

• прискорення інкасації платіжних документів покупців продукції (часу
перебування їх у дорозі, в процесі реєстрації, в процесі зарахування
грошей на розрахунковий рахунок і т.п.).

Сповільнення виплат грошових коштів в короткостроковому періоді
можна досягнути за рахунок таких заходів:

• використання флоута для сповільнення інкасації власних платіжних
документів. Флоут по конкретному платіжному документі можна розглядати
як період часу між його випискою по конкретному платежу та його
оплатою. Максимізуючи флоут підприємство може відповідно збільшувати
суму середнього залишку своїх грошових активів без додаткового
вкладення фінансових коштів. В зарубіжній практиці фінансового
менеджменту флоут являється одним із ефективних інструментів
управління залишком грошових активів підприємств;

• збільшення за згодою з постачальниками строків надання підприємству
товарного кредиту;

• заміна придбання довгострокових активів, які потребують оновлення,
на їх оренду (лізинг);

• реструктуризація портфеля одержаних фінансових кредитів шляхом
переводу короткострокових їх видів на довгострокові.

Ріст об’єму позитивного грошового потоку в довгостроковому
періоді може бути досягнуто за рахунок таких заходів:

• приваблення стратегічних інвесторів з ціллю збільшення об’єму
власного капіталу;

• додаткова емісія акцій;

• приваблення довгострокових фінансових кредитів;

• продаж частини або всього об’єму фінансових інструментів
інвестування;

• продаж або здача в оренду основних засобів, що не використовуються.

Зниження об’єму від’ємного грошового потоку в довгостроковому
періоді може бути досягнуто за рахунок слідуючих заходів:

• скорочення об’єму і складу реальних інвестиційних програм;

• відмова від фінансового інвестування;

• зниження суми постійних витрат підприємства.

Методи оптимізації надлишкового грошового потоку підприємства
пов’язані з забезпеченням росту його інвестиційної активності. В системі
цих методів можуть бути використані :

• збільшення об’єму розширеного відтворення операційних поза оборотних
активів;

• прискорення періоду розробки реальних інвестиційних проектів;

• здійснення регіональної диверсифікації операційної діяльності
підприємства;

• активне формування портфелю фінансових інвестицій;

• дострокове погашення довгострокових фінансових кредитів.

Отже, оптимізація залишку грошових коштів та платіжного обороту
є важливим регулятором грошових потоків та являється основним заходом
ефективного управління ними.

3.3. Узагальнення результатів контролю і ревізії грошових потоків

На ЗАТ „ІДС” ведеться стратегічний та поточний контроль за
грошовими потоками. На кожен рік складається консолідований фінансовий
план надходження та витрачання грошових коштів. На основі даного плану
складаються місячні фінансові плани. Контроль та аналіз за їх виконанням
здійснюється після закінчення місяця, що не дає змоги швидко і вчасно
реагувати на будь-які відхилення.

Для підвищення ефективності управляння грошовими потоками такий
контроль та аналіз потрібно здійснювати за більш короткі періоди –
декада, тиждень, тим більше, що за допомогою комп’ютерних програм це не
викликає особливих ускладнень.

Для пояснення причин відхилень фактичних показників від
планових необхідно розробити систему пріоритетів. Вся система
показників, що входить в сферу кожного виду контролю грошових потоків,
будується по значимості, проте при цьому повинне бути забезпечене як
ієрархічне зведення всіх контролюючих показників по підприємству в
цілому, так і їх зведення по окремих напрямках господарської діяльності.

На підприємстві не має розробленої системи стандартів контролю
по контролюючих показниках. Вони можуть бути встановлені як в
абсолютних, так і в відносних показниках. Крім того, такі кількісні
стандарти можуть носити стабільний і рухливий характер (рухливі
кількісні стандарти можуть бути використані при контролі показників
гнучких бюджетів, для корегування стандартів при зміні облікової ставки,
темпів інфляції і т.п.). Стандартами виступають важливі цільові
параметри розвитку грошових потоків, показники поточних планів і
бюджетів, система розроблених підприємством норм і нормативів і т.п.

Контроль розмірів відхилень фактичних результатів контролюючих
показників від планових здійснюється як в абсолютних, так і в відносних
показниках. Для ефективності контролю необхідно зробити граничні межі
відхилення і розбити їх на три групи

— позитивне відхилення;

— від’ємне “допустиме” відхилення;

— від’ємне “критичне” відхилення.

Для проведення такої градації на підприємстві потрібно
встановити визначений критерій “критичних” відхилень, який може бути
диференційований по контрольним періодам. В якості критерію
“критичного” відхилення може бути прийнято відхилення в розмірі 20 і
більше відсотків по тижневому (декадному) контрольному періоду; 15 і
більше відсотків по місячному періоду; 10 і більше відсотків по
квартальному періоду.

Виявлення основних причин відхилень фактичних результатів
контролюючих показників від планових проводиться по підприємству в
цілому і по окремим бюджетним центрам. В процесі такого аналізу
виділяються і розглядаються ті показники контролю грошових потоків, за
якими виявлені значні відхилення.

На початку кожного місяця формується звіт за попередній місяць
про надходження і використання грошових коштів, а також його порівняння
з плановим. Ця процедура забезпечує контроль за використанням грошових
коштів на підприємстві. Із звіту про виконання касового плану видно, що
дана процедура ще не досить досконала, так як по одних статтях витрат
іде перебір, по інших недобір.

На підприємстві ведеться оперативний контроль за дебіторською
та кредиторською заборгованістю, але як показав коефіцієнт
співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості він не
досить оптимальний. Кредиторська заборгованість переважає дебіторську, а
це означає, що підприємство не зовсім вчасно ліквідовує свої поточні
зобов’язання. Якщо порівняти два останні роки, то поточні
зобов’язання підприємства зменшились на 37%, а це вже говорить про
підвищення ліквідності оборотних активів підприємства. На підприємстві
створюється резерв сумнівних боргів для покриття прострочених і
безнадійних боргів. За останній рік цей резерв зменшився і це означає,
що ведеться робота по ліквідації такої заборгованості.

