Міністерство освіти і науки України

Відкритий міжнародний університет розвитку людини

“Україна”

Факультет : економіки та менеджменту

Курсова робота

з дисципліни: економічний аналіз

На тему : Інформаційне забезпечення економічного аналізу.

Виконала : студентка ІІІ курсу гр. ОА-21

Науковий керівник: Крамська А.О.

Київ 2005

План.

Вступ.

Розділ 1. Інформаційна база економічного аналізу.

1.1.Система економічної інформації.

1.2.Джерела господарської діяльності підприємств та об’єднань.

1.3.Підготовка аналітичних даних.

2.Формування національного інформаційного ринку.

Розділ 2. Практичне застосування економічної інформації в діяльності
підприємств і комерційних банків.

3.Інформаційне забезпечення регулювання діяльності підприємства.

4. Інформаційно-аналітичне забезпечення системи стратегічного панування
комерційного банку.

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ.

Перехід до ринкової економіки потребує від підприємства підвищення
ефективності

виробництва, конкурентноздатності продукції і послуг на основі
впровадження досягнень науково-технічного прогресу, ефективних форм
господарювання і управління виробництвом, активізації підприємництва .
Важлива роль у реалізації цієї задачі приділяється аналізу господарської
діяльності підприємств. З його допомогою виробляються стратегія і
тактика розвитку підприємства, обґрунтовуються плани й управлінські
рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви
підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльності
підприємства, його підрозділів і робітників.

Економічний аналіз це глибоке дослідження економічних явищ на
підприємстві, тобто виявлення причин відхилення від плану і недоліків у
роботі, розкриття резервів, їх вивчення, сприяння комплексному
здійсненню економічної роботи і керуванню виробництвом, активний вплив
на хід виробництва, підвищення його ефективності і поліпшення якості
роботи.

Зміст та сам процес економічної роботи як функції управління, що
обслуговує

інші функції, доводить, що для успішного їх здійснення необхідна
інформація, тобто сукупність відомостей про будь-яке явище, процес, який
є об’єктом зберігання, передачі та видозміни. Вся інформація, яка
використовується в управлінні, являє собою інформаційну систему, що є
зв’язуючою ланкою між керуючою та керованою системами. В сучасних

перехідних до ринку умовах змінюються сутність, значення та сукупність
використовуваної економічної інформації взагалі та аналітичної зокрема.
Це пов’язано зі зміною системи збору, передачі та обробки інформації на
основі сучасної ЕОМ, регламентації та структуризації залежно від
ієрархії користувача і перетворює її на один із найцінніших ресурсів
виробництва, ринку.

Обсяги та зміст інформації за складом користувачів різних рівнів
визначаються за допомогою діючої системи обліку та статистики,
регламентуються відповідними законодавчо-нормативними актами і, зокрема,
законом про комерційну таємницю. Цим законом та рядом підзаконних актів
визначено перелік таких, що підлягають оголошенню, показників і
відомостей про діяльність підприємств.

Широке застосування сучасної оргтехніки значно збільшує інформаційні
можливості управлінської системи, дозволяє прискорити обробку
управлінської інформації, розширити коло одержуваних даних, підвищити
якість та змінити їх характер. Сучасна ЕОТ надає можливість, поряд із
операціями фіксації, накопичення та обробки інформації, виконувати й ряд
логічних операцій, що, у свою чергу, дозволяє автоматизувати ряд
конкретних завдань по прийняттю управлінських рішень для стандартних
ситуацій виробництва. Ця обставина вимагає наукового обґрунтування
складу та змісту потоку економічної інформації на базі наступних
принципів:

встановлення інформаційної потреби та шляхів і методів найбільш

ефективного їх задоволення;

об’єктивність відображення процесів виробництва, обігу, розподілу та

потреби, використання природних, трудових, матеріальних і фінансових

ресурсів;

єдність інформації, що надходить із різних джерел (бізнес планів,

оперативного, бухгалтерського, статистичного обліку), усунення
дублювання

первинної інформації;

оперативність інформації, яка досягається шляхом застосування сучасних

засобів зв’язку, безпосередньо пов’язаних з ЕОМ;

розробка первинної документації на ЕОМ і на цін основі не обхідних

виробничих показників;

обмеження обсягів первинної інформації та підвищення ефективності її

використання;

кодування первинних даних з метою скорочення обсягів ін формації,

ефективного використання комплексів ЕОМ;

розробка програм використання та аналізу первинної інформації для

планування та управління.

Сучасні ЕОМ вносять суттєві зміни в характер обробки аналітичних задач
на підприємствах. Висока швидкість виконання розрахункових,
узагальнюючих та логічних операцій дозволяє значно підвищити швидкість
обробки та використання інформації в управлінні виробництвом. Виконання
логічних операцій якісно змінює сферу застосування ЕОМ в економічному
аналізі, у розрахунку варіантів виробничих ситуацій, їх аналізі з точки
зору економічної діяльності і надає можливість на цій основі готувати
або й пропонувати конкретні управлінські рішення, які забезпечать
досягнення оптимальних результатів. Використання ЕОМ розширює функції та
перелік конкретних питань економічного аналізу, а також зміщує його
напрям від оцінки діяльності за минулі періоди до аналізу оперативних та
майбутніх ситуацій для прийняття управлінських рішень. Така
спрямованість економічного аналізу здійснювалася на всіх етапах його
розвитку, проте реалізувати її можливо лише в умовах застосування
сучасних ЕОМ.

Враховуючи реальний взаємозв’язок змісту та переліку задач економічного
аналізу з іншими функціональними підсистемами, які діють у системі
управління виробництвом, що відображається в обсягах вхідної та вихідної
інформації, частоті інформаційного обміну, значущості інформації для
розв’язання конкретних задач, доцільно створювати інтегровані
інформаційні системи (банк даних) підприємства. Зважаючи на
вищенаведене, основою (матеріальною базою) для проведення економічного
аналізу є інформація, яка перед використанням проходить попередню
обробку. В процесі такої обробки встановлюються повнота, порівнянність,
аналітичність та доброякісність отриманих даних. Основним питанням є
перевірка доброякісності джерел інформації для аналізу.

В даній курсовій роботі показується доцільність використання інформації
підприємствами, вимоги щодо її формування, передачі та використання.

1. Інформаційна база економічного аналізу.

Залежно від змісту і завдань аналізу використовують такі основні
інформаційні джерела: фінансову звітність; статистичну звітність; дані
внутрішньогосподарського (управлінського) бухгалтерського обліку; дані з
первинної облікової документації (вибіркові дані); експертні оцінки.

З 1 січня 2000 р. на підприємствах України незалежно від форм власності
(крім банків і бюджетних установ) запроваджені перелічені далі форми
фінансової звітності, що відповідають міжнародним стандартам:

Форма 1 „Баланс” — звіт про фінансовий стан, що відображає активи,
зобов’язання і капітал підприємства на встановлену дату.

Форма 2 „Звіт про фінансові результати», що містить дані про доходи,
витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний та
попередній період.

Форма 3 «Звіт про рух грошових коштів», що відображає надходження та
витрачання коштів у звітному періоді за операційним, інвестиційним і
фінансовим напрямками діяльності підприємства.

Форма 4 „Звіт про власний капітал»; що відбиває зміни у складі власного
капіталу протягом звітного періоду.

„Примітки до звітів» — сукупність показників і пояснень, які
забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів,
розкривають іншу інформацію.

Мета складання фінансової звітності — надати користувачам повну,
правдиву та неупереджену інформацію про фінансовий стан, результати
діяльності та рух коштів підприємства для прийняття рішень.

