.

Формування понять у дітей старшого дошкільного віку (курсова)

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
0 11249
Скачать документ

32

Курсова робота

на тему:

“Формування понять

у дітей старшого дошкільного віку”

План

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ФОРМУВАННЯ ПОНЯТЬ ЯК ГОЛОВНИЙ ЕТАП РОЗВИТКУ ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ
У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

1.1. ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ МИСЛЕННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ У ВІТЧИЗНЯНІЙ
ПСИХОЛОГІЇ

1.2. РОЗВИТОК МИСЛЕННЯ ДИТИНИ. МІСЦЕ ФОРМУВАННЯ ПОНЯТЬ У ДІТЕЙ В
ПЕРСОНОГЕНЕЗІ

1.3. ЕТАПИ РОЗВИТКУ ФОРМУВАННЯ ПОНЯТЬ

У ДІТЕЙ В ДОСЛІДЖЕННЯХ Ж. ПІАЖЕ

РОЗДІЛ ІІ. ПРОЯВИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ПОНЯТЬ

У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1. ФОРМУВАННЯ ПОНЯТЬ – ЯК ПОКАЗОВИЙ ЕТАП ПЕРЕХОДУ ДОШКІЛЬНИКА ДО
ШКОЛЯРА

2.2. ПОБУДОВА ЛЕКСИКОНУ ЯК ЯСКРАВИЙ ПРОЯВ ФОРМУВАННЯ ПОНЯТЬ У ДІТЕЙ
СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.3. РОЗВИТОК УЯВЛЕНЬ ПРО ВЛАСТИВОСТІ ПРЕДМЕТІВ –

ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ФОРМУВАННЯ ПОНЯТЬ У ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Період від народження до переходу в школу є, по визнанню фахівців усього
світу, віком найбільш стрімкого фізичного і психологічного розвитку
дитини, первісного формування фізичних і психологічних якостей,
необхідних людині на протязі всього наступного життя, якостей і
властивостей, що роблять її людиною.

Відповідно до концепції Л.С.Вигодського, у перехідний період від
дошкільного до молодшого шкільного віку відбувається перебудова
структури свідомості, і завдяки цьому всі інші психічні процеси
інтелектуалізуються. Оцінюючи підзмінні можливості організованого
навчання, Л.С.Вигодський писав, що «навчання може дати в розвитку
більше, ніж те, що міститься в його безпосередніх результатах.
Прикладене до одного напрямку в сфері дитячої думки, воно видозмінює і
перебудовує багато інших напрямків. Воно може мати в розвитку віддалені,
а не тільки найближчі наслідки».

Формування понять є важливим напрямком пізнання світу дошкільника, є
передумовою подальшого його розвитку і сприймання . Тому з дошкільного
віку потрібно розвивати розумові операції (порівняння, аналіз, синтез,
абстрагування, узагальнення, конкретизація) для майбутньої навчальної
діяльності.

У ранньому дитинстві мислення розвивається в процесі оволодіння
грамотною дією, коли необхідно встановити відносини між предметами.

Протягом дошкільного віку характерна перевага образних форм із мисленням
(наочно-дійсного і наочно-образного). Формується словесно-логічне
мислення – вид мислення, здійснюване за допомогою логічних операцій з
поняттями. Розрізняють теоретичне і практичне, інтуїтивне й аналітичне,
реалістичне й аутистичне, продуктивне і репродуктивне мислення.

У цей час закладається фундамент інтелекту. Починає розвиватися і
понятійне мислення. Перевага визначеної форми мислення залежить від
сформованості розумових операцій. Для розвитку образних форм мислення
істотне значення має формування й удосконалювання одиничних образів і
системи представлень, уміння оперувати образами, представляти об’єкт у
різних положеннях. Питаннями вивчення і формування понять у дітей
займалися багато видатних психологів: Л.С.Вигодський, П.П.Блонський,
А.В.Запорожець, А.А.Люблінська, П.Я.Гальперин, Д.Б.Єльконін,
Л.Ф.Обухова, Л.А.Вегнер та інші.

У своїх роботах вони стверджували, що однією з істотних сторін вікового
розвитку психіки є зміна, у результаті яких дитина переходить від
цілісного сприйняття до більш чіткої диференціації окремих об’єктів і
їхніх властивостей, тобто до формування понять. Дошкільний вік найбільше
сенситивний для розвитку розумових здібностей дітей. Керувати розумовим
розвитком дитини – це значить учити її чомусь, ставити перед нею
визначені задачі і направляти її на способи їхнього рішення.