Основу механізму управління грошовими потоками на підприємстві
складає їх планування – план надходження та витрачання грошових коштів.
Недоліком планування на підприємстві є те що, воно здійснюється виходячи
тільки із фактичних даних минулого року та його виконання, а також з
передбачених змін у структурі підприємства, зміни політики управління,
при цьому майже не приділяючи уваги аналізу коефіцієнтів, що
характеризують ліквідність та ефективність руху грошових потоків. І це
наглядно було видно на прикладі 2002 року, коли ефективність руху
грошових коштів була вкрай негативною.

Не значну увагу керівництво компанії приділяє оптимізації
залишку грошових коштів та оптимізації платіжного обороту на
підприємстві. Для ефективного використання грошових активів їх повинно
бути не мало і не багато. Господарська діяльність ЗАТ „ІДС” залежить від
сезонних коливань і так як підприємство займається в основному торгівлею
напоїв, то пік продаж і швидкість обертання грошових потоків припадає на
літо. І в цей період виникає резерв тимчасово вільних коштів, які
„зависають” на рахунку, тоді як в більш холодні періоди надходження
грошових коштів зменшуються в з’являється нестача грошових активів. А це
не дозволяє підприємству формувати залишок грошових коштів в необхідних
розмірах з врахуванням їх резерву. Сповільнення платіжного обороту
викликає значні, а іноді не передбачені коливання в розмірах грошових
надходжень, що відповідно відображається і на сумі залишку грошових
активів.

Основний метод яким користується підприємство для оптимізації
залишку грошових коштів при дефіциті грошових активів це — банківський
кредит, або при тимчасово вільних коштах – це перерахування на депозит.
На жаль, в Україні ще не досить добре налагоджений швидкий процес
отримання кредиту. Інколи цей процес затягується на кілька тижнів і
надається тоді, коли він вже по суті не потрібен, що призводить до
втрати фінансових вигод.

Для підвищення своєї абсолютної ліквідності ЗАТ „ІДС” заключило
з банком договір про кредитну лінію – овердрафт на визначену суму,
згідно якої при нестачі певної суми власних грошових коштів банк надає
свої кошти для поточних розрахунків, але не вище встановленої суми, і
при надходженні коштів від клієнтів на розрахунковий рахунок самостійно
знімає кошти для погашення овердрафту.

У випадках виникнення тимчасово вільних коштів на
розрахунковому рахунку підприємство перераховує їх на депозитний рахунок
під певний відсоток і при нестачі грошових коштів для розрахунку з
постачальниками та іншими кредиторами подає заявку в банк на
перерахування цих коштів назад на розрахунковий рахунок.

На жаль це практично єдиний фінансовий інструмент, яким
користується компанія для оптимізації грошових потоків. Для більш
ефективного управління грошовими потоками необхідно застосовувати й інші
методи їх оптимізації, які були розглянуті в попередньому підрозділі, а
саме „Система прискорення – сповільнення платіжного обороту”.

Слід відмітити, що “Система прискорення – сповільнення
платіжного обороту”, вирішує проблему збалансованості об’ємів
дефіцитного грошового потоку в короткостроковому періоді і відповідно
підвищує рівень абсолютної платоспроможності підприємства, але складає
деякі проблеми дефіцитності цього потоку в майбутніх періодах. Тому
паралельно з використанням механізму цієї системи повинні бути
розроблені заходи по забезпеченню збалансованості дефіцитного грошового
потоку в довгостроковому періоді.

3.4. Особливості контролю грошових потоків в умовах

застосування новітніх інформаційних технологій

Перехід економіки на ринкові відносини визначив новий напрям
розвитку економічного контролю фінансово-господарської діяльності
підприємств – його комп’ютеризацію на основі новітніх інформаційних
технологій. Метою комп’ютеризації контролю і ревізії грошових потоків
підприємства є удосконалення процесу управління ними.

Застосування ПЕОМ в процесі контролю сприяло появі нової
комп’ютерної системи – автоматизованого робочого місця ревізора.
Головне призначення АРМ ревізора – це виявлення недоліків у
фінансово-господарській діяльності підприємства та впровадження
раціональних методів господарювання у ринкових умовах.

Разом із тим призначенням АРМ ревізора є :

повне і своєчасне забезпечення інформаційних потреб користувачів;

здійснення контрольно-ревізійних задач для одержання необхідної
інформації про відхилення і порушення;

3) формування висновків і пропозицій щодо прийняття управлінських
рішень;

4) забезпечення неможливості несанкціонованого доступу до інформаційних
фондів.

АРМ ревізора дозволяє не тільки оцінювати стан підприємства, а
й прогнозувати і моделювати управлінські рішення. Тому результатами
роботи АРМ ревізора можуть користуватися керівники підприємств і
структурних підрозділів, користувачі, які безпосередньо зацікавлені в
інформації про фактичний стан підприємства (інвестори, кредитори,
акціонери), користувачі, які опосередковано зацікавлені в інформації
про економічний стан підприємства (державна податкова адміністрація,
фондові біржі, покупці та ін.).

АРМ ревізора повинно відповідати специфічним принципам,
головними з яких є:

? спілкування користувача з ПЕОМ на професійній, природній мові;

? надання вхідної та вихідної інформації у звичній, зручній формі;

? забезпечення можливості вирішення завдань контролю і ревізії
за їх постановками і первинними даними незалежно від складності цих
завдань;

? застосування діалогового режиму для користувача у формі відповідей
„так” чи „ні”, запитів по зразку, меню „дисплейних вікон” та ін.;

? можливість досить простого підключення до комп’ютерної мережі
любої типології;

? програмне забезпечення засобами для вилучення необхідної для
ревізії інформації з автоматизованої системи підприємства, що
перевіряється.

Для забезпечення контрольно-ревізійного процесу в АРМ ревізора
передбачається:

1. Нормативно-правова база.

