Курсова робота

Акціонерне товариство як структурна одиниця економіки. АТ: особливості
діяльності, юридичний зміст акціонування, проблеми функціонування в
Україні

ЗМІСТ

Вступ 3

Акціонерне товариство як структурна одиниця економіки

1.1. Поняття, види і основні риси АТ 4

1.2. Особливості порядку створення та діяльності АТ
7

2. Акціонерні товариства: особливості та специфіка діяльності, юридичний
зміст акціонування.

2.1. Правовий аспект діяльності ВАТ і ЗАТ 17

2.2. Роль державних органів у діяльності АТ 21

Проблеми функціонування акціонерних товариств в Україні

3.1. Проблеми розвитку та діяльності АТ 24

3.2. Проблеми корпоративного управління АТ
29

Висновки 33

Перелік використаної літератури 34

ВСТУП

Ринкові перетворення в Україні супроводжуються швидким збільшенням
кількості акціонерних товариств (АТ).

Нині в Україні налічується понад 35,3 тисяч АТ з яких майже 34% є
відкритими. Більшість з них створено у процесі приватизації.
Приватизація державних підприємств, шляхом їх корпоратизації перетворила
акціонерну форму господарювання на провідну в нашій державі.

У промисловості АТ становлять 70,7% кількості підприємств недержавного
сектора; вони виробляють понад 50% загального обсягу продукції галузі.
Проте аналіз ситуації, що склалася в Україні, засвідчує: перетворення
державних підприємств у процесі приватизації на ВАТ і утворення в такий
спосіб малих товариств з кількістю акціонерів менш ніж 100 фізичних осіб
не завжди виправдані.

Що ж до суспільного аспекту, то створення ВАТ і ринку акцій має
значення, найімовірніше, як засіб перерозподілу національного багатства
у країні і переливання капіталу з галузі в галузь, ніж як засіб
нагромадження капіталу. Адже досвід зарубіжних країн свідчить, що за
рахунок емісії акцій фінансується відносно невелика частка
капіталовкладень: у США – близько 7,5%, в Японії – лише 0,7%, у країнах
Європи – у середньому 5%.

Невеликі вітчизняні товариства, перетворені на ВАТ, навряд чи зможуть
скористатися можливістю залучення додаткового капіталу через фінансовий
ринок, а от додаткових витрат (проведення загальних зборів, звітність
перед Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, ведення
реєстру акціонерів, організація виплати дивідендів тощо) через
акціонування їм не уникнути, оскільки щодо організаційних витрат ВАТ є
найдорожчою формою підприємництва. Тому вірогідно, що в подальшому
частина невеликих ВАТ реорганізуються в ТОВ.

Акціонерне товариство як структурна одиниця економіки

Поняття, види і основні риси АТ

Акціонерне товариство — організація, створена на основі добровільного
погодження юридичних і фізичних осіб (в тому числі іноземних), що
об’єднали свої кошти шляхом випуску акцій, з метою здійснення
господарської діяльності і отримання прибутку.

Акціонерні товариства являється юридичними особами, можуть займатися
будь – якою підприємницькою діяльністю, яка не суперечить законодавству
України. Вони мають повну господарську самостійність в питаннях вибору
форми управління, реалізації продукції, встановлені цін і оплати праці,
використання чистого прибутку, несуть відповідальність по своїм
зобов’язанням всіма активами.

Акціонерним визнається засноване на установчому договорі та статуті
товариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій
рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями
тільки майном товариства.

З визначення випливають особливості акціонерного товариства, які
обумовлюють специфіку його юридичного статусу:

воно є господарською організацією корпоративного типу, різновидом
господарського товариства;

належить до товариств – об’єднань капіталів, у яких майнові елементи
домінують над особистими (для участі в акціонерному товаристві досить
зробити майновий внесок – оплатити акцію, а персональна участь –
трудова, в управлінні справами товариства – зазвичай є необов’язковою);

статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу,
формується шляхом емісії та продажу акцій фізичним та/або юридичним
особам;

має публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій), воно є
юридичною особою, яка від свого імені випускає акції і зобов’язується
своєчасно виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску.;

фізичні та юридичні особи, які придбали акції акціонерних товариств, 
набувають статусу акціонерів, права і обов’язки яких визначаються
законом;

особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальності
акціонерів: вони відповідають за зобов’язаннями товариства тільки в
межах належних їм акцій.

Якщо правове становище інших господарських товариств визначається
передусім законами України «Про господарські товариства», «Про
власність», «Про підприємництво», «Про підприємства в Україні», то
діяльність АТ у зв’язку з наявністю у них акцій регулюється ще й
законами України «Про цінні папери і фондову біржу», «Про державне
регулювання ринку цінних паперів в Україні», «Про Національну
депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в
Україні».

Акціонерні товариства набули значної популярності завдяки своїм
позитивним рисам. Однак цим товариствам притаманно чимало негативних
рис, що зумовлює необхідність державного регулювання з метою зменшення
небезпечних для суспільства проявів таких рис.

До позитивних рис АТ належать:

легкість створення значного за розмірами капіталу;

обмеженість ризику акціонера розміром сплачених за акції коштів, що
сприяє залученню значної кількості учасників (акціонерів) та
концентрації великих капіталів;

стабільність майнової бази AT, оскільки на неї, як правило, не впливає
вихід акціонера з AT (це відбувається шляхом відчуження акцій іншим
особам, що не веде до зменшення майнової бази товариства);

необов’язковість персональної участі акціонерів у діяльності AT, що
полегшує участь у ньому і відповідно – залучає нових акціонерів і їх
кошти;

можливість залучення до участі у відкритих AT широких верств населення і
відповідно – розподілу прибутку AT між ними;

можливість застосування в різних сферах народного господарства
(банківська, страхова, інвестиційна діяльність, промисловість, сільське
господарство, транспорт тощо) та в усіх секторах економіки – державному,
комунальному, приватному, а також створення змішаних AT;

використання форми AT у процесі роздержавлення і приватизації;

можливість здійснення контролю над AT завдяки володінню контрольним
пакетом акцій (для стратегічного інвестора), не витрачаючи кошти на
придбання всіх акцій товариства.

Негативні риси AT:

складність і тривалість (особливо для відкритих акціонерних товариств)
створення;

значні вимоги до мінімального розміру статутного фонду та складність
зміни цього фонду;

ігнорування інтересів меншості;

можливість формування виконавчого органу з найманих працівників і
необов’язковість персональної участі в них акціонерів зумовлює
відчуження останніх від управління AT;

складність управління AT і контролю за його виконавчим органом з боку
акціонерів, що викликано наявністю системи органів: загальних зборів
акціонерів, правління, спостережної ради, ревізійної комісії;

можливість зловживань з боку засновників у зв’язку з легкістю
акумулювання коштів;

тяжіння до монополізму;

можливість здійснення контролю над AT завдяки володінню контрольним
пакетом акцій, якщо такий контроль здійснюється на шкоду AT та його
акціонерам;

значний ступінь державного регулювання діяльності товариства.

