xe «»

КУРСОВА РОБОТА

НА ТЕМУ:

“Бюджетне планування

та його удосконалення”

ПЛАН

Вступ

1. Теоретичні засади бюджетного планування в Україні.

Економічний зміст необхідність і значення бюджетного планування.

Завдання, принципи і методи бюджетного планування.

2. Бюджетне планування, як складова бюджетного процесу.

2.1 Особливості складання бюджету в умовах демократичних

держави.

2.2. Порядок розгляду та затвердження бюджетів всіх рівнів.

2.3. Організація виконання бюджетів та роль фінансових органів.

2.4. Місце бюджетного регулювання в бюджетному процесі.

3. Удосконалення системи бюджетного планування в період становлення
ринкової економіки.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Сьогодні Україна перебуває в досить складних економічних умовах.
Розпочаті, але незавершені реформи призвели до кардинальних змін в
економічній, політичній соціальній сферах. В такій ситуації актуальним
було і залишається питання бюджетного планування. Зокрема це стосується
бюджетного процесу в Україні.

Отже, метою даної курсової роботи є визначення стану бюджетного
планування в Україні.

Тема проблеми та розвитку бюджетного планування в Україні є досить
актуальною в сучасних умовах. Адже у процесі бюджетного планування
забезпечуються необхідні фінансові пропорції згідно з планом
економічного та соціального розвитку; визначаються обсяг доходів бюджету
та резерви їхнього росту, обсяг видатків; створюється належна фінансова
база соціального захисту населення; розподіляються доходи і видатки між
окремими ланками бюджентої системи, утворюються державні матеріальні та
бюджетні резерви.

При написанні роботи поставлені слідуючі основні задачі:

характеристика економічного змісту і ролі державного бюджету в
соціально-економічнуму розвитку держави;

показати порядок складання та розгляду державного бюджету України,
специфіку та основні етапи;

визначити особливості затвердження та порядок розгляду державного
бюджету України;

проаналізувати місце бюджетного регулювання у бюджетному процесі;

визначити шляхи удосконалення бюджетного планування в Україні;

систематизувати результати проведеної роботи у висновках курсової
роботи.

Теоретично-методологічна база даної дипломної роботи наступна:
Конституція України, Закон “Про бюджетну систему України”, Закон “Про
Державний бюджет України”, Закон “Про місцеві ради народних депутатів та
місцеве і регіональне самоврядування”, навчальні посібники
В.І.Кравченка, “Державні фінанси України”, О.Д.Василика, “Бюджетна
система України ” С.І.Юрія, Й.М.Бескида.

Інформаційно-аналітична база:вищеперераховані літеретурні і
нормативно-законодавчі джерела, публікації в журналах “Фінанси України”,
“Економіка України”, “Фінанси і статистика”, “Вісник Тернопільської
Академії Народого Господарства”, аналітичні дані про виконання
Горохівськоного районного бюджету.

Науково-пізнавальне і практичне значення проведеного у курсовій роботі
дослідження: проведене дослідження дає зрозуміти, що в Україні бюджетне
планування не здійснюється належним чином. У курсовій роботі подаються
пропозиції науковців щодо удосконалення бюджетного планування в Україні.
Зокрема про заходи щодо забезпечення затвердження і виконання
державного бюджету України. У роботі проведений аналіз виконання

1. Теоретичні засади бюджетного планування в Україні

1.1. Економічний зміст необхідність і значення бюджетного планування

Ринкова економіка за усього розмаіття іі моделей
характеризується соціально-орієнтованим господарством, яке доповнюється
державним регулюванням. Значну роль як у самій структурі ринкових
відносин, так і у механізмі іхнього регулювання з боку держави відіграє
державний бюджет. Він – невід”ємна частка ринкових відносин і водночас є
важливим інструментом реалізації державної політики. Тому важливо
усвідомити природу державного бюджету, особливості його формування та
функціонування, способи використання в інтересах ефективного розвитку
суспільного виробництва.

Державний бюджет як одна з ланок фінансовоі системи України є
економічною категорією і відображає грошові відносини, які виникають між
державою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, установами
всіх форм власності і фізичними особами –з іншого, з приводу утворення
централізованого фонду грошових коштів держави і його використання на
розширене відтворення, підвищення рівня життя і задоволення інших
потреб. Завдяки бюджету відповідно до Конституції України держава
повинна мати можливості зосередити фінансові ресурси на важливих
ділянках економічного та соціального розвитку.

З економічної точки зору бюджетний механізм – це сукупність
певних видів бюджетних відносин, специфічних методів мобілізації та
використання бюджетних коштів. Бюджетний механізм повинен бути реальним
втіленням основ бюджетної політики, відображати певну спрямованість
бюджетних відносин та вирішення економічних і соціальних завдань на
певному етапі розвитку держави.

Бюджетний механізм повинен мати низку важелів, за
допогою яких держава здійснювала б розподільчі і перерозподільчі
функції. За умов переходу до ринку ці важелі повинні бути
систематизовані в якості тих чи інших підсистем бюджетного механізму,
які б включали в себе: розробку законодавчих та інших нормативних
документів, що стосуються бюджету, бюджетного планування, регулювання,
нормування, фінансування, внутрішнього розподілу і перерозподілу
фінансових ресурсів, економічного стимулювання, економічного
санкціонування, бюджетну звітність, бюджетний контроль тощо.

Тому головними завданнями бюджетної політики
України за умов поглиблення ринкових реформ є;

призупинення спаду виробництва;

забезпечення фінансової стабілізації. Для цього треба насамперед
здійснити невідкладені заходи зі зміцнення грошового обігу, як підгрунтя
для успішних економічних реформ. Лише за умов стійкого і добре
організованого грошового обігу можна реалізувати взаємозв”язки між усіма
учасниками та складовими господарського механізму;

стимулювання інвестиційної активності, намагання збільшення частки
фонду, нагромадження в усьому обсязі національного доходу;

зменшення непродуктивних витрат бюджету на державні дотації окремим
галузям матеріального виробництва;

зміцнення доходної частини бюджету за рахунок удосканалення системи
оподаткування і зміцнення контролю за повнотою сплати податків;

створення системи дієвого фінансового контролю за ефективним і
цілеспрямованим використанням державних видатків;

посилення контролю за обсягом державного боргу.

Державний бюджет – це надзвичайно складне і чутливе
соціально-економічне явище, що є головною ланкою фінансової системи
держави. Вона опосередковує понад 70% усіх фінансових відносин і містить
різні фінансові

інституції, за допомогою яких держава здіцснює свою фінансову діяльність
і перерозподіляє значну частку ВВП.

Економічний зміст бюджету і його ланок розкривається в
розподільчих відносинах, які за своєю сутністю дуже різноманітні й
охоплюють усі рівні державного управління.