Фінансова звітність забезпечує такі інформаційні потреби користувачів:

— щодо придбання, продажу цінних паперів та володіння ними;

— участі в капіталі підприємства;

— оцінювання якості управління;

— оцінювання здатності підприємства своєчасно виконувати свої
зобов’язання;

— забезпеченості зобов’язань підприємства;

— визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

— регулювання діяльності підприємства;

— прийняття інших рішень.

Разом з новими формами фінансової звітності впроваджено новий План
рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про застосування

Плану рахунків.

Основна мета Плану рахунків — надати інформацію, необхідну для контролю
за діяльністю підприємства, прийняття управлінських рішень і складання
фінансової звітності. Структура нового Плану рахунків погоджена зі
структурою „Балансу» і „Звіту про фінансові результати».

Аналітичний облік за рахунками запасів, витрат і доходів дає змогу
здійснювати калькулювання собівартості продукції, контроль витрат і
визначати результати діяльності за центрами відповідальності.

Таким чином, кожний клас рахунків має конкретне призначення і тісно
пов’язаний з потребами зовнішніх і внутрішніх користувачів.

1.2 Система економічної інформації

Економічний аналіз базується на системі економічної інформації, що
лежить в основі оптимальних управлінських рішень.

Створення раціонального потоку інформації повинне спиратися на певні
принципи. Такими є виявлення інформаційних потреб і способів найбільш
ефективного їхнього задоволення; об’єктивність відображення процесів
виробництва, обороту, розподілу і споживання, використання природних,
трудових, матеріальних і фінансових ресурсів; єдність інформації, що
надходить з різних джерел (бухгалтерського, статистичного й оперативного
обліку), а також планових даних; усунення дублювання в первинній
інформації; оперативність інформації.

Об’єктивність відображення процесів виробництва, обороту, розподілу і
споживання, використання природних, трудових, матеріальних і фінансових
ресурсів — основна вимога, якій повинні задовольняти системи інформації,
обліку і звітності. Первинні документи, що складаються зацікавленими
сторонами (переважно матеріально відповідальними особами), і зараз у
масі своїй об’єктивно відбивають суть тієї чи

іншої господарської операції. Але, на жаль, мають місце і підробки,
перекручування, приписки, помилки. Перекладання первинної реєстрації
операцій на машини (телефони, телетайпи, телебачення та інші
контрольно-вимірювальні і передавальні пристрої) не лише істотно
скорочує трудомісткість робіт, але і підвищує об’єктивність даних.

Єдність інформації — основний принцип, який нерідко порушується.
Первинна документація в різних організаціях однієї і тієї ж галузі не
уніфікована, тим більше немає такої уніфікації на підприємствах різних
галузей. Наукова система первинної економічної інформації ґрунтується на
єдиних принципах, вільних від відомчої обмеженості і відокремлення
різних видів обліку — бухгалтерського, статистичного й оперативного.

Оперативність інформації — одна з найважливіших умов організації
правильного обліку, аналізу і контролю у всіх галузях народного
господарства. Однак діюча зараз система бухгалтерського і статистичного
обліку цій вимозі повною мірою поки що не відповідає. Звітність, що
надходить у середні і вищі ланки, як правило, не має значення для
оперативного керівництва. У кращому разі вона використовується як
вихідний матеріал для складання прогнозів на майбутнє.

Взаємозв’язок економічного аналізу й інформації виявляється в тому, що в
процесі аналізу здійснюється контроль за самою інформацією, а це, у свою
чергу, є вихідною базою для проведення аналізу. Перевірка вихідних даних
завжди вважалася одним з важливих етапів організації аналітичної роботи.
У зв’язку з перебудовою інформаційної служби контрольна функція аналізу
значно посилюється.

Дослідження корисності економічної інформації, раціональності
інформаційного потоку в умовах його систематичного наростання — справа
складна: постійно уточнюються взаємозв’язки економічних явищ і процесів;
іноді змінюються традиційні уявлення про зв’язки між показниками;
здійснюється їхня критична переоцінка. У цих умовах не завжди можливе
використання раніше існуючої системи показників для виявлення тенденцій
і закономірностей у формуванні інформаційного потоку на майбутнє, для
цілей інформаційного прогнозування, тим більше, що вданому разі йдеться
про інформацію, яка характеризує майбутні події, що мають імовірний
характер. До того ж постійно слід мати на увазі критерій інформаційної
корисності.

Систему економічної інформації сучасного підприємства можна
охарактеризувати таким чином: економічна інформація вкрай неоднорідна;
схема взаємозв’язків окремих її видів має певну складність. Так, поряд
із систематичним зростанням обсягу інформації відчувається нестача її
для прийняття управлінських рішень. У той же час зростання потоку
інформації призводить до надмірності даних. Потреби наукової організації
управління вимагають вивчення інформаційного потоку в напрямку, що
сприяє стримуванню збільшення його обсягів і ліквідації інформаційної
нестачі за рахунок усунення зайвих даних.

Економічний аналіз, виступаючи основним споживачем інформаційних даних,
які використовуються у процесі ретроспективного, поточного і
перспективного аналізу, скоріше, ніж будь-яка інша спеціальна наука,
виявить переваги і недоліки діючої системи економічної інформації.

1.3Джерела аналізу господарської діяльності підприємств і об’єднань

У визначенні аналізу як економічної науки, у визначенні його предмета і
методу підкреслювалося, що аналіз господарської діяльності ґрунтується
на системі показників, на комплексному використанні даних ряду джерел
економічної інформації. Джерела аналізу підрозділяються на облікові і
позаоблікові.

До облікових джерел аналізу належать: а) бухгалтерський облік і
звітність; б) статистичний облік і звітність; в) оперативний облік і
звітність; г) вибіркові облікові дані.

У бухгалтерському обліку і звітності найбільш повно відображаються й
узагальнюються господарські засоби і господарські операції з метою
контролю за виконанням установлених планів і за збереженням власності.
Методами суцільного і безперервного спостереження, методами суворого
документування, систематизації на рахунках, групування в балансі та
інших звітних таблицях досягається об’єктивна кількісна характеристика
різних господарських операцій, узагальнена характеристика всієї
сукупності засобів господарства за складом і розміщенням, за джерелами
утворення і цільовим призначенням.

Своєчасний і повний аналіз бухгалтерської звітності дозволяє вжити
необхідних заходів до поліпшення виконання квартальних і річних планів.
До того ж при оцінці виконання планів використовуються й дані
статистики. Статистичний облік і звітність, що відбивають сукупність
масових явищ і процесів, які характеризують їх з кількісної сторони
(узгоджуючи з якісною стороною) та виявляють певні економічні
закономірності, є важливим джерелом аналізу.

Оперативний облік і звітність, які застосовуються на окремих ділянках
господарської діяльності підприємств, забезпечують більш швидке
порівняно із статистикою і бухгалтерським обліком одержання відповідної
інформації. Для поточного аналізу така інформація є безцінною.

Вибіркові облікові дані можуть поглибити і деталізувати показники
звітності. За останні роки звітність, як відомо, значно скорочена; її
розширення не завжди виправдане. У цих умовах набувають поширення
епізодичні вибірки, спостереження, поглиблені перевірки. Вибіркові дані
слід розглядати як джерело облікового характеру, оскільки вони
черпаються з поточного бухгалтерського обліку і первинної документації.

Позаобліковими джерелами є такі:

а) матеріали ревізії, фінансового контролю;

б) матеріали лабораторного і лікарсько-санітарного контролю;

в) матеріали постійно діючих виробничих нарад;

г) матеріали преси;

ґ) пояснювальні і доповідні записки;

д) матеріали, які одержують у результаті особистих контактів з
виконавцями.

