КУРСОВА РОБОТА

на тему:

“Бізнес і бухгалтерський облік”

ПЛАН

ВСТУП

1. ЗАВДАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

2. ПОНЯТТЯ СИСТЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

ТА ЇЇ СКЛАДОВІ

3. ПОНЯТТЯ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В БІЗНЕСІ

3.1. Загальне поняття організації

3.2. Поняття організації бухгалтерського обліку

3.3. Складові організації бухгалтерського обліку

3.4. Нормативне регулювання бухгалтерського обліку

3.5. Поняття стандартів бухгалтерського обліку

4. ПОНЯТТЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ В БІЗНЕСІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Бухгалтерський облік — це спосіб документального спостереження,
відображення й контролю за господарською і фінансовою діяльністю
виробників і господарників (підприємств, організацій, орендних, спільних
підприємств, акціонерних товариств тощо), а також система збирання,
вимірювання, обробки, інтерпретації та передачі інформації про
господарську діяльність підприємства, установи, організації внутрішнім
та зовнішнім користувачам для прийняття оптимальних рішень. Облік
ведеться у вартісному, натуральному та трудовому вимірниках.

Він ґрунтується на суворому дотриманні документації та здійснюється на
основі державних правових актів, тобто на основі правових чинників, що
передбачає виникнення виробничих госпрозрахункових підрозділів (цех,
бригада, ланка, виробник), малих підприємств.

Побудова бухгалтерського обліку в будь-якому бізнесі залежить від
розвитку всіх чинників, що зумовлюють його суть. Так, застосування ПЕОМ
дає можливість одному працівникові оперувати нормативною, технологічною,
обліковою, правовою інформацією, що підносить інтегрованість
бухгалтерського обліку в системі управління на вищий рівень, породжуючи
нову якість обліку й нові чинники його побудови.

Бухгалтерський облік — це процес виявлення, вимірювання, реєстрації,
накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про
діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для
прийняття рішень.

На відміну від інших видів обліку бухгалтерський облік забезпечує
суцільну реєстрацію всіх господарських операцій на підставі документів,
первинного обліку.

Бухгалтерський облік базується на документуванні всіх господарських
процесів і проведенні періодичних інвентаризацій, забезпечує виявлення
та мобілізацію резервів підприємства з метою зниження собівартості
продукції (робіт, послуг).

Основними умовами правильної організації бухгалтерського обліку є
використання найбільш раціональних форм і методів обліку, підвищення
його технічного озброєння.

Невід’ємною складовою розвитку ринкових відносин в Україні є адекватне
відображення (облік) господарської діяльності суб’єктів господарювання.
Його зміст і завдання обумовлені способом виробництва, рівнем розвитку
продуктивних сил та станом виробничих відносин.

Господарська діяльність кожного виробничо-комерційного підприємства
базується на найбільш раціональному використанні матеріальних і грошових
ресурсів, а також робочого часу у процесі виробництва.

Головне завдання кожного підприємства — випуск продукції, торгівля
товарами високої якості з найменшими витратами. Тому основним завданням
бухгалтерського обліку є: виявлення обсягу випущеної з виробництва
продукції, придбаних товарів, їх реалізації, виявлення фактичних витрат
з виготовлення продукції чи придбання товарів, аналіз і контроль за
собівартістю виробленої продукції та її зниженням, визначення кінцевих
результатів діяльності підприємства.

Бухгалтерський облік у будь-якій сфері бізнесу є одним з найважливіших
джерел економічної інформації, засобом контролю за роботою підприємства
(фірми) і знаряддям охорони власності.

Дані поточного бухгалтерського обліку (облікові документи, записи)
потрібні насамперед працівникам самих підприємств у їхній повсякденній
роботі; також вони є основою для складання фінансової звітності
підприємств.

В даній курсовій роботі будуть розглянуті особливості бухгалтерського
огляду в бізнесі.

1. ЗАВДАННЯ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

Бухгалтерський облік — це вид діяльності людей, що має свій
технологічний процес, який охоплює початковий бухгалтерський баланс,
процес документування фактів господарської діяльності та їхнє подвійне
відображення в системі рахунків з подальшим узагальненням під час
складання заключного бухгалтерського балансу.

Сучасний підхід до характеристики бухгалтерського обліку має дві
характерні риси:

а) необхідність обліку для інформаційного забезпечення управлінських
рішень;

б) системний підхід до розуміння поняття обліку.

В історії бухгалтерського обліку, як науки, не одразу прийшли до такого
розуміння. Так, фундатор бухгалтерського обліку Л. Пачолі стверджував,
що мета обліку — це «…ведення своїх справ у належному порядку і як
належить, щоб можна було без затримки отримати будь-які свідчення як
відносно боргів, так і вимог». Таким чином, уже в першій бухгалтерській
праці підкреслювалося, що облік ведеться з метою оперативного виявлення
величини боргів та вимог (юридична природа обліку) і належного стану
своїх справ (економічна природа обліку). Отже, з перших кроків виникає
дві взаємопов’язані мети.

Один з відомих італійських вчених XVII ст. в галузі бухгалтерського
обліку Бастіано Вентурі (1655) дав трактування обліку як галузі
адміністративного права й описав предмет бухгалтерського обліку як
практичну реалізацію адміністративних функцій будь-якого підприємств.
Починаючи саме з праці Б. Вентурі, на перше місце висувається мета
обліку, пов’язана з управлінням господарськими процесами.

Найбільш яскраво розуміння бухгалтерського обліку, як знаряддя
управління підприємством, проявилося в американській обліковій думці.
Арман Лабар (1951) підкреслював, що в США мета бухгалтерії — надання
даних для управління підприємством тепер і в майбутньому, тобто
промисловий облік з цієї позиції трактується як інструмент управління, а
не як засіб реєстрації фактів господарського життя. Адміністративні
служби мають спиратися на дані бухгалтерського обліку, без цього вони не
можуть управляти. Проф. К.Н.Нарібаєв також зазначав, що в США облік
розглядається як метод збору та реєстрації даних про економічні події і
вироблення інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень.

Взагалі, скільки існує бухгалтерський облік, стільки не припиняються
суперечки щодо його сутності, завдань та кінцевої мети Так, проф. B.C.
Рожнов вважав бухгалтерський облік окремою функцією управління. На такій
же позиції стояв і відомий спеціаліст з організації обліку проф. О.М.
Кашаєв, який виділяв облік як одну з функцій управління разом з такими
загальними функціями, як планування, організація, регулювання, контроль.
Облік при цьому органічно пов’язаний з усіма основними функціями
управління шляхом взаємного обміну відповідною інформацією. Без
використання даних обліку неможлива реалізація інших функцій управління,
оскільки на їхній підставі приймають управлінські рішення.

