Курсова робота з РПС

Демографічний потенціал України

Зміст

TOC \o «1-3» \h \z HYPERLINK \l «_Toc68576407» Вступ PAGEREF
_Toc68576407 \h 3

HYPERLINK \l «_Toc68576408» 1. Значення демографічного потенціалу для
розвитку держави PAGEREF _Toc68576408 \h 5

HYPERLINK \l «_Toc68576409» 2. Основні показники демографічної
ситуації в Україні PAGEREF _Toc68576409 \h 9

HYPERLINK \l «_Toc68576410» 3. Аналіз факторів впливу на
демографічний потенціал України PAGEREF _Toc68576410 \h 29

HYPERLINK \l «_Toc68576411» 4. Вплив демографічної ситуації на
показники економічного зростання. Розрахунок потреб у трудових ресурсах
PAGEREF _Toc68576411 \h 33

HYPERLINK \l «_Toc68576412» 5. Шляхи відтворення демографічного
потенціалу України PAGEREF _Toc68576412 \h 40

HYPERLINK \l «_Toc68576413» Висновки PAGEREF _Toc68576413 \h 47

HYPERLINK \l «_Toc68576414» Список використаної літератури PAGEREF
_Toc68576414 \h 49

Вступ

Демографічний чинник є одним з визначальних для забезпечення стабільного
й безпечного розвитку держави, а проблеми оптимального демографічного
розвитку слід розглядати як першочергові інтереси держави, як фактор і
водночас як результат її функціонування.

Сучасні процеси економічного розвитку обумовлюють неоціненну значущість
людського та інтелектуального потенціалу кожної нації як особливого
ресурсу країни та держави. Головне багатство України — це її люди,
демографічний генофонд, інтелект нації, які є вирішальними чинниками
суспільного прогресу. Втрати людських ресурсів дестабілізують та
послабляють країну, загрожують її національній безпеці.

Вищезазначене обумовлює актуальність теми, яка має назву “Демографічний
потенціал України”.

Виходячи з цього метою дослідження роботи є розкриття сутності
демографічного потенціалу держави, аналіз факторів, що на нього
впливають, шляхів його відновлення.

Об’єктом дослідження є населення України, його структура, темпи
приросту.

Предметом дослідження роботи є сукупність теоретичних і практичних
проблем, пов’язаних з ефективністю здійснення демографічної політики
держави.

Відповідно до мети були поставлені наступні завдання.

1. Висвітлити значення демографічного потенціалу України у економічному
розвитку держави.

2. Провести аналіз існуючого стану демографічного потенціалу України та
факторів, що на це впливають.

3. Визначити шляхи покращення демографічного потенціалу країни.

Відповідно до завдань роботи побудована її структура, яка складається зі
вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаної літератури.

Робота містить 49 сторінок тексту, 6 рисунків, 10 таблиць, 18 джерел
використаної літератури.

Інформаційною основою дослідження є дані переписів населення України,
різноманітні навчальні посібники, підручники, монографії економістів,
періодичні видання.

1. Значення демографічного потенціалу для розвитку держави

Українському суспільству ніколи не бути процвітаючим чи навіть
стабільним, якщо його населення не матиме відповідних умов життя і не
відчуватиме повної безпеки для реалізації нормальної демовідтворювальної
поведінки, не буде бачити перспектив для існування й розвитку кожної
сім’ї та особи.

Результати модельних досліджень, проведених у ряді країн, свідчать, що
внутрішня негативна соціально-демографічна ситуація, зокрема, той чи
інший режим відтворення населення, кількісний та якісний його склад може
стимулювати чи гальмувати виникнення й розвиток внутрішніх і зовнішніх
конфліктів, бути каталізатором сепаратистських прагнень частини
населення, тобто здійснювати деструктивний вплив на стан безпеки держави
навіть за стабільної міжнародної ситуації [16]. Як свідчить досвід,
проведення тієї чи іншої соціально-демографічної політики, зокрема щодо
національних меншин, емігрантів та біженців, дозвіл чи заборона
використання тих чи інших засобів планування сім’ї тощо можуть бути
причиною приходу до влади або відставки урядів, слугувати показником
розвитку демократії.

Отже, демографічний чинник є одним з визначальних для забезпечення
стабільного й безпечного розвитку держави, а проблеми оптимального
демографічного розвитку слід розглядати як першочергові інтереси
держави, як фактор і водночас як результат її функціонування.

Сучасні процеси глобалізації обумовлюють неоціненну значущість людського
та інтелектуального потенціалу кожної нації як особливого ресурсу країни
та держави. Головне багатство України — це її люди, демографічний
генофонд, інтелект нації, які є вирішальними чинниками суспільного
прогресу. Будь-яка втрата людських ресурсів України є не тільки
внутрішньополітичною, але і геополітичною проблемою. Такі втрати
дестабілізують та послабляють країну, загрожують її національній
безпеці.

Тому головною функцією української держави є розвиток людських ресурсів
шляхом приоритетного інвестування та створення сприятливих умов
функціонування сім’ї, систем освіти, науки, охорони здоров’я. Тоді
людський потенціал стає невичерпним, а темпи суспільного прогресу
прискорюються. 

Будь-які успіхи у фінансово-економічній сфері не можуть бути
еквівалентом людських ресурсів, тому що, в принципі, неможливо спочатку
забезпечити економічне зростання, а потім вирішувати соціальні
проблеми. 

Спеціалістам відомо, що з середини 1960-х років в Україні не
забезпечувалось просте відтворення населення. Проте останнє десятиріччя
підтвердило гіпотезу про органічну взаємозалежність становища людських
ресурсів від умов, рівня та якості життя населення. 

У 90-х роках ХХ століття в Україні відбувалося різке зниження життєвого
рівня населення, погіршення здоров’я внаслідок забруднення довкілля та
Чорнобильської катастрофи, занепад державної системи охорони здоров’я.
Як результат — значне підвищення смертності та істотне зниження
народжуваності. 

Погіршення якості людських ресурсів має наслідком втрату попередніх
характеристик трудових ресурсів. Зокрема відбувається [7, c. 25]:

· зменшення життєвого і трудового потенціалу нації;

· зниження середньої тривалості періоду зайнятості у працездатному віці;

· стрімке старіння кадрового складу промислових підприємств;

· зниження у виробництві ролі кваліфікованої, науково-технічної праці та
широке застосування малокваліфікованої праці;

· втрата навичок та дискваліфікація робочої сили внаслідок високого
рівня безробіття;

· зниження якості загальної середньої освіти та руйнація системи
середньої професійної освіти.

Найбільша потреба відчувається саме в об’єктивних оцінках проблем
відтворення населення та територіальному диференціюванні зазначених
процесів, а також у дослідженні співвідношень загальнодержавних та
регіональних чинників їх погіршення. Важливим у цьому контексті є власне
принципи регіонального підходу до вивчення комплексу взаємопов’язаних
складових умов життя людей.

Взаємозв’язок і взаємозумовленість різних типів відтворення чисельності
населення в межах певних територій створюють внутрішньо єдиний спосіб
життя спільнот людей даного територіального утворення. Розвиток
останнього залежить від природного та міграційного руху населення, що у
свою чергу є наслідком соціально-економічного розвитку, відтворення
матеріальної бази як основи політичної, економічної, трудової,
соціальної та інших діяльностей. Зі зміною процесів відтворення
змінюються також його просторові форми. Динамічність — об’єктивна якість
демографії населення [17].

Головне завдання дослідження демографічних процесів — вивчити
закономірності, динаміку, виявити однотипні територіальні утворення і
відновити можливість здійснити демографічну політику на регіональному та
державному рівнях. Головними чинниками відтворення населення та трудових
ресурсів вважаються стани природного та виробничого середовища, рівень
споживання та пов’язаний з ним спосіб життя. Отже, на відтворення
населення та трудових ресурсів впливає все навколишнє середовище, тобто
і природні, і соціальні, і економічні його компоненти. Залежно від
конкретного змісту ці чинники мають як позитивний, так негативний вплив,
зокрема, на природний, міграційний, соціальний рух населення, здоров’я
людей, тобто на кількісні та якісні показники відтворювальної діяльності
людей.

Населення є одним із головних індикаторів соціально-економічного,
екологічного розвитку держави та її регіонів. Кризові явища та процеси в
суспільстві — його економіці, екології, політиці спричинили кризову
ситуацію у відтворенні чисельності населення як на загальнодержавному,
так і на регіональному рівнях

Соціально-демографічні дослідження територіальних відмінностей
життєдіяльності населення тісно пов’язані з економічними, соціальними,
політичними, екологічними та іншими суспільними й природними процесами
розвитку регіонів.