Економічний аналіз неможливий без залучення відповідних нормативних
даних. У процесі аналізу використовується досить великий нормативний
матеріал, що міститься в інструкціях, виробничих паспортах, цінниках,
прейскурантах, довідниках тощо.

1.4Підготовка аналітичних даних

Доброякісність аналізу і вірогідність аналітичних висновків будуть
залежати насамперед від якості звітних матеріалів. Помилки,
неузгодженості та всі інші недоліки, що є часом у звітності, можуть
відбитися на аналітичних розрахунках, спотворити результати аналізу.
Тому попередньою умовою аналізу є ретельна перевірка всіх залучених до
аналізу матеріалів. Підготовка даних до аналізу полягає головним чином у
їхній перевірці, у перевірці якості звітних матеріалів.

Перевірка звітних матеріалів проводиться з метою встановлення:

правильності оформлення звітів, правильності підрахунків і обчислень;

повноти, якості і термінів проведення інвентаризації, відображення її
результатів в обліку і заходах, вжитих по ви явлених недоліках;

відповідності показників звітності по платежах у бюджет і фінансуванню з
бюджету даним фінансових органів;

обґрунтованості і законності списань на рахунок «Прибутки та збитки»,
змін статутного капіталу, списання втрат по операціях минулих років, по
незатребуваній дебіторській заборгованості, по нестачах, списання втрат
від стихійного лиха, від ліквідації основних засобів та ін.;

правильності оцінки статей балансу відповідно до діючого положення.

Особливу увагу при перевірці звітних матеріалів слід звертати на повноту
звіту і його відповідність установленим формам, взаємне ув’язування
показників, на порівнянність звітних показників.

Система бухгалтерського обліку і звітності забезпечує необхідний зв’язок
між показниками, якщо облік ведеться правильно, а звітність складена за
встановленими формами і з чітким дотриманням інструкцій. Тому наступна
перевірка ув’язування показників здійснюється з мстою виявлення окремих
помилок і неточностей.

Баланс та інші звітні форми складаються з дотриманням установлених
законом правил оцінки основних і оборотних коштів. Дотримання цих правил
також необхідно перевірити, готуючи звітний матеріал до аналізу.

2.Формування Національного Інформаційного Ринку

У ринкових умовах господарювання інформація стає товаром, який має
соціальні, якісно-кількісні, вартісні виміри та характеристики, своїх
виробників і своїх споживачів. В іншому аспекті вона являє собою
знаково уречевлені знання та відомості, зорієнтовані на задоволення
ментальних (духовно-інтелектуальних) потреб людини й
організаційно-виробничих, політичних потреб суспільства. З одного боку,
інформація є продуктом інтелектуального опрацювання більших чи менших
масивів знань, а з іншого підґрунтям для подальшого використання з метою
виготовлення конкретного товару, здійснення конкретного виробничого
процесу тощо. Залежно від призначення інформація набуває тієї чи іншої
форми (книга, стаття, аналітична довідка, рекламний проспект,
автоматизована база даних і т. д.). Таким чином, інформаційний ринок —
це ринок інформаційних продуктів та послуг (ІПП), де діють усі
обов’язкові атрибути закони попиту і пропозиції, життєвий цикл товару,
ціна і т. ін.

В Україні є всі умови для формування та регулювання національного
інформаційного ринку. Спираючись на існуючі ринкові механізми, світовий
досвід та рекомендації, можна визначити організаційні й економічні
аспекти створення вітчизняного ринку ІПП, виявити його труднощі і
проблеми. До організаційних аспектів належить розв’язання питань
нормативно-законодавчої бази, правового захисту, структуризації за
формами власності, підпорядкованістю та виробничими проектами
інформаційних структур, розбудови інфраструктури1. Економічні аспекти
формування ринку ІПП розкриваються через закони попиту й пропозиції,
які, у свою чергу, визначають життєвий цикл ІПП, їхні ціни, джерела
фінансування.

Інформаційний попит зумовлює сукупність характеристик ІПП (кількість,
якість, обсяг, вид тощо), які необхідні споживачеві у певний час, у
певному суспільному оточенні для вирішення поставлених завдань.

Інформаційна потреба дістає свій прояв у прагненні використовувати
інформацію не тільки як відтворюваний продукт праці, але й як відбиття
об’єктивної реальності навколишнього середовища для підтримки і розвитку
матеріальних та духовних основ суспільства. Потреби визначають зміст,
обсяг, структуру, динаміку попиту, тому потреба є первинною відносно
попиту і підлягає вивченню в першу чергу. Найкраще сутність
інформаційної потреби розкривається через отримання відповідей на
систему запитань:

що? — змістова спрямованість і характер інформаційної потреби
(інформації);

хто? — структура споживачів;

скільки? — обсяги, якість, інші характеристики інформації;

навіщо? — сфера використання інформації;

як? — шлях і вид отримання та передачі інформації.

Залежно від часу запиту і критеріїв охоплення всі види інформації можна
класифікувати таким чином:

ретроспективні, поточні і перспективні, тобто йдеться про потребу в
раніше

опрацьованих даних (об’єктах застосування) для аналізу досягнутого, для
актуалізації

проблем, над якими працює споживач, і використання розробок у
майбутньому;

нормативні, фактичні, додаткові (потрібні для планування,
техніко-економічного

обґрунтування тощо);

тематичні, галузеві, бібліографічні, картографічні, аналітичні,
довідкові, концептуальні тощо.

Кожен вид має якісно-кількісні характеристики (актуальність, новизна,
надійність, обсяг), вартісні виміри, життєвий цикл відповідно до
наукового та соціально-економічного рівнів розвитку суспільства.

Задовольняється інформаційна потреба відповідними шляхами і способами
передачі інформації (на паперових, магнітних, оптичних носіях, через
мережі зв’язку, на запит, циклічно, у встановлені строки).

Багато вчених, котрі тривалий час займалися дослідженнями проблем
інформаційного ринку, пропонують систематизувати попит на ньому
відповідно до виробничих функцій.

Поділяючи цей підхід, ми пропонуємо таку систему діючих цілей:

визначення соціально-політичних орієнтирів;

планування, організація та управління виробництвом;

розвиток науки і техніки, виконання досліджень, розробка і випуск
товарів;

здійснення операцій з купівлі (наявність, види матеріальних засобів,
структура і

політика ринку);

збут (конкуренція, організаційно-політичний інструментарій, маркетинг
тощо);

фінансування (надійність, конкурентоспроможність).

Пропозицію на ринок ІПП подають їх виробники — органи державного
управління, засоби масової інформації, науково-дослідні та
науково-технічні інститути і центри, органи статистики, консалтингові й
маркетингові комерційні підприємства.

Діяльність ринку ІПП, так само як усіх інших ринків товарів і послуг,
пов’язана з формуванням рівнів, співвідношень і структури цін,
ліквідацією дисбалансів між вартістю товару та матеріально-виробничими
витратами, встановленням на цій основі рівноваги законів попиту і
пропозиції. Як відомо, ці закони визначають еквівалентність обміну,
співвідношення товарних і грошових потоків, рівень платоспроможності,
асортимент товару, його якість і кількість. Тільки враховуючи ринкові
вимоги та правила, можна виробити механізм рівноваги між цими законами
та умови їхньої дії і, відповідно, визначитися з усіма характеристиками
цін.