2. Склад функціональних задач.

Фактографічна інформація.

Класифікатори і кодування.

Звіти.

Запитальник ревізора.

Довідник процедур перевірки.

Акт ревізії.

1. Нормативно-правова база АРМ ревізора складається із законів
України, положень, інструкцій та нормативно-методичних матеріалів. Цю
інформацію містять інформаційно-правові комп’ютерні системи України, що
не виключає створення особистих оригінальних програм.

2. Важливою частиною АРМ ревізора є склад функціональних задач,
який залежить від бухгалтерського обліку підприємств. І однією з
найважливіших функціональних задач є комп’ютеризація комплексу задач
контролю і ревізії операцій з грошовими коштами.

3.Фактографічна інформація – це складова частина інформаційного
забезпечення АРМ ревізора, що містить дані про фінансово-господарську
діяльність підприємства. Вона є основою контрольно-ревізійного процесу.

4. Класифікатори і довідники важлива частина інформаційного
забезпечення АРМ ревізора. Вони займають значне місце в роботі ревізора.
Для забезпечення контролю і ревізії основних комплексів задач
бухгалтерського обліку АРМ ревізора містить класифікатори загального і
індивідуального призначення .

Класифікатори загального призначення використовуються для
перевірки функціональних обліково-аналітичних задач. Це класифікатор
найменувань господарських операцій, структурних підрозділів.

Класифікатори індивідуального призначення використовуються лише
для контрольно-ревізійної роботи. До них належать: класифікатор можливих
порушень в обліку, методів перевірки, запитальник ревізора тощо.

5. Розділ АРМ ревізора „Звіти” містить перелік регістрів
аналітичного і синтетичного обліку і звітності, їх форму і опис для
різних форм обліку. На підставі даних цього розділу ревізор має
можливість перевірити будь-який вихідний документ і оцінити правильність
ведення самої форми бухгалтерського обліку.

6. Розділ „Запитальник ревізора” використовується для складання
програми ревізії і містить питання, які необхідно включити в план
перевірки для виявлення можливих порушень в організації обліку,
оформленні документів. Запитальник доцільно сформувати у вигляді таблиці
з варіантами відповідей і висновків.

7. „Довідник процедур контролю” дозволяє ревізору вибрати
найбільш доцільний метод для збирання доказів: спостереження або участь
в інвентаризації; спостереження за виконанням господарських або
бухгалтерських операцій; отримання письмових підтверджень; усний опит;
перевірка зовнішніх документів, одержаних підприємством; перевірка
арифметичних розрахунків; аналіз.

8. Заключним розділом АРМ ревізора є складання „Акта ревізії
фінансово-господарської діяльності підприємства”. Даний розділ містить
стандартну форму акта, а також можливість заповнення цієї форми на
підставі комп’ютеризації комплексу задач контролю і ревізії
бухгалтерського обліку.

Контроль операцій із коштами є важливою ділянкою в роботі
ревізора. Контроль повинен охопити всі облікові операції на рахунках
класу 3 „Кошти, розрахунки та інші активи”. Значний обсяг операцій,
високі вимоги до їх точності примушують працівників
контрольно-ревізійних служб особливо уважно ставитись до правильності і
чіткості дотримання обліковим персоналом нормативно-законодавчих вимог.
Крім того, касові операції, пов’язані з грошовими коштами, особливо з
готівкою, створюють умови для порушень, що вимагає проведення контролю
цієї ділянки з особливою ретельністю.

Метою комп’ютеризації операцій із коштами в умовах АРМ ревізора
є одержання точних даних про рух коштів, а також визначення залишків їх
у касі і на поточних рахунках.

Завдання контрольно-ревізійної роботи в умовах АРМ полягає
перевірці наступного комплексу задач що забезпечує:

? комп’ютеризацію контролю наявності і руху грошових коштів та цінних
паперів у касі;

? комп’ютеризацію контролю на поточному, валютному й інших рахунках в
банку;

? комп’ютеризацію контролю наявності грошових цінностей в акредитивах,
чеках, векселях;

? комп’ютеризацію контролю по авансах і частковій оплаті;

? комп’ютеризацію контролю розрахунків з підзвітними особами;

? комп’ютеризацію контролю операцій з різними дебіторами та
кредиторами;

? контроль інших розрахункових операцій класу 3 у плані рахунків
бухгалтерського обліку.

Складність роботи при комп’ютеризації комплексу задач викликана
значними інформаційними зв’язками з іншими задачами контролю (рис.3.6).

Комп’ютеризація комплексу задач контролю операцій із коштами

Контроль синтетичного обліку і звітності

Контроль обліку витрат на виробництво

Контроль обліку праці і заробітної плати

Контроль обліку товарно-матеріальних цінностей

Контроль готової продукції і її реалізації

Рис. 3.6. Інформаційні зв’язки комплексу задач

Інформаційне забезпечення комплексу задач контролю і ревізії
операцій із коштами складається із вхідної первинної інформації,
класифікаторів і довідників, а також файлової вхідної інформаційної бази
(рис.3.7).

Рис.3.7. Схема інформаційного забезпечення

Джерелами вхідної інформації є первинні документи, облікові
регістри у звичайному вигляді, а також у вигляді електронних форм
(рис.3.8).

Первинні документи

? Прибуткові касові ордера.

? Видаткові касові ордера.

? Авансові звіти.

? Платіжне доручення.

? Векселі.

? Грошові чеки.

Облікові регістри

? Касова книга.

? Інвентарний опис.

? Журнали реєстрації документів.

? Відомість обліку грошових коштів.

? Відомість обліку розрахунків.

? Журнал-ордер “Облік грошових коштів і грошових документів.

? Картки аналітичного обліку розрахунків із дебіторами і

кредиторами.

? Звіт про рух грошових коштів (форма № 3).