Мислення – основа навчання, тому і розвиток різних видів мислення і
розумових операцій традиційно розглядається як підготовка фундаменту
навчальної діяльності.

Таким чином, ми вважаємо, що проблеми вивчення і своєчасного формування
уявлень і понять, що лежать в основі логічного мислення, є актуальними,
тому що дошкільний вік є унікальним і те, що буде «недібране» тут,
надолужити надалі виявиться важко чи зовсім неможливо.

У даній роботі ставимо перед собою мету дослідити такі питання як:
загальні підходи до вивчення мислення дошкільників вітчизняними вченими,
місце формування понять у дітей в персоногенезі, головні етапи розвитку
формування понять у дітей в дослідженнях окремих вчених, прояви та
особливості формування понять у дітей старшого дошкільного віку через
побудову лексикону та розвиток уявлень про властивості предметів тощо.

Під час написання даної роботи були використані такі
науково-дослідницькі методи як літературний, метод порівняння, аналіз та
синтез, метод узагальнення.

Гадаємо, що дана робота буде сприяти кращому розумінню розумових
процесів, які протікають у дітей старшого дошкільного віку, зокрема в
напрямку формування понять.

РОЗДІЛ І. Формування понять як головний етап розвитку логічного мислення
у дітей старшого дошкільного віку

1.1. Загальні підходи до вивчення мислення дошкільників

у вітчизняній психології

В останні роки дитяча психологія збагатилася багатьма цінними працями,
які розкривають закономірності розвитку психіки дошкільників, зокрема
формування понять у старшій віковій групі дошкільників (дослідження
Л.А.Венгера, М.И.Лисиної, С.Л.Новосьолової, Д.Б.Єльконіна та ін.).

На думку провідних вчених процес мислення дошкільників проходить цілий
ряд етапів. Він починається з потреби чи необхідності зрозуміти,
довідатися, пояснити. Це перший етап розумової діяльності. Він може бути
викликаний матеріальними, духовними, навіть органічними (наприклад,
потреба в їжі) потребами, які людина прагне задовольнити. Для виникнення
розумового процесу необхідна наявність двох умов:

1) уміння відокремити нове, незвичайне від відомого;

2) прагнення довідатися, зрозуміти, розкрити це нове і незнайоме.

Нерозумній, ледачій людині все здається знайомим, давно відомим, вона не
уловлює відмінні риси того нового, з чим зіштовхнувся вперше.

Вставши перед несподіваним, незнайомим, людина повинна сформулювати
задачу. Ця задача може бути поставлена і ким-небудь іншим. Так
закінчується перший етап процесу мислення – це рішення поставленої
задачі.

Будь-який процес рішення задачі (тобто розумовий процес ) складається з
розкладання (аналізу) сприйманого явища на частини, елементи, сторони і
встановлення (синтезу) нових, дотепер невідомих людині зв’язків і
відносин як усередині одного предмету чи явища, так і між різними
предметами і явищами. Аналіз і синтез складає дві сторони єдиного
процесу мислення. Саме взаємозв’язок аналізу і синтезу складає суть,
ядро розумового процесу. Важливе місце в цьому процесі належить
формуванню понять [11, c.57].

Взаємини аналізу і синтезу виражені в наступних залежностях:

1) Аналіз цілого є в той же час і його синтез, оскільки аналіз
направляється на виділення не тільки частин, сторін, ознак цілого, але
одночасно і на розкриття зв’язків, залежностей, відносин, що існують між
цими частинами цілого.

2) Єдність аналітико-синтетичного процесу виявляється в тому, що аналіз
направляється вихідним цілим і є засобом, шляхом, способом пізнання того
ж цілого, який в результаті проробленої роботи пізнається більш глибоко
і повно.

Визначені заслуги в рішенні проблем психології мислення є й у
психоаналізі. Вони зв’язані з залученням уваги до несвідомих форм
мислення, а також до вивчення залежності мислення від мотивів і потреб
людини.

Процес формування розумових дій, по П.Я.Гальперіну, представляється в
такий спосіб:

1. Ознайомлення зі складом майбутньої дії в практичному плані, а також з
вимогами (зразками), яким воно, у кінцевому рахунку, повинне
відповідати. Це ознайомлення є орієнтованою основою майбутньої дії.

2. Виконання заданої дії в зовнішній формі в практичному плані з
реальними предметами чи їхніми замінниками. Освоєння цієї зовнішньої дії
йде по всіх основних параметрах з визначеним типом орієнтування в
кожній.

3. Виконання дії без безпосередньої опори на зовнішні предмети чи їх
замінники. Перенесення дії із зовнішнього плану в план голосної мови
«Перенесення дії в мовний план, – писав П.Я.Гальперин, – означає не
тільки вираження дії в мові, але насамперед мовне виконання предметної
дії»[6, с. 58].