Дані про ціни на засоби масової інформації можна дістати на підставі
відомостей про тираж виготовлення та ціну реалізації, виходячи з аналізу
передплатних каталогів періодичних видань, книжкових оглядів, рекламних
матеріалів; на науково-технічну й інтелектуальну інформацію — з
проспектів, довідників, прейскурантів. Ці дані характеризують перший
рівень системи інформаційного ціноутворення. Щоб отримати інформацію про
кон’юнктуру на ІПП, необхідно виконати самостійну пошукову роботу, бо
органи статистики таких даних не мають. На жаль, в Україні
інтелектуальний продукт сьогодні оцінюється дуже низько. Щоправда, вже
практикується плата за авторську ідею, за інтелектуальні розробки на
підставі договірних відносин, але вони оцінюються певним процентом від
вартості проекту (бізнес-плану), мови ж про участь у розподілі
очікуваних результатів (прибутків) нема. А тим часом світова практика
свідчить, що високоякісна інформація, за наявності спеціалістів, які
вміють кваліфіковано з нею працювати, дає імпульс усім виробничим
процесам, збільшує ефективність підприємницької діяльності.

Питання ціноутворення на ІПП, виділення коштів для отримання інформації
та роботи з нею нині перебувають на стадії вивчення. Держава не має
достатніх коштів для інформаційної діяльності. Використання
інформаційних продуктів та послуг найчастіше не дає швидких результатів,
але саме вони є рушійною силою прогресу, і тому треба негайно розв’язати
цілий ряд проблем. Серед них найважливішими є такі:

підвищення ролі комерційних структур у фінансуванні закупівель
матеріальних

інформаційних засобів, розвитку телекомунікацій, мереж зв’язку,
поповненні інформаційних

фондів;

надання інформаційній сфері пріоритету, в зв’язку з чим належить
здійснити

відповідний перерозподіл бюджету, розширити можливості отримання
інвестицій та ін.;

забезпечення і захист авторських прав;

— налагодження державного статистичного обліку наявності баз даних,

обчислювальної техніки, створення системи матеріального забезпечення,
надходження

оперативних даних про виробників і споживачів інформації, про
посередників, операторів

мереж зв’язку, про потребу в кадрах і т. ін.

Вирішення перелічених та інших проблем сприятиме піднесенню української
економіки. Наявність необхідної інформації дасть поштовх розгортанню
підприємництва, що принесе бажаний ефект у багатьох сферах (зайнятість,
поліпшення добробуту населення, впровадження інноваційних заходів і т.
д.). Формування національного інформаційного ринку — важливий фактор
підвищення ролі України на міжнародній арені.

3.Інформаційне забезпечення регулювання результатів діяльності
підприємства.

Необхідність регулювання результатів діяльності підприємства
визначається його значною роллю у розвитку підприємства і гармонійному
забезпеченні інтересів власників, персоналу та держави. Ефективність
цього регулювання, як і ефективність будь-якої управлінської системи,
значною мірою залежить від якості її інформаційної бази. Чим розширеніша
операційна, інвестиційна та фінансова діяльність підприємства, тим вища
роль якісної інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень у
галузі формування і використання рівня результатів його діяльності.

Формування системи інформаційного забезпечення регулювання результатів
діяльності підприємства являє собою цілеспрямований підбір відповідних
інформативних показників для аналізу, планування та прийняття
стратегічних і оперативних управлінських рішень.

Ця система є частиною загальної системи інформаційного забезпечення
управління підприємством, а тому підходи до її формування і забезпечення
дієвості багато в чому схожі з відповідними підходами до зазначеної
загальної системи взагалі й до системи управління прибутком зокрема1.
Сутність і приклади використання показників результативності діяльності
підприємства відповідним чином співвідносяться із показниками, що
входять до загальної системи інформаційного забезпечення управління
підприємством та класифікуються за певними ознаками. Система
інформаційного забезпечення регулювання результатів діяльності
підприємства розглядається нами у тісному зв’язку із застосуванням
міжнародних стандартів у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності
в Україні.

Показники інформаційного забезпечення управління підприємством
формуються за рахунок зовнішніх та внутрішніх джерел інформації.

Система показників, що формуються із зовнішніх джерел, поділяється на
три основні групи.

До першої групи належать показники, які характеризують
загальноекономічний розвиток країни. При виробленні комплексної політики
управління підприємством, здійсненні інвестиційної діяльності та
виявленні резервів зростання показників господарської діяльності
підприємства проводиться аналіз і прогнозування умов зовнішнього
середовища функціонування підприємства, які базуються на системі
інформативних показників саме першої групи, орієнтуючись на досягнення
значень показників, не нижчих за середньогалузеві чи еталонні. Такі
показники формуються на основі даних державної статистики.

Показники першої групи поділяються на два блоки. У першому блоці
«Показники макроекономічного розвитку» містяться основні інформативні
показники макроекономічного розвитку, що використовуються в управлінні
підприємством. У другому блоці «Показники галузевого розвитку» містяться
основні інформативні показники з галузі, до якої належить підприємство.

До другої групи показників, що формуються із зовнішніх джерел, належать
ті, які характеризують кон’юнктуру ринку. Для прийняття управлінських
рішень щодо формування цінової політики і доходів з операційної
діяльності, залучення капіталу із зовнішніх джерел, визначення затрат на
обслуговування допоміжного капіталу, формування портфеля довгострокових
фінансових вкладень, здійснення короткострокових вкладів і деяких інших
аспектів формування цінової політики використовуються показники саме
другої групи. Системи показників цієї групи формуються на основі
публікацій комерційних періодичних видань, а при необхідності щоденного
використання — на основі відповідних електронних джерел інформації.

Показники, що входять до складу другої групи, поділяються на три блоки.
У першому блоці «Показники, що характеризують кон’юнктуру товарного
ринку» міститься інформація з усіх видів товарних ринків, із якими
пов’язана діяльність підприємства (сировини, матеріалів, готової
продукції, засобів виробництва тощо): У другому блоці «Показники, що
характеризують кон’юнктуру ринку фондових інструментів» міститься
інформація з усіх видів ринків фондових інструментів, що з ними
пов’язана діяльність підприємства. У третьому блоці «Показники, що
характеризують кон’юнктуру ринку грошових інструментів» міститься
інформація з усіх видів ринків грошових інструментів.

До третьої групи показників, що формуються з зовнішніх джерел, належать
показники, які характеризують діяльність контрагентів і конкурентів. Для
прийняття оперативних рішень з окремих аспектів формування і
використання показників застосовується в основному система показників
саме третьої групи. Ці показники формуються зазвичай у розрізі окремих
блоків: «Банки». «Конкуренти», «Покупці продукції», «Постачальники
продукції», «Страхові компанії». Показники цієї групи формуються на
основі публікацій звітних матеріалів у пресі (з окремих видів об’єктів
господарювання такі публікації обов’язкові), відповідних рейтингів за
основними результативними показниками діяльності (банків, страхових
компаній), а також платні бізнес-довідки, які надаються окремими
інформаційними компаніями.

Конкретні цілі управління, обсяг операційної, інвестиційної та
фінансової діяльності підприємства, тривалість партнерських відносин та
інші умови визначають склад інформативних показників кожного із
зазначених блоків.

Система показників інформаційного забезпечення управління підприємством
, що формуються із внутрішніх джерел, також поділяється на три

&

(

” ¦ b

d

(

p

i

2 ” d

ae

?+??

&

&

?

? ???показники фінансового обліку підприємства Інформаційна база
поточного управління основними господарськими і показниками підприємства
визначається системою показників саме першої. На основі цієї системи
показників проводиться узагальнений аналіз, прогнозування та поточне
планування діяльності підприємства.