Рис. 3.8. Вхідна фактографічна інформація

Значне місце при комп’ютеризації обліку і його контролі займає
правильне використання класифікаторів і довідників. Для цієї роботи
необхідно користуватися наступними класифікаторами:

— матеріально-відповідальних осіб;

— господарських операцій;

— типових бухгалтерських проводок;

— рахунків бухгалтерського обліку;

— дебіторів і кредиторів;

— можливих порушень;

— запитальник ревізора;

— довідник нормативно-законодавчих документів.

Третю частину інформаційного забезпечення складає машинна
інформаційна база у вигляді вхідних нормативно-довідкових і оперативних
файлів. Вхідні оперативні файли для комп’ютеризації комплексу задач
контролю і ревізії операцій із коштами наведені нижче (табл.3.6 – 3.12).

Таблиця 3.6

Вхідні оперативні файли

Найменування

Позна-чення Призначення

? Файл інвентаризації з

обліковими даними

? Файл інвентаризації з

даними перевірки ФІО

ФІП

Для складання “Акта інвентаризації каси”

? Файл залишків коштів на

поточних рахунках

? Файл оборотних коштів на

поточних рахунках ФОС

ФОБ

Використовується для складання машинограми “Відомість контролю поточних
рахунків у банку”

? Файл контролю коштів, які ви-

дані підзвітним особам із каси.

? Файл контролю коштів, які

внесені підзвітними особами

в касу. ФВД

ФВН

Використовується для склада-ння машинограми “Відомість контролю
розрахунків із підзвітними особами”

? Файл виявлених порушень в

обліку операцій із коштами.

ФВП

Призначений для складання “Відомості виявлених пору-шень в обліку
операцій із коштами”

Таблиця 3.7

Структура файла інвентаризації з обліковими даними (ФІО)

пор.

Найменування реквізиту Позна-чення

Тип

1 Назва грошових цінностей і цінних паперів НГЦ С

2 Код матеріально-відповідальної особи КМВ N

3 ПІБ матеріально-відповідальної особи ПІБ С

4 Сума залишків за даними обліку СОГ N

Таблиця 3.8

Структура файла інвентаризації з даними перевірки (ФІП)

пор.

Найменування реквізиту Позна-чення

Тип

1 Назва грошових цінностей і цінних паперів НГЦ С

2 Код матеріально-відповідальної особи КМВ N

3 ПІБ матеріально-відповідальної особи ПІБ С

4 Фактично виявлена сума залишків СГП N

Таблиця 3.9

Структура файла залишків коштів на поточних рахунках (ФОС)

пор.

Найменування реквізиту Позна-чення

Тип

1 Код аналітичного рахунка КАР N

2 Назва аналітичного рахунка НАР С

Кореспондуючий рахунок:

3 — код рахунка КР N

4 — код субрахунка КСР N

5 Сальдо на початок місяця дебетове ДТ N

6 Сальдо на початок місяця кредитове КТ N

Таблиця 3.10

Структура файла оборотних коштів на поточних рахунках (ФОБ)

пор.

Найменування реквізиту Позна-чення

Тип

1 Код аналітичного рахунка КАР N

2 Назва аналітичного рахунка НАР С

Кореспондуючий рахунок:

3 — код рахунка КР N

4 — код субрахунку КСР N

5 Сума оборотів дебетових ОДТ N

6 Сума оборотів кредитових ОКТ N

Таблиця 3.11

Структура файла контролю коштів, які видані підзвітним особам (ФВД)

пор.

Найменування реквізиту Позна-чення

Тип

1 Код підзвітної особи КПО N

2 ПІБ підзвітної особи ПІБ С

3 Номер видаткового документа НД N

4 Сума, яка видана підзвіт СП N

5 Сума залишку на кінець місяця за даними обліку ЗДО N

Таблиця 3.12

Структура файла контролю коштів, які видані підзвітним особам (ФВД)

пор. Найменування реквізиту Позна-чення Тип

1 Код підзвітної особи КПО N

2 ПІБ підзвітної особи ПІБ С

Видано підзвіт:

3 — номер документа НД N

4 — сума СП N

Внесено в касу:

5 — номер документа НД N

6 — сума СР N

7 Сума залишку на кінець місяця за даними перевірки ЗДП N

Таблиця 3.13

Структура файла виявлених порушень в обліку операцій із коштами (ФВП)

пор.

Найменування реквізиту Позна-чення Тип

1 Код матеріально-відповідальної особи КМВ N

2 ПІБ матеріально-відповідальної особи ПІБ С

3 Код господарської операції КО N

4 Назва господарської операції НО С

За даними обліку:

5 — сума СО N

6 — дебет рахунка Дт N

7 — кредит рахунка Кт N

За даними перевірки:

8 — сума СП N

9 — дебет рахунка Дт N

10 — кредит рахунка Кт N

Наведена інформаційна база дозволяє скласти вихідні документи,
необхідні для контролю і ревізії операцій із коштами (табл.3.14).

Таблиця 3.14

Вихідні документи

Найменування

Позна-чення Функціональне призначення

1 2 3

? Акт інвента-

ризації каси

АІК

Містить предметну частину типового документа “Акт інвентаризації каси”.
Використовується для контролю за залишками грошових цінностей і цінних
документів у касі.

? Відомість

контролю

поточних

рахунків у

банку

ВРБ

Складається з метою контролю за точністю обліку коштів на рахунку 31
“Рахунки в банках”, субрахунках 311 “Поточні рахунки в національній
валюті”, 312 “Поточні рахунки в іноземній валюті”, 313 “Інші рахунки в
банку в національній валюті” і 314 “Інші рахунки в банку в іноземній
валюті”.

Закінчення табл. 3.14

1 2 3

? Відомість конт-

ролю розрахунків

з підзвітними

особами. ВРП

Складається з метою перевірки правильності розрахунків із підзвітними
особами.

? Відомість вияв-

лених порушень

з обліку операцій

із коштами ВПК

Складається для систематизації і групування помилок, порушень і нестач
в обліку грошових цінностей і цінних документів

Нижче наводиться форма вихідних документів і математичний
механізм до кожної з них (табл.3.15 – 3.18).