В залежності від способу створення та порядку відчуження акцій
акціонерні товариства традиційно поділяють на два основні види –
відкриті акціонерні товариства (ВАТ) та закриті акціонерні товариства
(ЗАТ), кожен з яких має свої особливості. Зокрема, ВАТ і ЗАТ
відрізняються:

порядком розміщення акцій (у ВАТ – шляхом підписки і вільної
купівлі-продажу на фондовому ринку, в ЗАТ – розміщенням серед
засновників);

порядком руху учасників (у ВАТ він вільний, у ЗАТ – дещо обмежений,
оскільки акції такого товариства не продаються/купуються на біржі);

видами акцій, що випускаються цими товариствами (ВАТ може випускати як
іменні акції, так і акції на пред’явника, а ЗАТ – лише іменні);

порядком створення (у ВАТ він досить складний, що пов’язано з
розміщенням акцій серед заздалегідь невизначеного кола осіб шляхом
підписки, а, отже, і наявністю етапів, не притаманних ЗАТ: реєстрації
інформації про акції (що публікується), оголошення про підписку,
процедури підписки, вирішення на установчих зборах питань, пов’язаних з
результатами підписки);

кількістю акцій, що розподіляються між засновниками: при створенні ЗАТ
між засновниками останнього розподіляються усі оголошені до емісії
акції, а засновники ВАТ повинні підписатися і протягом 2 років з моменту
державної реєстрації бути держателями щонайменше 25% акцій товариства;

мінімальним розміром оплати акцій на момент скликання установчих зборів
(у ВАТ він має бути не меншим за 30%, а в ЗАТ – 50% номінальної вартості
акцій);

переліком обов’язкових для розгляду на установчих зборах питань (у ВАТ
він більш значний, що пов’язане з результатами підписки на акції ВАТ);

обсягом обов’язків і відповідальністю засновників: у засновників ВАТ
вони більш значні, що пов’язано з підпискою на акції (обов’язок
повернути особам, що підписалися на акції, сплачені ними суми, якщо
заснування ВАТ не відбулося).

Особливості і порядок створення та діяльності АТ

Створення акціонерного товариства покладається на засновників, які мають
у зв’язку з цим спеціальну засновницьку компетенцію. Засновниками можуть
бути фізичні та (або) юридичні особи. Враховуючи договірний характер
створення акціонерного товариства, засновників має бути щонайменше двоє,
якщо спеціальним законодавством не передбачено інше.

Акціонерні товариства можуть створюватися шляхом заснування і шляхом
реорганізації. Процес створення акціонерного товариства – це ряд
послідовних стадій, передбачених законом.

Розглянемо процес створення ВАТ шляхом заснування.

Перша стадія передбачає заснування фізичними та/або юридичними особами
простого товариства для створення акціонерного товариства. Це суб’єкт
права, який не має прав юридичної особи. Товариство виникає і діє у
формі договору про сумісну діяльність щодо створення акціонерного
товариства. Договір укладають засновники товариства в письмовій формі.

Змістом договору є розподіл функцій сторін щодо заснування акціонерного
товариства, тому в ньому обов’язково визначаються склад засновників,
порядок і строки здійснення ними відповідних засновницьких процедур,
обсяги відповідальності кожного засновника перед передплатниками на
акції і третіми особами.

Другою стадією є реєстрація випуску цінних паперів (акцій) та інформації
про їх емісію і опублікування засновниками акціонерного товариства
(емітентами) інформації про випуск акцій. Зміст та порядок реєстрації
випуску цінних паперів та інформації про їх випуск встановлюються
Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Зокрема, в інформації мають бути зазначені характеристика емітента;
баланс, звіт про фінансові результати та їх використання; дані про
членів органів управління АТ; можливі фактори ризику в діловій
діяльності емітента; опис ділової діяльності емітента; дані про емісію
цінних паперів; відомості про реєстратора; відомості про депозитарій
цінних паперів і т.ін.

Третьою стадією є відкрита підписка на акції, яку організують
засновники. Строк відкритої підписки на акції не може перевищувати 6
місяців. Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок
засновників не менше 10 % вартості акцій, на які вони підписалися, після
чого засновники видають їм письмове зобов’язання про продаж відповідної
кількості акцій.

Після закінчення зазначеного у повідомленні строку підписка
припиняється. Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60 % акцій,
акціонерне товариство вважається незаснованим. Особам, які підписалися
на акції, повертаються внесені ними суми або інше майно не пізніше як
через 30 днів. За невиконання цього зобов’язання засновники несуть
солідарну відповідальність.

У разі якщо підписка на акції перевищує розмір статутного фонду,
засновники можуть відхиляти зайву підписку, якщо це передбачено умовами
випуску. Відмова у підписці проводиться згідно з переліком
передплатників з кінця переліку.

Четвертою стадією є установчі збори, що їх повинні провести засновники
не пізніше двох місяців з моменту закінчення підписки на акції. Пропуск
строку може призвести до нестворення товариства, і особа, яка
підписалася на акції, має право після цього строку вимагати повернення
сплаченої нею частини вартості акцій.

Установчі збори визнаються правомочними за присутності осіб, які
підписалися більш як на 60 % акцій, на які проведено підписку. Якщо
через відсутність кворуму установчі збори не відбулися, протягом двох
тижнів скликаються повторні збори. Якщо і при повторному скликанні
установчих зборів не буде забезпечено кворуму, акціонерне товариство
вважається таким, що не відбулося.

На установчих зборах мають бути вирішені питання щодо створення
акціонерного товариства, затвердження його статуту, формування органів
товариства.

Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства,
предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників,
найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного
фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію
органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік
питань, по яких необхідна одностайність або кваліфікована більшість
голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок
ліквідації і реорганізації товариства, а також відомості про види акцій,
що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних
видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання
зобов’язань по викупу акцій, строк та порядок виплати частки прибутку
(дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.

Установчі збори акціонерного товариства вирішують такі питання:

а) приймають рішення про створення акціонерного товариства і
затверджують його статут;

б) приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що
перевищує кількість акцій, на які було оголошено підписку (у разі
прийняття рішення про підписку, що перевищує розмір, на який було
оголошено підписку, відповідно збільшується передбачений статутний
фонд);

в) зменшують розмір статутного фонду у випадках, коли у встановлений
строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума, вказана у
повідомленні;

г) обирають раду акціонерного товариства (спостережну раду), виконавчий
та контролюючий орган акціонерного товариства;

д) вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками до
створення акціонерного товариства;

е) визначають пільги, що надаються засновникам;

є) затверджують оцінку вкладів, внесених у натуральній формі;

ж) інші питання відповідно до установчих документів.

Установчі збори вирішують також інші, пов’язані із засновництвом
питання: приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, що
перевищує кількість акцій, на які було оголошено підписку; зменшують
розмір статутного фонду у випадках, коли у встановлений строк підпискою
на акції покрита не вся необхідна сума, вказана в повідомленні;
затверджують оцінки вкладів у натуральній формі; вирішують питання про
схвалення угод, укладених засновниками до створення акціонерного
товариства тощо.

П’ятою стадією заснування є державна реєстрація акціонерного товариства,
яка здійснюється за процедурою, встановленою для державної реєстрації
суб’єктів підприємницької діяльності.

Закритим акціонерним товариствам притаманний більш простий порядок
створення, який включає такі етапи:

визначення кола засновників і укладення між ними установчого договору, в
якому мають бути обов’язково зазначені частки засновників у статутному
фонді і відповідно – кількість акцій, що відповідає частці кожного
засновника;

публікація засновниками повідомлення про їх намір створити ЗАТ;

проведення аудиторської перевірки засновників – юридичних осіб щодо
їхньої спроможності сплатити вклади до статутного фонду товариства;

відкриття в банку рахунку, на який мають вноситися вклади засновників;

формування майнової бази майбутнього товариства не нижче встановленого
законом розміру: до проведення установчих зборів засновники мають
сплатити щонайменше 50% своїх вкладів до статутного фонду (номінальної
вартості акцій);

проведення установчих зборів, на яких мають бути вирішені те ж питання,
що і на установчих зборах ВАТ, крім затвердження привілеїв для
засновників, оскільки зазвичай всі майбутні акціонери ЗАТ – це його
засновники;

проведення засновниками державної реєстрації товариства.