Перевагою показників цієї групи є їхня уніфікованість, оскільки
базуються на загальноприйнятих стандартизованих принципах обліку. І дає
змогу підприємствам застосовувати типові технології та алгоритми
фінансових розрахунків за окремими аспектами формування і використання
показників також порівнювати ці показники з показниками аналогічних
підприємств еталонними показниками. До переваги показників цієї групи
можна віднести також чітку регулярність їх формування у встановлені
нормативні терміни. Високий ступінь надійності показників цієї групи —
ще одна із переваг тільки звітність, сформована на базі фінансового
обліку, надається зовнішнім: користувачам і підлягає зовнішньому аудиту.

Водночас інформаційна база, що сформована на основі фінансового обліку,
має певні вади. По-перше, вона відбиває інформативні показники по
підприємству в цілому, що не дає змоги використовувати її у прийнятті
управлінських рішень в окремих сферах діяльності. По-друге, вона
характеризується низькою періодичністю1 розробки: як правило, один раз
на квартал, а за окремими формами звітності тільки один раз на рік.
По-третє, у цій інформативній базі використовується лише вартісні
показники, що утруднює аналіз впливу зміни цін і факторів на формування
показників.

Показники, що входять до складу першої групи, поділяються на три
основних блоки.

У першому блоці містяться показники, що відображаються у «Балансі
підприємства» і містять два основних розділи — «Актив» і «Пасив».

У відповідності з міжнародними стандартами у складі активу балансу
відображаються показники таких трьох розділів як на початок, так і на
кінець звітного періоду:

1) позаоборотні активи;

2) оборотні активи;

3) затрати майбутніх періодів

Перший розділ активу балансу дає можливість дістати уявлення про
матеріальні активи, основні засоби, довгострокові й інші фінансові
інвестиції, довгострокову дебіторську заборгованість, відстрочені
податкові платежі, інші необоротні активи підприємства. Другий розділ
активу балансу дає уявлення про запаси, товари, векселі отримані,
дебіторську заборгованість товари, роботи і послуги, дебіторську
заборгованість за розрахунками, і іншу поточну дебіторську
заборгованість, поточні фінансові інвестиції, гроші та їхні еквіваленти,
інші оборотні активи. Третій розділ активу балансу дає уявлення про
затрати майбутніх періодів.

У складі пасиву балансу відображаються показники таких п’яти розділів як
на початок, так і на кінець звітного періоду: 1) власний капітал; 2)
забезпечення подальших затрат і платежів; 3) довгострокові зобов’язання;
4) поточні зобов’язання; 5) доходи майбутніх періодів.

Перший розділ пасиву балансу дає уявлення про різні частини власного
капіталу підприємства, другий — про різні частини забезпечення його
подальших затрат і платежів, третій — про різноманітні можливі
довгострокові зобов’язання підприємства, четвертий — про короткострокові
кредити банкам, поточну заборгованість за довгостроковими
зобов’язаннями, векселі видані, кредиторську заборгованість за товари,
роботи і послуги, поточні зобов’язання за розрахунками та інші поточні
зобов’язання, п’ятий — про доходи майбутніх періодів.

Ці показники відіграють важливу роль в управлінні затратами і доходами,
в управлінні прибутком, а останні є складовою частиною регулювання
результативності діяльності підприємства.

У другому блоці містяться показники, що відображаються у «Звіті про
фінансові результати та їх використання». Цей звіт у відповідності з
новими стандартами містить показники за звітний та минулий періоди з
таких трьох розділів: 1) фінансові результати; 2) елементи операційних
витрат; 3) розрахунок показників прибутковості акцій.

Перший розділ дає уявлення про дохід (виручку) від реалізації продуктів
(товарів, робіт, послуг), податок на додану вартість, акцизний збір та
інші відрахування з доходу, чистий дохід (виручку) від реалізації
продуктів (товарів, робіт, послуг), собівартість продуктів (товарів,
робіт, послуг), валовий прибуток (збиток), інші операційні доходи,
адміністративні витрати, витрати на збут, інші операційні витрати,
фінансові результати операційної діяльності, доходи від участі в
капіталі, інші фінансові доходи, фінансові витрати, витрати від участі в
капіталі, фінансові результати від звичайної діяльності до
оподаткування, податок від звичайної діяльності, надзвичайні доходи та
витрати, податок від надзвичайної діяльності, чистий прибуток (збиток).

Другий розділ відображає елементи операційних витрат: матеріальні
витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи,
амортизацію, інші операційні витрати, загальну суму операційних витрат.
Третій розділ містить різноманітні статті розрахунку показників
прибутковості акцій. Вже з самого переліку статей розділів цього звіту
випливає, що він відображає основне коло питань, пов’язаних із
формуванням рівня результативності діяльності підприємства.

У третьому блоці містяться показники, що відображаються у «Звіті про рух
грошових коштів» і у «Звіті про власний капітал». Перший із цих звітів
містить у відповідності з новими стандартами показники руху коштів у
результаті відповідних видів діяльності: операційної, інвестиційної,
фінансової з урахуванням руху коштів до надзвичайних подій та від
надзвичайних подій також чистого руху коштів від кожного виду
діяльності). Другий із звітів містить показники, пов’язані з власним
капіталом підприємства (статутним, і пайовим, додатково вкладеним та
іншим додатково вкладеним, резервним, і сплаченим, вилученим, загальним)
та нерозподіленим прибутком відповідних статей: залишок на початок року,
скоригований залишок на початок року, переоцінка активів, чистий
прибуток (збиток) за звітний пери розподіл прибутку, внески учасників,
вилучення капіталу, інші зміни в капіталі, загальні зміни в капіталі,
залишок на кінець року.

Ці звіти, таким чином, містять показники руху різноманітних фінансових
фондів підприємства, використання коштів бюджету і позабюджетних коштів
спрямування на виробничий розвиток та інші цілі, наявності і руху
нематеріальних активів, фінансових вкладів тощо. Ці звіти містять досить
широке коло показників, але розробляються тільки раз на рік, що не дає
змоги використовувати відповідну інформацію у процесі оперативного
управління.

До другої групи показників, що формуються із внутрішніх джерел, належать
показники управлінського обліку підприємства. Цей вид обліку отримав
розвиток у зв’язку з переходом підприємств України на загальноприйняту
міжнародній практиці систему бухгалтерського обліку, який дає можливість
точно доповнити фінансовий облік. Він являє собою систему обліку усіх
необхідних показників, що формують інформаційну базу оперативних
управлінських рішень і планування діяльності підприємства в наступному
періоді допомагає використовувати відповідну інформацію у процесі
оперативного управління.

У порівнянні з фінансовим управлінський облік має певні переваги.
По-перше, він відображає не лише вартісні, а й натуральні значення
показників, а тому відображає тенденції зміни цін на сировину, готову
продукцію тощо. По-друге, періодичність подання результатів
управлінського обліку повністю відповідає потребі в інформації для
прийняття оперативних управлінських рішень: при необхідності інформацію
можна подавати навіть щоденно. По-третє, цей облік можна структуризувати
у будь-якому розрізі — за центрами відповідальності, видами діяльності
тощо при одночасному агрегуванні показників у цілому на підприємстві.
По-четверте, управлінський облік може відображати окремі активи з
урахуванням темпів інфляції, тощо. Результати цього обліку є
комерційною таємницею підприємства і повинні надаватися зовнішнім
користувачам.