До визначення завдань обліку є ще один підхід, який відрізняється досить
широким розумінням бухгалтерського обліку як системи, що надає
інформацію не лише для управлінських, а й для інших рішень, зокрема
інвестиційних, усім зацікавленим користувачам. До числа користувачів
облікової інформації передусім належать такі (див. рис. 1).

У Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення
бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності в Україні,
дається таке визначення: «Бухгалтерський облік — процес виявлення,
вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та
передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім
користувачам для прийняття рішень». У цьому самому законі метою ведення
бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності вважається
«…надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та
неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності
та рух грошових коштів підприємства». Це узгоджується з визначенням, яке
надала бухгалтерському обліку у 1978 р. американська асоціація
бухгалтерів (American Accounting Association —АЛА): «Бухгалтерський
облік має відображати господарську діяльність підприємства, допускаючи
мінімальні відхилення від реального стану справ. Форма відображення має
бути зрозумілою кожному користувачу». У даному разі йде мова про
відображення господарської діяльності в цілому, а не її складових —
фактів господарського життя.

Рис.1. Користувачі облікової інформації

2. ПОНЯТТЯ СИСТЕМИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

ТА ЇЇ СКЛАДОВІ

Для того щоб з’ясувати, які елементи входять у систему бухгалтерського
обліку, передовсім, слід з’ясувати загальне поняття системи, яке
відіграє дуже важливу роль у науці.

Система — ціле, яке складається з частин. Це поняття в літературі
вживається в різних значеннях. У науковому розумінні система — це
сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих елементів, кожен з яких
робить свій внесок до характеристики цілого. Механізм системи
характеризують її теорія (визначення мети, предмета та методу) і
практика; система в статиці — це її структура (складові елементи та їх
співвідношення); у динаміці — технологічні процеси.

Основні властивості систем такі:

• система прагне зберегти свою структуру (ця властивість основана на
об’єктивному законі організації — на законі самозбереження);

• система має потребу в управлінні;

• у системі формується складна залежність властивостей елементів та
підсистем, які в неї входять.

Для системи характерна не лише наявність зв’язків та відносин між
елементами, що її утворюють, а й нерозривна єдність із середовищем, у
взаємозв’язку з яким система проявляє свою цілісність. Будь-яку систему
можна розглянути як елемент системи вищого порядку, тоді як її елементи
можуть виступати як системи нижчого порядку. Окремі рівні системи
зумовлюють певні аспекти її поведінки, а цілісне функціонування — це
результат взаємодії всіх її сторін та рівнів. Для більшості систем
характерна наявність у них процесів передачі інформації й управління.

Система може бути великою, і тому її доцільно поділити на ряд підсистем.
Підсистема — це набір елементів, котрі являють собою автономну галузь у
системі. Об’єкти, які входять у систему, називаються елементами цієї
системи. Вони об’єднані взаємозв’язком та взаємодією. Зв’язки між
елементами поділяються на вхідні й вихідні. Через вихідні зв’язки
елемент системи може впливати на інші елементи або навколишнє
середовище. Кожен з елементів може мати один або більше входів і один
або більше виходів. Зв’язки між елементами системи — це з’єднання між
елементами, які впливають на поведінку елементів і систему в цілому.
Види елементів і зв’язків можуть бути різноманітними. Вибір тих чи інших
елементів і зв’язків з множини реально існуючих як предмета дослідження
залежить від поставленої проблеми.

Розглядаючи бухгалтерський облік як систему, слід керуватися тим, що на
конкретному підприємстві він здійснюється за допомогою засобів праці
(обчислювальної та організаційної техніки) і живої праці працівників
бухгалтерії, які виконують обробку специфічних предметів праці
(бухгалтерських документів) з метою одержання проміжної та результатної
інформації. Бухгалтерський облік можна охарактеризувати як систему,
оскільки він має властивості системи — наявність зв’язків (у тому .
числі зворотних), поділ на частини, наявність структури (упорядкованих
елементів), цілеспрямованість, збереження певної структури в заданих
межах під впливом зовнішніх факторів та багатоаспектність.

Бухгалтерський облік — це складна трирівнева система. Перший рівень —
методичний, другий — технічний (рівень форми обліку), третій —
організаційний.

Згідно із запропонованим професорами В.Ф. Палієм та Я.В. Соколовим [38]
поділом на методичному, базовому рівні систему бухгалтерського обліку
утворюють факти господарської діяльності, що реєструються й
узагальнюються на бухгалтерських рахунках. При цьому елементами системи
бухгалтерського обліку виступають рахунки (на них здійснюється
узагальнення фактів), які розкривають зв’язки між господарськими подіями
шляхом подвійного запису.

Обробка та реєстрація фактів господарської діяльності приводять до
створення різних форм обліку (другий рівень системи бухгалтерського
обліку).

Взаємодія облікових працівників у процесі ведення обліку потребує
управління в бухгалтерії, що відбувається на третьому, організаційному,
рівні системи бухгалтерського обліку.

Серед економістів, які розглядали третій, організаційний рівень системи
бухгалтерського обліку, слід назвати професорів С.І. Волкова, К.Н.
Нарібаєва, B.C. Рожнова, академіка М.Г. Чумаченка. Ці автори підійшли до
визначення системи бухгалтерського обліку з позицій теорії систем,
теорії інформації та теорії управління. Болгарський економіст В. Янков,
керуючись тим, що поняття системи є фундаментальним поняттям
кібернетики, визначив бухгалтерський облік як «…керовану, складну,
імовірнісну, динамічну, кібернетичну систему зі своїм об’єктом та
суб’єктом управління», в якій об’єктом управління є сукупність
матеріальних, трудових та грошових ресурсів у процесі їх кругообігу на
підприємстві (господарські факти), суб’єктом — працівники підприємства,
котрі виконують облікові функції.

Із цієї позиції бухгалтерський облік розглядають також проф. О.М.Кашаєв
і С.І. Синяк, які вважають, що для обліку, як і для будь-якої іншої
кібернетичної системи, характерні процеси сприйняття, перетворення та
передачі інформації. Вони вважають бухгалтерський облік відкритою
системою, яка здатна пристосовуватись до впливу навколишнього
середовища. Такий підхід в організації обліку передбачає обов’язкову
наявність мети і завдань бухгалтерського обліку, належне інформаційне
забезпечення, динамічні умови, які визначають стійкість і гнучкість
системи (документи), зовнішні обмеження (закони, інструкції, методики,
накази тощо), зовнішні та внутрішні інформаційні потоки.