Створення акціонерних товариств шляхом реорганізації включає такі
основні етапи:

визначення господарської організації, у процесі реорганізації якої має
виникнути нове акціонерне товариство;

вибір способу реорганізації (поділ, виділення, злиття, приєднання,
перетворення) і прийняття про це рішення компетентним органом
(органами): власником майна — щодо унітарного підприємства або
загальними зборами товариства/кооперативу — щодо організацій
корпоративного типу;

виконання підготовчих дій, які розрізняються залежно від способу
реорганізації (підписання угоди між учасниками реорганізації у формі
злиття або приєднання; затвердження розподільчого балансу у разі
реорганізації шляхом виділення або поділу; здійснення розрахунків з
учасниками господарських організацій корпоративного типу, що беруть
участь у реорганізації, якщо ці учасники голосували проти реорганізації;

затвердження статуту створюваного АТ, обрання його органів;

державна реєстрація новоствореного товариства і відповідно — анулювання
державної реєстрації господарських організацій, що припинили своє
існування в результаті реорганізації.

Акціонерними товариствами як господарськими товариствами визнаються
підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди
юридичними особами і громадянами шляхом об’єднання їх майна та
підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.

АТ є юридичними особами і можуть займатися будь-якою підприємницькою
діяльністю, яка не суперечить законодавству України.

АТ можуть набувати майнових та особистих немайнових прав, виступати в
суді, арбітражі та третейському суді від свого імені.

Придбання АТ часток (акцій), активів інших господарських товариств має
здійснюватися з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.

АТ створюється та діє на підставі установчого договору та статуту.
Установчі документи повинні містити:

відомості про вид товариства

предмет і цілі його діяльності

склад засновників та учасників

найменування та місце знаходження

розмір та порядок утворення статутного фонду

порядок розподілу прибутків та збитків

склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень

порядок внесення змін до установчих документів

порядок ліквідації та реорганізації товариства

відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість,
співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються
засновниками, наслідки невиконання зобов’язань по викупу акцій.

Відсутність зазначених відомостей в установчих документах є підставою
для відмови у державній реєстрації товариства.

АТ набирає прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.
Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями, що
виникли до реєстрації А. Т.

Для створення АТ засновники повинні зробити повідомлення про намір
створити АТ, здійснити підписку на акції, провести установчі збори і
державну реєстрацію АТ.

Акції купуються учасниками при створенні АТ на підставі договору з його
засновниками. Якщо інше не передбачено статутом товариства, акція може
бути придбана також на підставі договору з її власником або держателем
за ціною, що визначається сторонами або за ціною що склалася на
фондовому ринку, а також у порядку спадкоємства громадян чи
правонаступництва юридичних осіб. Порядок реалізації акцій визначається
відповідно до законодавства України.

При створенні АТ акції можуть бути розповсюджені шляхом відкритої
підписки на них (у відкритих АТ) або розподілу всіх акцій між
засновниками (у закритих АТ).

Відкрита підписка на акції при створенні АТ організується засновниками.
Засновники в будь-якому випадку зобов’язані бути держателями акцій на
суму не менше 25% статутного фонду і строком не менше 2-ох років.

Засновники А. Т. публікують повідомлення про наступну відкриту підписку,
в якому мають бути вказані:

його фірмове найменування

предмет, цілі та строки діяльності товариства

склад засновників

дата проведення установчих зборів

розмір статутного фонду, що передбачається

номінальна вартість акцій, їх кількість та види, переваги та пільги
засновників

місце проведення, початковий та кінцевий строки підписки на акції

склад майна, що вноситься засновниками в натуральній формі

найменування банківської установи та номер розрахункового рахунка, на
який мають бути внесені початкові внески.

За рішенням засновників у повідомлення можуть бути включені також інші
відомості. Строк відкритої підписки не може перевищувати 6 місяців.

Особи, які бажають придбати акції, повинні внести на рахунок засновників
не менше 10% вартості акцій, на які вони підписалися, після чого
засновники видають їм письмове зобов’язання про продаж відповідної
кількості акцій.

Після закінчення вказаного у повідомленні строку підписка припиняється.
Якщо до того часу не вдалося покрити підпискою 60% акцій, АТ вважається
не заснованим. Особам, які підписалися на акції, повертаються внесені
ними суми або інше майно не пізніше як через 30 днів. За невиконання
цього зобов’язання засновники несуть солідарну відповідальність.

У разі, якщо підписка на акції перевищує розмір статутного фонду,
засновники можуть відхиляти зайву підписку. Відмова у підписці
проводиться згідно з переліком передплатників з кінця переліку. У разі,
якщо засновники не відхиляють зайву підписку, рішення про прийняття чи
відмову зайвої підписки приймають установчі збори. При відмові
засновниками або установчими зборами зайвої підписки внесені суми
повертаються не пізніше як через 30 днів.

До дня скликання установчих зборів особи, які підписалися на акції,
повинні внести з урахуванням попереднього внеску не менше 30%
номінальної вартості акцій. На підтвердження внеску засновники видають
тимчасові свідоцтва.

У випадках, коли всі акції АТ розподіляються між засновниками, вони
повинні внести до дня скликання установчих зборів не менше 50%
номінальної вартості акцій.

Акціонер у строки, встановлені установчими зборами, але не пізніше року
після реєстрації АТ, зобов’язаний оплатити повну вартість акцій.

У разі несплати у встановлений строк акціонер, якщо інше не передбачене
статутом товариства, сплачує за час прострочки 10% річних від суми
простроченого платежу.

При несплаті протягом 3-ох місяців після встановленого строку платежу АТ
має право реалізувати ці акції в порядку, встановленому статутом
товариства.

АТ забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов’язаних з його
господарською діяльністю. Установчі збори А. Т. скликаються у строк,
зазначений у повідомленні, але не пізніше 2-ох місяців з моменту
завершення підписки на акції. У разі пропущення вказаного строку особа,
яка підписалася на акції, має право вимагати повернення сплаченої нею
частки вартості акцій.

Установчі збори АТ визнаються правомочними, якщо в них беруть участь
особи, які підписалися більш як на 60% акцій, на які проведено підписку.

Якщо через відсутність кворуму установчі збори не відбулися, протягом
2-ох тижнів скликаються повторні установчі збори. Якщо і при повторному
скликанні установчих зборів не буде забезпечено кворуму, АТ вважається
таким, що не відбулося.

Голосування на установчих зборах проводиться за принципом: одна акція —
один голос.

Рішення про створення АТ, дочірніх підприємств, філій та представництв,
про обрання ради АТ (спостережної ради), виконавчих та контролюючих
органів АТ та про надання пільг засновникам за рахунок АТ повинні бути
прийняті більшістю у три чверті голосів присутніх на установчих зборах
осіб, які підписалися на акції, а інші питання — простою більшістю
голосів.

Після того як відбулись установчі збори А. Т. комплект документів для
державної реєстрації подається в виконавчий комітет міської.
Місцезнаходженням АТ вважається місцезнаходження (розміщення) його
постійно діючого керівного органу (правління, дирекції тощо )

Для державної реєстрації АТ — власник (власники) або уповноважена ним
(ними) особа (заявник) особисто подають до органу державної реєстрації:

установчі договір

статут

реєстраційну картку, яка є одночасно заявою про державну реєстрацію

документ, що засвідчує сплату реєстраційного збору

документ, що засвідчує сплату власниками внеску до статутного фонду в
розмірі, передбаченому законодавством

рішення Антимонопольного комітету про згоду на створення АТ, якщо
законодавчими актами України передбачена необхідність такої згоди.