Діюча в Україні система взаємовідносин господарських
суб”єктів з бюджетом включає податок на доходи, плату за землю, податок
з власників транспортних засобів, вивізне мито, митний доход, плату за
воду, податок на майно, відрахування на геологорозвідувальні роботи. Ці
платежі повною мірою відповідають наведеним раніше вимогам, проте через
недосконалість порядку обчисленняі стягнення не виконують належних
функцій.

Другим важливим напрямом впливу бюджету на економічні
та соціальні процеси в державі є видатки. Вони беруть участь у
формуванні кінцевої величини фондів споживання і нагромадження.
Найзначніші суми бюджетних ресурсів призначені для формування фонду
споживання. В останні роки на ці цілі направляється більше ніж 50% усіх
видатків бюджету. Спостерігається тенденція зростання їх.

Збільшується частка коштів на капітальні вкладення та
інші витрати на розширення виробництва. Вона перевищує 30%, що має
позитивний вплив на темпи і пропозиції економічного розвитку.

Важливою проблемою посилення ролі бюджету в
розподільчих процесах є досягнення оптимальних співвідношень між різними
ланками бюджетної системи. З загальнообов”язкового бюджету фінансується
понад 61,1% усіх витрат. Спостерігається тенденція збільшення частки
місцевих бюджетів у фінансуванні бюджетних витрат, що може позитивно
вплинути на розвиток системи місцевого самоврядування, а врешті-решт —
на використання бюджетних коштів у цілому.

1.2. Завдання, принципи і методи бюджетного планування

На сьогодні, у вирі господарських операцій, з більшості бюджетних
проблем треба приймати єдино правильні самостійні рішення, нести
відповідальність за їхню реалізацію, а це не можливо без компетенції та
професіоналізму.

Діяльність фінансової системи швидко змінюється. Досить
статистичний бюджетний процес є вже нині дуже динамічним.

В Україні останнім часом зроблені вагомі кроки у сфері
правового регламентування бюджетного процесу.

Бюджетний процес – це регламентований законодавством
порядок складання, розгляду, затвердження бюджетів усіх рівнів, їх
виконання та складання і затвердження звітності про виконання бюджетів.

Він визначається Конституцією України, Законом “Про бюджетну систему
України” та іншими законодавчими та нормативними актами.

Від початку складання бюджетів до затвнрдження звітів
про їхнє виконання весь бюджетний процес проходить під контролем
Верховної Ради України та місцевих органів управління, пов”язаних з
бюджетним процесом.

Розрізняють такі етапи бюджетного процесу:

складання проекту бюджету;

розгляд бюджету;

затвердження бюджету;

виконання бюджету;

складання, розгляд і затвердження звіту про виконання бюджету.

У бюджетному процесі значну роль відіграє бюджетне
планування, складання проекту бюджету, його розгляд і затвердження,
оскільки від правильного визначення планових показників бюджету залежить
також і якість його виконання.

Бюджетне планування посідає центральне місце у
фінансовому плануванні, оскільки воно пов”язане з показниками фінансових
планів підприємств, організацій та установ різних форм власності. У
процесі бюджетного планування аналізуються кількісні та якісні
показники окремих галузей економіки, що дає змогу враховувати пропозиції
із зміцнення доходної частини бюджету, забезпечення держави необхідними
обсягом фінансових ресурсів для виконання визначених Конституцією
функцій.

Бюджетне планування тісно пов”язане з економічним і
соціальним плануванням в Україні. Така низка показників бюджету
базується на показниках плану екрномічного та соціального розвитку.
Водночас, окремі його показники також неможливо визначити без показників
бюджету.

У процесі бюджетного планування забезпечуються
неоюхідні фінансові пропорції згідно з планом економічного і соціального
розвитку; визначаються обсяг доходів бюджету та резерви їхнього росту,
обсяг видатків та резерви їхнього скорочення; створюється належна
фінансова база соціального захисту населення; розподіляються доходи і
видатки між окремими ланками бюджетної системи,утворюються державні
матеріальні та бюджетні резерви.

Кожний етап бюджетного процесу має свої особливості,
які характеризуються переліком органів, залучених до нього, та їхніми
функціями забезпечується Кабінетом Міністрів України, а також місцевими
державними адміністраціями. Безпосередню роботу із складання проектів
бюджетів за дорученням органів виконавчої влади виконує Міністерство
фінансів України та його органи на місцях.

Процес складання проектів бюджетів здійснюється в
такій послідовності.

Другий і третій етапи бюджетного процесу (розгляд
і затвердження бюджету) забезпечуються Верховною Радою України,
Верховною Радою АР Крим та місцевими радами. Так, проект державного
бюджету України розглядається на засіданнях комітетів та на сесійних
засіданнях Верховної Ради України і затверджується законом про державний
бюджет України.

Найтривалішим за часом є четвертий етап бюджетного
процесу – виконання бюджету, який охоплює бюджетний рік (з 1 січня по 31
грудня). Організовують виконання бюджету виконання бюджету Кабінет
Міністрів України , Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві
державні адміністрації та виконкоми місцевих рад за допомогою органів
оперативного управління фінансами: Міністерства фінансів україни та його
органів на місцях, органів Державного Казначейства, Державної податкової
адміністрації, Державної контрольно-ревізійної служби України. У
виконанні бюджету беруть участь підприємства, організації та установи
всіх форм власності, а також громадяни, пов”язані з бюджетом за доходами
та видатками.

П”ятий етап бюджетного процесу забезпечують органи
виконавчої влади у процесі складання звіту про виконання бюджету та
органи законодавчої влади і місцевого самоврядування у процесі розгляду
і затвердження звіту про виконання бюджету.

Органи які у відповідності до законодавства бюджетним
повноваженням, тобто правами і обов”язками учасників бюджетного процесу,
здійснюють бюджетний процес.

Такими повноваженнями наділені:

Органи законодавчої та виконавчої влади;

Фінансові і податкові органи;

Органи грошово-кредитного регулювання і органи державного фінансового
контролю;

Головні розпорядники бюджетних засобів і розпорядники бюджетних засобів;

Державні цільові позабюджетні фонди.

2. Бюджетне планування, як складова бюджетного процесу

2.1 Особливості складання бюджету

в умовах демократичних держави

Складання проекту бюджету України організувується Кабінет Міністрів
України згідно з чинним законодавством.

Базовим документом, який є основою проекту державного
бюджету, є бюджетна резолюція про основні напрямки бюджетної політики
на наступний бюджетний рік, яка розробляється Верховною Радою України і
надсилається Президенту України до 15-го червня поточного року. Якщо
Верховна Рада України у встановлений термін не затвердить бюджетну
резолюцію, Президент України має право дати вказівку про розровку
проекту державного бюджету України на свій розсуд.

Правила оформлення проекту закону про державний бюджет
України, якими керується Кабінет Міністрів при розробці даного
документа, затверджується Верхлвною Радою України. При цьому доходи та
видатки бюджету розписуються у проекті закону згідно з підрозділами
бюджетної класифікації, за міністерствами, відомствами та іншими
органами державної виконавчої влади.