4. Перенесення гучномовної дії у внутрішній план. Вільне проказування
дії цілком «по себе».

5. Виконання дії в плані внутрішньої мови з відповідним його
перетвореннями і скороченнями, з відходом дії, його процесу і деталей
виконання зі сфери свідомого контролю і переходом на рівень
інтелектуальних умінь і навичок.

Особливе місце в дослідженнях, присвячених розвитку мислення належать
тим, які зв’язані з вивченням процесу формування понять. Даний процес
являє собою вищий рівень функціонування як мови, так і мислення, якщо їх
розглядати по окремості.

З народженням поняття дитині не дані, і цей факт у сучасній психології
вважається загальновизнаним. Процес формування і розвитку понять являє
собою засвоєння людиною того змісту, який закладений в понятті. Розвиток
поняття складається у зміні його обсягу і змісту, у розширенні і
поглибленні сфери застосування даного поняття.

Формування понять – результат тривалої, складної й активної, розумової,
комунікативної і практичної діяльності людей, процесу їхнього мислення.
Л.С.Виготський і Л.С.Цукрів були одними з перших учених – психологів у
нашій країні, які детально досліджував цей процес.

Шляхи формування наукових понять у старших дошкільнят і школярів
пропонує М.Н.Шардаков [41, c.78]:

1. Організація спостереження одиничних предметів чи явищ. /Наприклад,
при формуванні поняття «острів» показати зображення острова, дати його
наочне уявлення/.

2. Збагачення спостережень /Показати різні острови: великі та маленькі,
острова в океанах і морях і т.д./

3. Виділення загальних і істотних ознак досліджуваних предметів і явищ.

4. Уточнення.

5. Визначення

6. Вправи і практична перевірка.

7. Розширення і поглиблення понять.

С.Л.Рубінштейн виділив наочні елементи, які включаються в розумовий
процес:

а) у виді образних уявлень про речі і їхні властивості

б) у виді схем

в) у виді слів, якими оперує понятійне мислення, оскільки воно завжди є
мисленням словесним [31, с.152].

Таким чином, «реальний розумовий процес, зберігаючи специфіку мислення,
істотно відрізняє його від всіх інших психічних процесів, разом з тим
завжди вплетений у загальну тканину цілісного психологічного життя,
реально даний у зв’язки і взаємопроникнення з усіма сторонами психічної
діяльності – з потребами і почуттями, з вольовою активністю і
цілеспрямованістю, з наочними зразками – представленнями і зі словесною
формою мови. Специфічним для процесу мислення залишається його
спрямованість на рішення проблеми чи задачі.»[31, с.82]

1.2. Розвиток мислення дитини.

Місце формування понять у дітей в персоногенезі

Розвиток мислення дитини відбувається поступово. Спочатку воно у великій
степені визначається розвитком маніпулювання предметами. Маніпулювання,
яке спочатку не має свідомості, потім починає визначатися об’єктом, на
який воно спрямоване, і здобуває осмислений характер.

Інтелектуальний розвиток дитини здійснюється в ході її предметної
діяльності і спілкування, у ході освоєння суспільного досвіду.
Наочно-діюче, наочно-образне і словесно-логічне мислення – послідовні
ступені інтелектуального розвитку.

Генетично найбільш рання форма мислення – наочно-діюче мислення, перші
прояви якого в дитини можна спостерігати наприкінці першого – початку
другого року життя, ще до оволодіння нею активною мовою.

Примітивна почуттєва абстракція, при якій дитина виділяє одні сторони і
відволікається від інших, приводить до першого елементарного
узагальнення. У результаті створюються перші хитливі угруповання
предметів у класи і вигадливі класифікації.

У своєму становленні мислення проходить дві стадії: допонятійну і
понятійну.

Допонятійне мислення – це початкова стадія розвитку мислення в дитини,
коли її мислення має іншу, ніж у дорослих, організацію; судження дітей
-одиничні, про даний конкретний предмет. При поясненні чого-небудь усе
зводиться нею до частини, знайомого.

Більшість суджень – судження по подібності, чи судження за аналогією,
оскільки в цей період у мисленні головну роль грає пам’ять. Сама рання
форма доказу – приклад. З огляду на цю особливість мислення дитини,
переконуючи її чи що-небудь пояснюючи їй, необхідно підкріплювати свою
мову наочними прикладами [30, с.50].