Окрім вхідних даних, мети і завдань, до внутрішніх параметрів належить
також низка динамічних і статичних умов, в які входять структура об’єкта
управління та його спеціалізація

(розподіл праці; структура управління), технологія (технологічні
операції та виробничі процеси), працівники (їхні здібності і
кваліфікація).

Бухгалтерський облік є відкритою кібернетичною системою, в якій
кількість елементів та зв’язків між ними змінюється залежно від входів
та виходів і яка здатна пристосовуватися до впливу навколишнього
середовища. Розглянемо основні поняття кібернетичної системи щодо
застосування в бухгалтерському обліку. У кібернетичній системі діють
інформаційні зв’язки між елементами, а єдність системи забезпечується на
основі інформації й управління. Основними ознаками кібернетичної системи
є:

• наявність інформаційної мережі з каналами, які приймають сигнали, що
надходять і утворюють потік інформації;

• координаційний центр інформаційної мережі, який утворює в системі
замкнуте автономне управління;

• саморегулювання інформації, необхідної для завдань управління, яка
підтримує параметри системи в заданих межах;

• інформаційні входи і виходи для обміну із зовнішнім середовищем і
всередині системи.

Бухгалтерський облік має інформаційну мережу, з каналами, по яких
надходять дані про стан об’єктів обліку (матеріальних цінностей,
виробничих витрат тощо). У системі бухгалтерського обліку координаційним
центром є бухгалтерія. Регулювання інформації, необхідної для
управління, забезпечується за допомогою комплексу комп’ютерних програм
обробки обліково-економічної інформації.

Дані про господарські процеси надходять у систему обліку безперервно по
інформаційних входах, а потім, після перетворення, використовуються для
інформаційного обміну із зовнішнім середовищем і всередині системи
господарського обліку. Вхідні й вихідні потоки бухгалтерського обліку,
як системи, спрямовані на обробку фактів господарського життя.

Відомо, що вхідним пунктом системи є найпростіші елементи. Стосовно
бухгалтерського обліку такими найпростішими елементами є факти
господарської діяльності.

Факти господарської діяльності відстежують методом їх фіксації в
первинних документах, що відображають ці факти (господарські операції),
а документи використовують для оцінки економічних та юридичних наслідків
діяльності підприємства в результаті групування цих фактів на рахунках
бухгалтерського обліку. Останні групуються в плані рахунків
бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік як система забезпечує інформацію в безперервному
ланцюзі подвійного запису фактів господарської діяльності на рахунках, а
подвійний запис разом з іншими елементами методу обліку утворює
замкнутий контур інформаційних зв’язків у системі рахунків обліку, що
чітко окреслює його межі.

Елементи бухгалтерського обліку змінюються з часом і зв’язки між ними не
залишаються постійними, тому система обліку належить до динамічних
систем. Як і всі складні динамічні системи, система бухгалтерського
обліку характеризується великою кількістю різних показників, які
відображають стан окремих її елементів, входів та виходів і вимірюються
кількісно у вигляді конкретних чисел. Такими є, наприклад, дані про
постачання, виробництво та продаж, використання ресурсів, стан
розрахунків із постачальниками, покупцями, бюджетом, фінансові
результати тощо. На практиці кількість показників обмежується вимогами
до підсумкової інформації, необхідної для управлінців та інших
користувачів.

Разом з тим, система бухгалтерського обліку може виступати і як статична
система на такому проміжку часу, який характеризує стан елементів
системи і зв’язки між ними на певну дату, коли зміни за останній день
вважаються настільки несуттєвими, що їх не беруть до уваги. Так,
бухгалтерський баланс складається на останнє число місяця чи кварталу, і
зміни, які відбуваються на рахунках бухгалтерського обліку на день
складання балансу, не беруться до уваги. Аналіз системи бухгалтерського
обліку в статиці дозволяє вивчити окремі миттєві стани операцій,
розглянути фіксовані значення показників у певний момент часу, вивчити
інформацію, отримати результати і зробити висновки щодо об’єкта
спостереження.

Бухгалтерський облік є великою системою, тобто системою, яку не можна в
повному обсязі спостерігати з позиції одного спостерігача в часі й
просторі. Система бухгалтерського обліку є підсистемою більш складної
системи, а саме — системи управління. Бухгалтерський облік — це
інформаційна система, оскільки основним завданням бухгалтерського обліку
є збирання, обробка та надання інформації. Крім того, це документальна
система, тому що бухгалтерський облік не може функціонувати без
документів. Таким чином, бухгалтерський облік — це велика і складна
інформаційно-документальна підсистема системи управління.

3. ПОНЯТТЯ ОРГАНІЗАЦІЇ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

3.1. Загальне поняття організації

При розгляді організації бухгалтерського обліку в теоретичному аспекті
необхідно з’ясувати зміст самого терміна організація та його значення в
бухгалтерському обліку.

Термін організація походить від лат. organize — спільно, стрункий
вигляд, влаштовую. Від нього пішло поняття орган, а потім, як похідні,
організм і організація. Організацію можна розглядати і як процес, і як
явище. На жаль, у теорії бухгалтерського обліку немає чіткого визначення
організації та системи бухгалтерського обліку, часто відбувається
зміщення понять система, форма й організація бухгалтерського обліку, ці
поняття вкладаються різні змісти. З іншого боку, акад. М.М. Моїсеєв не
розрізняє поняття «система» й «організація». Він вважає ці поняття дуже
розмитими і такими, які не можна чітко визначити. Більше того, він
певен, що будь-яка спроба надати цим поняттям однозначного змісту може
призвести тільки до ускладнення викладу. Проте спробуємо більш чітко
визначити поняття організація.

У тлумаченні самого терміна організація є докорінні відмінності. В одних
випадках він вживається на означення власти-

вості, яку розуміють як діяльність з упорядкування всіх елементів
визначеного об’єкта в часі і просторі. Таке трактування дуже близьке до
поняття організовувати. У багатьох інших випадках термін організація
розглядають як об’єкт, який має внутрішню структуру. У ньому поєднуються
різноманітні зв’язки (фізичні, технологічні, економічні, правові) і
людські відносини.