Безпосередня робота із складання проекту державного
бюджету України виконується за дорученням Кабінету Міністрів України
Міністерством фінансів, яке на підставі основних прогнозних
макропоказників економічного та соціального розвитку України на плановий
рік і фінансових можливостей держави складає попередній проект зведеного
бюджету України і доводить відповідні прогнозні показники до
міністерств, відомств та інших органів державної виконавчої влади у
двотижневий термін розглядають доведені до них показники щодо проекту
зведеного бюджету та подають Міністерству фінансів України свої
пропозиції з відповідними розрахунками й обгрунтуванням.

Міністерство фінансів України у певний термін
розглядає зазначені пропозиції за участю представників відповідних
міністерств і відомств, інших органів державної виконавчої влади, готує
проекти зведеного та державного бюджетів України і до 15 серпня подає їх
на розгляд до Кабінету Міністрів України. З питань, не узгоджених з
міністерствами і відомствами та іншими органами державної виконавчої
влади, Міністерство фінансів доповідає Кабінету Міністрів окремо.

Кабінет Міністрів України у встановленому
законодавством порядку на своєму засіданні розлядає проект закону про
державний бюджет України, вирішує спірні питання, що виникли у процесі
складання бюджету, ухвалює остаточне рішення щодо проекту закону і подає
його Президенту України.

Президент України розглядає проект закону про державний
бюджет України і у разі згоди з ними виносить його на розгляд до
Верховної рди до 15 вересня для затвердження. Якщо Президент України не
подає у встановлений термін проект закону про державний бюджет України,
Верховна Рада може розглядати питання щодо причин та відповідальності
винних посадових осіб.

У зв”язку з нестачею власних доходів у переважній більшості місцевих
бюджетів при складанні та затвердженні цих бюджетів великого значення у
їх збалансуванні надають бюджетному регулюванню.

2.2. Порядок розгляду та затвердження бюджетів всіх рівнів

Проект закону про державний бюджет України розглядає і затверджується
Верховною Радою в порядку, передбаченому її регламентом.

Поданий Президентом України проект закону підлягає
попередньому розгляду у комітетах Верховної Ради, на підставі чого
оформляються відповідні висновки. Після цього проект розглядається на
пленарному засіданні сесії Верховної Ради, де з докладною доповіддю
виступає міністр фінансів України або особа,яка виконує його обов”язки.

Заслухавши та обговоривши проект державного бюджету
України, сесія Верховної Ради ухвалює закон про державний бюджет
України, в якому затверджує:

граничний розмір дефіциту державного бюджету України та джерела його
покриття;

склад доходів державного бюджету відповідно до бюджетної класифікації;

суми видатків державного бюджету щодо кожного розпорядника коштів
відповідно до бюджетної класифікації;

суми дотацій, субвенції та розміри відрахувань від регулюючих доходів до
бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києа і Севастополя;

розмір оборотної касової готівки державного бюджету України.

До складу державного бюджету України долучаються
доходи та видатки цільових загальнодержавних фондів, які затверджуються
щодо кожного фонду окремо. Поточні видатки цільових загальнодержавних
фондів затверджуються в межах доходів цих фондів. Водночас Верховна Рада
має право скорочувати видатки цільових фондів із спрямуванням вилучених
коштів на фінансування інших статей видатків державного бюджету України.

Згідно з чинним законодавством України заборонено
витрачати кошти Пенсійного фонду України на цілі, не передбачені
Положенням про цей фонд.

Слід відзначити, що закон про державний бюджет України
не може запроваджувати нові, змінювати чи скасовувати існуючі податки,
збори, інші обов”язкові платежі, вносити зміни до чинного законодавства.
У разі необхідності зміни чи доповнення вносять спочатку до відповідних
законів, після чого враховуються у законі про державний бюджет України.

Одночасно із законом про державий бюджет України
Верховна Рада ухвалює постанову про порядок введення в дію цього закону.
Проект зазначеної постанови розробляє і подає до другого читання проекту
закону про державний бюджет України Кабінет Міністрів.

Закон про державний бюджет України та Постанова
Верховної Ради про порядок введення його в дію публікуються впресі.

Якщо Верховною Радою не буде ухвалено закон про
державний бюджет України до 2 грудня року, що передує тому, на який
складено бюджет, Верховна Рада приймає постанову про порядок
фінансування поточних витрат до прийняття закону про державний бюджет
України. Коли Верховна Рада не ухвалить такої постанови до 30 грудня
року, що передує тому, на який складено бюджет, автоматично
продовжується дія закону про державний бюджет України поточного року,
крім показників щодо видатків розвитку.

Якщо Верховна Рада України не затвердила в повному
обсязі видатки на заробітну плату і нарахування на неї, відповідна
штатна чисельність установ, що фінансуються з бюджету, підлягає
скороченню.

Закон про державний бюджет України після його ухвалення
Верховною Радою підписує Голова верховної Ради України направляє його
Президентові.

Президент України протягом 15-ти днів після отримання
закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його
або повертає закон зі своїми зауваженнями і сформульованими пропозиціями
до Верховної Ради України.

У разі, якщо Президент України протягом встановленого
строку не повернув Закон для повторного розгляду, закон про державний
бюджет України вважається схваленим Президентом України і має бути
підписаний та офіційно оприлюднений.

Виконавчі комітети міських, селищних рад на підставі
прогнозу економічного та соціального розвитку міста, селища, села
тапроектів фінансових планів підприємств і господарських організацій,
планів доходів, і видатків бюджетних установ, нормативів відрахувань від
загальнодержавних податків і зборів та інших обов”язкових платежів,
встановлених місцевою радою вищого рівня, складають проекти міських,
селищних та сільських бюджетів і подають їх на розгляд відповідних рад
до 25 грудня поточного року.

Проекти республіканського бюджету Автономної
Респуліки Крим, місцевих бюджетів попередньо розглядаються відповідними
постіними комісіями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та
постійними комісіями місцевих рад.

2.3. Організація виконання бюджетів

та роль фінансових органів

Під виконанням бюджетів слід розуміти забезпечення своєчасного і
повного надходження запланованих доходів у цілому і за кожним джерелом,
а також своєчасного, повного і безперервного фінансування передбачених
бюджетом заходів.

Участь у виконанні бюджетів беруть підприємства,
організації установи усіх форм власності, а також громадяни, які
пов”язані з доходами і видатками бюджетів. Оскільки державний бюджет
України є законом, міністерства, відомства, органи місцевого
самоврядування, органи виконавчої влади, суб”єкти господарювання та
громадяни повинні в обов”язковому порядку виконувати зобов”язання перед
бюджетом.

Чинним законодавством передбачено, що податки, збори та
інші платежі зараховуються повнісю, незалежно від їхнього цільового
призначення.