Центральною особливістю допонятійного мислення є егоцентризм (не плутати
з егоїзмом). Внаслідок егоцентризму дитина до 5 років не може подивитися
на себе з боку, не може правильно зрозуміти ситуації, що вимагають
деякої відмови від власної точки зору і прийняття чужої позиції.
Егоцентризм обумовлює такі особливості дитячої логіки, як: 1)
нечутливість до протиріч, 2) синкретизм (тенденція зв’язувати усе з
усім), 3) трансдукція (перехід від частки до частки, минаючи загальне),
4) відсутність представлення про збереження кількості. При нормальному
розвитку спостерігається закономірна заміна мислення допонятійного, де
компонентами служать конкретні образи, мисленням понятійним
(абстрактним), де компонентами служать поняття і застосовуються
формальні операції.

Понятійне мислення приходить не відразу, а поступово, через ряд
проміжних етапів. Так, Л. С. Виготський виділяв п’ять етапів у переході
до формування понять.

Перший – дитина 2-3 роки – виявляється в тому, що при проханні покласти
разом схожий, подібний один на другий предмети, дитина складає разом
будь-які, вважаючи, що ті, котрі покладено поруч, і є схожі, – це
синкретизм дитячого мислення.

На другому етапі діти використовують елементи об’єктивної подібності
двох предметів, але вже третій предмет може бути схожий тільки на один з
першої пари – виникає ланцюжок попарної подібності.

Третій етап виявляється в 6-8 років, коли діти можуть об’єднати групу
предметів по подібності, але не можуть усвідомити і назвати ознаки, що
характеризують цю групу.

І, нарешті, у підлітків 9-12 років з’являється понятійне мислення, однак
ще недосконале, оскільки первинні поняття сформовані на базі життєвого
досвіду і не підкріплені науковими даними.

Зроблені поняття формуються на п’ятому етапі, у юнацькому віці 14-18
років, коли використання теоретичних положень дозволяє вийти за межі
власного досвіду [5, с.201].

Отже, мислення розвивається від конкретних образів до сформованих
понять, позначених словом. Поняття первісне відбиває подібне, незмінне в
явищах і предметах.

Таким чином, наочно-образне мислення виникає в дошкільників у віці 4-6
років. Зв’язок мислення з практичними діями хоча і зберігається, але не
є таким тісним, прямим і безпосереднім, як раніше. У ряді випадків не
потрібне практичне маніпулювання з об’єктом, але у всіх випадках
необхідно чітко сприймати і наочно представляти об’єкт.

Тобто дошкільники мислять лише наочними образами і ще не володіють
поняттями (у строгому змісті). Істотні зрушення в інтелектуальному
розвитку дитини виникають у шкільному віці, коли її ведучою діяльністю
стає навчання, спрямоване на засвоєння понять по різних предметах.
Розумові операції, що формуються в молодших школярів, ще зв’язані з
конкретним матеріалом, недостатньо узагальнені; поняття, що утворяться,
носять конкретний характер. Мислення дітей цього віку є
поняттєво-конкретним. Але молодші школярі опановують вже і деякими більш
складними формами умовиводів, усвідомлюють силу логічної необхідності.

Школярам у середньому і старшому віках стають доступні більш складні
пізнавальні задачі. У процесі їхнього рішення розумові операції
узагальнюються, формалізуються, завдяки чому розширюється діапазон
їхнього переносу і застосування в різних нових ситуаціях. Відбувається
перехід від поняттєво-конкретного до абстрактно-понятійного мислення
[10, с.59].

Інтелектуальний розвиток дитини характеризується закономірною зміною
стадій, у якій кожна попередня стадія підготовлює наступні. З
виникненням нових форм мислення старі форми не тільки не зникають, а
зберігаються і розвиваються. Так, наочно-діюче мислення, характерне для
дошкільників, здобуває новий зміст, знаходячи, зокрема, своє вираження в
рішенні всіх конструктивно-технічних задач, що ускладнюються.
Словесно-образне мислення також піднімається на більш високу ступінь,
виявляючись у засвоєнні школярами здобутків поезії, образотворчого
мистецтва, музики.

 

1.3. Етапи розвитку формування понять у дітей

в дослідженнях Ж. Піаже

Концепція Піаже заснована на взаємодії між організмом і навколишнім
середовищем. З його погляду розвиток когнітивних процесів являє собою
результат поставлених спроб індивідуума адаптуватися до змін
навколишнього середовища.

Таким чином, зовнішній вплив змушує організм видозмінювати існуючі
структури активності і, якщо знадобиться, вибрати нові структури.