В англомовній літературі використовується термін organizing, тобто
організація як одна з функцій управління, а також термін organization,
коли організацію розуміють як підприємство, тобто, як деякий реально
існуючий об’єкт. Однак ці визначення, як і багато інших, які намагаються
охопити різні аспекти об’ємного і різноманітного поняття організація у
вітчизняній і зарубіжній літературі, не слід розглядати як єдині й
строго регламентовані.

Організація як смислове поняття означає порядок, послідовність або
систему сукупності предметів чи понять. Протилежним поняттю організація
є невизначеність, тобто брак порядку, що співвідноситься з певною
сукупністю предметів і понять. Організація як об’єкт є цілісним
комплексом взаємопов’язаних елементів (властивість організаційної
складності) і особливу єдність із зовнішнім оточенням. Для неї
характерна цілеспрямованість функціонування та розвитку. Організація як
процес — це сукупність дій, котрі ведуть до утворення й удосконалення
взаємозв’язків між частинами цілого. Організація як явище — це поєднання
елементів для реалізації програми або мети, що діє на підставі
визначених правил та процедур. Також термін організація означає
впорядкування, об’єднання в систему.

Радянський енциклопедичний словник наводить три визначення слова
організація1:

а) внутрішня впорядкованість, узгодженість, взаємодія більш або менш
диференційованих та автономних частин цілого, зумовлених його будовою;

б) сукупність процесів або дій, які призводять до створення і
вдосконалення взаємозв’язків між частинами цілого;

в) об’єднання людей, котрі спільно реалізують програму або намагаються
досягти мети на підставі певних правил та процедур.

Перше визначення слова «організація» пов’язане з певною характеристикою
рівня узгодженості, впорядкованості, коорди-

нованості, тобто організованості єдиного цілого. Друге визначення
пов’язане з розумінням організації як сукупності заходів, дій, процесів
з підвищення рівня організованості шляхом удосконалення конкретних
параметрів (характеристик) цілого та його частин, у тому числі створення
нових частин цілого. Третє визначення пов’язане з розумінням організації
як результату заходів, дій, процесів з підвищення рівня організованості
цілого, тобто як певної сукупності, спільності частин єдиного цілого.
Усі три визначення організації тісно взаємопов’язані і створюють
своєрідний організаційний цикл (рис. 2).

Рис. 2. Організаційний цикл

Взагалі, термін організація дуже часто вживається в науковій літературі.
Він застосовується в таких значеннях: система, і, зокрема, система
управління, що розглядається як єдиний організм; як стадія процесу
управління, призначена для створення нової або реорганізації чи
ліквідації діючої системи; як господарюючий суб’єкт тощо.

3.2. Поняття організації бухгалтерського обліку

Бухгалтерський облік є специфічною діяльністю з «виробництва» інформації
і має свою спеціальну процедуру — технологію її обробки. Коли відома
мета діяльності і складено її план, необхідно створити пев-

ну структуру з людей, техніки, інформації, та фінансових ресурсів. Тобто
для створення бухгалтерії, як і для створення всього підприємства та
окремих його підрозділів, використовується організаційна функція
менеджменту. Нарешті, сама бухгалтерія як

структура є організацією. Це система, яка є підсистемою системи
(структури) більш високого порядку. Вона є соціальною організацією.
Отже, у бухгалтерському обліку поєднуються організація виробництва,
організація управління й організація праці.

Організація бухгалтерського обліку підпорядкована головному завданню —
забезпеченню системного перетворення обліково-економічної інформації про
господарські явища та процеси з метою активного впливу на них через
систему управління.

Організацію бухгалтерського обліку слід розглядати в двох аспектах:
по-перше, як сукупність дій із створення цілого — системи
бухгалтерського обліку, підтримання та підвищення рівня її
організованості і, по-друге, як специфічну структуру — бухгалтерію, що є
результатом організаційної діяльності.

Маючи на увазі всі ці аспекти, ми будемо розглядати насамперед прикладну
діяльність, спрямовану на те, щоб бухгалтерський облік виконував свої
функції, і тому під організацією бухгалтерського обліку ми будемо
розуміти цілеспрямовану діяльність керівників підприємства із створення,
постійного впорядкування і вдосконалення системи бухгалтерського обліку
для забезпечення інформацією внутрішніх та зовнішніх користувачів.
Зіставлення організація — організм також найцікавішим способом пов’язана
з обліком. Бухгалтерія — це своєрідна нервова система підприємства, яка
надає йому інформацію в грошовому вимірнику про навколишній світ та
внутрішні процеси, і має складну структуру, що розглядається в
горизонтальному (спеціалізація і поділ на відділи), вертикальному
(глибина структури) і, нарешті, в просторовому вимірі (розміщення в
просторі).

Застосування кібернетичного підходу до системи бухгалтерського обліку на
її третьому, організаційному, рівні дозволяє виділити суб’єкт і об’єкт
організації бухгалтерського обліку, які є відмінними від суб’єкта й
об’єкта бухгалтерського обліку. Якщо в бухгалтерському обліку суб’єктом
є всі працівники, котрі виконують функції обліку, то в організації
бухгалтерського обліку суб’єктом виступають керівники підприємства —
директор і головний бухгалтер. Якщо в бухгалтерському обліку об’єктом є
господарські факти, то в організації бухгалтерського обліку — обліковий
процес, праця виконавців, організаційне, інформаційне та технічне
забезпечення обліку, тобто власне система бухгалтерського обліку (рис.
3).

До функцій управління належать: планування, організація, мотивація,
контроль і координація, які пов’язані об’єднувальни-ми функціями або
процесами — комунікацією (інформуванням) та прийняттям рішень. Так, під
час організації бухгалтерського обліку керівник підприємства і головний
бухгалтер здійснюють планування — процес, який характеризується
постановкою завдань та способів їх виконання; створюють спеціалізовану
структуру — бухгалтерію; здійснюють мотивацію — застосовують набір
методів та стимулів, що забезпечують виконання працівниками своїх
обов’язків; забезпечують контроль — процес, необхідний для виконання
поставлених завдань відповідно до плану. Бухгалтерський облік та його
організація як підфункції належать до різних функцій управління, а саме:
бухгалтерський облік — до інформування, а його організація — до
організації.

Рис.3. Субєкт і обєкт організації бухгалтерського обліку

В організації обліку є дві групи завдань:

• група завдань, вирішення яких визначає зміст облікових записів;

• група завдань, вирішення яких визначає виконання цих записів.