У разі коли власниками АТ є фізичні особи, їх підпис на установчих
документах потребує нотаріального засвідчення.

До органу державної реєстрації подаються установчі документи в
оригіналах та по одному примірнику завірених в установленому порядку
копій.

Установчі документи не повинні містити положень, що суперечать
законодавству.

Відповідальність за відповідність законодавству установчих документів
несе власник (власники) або уповноважені ним (ними) органи, які подають
документи для реєстрації АТ.

Установчі документи складаються державною мовою.

Під час реєстрації АТ посадова особа органу державної реєстрації на
титулі установчих документів робить відмітку про реєстрацію із
зазначенням назви цього органу, номера та дати реєстрації. Відмітка
засвідчується підписом посадової особи та печаткою органу державної
реєстрації.

Орган державної реєстрації не має права вимагати від заявника подання
інших документів, не передбачених законодавством або оформлених за
іншими вимогами, ніж це визначено у Положенні про державну реєстрацію
суб’єктів підприємницької діяльності.

Орган державної реєстрації надає у разі потреби допомогу заявникові в
заповненні реєстраційної картки та перевіряє відповідність наведених у
ній відомостей установчим документам.

Орган державної реєстрації фіксує дату надходження документів у журналі
обліку реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності.

За наявності зазначених вище документів, орган державної реєстрації
протягом 5 робочих днів з дати надходження цих документів зобов’язаний
провести державну реєстрацію АТ і видати заявникові свідоцтво та один
примірник установчих документів.

Свідоцтво про державну реєстрацію є підставою для відкриття
розрахункового, валютного та інших рахунків в установах банків,
виготовлення печаток і штампів.

На печатках і штампах повинен зазначатись ідентифікаційний код АТ.
Зразки печаток і штампів затверджуються власником або уповноваженим на
те органом і додаткового погодження не потребують.

Орган державної реєстрації зобов’язаний у 10-денний термін з дня
державної реєстрації АТ подати відомості про реєстрацію юридичної особи
до органу державної статистики та державної податкової адміністрації за
місцезнаходженням АТ.

Орган державної реєстрації веде облік суб’єктів підприємницької
діяльності, починаючи з дати реєстрації або дати звернення до органу
державної реєстрації за новим місцезнаходженням у разі зміни
місцезнаходження за різних обставин відповідно до діючого законодавства.

АТ підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та
організацій, що ведеться органами державної статистики. Порядок внесення
визначається Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та
організацій. Орган державної статистики після внесення АТ до реєстру
проставляє в свідоцтві про державну реєстрацію ідентифікаційний код і
дату включення до реєстру.

Перереєстрація АТ та внесення змін і доповнень до установчих документів
визначаються Положенням про державну реєстрацію суб’єктів
підприємницької діяльності.

2. Акціонерні товариства: особливості та специфіка діяльності, юридичний
зміст акціонування.

2.1. Правовий аспект діяльності ВАТ і ЗАТ

Особливості правового статусу та юридичного змісту товариства виражає
термін „акціонерне”. Ці особливості обумовлені акціонерною власністю,
акціонерним способом формування і функціонування статутного фонду
товариства.

Акціонерним визнається товариство, яке має статутний фонд, поділений на
визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе
відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства.

З визначення випливають особливості акціонерного товариства, які
обумовлюють специфіку його юридичного статусу.

По-перше, статутний фонд акціонерного товариства має акціонерну природу,
формується шляхом емісії і продажу акцій фізичним та/ або юридичним
особам.

По-друге, акціонерне товариство має публічний статус емітента акцій.
Інші товариства не мають статусу емітента акцій. Акції відкритих
акціонерних товариств допускаються до вільного продажу на умовах,
визначених Законом “Про цінні папери і фондову біржу», іншими актами про
фондовий ринок.

По-третє, фізичні та юридичні особи. які придбали акції акціонерних
товариств фіксуються у книгах реєстрації акцій і набувають статусу
акціонерів. Права та обов’язки акціонерів визначені статтями 10,11
Закону “Про господарські товариства”, статтями 4,5,8,9 Закону “Про цінні
папери і фондову біржу”.

По-четверте, особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження
відповідальності акціонерів. Вони відповідають за зобов’язаннями
товариства тільки в межах належних їм акцій. У випадках, передбачених
статутом, акціонери, які не повністю оплатили акції, несуть
відповідальність за зобов’язаннями також у межах несплаченої суми.

Юридичний статус акціонерного товариства характеризується і деякими
іншими рисами. Так, товариство має засновницькі права щодо створення
господарських об’єднань (участі в існуючих об’єднаннях). Акціонерне
товариство має право створювати дочірні підприємства, наділяти їх
майном, яке належить товариству, призначати керівника та реалізувати
інші права власника дочірнього підприємства.

Законодавством передбачено, що акціонерне товариство має фірмову марку
та товарний знак. Ці реквізити затверджуються правлінням товариства і
реєструються в Торгово-промисловій палаті України.

За способом функціонування акцій закон розрізняє відкриті та закриті
акціонерні товариства.

Акціонерне товариство закритого типу.

Акціонерним товариством закритого типу вважається акціонерне товариство
, акції якого розподіляються поміж засновниками і не можуть вільно
відчужуватися третім особам без згоди або дозволу на це керівних органів
акціонерного товариства, визначених статутом товариства.

Основною ознакою визначення є необіговий характер акцій, випущених
акціонерним товариством. Угода про відчуження акцій закритих акціонерних
товариств, як правило, ставиться в залежність від згоди на це інших
акціонерів безпосередньо, якщо склад акціонерів у кількісному відношенні
незначний, або через уповноважені акціонерами керівні органи
акціонерного товариства, наприклад, за згодою Правління або Спостережної
Ради, тобто постійно діючих керівних органів. Дуже рідко, але може також
встановлюватися установчими документами акціонерного товариства, що
згоду на відчуження можуть давати загальні збори акціонерів.

Вимога одержання попередньої згоди акціонерів на відчуження акцій
закритого акціонерного товариства третім особам повинна бути закріплена
в установчих документах акціонерного товариства , оскільки, в іншому
випадку вважається, що акціонер не є зобов’язаним у цьому відношенні ані
законодавством, ані установчими документами.

?

. c -

¦

?

&

&

&

[email protected] E F2GBH KJM~N?OjQlQnQpQiiiiiiiiaIIIIIIIICC»

&

&

pQOQ?TaUaeULVYb[ue]?`?c?fXhIj1/4maenRuOu„v¤x?y3/4z?{?{l|U|??$‚oeeeeeeee
eeeeeeeeeeeeeeeeee

&

&

&

¬(ae®iiiiiiiiaaaaaaaiiiiiiiiiaa

&

&

?????????? ????????$??$??????ати і які йому належать. Практично це
означає, що в статутах закритих акціонерних товариств резервується
положення про те, що перш ніж здійснювати відчуження акцій закритого
акціонерного товариства на користь третіх осіб, тобто неакціонерів,
акціонер зобов’язаний запропонувати відчуження на користь акціонерів або
акціонерного товариства.

В багатьох випадках в установчих документах визначається, що згода
акціонерів або акціонерного товариства на відчуження акцій третім
особам повинна бути явною, тобто виражена документально (надання листа,
підписаного повноважною особою закритого акціонерного товариства або
виписки з рішенням керівного органу акціонерного товариства ).
Наявність такого роду документа буде засвідчувати законність угоди між
акціонером і третьою особою, яка побажала придбати акції цього
акціонерного товариства .