По Піаже, ці структури, чи схеми, організуються шляхом удосконалення чи
перетворення. Така організація дозволяє більш впевнено орієнтуватися в
реальному житті й уявити собі лежачі в її основі процеси і
закономірності [24, с. 39].

Серед схем, які присутні в новонародженої дитини, важливу роль грають
рефлекси, що дозволяють діяти в деяких ситуаціях. Однак незабаром їх
виявляється недостатньо, і тоді організм змушений змінювати і формувати
більш складні структури. Наприклад, хватальний і смоктальний рефлекси
комбінуються, і дитина навчається тягти предмет у рот. Нова схема дає
дитині можливість самій орудувати із соскою, а потім перейти до нового
типу годівлі, а саме з ложки.

Так на кожнім етапі, на базі старих структур розвиваються й
організуються нові і дозволяють краще адаптуватися в навколишньому
середовищі. Таким чином, пристосування здійснюється за допомогою 2-х
механізмів:

1) асиміляції, при якій індивідуум намагається пристосувати нову
ситуацію до існуючих структур;

2) акомодації, при якій, навпаки, старі схеми модифікуються з метою їх
пристосування до нової ситуації.

Так, якщо дитина буде намагатися ссати ложечку (асиміляція), але
незабаром вона переконається в тому, що така поведінка неефективна, і
вона буде змушена видозмінити свою схему (акомодації) і таким чином,
модифікувати рух губ і мови, щоб забрати з ложечки.

Піаже виділив 4 головні стадії розвитку пізнавальних процесів та
формування понять чи понятійних передумов.

1 стадія: сенсорно-моторний період (до 2 років)

До оволодіння мовою маленька дитина здатна виконувати не потребуючої
розумової діяльності моторні дії. У цих діях виявляються деякі риси
інтелекту, як ми собі звичайно представляємо: наприклад, щоб вкритися,
дитина накидає на себе ковдру.

Однак, сенсорно-моторний інтелект не є операційним, тому що дії дітей ще
не перенесені всередину, у форму представлень (думки).

Але навіть у такому типі інтелекту вимальовується визначена тенденція до
оборотності, що є вже ознакою побудови визначених інваріантів.

Основний зміст цих інваріантів полягає в тому, що вони містять у собі
побудову константного об’єкта. Об’єкт здобуває константний характер,
коли визнається його існування за межами, тобто коли він не пропадає,
виходячи з поля зору і т.д. Об’єкти ніколи не мисляться незмінними;
дитина залишає всяку спробу відшукати їх, як тільки вони кудись зникли
або заховані. Ця стадія характеризується інтелектуальними актами,
заснованими на координації рухів і сприйнятті, що відбувається без
представлення, що створюють функціональну підготовку логічного мислення.

2 стадія доопераційна думка (від 2 до 7 років)

До 1,5 – 2 років у дитини з’являється символічна функція: мова,
символічна гра, відстрочена імітація, що відтворює події через деякий
час, і визначений тип внутрішньої імітації, які є основою для розвитку
образного мислення. І саме на базі символічної функції «формуючого
представлення» стає можлива інтеріоризація дії в зміст. Область
функціонування інтелекту стає значно більш широкою. До дій, породжуваним
безпосереднім просторовим оточенням дитини, додається усвідомлення дії
минулого (як результат розказаних історій), а також дії, не зв’язаних з
даним місцем перебування дитини. З’являється як уявний поділ об’єкта,
так і збирання його вроздріб, і т.д. Однак практична оборотність
сенсорного періоду зовсім недостатня для рішення задач, які стоять перед
дитиною – більшість з них вимагає залучення особливих психологічних
операцій.

Для всього періоду від 2 до 7 років характерна відсутність зворотних
операцій і понять збереження для більш високого рівня розвитку, ніж
сенсорно-моторних.

Наприклад, коли дитина 4-6 років переливає рідину чи перекидає бусинки з
однієї скляної пляшки в іншу, відмінну від першої за формою, вона
вірить, що дійсна кількість рідини чи бусинок у 2 пляшечці в результаті
цього процесу зростає чи зменшується.

Таким чином, судженням дитини даного рівня про кількість бракує
систематичної транзитивності.

3 стадія конкретні операції (від 7 до 11 років).

Різні типи розумової діяльності досягають, нарешті, стану «рухливої»
рівноваги – вони стають оборотними (виявляється можливим повернення до
початкового положення, чи до вихідної точки).

Логічні операції виростають як продукт координації дій з’єднання,
роз’єднання, впорядкування і установлення відповідностей, які набули
форму оборотних систем.

Однією з перших важливих операційних систем є класифікація, чи включення
класів один у одного (наприклад, горобці (А)

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020