Динаміка чисельності й склад трудових ресурсів регіону за статтю й віком
в основному визначаються природним рухом населення. В результаті
розширеного відтворення населення (перевищення народжуваності над
смертністю) чисельність трудових ресурсів збільшується. Зворотна
тенденція демографічного розвитку — звужене відтворення — призводить до
зменшення чисельності трудових ресурсів. В окремих регіонах на динаміку
чисельності трудових ресурсів помітно впливає міграція населення.

Отже, все вищезазначене підкреслює важливість досліджуваної теми.

2. Основні показники демографічної ситуації в Україні

Головне завдання дослідження демографічних процесів — вивчити
закономірності, динаміку, виявити однотипні територіальні утворення і
відновити можливість здійснити демографічну політику на регіональному та
державному рівнях. Головними чинниками відтворення населення та трудових
ресурсів вважаються стани природного та виробничого середовища, рівень
споживання та пов’язаний з ним спосіб життя. Отже, на відтворення
населення та трудових ресурсів впливає все навколишнє середовище, тобто
і природні, і соціальні, і економічні його компоненти. Залежно від
конкретного змісту ці чинники мають як позитивний, так негативний вплив,
зокрема, на природний, міграційний, соціальний рух населення, здоров’я
людей, тобто на кількісні та якісні показники відтворювальної діяльності
людей.

У даному розділі роботи наведено дані Всеукраїнського перепису населення
станом на 5 грудня 2003 року про чисельність і склад постійного міського
та сільського населення за статтю, віковими групами та шлюбним станом, а
також розподіл населення у віці 100 років і старші за статтю та віковими
групами і розподіл жінок за віком та кількістю народжених дітей по
Україні в розрізі регіонів [18].

Для розуміння результатів перепису слід зазначити, що до складу України
входять: 24 адміністративні області, 2 міста із спеціальним статусом,
один з яких — це столиця України — місто Київ з населенням 2,6 млн. осіб
(рис. 1).

Згідно з адміністративно-територіальним устроєм в Україні налічується:
608 районів, з урахуванням районів у містах 1344 міських поселення, у
тому числі 454 міста, 28621 сільських.

Варто також пояснити значення уживаних термінів [4, c. 98].

Постійне населення — це чисельність осіб, які постійно проживають на
території певного населеного пункту, незалежно від їх наявності на
момент реєстрації.

Міське і сільське населення. До міського населення належать особи, які
проживають в міських поселеннях, до сільського — які проживають в
сільській місцевості.

Населення міської ради — населення всіх населених пунктів, які
адміністративно підпорядковані міській раді.

Рис. 1. Адміністративно – територіальний поділ України

Вікова група – сукупність людей одного віку. Вік людини – період від
народження до певного моменту її життя. До групи молодші за працездатний
вік належать особи віком 0-15 років. До працездатного віку – жінки віком
16-54 роки, чоловіки – 16-59 років. До групи старші за працездатний вік
– жінки віком 55 років і старші, чоловіки – 60 років і старші.

Загальна кількість наявного населення України, за даними Всеукраїнського
перепису населення, становила 48 млн. 457 тис. осіб.

Для України характерна висока щільність населення, згідно з даними
Всеукраїнського перепису населення в цілому по країні вона складала
80 осіб/км2. Найменша щільність населення на північному заході та півдні
країни, де вона становила менше 60 осіб/км2. Особливо низький цей
показник у Чернігівській області — 39 осіб/км2. Найгустіше заселені
східні індустріальні області, де цей показник перевищував 90 осіб/км2, а
в Донецькій області досягав 183 особи/км2.

Зміни, що відбулися у розміщенні наявного населення за регіонами
України, у порівнянні з даними перепису населення 1989 року, наведено у
таблиці 1.

Таблиця 1

Зміна кількості населення по регіонах України

Назва регіону Кількість наявного населення,

тис. осіб 2001 рік

у % до 1989

2001 рік 1989 рік

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/crimea/»
Автономна Республіка Крим 2033,7 2063,6 99

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/vinnyca/»
Вінницька 1772,4 1932,6 92

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/volyn/»
Волинська 1060,7 1061,2 100

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/dnipropetrovsk/»
Дніпропетровська 3567,6 3881,2 92

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/donetsk/»
Донецька 4841,1 5332,4 91

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/zhytomyr/»
Житомирська 1389,5 1545,4 90

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/zakarpattya/»
Закарпатська 1258,3 1252,3 100

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/zaporizhya»
Запорізька 1929,2 2081,8 93

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/ivano-frankivsk/»
Івано-Франківська 1409,8 1423,5 99

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/kyiv/» Київська
1827,9 1940,0 94

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/kirovograd/»
Кіровоградська 1133,1 1239,4 91

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/lugansk/»
Луганська 2546,2 2862,7 89

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/lviv/» Львівська
2626,5 2747,7 96

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/mykolaiv/»
Миколаївська 1264,7 1330,6 95

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/odesa/» Одеська
2469,0 2642,6 93

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/poltava/»
Полтавська 1630,1 1753,0 93

Продовження таблиці 1

Назва регіону Кількість наявного населення,

тис. осіб 2001 рік

у % до 1989

2001 рік 1989 рік

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/rivne/»
Рівненська 1173,3 1169,7 100

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/sumy/» Сумська
1299,7 1432,7 91

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/ternopil/»
Тернопільська 1142,4 1168,9 98

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/kharkiv/»
Харківська 2914,2 3195,0 91

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/kherson/»
Херсонська 1175,1 1240,0 95

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/khmelnytskyj/»
Хмельницька 1430,8 1527,1 94

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/cherkasy/»
Черкаська 1402,9 1531,5 92

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/chernivtsi/»
Чернівецька 922,8 938,0 98

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/chernigiv/»
Чернігівська 1245,3 1415,9 88

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/city_kyiv/» м.
Київ 2611,3 2602,8 100

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/estimated/sevastopol/» м.
Севастополь х 379,5 395,0 96

 

 х Включаючи населені пункти, підпорядковані міській раді

Зменшення кількості населення мало місце у переважній більшості регіонів
країни, за винятком Волинської, Закарпатської, Рівненської областей та
м. Києві, де цей показник залишився практично на рівні 1989 року.

Кількість міського населення, за результатами Всеукраїнського перепису
становила 32 млн. 574 тис. осіб, або 67,2%, сільського — 15 млн. 883
тис. осіб, або 32,8%. Порівняно із 1989 роком міське населення
зменшилося на 2,0 млн. осіб, сільське — на 1,2 млн. осіб, проте
співвідношення між ними в цілому по країні упродовж останніх двох
переписів залишалося практично незмінним.

Нижче наведено дані про розміщення та співвідношення міського і
сільського населення за регіонами України (таблиця 2).

Таблиця 2

Дані про розміщення та співвідношення міського і сільського населення за
регіонами України

Регіони Кількість наявного населення, тис. осіб У % до

всього населення Довідково

за 1989 рік

міське сільське міське сільське міське сільське

Автономна Республіка Крим 1274,3 759,4 63 37 65 35

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/vinnyca/»
Вінницька 818,9 953,5 46 54 44 56

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/volyn/»
Волинська 533,2 527,5 50 50 49 51

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/dnipropetrovsk/
» Дніпропетровська 2960,3 607,3 83 17 83 17

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/donetsk/»
Донецька 4363,6 477,5 90 10 90 10

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/zhytomyr/»
Житомирська 775,4 614,1 56 44 53 47

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/zakarpattya/»
Закарпатська 466,0 792,3 37 63 41 59

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/zaporizhya/»
Запорізька 1458,2 471,0 76 24 76 24

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/ivano-frankivsk
/» Івано-Франківська 593,0 816,8 42 58 42 58

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/kyiv/»
Київська 1053,5 774,4 58 42 54 46

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/kirovograd/»
Кіровоградська 682,0 451,1 60 40 60 40

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/lugansk/»
Луганська 2190,8 355,4 86 14 86 14

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/lviv/»
Львівська 1558,7 1067,8 59 41 59 41

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/mykolaiv/»
Миколаївська 838,8 425,9 66 34 66 34

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/odesa/»
Одеська 1624,6 844,4 66 34 66 34

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/poltava/»
Полтавська 956,8 673,3 59 41 57 43

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/rivne/»
Рівненська 549,7 623,6 47 53 45 55

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/sumy/» Сумська
842,9 456,8 65 35 62 38

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/ternopil/»
Тернопільська 485,6 656,8 43 57 41 59

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/kharkiv/»
Харківська 2288,7 625,5 79 21 79 21

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/kherson/»
Херсонська 706,2 468,9 60 40 61 39

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/khmelnytskyj/»
Хмельницька 729,6 701,2 51 49 47 53

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/cherkasy/»
Черкаська 753,6 649,3 54 46 53 47

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/chernivtsi/»
Чернівецька 373,5 549,3 40 60 42 58

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/chernigiv/»
Чернігівська 727,2 518,1 58 42 53 47

м. Київ 2611,3 — 100 — 100 —

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/urban-rural/sevastopol/»
м. Севастополь х 358,1 21,4 94 6 95 5

х Включаючи населені пункти, підпорядковані міській раді

Частка міського населення зросла в 11 областях України, зменшилася — у
5, в інших 11 — залишилася без змін. Зміни відбулися переважно у
центральних, а також у деяких західних та південних регіонах. Особливо
високий рівень цього показника в Донецькій (90%), Луганській (86%) та
Дніпропетровській (83%) областях, низький рівень (менше 50%) характерний
для Вінницької, Рівненської, Тернопільської, Івано-Франківської,
Чернівецької та Закарпатської областей.