Надання згоди акціонерами чи акціонерним товариством на відчуження акцій
третім особам чи ненадання її інколи може використовуватися для
регулювання рівня ринкової ціни відчуження. Акціонерне товариство,
наприклад, може дати згоду на відчуження акцій третім особам, але
обумовлювати, що акції повинні бути продані не дешевше певного рівня
ціни.

Інколи виникає питання про успадкування права власності на акції
закритого акціонерного товариства та співвідношення цього права із
обов’язком одержувати згоду акціонерного товариства у випадку
відчуження акцій третім особам. Відповідно до принципу законодавчого
захисту права власності, у такому випадку згода акціонерного товариства
на успадкування акцій і прав, пов’язаних з ними не потребується,
оскільки успадкування не вважається відчуженням.

Використання акцій закритого акціонерного товариства як предметів
застави також має бути врегульоване установчими документами емітента.

Акціонерне товариство відкритого типу

Акціонерним товариством відкритого типу вважається акціонерне
товариство, акції якого випускаються на умовах їх вільного подальшого
обігу, тобто за умов, що наступні після випуску акцій відчуження
акціонерами належних їм акцій на користь інших акціонерів або третіх
осіб не потребують згоди на це з боку інших акціонерів чи емітента.

Акції відкритих акціонерних товариств також випускаються з розрахунку на
те, що будь – які інвестори, а не певне їх коло, можуть стати
акціонерами.

Такі акції, як правило, є предметами угод купівлі – продажу на
акціонерному ринку, вони можуть обертатися на біржовому та позабіржовому
ринках.

Акції відкритих акціонерних товариств можуть також без будь – якої
згоди емітента використовуватися як предмет застави виникнення
зобов’язань.

Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкрите шляхом
реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні
папери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.

Акціонерні товариства створені внаслідок приватизації (корпоратизації)
в Україні

Після здобуття незалежності в Україні почався процес роздержавлення
підприємств. В процесі приватизації значна їх частина була перетворена
на акціонерні товариства. Цей процес перетворення державних підприємств
на акціонерні товариства має деякі відмінності поряд із створенням
нових акціонерних товариств.

До корпоративних акціонерних товариств належать товариства, які
створені на основі приватизаційного права, тобто Законів України “Про
приватизацію майна державних підприємств”, “Про приватизаційні папери”,
які регулюють порядок перетворення державних підприємств в акціонерні
товариства.

Законодавство України встановлює ряд особливостей, які стосуються
створення корпоратизованих акціонерних товариств. Наприклад, продаж
акцій корпоратизованих акціонерних товариств здійснює, акції повинні
випускатись лише прості, акції повинні продаватись винятково на
конкурсній основі, корпоратизовані акціонерні товариства не можуть
засновуватися як акціонерні товариства закритого типу.

Відповідно до приватизаційного законодавства, засновником
корпоратизованого акціонерного товариства може бути державний орган
приватизації або державний орган, уповноважений керувати майном
підприємства, яке перетворюється на акціонерне товариство .

Існує ряд особливостей, які стосуються визначення розміру статутного
фонду корпоратизованого акціонерного товариства, а також засобів його
формування.

Визначення розміру статутного фонду корпоратизованого акціонерного
товариства здійснюється на підставі оцінки вартості основних засобів за
вирахуванням їх зносу, фактичної вартості оборотних коштів, а також
урахування дебіторської та кредиторської заборгованості державного
підприємства, яке перетворюється на акціонерне товариство. Оцінка та
розрахунки проводяться за затвердженою державною методикою.

Засновниками та учасниками акціонерного товариства є фізичні та юридичні
особи. які згідно з законодавчими актами можуть бути суб’єктами
підприємницької діяльності. Стосовно акціонерних товариств їх коло
визначено статтями 3,26 Закону «Про господарські товариства». Стаття 26
спеціально визначає функції засновників і тим самим відмежовує цих осіб
від учасників.

ЗАСНОВНИКАМИ є особи, які виконують передбачені законом дії щодо
заснування товариства. Основна особливість їх правового статусу полягає
в тому, що вони несуть відповідальність як перед тими, хто підписався на
акції, так і перед третіми особами за зобов’язаннями. що виникли до
реєстрації товариства.

УЧАСНИКИ — це особи, які згідні придбати акції поки що неіснуючого
акціонерного товариства.

Створення акціонерного товариства покладається на засновників, які мають
у зв’язку з цим спеціальну засновницьку компетенцію (статті26,30,31,35
Закону «Про господарські товариства»).

Процес створення акціонерного товариства складається з ряду послідовних
стадій, передбачених законом (наведені у попередньому розділі).

2.2. Роль державних органів у діяльності АТ

Для АТ, створених у процесі приватизації державних підприємств, велике
значення у становленні корпоративних відносин і корпоративного
управління мають державні органи приватизації, які очолює Фонд
державного майна України. Державні органи приватизації затверджують,
змінюють, доповнюють плани розміщення акцій ВАТ, що виникли у процесі
приватизації, тим самим визначають майбутні параметри корпоративних
відносин і корпоративного управління в АТ.

Державні органи приватизації є продавцями державних пакетів акцій ВАТ,
створених у процесі акціонування. У результаті продажу державних пакетів
акцій зменшується частка держави в майні АТ і збільшується частка інших
акціонерів.

Продаж державних пакетів акцій АТ, що приватизуються через фондові біржі
та позабіржову фондову торговельну систему, змінює корпоративні
відносини і структуру корпоративного управління в АТ шляхом передання
впливу та контролю від держави до недержавних юридичних осіб і(або)
фізичних осіб.

Фонд державного майна України бере участь у корпоративному управлінні АТ
у межах повноважень, зумовлених часткою держави у статутному фонді. Якщо
Фонд державного майна має блокуючий або контрольний пакет акцій, він
може істотно впливати на діяльність АТ, визначаючи склад органів
управління АТ, а також блокуючи прийняття помилкових стратегічних
рішень.

Великий внесок у формування цивілізованих корпоративних відносин у
країні зробила ДКЦПФР. До основних ЇЇ завдань у цій сфері належать:

формування і реалізація єдиної державної політики щодо корпоративного
управління, сприяння відповідності національного корпоративного
законодавства міжнародним стандартам;

розробка нормативної бази і підготовка проектів законодавчої

бази для акціонування та ринку цінних паперів;

державне регулювання і контроль за випуском та обігом цін

них паперів, дотриманням законодавства в цій сфері;

узагальнення практики застосування законодавства з питань

діяльності АТ, випуску й обігу цінних паперів, розробка про

позицій щодо його вдосконалення;

захист прав акціонерів шляхом вжиття заходів щодо запобігання порушенням
законодавства на ринку цінних паперів, застосування санкцій у межах
повноважень комісії.

Аналіз сучасного стану корпоративних відносин в Україні засвідчує, що
підвищення ефективності корпоративного управління залежить від багатьох
чинників:

активної ролі держави як найбільшого засновника, власника і продавця
акцій;

організації відповідно до вимог законодавства України роботи з АТ, які
мають державні пакети акцій;

створення ефективної системи управління державними пакета ми акцій
(паями, частками) в усіх господарських товариствах,

особливо й ЗАТ;

підвищення ролі спостережних рад у корпоративному управлінні та
представників держави у спостережних радах;

зменшення кількості акцій у власності держави, чисельності акціонерів і
консолідації пакетів акцій;

підвищення вимог акціонерів до керівництва АТ щодо ефективності його
діяльності;

досягнення балансу інтересів між великими акціонерами, що контролюють
АТ;

підвищення ефективності діяльності та прибутковості АТ;

створення передумов для залучення додаткового акціонерного капіталу
(друга й наступні емісії акцій);

розвитку фондового ринку, удосконалення механізмів обігу цінних
паперів;

формування надійної системи захисту прав акціонерів;

посилення контролю з боку державних органів за діяльністю АТ.