Управлінський облік у процесі побудови системи інформаційного
забезпечення управління показниками господарської діяльності
підприємства призначений формувати групи показників, що відображають
обсяги діяльності, суб’єктів

і склад витрат, а також суму і склад отриманих доходів. Ці групи
показників формуються у п’яти блоках за відповідними характеристиками:
за сферами діяльності підприємства (операційної, інвестиційної,
фінансової); за видами продукції (за груповою її номенклатурою, а при
необхідності у розрізі окремих її найменувань); за видами ресурсів
(матеріальних, нематеріальних, трудових, фінансових); за регіонами
діяльності (якщо для підприємства є характерним регіональний розподіл
діяльності); за центрами відповідальності (якщо на підприємстві створено
центри затрат, доходів, прибутку й інвестицій).

Управлінський облік будується індивідуально на кожному підприємстві. Він
підпорядковується завданням інформаційного забезпечення процесу
оперативного управління основними показниками, у тому числі процесу
оперативного регулювання результативності діяльності підприємства.

До третьої групи показників, що формуються із внутрішніх джерел,
належать нормативно-довідкові показники. Різноманітні норми і нормативи,
розроблені у межах самого підприємства (нормативи чисельності персоналу;
нормативи затрат часу; нормативи питомих витрат сировини і матеріалів;
норми списання малоцінних предметів тощо) складають основу цієї системи
показників. Різноманітні довідково-нормативні показники, що діють у
цілому в країні чи галузі, у якій здійснює свою діяльність підприємство
(норми амортизаційних відрахувань; ставки податків, зборів та інших
обов’язкових платежів; терміни сплати податків, страхових зборів,
процентів за кредит; розмір встановлених державою мінімальної заробітної
плати і соціальних пільг тощо), доповнюють цю систему показників.

Нормативно-довідкові показники формуються у розрізі семи блоків: за
загальними питаннями функціонування підприємства та за відповідними
видами його діяльності — основною, операційною, інвестиційною,
фінансовою, звичайною, надзвичайною.

Прийняття оптимальних стратегічних рішень, ефективне поточне й
оперативне управління формуванням і використанням основних показників, у
тому числі показників результативності діяльності підприємства, має
базуватися, на наш погляд, на розглянутій цілеспрямованій системі
інформаційного забезпечення.

4.Інформаційно-аналітичне забезпечення системи стратегічного планування
комерційного банку

Інформаційно-аналітичному забезпеченню системи стратегічного планування
належить винятково важлива роль в успішному функціонуванні системи
стратегічного планування в комерційному банку. Саме розвиток
інформаційного забезпечення є сьогодні, з одного боку, об’єктивно
необхідною передумовою, з іншого — умовою для становлення й
удосконалення системи стратегічного планування в комерційних банках.

Наявність інформації є початковою базою управління будь-яким об’єктом.
Банк як складна суспільно-економічна система для свого управління
потребує широкої інформаційної бази. Метою формування системи
інформаційно-аналітичного забезпечення є повна, достовірна та своєчасна
інформація, необхідна для вирішення складних завдань банківського
управління, надання банківських послуг на сучасному рівні. Від того, як
зорганізований збір, обробка, розподіл інформації з метою забезпечення
процесу прийняття рішень, значною мірою залежить як результативність
системи стратегічного планування зокрема, так і ефективність управління
загалом.

Поняття «інформація» походить від латинського «informatio», що означає
виклад, роз’яснення якого-небудь факту, події, явища.

Фахівці з управління, зокрема В. Кноррінг, під інформацією розуміє
сукупність відомостей про зміни, що здійснюються в системі та
навколишньому середовищі, яке зменшує міру невизначеності наших знань
про конкретний об’єкт. При цьому передбачається, що обмін даними може
здійснюватися між людьми, людиною і комп’ютером, а також між
комп’ютерами.

Інформація відіграє важливу роль у суспільстві, вона пов’язує між собою
різні матеріальні та інтелектуальні види діяльності людей і виступає
найважливішим ресурсом життєдіяльності. При цьому характерною
особливістю такого виду ресурсів, на відміну, наприклад, від природних,
є те, що він не лише не убуває згодом, а й постійно наростає, створюючи
тим самим умови для накопичення досвіду, сприяючи виробленню та
прийняттю ефективних управлінських рішень.

Для сучасних умов розвитку інформаційних технологій характерне широке
використання високоефективних автоматизованих інформаційних систем, що
дають змогу істотно підвищувати рівень управління економічними
об’єктами. Сучасні інформаційні системи дають можливість здійснювати
збір і зберігання інформації, оперативно й точно передавати її за
призначенням, здійснювати обробку, виявляти відхилення від намічених
показників, проводити аналіз даних. На цій підставі з’являється
можливість поетапно здійснювати систематичний аналіз діяльності банку,
координувати та своєчасно вносити відповідну корективу, відстежуючи
зміну умов зовнішнього середовища. Застосування розвинених інформаційних
систем створює передумови для посилення централізації й перенесення на
вищий рівень керівництва функцій стратегічного планування діяльності
банку.

Для розробки стратегії не досить наполегливості, творчого підходу та
власної думки, потрібен також ґрунтовний аналіз внутрішнього і
зовнішнього середовища компанії, інакше стратегія виявиться
нежиттєздатною.

Комерційні банки внаслідок специфіки своєї діяльності мають або можуть
мати величезні можливості щодо накопичення значних обсягів інформації,
яка стосується діяльності не лише банків, а й господарських і фінансових
структур, державних органів, функціонування багатьох інших об’єктів і
суб’єктів економічного та соціального спрямування. Воднораз потреби
банків в інформації постійно зростають, а задовольняються вони не повною
мірою. І чим швидше це буде вирішено, тим швидше будуть створені умови
для формування стійкої й надійної банківської системи України.

Завдання визначення вимог до інформації та формування переліку
інформації, потрібної для системи стратегічного планування, є одним із
актуальних нині для комерційних банків.

Перед тим як перейти до розгляду інформаційно-аналітичного забезпечення
системи стратегічного планування в комерційних банках, важливо визначити
основні вимоги до інформації, необхідної для стратегічного планування.
Наведемо суть вимог, яким, на нашу думку, має відповідати інформація з
позиції стратегічного планування.

Інформація має бути надійною або достовірною. Інформацію можна вважати
достовірною у тому разі, якщо вона не спотворює істини. На практиці
виконання цієї вимоги досягається за рахунок використання методологічно
правильної техніки отримання даних, а також шляхом їх перевірки.
Управлінські рішення, прийняті на підставі недостовірної інформації,
будуть насамперед помилковими та призводити муть до значних втрат.

Своєчасність інформації передбачає, що вона зберігає свою актуальність
на той час, коли стає доступною для її використання. Вимоги щодо
актуальності істотно зростають при роботі в умовах, які постійно
змінюються. Часовий відтинок, протягом якого інформація залишається
актуальною, залежить від природи рішень, що приймаються на її основі,
але в будь-якому разі цей період не може бути меншим від часу, який
відводиться для прийняття управлінського рішення. Повнота й регулярність
отримання даних передбачають систематичне надходження необхідного обсягу
даних, а також належний рівень організації їхнього зберігання.
Інформація відповідає вимозі повноти, якщо її досить для розуміння та
прийняття на її підставі управлінських рішень. Неповнота інформації не
лише стримує прийняття рішень, а й може стати причиною управлінських
помилок.

Інформація має бути цінністю, тобто бути корисною, оскільки в іншому
випадку вона лише відволікає увагу, заважає осмисленню суті процесів,
подій, операцій. Цінність інформації залежить від обсягу та значущості
завдань, що вирішуються на її основі.

Інформація має бути належно підготовлена для застосування, що дасть
змогу своєчасно й ефективно використати її для прийняття управлінських
рішень. Виконання цієї вимоги забезпечується за рахунок відповідної
обробки та аналізу даних і подання їх у доступній формі, що легко
читається (наприклад, у вигляді таблиць, схем, діаграм, графіків).