За результатами Всеукраїнського перепису населення, кількість чоловіків
становила 22 млн. 441 тис. осіб, або 46,3%, жінок — 26 млн. 16 тис.
осіб, або 53,7%.

У таблиці 3 показаний статевий склад за регіонами України [18].

Таблиця 3

Статевий склад населення за регіонами України

Регіони Кількість наявного населення,

тис. осіб У % до

всього населення Довідково

за 1989 рік

чоловіки жінки чоловіки жінки чоловіки жінки

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/crimea/»
Автономна Республіка Крим 937,6 1096,1 46 54 47 53

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/vinnyca/»
Вінницька 809,6 962,8 46 54 45 55

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/volyn/»
Волинська 500,1 560,6 47 53 47 53

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/dnipropetrovsk/»
Дніпропетровська 1643,3 1924,3 46 54 46 54

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/donetsk/»
Донецька 2219,9 2621,2 46 54 46 54

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/zhytomyr/»
Житомирська 644,8 744,7 46 54 46 54

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/zakarpattya/»
Закарпатська 605,5 652,8 48 52 48 52

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/zaporizhya/»
Запорізька 886,6 1042,6 46 54 46 54

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/ivano-frankivsk/
» Івано-Франківська 665,2 744,5 47 53 47 53

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/kyiv/» Київська
845,9 982,0 46 54 46 54

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/kirovograd/»
Кіровоградська 520,8 612,2 46 54 46 54

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/lugansk/»
Луганська 1169,9 1376,3 46 54 46 54

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/lviv/»
Львівська 1245,1 1381,4 47 53 47 53

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/mykolaiv/»
Миколаївська 588,2 676,6 47 53 46 54

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/odesa/» Одеська
1155,4 1313,6 47 53 47 53

Продовження таблиці 3

Регіони Кількість наявного населення,

тис. осіб У % до

всього населення Довідково

за 1989 рік

чоловіки жінки чоловіки жінки чоловіки жінки

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/poltava/»
Полтавська 747,4 882,7 46 54 45 55

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/rivne/»
Рівненська 555,6 617,7 47 53 47 53

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/sumy/» Сумська
593,8 705,9 46 54 45 55

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/ternopil/»
Тернопільська 530,2 612,3 46 54 46 54

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/kharkiv/»
Харківська 1339,5 1574,7 46 54 46 54

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/kherson/»
Херсонська 548,5 626,6 47 53 47 53

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/khmelnytskyj/»
Хмельницька 659,9 770,8 46 54 46 54

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/cherkasy/»
Черкаська 638,8 764,2 46 54 45 55

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/chernivtsi/»
Чернівецька 432,1 490,7 47 53 46 54

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/chernigiv/»
Чернігівська 565,5 679,7 45 55 44 56

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/city_kyiv/» м.
Київ 1218,7 1392,7 47 53 47 53

HYPERLINK
«http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/sex_region/sevastopol/» м.
Севастополь х 173,5 206,0 46 54 47 53

х Включаючи населені пункти, підпорядковані міській раді

На рис.2 показана статево-вікові піраміди населення України за даними
переписів 1959 – 2001 рр.

Наведені дані свідчать про поступове зменшення статевої диспропорції у
складі населення України, якщо у 1989 році на 1000 чоловіків припадало
1163 жінки, то у 2001 році — 1159. Це відбулося за рахунок сільського
населення, в якому за той же період статеве співвідношення змінилось від
1205 до 1151 жінок на 1000 чоловіків. У містах цей показник, навпаки,
зріс відповідно з 1143 у 1989 році до 1163 у 2001 році. Крім того, за
даними останнього перепису, співвідношення кількості жінок та чоловіків
у репродуктивному віці стало ще більш сприятливим, оскільки відносний
показник для жінок цієї вікової групи з розрахунку на 1000 чоловіків
відповідного віку склав 1031.

Рис. 2. Статево-вікові піраміди населення України з даними переписів
1959 – 2001 рр.

У ході Всеукраїнського перепису населення, крім наявного, було
обліковане також і постійне населення, за кількістю якого здійснюються
розрахунки показників, що характеризують соціально-економічну структуру
населення. Загальна кількість постійного населення України станом на 5
грудня 2001 року складала 48 млн. 241 тис. осіб, в тому числі чоловіки —
22 млн. 316 тис. осіб, або 46,3%, жінки — 25 млн. 925 тис. осіб, або
53,7%; міське населення — 32 млн. 291 тис. осіб, або 66,9%, сільське —
15 млн. 950 тис. осіб, або 33,1%.

Серед постійного населення громадяни України становили 47 млн. 950 тис.
осіб, громадяни інших країн — 168 тис. осіб, в тому числі громадян країн
СНД — 151 тис. осіб. Осіб без громадянства в Україні налічувалося
близько 83 тисяч, а тих, хто не вказав громадянство — 40 тис. осіб.
Найбільші частки громадян інших країн, які постійно мешкали в Україні,
були в складі населення південних регіонів: м. Севастополя (3,4%),
Автономної Республіки Крим (0,8%), Одеської області (0,7%), причому у
двох останніх — найбільша питома вага осіб без громадянства (по 0,5%).
Найменшу частку громадян інших країн зафіксовано серед постійного
населення Закарпатської та Львівської областей (по 0,1%).

Віковий склад населення, зафіксований Всеукраїнським переписом
населення, представлений у таблицях 4 і 5 та на рис. 3 [17].

Таблиця 4

Віковий склад населення

Вік Кількість постійного населення,

тис. осіб У % до підсумку

2001 рік 1989 рік

0-9 4533,3 9,4 14,5

10-19 7308,1 15,2 13,9

20-29 6891,6 14,3 14,2

30-39 6621,2 13,7 14,9

40-49 7298,7 15,1 11,5

50-59 5245,3 10,9 12,9

Продовження таблиці 4

Вік Кількість постійного населення,

тис. осіб У % до підсумку

2001 рік 1989 рік

60-69 5522,2 11,4 10,2

70-79 3740,0 7,8 5,5

80 і старші 1060,8 2,2 2,4

Зменшення частки дітей у загальній кількості населення поряд із суттєвим
збільшенням частки осіб у віці, старшому за працездатний, значно
ускладнює сучасну демографічну ситуацію в країні і зумовлює старіння
населення.

Таблиця 5

Основний віковий склад населення

Вік Кількість постійного населення,

тис. осіб У % до підсумку

2001 рік 1989 рік

Молодший за працездатний 8743,7 18,1 23,0

Працездатний 27984,7 58,0 55,8

Старший за працездатний 11492,8 23,9 21,25

Рис. 3. Основний віковий склад населення протягом 1959 – 2001 рр.

Розподіл населення за сімейним станом виглядав наступним чином (таблиця
6).

Таблиця 6

Розподіл населення за сімейним станом

Постійне населення у віці 15 років і старші 64,6 24,3 3,9 6,8 54,0 16,1
19,2 10,4

15-19 1,0 98,6 0,0 0,1 7,3 92,1 0,0 0,4

20-24 24,8 73,1 0,0 1,6 48,1 45,8 0,3 5,3

25-29 60,8 32,0 0,1 6,6 70,1 16,3 0,9 12,4

30-39 77,4 10,9 0,4 10,9 75,2 6,1 2,5 15,8

Продовження таблиці 6

40-49 82,5 4,9 1,2 11,1 73,6 3,6 6,4 16,1

50-59 84,5 2,7 3,4 9,0 66,0 3,1 16,8 13,8

60-69 83,6 1,6 9,3 5,3 51,4 3,6 36 8,9

70 років і старші 71,8 0,8 25,1 2,1 23,6 5,6 66,4 4,2

На рис. 4 зображений розподіл населення за сімейним станом [2, c. 120].

Розподіл чоловіків за шлюбним станом

за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року

Розподіл жінок за шлюбним станом

за даними Всеукраїнського перепису населення 2001 року

Розподіл чоловіків за шлюбним станом

за даними Всеукраїнського перепису населення 1989 року

Розподіл жінок за шлюбним станом

за даними Всеукраїнського перепису населення 1989 року

Рис. 4. Порівняльний аналіз розподілу населення за сімейним станом за
1989 – 2001 рр.

Динаміка кількості населення з 1913 по 2003 рр. представлена на рис. 5.

Рис. 5. Динаміка кількості наявного населення України з 1913 по 2003 рр.
за даними переписів

Групування міст і селищ міського типу за кількістю наявного населення
представлене на рис. 6.