3. Проблеми функціонування акціонерних товариств в Україні

3.1. Проблеми розвитку та діяльності АТ

Розглянемо систему корпоративного управління акціонерними товариствами,
що формується в Україні, і проблеми її вдосконалення. Основну роль у
корпоративному управлінні відіграють емітенти, інвестори і держава.
Принципи корпоративного управління закладені у законодавство України.

Основним нормативним актом, що регулює питання управління акціонерними
товариствами, є Закон України «Про господарські товариства» з наступними
змінами і доповненнями (далі — Закон) [2]. Законом передбачено
обов’язкове створення таких органів управління товариством:

вищого органу — загальних зборів;

спостережної ради/ради товариства (вимагається, якщо чисельність
акціонерів перевищує 50);

виконавчого органу (далі — правління);

ревізійної комісії.

Взаємовідносини зазначених органів Законом детально не визначаються.
Тому основним документом, що може докладно регламентувати управління
товариством, є його статут. Якщо засновники АТ при складанні статуту
обмежуються лише положеннями Закону, то багато практичних питань щодо
управління товариством залишаються не регламентовані, їх важко вирішити,
тому можливі конфліктні ситуації між групами акціонерів, а також
органами управління. Недосконалість статуту може спричинити безкарну
розтрату або привласнення майна товариства особами, які керують ним.

Аналіз статутних документів вітчизняних АТ свідчить про наявність у
багатьох з них таких недоліків, як нечітке визначення

На загальних зборах право голосу мають тільки акціонери; спостережна
рада і ревізійна комісія створюються з акціонерів і лише правління
дозволено створювати з осіб, які не є акціонерами товариства. Це
пояснюється тим, що поточне управління діяльністю товариства потребує
наявності у правлінні професіоналів, якими не завжди є акціонери
товариства (хоча часто на практиці з метою зацікавлення правління
товариство продає акції членам правління, які до цього не були
акціонерами). Проте незалежно від того, належить член органу управління
до акціонерів товариства чи ні, він є посадовою особою товариства.
Посадовими особами органів управління товариства визначаються голова і
члени виконавчого органу, голова ревізійної комісії, а у товариствах, де
створена рада товариства (спостережна рада), — голова і члени ради
товариства (спостережної ради). Вони відповідають за заподіяну ними
товариству шкоду згідно з чинним законодавством України. Посадові особи
зобов’язані зберігати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію і
несуть за її розголошення відповідальність, що передбачена чинним
законодавством України і установчими документами. До посадових осіб
товариства не належать члени ревізійної комісії, голова загальних зборів
та його заступники. Законом передбачено механізм заборони обіймання
однією особою посад у кількох органах управління товариства:

члени спостережної ради товариства не можуть бути членами

правління і ревізійної комісії;

членами ревізійної комісії не можуть бути члени правління і

спостережної ради.

Загальні збори — вищий орган управління товариством. У загальних зборах
мають право брати участь особи — власники акцій на день проведення
загальних зборів. Рішення загальних зборів акціонерів мають найвищу
юридичну силу порівняно з рішеннями органів управління товариства.
Законом передбачено, що виключною компетенцією загальних зборів є
вирішення таких питань:

внесення змін у статут товариства;

затвердження річних результатів діяльності АТ, включаючи його дочірні
підприємства, звітів і висновків ревізійної комісії, порядку розподілу
прибутку, терміну та порядку виплати частки прибутку (дивідендів),
визначення порядку покривання збитків;

створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій і
представництв, затвердження їх статутів і положень;

• прийняття рішення про припинення діяльності товариства, призначення
ліквідаційної комісії, затвердження ліквідаційного балансу.

Загальні збори мають право також приймати рішення (про це доцільно
зазначити у статуті) з будь-якого питання щодо діяльності товариства,
навіть якщо це питання згідно із статутом входить у компетенцію іншого
органу. Прийняття загальними зборами рішення зі згаданого питання,
скасовує або змінює таке рішення. Голосування на загальних зборах
здійснюється за принципом: одна акція — один голос. Законом
передбачається тривала і дорога процедура скликання загальних зборів
акціонерів. Закон не визначає орган товариства, який би відповідав за
скликання зборів. Виходячи із Закону обов’язок скликання загальних
зборів акціонерів має покладатися на правління. Практика засвідчує, що
підготовка і проведення загальних зборів у товаристві, де налічується 2
тис. акціонерів, коштує близько 5 тис. грн.

Загальні збори можуть передавати деякі свої функції у компетенцію
спостережної ради. Зазначимо, що відповідно до останніх змін
законодавства в роботі спостережної ради мають брати участь, хоча лише з
правом дорадчого голосу, представники профспілкового або іншого
уповноваженого колективом органу, який підписав колективний договір від
імені трудового колективу.

Правління товариства згідно із Законом здійснює керівництво поточною
діяльністю товариства. Крім того, загальні збори можуть винести рішення
про передання окремих своїх прав у компетенцію правління. Очолює
правління голова, який згідно із статутом повинен мати право діяти від
імені товариства без доручення, представляти інтереси товариства в усіх
установах і організаціях, мати право підписувати всі документи
юридичного, господарського, фінансового та виробничого призначення,
розпоряджатися коштами і майном товариства, організовувати його
діяльність.

Ревізійна комісія створюється для контролю за фінансово-господарською
діяльністю правління товариства. Діяльність ревізійної комісії зрештою
зводиться до перевірок діяльності правління, аналізу їх результатів та
інформування про них загальних зборів і спостережної ради.
Найяскравішими ознаками недосконалості вітчизняної системи
корпоративного управління є юридична незахищеність прав акціонерів,
відсутність належного контролю за діяльністю правлінь і посадових осіб
акціонованих підприємств. Внаслідок цього збільшується кількість так
званих акціонерних зловживань при створенні та функціонуванні АТ.

Зокрема, органи ДКЦПФР виявляють багато правопорушень з боку емітентів у
процесі емісії, розміщення та обігу цінних паперів. На практиці
законодавство про випуск цінних паперів часто порушується, якщо
керівництву АТ необхідно прийняти вигідні для себе рішення, отримати
більшість голосів на загальних зборах акціонерів з окремих питань,
включених у порядок денний. Так, часто акціонери своєчасно не
інформуються про збори акціонерів; поінформованим же акціонерам не
надають необхідних матеріалів з порядку денного загальних зборів. Крім
того, при підготовці та проведенні загальних зборів не виконуються
процедурні вимоги. Правління окремих АТ без дозволу загальних зборів
вносять зміни у статутні документи, порушують порядок проведення
відкритої підписки на акції.

Можливе скоєння злочинів шляхом заснування фіктивного АТ, коли через
відкриту підписку на акції залучається капітал (весь або його частина),
який потім вилучається з фондів цього АТ у вигляді внесків до статутного
фонду інших підприємств. У результаті консолідований у такий спосіб
інвестиційний капітал привласнюється керівництвом псевдотовариства.

Порушення прав акціонерів відбувається внаслідок таких дій:

• при додатковій емісії акцій з метою збільшення статутного фонду АТ
акціонери не користуються переважним правом на придбання додатково
випущених акцій, хоча таке право визначено у ст. 38 Закону України «Про
господарські товариства» [2], тобто проводиться підписка на акції в
інтересах зацікавлених осіб керівництва (органів управління) АТ з метою
збільшення їх пакетів акцій. Звичайно, реальна мета емісії не
розкривається.

