КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Дефіцит державного бюджету: причини виникнення,

соціально-економічні наслідки”

ПЛАН

ВСТУП

1.СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

2. БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС, ЙОГО ЗМІСТ, ЗАВДАННЯ І ЕТАПИ

2.1. Суть, принципи, завдання бюджетного процесу

2.2. Порядок затвердження державного бюджету України

2.3. Особливості бюджетного процесу на рівні місцевих бюджетів

2.4. Аналіз виконання місцевих бюджетів в умовах ринку

3. УЧАСНИКИ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ ТА ЇХ ПОВНОВАЖЕННЯ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Тема курсової роботи “Бюджетний процес та його учасники”. Дана тема є
актуальною, оскільки бюджетний процес — це встановлений законодавством
порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів та їх виконання. Це
також організація контролю за виконанням бюджетів та затвердження звітів
про їх виконання.

Велика роль у бюджетному процесі відводиться бюджетному плануванню, яке
охоплює складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження, оскільки
від правильного визначення планових показників бюджету залежить і якість
його виконання.

Фінансова система України являє собою сукупність різних ланок фінансових
відносин (фінансових інститутів, урегульованих фінансово-правовими
нормами, за допомогою яких держава утворює, розділяє і використовує
централізовані й децентралізовані фонди коштів).

У зв’язку із демократизацією державного устрою та управління в Україні
значного розвитку набуває місцеве самоврядування. Із 1990 року в Україні
розпочався процес становлення системи самостійності місцевих бюджетів,
здійснення на новій основі їхніх видатків, запровадження нових способів
формування доходів.

У фінансовій теорії в Україні почали пробивати собі дорогу нові підходи
до визначення змісту такого поняття як бюджетна система..

У процесі написання роботи використанні матеріали законодавчих та
виконавчих органів влади України, публікації фахових журналів та газет,
економічні дослідження вчених-фінансистів.

1.СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ УКРАЇНИ

Ринкова економіка за усього розмаїття її моделей характеризується
соціально-орієнтованим господарством, яке доповнюється державним
регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових відносин, так і
у механізмі їхнього регулювання з боку держави відіграє державний
бюджет. Він — невід’ємна частка ринкових відносин і водночас є важливим
інструментом реалізації державної політики. Тому важливо усвідомити
природу державного бюджету, особливості його формування та
функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку
суспільного виробництва.

Державний бюджет як одна з ланок фінансової системи України є
економічною категорією і відображає грошові відносини, які виникають між
державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами
всіх форм власності і фізичними особами — з іншого, з приводу утворення
централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на
розширене відтворення, підвищення рівня життя і задоволення інших
суспільних потреб [6, c.26].

Завдяки бюджету відповідно до Конституції України держава повинна мати
можливості зосередити фінансові ресурси на важливих ділянках
економічного та соціального розвитку.

Централізація коштів має важливе економічне і політичне значення,
оскільки доходи, які мобілізуються до державного бюджету, є втіленням у
життя державних заходів. Це надає можливість маневрувати коштами,
зосереджувати їх у важливих галузях економічного та соціального
розвитку, здійснювати єдину економічну і фінансову політику на території
України.

У розвинених країнах державний бюджет не лише забезпечує акумулювання
коштів, необхідних для фінансування держави, використовується не лише
для часткового перерозподілу доходів із метою підтримання сприятливого
соціального становища у державі, а й для впливу на економічні,
соціальні, національні, регіональні процеси у суспільстві і провадження
вищими органами влади відповідної національної стратегії розвитку,
спрямованої на зміцнення державної безпеки.

За умов переходу економіки України до ринкових відносин державний бюджет
відіграє важливу роль, але при цьому змінюються методи його впливу на
суспільне виробництво та сферу соціальних відносин. Тому бюджет
використовується для міжгалузевого і територіального перерозподілу
фінансових ресурсів з урахуванням рівня розвитку економіки та культури
на всій території. Нині завдяки державному бюджетові України між
галузями та регіонами, а також серед окремих верств населення,
перерозподіляється майже 50% від усього обсягу валового внутрішнього
продукту.

Останніми роками спостерігається тенденція до зниження загального обсягу
фінансових ресурсів, які перерозподіляються через бюджетну систему. Але
за умов перехідної економіки провідна роль бюджету як в перерозподілі
фінансових ресурсів зокрема, так і національного багатства в цілому, є
об’єктивною реальністю. Це зумовлено тим, що бюджет якраз є
інструментом, за допомогою якого здійснюється регулювання економічних
процесів, чого не можна досягнути іншими методами, у тому числі й
ринковими.

Згідно зі світовим досвідом, роль держави у розподільчих процесах з
розвитком ринкових відносин має зростати, і бюджет у цьому разі є
найдосконалішим засобом для здійснення державою вказаної функції. У
більшості розвинених країн світу завдяки бюджетові перерозподіляється
від ЗО до 50% від усього обсягу валового внутрішнього продукту. Тому
треба вирізнити виважені форми й методи цього перерозподілу, що для
України є одним із найважливіших завдань.

За умов переходу до ринкових відносин кошти державного бюджету України
повинні скеровуватись насамперед на фінансування структурної перебудови
економіки, комплексних цільових і науково-технічних програм, соціальний
розвиток і соціальний захист населення [3].

Враховуючи теоретичні засади бюджету, а також його практичне
призначення, бюджет України, як і бюджети розвинених країн, слід вважати
економічною категорією, централізованим фондом грошових коштів України,
центральною ланкою фінансової системи, основним фінансовим планом
держави.

Розглядаючи бюджет як економічну категорію, слід відзначити, що він є
складовою грошових відносин, пов’язаних з розподілом і перерозподілом
валового внутрішнього продукту і національного доходу України.