Рис. 6. Групування міст і селищ міського типу за кількістю наявного
населення

Нижче наведені дані про чисельність населення, природний та міграційний
рух населення протягом 2003 року (таблиці 7…10) [18].

Таблиця 7

Наявне населення за 2003 р. (осіб)

 

  На 1 січня 2004 року Середньорічна чисельність

3502851 2911685 591166 3517833 2922658 595175

Донецька 4720914 4258501 462413 4747643 4281663 465980

Продовження таблиці 7

  На 1 січня 2004 року Середньорічна чисельність

914588 372729 541859 916519 372885 543634

Чернігівська 1206817 714715 492102 1216006 717631 498375

Київ 2639030 2639030 х 2630360 2630360 х

Севастополь (міськрада) 378353 356504 21849 378440 356697 21743

 

Таблиця 8

Основні показники природного руху населення

за 2003 рр.

  Всього, осіб Січень 2004р.

у % до січня 2003р. На 1000 осіб1

січень 2004р. січень 2003р.

січень 2004р. січень 2003р.

Кількість народжених 908 938 96,8 6,7 6,9

Кількість померлих 2729 2897 94,2 20,3 21,2

у т.ч. дітей віком

до 1 року 8 9 88,9 8,22 9,42

Продовження таблиці 8

  Всього, осіб Січень 2004р.

у % до січня 2003р. На 1000 осіб1

січень 2004р. січень 2003р.

січень 2004р. січень 2003р.

Природне скорочення

населення –1821 –1959 93,0 –13,6 –14,3

Кількість шлюбів 309 452 68,4 2,3 3,3

Кількість розлучень 495 493 100,4 3,7 3,6

1 Показники наводяться у перерахунку за рік.

2 На 1000 новонароджених.

 Таблиця 9

Частота прибуття, вибуття, міграційного приросту

з внутрішньої та зовнішньої міграцій

(на 1000 осіб)

Регіони У межах України Зовнішня міграція

число прибулих число вибулих приріст число прибулих число вибулих
приріст

Україна 15,1 15,1 х 0,8 1,3 -0,5

Автономна Республіка Крим 15,9 16,0 -0,1 2,4 2,4 0,0

Вінницька 17,4 18,6 -1,2 0,6 1,0 -0,4

Волинська 13,1 14,5 -1,4 0,4 1,2 -0,8

Дніпропетровська 14,5 13,9 0,6 0,6 1,4 -0,8

Донецька 13,1 13,5 -0,4 1,4 1,9 -0,5

Житомирська 17,5 18,7 -1,2 0,5 1,1 -0,6

Закарпатська 6,8 8,0 -1,2 0,3 1,1 -0,8

Запорізька 13,9 13,9 0,0 0,9 1,4 -0,5

Івано-Франківська 10,9 11,6 -0,7 0,3 0,6 -0,3

Київська 16,3 15,4 0,9 0,4 0,5 -0,1

Кіровоградська 13,3 17,0 -3,7 0,4 1,0 -0,6

Луганська 14,6 16,2 -1,6 0,8 2,4 -1,6

Львівська 12,2 12,9 -0,7 0,2 0,6 -0,4

Миколаївська 15,8 16,5 -0,7 0,9 1,5 -0,6

Одеська 12,7 13,2 -0,5 1,2 1,1 0,1

Полтавська 18,9 19,0 -0,1 0,5 1,0 -0,5

Рівненська 18,2 18,9 -0,7 0,3 1,5 -1,2

Сумська 15,5 17,9 -2,4 0,5 1,1 -0,6

Тернопільська 13,6 14,4 -0,8 0,2 0,6 -0,4

Харківська 19,8 17,7 2,1 0,9 1,6 -0,7

Продовження таблиці 9

Регіони У межах України Зовнішня міграція

число прибулих число вибулих приріст число прибулих число вибулих
приріст

Херсонська 14,0 16,8 -2,8 1,0 1,5 -0,5

Хмельницька 17,0 18,5 -1,5 0,5 0,8 -0,3

Черкаська 20,1 20,3 -0,2 0,8 0,9 -0,1

Чернівецька 12,6 12,4 0,2 0,6 1,3 -0,7

Чернігівська 16,5 17,7 -1,2 0,4 1,1 -0,7

Київ 18,4 10,1 8,3 1,4 1,3 0,1

Севастополь (міськрада) 12,5 7,5 5,0 3,2 3,2 -0,0

Таблиця 10

Основні напрямки міграції населення

за січень 2004 року

 

  Осіб На 1000 жителів

число прибулих число вибулих приріст, скорочення (–) число прибулих
число вибулих приріст, скоро-чення

(–)

Всі потоки міграції 2475 2414 61 18,4 17,9 0,5

Внутрішньорегіона-льна міграція 1654 1654 х 12,3 12,3 х

зовнішня міграція 821 760 61 6,1 5,6 0,5

міграція за межі

України 55 77 –22 0,4 0,6 –0,2

з них

країни СНД 49 51 –2 0,4 0,4 –0,0

країни Балтії 2 1 1 0,0 0,0 0,0

країни далекого

зарубіжжя 4 25 –21 0,0 0,2 –0,2

міжрегіональна

міграція 766 683 83 5,7 5,0 0,7

Підсумовуючи наведені дані, можна зробити загальний висновок про
демографічний стан в Україні [10, c. 25].

На перше січня 2001 року за даними Державного комітету статистики
кількість населення України становила 49 291,2 тисячі мешканців. За 2000
рік населення скоротилось приблизно на 408 800 осіб, тобто майже на 1%.
За прогнозом відділу демографії та відтворення трудових ресурсів
Інституту економіки НАН України в середині 20-х років ХХІ століття
кількість населення України становитиме 42,1 млн. осіб. 

У порівнянні з 1989 роком загальне скорочення населення України може
скласти майже 10 млн. осіб, тобто приблизно 17,5% [2, c. 255]. 

Зменшення населення України спостерігалось у ХХ столітті чотири рази.
Перші три були обумовлені Першою світовою і громадянською війнами,
голодом і репресіями 30-х років, Другою світовою війною. За думкою
експертів сучасна демографічна криза є безпрецедентною у мирні часи. 

Відбулось значне підвищення загальної смертності. Суттєво помолодшала
смертність чоловіків. Значно зросла чоловіча смертність від нещасних
випадків отруєнь і травм. Збільшується кількість випадків отруєння
алкоголем, самогубств і вбивств. Смертність від суїциду перевищує в
декілька разів середньоєвропейські рівні.

У порівнянні з 1989 роком приблизно на 3,8 року скоротилась середня
тривалість життя. Відставання України від розвинутих країн за середньою
тривалістю життя набуває значних масштабів. За цим показником Україна
перебуває на рівні таких країн, як Іран і Алжир. 

Сучасний рівень народжуваності в Україні найнижчий за весь післявоєнний
період. Значно збільшилась кількість абортів. Серед країн, розташованих
на теренах колишнього Радянського Союзу, загальний коефіцієнт
народжуваності нижчий, ніж в Україні, мають лише Латвія і Естонія. Серед
економічно розвинутих країн нижчий за українського коефіцієнт
народжуваності мають Італія, Іспанія, Сан-Марино і Гонконг. 

За останні роки міграційні процеси в Україні набули принципово нового
характеру та якості, змінились пріоритети. Внаслідок відпливу сільських
мешканців у міста сформувалися системи з високою концентрацією міського
населення. Вони належать до найскладніших та найдинамічніших виробничих,
урбаністичних та транспортних структур України. Водночас у сільській
місцевості в багатьох регіонах розширюються межі слабозаселених
територій, виводяться з господарського обороту значні площі земель.
Багаторічний відплив сільської молоді в міста України та за її межі
визначив деформацію всіх демографічних структур і процесів у сільській
місцевості, що супроводжувалося збільшенням частки осіб пенсійного віку,
зростанням смертності, скороченням народжуваності, зниженням природного
приросту сільського населення.

Міграція населення в межах України та в інші країни, за деякими
винятками, характеризується зміною її напрямів і географічних зв’язків.

Принагідно зазначимо, що світова демографічна ситуація теж
характеризується спадом народжуваності, але він супроводжується
підвищенням середньої тривалості життя, чого не відбувається в Україні. 

Негативні тенденції в динаміці народжуваності швидко зростають, що
призводить до поглиблення депопуляції населення. Україна належить до
найнеблагополучніших у демографічному плані країн світу. 

3. Аналіз факторів впливу на демографічний потенціал України

Проведемо аналіз факторів, що впливають на демографічний потенціал
України.