Інформація має задовольняти й таку важливу вимогу, як зіставлення. Без
виконання цієї вимоги подальша обробка даних стає безглуздою.
Порівнянність даних досягається за рахунок використання єдиної
методологічної бази спостережень і реєстрації показників.

Виконання більшості зазначених вимог може бути забезпечене лише за
наявності розвинених інформаційних систем. Для цього важливо постійно
розширювати доступ до зовнішніх джерел інформації, використовуючи усі
можливості телекомунікаційних мереж, а також об’єднувати внутрішні
джерела інформації єдиними системами організації даних, наприклад,
стандартами надання даних і переліком показників, єдиними системами
передачі, що дають змогу оптимізувати інформаційні потоки, санкціонувати
доступ співробітників до тих або інших даних.

Коло джерел інформації для системи стратегічного планування в
комерційних банках дуже широке (див. рисунок), при цьому усі джерела
інформації поділяються на внутрішні й зовнішні.

Найважливішими зовнішніми джерелами інформації для цілей стратегічного
планування в комерційних банках є документи, що приймаються: вищим
органом законодавчої влади (Верховна Рада України); вищим органом
виконавчої влади країни (Кабінет Міністрів України); Національним банком
України, що є основним регулювальним і наглядовим органом банківської
системи, іншими державними органами (Державна податкова адміністрація
України та інші); комерційними банками, банківськими союзами і
асоціаціями (наприклад, Асоціацією українських банків), громадськими
саморегулювальними організаціями; зовнішньоекономічним комплексом
України, що визначає зовнішню економічну політику країни; міжнародними
фінансовими інститутами, такими як МВФ, ЄБРР, Світовий банк.

Рисунок. Найважливіші джерела інформаційного забезпечення системи
стратегічного планування в комерційному банку.

До зовнішніх джерел інформації належить також таке невичерпне й доступне
джерело, як наукові публікації, доповіді, а також різні
інформаційно-аналітичні матеріали, що містяться у спеціальних
інформаційних збірниках (зокрема у «Віснику Національного банку України»
тощо). Крім того, інформацію про діяльність потенційних клієнтів банку
та його конкурентів можна знайти в численних засобах масової інформації.
Корисна інформація може бути отримана за допомогою особистих контактів
із клієнтами, обміну інформацією з керівництвом і службовцями інших
банків та організацій.

Врешті-решт треба сказати кілька слів про таке специфічне джерело
інформації, як «конфіденційна інформація», яка широко використовується в
Україні. Зазначене джерело допомагає отримувати різну оперативну
інформацію про зміни в економічному та політичному житті суспільства, а
також про різні сторони функціонування клієнтів і контрагентів банку,
дає можливість краще зрозуміти їхнє реальне фінансове становище, коло
їхніх інтересів тощо. Така інформація, як банку в цілому, так і його
окремим службам, може надати значну допомогу в роботі, підвищити
достовірність даних, зекономити час.

Внутрішні джерела інформації відіграють величезну роль в інформаційному
забезпеченні системи стратегічного планування. Серед них насамперед
необхідно вирізнити: засновницькі документи банку; емісійні проспекти і
звіти про емісію цінних паперів; а також інші внутрішні нормативні
документи банку (рішення правління, наглядової ради, накази,
розпорядження, інструкції, положення тощо), що регламентують правила та
процедури прийняття управлінських рішень, здійснення операцій, надання
послуг. До внутрішніх джерел інформації також входять: дані
бухгалтерського обліку та звітності (у тому числі офіційна й
управлінська звітність); внутрішні бази даних; довідки за результатами
перевірок, що проводяться Національним банком України і його
територіальними підрозділами, Державною податковою адміністрацією
України, іншими державними контрольними органами; матеріали перевірок
діяльності банку, здійснюваних зовнішніми аудиторами, тощо.

Водночас інформація, яку формують наведені вище джерела, з
організовується в різні інформаційні системи, що дедалі ширше
застосовуються у банківській справі. Саме вони починають відігравати
важливу роль в інформаційному забезпеченні системи стратегічного
планування в комерційних банках.

При вирішенні завдань інформаційного забезпечення системи стратегічного
планування в комерційному банку важливо також використати системний
підхід. Під системним підходом щодо інформаційного забезпечення системи
стратегічного планування в комерційному банку розуміють наявність
сукупності взаємопов’язаних елементів, які забезпечують організацію
інформації для здійснення ефективного стратегічного планування.

До числа основних інформаційних систем стратегічного планування входять:

а) зовнішні інформаційні системи:

система законодавчих і нормативних документів;

інформаційні системи на базі нових інформаційних технологій (СВІФТ,
Рейтер, Інтернет тощо);

б) внутрішні інформаційні системи:

система внутрішніх нормативних документів банку;

система бухгалтерського обліку та звітності;

автоматизована банківська система;

система економічної безпеки банку;

система управління внутрішньобанківськими ризиками, до якої входить

управління кредитними ризиками;

система оцінки діяльності банку;

маркетингова інформаційна та інші внутрішні інформаційні системи.

Наведені інформаційні системи дістали певний розвиток в теорії
банківської справи, а також знайшли відображення в окремих законах,
нормативних актах Національного банку України. Воднораз можна
стверджувати, що більшість інформаційних систем використовуються
неналежно, а деякі з них не використовуються зовсім. Хоча керівник має
навчитися оцінювати якісний і кількісний бік своїх інформаційних потреб,
а також визначити, що таке «дуже багато» й «дуже мало» в інформаційних
обмінах3.

Розглянемо докладніше деякі з найважливіших, на наш погляд,
інформаційних систем, що мають особливе значення для цілей стратегічного
планування, а саме: зовнішні інформаційні системи на базі нових
інформаційних технологій, систему законодавчих і нормативних документів,
систему внутрішніх нормативних документів банку, систему бухгалтерського
обліку та звітності й автоматизовану банківську систему.

Формування банківської системи України відбувається в умовах
інтенсивного

розвитку інформаційних технологій. Першим технічним засобом, що прийшов
банкірам на допомогу, був звичайний телеграф. Сучасний телефонний
зв’язок забезпечує факсимільну передачу документів, дає змогу передавати
відео зображення, може використовуватися як засіб зв’язку з іншими
комунікаційними мережами.

Водночас найперспективнішими засобами обміну інформацією є, безумовно,
цифрові комп’ютерні мережі. З 1986 року на їхній основі набула широкого
розвитку система електронної пошти, що є найважливішим інструментом
документообігу будь-якої компанії. З її допомогою не лише здійснюється
листування, а й розповсюджуються різні документи. При цьому вона є
найекономнішим засобом зв’язку. Будь-яка система, що забезпечує
адресність доставки електронної кореспонденції, достовірність та повноту
передачі, а за потреби — конфіденційність даних, що передаються, може
називатися системою електронної пошти.

Сьогодні є багато різних телекомунікаційних мереж. Не заглиблюючись у
технічні подробиці їхнього функціонування, зазначимо, що, крім мереж
загального користування, існують також спеціалізовані мережі
телекомунікацій, до яких належить система міжбанківських електронних
повідомлень і платежів, у тому числі й система безготівкових розрахунків
на основі пластикових карт.

Зовнішні інформаційні системи на базі нових інформаційних технологій
з’явилися у 80-х роках завдяки комп’ютерній техніці та телекомунікаціям.
Саме ці системи вплинули на розвиток усього світового банківського
бізнесу. Серед зазначених систем насамперед назвемо СВІФТ, Рейтер,
Інтернет.

Найбільшу популярність у світі має глобальна комп’ютерна мережа
Інтернет, яка дає змогу миттєво отримати доступ до величезної кількості
найрізноманітнішої інформації в усьому світі.