Усі розташовані на території України суб”єкти
підприємницької діяльності, незалежно від форм власності і
підпорядкування, які сплачують податки, збори та інші обов”язкові
платежі до бюджету, можуть фінансуватися з бюджету та одержувати
дотації, субсидії відповідно до програм економічного та соціального
розвитку.

Виконання державного бюджету України організовує
Кабінет Міністрів України через Міністерство фінансів, органи Державної
податкової адміністрації України, міністерства, відомства та інші органи
державної виконавчої влади, уряд Автономної Республіки Крим, державні
адміністрації, виконавчі комітети місцевих рад.

Державний бюджет України виконується за розписом
доходів і видатків з поквартальним розподілом, що складається
Міністерством фінансів України відповідно до показників цього бюджету.

Видатки з резервного фонду Кабінету Міністрів
України фінансуються на основі постанови Кабінету Міністрів, прийнятої
відповідно до письмового обгрунтованого подання міністерств і відомств
України. Уряд щомісяця подає до Верховної Ради докладні письмові звіти
про витрати з резервного фонду з обгрунтуванням їх необхідності,
економічності та ефективності.

Розгляд та прийняття рішення щодо схвалення цих видатків та
можливого поновлення резервного фонду здійснюється Верховною Радою
України під час найближчого розгляду проекту закону про внесення змін
або доповнень до закону про державний бюджет України чи про його
виконання.

У разі тимчасових касових розривів у процесі виконання
районних, міських , селищних та сільських бюджетів за клопотанням
відповідних органів виконавчої влади з відповідного бюджету вищого рівня
на підставі рішень керівників місцевих фінансових органів вищого рівня
можуть бути надані позички, які повинні бути погашені у встановлені
строки в межах бюджетного року.

В організації виконання бюджету чільне місце відводиться органам
касового виконання бюджету. До цих органі належать установи
Національного банку України, Українського експортно-імпортного банку ,
банку “Україна”, “Укрсоцбанку”, “Промінвестбанку” та інших установ.

До органів касового виконання бюджету належать так звані каси
спеціальних збірників, які приймають доходи бюджету безпосередньо при
наданні послуг.

Загальна сума доходів державного бюджету України за 2004 рік становила
35655,7 млн. грн., що на 15673,5 млн. грн., або на 78,4%, більше за
відповідний показник попереднього року, в тому числі доходи загального
фонду становили 28183,1 млн. грн., спеціального — 7472,6 млн. грн.
Реальні доходи державного бюджету за звітний період збільшилися на
38,9%. При цьому доходи державного бюджету за зіставною структурою до
доходів 1999 року становили 29416,2 млн. грн., що на 9434 млн. грн., або
47,2%, більше за відповідний показник попереднього року. Реальні доходи
за зіставною структурою у 2000 році збільшилися на 14,6%.

Питома вага дохідної частини державного бюджету (без міжбюджетних
трансфертів) у зведеному бюджеті за звітний період становила 70,67%
проти 59,99% у попередньому році.

Рівень виконання доходів державного бюджету за 2004 рік становив 105%
плану на рік проти 83,6% за попередній рік (загальний фонд — 95,5%,
спеціальний — 168,4%), у тому числі податкові надходження — 95,6% плану
на рік проти 88,6% за попередній рік, неподаткові — відповідно 115,8%
проти 55,5% за 2003 рік. Рівень виконання доходів від операцій із
капіталом до державного бюджету за минулий рік становив 199% плану на
рік проти 103,9% за попередній рік, надходжень у цільові фонди —
відповідно 131,4% проти 115,1% у попередньому році. 1

Питома вага податкових надходжень державного бюджету в загальній сумі
доходів за 2004 рік становила 55%, що на 5,4 відсоткового пункту менше
від запланованого показника на рік (у тому числі податок на прибуток
підприємств за звітний період становив 15,8% загальної суми доходів
проти 18% запланованого показника на рік, питома вага податку на додану
вартість становила 26,5% доходів проти відповідно 29,7%, акцизного збору
— 5,9% проти 5,8%). Неподаткові надходження становили 28,7% загальної
суми доходів державного бюджету, що на 2,7 відсоткового пункту перевищує
запланований показник на рік. Питома вага надходжень у цільові фонди
становила 12.2% доходів, що на 2,4 відсоткового пункту перевищує
запланований показник.

Таблиця 4. Доходи державного бюджету України за 2003—2004 роки

(млн. грн.)

Доходи

2003 рік

2004 рік

Доходи за 2004 рік порівняно з 2003 роком,%

Затверджено Верховною Радою України

Виконано

Рівень виконання до плану на рік,%

Питома вага у

ВВП,%

Затверджено Верховною Радою України

Виконано

Рівень виконання до плану на рік,%

Питома вага у ВВП,%

Податкові надходження

15989,3

14 168,3

88,61

11,15

20 513,6

19 620,1

95,64

11,21

138,48

У тому числі

Прибутковий податок із громадян

1 168,9

1 322,9

113.18

1,04

Податок на прибуток підприємств

1 317.3

1 528,3

116,02

1,20

6 093.0

5644,3

92,64

3,23

369,32

Податок на додану вартість

8 302.7

8409,2

101,28

6,61

10 065,8

9437,7

93.76

5.39

112,23

Акцизний збір із вітчизняних товарів

1 364,7

992,9

72,76

0,78

1 581,9

1 647,7

104,16

0,94

165,95

Акцизний збір з імпортних товарів

859,9

210,4

.24,47

0,17

400,0

441,3

110,31

0,25

209,73

Ввізне мито

1 587,8

850,1

53.54

0.67

1 649,2

1 393,2

84.48

0,80

163,89

Інші податки

1 388.0

854,4

61,56

0.67

723.7

1 055.9

145.90

0,60

123,59

Неподаткові надходження

5 132,9

2 850,2

55,53

2.24

8840,3

10 240,2

115,84

5,85

359,28

У тому числі

Надходження коштів від приватизації державного майна

675,0

694,0

102.81

0,55

2 575,2

2 075,3

80,59

1,19

299,05

Державне мито

298,8

169,0

56,54

0,13

179.1

180,9

100.98

0.10

107,05

Надходження частини виручки від реалізації газу, що отримується як плата
за транзит природного газу через територію України

1 616.3

136.8

8,47

0,11

1 005,4

235,5

23,43

0,13

172,13

Відрахування від надходжень за транспортування нафти магістральними
нафтопроводами

200,0

144,3

72,16

0,11

230,0

239,9

104,31

0,14

166,25

Відрахування від плати за транспортування аміаку через територію України
аміакопроводами