Таблиця 3.15

Акт інвентаризації каси (АІК)

Назва грошових цінностей і цінних паперів Матеріально- відповідальна
особа Сума залишків за даними обліку

Фактично виявлена сума залишків

Сума відхилень (+;-)

Код

П.І.Б.

НГЦ КМВ ПІБ СОГ СГП СВГ

Математичний алгоритм

СВГі = +/- ( СОГі — СГПі )
( 3.16 )

Таблиця 3.16

Відомість контролю поточних рахунків у банку (ВРБ)

Аналітичний рахунок Кореспондуючий рахунок

Сальдо на початок місяця Сума

оборотів

Сальдо на кінець місяця

Код

Назва Код рахунка

Код суб-рахунка

Дт

Кт

Дт

Кт

Дт

Кт

КАР

НАР

КР

КСР

НДТ

НКТ

ОДТ

ОКТ

КДТ

Математичний алгоритм

КДТ = НДТ + ОДТ – ОКТ

ККТ = НКТ + ОКТ – ОДТ
( 3.17 )

Таблиця 3.17

Відомість контролю розрахунків з підзвітними особами (ВРП)

Підзвітна особа Видано підзвіт

Внесено в касу Сума залишку на кінець місяця

Відхи-лення

Код

ПІБ Номер доку-мента

Сума Номер доку-мента

Сума За

даними обліку За

даними перевірки

( +; — )

КПО

ПІБ

НД

СП

НД

СР

ЗДО

ЗДП

ВП

Математичний алгоритм

ВП = +/- ( ЗДО – ЗДП )
( 3.18)

Таблиця 3.18

Відомість виявлення порушень в обліку коштів (ВПК)

Матеріально-відповідальна особа Господарська операція

За даними обліку За даними перевірки

Код зако-нода-вчого акта

Код

ПІБ

Код

Назва

Сума

Дт

Кт

Сума

Дт

Кт

КМО

ПІБ

КО

НО

СО

Дт

Кт

СП

Дт

Кт

КЗА

Отже, впровадження АРМ ревізора в практику підвищує
продуктивність праці, сприяє зниженню трудомісткості і вартості
контрольно-ревізійної роботи, покращення її якості і скорочення терміну
проведення.

Застосування АРМ ревізора докорінно змінює технологію
проведення ревізій, зменшує частку ручної праці з обробки даних, створює
передумови для переходу до безпаперової технології.

Висновки та пропозиції

Дана дипломна робота присвячена контролю та аналізу грошових
потоків. В роботі була зроблена спроба розкрити економічну сутність
грошових потоків в умовах ринкової економіки, методику контролю і
ревізії грошових потоків, провести їх аналіз та виявити шляхи
удосконалення управління грошовими потоками.

Грошові потоки охоплюють усі сторони життя людей і мають
визначне значення для життєдіяльності підприємства, як окремого
господарюючого суб’єкта ринку.

Грошові кошти є матеріальною формою фінансових ресурсів
підприємства. Їх наявність на момент оцінки характеризує обсяг наявних
фінансових ресурсів, що можуть інвестуватися в новий цикл господарської
чи інвестиційної діяльності, визначає стан поточної платоспроможності
підприємства та ліквідності його активів.

Одночасно гроші є результатом господарської, інвестиційної та
фінансової діяльності підприємства. Обсяг їх формування в процесі
господарської діяльності, підтверджують визнання ринком товарів та
послуг, що пропонуються підприємством. Надходження грошових коштів на
торгівельному підприємстві, в першу чергу, відбувається за рахунок
виручки від реалізації продукції.

В операційній діяльності важливо оцінити можливість
підприємства генерувати грошові кошти на підтримку господарського
процесу і виявити тенденції збільшення оборотів, що необхідні для
підвищення виробничих потужностей. Грошові кошти, направленні на
інвестиції, показують на скільки майбутні виробничі потужності зможуть
підтримати встановлений рівень операційної діяльності і забезпечити
задані рівні рентабельності та ліквідності. Дані про грошові потоки
фінансового характеру представляють інтерес з точки зору майбутніх
претензій власників і кредиторів підприємства на грошові потоки, що
генеруються їм.

Кожен вид грошового потоку визначається як різниця між
надходженням грошей від проведення даної діяльності та витрачанням
грошей на її фінансування.

В останні роки в системі фінансового управління підприємства
все більше уваги приділяється питанням організації обліку, контролю,
аналізу і особливо управлінню грошовими потоками, які мають значний
вплив на кінцевий результат його господарської діяльності.

Разом з тим, грошові потоки підприємства у всіх їх формах і
видах, а відповідно і сукупний його грошовий потік, без сумнівів
являються важливим самостійним об’єктом фінансового управління. Це
визначається тим, що грошові потоки обслуговують господарську діяльність
підприємства практично у всіх його аспектах.

Фінансовий стан підприємства знаходиться в безпосередній
залежності від того, наскільки швидко грошові кошти підприємства,
вкладені в активи, перетворяться в реальні гроші. Оборотні активи можуть
неодноразово змінювати свою форму на протязі одного операційного циклу
підприємства. В складі оборотних активів на підприємстві значну питому
вагу займає дебіторська заборгованість, що створює загрозу фінансовій
стабільності підприємства, лишає його грошових коштів, затримує
оборотність активів підприємства, але в свою чергу надходження від
дебіторів являється основною статтею притоку грошових коштів.

Ефективність контролю грошових потоків в значній мірі залежить
від його інформаційного забезпечення. Чим більший об’єм грошових потоків
підприємства, тим більше вони диверсифіковані по видах і напрямках
господарської діяльності, а також по окремим господарським операціям,
тим більша стає роль якісної інформації, необхідної для ефективного
контролю за ними.

В роботі приділена увага інформаційній системі контролю
грошових потоків, яка представляє собою функціональний комплекс, що
забезпечує процес безперервного ціленаправленого підбору відповідних
інформаційних показників, необхідних для здійснення аналізу та контролю
по всіх аспектах їх формування на підприємстві.