Втрачені в Україні традиції багатодітності призвели до того, що у
2003 р. сумарний показник народжуваності, тобто кількість дітей, що може
народити кожна жінка упродовж усього репродуктивного періоду свого
життя, становив 1,6 дитини на одну жінку. Зазначимо, що для розширеного
відтворення населення необхідно мати 2,2 — 2,4 дитини. Падіння життєвого
рівня, що триває, невирішеність екологічних проблем, загострених
наслідками Чорнобильської катастрофи, соціально-психологічний дискомфорт
— все це примушує більшою мірою, ніж раніше обмежувати розмір сім’ї.
Процес зниження народжуваності характерний для багатьох розвинених країн
світу, нині це загальна тенденція демографічного розвитку. Але є та межа
зниження народжуваності, яку не можна переступити, оскільки за нею —
процес депопуляції набуває незворотного характеру. Україна сьогодні
підійшла до цієї межі [15].

Відбувається зростання смертності населення від інфекційних та
паразитарних хвороб, що є ганебним явищем для цивілізованої країни.
Збільшилася смертність від туберкульозу, яка у 2-9 разів перевищила
відповідні рівні, наприклад, Польщі, хоча остання має найвищі показники
серед розвинених країн.

В результаті зниження народжуваності населення країни «старішає». Частка
осіб похилого віку у 2003 р. становила в цілому по Україні понад 1/5, а
в селах — 1/3 всього населення.

Головною ознакою сучасної демографічної кризи є те, що в Україні
відбуваються негативні зміни не тільки у кількості, але й у якості
населення. Під час обстеження стану здоров’я населення виявилося, що
рівень загальної захворюваності в Україні — один із найвищих серед країн
на теренах колишнього Радянського Союзу. Поширюються соціальні хвороби.
Так, за рівнем захворюваності алкоголізмом і наркоманією Україна
перебуває на 2-му місці серед зазначеної групи країн. Існує тенденція
значного погіршення здоров’я нинішніх дітей і підлітків. Лише один з
чотирьох-п’яти може вважатися цілком здоровим.

В Україні найвищі в Європі темпи поширення ВІЛ\СНІДу. Особливу тривогу
викликає те, що найбільшу частину інфікованих складає молодь, а серед
них 15% — діти та підлітки. ВІЛ вже поширюється за межі груп ризику.
Національні та міжнародні експерти вважають, що більш як 550 тис.
жителів України на сьогодні вже є ВІЛ-інфікованими. Розраховано, що,
якщо не вжити запобіжних заходів, то до 2010 року ВІЛ буде інфіковано
близько 1,5 млн. українців, і його розповсюдження стане практично
неконтрольованим.

На погіршення основ подальшого відтворення населення України вплинули
також негативні зміни в його генофонді, що загрожують якісним
виродженням українського народу. Цілеспрямоване винищення
найосвіченішої, професійно підготовленої частини населення України, її
інтелігенції, заможних селян під час політичних репресій і голодоморів
30-40-х років, величезні втрати працездатної частини населення під час
другої світової війни, організовані переселення українців до Росії,
Казахстану та інших республік колишнього СРСР, зрештою, нинішній відтік
інтелекту за кордон, — все це завдало і продовжує завдавати багато в
чому непоправної шкоди українській нації.

Техногенне і радіоактивне забруднення атмосфери, ґрунтів, водойм у
більшості областей України спричиняє численні мутантні ушкодження генів,
які можуть у майбутньому лавиноподібно поширюватись. Наслідком цього
стане біологічно зумовлене зниження народжуваності, зростання
потворності серед новонароджених, поширення спадкових хвороб і виявлення
їхніх нових форм.

Якщо раніше для розвитку і збереження людського суспільства мусили
виживати найбільш інтелектуально розвинені та вправні його члени, то
нині у зв’язку з погіршенням соціального і природного середовища реальні
можливості вижити і залишити після себе потомство зберігають переважно
люди фізично здорові, що віддає пріоритет чинникові фізичного розвитку
людини над розумовим.

Сьогодні серйозну проблему для ефективної внутрішньої політики
становлять різке соціальне розшарування і диференціація суспільства, що
переростають у небезпечну соціальну поляризацію — на дуже бідних та дуже
багатих. Нині в Україні практично немає середнього класу населення,
який, з досвіду розвитку західних країн, є основним рушієм соціальних і
політичних перетворень. Швидкість, з якою більшість громадян України
зубожіє, і реальність перспектив масового безробіття на тлі зруйнованої
системи соціального захисту можуть спричинити могутні вибухи народного
невдоволення.

Ще однією загрозою для перспектив розвитку країни є реальна можливість
втрати інтелектуального потенціалу наявного населення через еміграцію.
Якщо економічні реформи в Україні зазнають невдачі, то значна частина її
громадян може прийняти рішення емігрувати до сусідніх країн, у тому
числі Заходу, сподіваючись знайти там краще життя, у тому числі кожний
третій — до Ізраїлю, кожний четвертий — до США, кожний шостий — до
Німеччини. Згідно з даними ряду соціологічних опитувань, ще готові
виїхати на роботу за кордон на термін до кількох місяців кожний третій
респондент, на кілька років — кожний п’ятий, назавжди — кожний десятий.
Причому найвищий відсоток тих, хто має бажання працювати за кордоном,
зосереджений у найпродуктивнішому віці, серед осіб із закінченою
професійною освітою. Отже, найближчими роками цілком реальне зростання
трудової еміграції з України, причому як індивідуальної, так і в
організованій формі для виконання підрядних робіт.

Реєструються нижчі показники демографічного відтворення українського
населення щодо деяких національностей, зокрема росіян, молдаван,
представників Кавказького і Середньоазійського регіонів, які останніми
роками інтенсивно іммігрують до України.

Значний приплив до України осіб з абсолютно відмінними релігійними,
етнічними та етичними переконаннями підвищує вірогідність виникнення
додаткової соціальної напруженості в державі [9, c. 125].

4. Вплив демографічної ситуації на показники економічного зростання.
Розрахунок потреб у трудових ресурсах

Розрахунки показують, що в країнах, в яких іде скорочення населення, при
зростанні населення на 1% близько 4% національного доходу становить
демографічна інвестиція, яка є елементом частини національного доходу,
що нагромаджується [1, c. 69].

Підкреслимо, що між демографією та національним доходом існує
взаємозв’язок. Водночас існує кореляція між збільшенням чи зменшенням
національного доходу і проблемами, які виникають у добу становлення
суверенності. Отож, демографічні процеси та явища тісно пов’язані з
процесами, які відбуваються в період зміцнення суверенності держави.

Протягом 1991 – 2001 рр. статистика повідомляла про скорочення
національного доходу. Та чи не “винна” в тому, хоча б частково,
демографічна криза, що вибухнула в Україні? Адже через втрату населення
протягом 1991 — 1993 років (без війни за ці три роки становлення
суверенності України населення зменшилося на 287 тисяч чоловіки
національний доход втратив більше 2% нагромаджень. А виробництво
скоротилося на 50,2% (за часів Великої депресії у Сполучених Штатах
Америки ця цифра становила 46%, більшого ще ніхто “не досягав”).

Додамо, що в Україні майже 15 мільйонів пенсіонерів. До того ж 40%
усього працездатного населення — це так звані “приховані” безробітні.
Можна зробити лише один висновок: намітилася тенденція на вимирання
місцевого населення, його поступової заміни чужинцями. За роки
суверенності в Україну легально переїхало понад 486 тисяч чоловік; до
того ж “нелегалів” у нас мешкає понад 200 тисяч чоловік 1. Тобто загалом
кількість приїжджих тільки протягом останніх трьох років досягла півтора
відсотка всього населення країни. Виходить, що населення змінилося майже
на два відсотки. Причому спостерігається тенденція до інтенсифікації
цього демографічного процесу.

У 1798 р. англійський учений Т. Р. Мальтус видав книгу “Досвід про закон
народонаселення” («An essay on the principle of population, as it
affects the future improvement of society»), де застерігав людство від
спонтанного збільшення населення, що, на його думку, має призвести до
зростання катаклізмів і, врешті-решт, до загибелі людства.

І треба завважити, що підстави для цього застереження були: наприкінці
неоліту, тобто перед початком історичного періоду, чисельність населення
Землі становила приблизно 50 мільйонів, до початку нашої ери — 250
мільйонів, на початку XIX століття — 1 мільярд, у 1930 р. — 2, у 1961 —
3, у 1972 — 3,7, а нині — вже 5,6 мільярда чоловік. Відповідно населення
Київської Русі перед 1000 роком становило близько 8 мільйонів,
Петровської Русі — майже 14 мільйонів, Росії на початку XIX століття —
45 мільйонів, наприкінці його — 130 мільйонів, напередодні Жовтневої
революції — 163, перед другою світовою війною — 200, перед 1972 р. — 246
мільйонів чоловік.

У 1838 р. бельгійський математик П. Ф. Ферхюлст запропонував криву
екстраполяції чисельності населення, у 1920 р. її використали
американські вчені — біолог Р. Пірл і математик Л. Рід.