Перша група завдань вирішується на підставі тих правил, котрі визначають
облік як прикладну науку, а друга — за допомогою

науки управління. І якщо на першому та другому рівнях системи
бухгалтерського обліку його організація зводиться до питання про вибір
конкретних способів застосування елементів методу бухгалтерського обліку
та вибору форми обліку, то на третьому — організаційному — рівні системи
бухгалтерського обліку застосовуються методи, характерні для загальної
теорії управління, а саме:

• систематичність, комплексність;

• індукція, дедукція, класифікація, кібернетичний підхід;

• проектування, моделювання, планування;

• графічні методи, анкетування, метод експертної оцінки, вивчення
нормативно-правового оточення;

• метод спостереження і дослідження;

• науковий експеримент.

Підсумовуючи викладене можна визначити організацію бухгалтерського
обліку як складову організаційної функції управління підприємством, що
полягає в цілеспрямованій діяльності керівників підприємства із
створення та постійного впорядкування і вдосконалення системи
бухгалтерського обліку з метою забезпечення необхідною для потреб
управління і здійснення контролю за власністю підприємства інформацією
зовнішніх та внутрішніх користувачів.

3.3. Складові організації бухгалтерського обліку

Проблема організації обліку на кожному конкретному підприємстві полягає
у встановленні і запроваджені такої сукупності правил, реалізація яких
забезпечила б максимальний ефект від ведення обліку. При цьому під
ефектом у даному разі розуміють вчасне формування фінансової й
управлінської інформації, її вірогідність, доступність і корисність для
широкого кола зацікавлених користувачів.

В організацію бухгалтерського обліку входять три пов’язані частини
(етапи), що відповідають трьом розглянутим раніше (п. 2.1) рівням
системи бухгалтерського обліку, вона охоплює весь бухгалтерський облік
як технологічний процес, у якому поєднується жива праця облікових
працівників, засоби праці — технічне забезпечення бухгалтерського
обліку, а також специфічні предмети праці — бухгалтерські документи —
для одержання підсумкової інформації.

На першому, методичному етапі організації бухгалтерського обліку
здійснюється вибір системи певних способів та прийомів, на яких
базуються документування, інвентаризація, використання

синтетичних і аналітичних рахунків, застосування методу подвійного
запису, оцінка майна та зобов’язань, калькулювання, бухгалтерський
баланс і звітність. На цьому етапі, що відповідає першому рівню системи
бухгалтерського обліку, здійснюється вибір конкретного застосування
елементів методу бухгалтерського обліку, а саме:

1) проводиться комплекс заходів, які забезпечують організацію
первинного документування: вибір об’єктів первинного документування та
носіїв первинної інформації, складання переліку форм первинних
документів, їх проектування, встановлення і запровадження порядку та
процедур здійснення записів у первинних документах;

2) встановлення строків та порядку проведення інвентаризації;

3) вибір методу оцінки активів підприємства;

4) калькулювання (вибір номенклатури статей загальних і цехових витрат,
способу калькулювання собівартості тощо);

5) вибір номенклатури рахунків (робочого плану рахунків)
бухгалтерського обліку і розробка структури субрахунків та аналітичних
рахунків;

6) вибір і затвердження переліку типових бухгалтерських проводок;

7) визначення переліку й розробки форм внутрішньої звітності та порядку
їх заповнення.

Другий етап організації бухгалтерського обліку — технічний. Це вибір
форми обліку, що найбільше відповідає галузі та розміру підприємства.
Він полягає:

1) у виборі способу обробки облікових даних — безкомп’ю-терного або
комп’ютеризованого;

2) у розробці переліку і форм облікових регістрів;

3) у встановленні і запровадженні порядку здійснення записів у
регістрах і перенесення даних у регістри.

Якщо під час першого та другого етапів здійснюється організація ведення
облікових записів, то третій етап полягає в організації роботи
облікового апарату, або іншими словами — це організація управління в
бухгалтерії. Він охоплює:

1) встановлення і впровадження найбільш економної і найбільш зручної
загальної схеми обліку (облік централізований або децентралізований);

2) визначення оптимальної структури облікового апарату (розподіл
облікової праці за ділянками обліку);

3) встановлення і запровадження норм праці та часу, необхідного для
виконання робіт, і визначення оптимальної чисельності бухгалтерів;

4) набір кадрів та їх навчання;

5) організація робочих місць бухгалтерів;

6) раціональне розміщення облікового апарату (поруч з оперативними
підрозділами, працівниками, які часто взаємодіють з бухгалтерією тощо);

7) встановлення належних інформаційних зв’язків між окремими частинами
бухгалтерії та між бухгалтерією й оперативними підрозділами
підприємства, а також із зовнішнім середовищем (ведення належного
діловодства та документообігу);

8) організація матеріального, інформаційного і технічного забезпечення
облікових працівників;

9) мотивація працівників бухгалтерії (оплата праці, інші види
стимулювання);

10) встановлення та запровадження правильного і точного обліку роботи
працівників та контроль за тим, як вони виконують свої функції;

11) організація архіву бухгалтерських документів;

12) організація безпеки та захисту облікової інформації.

При застосуванні інформаційних технологій організація бухгалтерського
обліку має свої особливості. На неї великий вплив справляють теорія
бухгалтерського обліку, менеджмент, кібернетика й інформатика (рис. 4).

Рис.4. Організація бухгалтерського обліку

при застосуванні інформаційних технологій

Моделювання — це один із методів організації бухгалтерського обліку. В
обліковій системі можна виділити такі підсистеми або елементи, які
визначають якість її функціонування, — методологію, методику,
організацію, технологію. Усі ці елементи є окремими об’єктами
моделювання, а саме:

• у методології моделюються структура записів операцій на рахунках,
кореспонденції рахунків, викликані господарськими операціями;

• у методиці об’єктами моделювання можуть бути розподіл реквізитів у
первинних документах, склад та форма облікових регістрів, взаємозв’язок
синтетичного й аналітичного обліку;

• у технології моделюється процес обробки облікової інформації для
визначення найбільш ефективного поєднання процедур, які виконуються
людиною і комп’ютером;

• в організації до об’єктів моделювання можна віднести склад елементів
облікового процесу, структуру облікового апарату, розподіл обов’язків
між обліковими працівниками.

3.4. Нормативне регулювання бухгалтерського обліку

Під обліковим законодавством розуміють сукупність правових актів та
окремих обліково-правових норм, котрі регулюють бухгалтерський облік.
Система такого за-

конодавства поділяється на закони та підзаконні акти. Основним
нормативним актом з бухгалтерського обліку є Закон «Про бухгалтерський
облік і фінансову звітність в Україні» , який забезпечує одноманітність
обліку майна, зобов’язань, господарських операцій, складання і надання
користувачам необхідної достовірної інформації про майновий стан
підприємств, їхні доходи і витрати. Він встановлює єдині правові і
методологічні засади організації та ведення бухгалтерського обліку в
Україні. Закон закріплює методологічні основи збирання, реєстрації й
узагальнення інформації, що здійснюється шляхом суцільного,
безперервного документування всіх господарських операцій.