10,0

11.0

110,32

0,01

12,5

43,4

347.67

0.02

393.92

Інші неподаткові надходження

2 332,8

1 695.1

72,66

1,33

4 838,1

7 465.2

154,30

4.27

440,39

Доходи від операцій із капіталом

412,6

428,7

103,91

0,34

23,0

45,8

198,96

0,03

10,67

Цільові фонди

1 978,3

2 276,1

115,05

1,79

3 295,6

4 330,5

131,40

2.47

190,26

У тому числі

Збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення

400,0

283,0

70.75

0,22

157,9

136,7

86,57

0,08

48,30

Збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття до
Державного фонду сприяння зайнятості населення

554,0

550,8

99,42

0,43

596.8

731.5

122.58

0.42

132,81

Збір до Державного інноваційного фонду

739,9

1 066.4

144,13

0,84

1 182.9

1 671.1

141,27

0,95

156.71

Відрахування та збір на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання
автомобільних доріг загального користування •

231,3

266.1

115.05

0,21

173,4

0,10

65,16

Інші фонди

53,1

109,8

206.76

0,09

1 358,0

1 617,8

119.13

0,92

1473,51

Разом доходів

23 513,0

19 724,0

83,89

15,52

32 672,4

34 236,7

104,79

19,56

173,58

Офіційні трансферти

382,2

258,2

67.56

0,20

1 274,1

1 419,0

111.37

0,81

549,54

Усього доходів

23 895,3

19 982,2

83,62

15,72

33 946,5

35 655,7

105,04

20,37

178,44

Надходження від податку на прибуток підприємств за 2004 рік становили
92,6% плану на рік, недовиконання становить 448,7 млн. грн.

Значними боржниками перед державним бюджетом залишаються підприємства
НАК «Нафтогаз України» (39,2% усієї недоїмки із податку на прибуток).

Низький рівень виконання річного плану із податку на прибуток в окремих
областях (Рівненська — 22%, Хмельницька — 60,2, Чернівецька — 65,
Харківська — 66,6, Івано-Франківська і Закарпатська — 77, Черкаська —
77,8, Миколаївська і Луганська — 80,1%) негативно вплинув на загальний
рівень наповнення державного бюджету.

Міністерством фінансів був поданий до Кабінету Міністрів України
законопроект «Про внесення змін та доповнень до деяких Законів України»,
нормами якого передбачено внесення змін до Законів України «Про
господарські товариства» та «Про цінні папери і фондову біржу» в частині
встановлення граничного строку скликання загальних зборів із питання
розподілу чистого прибутку за річними результатами діяльності
акціонерного товариства, включаючи його дочірні підприємства, до 1
травня року, що йде за звітним, із розрахунку не менш як 25%, та строку
виплати дивідендів у 30-денний термін після проведення загальних зборів.

Річний план надходжень із рентної плати за природний газ, що
видобувається в Україні, за минулий рік виконаний на 75%,
недонадходження становить 44,6 млн. грн., що значною мірою зумовлено
зниженням видобутку природного газу та незадовільним рівнем сплати
споживачами природного газу платежів банківськими коштами (із загального
рівня сплати — 76,7% банківськими коштами — лише 49,2%).

Фактичні надходження від приватизації державного майна до загального
фонду державного бюджету за минулий рік становили 80,6% річного плану,
недонадходження становить 500 млн. грн.

За повідомленням Фонду державного майна, найважливішими причинами
невиконання графіка надходження коштів є:

— призупинення конкурсів із продажу пакетів акцій 7 інвестиційне
привабливих підприємств (ВАТ «Металургійний комбінат «Азовсталь», ВАТ
«Турбоатом», інш.);

— недостатні темпи проведення підготовчої роботи до конкурсів із продажу
енергокомпаній;

— значна кількість оголошених конкурсів не викликала зацікавленості у
покупців через незадовільний фінансовий стан підприємств, пакети акцій
яких були виставлені на конкурс.

Виконання надходжень митних зборів за звітний період становило 91,5%
плану на рік, недонадходження становить 33 млн. грн. Зазначене
пояснюється тим, що до прийняття Закону України «Про Державний бюджет
України на 2000 рік» нараховані за січень — лютий митні збори до бюджету
не надійшли, а згідно з чинним на той час законодавством
використовувалися на розвиток системи митних органів.

Виконання надходжень частини виручки від реалізації на аукціонах газу,
що отримується як плата за транзит природного газу через територію
України, за минулий рік становило 23,4% річних призначень,
недонадходження становить 770 млн. грн.

Основними причинами незадовільного рівня виконання плану надходжень із
цього платежу є нинішні схеми розрахунків, які обмежують стовідсоткове
надходження коштів до бюджету (вексельні розрахунки у системі НАК
«Нафтогаз України», що проводилися в галузі у І півріччі), та
незадовільна організація роботи НАК «Нафтогаз України» щодо забезпечення
сплати цього платежу.

Виконання надходжень збору до Фонду для здійснення заходів щодо
ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту
населення за минулий рік становило 86,6% річного плану, недонадходження
– 21,2 млн. грн. Такий стан надходжень зумовлений суттєвими обсягами
заборгованості із заробітної плати і неплатежами між суб’єктами
господарювання, які є платниками збору.

Видатки державного бюджету України за 2004 рік порівняно з 2003 роком
збільшилися на 12790,7 млн. грн., або на 58,3%, і становили 34738,2 млн.
грн., у тому числі загальний фонд — 27896,9 млн. грн., спеціальний фонд
— 6841,3 млн. грн.

Питома вага видаткової частини державного бюджету (без міжбюджетних
трансфертів) у зведеному бюджеті України збільшилася з 54,58% за 2003
рік до 64,13% за 2004 рік.

Видатки державного бюджету України на промисловість та енергетику за
звітний період збільшилися порівняно з 2003 роком на 514,6 млн. грн.,
або на 29,3%; і становили 2269,6 млн. грн. Рівень виконання цих видатків
до річного плану збільшився порівняно з 2003 роком із 83,4 до 99,6%, а
рівень виконання цих видатків до річного плану по загальному фонду
становив 99,7%.

Видатки державного бюджету на паливно-енергетичний комплекс виконані на
100% річного плану, в тому числі видатки на державну підтримку
вугледобувних підприємств і видатки, пов’язані з реструктуризацією
вугільної промисловості.

Таблиця 6. Видатки державного бюджету України за 2003—2004 роки

(млн. грн.)