Завданням інформаційного забезпечення є інформування учасників
контрольно-ревізійного процесу про стан грошових потоків, їх
функціонування і відповідність нормативно-правовим актам та
законодавству у господарському механізмі підприємства. Крім того,
інформаційне забезпечення є засобом комунікації аудиторів і ревізорів з
питань, що стосуються їхньої професійної діяльності.

Використання всіх видів інформації дозволить створити на
підприємстві ціленаправлену систему інформаційного забезпечення
управління та контролю грошовими потоками.

При контролі грошових потоків, важливе значення також має
перевірка дотримання чинного законодавства. За допомогою законів,
інструкцій, положень, постанов держава в певній мірі здійснює функцію
регулювання і контролю грошових потоків підприємства, установ і
організацій всіх форм власності.

Недоліками нормативної бази являється її нестабільність, часта
зміна законодавчих актів, що ускладнює як роботу бухгалтера, так і
роботу ревізора, аудитора. З переходом до міжнародних стандартів в 2000
році корінно змінився облік в Україні. Затверджені нові Положення
(стандарти) бухгалтерського обліку стали основою ведення обліку та
контролю.

Підприємства України поступово приходять до розуміння
важливості застосування сучасних методів ефективного управління
грошовими потоками.

Для оцінки ділової активності підприємства використовують дані
як бухгалтерського балансу, так і звіту про фінансові результати, але
незалежно від того, яку сторону діяльності підприємства пропонується
оцінити, необхідним елементом інформації для аналізу являється звіт про
рух грошових коштів. Звіт про рух грошових коштів є відносно новою
формою звітності і був введений в склад бухгалтерської звітності
міжнародними стандартами бухгалтерського обліку.

Звіт про рух грошових коштів разом з іншими формами звітності
забезпечує уявлення інформації, що дозволяє оцінити ці показники, а
також зрозуміти зміни в чистих активах компанії, її фінансову структуру,
в тому числі її ліквідність і платоспроможність. Включення звіту про рух
грошових коштів в фінансову звітність дозволяє створити моделювання
поточної вартості майбутніх грошових потоків для порівняльної оцінки
підприємства. Хоча звіт про рух грошових коштів являється відносно новою
формою звітності, він значно підвищує роль обліку та контролю грошових
коштів в ринковій економіці.

Недоліком цього звіту є те, що він формується за період на
певну дату (кінець звітного року), що дає змогу порівняти показники на
початок та кінець року, однак виключено можливість дослідження динаміки
цих показників постійно впродовж усього періоду. Для ефективних, в першу
чергу, управлінських рішень цей звіт необхідно складати хоча б раз в
квартал, щоб своєчасно зреагувати на зміни, або негативні наслідки руху
грошових потоків.

Більшість операцій, що здійснюється на підприємстві, пов’язані
з рухом грошових коштів, зокрема, проведенням розрахунків між
підприємствами. Метою контролю операцій з грошовими коштами та
стану розрахунків є встановлення достовірності даних щодо наявності та
руху грошових коштів, повноти і своєчасності відображення інформації в
зведених документах та облікових регістрах, правильності ведення обліку
грошових коштів і розрахунків відповідно до прийнятої облікової
політики, достовірності відображення залишків у звітності господарюючого
суб’єкта.

Внутрішньогосподарський економічний контроль передбачає
контрольні функції, які здійснюються власниками підприємства відповідно
до законодавства. Завданням даного контролю є перевірка операцій з
грошовими коштами з метою недопущення перевитрат фінансових ресурсів,
виконання виробничих планів, раціонального використання грошових коштів,
впровадження нових методів і прогресивних технологій; забезпечення
збереження грошових коштів, економного їх витрачання.

Контроль грошових потоків представляє собою процес перевірки
виконання всіх управлінських рішень в області їх формування з ціллю
реалізації розробленої політики їх розвитку і намічених показників
поточних і оперативних планів. Це контролююча система, яка забезпечує
концентрацію контрольних дій на найбільш пріоритетні напрямки їх
розвитку, своєчасне виявлення відхилень фактично досягнутих результатів
їх формування від планових та прийняття оперативних управлінських
рішень, що забезпечать їх нормалізацію.

При контролі грошових потоків, необхідно знати фактичний стан
грошових коштів на підприємстві, що досягається за допомогою ревізії
даного об’єкта. Основною метою контролю і ревізії грошових коштів є
надання обґрунтованого висновку щодо законності, доцільності та
достовірності операцій по рахунках обліку грошових коштів та
розрахунків.

Контроль грошових потоків являється ефективною координуючою
системою забезпечення взаємозв’язку між формуванням інформаційної бази,
аналізом, плануванням і внутрішнім контролем грошових потоків на
підприємстві.

Для розвитку контролю та аналізу грошових потоків необхідно:

— по-перше, на підприємстві вони повинні будуватися таким чином, щоб
відображати вплив на показники їх роботи мікроекономічних процесів
(інфляція, ріст вартості активів, інтернаціоналізація економіки,
розширення складу власних коштів, видів підприємств);

— по-друге, організація обліку грошових коштів повинна бути направлена
на отримання інформації, необхідної для управління підприємством,
прогнозування результатів як окремих господарських операцій, так і всієї
його діяльності в цілому.

Ефективний процес управління господарської діяльності можна
досягти, застосовуючи такі системи контролю, як система пріоритетів
показників грошових потоків, система кількісних стандартів контролю,
система моніторингу показників, що включаються в контроль грошових
потоків, система алгоритмів дій по усуненню відхилень.

Головною умовою планування успіху діяльності підприємства
являється оцінка та контроль забезпеченості грошовими коштами. Більш
того, проведення оцінки фінансового стану підприємства також неможливе
без аналізу його грошових потоків. Управління грошовими коштами
здійснюється за допомогою планування грошового потоку, а саме
надходження та використання грошових коштів.