Підзаконними нормативними актами Міністерства фінансів, які
регламентують бухгалтерський облік, є національні положення (стандарти)
бухгалтерського обліку.

Рівні державного регулювання бухгалтерського обліку в Україні наведено
на рис. 5.

Рис. 5. Структура державного регулювання бухгалтерського обліку в
Україні

Усі нормативні й методичні регламенти та положення з метою правильного
використання в практичній діяльності класифікуються за різними ознаками.

За ознакою обов’язкового застосування організаційні документи
поділяються на обов’язкові (Закон про бухгалтерський облік, Положення
(стандарти) бухгалтерського обліку тощо) і внутрішні документи
підприємства.

За ознакою конкретизації розрізняють типові й індивідуальні документи.

За сферою застосування організаційні документи, залежно від їх поширення
на об’єкти організації обліку поділяються на такі, що регламентують види
робіт, — обліковий процес (графіки, стандарти), роботу апарату
управління (положення про відділи, посадові інструкції тощо), обліковий
процес і роботу апарату управління одночасно (методичні вказівки з
ведення обліку в умовах його автоматизації).

З позицій поширення на елементи організаційної структури організаційні
документи поділяються на загальнооб’єктні — такі, що поширюються на всі
елементи організаційної структури підприємства, — як, наприклад, статут
або положення про підприємство, та внутрішньооб’єктні — такі, що
поширюються на окремі функціональні підрозділи і служби, а також
посадові — такі, що регламентують діяльність посадових осіб (посадові
інструкції), та часткові — такі, що регламентують діяльність певної
частини, етапу робіт, процесів.

Кожне підприємство самостійно встановлює правила організації,
методології і ведення бухгалтерського обліку. Відповідальність за
організацію бухгалтерського обліку на підприємствах та забезпечення
фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних
документах, регістрах і звітності протягом встановленого терміну несе
власник або уповноважений ним орган (посадова особа), який здійснює
керівництво підприємством.

При використанні загальних і галузевих положень та інструкцій на кожному
підприємстві чи в установі індивідуально розробляють нормативні
документи, які регламентують діяльність окремих облікових працівників.
Це, здебільшого, положення про бухгалтерію та посадові інструкції. У
Положенні про бухгалтерію наводяться її структура, завдання, функції,
права і відповідальність. У типовій структурі положення про бухгалтерію
мають обов’язково бути назва підрозділу, загальні положення, мета,
організаційна структура, завдання, функції. Крім того, у Положенні має
бути визначено права і відповідальність та взаємовідносини з іншими
функціональними підрозділами, порядок стимулювання, розширення,
реорганізації або ліквідації.

Посадові інструкції розробляють на кожну посадову особу бухгалтерії —
головного бухгалтера, його заступника, бухгалтера з обліку виробничих
запасів, бухгалтера з обліку оплати праці тощо. У типовій структурі
посадової інструкції обов’язковими є назва посади, загальні положення,
мета, завдання, обов’язки, права і відповідальність, взаємозв’язок з
іншими посадовими особами, критерії оцінки виконання обов’язків, оклад,
премії, порядок призначення, звільнення з посади, переведення на іншу
посаду тощо.

Складовою частиною організації обліку на підприємстві є перелік
документів, які використовуються для первинного відображення
господарських операцій, а також перелік облікових регістрів, необхідних
для накопичення та систематизації інформації.

Перелік документів має бути затверджено наказом або розпорядженням
керівника підприємства про організацію облікової роботи, до нього можуть
входити:

• робочий план рахунків бухгалтерського обліку, який містить синтетичні
та аналітичні рахунки, необхідні для ведення бухгалтерського обліку
відповідно до вимог вчасності і повноти обліку та звітності;

• форми первинних облікових документів, що застосовуються для оформлення
фактів господарської діяльності, за якими не передбачено типових форм
первинних облікових документів, а також форми документів для внутрішньої
бухгалтерської звітності;

• порядок проведення інвентаризації активів та зобов’язань;

• правила документообігу і технологія обробки облікової інформації;

• порядок контролю за господарськими операціями;

• обов’язки головного бухгалтера;

• інші рішення, необхідні для організації бухгалтерського обліку.

У розвинутих країнах на великих підприємствах та в транснаціональних
корпораціях обов’язково діє система внутрішніх стандартів і правил
обліку. Звичайно вони містяться в таких документах:

« operating policy (OP) — господарська політика;

• procedure manual (PM) — процедури обліку господарських операцій;

• accounts definitions (AD) — опис плану рахунків компанії;

• instruction for entries (IE) — інструкція, яка визначає для кожного
рахунка операції, які на ньому відображаються;

• standard balance sheet (BS) — формат і опис балансового звіту;

• standard profit&loss (P&L) — формат і опис звіту про прибутки та
збитки.

Сучасне законодавство України не приділяє належної уваги використанню
обчислювальної техніки у сфері бухгалтерського обліку. Проте закони
України «Про інформацію», «Про захист інформації в автоматизованих
системах», «Про авторське право і суміжні права», а також «Про
бухгалтерський облік і фінансову звітність» містять мінімально
необхідну юридичну базу для ведення бухгалтерського обліку за допомогою
комп’ютерної техніки. Зазначені нормативні акти встановлюють базові
вимоги до застосування обчислювальної техніки та визначають правовий
статус програмного забезпечення, хоча багато положень юридичне не
закріплено в законодавстві. З одного боку, це добре, оскільки надає
великі можливості для вдосконалення облікової системи. З іншого боку, це
створює широкий простір для помилкових рішень.

3.5. Поняття стандартів бухгалтерського обліку

У багатьох країнах світу діє чітка система норм і правил ведення обліку,
основами якої є стандарти бухгалтерського обліку. Стандарт (від англ.
standard — норма, зразок, мірило) у широкому розумінні цього

слова — зразок, еталон, модель, які приймаються за початкові для
зіставлення з ними інших об’єктів; нормативно-механічний документ зі
стандартизації, з комплексного встановлення норм, правил, вимог до
об’єкта стандартизації та затвердження комплексної організації.