Видатки

2003 рік

2004 рік

Видатки за 2004 Рік порівняно з 2003 роком,%

Річний план

Виконано

Рівень виконання до річного плану,%

Питома вага у

ввп, %

Річний план з урахуванням змін

Виконано (загальний і спеціальний фонд разом)

Рівень виконання до річного плану,%

Питома вага у

ввп,%

Річний план видатків загального фонду

Виконання загального фонду

Рівень виконання загального фонду до річного плану,%

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

Державне управління

1063,7

992,7

93,33

0,78

2470,5

2571,5

104.08

1,47

2 026.9

1983,7

97,86

259,03

Судова влада

132.0

98,2

74,37

0,08

195,2

199.0

101.98

0,11

195,2

191,8

98.26

202,76

Міжнародна діяльність

549,5

253,5

46,14

0,20

721,1

639,7

88,71

0.37

701,1

607,8

86.69

252,29

Фундаментальні дослідження та сприяння науково-технічному прогресу

511.2

288,3

56,40

0.23

638,5

701,8

109.91

0,40

515,4

494.3

95.91

243,38

Національна оборона

1700.3

1549,5

91,13

1,22

2406.1

2290,7

95.20

1,31

1 496,7

1495.8

99.94

147,83

Правоохоронна діяльність і гарантування безпеки держави

1638,4

1500,0

91.55

1,18

2525,4

2534,5

100.36

1.45

1 795,3

1794,9

99,98

168,97

Освіта

1480,9

1248,9

84,34

0.98

2910,2

2697,0

92,68

1,54

1 508,4

1467,3

97,27

215,95

Охорона здоров’я

580,6

359,0

61,84

0,28

779,7

710,3

91.10

0,41

599,3

562,9

93,92

197,82

Соціальний захист і соціальне забезпечення

2210,5

1980,7

89,61

1,56

3771,4

3669,9

97,31

2,10

3 771,4

3646,8

96,69

185.28

Житлово-комунальне господарство

23.9

10,9

45,58

0.009

2,3

2,4

108.33

0.001

2.3

2,3

100,00

22,51

Культура і мистецтво

164,0

58.7

35,81

0,05

150,6

132.8

88.23

0.08

143.3

125,5

87,58

226,22

Засоби масової інформації

151.0

113.0

74,86

0,09

157,0

154,7

98.54

0,09

131,9

128.3

97,30

136.89

Фізична культура і спорт

81,7

71,7

87,74

0,06

113,6

110,3

97,06

0,06

112,2

107,6

95,93

153,84

Промисловість і енергетика

2105,7

1755.0

83,35

1,38

2279,1

2269,6

99.58

1,30

1 977,0

1970.7

99.68

129,32

Паливно-енергетичний комплекс

Ї596.0

1536.0

96,24

1,21

1913.0

1912,9

100.00

1.09

1913.0

1912,9

700.00

124,54

Будівництво

1132,5

836.8

73,89

0,66

439,0

370,5

84.41

0,212

439,0

362,3

82.52

44,28

Сільське, лісове господарство. рибальство і мисливство

375,7

320,4

85,27

0,25

635,0

528,9

83.29

0.30

478,5

390,7

81.65

165,08

Транспорт, дорожнє господарство, зв’язок, телекомунікації та інформатика

275,0

289,9

105,42

0,23

730,8

640,7

87,66

0.37

526,4

613.8

116.61

221,00

Інші послуги, пов’язані з економічною діяльністю

146.0

82,5

56,53

0,06

471,7

414,1

87,78

0,24

454,3

397,0

87,38

501.69

Заходи, пов’язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та
соціальним захистом населення

1746,8

1445,5

82,75

1,14

1812.9

1810.6

99,87

1.03

1 812,7

1809,6

99.83

125,26

2

3

4

5

в

7

8

9

10

11

12

13

Охорона навколишнього природного середовища

85.4

54,0

63,26

0,04

119,0

119,2

100,19

0,07

97.4

95,3

97,84

220,62

Попередження і ліквідація надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного
лиха

91.8

75,5

82,29

0.06

121,8

111.4

91.44

0.06

108,3

106,7

98,53

147,52

Поповнення державних запасів та резервів

416,8

397,8

95,46

0.31

28.7

414.8

1447,71

0,24

16,0

15,3

95.85

104,27

Обслуговування державного-боргу

3545,1

3087,3

87.09

2,43

5861,4

4568.8

77,95

2,61

5 861,4

4568,8

77,95

147.99

Обслуговування внутрішнього державного боргу

7536,0

1250.7

81.43

0,98

1854.0

1661,4

89,6»

0,95

7854,0

1661,4

89,67

732,83

Обслуговування зовнішнього державного боргу

2009,1

1836,6-

91.41

1.44

4007,4

2907,5

72,55

1,66

4007,4

2907.5

72.55

758.37

Цільові фонди

794,5

845.9

106,47

0,67

2093,1

2114,5

101,02

1,21

5,6

249.98

Інші видатки

1706,1

1264.4

74,11

0,99

638,1

493,9

77.40

0,28

638,1

490,7

76,90

39.06

у т.ч. Резервний фонд Кабінету Міністрів

300,0

292.0

97.33

0,23

240,0

237,3

98,89

0,14

240,0

236,5

98,56

87,29

РАЗОМ ВИДАТКІВ

22709,0

19005,1

83,69

14,95

32072,2

30322,7

94,55

17,33

25408,6

23481,4

92,42

159,55

Міжбюджетні трансферти

2426.3

2942.3

121,27

2,31

4099,4

4415,5

107,71

2.52

4099,4

4415.5

107,71

150.07

у т.ч. дотації місцевим бюджетам

2045,1

2029,2

99.22

7,60

3993,2

4123.3

103.26

2,3о

39913,2

4723,3

703.26

203,20

УСЬОГО ВИДАТКІВ

25135,3

21947.5

87,32

17,26

36171,6

34738.2

96,04

19,85

29508,0

27896.9

94,54

158,28

Дефіцит

1240,0

1965,3

158,49

1,55

0,0

-917,5

-0,52

Внутрішнє фінансування

610,0

2047.0

335,57

1,61

1501,7

0,86

Зовнішнє фінансування

630,0

—81,7

-12,97

-0,06

—584.2

-0.33

Значне збільшення питомої ваги видатків у загальній сумі видатків
порівняно з 2003 роком відбувається за такими статтями: дотації місцевим
бюджетам — на 2,62 відсоткового пункту; цільові фонди — на 2,23
відсоткового пункту; освіта — на 2,07 відсоткового пункту; державне
управління — на 2,88 відсоткового пункту; соціальний захист і соціальне
забезпечення — на 1,54 відсоткового пункту.

Структура видатків державного бюджету України за 2004 рік1

Серед захищених статей видатків загального фонду державного бюджету
України на 2000 рік за економічною структурою вище від загального рівня
виконання загального фонду державного бюджету до річного плану здійснено
видатки на:

— поточні трансферти органам державного управління інших рівнів —
105,8%;

— оплата праці бюджетників — 99,8%;

— забезпечення продуктами харчування — 98,8%;

— нарахування на заробітну плату — 98,7%;

— поточні трансферти населенню — 97,4%.

2.4. Місце бюджетного регулювання в бюджетному процесі

У зв’язку з нестачею власних доходів у переважній більшості місцевих
бюджетів при складанні та затвердженні цих бюджетів великого значення у
їх збалансуванні надають бюджетному регулюванню.

