Реферат на тему:

Зупинення, перерва та поновлення строків позовної давності

Сторона, право якої порушено, може звернутися в юрисдикційний орган
протягом певного, встановленого законом, часу за захистом порушеного
права, Але обставини можуть скластися так, що позивач у зв’язку з
умовами, які від нього не залежали, не зміг вчасно звернутися до суду.
Законодавець враховує такі об’єктивні обставини і допускає в законі
зупинення перебігу строків позовної Давності.

Звичайно, таке зупинення означає, що в строк позовної давності не
зараховується той проміжок часу, протягом якого особа не мала можливості
звернутися з позовом.

Перелік обставин, які є підставою для зупинення строку позовної
давності, наводиться у ст. 78 ЦК України:

1) надзвичайна і невідворотна за даних умов подія (непереборна сила).
Законодавець наводить основні ознаки, які дають змогу вважати ту чи іншу
обставину непереборною. До них належать: а) надзвичайність обставин; б)
невідворотність обставин за даних умов; в) такими обставинами виступають
саме події. Надзвичайність означає відсутність закономірностей у
розвитку події. Наприклад, тривалий снігопад у Криму. Невідворотність
означає, що саме за цих умов настання події неможливо було відвернути
(тобто за звичайних умов її можна було б відвернути). Непереборною силою
виступає саме подія, тобто такий юридичний факт, настання якого не
залежить від волі людей.

Прикладами непереборної сили можуть бути руйнівні природні явища —
повінь, шторм, буревій, землетрус і т.п. явища, які об’єктивно зробили
неможливим подання позову (у зв’язку з проведенням аварійних,
рятувальних робіт тощо).

Питання про те, чи можна до непереборної сили зарахувати й хворобу, якщо
вона тривалий час перешкоджала особі звернутися до суду, є дискусійним.
Зауважимо, що інститут добровільного представництва дає змогу особі
захищати свої інтереси у тих випадках, коли вона захворіла; якщо ж вона
визнана недієздатною, то її інтереси представляє законний представник.
Якщо строк позовної давності пропущений саме через хворобу позивача, то
суд може врахувати хворобу позивача як обставину, що дозволяє поновити
пропущений строк позовної давності;

2) встановлена законодавством відстрочка виконання зобов’язань
(мораторій). Мораторій може бути оголошений у зв’язку з різними
надзвичайними подіями, викликаними складним міжнародним становищем,
неординарними громадськими явищами. Мораторій може мати як загальний,
так і спеціальний характер, бути поширеним як на певну територію, так і
на певний вид зобов’язань. Загальні мораторії в нашій країні не
оголошувалися навіть за важких умов Великої Вітчизняної війни; часткові
ж мораторії мали місце. Так, під час війни була встановлена відстрочка
для стягнення заборгованості по грошових зобов’язаннях державних та
кооперативних організацій, що перебували на тимчасово окупованій
території.

Підставою для запровадження часткового мораторію щодо
сільгосппідприємств була засуха 1963 р. На початку 80-х років постановою
уряду від відповідальності за сплату штрафів були звільнені заводи, які
не виконали зобов’язань по поставці продукції у зв’язку з тим, що не
були забезпечені металом тощо;

3) однією з підстав зупинення перебігу строків позовної давності є
перебування позивача чи відповідача в лавах Збройних Сил України, які
переведені на військовий стан. Якщо ж громадянин у мирний час призваний
до війська — це не є підставою зупинення строків позовної давності,
оскільки він має можливість звернутися до суду через представника.

Окрім загальних підстав зупинення позовної давності, передбачених ст. 78
ЦК України, є й інші, які передбачені певними статтями кодексу та
деякими нормативними актами.

За позовами про відшкодування шкоди, пов’язаної з ушкодженням здоров’я
або заподіянням смерті, перебіг строку позовної давності зупиняється.
зверненням потерпілого або непрацездатних осіб, які перебували на його
утриманні чи мали на день смерті право на одержання від нього утримання,
а також дитини, яка народилася після його смерті, до відповідного органу
із заявою про призначення пенси або допомоги — строк зупиняється до
призначення або відмови в призначенні.

Ще одна підстава зупинення перебігу строку позовної давності передбачена
ст, 392 КТМУ. При загальній аварії право на позов виникає у
вантажоодержувача від дня видачі вантажу. В тих випадках, коли потрібно
провести розрахунки по загальній аварії, тобто розподілити збитки між
судном, фрахтом та вантажем відповідно до їх вартості, перебіг строку
позовної давності зупиняється з моменту винесення постанови про
наявність загальної аварії і до одержання диспаші (тобто, розрахунку по
розподілу загальної аварії) зацікавленою особою.

Всі інші обставини не є підставою для зупинення перебігу строків
позовної давності. Так, якщо складання розрахунку аварії на морі є
підставою для зупинення перебігу строку позовної давності, то такі самі
обставини, пов’язані з аварією наземного транспорту (наприклад,
проведення розслідування за фактом зіткнення джерел підвищеної
небезпеки), не зупиняє перебіг строків позовної давності. І строк
позовної давності в таких випадках починається не від дня винесення
вироку суду чи постанови слідчих органів за фактом автотранспортної
пригоди, а від дати завдання збитків, причому час, потрібний для
встановлення остаточної суми збитків, не впливає на вирішення питання
про початковий момент відліку строків позовної давності (див. п. 7
роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 16 квітня 1993
р. «Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні
господарських спорів»).