У ВАТ акції перерозподіляються при додатковій емісії переважно шляхом
концентрації контролю керівництва АТ (представників директорського
корпусу, адміністрації) над більшістю випущених акцій підприємства або
придбання стороннім інвестором контрольного пакета акцій з метою
здійснення па підприємстві власної господарської стратегії. Мета ж
заснування та функціонування ЗАТ — не дати змогу сторонньому покупцеві —
інвестору (конкуренту) отримати контрольний пакет акцій. Ці процеси
часто пов’язані із зловживаннями через фактичну відсутність контролю
акціонерів за діяльністю виконавчих органів підприємства:

до статуту АТ вносяться положення, що визначають умови збільшення або
зменшення статутного фонду, розміщення нових випусків акцій в Інтересах
керівництва АТ, У такий спосіб обмежуються права акціонерів, зокрема
повноваження загальних зборів;

викривлення в дивідендній політиці окремих АТ, пов’язані з невиплатою
оголошених дивідендів тривалий час при позитивних фінансових результатах
діяльності АТ або з виплатою їх лише частині акціонерів.

Поширені на ринку цінних паперів України зловживання пов’язані з
отриманням прибутку через коливання вартості цінних паперів. Ці
зловживання можливі внаслідок того, що керівництво АТ має змогу впливати
прямо або опосередковано на курс випущених акцій і відповідно дешево
купувати їх і дорого продавати. При цьому можуть використовуватися такі
протизаконні методи;

імітація фінансової неспроможності (банкрутства); політика безпідставної
невиплати дивідендів або явно заниженої їх виплати; поширення
недостовірної інформації у трудовому колективі АТ щодо постійного
зниження ринкової вартості акцій їх підприємства (це призводить до
падіння курсу акцій, що, в свою чергу, створює сприятливі умови для
скуповування зацікавленими особами цих акцій);

підкуп державних чиновників з метою заарештувати на певний термін
рахунки АТ (такі ситуації широко висвітлюються засобами масової
Інформації і так само призводять до «необхідного» падіння курсу акцій).

Отже, ефективність корпоративного управління потрібно підвищувати шляхом
застосування внутрішніх механізмів контролю.

По-перше, потрібно здійснити концентрацію пакетів акцій, оскільки
акціонерний капітал в Україні значно розпорошений. Так, у 2000р.
налічувалося понад 35 млн акціонерів (при загальній кількості АТ 35
тис.), що пов’язано з приватизацією, перетворенням великих і середніх
державних підприємств на ВАТ. Відомі лише окремі приклади ефективного
корпоративного управління в разі розпорошеної структури акціонерного
капіталу (найяскравішим прикладом є американська економіка, але там
відсутність контролю з боку дрібних інвесторів компенсується надзвичайно
розвиненим фондовим ринком і ефективно діючим механізмом ворожих
поглинань).

По-друге, контроль за діями менеджменту пов’язаний із значними витратами
(наприклад, витрати на збирання необхідної інформації). У разі значної
розпорошеності акціонерного капіталу Ймовірна ситуація, коли жодний з
акціонерів не зацікавлений у контролі, оскільки за всі пов’язані з
контролем витрати він матиме лише частину вигод пропорційно до своєї
частки в акціонерному капіталі.

По-третє, причиною, що зумовлює необхідність концентрації власності, є
слабкий захист прав власника, насамперед через судову систему. За
наявності в акціонера контрольного пакета акцій формальне волевиявлення
власника часто є достатнім для прийняття судом рішення. Світовий досвід
свідчить, що ступінь юридичного захисту прав інвесторів і рівень
концентрації власності перебувають в обернено пропорційній залежності —
концентрація власності здатна хоча б частково компенсувати недоліки
правової системи.

Втім, концентрація власності може, у свою чергу, негативно позначитись
на результатах діяльності підприємства. Ідеться про так звані приватні
вигоди контролю. Використовуючи своє домінуюче становище, акціонер, який
має великий пакет акцій, може через органи управління провести рішення,
що забезпечать йому додаткові доходи і привілеї. На відміну від
особистих вигод менеджерів від контролю, що мають неправову природу,
отримання приватних вигод від контролю домінуючими власниками не є
протизаконним, хоча це й обмежує інтереси акціонерів, що мають невелику
частку. Отримання приватних вигод від контролю часто безпосередньо
стосується грошових потоків фірми.

Проте приватні вигоди можуть бути і нефінансовими, наприклад пов’язаними
з престижем, політичним впливом або синергічними ефектами, що виникають
завдяки тісним зв’язкам між підприємствами. Одержання приватних вигод
від контролю не суперечить необхідності контролю за якістю менеджменту.
Великі акціонери можуть одночасно намагатися вдосконалити менеджмент
фірми і отримати приватні вигоди від контролю.

З’ясуємо, яких осіб можна зарахувати до категорії домінуючих акціонерів,
або великих акціонерів і стратегічних інвесторів, здатних впливати на
політику АТ. Оскільки права і можливості акціонера контролювати
діяльність АТ залежать від його частки у статутному фонді (що більше
акцій, то більше прав), то домінуючими акціонерами можна вважати осіб,
які тримають певний вид контрольного пакета акцій. Загалом контрольний
пакет — це кількість акцій, що дає змогу забезпечити контроль за
діяльністю товариства, але якою мірою істотним буде цей контроль,
залежить від виду контрольного пакета акцій. Поняття контрольного пакета
акцій законодавством не визначається.

Вважається, що гарантований контроль забезпечується пакетом акцій понад
50 % акціонерного капіталу. Такий пакет дає право вирішального голосу з
усіх основних питань діяльності ВАТ. А коли на зборах присутні не всі
акціонери, головний акціонер може контролювати й ті питання, які
потребують узгодженості кваліфікованої більшості. Світовий досвід
засвідчує, що контрольний пакет може бути значно менший від 50 %,
особливо коли компанія велика, а її капітал «розпорошено» серед великої
кількості акціонерів; відомі випадки, коли контрольний пакет становив
лише кілька процентів статутного капіталу.

3.2. Проблеми у сфері корпоративного управління

Виходячи з аналізу основних показників та тенденцій економічного
розвитку, діяльності акціонерних товариств регіону, нормативно-правових
актів, вирішення питань подальшого розвитку корпоративного управління
залежить від вирішення комплексу проблем, які гальмують ефективний
розвиток акціонерної форми організації підприємницької діяльності в
регіоні:

1) Порушення прав акціонерів з боку адміністрації АТ або з боку інших
груп акціонерів:

— неповідомлення акціонерів встановленими засобами про скликання
загальних зборів акціонерів;

— невидача акціонерам сертифікатів акцій або тимчасових свідоцтв про
право власності на акції;

— недотримання встановленої законодавством та статутом періодичності
проведення загальних зборів;

— невідповідність установчих документів АТ вимогам чинного
законодавства, наявність в установчих документах незаконних обмежень
прав акціонерів, у т.ч. щодо права вільно розпоряджатись належними їм
акціями;

— невиконання або несвоєчасне виконання адміністрацією АТ рішень
зборів акціонерів та положень статуту (насамперед, щодо терміну виплати
дивідендів, розробки та затвердження внутрішніх положень про органи
управління товариства та використання фондів тощо);

— неопублікування та несвоєчасне оприлюднення регулярної та особливої
інформації про господарський стан АТ (яка впливає на ринкову вартість
акцій), ненадання акціонерам за їх вимогою іншої інформації про
діяльність АТ.