Бюджетне регулювання — це система передачі частки коштів вищих бюджетів
для збалансування нижчих бюджетів. Воно відбиває економічні відносини,
пов’язані з територіальним розподілом та перерозподілом національного
доходу для забезпечення необхідними коштами потреб
соціально-економічного розвитку та соціального захисту населення
відповідних адміністративно-територіальних одиниць.

Сьогодні у практиці бюджетного планування використовуються три
основні форми регулювання:

система процентних відрахувань нижчим бюджетам;

дотації;

субвенції.

Іншою формою бюджетного регулювання є дотація, що є наданням
прямої грошової допомоги нижчим бюджетам за рахунок коштів вищих
бюджетів. Дотація надається, як правило, у разі, коли виділених
відрахувань недостатньо для повного збалансування нижчих бюджетів.
Негативна ознака дотації проявляється у тому, що зменшується
зацікавленість органів, які отримують дотацію у мобілізації доходів

Як третю форму бюджетного регулювання держава використовує
субвенцію. Під субвенцією розуміють надання допомоги нижчим бюджетам, на
заздалегідь передбачені цілі. Субвенція надається на компенсацію
недоотриманих доходів у зв’язку з нерівномірністю їхнього розподілу між
регіонами за умов діючої економічної системи, а також на фінансування
заходів, пов’язаних із вирівнюванням соціального розвитку територій.

3. Удосконалення системи бюджетного планування

в період становлення ринкової економіки

За роки незалежності багато зроблено для вдосконалення та
зміцнення державних фінансів України. Зокрема, Закон про бюджетну
систему можна без перебільшення вважати одним з найпрогресивніших
державних актів. Він закріпив основні засади організації державних
фінансів, підвалинами яких є система бюджетів держави, дав визначення
поняття бюджету в цілому і ланкам зведеного бюджету зокрема, чітко
окреслив призначення і роль кожної з них. У ньому визначено перелік прав
і обов’язків різних гілок влади щодо бюджету, послідовність бюджетного
процесу, перелік доходів і витрат кожного з бюджетів, встановлено
бюджетний устрій та повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради
Автономної Республіки Крим, органів державної виконавчої влади, місцевих
Рад та їх виконавчих органів у бюджетному процесі в умовах незалежності
нашої країни.

Проілюструємо процес вирівнювання, що здійснюється сьогодні в країні
відповідно до чинного законодавства, на прикладі місцевих бюджетів
Львівщини. По-перше, у складі доходів місцевих бюджетів області
надходження власних і закріплених податків та неподаткових платежів
займають лише 6-12 відсотків. При чому за останні роки намітилася
тенденція до зниження їх питомої ваги. Якщо у 1997 році вона досягла
12,3-відсотки, то у 1999 році становила лише 7,7 відсотка. Відповідно
зросла кількість дотаційних бюджетів міст і районів. У -1996 році їх
нараховувалось 17 із наявних 27 або 62,9 відсотка, а в 1999 році вже 20
або 74 відсотки. Для прикладу, в інших країнах Європи частка
закріплених доходів місцевих бюджетів становить в сукупності від 50 до
80 відсотків.1

Підсумовуючи, можна відмітити, що до сьогодні все ще діють форми і
методи бюджетного регулювання, успадковані Україною з часів існування
колишнього СРСР, які не є достатньо ефективними, оскільки регіональні і
місцеві бюджети все ще мають обмежену самостійність, повністю залежать
від щорічних рішень Верховної Ради та Уряду, які розподіляють і
перерозподіляють більшість мобілізованих у державі доходів. Безумовно
такий підхід не може сприяти розвитку ініціативи органів місцевого
самоврядування в пошуках додаткових фінансових ресурсів, хоча відомо, що
валовий внутрішній продукт держави, в основному, створюється на місцях —
у містах і районах.

Мабуть, доцільно було б виробити такий порядок формування місцевих
бюд.жетів, який би максимально реалізував можливості їх впливу на
економіку регіону, стимулював органи державної влади на місцях та органи
місцевого самоврядування розширювати власну доходну базу, розвивати
інвестиційну активність, структурно перебудовувати економіку регіонів
відповідно до вимог ринкових відносин.

Домогтись цього можна різними шляхами. Але на нашу думку, тут пе
обійтись без запровадження принципу стабільності, єдиних нормативів та
розширення. самостійності бюджетів усіх рівнів.

Поліпшенню роботи з виконання бюджету, підвищенню реальності формування
програм соціально-економічного розвитку регіону на перспективу сприяло
встановлення розмірів відрахувань від загальнодержавних податків і
податкових платежів для збалансування бюджетів самоврядування на
довготривалий період, тобто на 3-5 років. Визначення для вирівнювання
фінансово-економічних можливостей розмірів дотацій місцевим бюджетам, що
надаються з державного бюджету на довгостроковій основі з врахуванням
гарантованого рівня витрат на соціально-економічннй розвиток
адміністративно-територіальних утворень, дозволило б досягти
справедливого збалансування бюджетів самоврядування, розширити їх
самостійність.

Cлід забезпечити більш ефективне використання інституту місцевих
податків і зборів. Місцеві податки і збори в Україні запроваджені
Декретом Кабінету Міністерства України «Про місцеві податки і збори» від
20 травня 1993 року. Декрет встановив 17 місцевих податків і зборів.
Верховна Рада України Законом про доповнення Декрету Кабінету Міністрів
України від 17 червня 1993 року додатково запровадила ще один місцевий
податок. А Законом України про внесення змін і доповнень до Закону
України «Про систему оподаткування» від 2 лютого 1994 року встановлено
16 місцевих податків і зборів. Крім того, Законом України від 17 вересня
1999 року дозволено запроваджувати місцевий збір за право використання
суб’єктами підприємницької діяльності приміщень, пов’язаних із Їх
.діяльністю, у центральній частині населеного пункту і будинках, що є
.пам’ятниками історії та культури.

В Україні слід розробити і прийняти новий Закон про місцеві податки і
збори. Треба розширити їх перелік і повноваження органів місцевого
самоврядування щодо запровадження місцевих податків.

Разом з тим, немає .сумніву, що досягти при цьому позитивних результатів
дозволить лише вдосконалена податкова система, забезпечення стабільного
і оптимального оподаткування. Лише з вирішенням цих питань можна буде
розраховувати на підвищення ролі бюджетної системи України у створенні
фінансового середовища, що в свою чергу сприятиме прискоренню розвитку
ринкових відносин, забезпеченню макроекопомічної рівноваги.

Зараз у Верховній Раді розглядається проект Бюджетного кодексу України.
В ньому передбачається вирішення окремих проблем. Зокрема, приведено у
відповідність із статтею 143 порядок формування обласних і районних
бюджетів. В проекті кодексу зазначено, що доходи обласного та районного
бюджетів формуються за рахунок:

— трансфертів з державного бюджету;

— коштів, що передаються з бюджетів самоврядування інших рівнів для
виконання спільних соціально-економічних і культурних програм по
об’єктах, що спільно використовуються, а також коштів, що передаються
для утримання ради;

— коштів для реалізації об’єктів власності;

— благодійних внесків та пожертвувань.

Таким чином, обласні і районні бюджети позбавляються власних джерел
доходів, тобто закріплених за ними платників податків і зборів, повністю
залежатимуть від державного бюджету та бюджетів самоврядування нижчого
рівня, від їх доходної бази.

Слід розробити правовий механізм та основні принципи міжбюджетних
відносин. В першу чергу, мова йде про законодавче врегулювання політики
вирівнювання фінансово-економічних можливостей «бідних» і «багатих»
територій. Таке вирівнювання має місце у всіх країнах, але здійснюється
воно, як правило, на основі певних принципів і процедур. В Україні це
питання розв’язується на основі суб’єктивних двосторонніх домовленостей
центру і територій.

Нагальна проблема, яку слід розв’язати в цьому контексті — встановлення
законодавчого порядку і використання дотацій, субсидій і субвенцій
наданих, із державного бюджету місцевим бюджетам України. Мають бути
також визначені критерії, на основі яких та чи інша територія може
порушувати клопотання про надання їй дотацій, субсидій і субвенцій із
Державного бюджету України. Основою розробки таких критеріїв має стати
баланс фінансових ресурсів території, наступні податкові надходження на
душу населення відповідної адміністративо-теритоіальгюї одиниці.

Крім того, доцільно у складі Державного бюджету України утворити фонд
субсидій і субвенцій. Формування такого фонду може здійснюватися на
основі спеціальних обов’язкових відрахувань з місцевих бюджетів.

Висновки

В умовах складних економічних перетворень змін зазнали всі сфери
життєдіяльності суспільства, всі галузі та види діяльності . Сьогодні
держава не може в повній мірі забезпечити виконання своїх функцій.
Однією з них є проблема бюджетного планування.

В результаті проведеного дослідження слід відзначити, що бюджет у
системі планів посідає центральне місце. Це зумовлюється тим, що бюджет,
будучи центральною ланкою фінансової системи, повинен забезпечувати усі
розподільчі процеси в Україні. Тобто бюджет як основний фінансовий план
повинен забезпечувати мобілізацію грошових коштів держави, здійснювати
їхній розподіл за основними напрямками на відповідні цілі згідно з
соціально-економічною політикою держави.

Слід відзначити, що у зв”язку з нестачею власних доходів у переважній
більшості бюджетів при складанні та затвердженні цих бюджетів великого
значення у їх збалансуванні надають бюджетному регулюванню. Адже, саме
воно відбиває економічні відносини пов”язані з територіальним розподілом
та перерозподілом національного доходу для забезпечення необхідними
коштами розвитку та соціального захисту населення відповідних
адміністративно-територіальних одиниць.

Сьогодні в процесі державного регулювання важливо правильно і
оптимально обрати форми, визначити джерела та обсяги коштів, які
спрямовуватимуться для збалансування бюджету.

Говорячи про виконання державного бюджету України за видатками, важливо
зазначити, що прозорого виконання немає.

А все тому, що на сьогодні його можна забезпечити лише за умови
застосування схеми фінансування видатків через Головне управління
державного казначейства та територіальні органи державного казначейства.
Тому що якщо ми прагнемо побудувати дійсно прозору систему виконання
державного бюджету, всі розпорядники державних коштів повинні перебувати
в рівних умовах. Бо через хронічний дефіцит бюджетних коштів кожна
копійка державного бюджету повинна витрачатися виважено, законно та
розумно.

З метою покращення бюджетного контролю, доцільно було б, на мою думку,
для подальшого зміцнення і вдосконалення його роботи, посилити роль
держави в цілому, розв”язати ряд законодавчих і організаційних проблем.

Зокрема, рішення Конституційного суду України, яким було обмежено
повноваження Рахункової палати, завдає шкоди розвитку у цілому системі
державного контролю.

У цьому зв”язку логічним і вкрай необхідним було б внесення змін до
відповідної статті Конституції України (ст.98) і відновлення функцій
контролю за формуванням дохідної частини державного бюджету, без чого не
може бути забезпечений дійовий ефективний контроль за бюджетним процесом
у цілому. Це буде відповідати також міжнародним правовим нормам
діяльності вищих органів аудиту і фінансового контролю.

Доцільно також визнати чинним статус Рахункової палати як органу
Верховної Ради, що здійснює парламентський вищий державний контроль.

Крім того, необхідно вдосконалити структуру Рахункової палати,
передбачивши стаорення її територіальних підрозділів для здійснення
контролю за витрачанням коштів державного бюджету на рівні місцевих
органів влади, а також наділити правами застосування адміністративних
заходів впливу до порушників.

Список використаної літератури

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червня 1996 року. – К.: Преса України, 1997.

Бюджетний кодекс України. – К.: “АрТек”, 2001.

Наказ Міністерства фінансів України від 27 грудня 2001 р. № 604 про
затвердження бюджетноъ класифікації.

Наказ Міністерства фінансів України «Про упорядкування розпорядників
коштів державного бюджету» від 13 березня 2000 р. № 47 зі змінами і
доповненнями.

Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Державні фінанси. – К., 2002.

Бескид Й.М. Теоретичні підвалини дослідження суті державного бюджету. //
Фінанси України. – 1998. — №1.

Галушко О.С. Формування державного та місцевих бюджетів в умовах
трансформації економіки. // Фінанси України.-2001.-№5.

Дєєва Н.М. Стабільність і ефективність бюджетного процесу. // Фінанси
україни.-2001.-№5.

Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д’яконова І.І. Бюджет і фінансова політика
України. – К.: Наукова думка, 1997.

Кравченко В.І. Державні фінанси України: Навчальний посібник. – К.: Т-во
“Знання”, КОО, 2001.

Кулик В.В., Кулик А.В. Бюджет як інструмент розвитку внутрішнього ринку.
// Фінанси України.-2001.-№7.

Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави. – К.: НІОС, 2001.

Пасічник Ю.В. Бюджетна система: Навчальний посібник. – Черкаси:
Відлуння. – 2002.

Розпутенко І. Управління державними видатками в перехідних економіках. –
К.: Основи, 2000.

Юрій С.І. Бюджетна система України.: навчальний посібник. – К.: НІОС,
2000.

1 Фінанси України 2004 №6 ст.47 Чугунов І.Я. Ссмошкіна О.Д . Основні
підсумки виконання бюджету у 2003 році

1 Фінанси України 2004 №6 ст.56 Чугунов І.Я. Ссмошкіна О.Д . Основні
підсумки виконання бюджету у 2000 році

Кульчинський Мирослав Іванович “Проблеми та шляхи удосконалення
бюджетної системи” ст.18

Кульчинський Мирослав Іванович “Проблеми та шляхи удосконалення
бюджетної системи” ст.14-21

PAGE

PAGE

PAGE

Похожие записи