Світове співтовариство досить серйозно ставиться до демографічних
проблем. У 1928 р. в Парижі, на Міжнародній нараді з проблем населення,
було створено Всесвітню спілку з питань населення (International Union
for the Scientific Study of Population), що об’єднала понад 1000
демографів з різних країн світу. У 1954 р. в Римі зібрався Міжнародний
конгрес з проблем населення, такий же конгрес відбувся у Белграді в 1965
р. 1974 рік ООН назвала Роком народонаселення Землі.

У 1970 р. Д. Форрестер запропонував Римському клубові першу модель
динаміки світових процесів, яка простежувала у взаємозв’язку лише п’ять
чинників: населення, капітал, ресурси, забруднення навколишнього
середовища та продовольство. Потім була оприлюднена його друга модель —
“Світова динаміка”. Третю модель її автори — подружжя Медоусів — назвали
“Кордони зростання”.

Д. Форрестер висунув ідею комплексного аналізу динаміки деяких світових
соціальних процесів. Найважливішим з них він вважав збільшення
народонаселення, що зумовлює економічний прогрес, а це, у свою чергу,
стимулює зростання народонаселення. Він робить висновок, що економічне
зростання треба зупинити, не чекаючи катастрофи, яка припинить його
через внутрішню динаміку таких явищ, як перенаселення, забруднення
навколишнього середовища, голод та вичерпання природних ресурсів.

Згідно з його розрахунками чисельність населення Землі досягне свого
найвищого рівня перед 2030 роком, а потім протягом двадцяти років
зменшиться вшестеро. Він песимістично дивиться на майбутнє: “Дедалі
більше сумнівів, що технологія може бути рятівником людства”, “багато
гуманних імпульсів з часом погіршують стан справ”. Тому, на його думку,
треба: “…скорочувати виробництво харчів, згортати охорону здоров’я та
індустріалізацію”. Він сформулював концепцію нашого “золотого століття”,
доводячи, що в найближчому майбутньому людство не досягне високої якості
життя.

Трагічність демографічної історії країни за глибиною не поступається
трагічності її соціально-політичної історії. Сліди цієї трагедії
відчуватимуться ще тривалий час, як досі даються взнаки демографічні
катастрофи 20-х, 30-х, 40-х років.

Які ж загрози економічній безпеці держави створює демографічна криза? Це
нестача трудових ресурсів, зменшення продуктивності праці, збільшення
коефіцієнта утриманства, національна експансія, скорочення національного
доходу і, як наслідок, повна втрата суверенності та державності.

За три роки незалежності Україна втратила понад половину відсотка свого
населення, зате “придбала” майже півтора відсотка іноземців (враховуючи,
що в Україні нині мешкає понад 200 тисяч “нелегалів”, тобто тих
іноземців, яких статистика не врахувала).

Оскільки з 1993 р. населення нашої країни почало зменшуватися (навіть
механічний приріст не допоміг), можна вважати, що внаслідок
демографічної кризи на 2004 рік вже втрачено близько 16% національного
доходу [14].

Наука поділяє весь економічний простір суверенності на чотири зони: стан
спокою, стан часткової втрати суверенності, кризовий стан та стан повної
втрати суверенності. Існують межі та виміри цих зон. І якщо розрахувати
критичні обмеження незалежності (КОН) і порівняти їх із значеннями
критичних обмежень, наведеними у Системі критичних обмежень (СКО), можна
з’ясувати, як зміниться стан країни залежно від сили і тривалості дії
загрози. Скажімо, доведено, що країна починає втрачати суверенність,
якщо інші держави володіють 15 — 20% її фінансів (саме тому в Росії
встановлено обмеження в 15%).

При розробці програми відтворення населення слід провести розрахунки
орієнтовних, ймовірних та наявних потреб. Результати розрахунків
зіставимо з можливостями держави. Якщо ресурсів не вистачатиме, потрібно
застосувати метод функціонально-вартісного аналізу (ФВА) з метою пошуку
нових ідей, що допоможуть відшукати додаткові ресурси

Розрахунки орієнтованих потреб мають характер експрес-розрахунків і
дають можливість визначати орієнтовний рівень потреб. Ці розрахунки
виконуються швидко, однак їх точність невисока.

Розрахунки ймовірних потреб робляться якнайшвидше і допомагають
зорієнтуватися в ситуації. Але точність одержання результатів —
найнижча.

Розрахунки наявних потреб — розрахунки з найменшими відхиленнями від
реалій. Вони ґрунтуються на точних статистичних даних та на використанні
відповідного математичного апарата із застосуванням методу міжгалузевого
балансу та деяких економіко-математичних методів.

Орієнтовний розрахунок фонду часових ресурсів можна виконувати за
формулою [6, c. 71]:

Фтр = [(Д — В — Вв) х t х Ктр — Кб х Дб х t] х (1 + 0,02), (1)

де Д — кількість робочих днів протягом року (орієнтовно 250);

В — кількість днів відпустки (орієнтовно 24);

Вв — втрачений час (у тому числі: перебування на лікарняних, відпустки з
дозволу адміністрації, запізнення, прогули тощо);

t — кількість годин щоденної праці (орієнтовно 8);

Ктр — кількість трудівників (орієнтовно — кількість працездатних у
країні); Кб — кількість безробітних (орієнтовно — кількість
зареєстрованих безробітних);

Дб — кількість робочих днів перебування в статусі безробітного;

(1 + 0,02) — припустимі коливання.

Розрахунок фонду наявних трудових ресурсів можна виконувати за формулою
[6, c. 73]:

Фтр = Кн — Кп — Кд + Кі, (2)

де Кн — кількість населення країни (за статзвітністю останнього
періоду);

Кп — кількість пенсіонерів (можна підрахувати як суму: Кп = Кв + Кх +
Ко, де Кв — пенсіонери за віком, Кх — пенсіонери за станом здоров’я, Ко
— всі інші категорії пенсіонерів);

Кд — кількість мешканців непрацездатного віку;

Кі — кількість іноземних трудівників (за даними Міністерства праці).

Звісно, розрахунки за однією формулою можна виконати з різною мірою
точності — це залежить від точності даних. Але й самі наведені формули
не дають можливості здійснити розрахунки з високою точністю.

Скажімо, у формулі (2) не враховуються працюючі пенсіонери, хоча їх
досить багато. Не враховано також якість трудових ресурсів, що залежить
від їх відсоткового складу: більше молоді — якість одна, менше — інша,
більше військових пенсіонерів (за стажем служби в Збройних силах) серед
пенсіонерів за віком — якість одна, менше — інша. Не враховані також
працюючі підлітки.

Позитивним є те, що ці розрахунки робляться досить швидко (за наявності
відповідних статистичних даних — за години або навіть хвилини).

Потрібно розрахувати потенційні можливості відновлення демографічного
потенціалу України.

За канонами демографічної науки цей потенціал визначається валовим
коефіцієнтом відновлення населення, тобто різницею між кількістю
народжених протягом року та кількістю померлих за той же рік. Але в
даному випадку цей розрахунок (до речі, його результати згадувалися
вище) нічого не дає, оскільки статистика та демографія — науки
спостереження. А для розв’язання даної проблеми потрібні активні дії та
заходи, обґрунтовані динамічними розрахунками. У нас обмаль часу, а нам
треба якомога швидше змінити ситуацію. Тому слід квапитися і
використовувати розрахунки з меншими затратами часу, ніж традиційні,
застосовувані у статистиці.

Одним з головних положень функціонально-вартісного аналізу є попереднє
визначення мети. Тобто ми повинні встановити, наскільки має зрости
населення в Україні, щоб можна було твердити, що демографічну кризу
вдалося подолати.

Використання методу екстраполяції дасть змогу передбачувати темпи
вимирання населення. Нині, наприклад, з’ясувалося, що коли не вжити
відповідних заходів, українці втратять свою роль як більшість населення
України вже через 20 — 25 років. Дальші демографічні дослідження мають
точно визначити, на скільки років ще “вистачатиме” українців при такій
демографічній політиці, яка проводиться сьогодні.

Запобігти негативному перебігу подій можливо, лише вдавшись до
надзвичайних заходів за Надзвичайною програмою відновлення населення.
Щоб зупинити процес вимирання, треба підвищити народжуваність та знизити
смертність. Визначимо мету: щорічне зростання валового коефіцієнта
відновлення населення має становити принаймні 0,5 відсотка наявної
кількості місцевого населення [3, c. 17]:

Квн — Нщ — Сщ = 0,005Н, (3)

де Квн — валовий коефіцієнт відновлення населення;

Нщ та Сщ — щорічні народжуваність та смертність;

Н — чисельність місцевого населення країни.

Якщо вдасться зупинити зростання смертності та зменшення народжуваності,
досягнемо поставленої мети. Причому для щорічного зростання населення на
0,5% необхідно буде реалізувати ряд заходів: поліпшити умови життя
родин, де народжуються діти; підвищити кваліфікацію медичних працівників
та якість медичного обслуговування; ввести систематичну диспансеризацію
населення, надавати пільги за народження та збереження дитини до 16
років тощо.

Слід враховувати, що зменшення смертності більше впливає на загальне
зростання населення, а збільшення народжуваності істотно позначається на
поповненні трудових ресурсів та забезпечує потенційні можливості
зростання населення. Тому треба якомога активніше впроваджувати заходи,
які б стимулювали народжуваність.

5. Шляхи відтворення демографічного потенціалу України

Демографічна криза в Україні повинна викликати відповідні зміни у
ставленні влади та системи управління до суспільної проблематики.
Зрозуміло, що тільки зростаюча національна економіка, яка спрямована на
задоволення потреб суспільства та внутрішнього ринку, здатна забезпечити
розвиток країни у режимі складного відтворення продуктивних сил,
посилити її геополітичну силу, зміцнити внутрішню стабільність. Зараз
існує реальна можливість створення умов безпечного розвитку нації на
засадах швидкого відновлення національної економіки з темпами 6-7% в
рік. 

Але, якщо політична еліта України буде і надалі вважати, що вирішення
проблем рівня життя, охорони здоров’я, освіти, науки, безпеки населення
можливе тільки у зв’язку з розв’язанням власних економічних та
політичних проблем, здійснення ефективної демографічної політики в
країні неможливо. 

До речі, термін «демографічна політика» в економічно розвинутих країнах
застосовують, коли мова йде про країни, де потрібно обмежувати
народжуваність. В Європі є сімейна політика, як невід’ємна складова
частина соціальної політики.

Потрібно розглянути перелік заходів з точки зору їх впливу на перебіг
подій (тобто визначити, наскільки має збільшитися населення завдяки
впровадженню того чи іншого заходу).

Цей перелік може мати, скажімо, такий вигляд [13, c. 115]:

1) проведення перепису українців в Україні та у світі;

2) аналіз одержаних даних та визначення можливостей і періодів
відновлення населення;

3) підготовка та прийняття законодавчих актів про пільги тим, хто має
дітей (у тому числі щомісячна виплата в розмірі 50% мінімальної зарплати
на кожну дитину, надбавки до пенсій за виховання дітей розміром від 10
до 300% залежно від кількості, заборона абортів із застосуванням
штрафних санкцій тощо);

4) збільшення витрат на медичне обслуговування;

5) збільшення закупок ліків;

6) щорічна диспансеризація;

7) безплатне забезпечення ліками певних категорій населення;

8) інші заходи, спрямовані на зменшення смертності;

9) інші заходи, спрямовані на збільшення народжуваності

Перелік заходів можна істотно поповнити, включивши в нього позачергове
забезпечення житлом молодих родин, що мають дітей; збільшення норм житла
на кожного члена родини залежно від кількості дітей; надання приміських
садиб та зведення на них будинків частково за рахунок держави; надання
земельних угідь на кожну дитину в сільській родині тощо. Підрахувавши
хоча б орієнтовну вартість кожного з цих заходів, потрібно визначити
скільки коштів потрібно державі для реалізації своєї програми на 5 — 10
років. Наприкінці кожного року мають оцінюватися результати її
впровадження з внесенням відповідних змін.

Звісно, всі викладеш пропозиції — це тільки обрис програми відновлення
корінного населення країни. Програму слід доопрацювати з детальними
розрахунками щодо потреб у ресурсах, їх видів і кількості та джерел
одержання, визначити конкретних виконавців.

Особливу увагу слід приділити тому, що фінансування програми триватиме
не протягом 5 або 10 років її реалізації, а набагато довший період. Тому
джерела одержання фінансових ресурсів, наприклад збільшення пенсій,
мають бути надійними.

Треба чітко визначити, і яких межах демографічні зміни не несуть у собі
загрози економічній безпеці держави. Орієнтовне і перша межа (поріг
чутливості) — це рівновага і між народжуваністю і смертністю. Друга межа
(поріг вразливості) — зменшення народжуваності і збільшення смертності
населення на 0,5%. У цих межах відновлення стану спокою і державі ще
можливе протягом 5 — 10 років.

Основним напрямом управління процесами відтворення трудових ресурсів є
забезпечення належних умов продуктивної зайнятості населення. З цього
питання до повноважень центральних органів управління повинні бути
віднесені такі [8, c. 33]:

— формування законодавчої та правової бази, що містить загальні принципи
державної політики зайнятості, права й обов’язки громадян у даній сфері,
норми економічної й соціальної захищеності працездатного населення у
випадку втрати роботи, тобто дотримання норм державних гарантій;

— визначення пріоритетів державної політики зайнятості, її узгодження з
іншими напрямами економічної та соціальної політики з метою
інвестиційного, кредитного та фінансового забезпечення передбачених
заходів, розробка й фінансування національних цільових програм,
спрямованих на сприяння зайнятості населення;

— координація взаємодії всіх зацікавлених сторін.

Перетворення територіальних органів влади на справжніх суб’єктів
регіонального управління і передусім на інститут державної влади,
здатний на конструктивне вирішення нагальних проблем трудових ресурсів,
потребує відповідного фінансового забезпечення й розширення фінансової
компетенції адміністративно-територіальних утворень. Високий ступінь
централізації перерозподілу коштів, призначених як для виробничого
споживання, так і на соціальні потреби, дозволяє використовувати їх на
територіях, що не мають достатніх ресурсів для реалізації тих чи інших
проектів. При цьому існує загроза відриву процесів нагромадження й
споживання від реальних затрат праці та створеного в регіоні
національного доходу, загострення суперечностей між економічними
інтересами держави та певних регіонів. На сьогодні органи державного
управління і місцевого самоврядування не можуть суттєво вплинути на
соціально-економічну сферу в основному через недоліки бюджетного
планування й високу залежність територіального розвитку від центрального
бюджету.

В умовах фінансової кризи з метою суттєвого збільшення робочих місць
доцільно залучати іноземні інвестиції. Участь у приватизації об’єктів
державної власності, створення спільних підприємств активізує діяльність
іноземних інвесторів у плані створення нових робочих місць і
раціоналізації зайнятості населення. Паралельно з цим місцеві органи
управління за допомогою фінансових важелів повинні сприяти розширенню
функціонування тих господарських структур, які найбільшою мірою готові
вирішити соціальні проблеми трудової діяльності населення регіону.

Деякі позитивні зрушення у сфері зайнятості відбуваються внаслідок
переходу об’єктів державної власності у приватну чи колективну. Зокрема,
в договорах купівлі-продажу доцільно ставити вимоги до нових власників з
підвищення технічного рівня діючих робочих місць. Крім того,
територіальні органи управління повинні стежити за тим, щоб усі суб’єкти
господарювання незалежно від форм власності дотримувались єдиних для
всіх галузей нормативів з умов праці.

Потрібно перейти до методів економічного стимулювання дітородіння, його
потрібно зробити економічно вигідним. Для початку треба прирівняти
допомогу по вагітності до реальної середньої заробітної плати,
забезпечити родину необхідною житловою площею для вільного необмеженого
самовідтворення.

Якщо ставити своєю метою збільшення кількісного і якісного показника
українського етносу, потрібно скерувати свої зусилля саме на цю групу.
Отже, ми не зможемо виділяти дотації іноетнічним елементам, які вважають
себе українцями.

Потрібно в обов’язковому порядку [8, c. 34]:

1) створювати необхідні житлові умови;

2) забезпечувати підвищену допомогу під час вагітності і догляду за
дитиною;

3) видавати кредити при створенні родини з їх 20%-м погашенням при
народженні кожної живої дитини із подальшим преміюванням багатодітних
родин.

Для реалізації економічної частини цієї програми необхідно буде створити
державне управління «А», яке займатиметься підбором, знайомством
самотніх українських людей, що не знайшли собі підходящу пару, а також
реєстрацією цих пар. Ця установа повинна мати єдиний банк даних,
періодично проводити медичні дослідження (до установи «А» повинні будуть
стікатися дані усіх медичних установ) і дбати про здоров’я підопічних їй
людей. У випадку, якщо жінка не може знайти собі кохану людину,
супутника життя чи просто бажає народити гарну, здорову дитину — це
питання треба буде розв’язувати через управління «А».

Відтворення здорових, міцних дітей повинне стати не просто особистою
справою кожної української людини, але передусім — справою усієї
держави. Українська родина повинна відчувати увагу, турботу і справжню
зацікавленість державних органів у появі в неї численного щасливого
потомства.

Одночасно з використанням економічних методів стимуляції необхідна
реалізація заходів ідеологічного впливу. Разом з використанням усіх
засобів масової інформації необхідно почати ідеологічне виховання
населення. За основу треба взяти здоровий український націоналізм
(турбота про націю, рід, сім’ю, переважання їхніх інтересів), поглиблене
вивчення свого етносу, раси з особливим підкресленням героїчних моментів
у їхній історії, підвищення самосвідомості народу.

Отже, потрібно виробити комплексний підхід по відтворенню демографічного
потенціалу України [2, c. 410]:

1. Запровадження спеціального податку, спрямованого на підвищення
народжуваності українського етносу. Запровадження твердих законодавчих
заходів, які сприятимуть найефективнішому, цільовому використанню цього
податку.

2. Виявлення і постановка на державний облік усіх осіб, хворих на
венеричні захворювання. Заборона анонімного лікування подібних
захворювань.

3. Скорочення продажу протизаплідних засобів та інших видів контрацепції
(за винятком окремих медичних випадків).

4. Зниження рівня алкоголізації населення шляхом ідеологічного впливу,
заборона продажу на території України алкогольних і тютюнових товарів
іноземного виробництва. Запровадження карної відповідальності за
самогоноваріння.

5. Аналіз швидкого приросту здорового населення дореволюційної України
показав, що однією з основних причин цього явища був низький рівень
урбанізації українського народу. У зв’язку з цим повинні провадитися
популяризація сільського способу життя, відновлення «зв’язків із землею»
основною частиною населення; пільгове кредитування етнічних українських
селян; безкоштовна видача земельних наділів етнічно чистим, здоровим
виробникам із 25%-м погашенням державного кредиту при народженні кожної
дитини; кредитування національного фермерства, розвиток інших
колективних форм сільського господарства.

6. Пропаганда ранніх шлюбів, що, по-перше, приведе до збільшення
народонаселення, а по-друге, зробить структуру суспільства молодшою.
Запровадження курсу статевого виховання в середній школі для підготовки
молоді до цього кроку.

7. Запровадження роздільного навчання хлопчиків і дівчаток у початковій
і середній школі. З раннього віку треба готувати дівчат до материнства.

8. Запровадження в шкільному курсі основ антропології (расознавства) з
комплексом відповідних висновків, що також приведе до зниження кількості
змішаних шлюбів.

9. Збільшення дотацій науково-дослідним інститутам, які займаються
питаннями генної інженерії.

10. Установи, що займаються штучним заплідненням, зобов’язати
використовувати матеріал, узятий виключно від представників здорової
групи населення. Контроль за виконанням даних розпоряджень покласти на
управління «А».

У випадку запровадження викладеного вище комплексу заходів повинна бути
досягнута така народжуваність по групах (від кожної жінки): перша група
— у середньому 8—10 дітей; друга група — у середньому 5 дітей; третя
група — з урахуванням посиленого ідеологічного виховання в сукупності з
іншими факторами — збільшення до 2-х дітей (за відсутності економічних
передумов).

За рахунок зниження рівня алкоголізації, ліквідації наркоманії,
скорочення числа серйозних інфекційних захворювань, пріоритету
народження дітей від батьків першої і другої груп відбудеться різке
оздоровлення дітей, народжених від матерів другої і третьої груп.

Висновки

Населення є одним із головних індикаторів соціально-економічного,
екологічного розвитку держави та її регіонів. Кризові явища та процеси в
суспільстві — його економіці, екології, політиці спричинили кризову
ситуацію у відтворенні чисельності населення як на загальнодержавному,
так і на регіональному рівнях. Згідно з даними демографічних аналізів за
останні 30 років, незважаючи на деякі коливання абсолютних і відносних
показників, в усіх формах територіальної організації чітко проявляються
сталі закономірності динаміки основних демографічних процесів, а також
певні співвідношення параметрів відтворення чисельності населення та
трудових ресурсів. Крім того, простежується і певна регіональна
диференціація.

За останні 10 років чисельність населення України зменшилась майже на
4,5 млн., і це при тому, що в Україні не було ні війн, ні збройних
конфліктів, ні масових епідемій. Якщо в 1991 році народжуваність
перевищувала смертність, то лише у 2002 році в Україні померло на 373
тис. більше, ніж народилось. Аналітики вважають, що до 2026 року
чисельність населення України може зменшитись ще на 5-8 млн. [16].

У важкому сьогоденні України найважливішими напрямами гарантування
економічної безпеки держави (екосестейту) визначено: демографічний,
екологічний, кримінальний, енергетичний, ціновий, фінансово-грошовий,
харчовий, соціальний, ресурсний, питноводний, медичний, військовий,
політичний. Але демографічний фактор нашого майбутнього відродження всі
фахівці визнають найважливішим. Адже не буде сенсу у поступі по всіх
інших напрямах екосестейту, якщо не буде головного — людей, заради яких
взагалі мислився і творився цей поступ.

Вихідними чинниками, які обумовлюють існування загрози демографічній та
трудоресурсній безпеці держави сьогодні та на перспективу є:

Депопуляція в результаті зниження народжуваності та зростання смертності
населення.

Скорочення чисельності дитячого населення.

Надсмертність чоловіків у працездатному віці.

Загальне погіршення здоров’я населення та його постаріння.

Зменшення чисельності населення працездатного віку та погіршення якості
його трудового потенціалу.

Скорочення чисельності призовних контингентів.

Головним завданням програми щодо покращення демографічної ситуації має
стати чітке визначення пріоритетів та напрямків соціальної політики, яка
сприятиме подоланню сучасної демографічної кризи як частини загальної
суспільної кризи, що гальмує становлення сучасних демократичних
інститутів та цінностей в українському суспільстві. 

Потрібно розробити заходи щодо збільшення населення, тобто комплексну
програму, спрямовану на зменшення смертності та підвищення
народжуваності.

Список використаної літератури

Бацманова Л.С. Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. посіб.
для студ. денної та заочної форми навчання, спец. «Фінанси», «Менеджмент
організацій» / Луганський держ. педагогічний ун-т ім. Тараса Шевченка.
Кафедра фінансів / — Луганськ: Альма-Матер, 2002. — 121с.

Демографічна криза в Україні. Її причини та наслідки: Зб. матеріалів /
Верховна Рада України. Комітет з питань національної безпеки і оборони.
— Офіц. вид. — К.: Парламентське видавництво, 2003. — 450 с.

Дем’яненко А.В. Демографічна ситуація в Україні створює реальну загрозу
національним інтересам і безпеці // Поступ. — №4. – С. 15-18.

Заговора Л.М., Авраменко О.В. Розміщення продуктивних сил України: Навч.
посіб. / Харківський держ. економічний ун-т. — Х.: Видавництво ХДЕУ,
2002. — 211 с.

Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил і територіальна організація
виробництва: Навч. посібник для студ. екон. та геогр. спец. вищих навч.
закл. / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. — К.: Видавець
Паливода А.В., 2002. — 260 с.

Качан Є.П., Пушкар М.С., Ковтонюк М.О., Петрига М.О., Корж О.В.
Розміщення продуктивних сил України / Тернопільська академія народного
господарства / Євген Петрович Качан (ред.). — Т.: Економічна думка,
2002. — 105 с.

Нижник В.М. Розміщення продуктивних сил України: Конспект лекцій для
студ. екон. спец. вищ. навч. закл. / Технологічний ун-т Поділля. —
2.вид., випр. — Хмельницький: ТУП, 2003. — 94 с.

Пастернак. Г. Демографічна складова екномічної безпеки // Вісник
Академії наук України. — №11. – 1995. – С. 28-35.

Продуктивні сили України: прогноз розвитку і розміщення на період до
2010 р.: В 2 т. / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил
України. — К., 2000. — Т1 — 292 с.

Продуктивні сили України: прогноз розвитку і розміщення на період до
2010 р.: В 2 т. / НАН України; Рада по вивченню продуктивних сил
України. — К., 2000. — Т2 – 286 с.

Стадницький Ю.І., Загородній А.Г., Данилович Т.Б., Товкан О.Е.
Розміщення продуктивних сил: (теорія, методи, практика) / Національний
ун-т «Львівська політехніка». — Л.: Центр Європи, 2002. — 252 с.

Стеченко Д.М. Розміщення продуктивних сил і регіоналістика: Навчальний
посібник. — 2-ге вид., виправ. і доп. — К.: Вікар, 2002. — 374 с.

Тарангул А.А., Горленко І.О., Євтушенко Г. І. Розміщення продуктивних
сил: Навч. посібник для студ. / Державна податкова адміністрація;
Академія держ. податкової служби України. — К., 2000. — 264 с.

HYPERLINK «http://demograph.iatp.org.ua/uarticle.htm»
http://demograph.iatp.org.ua/uarticle.htm

http://www.diya.org.ua/forum/demogr-konts.htm

HYPERLINK «http://www.niss.gov.ua/book/otch/»
http://www.niss.gov.ua/book/otch/

HYPERLINK «http://www.uapa-dlc.org.ua/ukrmisto/1/»
http://www.uapa-dlc.org.ua/ukrmisto/1/

http://www.ukrcensus.gov.ua/results/demografic_population/graphic

PAGE

PAGE 40

Похожие записи