Всесвітня міжбанківська фінансова телекомунікаційна мережа — СВІФТ
(SWIFT — Society for World-wide Interbank Financial Telecommunications —
Міжнародна міжбанківська організація з валютних і фінансових розрахунків
за телексом) обслуговує міжнародне банківське співтовариство з 1973
року. У цей час була впроваджена нова архітектура цієї мережі, що
дістала назву SWIFT-2. Впровадження системи зв’язку СВІФТ дало змогу
налагодити обмін інформацією між банками, а також здійснити безпаперові
платіжні операції з мінімальним залученням праці людей і скороченням
операційних витрат, пришвидшити обмін інформацією між банками за
допомогою телекомунікаційних ліній зв’язку, мінімізувати типові види
банківського ризику — втрату документів, помилкову адресацію,
фальсифікацію платіжних документів тощо.

Міжнародна інформаційна мережа Рейтер (Reuter) надає широкий оперативний
доступ до аналітичних оглядів стану ринків цінних паперів у всьому
світі, а також до іншої ділової інформації, необхідної усім тим, хто так
або інакше пов’язаний з роботою на фінансових ринках.

Формування власне стратегії має розпочинатися, на наш погляд, з
визначення складу та переліку інформації, яка потрібна для аналізу й
визначення можливостей та загроз зовнішнього середовища, сильних і
слабких сторін банку, а також нових стратегічних можливостей.

Висновок.

Поняття “інформація” походить від латинського “information”, що
означає роз’яснення якого-небудь факту, події, явища.

Інформація відіграє важливу роль у суспільстві, вона пов’язує між
собою різні види діяльності людей і виступає важливим ресурсом
життєдіяльності. Інформація стала частиною нашого життя, ми не можемо
розділити якийсь вид нашої діяльності і інформацію.

Інформація відіграє важливу роль і в економічному аналізі. Він
базується на системі економічної інформації, що лежить в основі
оптимальних управлінських рішень. Економічний аналіз є
основним споживачем інформаційних даних, які використовуються у процесі
ретроспективного, поточного і перспективного аналізу. Чим об’єктивніший,
повніший і правдивіший поток інформації, тим точніше і адекватніше
висновок, і тим ефективніше прийняте рішення з огляду на цю інформацію.

Результативність аналізу господарської діяльності багато в чому
залежить від правильної її організації, котра має відповідати ряду
вимог. Вона має бути науковою, будуватися на плановій основі, базуватися
на найновіших методиках, забезпечувати дієвість та ефективність
аналітичного процесу і забезпечуватись надійною і правдивою інформацією.

На базі даної курсової роботи було показане інформаційне
забезпечення діяльності підприємств, об’єднань та комерційних банків,
визначено роль інформації у їхньому функціонуванні.

На основі викладених у курсовій даних можна зробити висновок, що в
умовах подальшого розвитку ринкових відносин важливу роль для успішного
функціонування підприємства і підвищення його конкурентоспроможності на
ринку відіграє інформація.

В наш час при широкому використанні ЕОТ і глобальної мережі
Інтернет існує багато способів здобуття інформації. Але найголовніше
правильно вибрати джерело здобуття інформації, переконатися що вона є
змістовною своєчасною, якісною і адекватною дійсності.

Кожен користувач інформації вивчає її з огляду на свої інтереси і
приймає відповідні рішення. Список використаної літератури:

1.Ф.Ф.Бутинець “Економічний аналіз” Житомир П.П ”Рута” 2003.

2.М.Т.Чумаченько “Економічний аналіз” К.КНЕУ 2001.

3.Г.Ф.Савицька “Економічний аналіз діяльності підприємства”

К. ”Знання” 2004.

4.Ф.Ф. Бутинець, Є.В. Мних, О.В.Олійник “Економічний аналіз” Житомир П П
“Рута” 2001.

5.О.І.Гадзевич “Економічний аналіз господарської діяльності
підприємства” Луцьк ВДУ ім.. Л.Українки 1997.

6.І.Ф.Прокопенко, В.І.Ганін, З.Ф.Петряєва “Курс економічного аналізу”

К.”Атака” Харків ”Легас” 2004.

7. В.М. Мельник “Основи економічного аналізу” Київ “Кондор” 2003.

8. Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства
фінансів України: “Фінанси України” № 3 –2005 О.О.Матюшев “Інформаційне
забезпечення системи стратегічного планування комерційного банку”.

9. Науково-теоретичний та інформаційно-практичний журнал Міністерства
фінансів України: “Фінанси України” № 1 –2002 Н.В.Поліщук “Інформаційне
забезпечення регулювання результатів діяльності підприємств”.

10.Політично-економічний журнал Міністерства економіки України,

Міністерства фінансів України та Національної Академії наук України
“Економіка України”№1-2001 О.Чубукова “Формування національного
інформаційного ринку”.

Олійник, Оксана Вікторівна Економічний аналіз: [Практикум для студ. вищ.
навч. закл. екон. спец.] / За ред. Ф.Ф.Бутинця. — Житомир: ПП «Рута»,
2003. — 495 с.: табл.. — (Навчальні посібники з бухгалтерського обліку /
За ред. Ф.Ф.Бутинця)

Экономика предприятия: уч. под ред. проф.О.И.Волкова.-М.:ИНФРА-М, 1998.-
416 С.

Митрофанов Г.В., Кравченко Г.О., Барабаш Н.С. та ін. Фінансовий аналіз:
Навч. посіб.; За ред. Г.В.Митрофанова; Київ. нац. торг.-екон. ун-т. —
К., 2002. — 301 с.: іл., табл.

Экономический анализ: [Учеб. для студентов вузов, обучающихся по экон.
спец.] / Гиляровская Л.Т., Корнякова Г.В., Пласкова Н.С. и др.; Под ред.
Л.Т.Гиляровской. — М.: ЮНИТИ, 2001. — 526, [1] с.: ил., табл.

Осмоловский В.В., Кравченко Л.И., Русак Н.А. и др Теория анализа
хозяйственной деятельности: [Учебник для студентов экон. спец. вузов];
Под общ. ред. В.В.Осмаловского. — Минск: Новое знание, 2001. — 317 с.:
ил., табл.

Отенко І.П. та ін. Особливості економічного аналізу в галузях народного
господарства: Навч. посіб. / Отенко І.П., Колодізєва Т.О., Іванієнко
В.В.; Харк. держ. екон. ун-т. — Х., 2002. — 195 с.: іл., табл.

Петряєва З.Ф., Хмеленко Г.Г. Аналіз виробничих ресурсів та
організаційно-технічного рівня виробництва: Навч. посіб. / Петряєва
З.Ф., Хмеленко Г.Г.; Харк. держ. екон. ун-т. — Х.: ХДЕУ, 2001. — 83 с.:
табл.

19. Шеремет А.Д. Теория экономического анализа : Учебник. — М.:
Инфра-М,2002. — 333 с.

PAGE

PAGE 2

Внутрішні:

засновницькі документи;

рішення наглядових виконавчих органів

(положення, правила, інструкції, процедури, стандарти та інше);

дані бухгалтерської звітності;

комп’ютерні (електронні бази даних);

матеріали управлінської звітності.

Зовнішні:

вищі органи законодавчої та виконавчої влади України;

Національний банк України;

комерційні банки, банківські союзи, асоціації; органи місцевого
самоврядування;

міжнародні фінансові інститути; наукові публікації, виступи,
конференції;

друковані видання та засоби масової інформації;

глобальні комп’ютерні мережі;

конфіденційні джерела інформації

Джерела інформації

Похожие записи