У ЦК Російської Федерації (ст. 202) передбачена ще одна обставина, яка є
підставою для зупинення перебігу строків позовної давності: призупинення
дії закону чи іншого нормативного акта, який регулює відповідні
відносини.

Від зупинення строків позовної давності потрібно відрізняти зупинення
провадження по справі в органах суду. Справа в тому, що інколи вже
почате провадження в суді з об’єктивних причин не може бути закінченим.
Так, ст. 79 АПК України передбачає, що провадження по справі
зупиняється, якщо: вирішується спір, до розгляду якого неможливо
прийняти рішення по справі. Арбітражне провадження може бути також
зупинене: при призначенні експертизи, заміни однієї із сторін
правонаступником внаслідок реорганізації; направлення судом матеріалів у
слідчі органи. Ст. 221 ЦПК України серед інших підстав називає втрату
стороною дієздатності, перебування відповідача у Збройних Силах, розшук
відповідача тощо. Після усунення цих перешкод провадження по справі
поновлюється.

Зупинення строку позовної давності може мати місце лише тоді, коли
обставини, які є підставою для зупинення перебігу строків, виникли в
останні 6 місяців строку давності. Якщо строк позовної давності менший
за 6 місяців, то він зупиняється незалежно від того, коли ці обставини
виникли чи тривають,

Після того, як обставина, що була підставою для зупинення перебігу
строку позовної давності, зникла, перебіг строку позовної давності
продовжується. Якщо для пред’явлення позову залишилося менше 6-ти
місяців, він продовжується до 6-ти місяців, а якщо строк позовної
давності взагалі менший 6-ти місяців, то строк продовжується до строку
позовної давності за вимогою.

КТМУ (ст. 393) називає виняток з цього загального правила. У випадку,
коли судно протягом позовної давності не могли застати у водах України,
строк позовної давності продовжується до трьох років.

Перерва перебігу строків позовної давності. Перебіг позовної давності
може бути не тільки зупинено, а й перервано. Перерва перебігу позовної
давності відрізняється від її зупинення як за підставами, так і за
юридичними наслідками. Загальною підставою для перерви строку позовної
давності є звернення з позовом у встановленому порядку, тобто звернення
з позовом належного позивача до належного відповідача і в належний
судовий орган.

Якщо позивач не виконав вимог щодо позовної заяви, то відповідно до ст.
63 АПК України позовна заява повертається без розгляду і таке звернення
не перериває перебігу строків позовної давності,

У відносинах, у яких стороною є громадянин, перебіг строку давності
переривається вчиненням дій, що. свідчать про визнання боргу (часткове
виконання зобов’язання, письмове прохання про відстрочку сплати боргу
тощо. (У ст. 203 ЦК Російської Федерації відсутні спеціальні вимоги щодо
суб’єктного складу таких правовідносин, тобто у РФ такі дії можуть
вчиняти і юридичні особи.)

Усне визнання зобов’язання чи усна обіцянка сплатити борг певного числа
не є підставою для перерви строку. За спорами організацій, виконання
зобов’язаною стороною дій, що свідчать про визнання боргу (наприклад,
досилка комплектуючих частин при поставці некомплектної продукції,
заміна неякісної продукції на якісну), не є підставою для перерви строку
позовної давності.

При зупиненні строку перебіг строку продовжується, а в разі перерви —
перебіг строку починається спочатку.

Поновлення строків позовної давності.

Якщо позивач пропустив строк позовної давності — це безумовна підстава
для того, щоб залишити його позов без задоволення. Але пропуск строку
може мати місце за обставин, які не залежали від позивача і які, проте,
не є підставою для зупинення перебігу строків позовної давності. Тому
було б несправедливим відмовляти позивачеві в захисті порушеного права з
мотивів пропуску строків давності.

За виняткових обставин суд чи арбітражний суд може поновити пропущений
строк позовної давності і захистити порушене право.

Б цивільному законодавстві України відсутній перелік таких поважних
причин. Російський законодавець серед таких підстав називає тяжку
хворобу позивача, безпорадний стан, неписьменність (ст. 205 ЦК
Російської Федерації).

У судовій та арбітражній практиці такими обставинами, як правило,
визнаються також неповноліття позивача при відсутності опікунів чи
піклувальників, перебування в довготривалому закордонному відрядженні, у
місцях позбавлення волі з наступною реабілітацією. За спорами з участю
організацій — невстановлення відповідача у зв’язку з відсутністю
маркіровки вантажу тощо.

Закінчення строку позовної давності позбавляє позивача права на позов у
матеріальному розумінні, оскільки позивач втрачає право на примусове
виконання зобов’язання порушником. Але боржник може виконати збов’язання
добровільно і після закінчення строку позовної давності.

Боржник, який виконав зобов’язання після закінчення строку позовної
давності, навіть за умов, що він не знав про закінчення строку позовної
давності, не має права вимагати повернення того, що він виконав.

Щодо наслідків закінчення перебігу строків позовної давності в
літературі висловлювалися різні думки. Одні автори вважають, що
закінчення строку позовної давності припиняє й існування самого
суб’єктивного права, яке не може існувати без можливості примусового
його здійснення г. Інші автори висловлюють точку зору, згідно з якою
управомочена особа втрачає суб’єктивне право лише з моменту винесення
судом рішення про відмову в задоволенні позову або в поновленні
порушеного строку позовної давності.

Більшість же цивілістів вважають, що закінчення позовної давності не
припиняє існування суб’єктивного права, оскільки боржник може виконати
зобов’язання, незважаючи на закінчення строку позовної давності.

Похожие записи