Наприклад, у 2004 р. в акціонерних товариствах миколаївського регіону
виявлено 273 порушення законодавства, застосовано до АТ та їх посадових
осіб 148 санкцій, у т.ч. 116 штрафів, 32 попередження, видано 125
розпоряджень про усунення виявлених порушень.

Причинами порушень є як низький рівень правової підготовки учасників
корпоративного управління, так і свідомий правовий нігілізм та
ігнорування вимог законодавства з метою відсторонення окремих груп
акціонерів від реальної участі в управлінні АТ.

2) Недосконалість чинного законодавства про акціонерні товариства.

Діяльність акціонерних товариств в Україні в цей час регулюється
Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом
України «Про господарські товариства». Зазначений Закон діє з 1991 року
і вже не відповідає потребам сучасного корпоративного управління.
Неврегульованість на законодавчому рівні багатьох питань управління
акціонерними товариствами провокує учасників корпоративного управління
вирішувати ці питання незаконними методами або блокує можливість
цивілізованого вирішення спору у судовому порядку.

Потребують нагального законодавчого врегулювання:

— розширення кола питань, що належать до виключної компетенції зборів
акціонерів (рішення про участь АТ у створенні нових суб’єктів
господарювання, обрання спостережної ради та ревізійної комісії АТ,
виведення та продаж активів АТ);

— визначення більш чітких критеріїв віднесення АТ до закритих або
відкритих (межа між цими видами АТ досить розмита, що звужує можливість
обґрунтованого вибору організаційної форми підприємницької діяльності);

— проведення повторних зборів та застосування меншого рівня кворуму
для повторних зборів (в багатьох АТ діяльність вищого органу — зборів
акціонерів заблокована, оскільки протягом кільких років неможливо
забезпечити присутність на зборах акціонерів, що мають більш 60 %
голосів);

— неврегульованість порядку оцінки негрошових внесків до статутного
фонду АТ (довільний порядок оцінки внесків призводить до того, що деякі
акціонери при створенні АТ або при збільшенні статутного фонду отримують
необґрунтовані привілеї та сплачують свою частку в товаристві внесками,
що не мають реальної ринкової цінності);

— неврегульованість порядку нарахування та виплати дивідендів
(можливість безперервно відкладати момент розрахунків з акціонерами за
залучений капітал погіршує загальний інвестиційний клімат та веде до
розчарування дрібних та портфельних інвесторів в акціонерній формі
інвестування);

— відсутність дійових механізмів захисту дрібних акціонерів (так
званої «меншості»), можливість «вимивання» активів та прибутку АТ в
структури, що підконтрольні окремим групам акціонерів.

Вирішення вищезазначених проблем може бути забезпечено тільки
прийняттям проекту Закону України «Про акціонерні товариства», внесенням
змін до Закону України » Про цінні папери та фондову біржу» тощо.

3) Недостатній рівень професійності учасників процесу корпоративного
управлінняі:

— низька якість статутів АТ, в яких відсутній чіткий розподіл
повноважень між органами управління, немає механізмів реалізації прав
акціонерів, наявні протиріччя між окремими положеннями статутів;

— відсутність в багатьох АТ контрактів з керівниками;

— відсутність ефективного контролю з боку власників за діяльністю
правління (через те, що до складу спостережних рад та ревізійних комісій
входять особи, які або підконтрольні правлінню через основне місце
роботи, або не мають достатньої професійної підготовки для здійснення
контрольних функцій).

— утримання від додаткових емісій акцій через побоювання втратити
контроль за статутним капіталом АТ та через відсутність навичок
залучення коштів на відкритому фондовому ринку.

Пасивна поведінка багатьох учасників корпоративного управління
пояснюється докорінною зміною всієї структури економічних відносин в
державі. Далеко не всі керівники встигають опанувати нові методи роботи
в ринкових умовах, тим більш, що вітчизняна наука і освіта також не
приділяють належної уваги питанням сучасного корпоративного управління.

Вирішення вищезазначених проблем дозволить збільшити обсяги залучення
інвестицій в корпоративний сектор економіки регіону, буде сприяти
економічному зростанню, зменшенню кількості корпоративних конфліктів та
соціальної напруги.

Висновки

Отже, незважаючи на порівняно велику кількість АТ в Україні та
державний контроль за їх діяльністю існує багато різноманітних способів
незаконного отримання коштів (або акцій) зацікавленими особами
керівництва АТ. Тому вдосконалення вітчизняної системи корпоративного
управління має сприяти обмеженню можливостей «акціонерних зловживань».
Ймовірно, що в подальшому частина невеликих ВАТ реорганізуються в ТОВ.

До головних проблем діяльності АТ відносять:

порушення прав акціонерів з боку адміністрації АТ або з боку інших груп
акціонерів;

недосконалість чинного законодавства про акціонерні товариства;

недостатній рівень професійності учасників процесу корпоративного
управління .

Зовнішні механізми контролю за діяльністю корпорацій в Україні
недосконалі, що потребує багато часу на їх розвиток. Недостатньо
розвинений вторинний фондовий ринок ускладнює застосування акціонерами
такого засобу впливу на керівництво корпорацій, як продаж акцій. Загроза
поглинання або банкрутства, що призводить до втрати менеджерами постів,
які вони обіймають, так само ще не стала дієвим засобом тиску на
керівників підприємств. Нині, по суті, єдиним реальним механізмом, що
здатний стимулювати менеджерів діяти в інтересах власників капіталу, є
прямий контроль акціонерів на основі використання права голосу на зборах
і представництва у правлінні АТ.

Отже, ефективність діяльності АТ потрібно підвищувати шляхом
застосування внутрішніх механізмів контролю. В Україні прямий контроль
акціонерів має посилюватися передусім на основі концентрації власності,
за рахунок зменшення загальної кількості акціонерів, але збільшення
кількості домінуючих акціонерів — власників великих пакетів акцій.
Наявність останніх або групи акціонерів зі схожими Інтересами слід
вважати необхідною (але не достатньою) умовою ефективного контролю за
діяльністю менеджерів у сучасних умовах.

Перелік використаної літератури

1. Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р.,
№1576-XII, ст. 47.

2. Андреева Т.Б. Приватизація, структура власності та робота
підпри-ємства//Державний інформаційний бюлетень про
приватизацію.-2000.-№12.

3. Дем’яненко П.В. Особливості формування акціонерної власності
в Україні. Феодосійський державний фінансово-економічний інститут, 2001
р.

4. Кашанина Т.В. Корпоративное право: Учебник для вузов. — М.:
НОРМА — ИНФРА Ч М, 1999. — 815с.

5. Корпоративное управление. Основные проблемы и конфликты //
Экономика и жизнь. — 2000. — №51. — С. 6.

6. Корпоративні фінанси. М.В. Грідчіна: Навч.посіб.-2-ге вид. –
К.:МАУП, 2002.

7. Невмержицький Я.І. Особливості реалізації механізмів
корпоративного управління в Україні. К:КНЕУ, 2001 р.

8. Нестор С. Корпоративне управління і роль організації
економічного співробництва та розвитку // Бюллетень з корпоративного
управління. Інформаційний вісник проекту МФК «Корпоративне управління в
Україні». — 2000. -№9.-С. 10-13.

9. Поважный А.С. Поняття «корпоративне управління»: аналіз
різних підходів. ДонГАУ, 2001 р.

10. Румянцев С. Обговорюємо законопроект «Про акціонерні
товариства»// Цінні папери України.-2001.-№9.

Похожие записи