Стосовно нормативної документації з бухгалтерського обліку стандарт
означає комплекс документально оформлених правил ведення обліку. Кожне з
таких правил визначає термінологію, методи, засоби, сутність обліку у
відображенні того чи іншого явища. Під бухгалтерськими стандартами
розуміють вимоги до методів та процедур ведення бухгалтерського обліку.
Стандарти бухгалтерського обліку базуються на трьох елементах:
прецеденти; державні процедури-інструкції, які регулюють порядок
встановлення стандартів; вплив з боку недержавних (громадських)
бухгалтерських організацій.

Стандарти обліку поділяються на два види — міжнародні та національні.
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку (МСБО) — це сукупність
правил, методів і процедур обліку, розроблених професійними
організаціями з метою застосування доступних методів і процедур у
країнах світу. МСБО мають рекомендаційний характер. Національні
стандарти — це нормативи з бухгалтерського обліку, які створюють для
внутрішнього користування в окремій країні. Між національними і
міжнародними стандартами обліку діє тісний зв’язок. Національні
стандарти є первинними. У процесі розробки міжнародних стандартів
аналізують національні, вивчають практику обліку того чи іншого об’єкта,
що склалася в окремих країнах, і лише потім формують рекомендації з
обліку, які мають міжнародний характер. Хоча в деяких країнах можна
спостерігати протилежне, коли національні стандарти формуються на
підставі міжнародних.

Групування економічних відносин зумовлює й групування стандартів. М.І.
Кутер виділяє такі їх групи (рис. 6).

Рис. 6. Групування облікових стандартів 4. ПОНЯТТЯ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ

Термін облікова політика підприємства увійшов до лексикону українських
бухгалтерів у кінці 80-х років минулого століття як переклад
англійського словосполучення

accounting policies, яке використовують у стандартах, що видаються
Комітетом з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Під обліковою
політикою (accounting policy), наприклад у США, розуміють загальні
принципи і прийоми відображення господарських операцій в обліку,
відповідно до яких ведуться рахунки окремого підприємства.

Облікова політика — це таке тлумачення і застосування рекомендованих
принципів обліку, що задовольняє потреби підприємства або потреби його
управління. Під обліковою політикою підприємства розуміють обрану ним
сукупність способів ведення бухгалтерського обліку, яку проф. Д.В.
Чистов подає за допомогою такої формули:

де U — множина можливих кінцевих варіантів формування облікової політики
підприємства; С7. — і-й варіант облікової політики; S™ — і-й спосіб
ведення обліку за напрямком т.

У законі «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» облікова
політика визначається як «сукупність принципів, методів і процедур, що
використовуються підприємством для складання фінансової звітності» [18].
Разом з тим, під обліковою політикою розуміють зведення правил ведення
обліку, яке визначає ідеологію економіки підприємства на поточний
господарський рік.

Облікова політика має розроблятися на кожному підприємстві. Основна мета
облікової політики — забезпечити одержання достовірної інформації про
майновий і фінансовий стан підприємства, результати його діяльності,
необхідні для всіх користувачів фінансової звітності з метою прийняття
відповідних рішень.

У тому разі, коли законодавство надає підприємству можливість самостійно
обирати методи ведення бухгалтерського обліку, постає питання про
розробку методології обліку. Формування облікової політики полягає в
тому, що з усієї сукупності способів реалізації названих прийомів
обирають ті, які прийнятні на даний час у конкретних умовах. Обрані
способи ведення бухгалтерського обліку мають забезпечувати обліковий
процес, внаслідок чого формується повна і достовірна картина майнового
та фінансового стану підприємства.

Формуючи облікову політику, головний бухгалтер приймає методологічні
рішення про організацію обліку таких об’єктів, як амортизація основних
засобів, нематеріальних активів, оцінка готової продукції, незавершеного
виробництва тощо. У методологію облікової політики входять принципи та
правила, критерії розмежування основних засобів та МШП, нарахування
амортизації і зносу, обліку ремонтів, оцінки запасів та готової
продукції, списання витрат майбутніх періодів, визначення обсягу
реалізації продукції, обліку та розподілу накладних витрат і включення
їх до собівартості, утворення статутного (акціонерного, додаткового,
резервного) капіталу, фондів спеціального призначення тощо.

Формування облікової політики звичайно проходить кілька етапів. На
першому етапі встановлюють предмет облікової політики для конкретного
підприємства відповідно до сукупності об’єктів бухгалтерського обліку
(фактів господарської діяльності).

На наступному етапі, залежно від складу об’єктів обліку, визначаються
конкретні умови, явища і процеси, які впливають на розробку облікової
політики.

Третій етап передбачає аналіз загальновизнаних припущень у побудові
облікової політики з погляду виявленої на минулому етапі сукупності
факторів; при їхній адекватності ці припущення закладаються в основу
облікової політики.

Четвертий етап полягає у відборі потенційно придатних для використання
підприємством способів ведення бухгалтерського обліку; відбір ведеться
зі всього розмаїття теоретично можливих способів, відповідно до
прийнятих на минулому етапі припущень і виявлених на другому етапі
факторів вибору.

Наступний етап полягає безпосередньо у виборі способів ведення обліку
для даного підприємства; вибір здійснюється за допомогою перевірки
кожного способу, який було обрано на минулому етапі системою відповідних
критеріїв.

На останньому етапі обрана облікова політика дістає відповідне
оформлення, щоб відповідати формальним вимогам.

На вибір облікової політики підприємства впливають такі основні фактори
(рис. 7).

Рис. 7. Фактори, які впливають на вибір облікової політики підприємства

Також на облікову політику впливають такі фактори: технічне забезпечення
(комп’ютерна техніка, програмні продукти, засоби оргтехніки тощо);
наявність ефективної системи інформаційного забезпечення підприємства
(за всіма необхідними для підприємства напрямами); рівень кваліфікації
управлінських та бухгалтерських кадрів; система матеріального заохочення
та мате-

ріальної відповідальності за коло обов’язків, які виконують працівники.

Формування облікової політики передбачає майнову відокремленість і
безперервність діяльності підприємства, послідовність застосування
облікової політики, а також тимчасову визначеність фактів господарської
діяльності. Облікова політика має відповідати вимогам повноти,
обачності, превалювання змісту над формою, послідовності,
безперервності, періодичності та іншим вимогам, передбаченим Законом
України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Названі передбачення і вимоги мають становити основу розробки та
впровадження на підприємстві своєї облікової політики, недотримання яких
без достатніх на те підстав може викривити картину майнового та
фінансового становища підприємства, результати його діяльності і, за
визначених умов, може трактуватись як неправильне ведення
бухгалтерського обліку.