Зміст бюджетних відносин характеризується такими напрямками грошових
відносин:

— між державою та підприємствами, організаціями та установами державної
форми власності;

— держави з підприємствами й організаціями змішаної форми власності
(акціонерні товариства, спільні підприємства тощо);

— між державою та підприємствами, організаціями й установами, що
знаходяться у приватній власності;

— держави з громадськими організаціями;

— між державою та населенням;

— між Україною та іншими державами і міждержавними організаціями.

Враховуючи наявність різних ланок фінансової системи, яким відведена
специфічна роль у розподільчому процесі, бюджету повинно належати
центральне місце. Це обумовлено тим, що через бюджет здійснюється
розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту у всій його
повноті, тобто між галузями матеріального виробництва, виробничою та
невиробничою сферами, окремими ланками бюджетної системи та окремими
категоріями населення. Іншої ланки, яка б могла забезпечити у такому
обсязі розподільчі та перерозподільні процеси, у державі немає.

Досліджуючи бюджет у системі планів, слід відзначити, що він посідає
центральне місце. Це зумовлюється тим, що бюджет, будучи центральною
ланкою фінансової системи, повинен забезпечувати усі розподільчі та
перерозподільчі процеси в Україні. Тобто бюджет як основний фінансовий
план повинен забезпечувати мобілізацію грошових коштів держави,
здійснювати їхній розподіл за основними напрямками на відповідні цілі
згідно з соціально-економічною політикою держави.

Економічна сутність Державного бюджету , як економічної
категорії , не буде повною , якщо не розглянути функції , які
він виконує. Економічна думка останніх років схильна до того
,що державний бюджет виконує дві функції — розподільчу і
контрольну.

Розподільча функція бюджету визначається процесом перерозподілу
фінансових ресурсів між різними підрозділами суспільного
виробництва. Ні одна із інших ланок фінансів не здійснює такого
масштабного перерозподілу коштів, як бюджет. Сфера дії
розподільчої функції визначається тим , що у стосунках з
бюджетом беруть участь майже всі учасники виробництва. Отже,
розподільча функція Державного бюджету України характеризується
багатократністю розподілу, вона проявляється у всіх сферах суспільних
відносин і використовується державою для регулювання економічного і
соціального розвитку [13].

Контрольна функція означає, що бюджет об’єктивно відображає
економічні процеси, які відбуваються в державі. Бюджет може дати
інформацію про те, як надходять в розпорядження держави фінансові
ресурси від різних суб’єктів господарювання, що відповідає розмір
централізованих ресурсів держави його потребам. Основу контрольної
функції фінансів складає рух бюджетних коштів, які відображаються
у відповідних показниках бюджетних поступлень і видаткових
призначень.

Особливістю контрольної функції бюджету є високий рівень централізації
фінансових ресурсів у руках держави, а централізація завжди означає
підзвітність і створює передумови для організації державного фінансового
контролю зверху до низу.

Необхідність існування бюджету обумовлена наступними факторами:

За допомогою бюджету держава виконує свої функції;

Здійснює утримання невиробничої сфери;

Перерозподіляє кошти між окремими територіями і галузями;

Здійснює соціальний захист населення;

Вирішує національні проблеми;

Має вплив на розвиток НТП через фінансування наукових установ;

Вирішує питання охорони навколишнього середовища тощо.

2. БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС, ЙОГО ЗМІСТ,

ЗАВДАННЯ І ЕТАПИ

2.1. Суть, принципи, завдання бюджетного процесу

Законодавчо компетенція місцевих органів влади в галузі бюджетного
процесу визначається Конституцією України, Законом України “Про бюджетну
систему України” та іншими законодавчими і нормативними актами.

Відповідно до Закону України “Про бюджетну систему” бюджетний процес —
це встановлений законодавством порядок складання, розгляду, затвердження
бюджетів та їх виконання. Це також організація контролю за виконанням
бюджетів та затвердження звітів про їх виконання.

Від початку складання бюджету до затвердження звітів про їх виконання
весь бюджетний процес проходить під контролем Верховної Ради України та
місцевим органів самоврядування. Це дає можливість дисциплінувати роботу
всіх органів управління, які пов’язані з бюджетним процесом.

Велика роль у бюджетному процесі відводиться бюджетному плануванню, яке
охоплює складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження, оскільки
від правильного визначення планових показників бюджету залежить і якість
його виконання [10].

У відповідності із цим перед бюджетним плануванням ставляться наступні
завдання:

найбільш повно виявити резерви у галузях народного господарства і
спрямувати їх на виконання плану економічного та соціального розвитку;

забезпечити виконання плану економічного і соціального розвитку
необхідними бюджетними коштами з дотриманням оптимальних фінансових
пропозицій;

визначити обсяг доходів за окремими джерелами і загальний обсяг доходів
бюджету з урахуванням резервів їх збільшення;

визначити видатки бюджету за всіма підрозділами бюджетної класифікації
і загальний обсяг видатків з урахуванням економного, ефективного і
раціонального використання бюджетних коштів;

раціонально розподілити видатки державного бюджету між окремими ланками
бюджетної системи і забезпечувати бюджети нижчого рівня;

утворити державні матеріальні та бюджетні резерви.

Виконання визначених завдань можна забезпечити шляхом дотримання таких
основних принципів, як:

тісний взаємозв’язок бюджету з програмою економічного та соціального
розвитку;

центральне місце бюджетного планування;

директивний і цільовий характер бюджетних призначень;

повнота бюджету;

демократичність;

збалансованість доходів і видатків;

наявність резервів у кожній ланці бюджетної системи.

Згідно Закону України “Про бюджетну систему України” розрізняють такі
етапи бюджетного процесу:

складання проекту бюджету;

розгляд бюджету;

затвердження бюджету;

виконання бюджету;

складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.

На початку 90 — х років було встановлено, що порядок складання,
затвердження і виконання місцевих бюджетів визначається місцевими радами
на підставі повноважень, наданих їм у 1990 році Законом УРСР “Про
бюджетну систему УРСР”.

Відповідно до цього закону місцеві ради отримали право самостійно
розробляти, затверджувати і виконувати свої бюджети. було також
встановлено, що втручання Рад вищих рівнів та їх виконавчих органів в
зазначені процеси неприпустиме. Згідно із законом правила складання і
виконання місцевих бюджетів визначала тодішня Рада Міністрів УРСР.
Протягом 1990-1995 рр. ці правила Урядом України не були затверджені, що
спричинило багато конфліктів між місцевими виконавчими і
представницькими владами на ґрунті поділу повноважень щодо складання,
затвердження і виконання місцевих бюджетів.

Законодавство України з питань місцевого самоврядування дещо інакше
визначили компетенцію місцевих органів влади щодо складання,
затвердження і виконання місцевих бюджетів. Ст.10 Закону України “Про
місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування”
встановлює, що сільські , міські (крім Київської і Севастопольської)
Ради народних депутатів у межах своєї компетенції самостійно, без
втручання державних органів розробляють, затверджують і виконують свої
бюджети.

Ухвалена у 1996 р. Конституція України ст. 143 встановила, що
територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через
утворенні ними органи місцевого самоврядування затверджують бюджети
відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх
виконання.

Згідно Закону України “Про бюджетну систему України” Кабінет Міністрів
України доводить до місцевих рад та їх виконавчих органів інструктивні
листи про порядок складання розрахунків до проектів бюджетів на
наступний рік. Виконавчі органи Автономної республіки Крим, областей,
міст Києва і Севастополя надають інструкції щодо розробки проектів
бюджетів виконавчими органами рад нижчого рівня [9].

У разі незбалансованості доходів і мінімально необхідних видатків
бюджетів сільських, селищних Рад народних депутатів, бюджетів районів та
міст виконавчі органи місцевих Рад народних депутатів подають необхідні
розрахунки для обґрунтування нормативів відрахувань від регулюючих
доходів, розмірів дотацій, дані про зміни складу об’єктів, що підлягають
бюджетному фінансуванню.

Мінімально необхідні видатки обчислюються за єдиними або груповими
мінімальними соціальними і фінансовими нормами та нормативами,
встановленими вищими органами виконавчої влади на основі діючих
законодавчих актів, з урахуванням індексу інфляції в межах фінансових
можливостей держави та відповідних адміністративно-територіальних
одиниць.

Для повного врахування всіх фінансових ресурсів, а також визначення
середньої фінансової забезпеченості автономної Республіки Крим,
адміністративно-територіальних одиниць відповідний виконавчий орган
влади складає територіальний зведений баланс фінансових ресурсів, дані
якого можуть бути враховані при визначенні розмірів субвенцій.

Кабінет Міністрів України організовує доведення до виконавчих органів
влади автономної республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя
таких показників:

проектних нормативів (відсотків) відрахувань від регулярних доходів та
сум контингентів цих доходів;

розмір дотацій і субвенцій, які передбачається надати з державного
бюджету України, та їх цільового призначення;

переліку видатків, які передбачається надати з Державного бюджету
України на фінансування з бюджетів Автономної республіки Крим, областей,
міст Києва і Севастополя.

Аналогічні показники доводять виконавчі органи влади вищого рівня
безпосередньо Радам народних депутатів та їх виконавчим органам влади
нижчого рівня у строки, які б забезпечували затвердження бюджетів до
початку бюджетного рівня.

Складання проектів бюджетів передує розробка Основних прогнозних
макропоказників економічного і соціального розвитку України на плановий
рік з виділенням показників обсягу валового внутрішнього продукту,
національного доходу, зведеного балансу фінансових ресурсів, балансу
доходів і витрат населення, платіжного балансу, валютного плану.
Зазначені показники розробляють до1 червня року, що передує плановому
,Міністерством економіки України за участю Міністерства фінансів
України, Національного банку України, інших міністерств і відомств.

На підставі Основних прогнозних макропоказників економічного і
соціального розвитку України на плановий рік Уряд Автономної республіки
Крим, виконавчі комітети обласних, Київської і севастопольської міських
Рад народних депутатів розробляють прогнозні показники економічного та
соціального розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць,
які є основою для складання проектів їх бюджетів.

Згідно статті 29 Закону України “Про бюджетну систему України”
забезпечується складання проектів республіканського бюджету Автономної
Республіки Крим та місцевих бюджетів [9].

Республіканський бюджет Автономної Республіки Крим, виконавчі комітети
обласних, Київської і Севастопольської міських, районних Рад народних
депутатів організовують складання проектів республіканського бюджету
Автономної Республіки Крим та відповідних місцевих бюджетів.

Згідно з порядком і термінами складання бюджету, які встановлюються
виконавчими органами місцевих рад народних депутатів, фінансові
управління (відділи) виконавчих органів місцевих рад народних депутатів
з участю інших органів виконавчої влади на підставі прогнозних
показників економічного і соціального розвитку
адміністративно-територіальних одиниць та показників, доведених до
виконавчих органів влади, відповідно до статті 25 Закону розробляють
проекти бюджетів і подають їх на розгляд виконавчим комітетам місцевих
Рад народних депутатів.

Виконавчі органи місцевих рад народних депутатів подають схвалені ними
проекти бюджетів на розгляд місцевим Радам народних депутатів до 10
грудня.

Виконавчі органи міських (міст районного підпорядкування), селищних,
сільських рад народних депутатів на основі прогнозу економічного і
соціального розвитку міста, селища, села та проектів фінансових планів
підприємств і господарських організації, планів доходів і кошторисів
видатків бюджетних установ та нормативів відрахувань від
загальновиробничих податків, зборів та інших обов’язкових платежів,
установлених місцевою Радою народних депутатів вищого рівня, складають
проекти міських, селищних та сільських бюджетів і подають їх на розгляд
відповідних Рад народних депутатів до 25 грудня.

Розгляд цих проектів регламентовано статтею 30 цього закону.

Проекти республіканського бюджету Автономної республіки Крим, місцевих
бюджетів попередньо розглядаються відповідно постійними комісіями
Верховної Ради Автономної Республіки Крим та постійними комісіями
місцевих Рад народних депутатів.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради народних
депутатів.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради народних
депутатів розглядають проект бюджету за доповіддю Уряду Автономної
Республіки Крим, виконавчих органів місцевих Рад народних депутатів,
висновками і співдоповідями їх постійних комісій.

Затвердження республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та
місцевих бюджетів визначено статтею 31 Закону України ”Про бюджетну
систему ”.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські (міст Києва і
Севастополя та міст обласного підпорядкування), районні Ради народних
депутатів затверджують відповідно республіканський бюджет Автономної
Республіки Крим, обласний, міський, районний бюджет — у загальній сумі
доходів, з виділенням окремих доходних джерел в загальній сумі видатків,
з виділенням усіх асигнувань на фінансування підпорядкованого
господарства, соціально-культурних заходів, соціального захисту
населення, на утримання органів державної влади та виконавчих органів, а
також розмір оборотної касової готівки. Для бюджетів нижчого рівня
затверджуються нормативи відрахувань від загальнодержавних податків і
зборів, розміри дотацій чи субвенцій.

Міська (міста районного підпорядкування), селищна, сільська Рада
народних депутатів затверджують бюджет у загальній сумі доходів, з
виділенням усіх дохідних джерел, і в загальній сумі видатків, з
виділенням асигнувань на фінансування підвідомчого господарства,
благоустрою, культури, охорони здоров’я, соціального забезпечення,
утримання відповідної Ради народних депутатів та їх виконавчих органів,
а також розмір оборотної касової готівки бюджетів [13].

У разі коли Верховна Рада Автономної Республіки Крим, місцеві Ради
народних депутатів не затверджують бюджет до 30 грудня року, що передує
тому, на який складено бюджет, чинності набирають показники бюджету,
поданого на затвердження Урядом Автономної Республіки Крим, виконавчих
органів Рад народних депутатів.

Рішення місцевих Рад народних депутатів про затвердження
республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласного,
міського, районного бюджету публікується для загального відома.

Найбільш тривалий по часу є четвертий етап бюджетного процесу —
виконання бюджету, який охоплює бюджетний рік (з 1 січня по 31 грудня).
організовують виконання бюджету Кабінет Міністрів України, Рада
Міністрів АРК, місцеві державні адміністрації та виконкоми місцевих Рад
народних депутатів через органи оперативного управління фінансами:
Міністерство фінансів України та його органи на місцях, органи
Державного казначейства, Державної податкової адміністрації, Державної
контрольно-ревізійної служби України. У виконанні бюджету беруть участь
підприємства, організації, установи всіх форм власності, а також
населення.

П’ятий етап бюджетного процесу забезпечують органи виконавчої влади в
процесі складання звіту про виконання бюджету та органи законодавчої
влади і місцевого самоврядування у процесі розгляду і затвердження звіту
про виконання бюджету.

2.2. Порядок затвердження державного бюджету України

Не пізніше ніж через п’ять днів після подання Кабінетом Міністрів
України проекту закону про Державний бюджет України до Верховної Ради
України Міністр фінансів України представляє його на пленарному
засіданні Верховної Ради України. Голова Комітету Верховної Ради України
з питань бюджету доповідає про відповідність проекту закону про
Державний бюджет України вимогам цього Кодексу, Основним напрямам
бюджетної політики на наступний бюджетний період та пропозиціям
Верховної Ради України до Основних напрямів бюджетної політики на
наступний бюджетний період, прийнятим згідно з частиною шостою статті 33
Бюджетного Кодексу України [2].

За результатами обговорення проекту закону про Державний бюджет України
Верховна Рада України може прийняти вмотивоване рішення про його
відхилення у разі невідповідності цьому Кодексу та Основним напрямам
бюджетної політики на наступний бюджетний період та пропозиціям
Верховної Ради України до них, прийнятим згідно з частиною шостою статті
33 цього Кодексу.

У разі відхилення проекту закону про Державний бюджет України Кабінет
Міністрів України зобов’язаний у тижневий термін з дня набрання чинності
рішенням про відхилення подати проект закону про Державний бюджет
України на повторне представлення з обгрунтуванням внесених змін,
пов’язаних з відповідним рішенням Верховної Ради України. Міністр
фінансів України повторно представляє проект закону про Державний бюджет
України не пізніше трьох днів після його повторного подання до Верховної
Ради України.

Після прийняття до розгляду представленого проекту закону про Державний
бюджет України не пізніше 1 жовтня (6 жовтня, якщо проект бюджету був
прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів
України) року, який передує плановому, проект закону про Державний
бюджет України розглядається народними депутатами України, а також у
комітетах, депутатських фракціях та групах Верховної Ради України.
Комітети Верховної Ради України формують свої пропозиції до проекту
закону про Державний бюджет України і передають їх до Комітету Верховної
Ради України з питань бюджету та призначають представників для участі у
роботі Комітету Верховної Ради України з питань бюджету. Після 1 жовтня
(6 жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після
повторного подання Кабінетом Міністрів України) року, який передує
плановому, прийняття пропозицій Комітетом Верховної Ради України з
питань бюджету припиняється.

Пропозиції стосовно збільшення видатків Державного бюджету України мають
визначати джерела покриття таких видатків; пропозиції стосовно зменшення
доходів Державного бюджету України мають визначати джерела компенсації
втрат доходів Державного бюджету України або види та обсяги видатків, що
підлягають відповідному скороченню. Жодна з таких пропозицій не повинна
призводити до збільшення державного боргу і гарантій порівняно з їх
обсягом, передбаченим у представленому проекті закону про Державний
бюджет України. Якщо принаймні одна із вимог не виконується, відповідна
пропозиція до розгляду Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету
не приймається. Не допускається внесення пропозицій щодо змін до
прогнозу податкових надходжень, крім випадку, коли за висновком Комітету
Верховної Ради України з питань бюджету, Міністерства фінансів України
та Рахункової палати виявлені неточності в їх розрахунку.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету не пізніше 15 жовтня (20
жовтня, якщо проект бюджету був прийнятий до розгляду після повторного
подання Кабінетом Міністрів України) року, який передує плановому,
спільно з уповноваженими представниками Кабінету Міністрів України
розглядає пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України і
готує Висновки та пропозиції до нього, а також таблиці пропозицій
суб’єктів права законодавчої ініціативи, які пропонується підтримати чи
відхилити, і приймає з цього приводу відповідне рішення. Показники, що
містяться у Висновках та пропозиціях до проекту закону про Державний
бюджет України, мають бути збалансованими.

Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України, а
також таблиці пропозицій Апаратом Верховної Ради України
розповсюджуються серед народних депутатів України не пізніше ніж за два
дні до розгляду проекту закону про Державний бюджет України у першому
читанні на пленарному засіданні Верховної Ради України.

Перше читання проекту закону про Державний бюджет України починається з
доповіді Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету щодо
Висновків та пропозицій до проекту закону про Державний бюджет України.
В обговоренні цього питання беруть участь представники комітетів
Верховної Ради України, депутатських фракцій та груп, народні депутати
України, представники Кабінету Міністрів України та Рахункової палати.

Висновки та пропозиції до проекту закону про Державний бюджет України
голосуються в цілому. Якщо позитивне рішення не прийнято, відбувається
постатейне голосування. Під час постатейного голосування розглядаються
пропозиції, які Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету
пропонується відхилити і на розгляді яких наполягають їх автори.
Прийняття рішення щодо Висновків та пропозицій до проекту закону про
Державний бюджет України вважається прийняттям проекту закону про
Державний бюджет України у першому читанні. Показники бюджету, що
містяться у Висновках та пропозиціях до проекту закону про Державний
бюджет України, мають бути збалансованими. Схвалені Верховною Радою
України Висновки та пропозиції Комітету Верховної Ради України з питань
бюджету набувають статусу Бюджетних висновків Верховної Ради України.

Верховна Рада України приймає проект закону про Державний бюджет України
у першому читанні не пізніше 20 жовтня (25 жовтня, якщо проект бюджету
був прийнятий до розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів
України) року, що передує плановому [2].

Після прийняття проекту закону про Державний бюджет України у першому
читанні Кабінет Міністрів України у двотижневий термін готує і подає не
пізніше 3 листопада (8 листопада, якщо проект бюджету був прийнятий до
розгляду після повторного подання Кабінетом Міністрів України) року, що
передує плановому, проект закону про Державний бюджет України,
доопрацьований відповідно до Бюджетних висновків Верховної Ради України,
і порівняльну таблицю щодо їх врахування з вмотивованими поясненнями
щодо неврахованих пропозицій.

Доопрацьований до другого читання проект закону про Державний бюджет
України має містити текстові статті та показники, які пропонувались
Кабінетом Міністрів України в першому читанні, або схвалені Бюджетними
висновками Верховної Ради України. У разі, якщо Кабінет Міністрів
України пропонує нові текстові статті, до них додається детальне
обгрунтування їх необхідності. Ці вимоги щодо цифрових показників можуть
бути змінені виключно у випадку, якщо основні прогнозні макропоказники
економічного і соціального розвитку України на наступний бюджетний
період, покладені Кабінетом Міністрів України в основу проекту
Державного бюджету України, поданого до Верховної Ради України 15
вересня року, що передує плановому, змінилися на час розгляду в другому
читанні більше ніж на два відсотки.

Проект закону про Державний бюджет України, підготовлений Кабінетом
Міністрів України з порушенням вимог частини другої цієї статті,
повертається Кабінету Міністрів України на доопрацювання і подається ним
на повторне друге читання у тижневий термін з дня прийняття Верховною
Радою України відповідного рішення.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету протягом трьох днів
після внесення проекту закону про Державний бюджет України,
підготовленого Кабінетом Міністрів України до другого читання, готує
висновки щодо розгляду проекту закону про Державний бюджет України у
другому читанні.

При розгляді проекту закону про Державний бюджет України у другому
читанні пропозиції народних депутатів України, комітетів Верховної Ради
України, депутатських груп та фракцій щодо змін до проекту закону про
Державний бюджет України не розглядаються, крім висновків Комітету
Верховної Ради України з питань бюджету щодо розгляду проекту закону про
Державний бюджет України у другому читанні, в тому числі щодо врахування
Кабінетом Міністрів України Бюджетних висновків Верховної Ради України
при підготовці проекту закону про Державний бюджет України до другого
читання.

Друге читання розпочинається з доповіді Міністра фінансів України щодо
доопрацьованого з урахуванням Бюджетних висновків Верховної Ради України
проекту закону про Державний бюджет України. Голова Комітету Верховної
Ради України з питань бюджету доповідає висновки Комітету Верховної Ради
України з питань бюджету щодо врахування Кабінетом Міністрів України
Бюджетних висновків Верховної Ради України при підготовці проекту закону
про Державний бюджет України до другого читання.

Друге читання проекту закону про Державний бюджет України передбачає в
першу чергу затвердження загального обсягу дефіциту (профіциту), доходів
і видатків Державного бюджету України, розміру мінімальної заробітної
плати та рівня забезпечення прожиткового мінімуму на плановий бюджетний
період з подальшим постатейним голосуванням проекту закону про Державний
бюджет України, поданого Кабінетом Міністрів України на друге читання.

Друге читання проекту закону про Державний бюджет України завершується
не пізніше 20 листопада року, що передує плановому. При цьому загальний
обсяг дефіциту (профіциту), доходів і видатків Державного бюджету
України, розмір мінімальної заробітної плати та рівень забезпечення
прожиткового мінімуму на наступний бюджетний період, обсяг міжбюджетних
трансфертів та інші положення, необхідні для формування місцевих
бюджетів, повинні бути прийняті у другому читанні в обов’язковому
порядку і не підлягають розгляду у третьому читанні.

Статті проекту закону про Державний бюджет України, не прийняті у
другому читанні, переносяться на розгляд у третьому читанні.

Комітет Верховної Ради України з питань бюджету доопрацьовує проект
закону про Державний бюджет України та вносить його на розгляд Верховної
Ради України у третьому читанні не пізніше 25 листопада року, що передує
плановому.

Третє читання проекту закону про Державний бюджет України починається з
доповіді Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету та
співдоповіді Міністра фінансів України.

Після доповіді Голови Комітету Верховної Ради України з питань бюджету
та співдоповіді Міністра фінансів України Верховна Рада України
проводить голосування по пропозиціях Комітету Верховної Ради України з
питань бюджету щодо статей проекту закону про Державний бюджет України,
що не були прийняті у другому читанні, та по проекту закону в цілому.

У разі якщо рішення про схвалення закону про Державний бюджет України із
запропонованими пропозиціями Комітету Верховної Ради України з питань
бюджету в цілому не прийнято, проводиться голосування по кожній
запропонованій Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету
пропозиції.

Закон про Державний бюджет України приймається Верховною Радою України
до 1 грудня року, що передує плановому.

Терміном перебування проекту закону про Державний бюджет України на
розгляді у Верховній Раді України є час з моменту його офіційного
подання Кабінетом Міністрів України Верховній Раді України до його
прийняття Верховною Радою України за вирахуванням часу, коли цей проект
знаходився в Кабінеті Міністрів України згідно з процедурою, визначеною
цим Кодексом.

У разі відхилення Верховною Радою України проекту закону про Державний
бюджет України відлік терміну перебування проекту на розгляді у
Верховній Раді України поновлюється з моменту повторного його подання
Кабінетом Міністрів України.

3. Термін перебування прийнятого Верховною Радою України закону про
Державний бюджет України на розгляді у Президента України, а також
термін повторного розгляду Верховною Радою України, у разі повернення
його Президентом України із вмотивованими і сформульованими пропозиціями
до цього закону з наступним його поверненням до Верховної Ради України
на повторний розгляд, не включаються до загального терміну перебування
проекту закону про Державний бюджет України у Верховній Раді України.

Якщо до початку нового бюджетного періоду не набрав чинності закон про
Державний бюджет України, Кабінет Міністрів України має право
здійснювати витрати Державного бюджету України відповідно до цієї статті
Кодексу з наступними обмеженнями:

1) витрати Державного бюджету України можуть здійснюватися лише на цілі,
які визначені у законі про Державний бюджет України на попередній
бюджетний період і одночасно передбачені у проекті закону про Державний
бюджет України на наступний бюджетний період, поданому Кабінетом
Міністрів України до Верховної Ради України;

2) щомісячні видатки Державного бюджету України не можуть перевищувати
1/12 обсягу видатків, визначених законом про Державний бюджет України на
попередній бюджетний період, крім випадків, передбачених частиною
четвертою статті 15 та частиною четвертою статті 23 цього Кодексу;

3) до прийняття закону про Державний бюджет України на поточний
бюджетний період провадити капітальні видатки забороняється, крім
випадків, пов’язаних з введенням воєнного чи надзвичайного стану,
оголошенням окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної
ситуації.

Не пізніше двох місяців з дня набрання чинності законом про Державний
бюджет України Міністр фінансів України інформує Верховну Раду України
про взяті бюджетні зобов’язання та здійснені платежі згідно з частиною
першою цієї статті, по яких бюджетні призначення у затвердженому
Державному бюджеті України не передбачені.

До прийняття закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний
період запозичення можуть здійснюватися лише з метою погашення основної
суми державного боргу.

4. До прийняття закону про Державний бюджет України на поточний
бюджетний період податки, збори (обов’язкові платежі) та інші
надходження справляються відповідно до закону про Державний бюджет
України на попередній бюджетний період та інших нормативно-правових
актів [2].

2.3. Особливості бюджетного процесу на рівні місцевих бюджетів

(на прикладі районного бюджету)

Згідно статті 143 Конституції України, яка була прийнята 26 червня 1996
року “Територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через
утворенні ними органи місцевого самоврядування (тобто обласні та районні
ради) управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують
програми соціально-економічного та культурного розвитку відповідних
областей і районів та контролюють їх виконання; затверджують районні і
обласні бюджети, які формуються з коштів державного бюджету для їх
відповідного розподілу між територіальними громадами або для виконання
спільних проектів та з коштів залучених на договірних засадах з
місцевими бюджетами для реалізації спільних соціально-економічних і
культурних програм, та контролюють їх виконання; вирішують інші питання,
віднесені законом до їхньої компетенції”.

Порядок складання, розгляду, затвердження та виконання місцевих бюджетів
визначається також Законом України ”Про бюджетну систему України” від 29
червня 1995 р. [9]

На прикладі Тернопільського районного бюджету я в своїй дипломній роботі
і зокрема в цьому питанні намагаюсь описати порядок складання, розгляд,
затвердження та виконання районного бюджету.

Проект районного бюджету відображає утворення та використання фінансових
ресурсів, необхідних для забезпечення спільних проектів і програм
територіальних громад сіл, селищ та міст, повноваження та виконання яких
передані районним державним адміністраціям.

Як нам вже відомо, процес складання будь-якого бюджету починається з
розробки прогнозних показників. Так само на підставі основних прогнозних
макропоказників економічного та соціального розвитку України на плановий
рік Тернопільська районна державна адміністрація розробляє прогнозні
показники економічного та соціального розвитку Тернопільського району,
які і виступають основою для складання районного бюджету.

Сам порядок складання проекту районного бюджету організовує районна
державна адміністрація у відповідності з порядком складання бюджетів в
Україні, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Розробивши прогнозні показники Тернопільська районна державна
адміністрація складає і подає на затвердження районній раді проект
бюджету у розрахунку якого враховується:

1. План доходів у вигляді дотацій та субвенцій, отриманих з обласного
бюджету для виконання окремих програм . Так на 1999 рік Тернопільським
районним бюджетом надано дотації (Див. Додаток №__ “План відрахувань від
загальнодержавних податків і доходів бюджету”) 663 229 гривень
сільським і селищним радам. Районному бюджету була надана субвенція у
розмірі 360 000 гривень і дотація у розмірі 6862100.Сума субвенцій і
дотацій була надана обласним бюджетом у 2004 році у розмірі 1811286,7
гривень.

2. План доходів від власних джерел.

В 2004 році власні джерела доходів по району становили 131 тис. грн.

Також для складання проектів районного бюджету Кабінет міністрів України
доводить до районних державних адміністрацій такі показники:

1) Проектні нормативи відрахувань від регулюючих доходів та їх сум. В
2004 році ці відрахування становили 1756 тисяч гривень по
Тернопільському районі.

2) Проектні розміри трансфертів та їх цільове призначення в 2004 році
становили 92030 тисяч гривень.

У відповідності з Порядком складання бюджетів в Україні, що
затверджується Кабінетом Міністрів України районна державна
адміністрація, фінансові управління (відділи) районної державної
адміністрації за участю інших органів виконавчої влади на підставі
прогнозних показників економічного і соціального розвитку
адміністративно-територіальних одиниць та показників, доведених до
районної державної адміністрації розробляє проект районного бюджету.

При розробці видаткової частини районного бюджету обов’язковому
затвердженню підлягає план розподілу коштів районного бюджету у розрізі
територіальних громад.

Після схвалення районна державна адміністрація подає на розгляд районній
Раді проект до 1 жовтня року, що передує плановому. Після чого
проводиться попередній розгляд проекту районного бюджету постійними
комісіями районної Ради. Після розгляду постійними комісіями проект
районного бюджету подається на затвердження. Районна Рада самостійно
затверджує проект районного бюджету, який розробляється і виконується
Районною державною адміністрацією.

Проект районного бюджету завжди затверджується після затвердження
бюджетів відповідних сіл, селищ, міст, виходячи із переданих їм
фінансових та матеріальних ресурсів відповідно до делегованих
повноважень та затверджених програм, але також районний бюджет підлягає
затвердженню протягом 45 днів після затвердженого Державного бюджету
України.

Також затвердження проекту Тернопільського районного бюджету проводиться
на підставі договорів.

Районна Рада затверджує проект бюджету району (бюджет для виконання
спільних соціально-економічних і культурних програм) на підставі
договорів, укладених з органами місцевого самоврядування села, селища,
міста, що знаходиться на території району.

Після затвердження Тернопільською районною Радою народних депутатів
районного бюджету цей документ друкується в засобах масової інформації
для загального відома.

Наступним етапом бюджетного процесу є безпосереднє виконання районного
бюджету. Районна державна адміністрація здійснює виконання бюджету по
повноважених та спільних програмах міст, селищ і сіл делегованих до
виконання районною державною адміністрацією. Також окремо здійснюється
виконання спільних проектів в рамках районного бюджету.

До виконання спільних проектів в рамках районного бюджету розвитку
районна Рада може утворювати тимчасові виконавчі дирекції для управління
виконанням цих проектів з визначенням конкретних виконавців через
процедуру проведення конкурсів на відкритому ринку послуг.

3. УЧАСНИКИ БЮДЖЕТНОГО ПРОЦЕСУ

ТА ЇХ ПОВНОВАЖЕННЯ

Учасниками бюджетного процесу є органи та посадові особи, які наділені
бюджетними повноваженнями.

Бюджетними повноваженнями визнаються права і обов’язки учасників
бюджетних правовідносин.

Для здійснення програм та заходів, які проводяться за рахунок
коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам
бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники
бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників
бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Кошти бюджету, які отримують фізичні особи та юридичні особи, що
не мають статусу бюджетної установи (одержувачі бюджетних
коштів), надаються їм лише через розпорядника бюджетних коштів.

Бюджетна установа не має права здійснювати запозичення у будь-якій
формі або надавати за рахунок бюджетних коштів позички юридичним та
фізичним особам, крім випадків, передбачених законом про Державний
бюджет України.

Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно:

1) за бюджетними призначеннями, передбаченими законом про Державний
бюджет України, — органи, уповноважені відповідно Верховною Радою
України, Президентом України, Кабінетом Міністрів України забезпечувати
їх діяльність, в особі їх керівників, а також міністерства, інші
центральні органи виконавчої влади, Конституційний Суд України,
Верховний Суд України та інші спеціалізовані суди; установи та
організації, які визначені Конституцією України ( 254к/96-вр ) або
входять до складу Кабінету Міністрів України, в особі їх керівників;

2) за бюджетними призначеннями, передбаченими бюджетом Автономної
Республіки Крим, — уповноважені юридичні особи (бюджетні
установи), що забезпечують діяльність Верховної Ради Автономної
Республіки Крим та Ради міністрів Автономної Республіки Крим, а також
міністерства та інші органи влади Автономної Республіки Крим в
особі їх керівників;

3) за бюджетними призначеннями, передбаченими іншими місцевими
бюджетами, — керівники місцевих державних адміністрацій, виконавчих
органів рад та їх секретаріатів, керівники головних управлінь,
управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів
місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів рад.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються
відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті та затверджуються
законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм
бюджетних призначень.

Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про
місцевий бюджет із дотриманням умов, визначених пунктами 2 і 3
частини першої цієї статті.

Головний розпорядник бюджетних коштів:

1) розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій,
визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності
досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів;

2) розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні
запити і подає їх Міністерству фінансів України чи місцевому
фінансовому органу;

3) отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про
Державний бюджет України чи рішенні про місцевий бюджет,
доводить у встановленому порядку до розпорядників бюджетних
коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про
обсяги асигнувань, забезпечує управління бюджетними асигнуваннями;

4) затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого
рівня, якщо інше не передбачене законодавством;

5) здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих
розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами
бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів;

6) одержує звіти про використання коштів від розпорядників бюджетних
коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів і аналізує
ефективність використання ними бюджетних коштів.

Висновки

Підводячи підсумки роботи необхідно перш з все підкреслити, що
відповідно до Закону України “Про бюджетну систему” бюджетний процес —
це встановлений законодавством порядок складання, розгляду, затвердження
бюджетів та їх виконання. Це також організація контролю за виконанням
бюджетів та затвердження звітів про їх виконання.

Проблеми досконалості системи виконання місцевих бюджетів набула
важливого значення. Так як фінансова система зараз перебуває в процесі
становлення, складовою цього процесу є відродження місцевих фінансів, як
об’єктивної економічної реальності, властивої фінансовим системам усіх
сучасних цивілізованих держав.

Процес відродження місцевих фінансів супроводжується появою цілого
комплексу нових для держави теоретичних і практичних проблем. Коло цих
проблем зумовлює формування нової, самостійної галузі фінансової науки
України.

Прийняття в 1996 році Конституції України, закріплення в ній інституту
місцевого самоврядування та його матеріальної і фінансової основи,
обумовлено необхідність невідкладного практичного розв’язання проблем
становлення місцевих бюджетів, організації фінансової системи держави на
принципово нових засадах, що слід підкреслити особливо.

В першу чергу, на мою думку, потрібно врегулювати питання щодо
законодавчої забезпеченості формування місцевих бюджетів. Так як Законом
України “Про місцеві ради народних депутатів, місцеве і регіональне
самоврядування” надав усім міським , сільським і селищним радам право
створювати власні бюджети. Згідно із Законом України “Про місцеве
самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 року право на утворення
місцевих бюджетів належить усім територіальним громадам це право
передбачає і Конституція України.

У той же час чинний поки що закон “Про бюджетну систему України”
визначає інший порядок вирішення цього питання. Згідно із ст.2 цього
закону: “селищні і сільські бюджети створюються за рішеннями районних,
міських рад народних депутатів за наявності необхідної фінансової бази”.
Це суперечить законодавству України про місцеве самоврядування нормам
Конституції України.

Законодавчо компетенцію місцевих органів влади в галузі бюджетного
процесу більш-менш визначено в законі України “Про бюджетну систему” в
редакції 1995 року. Згідно цього закону бюджетний процес, встановлений
законодавством порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів та їх
виконання . Це питання теж повинно бути врегульованим. Тому що з
початку існування місцевих бюджетів в Україні ще ні один бюджет не був
прийнятий вчасно. Так як вони можуть затверджуватись лише після
затвердження державного бюджету. Не вчасно подаються прогнозні показники
щодо регульованих доходів місцевих бюджетів. Тому що, кожного року ці
регульовані доходи змінюються згідно закону України “Про Державний
бюджет на відповідний рік”. Це в свою чергу не може налагодити
нормальний процес складання бюджетів.

Окремою проблемою виступає виконання бюджету що до доходів і видатків.
На мою думку місцеві бюджети повинні формуватися на місцях. Поки що йде
масова децентралізація коштів на рівні Державного бюджету, що в свою
чергу робить дотаційними майже всі бюджети.

Актуальною проблемою виступає також виконання бюджету щодо видатків.
Згідно Закону “Про Державний бюджет” кожного року переглядаються статті
видатків, що в свою чергу тягне за собою перегляд кошторисів всіх
бюджетних установ в сторону зменшення їх розмірів.

Важливо також відмітити, що на протязі бюджетного періоду не повинні
змінюватись ні видаткові ні дохідні частини бюджетів, що в сьогоднішній
час дуже часто спостерігаються.

Ще одна причина, яку слід відмітити – це є спроба реформування всієї
системи інструментів організації міжбюджетних взаємовідносин в Україні.

Використана література

Антологія бюджетного механізму./ Під редакцією Юрія С.І. Монографія.-
Тернопіль: Економічна думка, 2002. (Розділ І).

Бюджетний Кодекс України. Затв. ВРУ 21.06.2001р. № 2542-III.// Офіційний
вісник України.-К., 2001.- № 29.

Василик О.Д. Державні фінанси України. -К.: Вища школа, 2000.

Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС. – 2000.– 416с.

Василик О.Д. Фінанси в економічній системі держави. // Фінанси
України.-2000.-№1.

Грибков О. Пенсійна реформа: підсумки року.// Вісник податкової служби
України.- 2002 .-№8.

Дихал І. Збори до соціальних фондів//Баланс.-2000.-№33.

Дем’яненко М.Я. Фінансово-кредитний механізм в умовах формування
ринкових відносин. //Економіка АПК.-1998.-№8.

Закону України “Про бюджетну систему України”. – К., 1995.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2005 рік». /Урядовий
кур’єр /- від 09.01.03., №4.

Мельничук С.І.Державному бюджету-економічне обґрунтування // Фінанси
України, 1999, №11.

Мітюков І.О.Міністр фінансів України. Основні особливості бюджету
України на 2001 рік. – “ФІНАНСИ УКРАЇНИ”, 07.02.2001.

Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система України. (Розділ ІІ) – К.:
НІОС,-2003.

Юрій С.І., Бескид Й.М. Бюджетна система. Навчально-методичний посібник.
— Тернопіль: ТАНГ, 2002.

Юрій С.І.Концептуальні засади сутності бюджету.// Фінанси України, 2001,
№ 10.

Юрій С.І. Фінанси. Навчально-методичний посібник — Тернопіль: ТАНГ,
2003.

PAGE

PAGE 10

Похожие записи