Концентрація всіх видів плануючих грошових потоків підприємства
відображається в спеціальному плановому документі – план надходження і
витрачання грошових коштів, який являється однією з основних форм
поточного фінансового планування. Розробка плану руху грошових потоків
дозволяє оцінити стан платоспроможності підприємства протягом планового
періоду; дотримання встановлених нормативів формування запасів грошових
коштів; в разі необхідності – при очікуванні дефіциту грошових коштів —
визначити час та обсяг необхідних надходжень грошей, організувати роботу
щодо їх залучення.

Важливою складовою частиною механізму управління грошовими
потоками підприємства являються системи і методи їх аналізу.

Аналіз грошових потоків представляє собою процес дослідження
результативних показників їх формування на підприємстві з ціллю
виявлення резервів подальшого підвищення ефективності їх функціонування.

Для вирішення конкретних задач аналітичного дослідження
застосовується ряд спеціальних систем і методів аналізу грошових
потоків, які дозволяють отримати комплексну кількісну оцінку
результатів їх функціонування на підприємстві. В теорії фінансового
менеджменту в залежності від методів, які використовуються, розрізняють
такі системи аналізу, який проводиться при дослідженні функціонування
грошових потоків: горизонтальний фінансовий аналіз; вертикальний
фінансовий аналіз; порівняльний фінансовий аналіз; аналіз фінансових
коефіцієнтів; інтегральний фінансовий аналіз.

На підприємстві необхідно більше приділити уваги аналізу
фінансових коефіцієнтів, так як така робота практично не ведеться.
Аналіз фінансових коефіцієнтів базується на розрахунку співвідношень
різноманітних абсолютних показників фінансової діяльності підприємства
між собою. В процесі використання цієї системи аналізу визначаються
різноманітні відносні показники, які характеризують окремі показники
грошових потоків, і ступінь їх впливу на загальний рівень фінансового
стану підприємства. В системі управління грошовими потоками найбільше
поширення одержали такі групи аналітичних фінансових коефіцієнтів:
коефіцієнти, що характеризують рівень ліквідності грошових потоків,
оборотність грошових активів та коефіцієнти, що характеризують рівень
ефективності грошових потоків підприємства.

Розрахувавши ці коефіцієнти бачимо (див.табл.3.5), що на
підприємстві не все гаразд з абсолютною платоспроможністю, а це означає,
що підприємство не може вчасно погасити свої короткострокові
зобов’язання, так як значна кількість оборотних активів знаходиться в
залишках запасів та дебіторській заборгованості. А коефіцієнти, що
характеризують рівень ефективності грошових потоків в 2002 році взагалі
мають негативне значення.

Аналіз грошових потоків проводиться насамперед для прийняття
ефективних управлінських рішень, які в свою чергу заключаються у
виявлені резервів оптимізації грошових потоків підприємства та їх
планування в майбутньому. На підприємстві необхідно застосовувати методи
оптимізації грошових потоків.

Оптимізація грошових потоків являється однією із найважливіших
функцій управління грошовими потоками, яка направлена на підвищення їх
ефективності в плановому періоді. Основним об’єктом оптимізації виступає
оптимізація середнього залишку грошових активів. Потреба в операційному
залишку грошових активів характеризує мінімальну їх суму, необхідну для
здійснення поточної господарської діяльності.

Важливим регулятором інтенсивності грошових потоків і розміру
середнього залишку грошових активів підприємства виступає оптимізація
його платіжного обороту. Основу оптимізації платіжного обороту
підприємства складає забезпечення збалансованості об’ємів позитивного і
негативного його грошових потоків в часі. На результати господарської
діяльності підприємства негативну дію здійснює як дефіцитний так і
надлишковий грошовий потік. Збалансованість дефіцитного грошового потоку
в короткостроковому періоді необхідно досягати шляхом використання всіх
заходів “Системи прискорення – сповільнення платіжного обороту”.

Перехід економіки на ринкові відносини визначив новий напрям
розвитку економічного контролю фінансово-господарської діяльності
підприємств – його комп’ютеризацію на основі новітніх інформаційних
технологій. Метою комп’ютеризації контролю і ревізії грошових потоків
підприємства є удосконалення процесу управління ними.

Застосування ПЕОМ в процесі контролю сприяло появі нової
комп’ютерної системи – автоматизованого робочого місця ревізора.
Головне призначення АРМ ревізора – це виявлення недоліків у
фінансово-господарській діяльності підприємства та впровадження
раціональних методів господарювання у ринкових умовах.

АРМ ревізора дозволяє не тільки оцінювати стан підприємства, а
й прогнозувати і моделювати управлінські рішення. Тому результатами
роботи АРМ ревізора можуть користуватися керівники підприємств і
структурних підрозділів, інвестори, кредитори, акціонери та ін.

Список використаної літератури:

1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України від
28.06.1996р.

2. Закон України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16.07. 1999 р. № 996-XIV з змінами і доповненнями.

3. Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання
грошових зобов’язань” від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР.

4. Закон України „Про обіг векселів в Україні” від 05.04. 2001 р. №
2374-III

5. Закон України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від
5.04.2001 р. № 2346-III.

6. Закон України „Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р.
№ 168/97-ВР.

7. Закон України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12. 2000 р. №
2181-III.

8. Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків
фінансових послуг” від 12.07.2001 р. № 2664-III.

9. Закон України „ Про застосування реєстраторів розрахункових операцій
у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від Закон України
від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР.

10. Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за
порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12.06.95 р. № 436/95.

11. Указ Президента України „Про посилення контролю за надходженням
податків та інших обов’язкових платежів до державного бюджету України і
внесків до державних цільових фондів” від 17.11.1994 р. № 677/94.

12. Наказ Міністерства фінансів України „Про затвердження плану рахунків
бухгалтерського обліку та інструкція про його застосування” від
30.11.1999 р. № 291.

13. Наказ ГоловКРУ “Про затвердження Стандартів державного фінансового
контролю за використанням бюджетних коштів, державного і комунального
майна” від 09.08.2002 р. № 168.

14. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №3 «Звіт про фінансові
результати» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від
31.03.1999 р. № 87.

15. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №4 «Звіт про рух
грошових коштів» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від
31.03.1999 р. № 87.

16. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку №13 «Фінансові
інструменти» затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 30.
11.2001 р. № 559.

17. “Положення про ведення касових операцій в національній валюті
України” затверджено Постановою Правління Національного банку України
від 19.02.2001 р. № 72.

18. „Інструкція по інвентаризації основних засобів, нематеріальних
активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та
розрахунків” затверджено наказом Міністерства фінансів України від
11.08.1994 р. № 69.

19. “Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній
валюті” затверджено Постановою Правління Національного банку України від
29.03.2001 р. № 135.

20. “Інструкція про організацію роботи з готівкового обігу установами
банків України” затверджено Постановою Правління Національного банку
України від 19.02.2001 р. № 69.

21. “Інструкція про порядок відкриття та використання рахунків у
національній та іноземній валюті” затверджено Постановою Правління
Національного банку України від 18 грудня 1998 р. № 527.

22. „Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон”
затверджено Наказом міністерства Фінансів України від 13.03.98 г. № 59.

23. „Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових книжок”
затверджено Наказом Державної податкової адміністрації України від
1.12.2000 р. № 614.

24. Абрютина М.С. Экономический анализ торговой деятельности: Учебное
пособие. – Москва, “Дело и сервис”, 2000.

25. Білуха М.Т. Теорія фінансово-господарського контролю і аудиту. – К:
“Вища школа”, 1994.

26. Білуха М.Т. Курс аудиту: Підручник. – К: “Вища школа” – “Знання”,
1998.

27. Бланк И.А. “Управление денежными потоками”. – К.: “Ника-Центр”,
“Эльга”, 2002.

28. Бутинець Ф. Ф. Аудит: Підручник. – Житомир, ПП “Рута”, 2002.

29. Бутинець Ф.Ф., Давидюк Т.В., Малюга Н.М., Чижевські Л.В.
Бухгалтерський управлінський облік: Підручник. — Житомир, ПП “Рута”,
2002.

30. Бутинець Ф.Ф., Івахненков С.В., Давидюк Т.В., Шахрайчук Т.В.
Інформаційні системи бухгалтерського обліку: Підручник. — Житомир, ПП
“Рута”, 2002.

31. Гайдай М., Чорна С., Методика операційної перевірки грошових активів
торговельних підприємств // Науково-практичний журнал “Бухгалтерський
облік і аудит” №5, 2002.

32. Гордієнко Н.Г. Автоматизоване робоче місце ревізора: Навчальний
посібник. – К. КНТЕУ, 2002.

33. Экономика торгового предприятия / Под ред.Гребнева А.И. – Москва:
«Экономика», 1997.

34. Завгородний В.П. Автоматизация бухгалтерського учёта, контроля,
анализа и аудита. – К: “А.С.К.”, 1998.

35. Іващенко В.І., Болюх М.А. Економічний аналіз господарської
діяльності. – К, 2001.

36. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. – К: МАУП,
2000.

37. Корягін М., Височан О., Методика відображення окремих господарських
операцій у звіті про рух грошових коштів // Науково-практичний журнал
“Бухгалтерський облік і аудит” №9, 2003.

38. Кириченко І. Фінансовий аналіз в інформаційній системі управління
грошовими потоками підприємства // Вісник КНТЕУ №2, 2003.

39. Кручок С.І., Алексійчук В.М., Ляшенко Ю.І., Аврвмчук Л.А., Прикме-
та Л.І., Мрачковська Н.К. Гроші та кредит: Курс лекцій. – К: “Дія”,
2000.

40. Лігоненко Л.О., Ковальчук Г.В. Управління грошовими коштами
торговельного підприємства. – К.: КДТЕУ, 1998.

41. Мурашко В.М., Сторожук Т.М., Мурашко О.В. Контроль і ревізія
діяльності підприємств промисловості України: Навчальний посібник. – К:
ЦУЛ, 2003.

42. Несходовський І.С. Облік грошових коштів на торговельному
підприємстві // Вісник КНТЕУ №6, 2001.

43. Приймак В. Інструментарій управління підприємством: модель грошових
потоків // Вісник КНТЕУ №4, 2002.

44. Романів Є.М., Хом’як Р.Л., Мороз А.С., Корягін М.В. Контроль і
ревізія: Навчальний посібник. – Львів: “Інтелект-Захід”, 2002.

45. Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку,
економічного контролю та аналізу: Підручник. – К: КНЕУ, 2000.

46. Стоянова Е.С., Быкова Е.В., Бланк И.А. Управление оборотным
капиталом. – М: “Перспектива”, 1998.

47. Терещенко С.І. Показник Cash Flow як критерій оцінки фінансового
стану компанії // “Фінанси України” №5, 2000.

48. Усач Б.Ф. Контроль і ревізія: Підручник. – К: “Знання – Прес”,
2001.

49. Ушакова Н.Н., Унковская Т.Е., Гуляєва Н.Н., Гринюк Н.А.
Инвестирование, финансирование, кредитование: стратегия и тактика
предприятия. – К: КГТЭУ, 1997.

50. Фардзинова И.М. Денежные потоки и организация управления ими на
предприятии — Владикавказский институт управления, 2003.

51. Шеремет А. Д., Негашев Е. В. Методика финансового анализа. – М:
Инфра-М, 2000.

52. ШулякП.Н. Финансы предприятий: Учебник. – М.: Издательский дом
“Дашков и К”, 2000.

PAGE

PAGE 4

Первинна інформація

Класифі-каторири

Первинні документи

Облікові регістри

Вхідна інфор-маційна база

Нормативно-довідкові файли

Операти-вні файли

Нормативно- законодавчі файли

Д ж е р е л а в х і д н о ї і н ф о р м а ц і ї

Похожие записи