Сказане не означає, що підприємство в жодній ситуації не в праві
відступати від названих передбачень. У реальному житті можливі випадки,
коли підприємство може керуватися й іншими передбаченнями. Наприклад,
передбачення про безперервність діяльності не можна застосовувати для
визначення облікової політики на період ліквідації підприємства. Однак
такі ситуації є винятками із загального правила.

Крім того, під час вибору способів ведення обліку іноді виникає
необхідність надати перевагу тій чи іншій вимозі. Наприклад, способи,
які забезпечують повноту обліку фактів господарської діяльності, можуть
не зовсім відповідати такій вимозі, як несуперечливість, і навпаки. У
подібних ситуаціях керівництво і спеціалісти підприємства мають оцінити
ступінь впливу способу, що вибирається, на корисність фінансової
інформації і вирішити, якій вимозі надати перевагу. Частіше за все
формування облікової політики є процесом досягнення балансу між
зазначеними вимогами.

Облікова політика підприємства може змінюватися, якщо: змінюються
статутні умови; змінюються вимоги органу, який затверджує стандарти;
нові положення облікової політики забезпечують достовірне відображення
подій або операцій у фінансовій звітності. Не вважається зміною
облікової політики інформація, що стосується: подій або операцій, які
відрізняються за змістом від попередніх подій або операцій; подій або
операцій, які не відбувалися раніше.

Коли підприємство перевіряють аудитори або податкові органи, облікова
політика визначається в першу чергу.

ВИСНОВКИ

Отже, управління будь-яким напрямков у бізнесі вимагає систематичної
інформації про здійснювані господарські процеси, їх характер і обсяг,
про наявність матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, їх
використання, про фінансові результати діяльності.

Основним джерелом такої інформації є дані поточного бухгалтерського
обліку, які систематизуються у звітність. Така звітність має велике
значення, оскільки використовується не тільки для економічного аналізу
діяльності окремого підприємства з метою одержання інформації,
необхідної для управління, а й для узагальнення результатів у масштабі
галузей і народного господарства в цілому. Економічний бік
бухгалтерського обліку дає можливість розкрити ефективність
господарських процесів, юридичний — законність і доцільність їх
здійснення. Таким чином, бухгалтерський облік встановлює взаємозв’язок
між економікою і правом у процесі господарської діяльності.

Перехід України до ринкової економіки, розвиток міжнародних економічних
зв’язків зумовлюють необхідність удосконалення обліку відповідно до
вимог міжнародних стандартів. Бухгалтерський облік у промисловості, як і
в інших галузях народного господарства, є одним з найважливіших джерел
економічної інформації, засобом контролю за роботою підприємства і
знаряддям охорони власності.

Дані поточного бухгалтерського обліку (облікові документи, записи)
потрібні насамперед працівникам самих підприємств у їхній повсякденній
роботі; також вони є основою для складання фінансової звітності
підприємств. Для відображення різнобічної діяльності підприємств і
організацій з метою одержання інформації, необхідної для управління і
контролю, використовують три види господарського обліку: оперативний,
бухгалтерський і статистичний. Кожен з них має свої завдання, об’єкти
обліку, способи одержання та опрацювання інформації і виконує свою роль
у здійсненні функцій, покладених на господарський облік в суспільстві.

Для відображення господарських засобів і процесів, що здійснюються на
підприємстві, їхніх кількісних і якісних характеристик в обліку
застосовують різні вимірники: натуральні, трудові і грошовий.

У широкому розумінні предметом бухгалтерського обліку є процес створення
суспільного продукту в тій його частині, яка може бути охоплена
інформацією в єдиному грошовому вимірнику, а також його розподіл, обмін
і споживання.

Бухгалтерський облік здійснюється в усіх ланках народного господарства —
на підприємствах, в організаціях, установах як виробничої, так і
невиробничої сфери і служить для спостереження і контролю за їхньою
діяльністю. Кожне підприємство (організація, установа) має певне майно —
господарські засоби (будівлі, споруди, устаткування, матеріальні та інші
ресурси), які утворюються за рахунок певних джерел (сукупності вкладень
засновників, прибутку, позикових коштів тощо). Контроль за наявністю і
рухом, а також доцільним використанням засобів у кожному господарстві
здійснюється за допомогою бухгалтерського обліку. Отже, господарські
засоби, що перебувають у розпорядженні окремих підприємств, і джерела їх
формування є об’єктом бухгалтерського обліку і належать до змісту його
предмета.

Об’єктами бухгалтерського обліку в процесі виробництва є затрати
підприємства на виробництво продукції, що дає змогу визначити її
собівартість, а також обсяг виготовленої продукції (в натуральних і
вартісному вимірниках).

Бухгалтерський облік як невід’ємна частина системи народногосподарського
обліку ґрунтується на наукових основах — діалектичному методі й
економічній теорії. Науковий зміст методу бухгалтерського обліку
визначається підходом до явищ господарської діяльності підприємств,
розгляду всіх засобів і процесів у безперервному їх русі і розвитку,
єдності, взаємозв’язку і взаємозумовленості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в
Україні” від 16 липня 1999 р. № 291// Бухгалтерський облік і аудит, № 9,
1999

Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 22 травня
1997 р. №283/97-ВР (із наступними доповненнями і змінами)//
Баланс, №37, 2000.

Закон України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р. №
168/97-ВР

Бутинець Ф.Ф. Теорія бухгалтерського обліку. – Житомир, ЖТІ, 2000.

Бухгалтерський облік та фінансова звітність в Україні.
Навчально-практичний посібник / За ред. С.Ф.Голова. – Дніпропетровськ,
2000.

Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред. проф. Бутниця Ф.Ф.-
Житомир : ЖІТІ, 2000.

Грабова Н.Н., Домбровский В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и
торговых предприятиях, 2000.

Кузмінський А.М., Кузьмінський Ю.А. Теорія бухгалтерського обліку:
Підручник. – К.: Все про бухгалтерський облік, 2003.

Нидлз В. и др. Принципы бухгалтерского учета / В. Нидлз, Х. Андерсон, Д
Колдуэл. — 2-е изд.- М.: Финансы и статистика.- 1994.

Партин Г.О. Бухгалтерський облік : основи теорії та практики : Навч.
посібник. – К.,2000,

Системи обліку в Україні: трансформація до міжнародної практики / За
ред.проф. М.П.Войнаренка. – Київ: Наукова думка, 2002.

Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України.
Підручник для студ.вищ.навч.закл.екон.спец. – К.:А.С.К.,2000.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи