РЕФЕРАТ

На тему:

Злочини проти системи оподаткування

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів (ст.
212). Безпосереднім об’єктом злочину є встановлений чинним
законодавством порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб, який
забезпечує за рахунок надходження податків, зборів, інших обов’язкових
платежів формування дохідної частини Державного та місцевих бюджетів, а
також державних цільових фондів.

Предметом злочину є грошові кошти, які повинні бути сплачені до бюджетів
або державних цільових фондів у вигляді податків, зборів, інших
обов’язкових платежів, що входять в систему оподаткування і введені у
встановленому законом порядку.

Умисне ухилення від сплати обов’язкових платежів, які не входять в
систему оподаткування, кримінальну відповідальність за ст. 212 не тягне.

Об’єктивну сторону злочину становить сукупність трьох ознак:

1) діяння — ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових
платежів, що входять в систему оподаткування; 2) суспільне небезпечні
наслідки у вигляді фактичного ненадходження до бюджетів чи державних
цільових фондів коштів у значних (ч. 1 ст. 212), великих (ч. 2 ст. 212)
або особливо великих (ч. З ст. 212) розмірах; 3) причиновий зв’язок між
діянням і наслідками.

Діяння у даному разі — це дія (активна поведінка) чи бездіяльність
(пасивна поведінка), спрямована на повне або часткове ухилення від
сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів, які повинні
сплачуватись підприємствами, установами, організаціями, приватними
підприємцями та іншими платниками.

До поширених способів вчинення аналізованого злочину належать: неподання
документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, інших
обов’язкових платежів, приховування та заниження об’єкта оподаткування.
Приховування об’єкта оподаткування характеризується тим, що прибуток або
інший об’єкт оподаткування у платника податків і зборів фактично існує,
проте він не згадується у документах, пов’язаних з обчисленням і сплатою
податків або інших обов’язкових платежів, які подаються до податкових чи
інших контролюючих органів, а тому ніякі податки на такі об’єкти не
нараховуються і не сплачуються.

Заниження об’єкта оподаткування означає часткове ухилення від сплати
податків, зборів, інших обов’язкових платежів (наприклад, шляхом
заниження вартості реалізованої продукції, неоприбуткування готівки,
отриманої поряд з безготівковими коштами за реалізовані товари (роботи,
послуги, завищення валових витрат)).

Ст. 212 охоплюється також й інші дії, що спричиняють майнову шкоду
державі, зокрема, це: ухилення зареєстрованих суб’єктів підприємницької
діяльності від взяття на облік у контролюючих органах; умисне заниження
податкових ставок; умисно неправильне обчислення сум податків, зборів,
інших обов’язкових платежів або встановлення бази оподаткування; певні
різновиди обманних маніпуляцій з податковими пільгами (відмежовувати від
ст. 222).

Умисне неутримання та (або) неперерахування до бюджету обов’язкових
платежів особою, яку у встановленому порядку уповноважено виконувати
такий обов’язок (маються на увазі платежі, якими оподатковуються інші
особи, у т. ч. податок з доходів фізичних осіб, на репатріацію, а так
само інші податки, що утримуються з джерела виплати), за наявності всіх
ознак складу злочину потрібно кваліфікувати не за ст. 364 або ст. 192, а
за ст. 212.

Якщо платник у звітних документах правильно відображає і обраховує свої
податкові зобов’язання, своєчасно подає податкову декларацію, однак у
зв’язку з відсутністю достатньої кількості коштів на його банківському
рахунку податкове зобов’язання своєчасно не погашається, дії платника як
такі, що не поєднуються з обманом держави в особі її контролюючих
органів, не повинні кваліфікуватись за ст. 212. При цьому умисна
несвоєчасна сплата податків, зборів, інших обов’язкових платежів, яка
пов’язана з фактичним використанням коштів, які мали бути перераховані
до бюджетів чи державних цільових фондів, на інші, відмінні від
оподаткування цілі (наприклад, на задоволення різноманітних виробничих
потреб суб’єкта господарювання), за наявності всіх ознак складу злочину,
передбаченого ст. 364, може розглядатись як зловживання службовим
становищем’.

Під значним розміром коштів слід розуміти суми податків, зборів та інших
обов’язкових платежів, які в тисячу і більше разів перевищують
встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум доходів громадян
(примітка до ст. 212). У даному складі злочину майнова шкода виступає у
формі несплаченого або недоплаченого податку, збору або іншого
обов’язкового платежу, у формі тієї суми, яку, згідно із законодавством,
повинен був отримати відповідний бюджет або фонд. При цьому фінансові
санкції (пеня, штраф), які застосовуються відповідно до вимог
податкового законодавства, не враховуються.

Ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів
визнається вчиненим у значному, великому або особливо великому розмірі
як тоді, коли сума несплаченого платежу перевищує зазначені у законі
розміри з одного його виду, так і у тому разі, коли ця сума є
результатом несплати різних видів обов’язкових платежів. У тому разі,
коли встановлено ознаки одиничного злочину — продовжуваного ухилення від
сплати податків (тотожні дії, єдиний злочинний намір), кількісні
параметри злочинної поведінки, здійснюваної в різні проміжки часу,
повинні підсумовуватися.

Злочин, передбачений ст. 212, визнається закінченим з наступного дня
після настання строку, до якого мав бути сплачений податок, збір чи
інший обов’язковий платіж, а коли закон пов’язує цей строк із виконанням
певної дії,— з моменту фактичного ухилення від їх сплати.

Суб’єктом злочину можуть бути: 1) службові особи підприємств, установ,
організацій незалежно від форми власності, тобто ті працівники
управлінської сфери юридичних осіб, які виконують обов’язки щодо ведення
та оформлення звітної документації про фінансово-господарську діяльність
підприємств, установ, організацій і поданню цієї документації до
податкових органів (керівники підприємств, установ та організацій,
головні (старші) бухгалтери, їх заступники або інші працівники
бухгалтерій, які виконують функції головного бухгалтера); 2) особи, які
займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; 3)
будь-які інші особи, зобов’язані сплачувати податки, збори, інші
обов’язкові платежі.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною формою вини. Мотив
на кваліфікацію за ст. 212 не впливає.

Невиконання чи неналежне виконання службовою особою юридичної особи —
платника податків своїх службових обов’язків через несумлінне ставлення
до них, пов’язане, зокрема, з неналежним веденням податкового обліку та
звітності, помилками при обчисленні сум обов’язкових платежів, що
підлягають сплаті до бюджетів чи державних цільових фондів, відсутністю
чи неналежним здійсненням контролю за діяльністю працівників, які ведуть
податковий облік та звітність, якщо це призвело до несплати чи неповної
сплати юридичною особою податків, зборів, інших обов’язкових платежів,
за наявності передбачених законом підстав має розглядатися службова
недбалість (халатність).

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 212) є вчинення його за
попередньою змовою групою осіб або фактичне ненадходження коштів у
великих розмірах. Під великим розміром коштів треба розуміти суму
податків, зборів, інших обов’язкових платежів, яка в три тисячі і більше
разів перевищує встановлений законодавством неоподатковуваний мінімум
доходів громадян (примітка до ст. 212).

Особливо кваліфікуючими ознаками злочину (ч. З ст. 212) є вчинення його
особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів, інших
обов’язкових платежів, або фактичне ненадходження до бюджетів чи
державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах. Під
особливо великим розміром коштів треба розуміти суму податків, зборів,
інших обов’язкових платежів, яка у п’ять тисяч і більше разів перевищує
неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 212 КК).

У ч. 4 ст. 212 втілено ідею кримінально-правового компромісу у сфері
оподаткування. Ця норма підлягає застосуванню судом у тому разі, коли:
1) особа, щодо якої вирішується питання про звільнення її від
кримінальної відповідальності, вчинила ухилення від сплати податків,
зборів, інших обов’язкових платежів вперше;

2) вчинене нею діяння охоплюється ч. 1 або ч. 2 ст. 212; 3) має місце
позитивна посткримінальна поведінка особи, яка полягає в тому, що винний
до притягнення його до кримінальної відповідальності (до винесення
слідчим постанови про притягнення особи як обвинуваченого і пред’явлення
цій особі обвинувачення) сплачує належні суми податків і зборів, а також
пеню й фінансові санкції. Для застосування ч. 4 ст. 212 не вимагається,
щоб особа, яка вчинила ухилення від оподаткування, сприяла розкриттю і
розслідуванню злочину, а також щиросердно покаялась у вчиненому.

Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою
збуту підакцизних товарів (ст. 204 КК). Основним безпосереднім об’єктом
цього злочину є запроваджений з метою захисту системи оподаткування
порядок виробництва й обігу підакцизних товарів, додатковим — засади
добросовісної конкуренції, а злочин, передбачений ч. З ст. 204, належить
до двооб’єктних, оскільки посягає не лише на встановлений порядок
акцизного оподаткування, а й на життя та здоров’я людей як споживачів
недоброякісної підакцизної продукції.

Предметом злочину є: 1) алкогольні напої; 2) тютюнові вироби; 3) інші
підакцизні товари’. Для застосування ч. 1 ст. 204 необхідно встановити,
що підакцизні товари як предмет передбаченого цією нормою злочину були
виготовлені незаконно.

Алкогольні напої — це продукти, одержані шляхом спиртового бродіння
цукромістких матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з
вмістом спирту етилового понад 1,2 відсотки об’ємних одиниць, які
належать до товарних груп Гармонізованої системи опису та кодування
товарів під кодами 22 04, 22 05, 22 06. 22 08 (ст. І Закону «Про
державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і
плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»).

Тютюновими виробами визнаються сигарети, цигарки, сигари, сигарили
(тонкі сигари), а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний
тютюн та інші вироби з тютюну та його замінники (наприклад, гвоздика),
які впливають на фізіологічний стан людини під час вживання.

До інших підакцизних товарів належать: спирт етиловий; деякі транспортні
засоби; пиво солодове; нафтопродукти (легкі, середні й важкі дистиляти,
спеціальні й моторні бензини, гас (керосин)). Перелік підакцизних
товарів, визначених законодавством, є вичерпним і поширювальному
тлумаченню не підлягає.

Самогон та інші міцні спиртні напої домашнього вироблення (ча-ча, арака,
тутова горілка, кумишка тощо) як предмети, що не є підакцизним товарами,
предметом розглядуваного злочину не визнаються. Їх виготовлення за
наявності підстав може кваліфікуватись за ст. 203.

Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 204, полягає у таких
чотирьох діях, вказаних альтернативне: 1) придбання незаконно
виготовлених алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних
товарів; 2) зберігання таких товарів; 3) їх транспортування; 4) збут
незаконно виготовлених підакцизних товарів. Незаконне виготовлення
алкогольних напоїв, тютюнових виробів або інших підакцизних товарів є
самостійним складом злочину, виділеним в окрему кримінально-правову
норму (ч. 2 ст. 204). Незаконне виготовлення підакцизних товарів з
недоброякісної сировини (матеріалів), що становлять загрозу для життя і
здоров’я людей, та незаконний збут таких товарів, що призвело до
отруєння людей чи інших тяжких наслідків, утворюють об’єктивну сторону
складу злочину, передбаченого ч. З ст. 204.

Придбання підакцизних товарів означає, що особа дістає фактичну
можливість володіти, користуватися і розпоряджатися відповідними
предметами (наприклад, їх купівля, отримання в обмін на інші товари,
прийняття в рахунок оплати за виконану роботу).

Під зберіганням потрібно розуміти будь-які умисні дії, пов’язані з
перебуванням підакцизних товарів у володінні винного.

Збут означає будь-які сплатні чи безоплатні форми реалізації підакцизних
товарів, внаслідок чого вони переходять у володіння і розпорядження
іншої особи (наприклад, дарування, обмін, передача в рахунок погашення
боргу, відшкодування завданих збитків або як оплата виконаної роботи чи
наданих послуг).

Транспортування — це переміщення підакцизних товарів транспортом
(наземним, водним, повітряним) з одного місця в інше в межах України.

Придбання, зберігання, збут чи транспортування є кримінальне караними
діяннями за умови, що вони вчинюються незаконно, тобто з порушенням
вимог законодавства, що регулює питання обігу підакцизних товарів.
Наприклад, законодавство забороняє роздрібну торгівлю спиртом етиловим,
коньячним і плодовим, а також продаж алкогольних напоїв або тютюнових
виробів з рук та у не визначених для цього місцях торгівлі, у
приміщеннях та на території дошкільних, навчальних закладів і закладів
охорони здоров’я, у місцях проведення спортивних змагань тощо.

Дії особи, яка спочатку незаконно виготовила підакцизні товари за умов,
вказаних у ч. 2 ст. 204, а потім з метою збуту зберігає чи транспортує
їх або здійснює збут незаконно виготовлених предметів, потрібно
кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 і ч. 2 ст. 204.

Виготовлення підакцизних товарів — це діяльність, яка пов’язана з
випуском готових для споживання або використання товарів і яка включає
всі стадії технологічного процесу. Характер і механізм злочинних дій,
спрямованих на отримання із сировини готової до реалізації підакцизної
продукції, визначається її видом.

Виготовлення підакцизних товарів має кваліфікуватись за ст. 204 лише за
умови його незаконності. У першу чергу незаконність буде у тому разі,
коли виготовлення підакцизної продукції, набувши форми підприємницької
діяльності, відбувається без державної реєстрації особи як суб’єкта
підприємництва. Незаконність виготовлення алкогольних напоїв і тютюнових
виробів буде і в разі виготовлення їх без ліцензії або з порушенням умов
ліцензування, їх фальсифікації.

Характеристики підпільного цеху не обов’язково мають відповідати ознакам
цеху як організаційно та (або) технологічно відокремленого структурного
підрозділу легальне діючого підприємства. Підпільний цех — це певне
місце, пристосоване та (або) обладнане для незаконного (нелегального,
конспіративного) виготовлення підакцизних товарів — окрема будівля,
споруда різного призначення, приміщення або його частина, а також певне
місце природного чи техногенного походження (галявина у лісі, непрацююча
шахта, кар’єр, земляний тунель тощо).

Обладнання, що забезпечує масове виробництво підакцизних товарів, — це
відповідні технічні пристосування (виготовлені кустарним чи промисловим
способом апарати, пристрої, прилади, агрегати, спиртосховища тощо), які
використовуються на різних етапах технологічного процесу і забезпечують
промислове виготовлення відповідної продукції у великих розмірах,
товарних партіях.

Недоброякісними (при вчиненні злочину, передбаченого ч. З ст. 204)
визнаються сировина і матеріали, які не відповідають встановленим
стандартам, нормам, правилам і технічним умовам. Сировиною є предмети
праці та природні компоненти, які підлягають подальшій переробці.

Такими, що становлять загрозу для життя і здоров ‘я людей, треба вважати
незаконно виготовлені з недоброякісної сировини чи матеріалів підакцизні
товари, споживання або інше використання яких створює реальну загрозу
серйозного розладу здоров’я або смерті хоча б однієї людини.

Під отруєнням людей (ч. З ст. 204) треба розуміти масове, внаслідок
вживання чи іншого використання зазначених вище підакцизних товарів,
захворювання людей або смерть хоча б однієї людини. Під іншими тяжкими
наслідками — заподіяння внаслідок користування згаданими вище товарами
смерті, тяжких тілесних ушкоджень, майнової шкоди у великих або особливо
великих розмірах (наприклад, внаслідок знищення автомобіля), отруєння
флори, фауни, повітря, ґрунту тощо.

Суб’єкт злочину — загальний.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. При цьому
обов’язковою суб’єктивною ознакою дій, перелічених у ч. 1 ст. 204, є
мета збуту.

Психічне ставлення до суспільне небезпечних наслідків у вигляді смерті
та заподіяння шкоди здоров’ю споживачів та користувачів підакцизних
товарів, виготовлених з недоброякісної сировини, характеризується
необережною формою вини.

Незаконне виготовлення, підроблення, використання або збут незаконно
виготовлених, одержаних чи підроблених марок акцизного збору чи
контрольних марок (ст. 216 КК). Основним безпосереднім об’єктом злочину
є фінансова система держави в частині встановленого законодавством
порядку сплати акцизного збору на алкогольні напої і тютюнові вироби та
надходжень від реалізації контрольних марок для маркування упаковок
примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних
програм і баз даних, а також авторське та суміжні права. Додатковими
об’єктами виступають права і законні інтереси споживачів, встановлений
порядок здійснення господарської діяльності, пов’язаної з
розповсюдженням примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм,
комп’ютерних програм, баз даних.

Предметом злочину є: 1) марки акцизного збору на алкогольні напої і
тютюнові вироби; 2) контрольні марки для маркування упаковок примірників
аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм, баз
даних; 3) голографічні захисні елементи.

Марка акцизного збору — це спеціальний знак, наявність якого на
предметах засвідчує сплату акцизного збору і підтверджує легальність
ввезення і реалізації в Україні відповідних виробів (ст. 1 Закону «Про
акцизний збір на алкогольні напої і тютюнові вироби»)’.

Контрольна марка є спеціальним знаком, що засвідчує дотримання
авторських і (або) суміжних прав і надає право на розповсюдження
примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних
програм, баз даних. Розповсюдження — це введення в обіг вказаних
предметів шляхом їх продажу чи іншої передачі права власності.
Контрольна марка є самоклейним знаком одноразового використання,
зовнішній бік якого має спеціальний голографічний захист (ст. 2 Закону
«Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, фонограм,
відеограм, комп’ютерних програм, баз даних»).

Голографічний захисний елемент — це голографічний елемент, призначений
для маркування носіїв інформації, документів і товарів з метою
підтвердження їх справжності, авторства тощо, виконаний з використанням
технологій, що унеможливлюють його несанкціоноване відтворення. За
конструктивним виконанням розрізняються такі види голографічних захисних
елементів: 1) гнучка етикетка — наклейка; 2) фольга для гарячого
припресування до об’єкта захисту; 3) плівка для ламінування документа,
що захищається; 4) пломба із спеціального матеріалу або речовини; 5)
зображення або позначка безпосередньо на об’єкті захисту. Голографічні
елементи застосовуються для захисту документів і товарів, які підлягають
обов’язковому захисту від підробки, а також інших документів і товарів,
голографічний захист яких запроваджується за ініціативою їх власників’.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні однієї з таких дій: 1)
незаконне виготовлення марок акцизного збору, контрольних марок для
маркування упаковок примірників аудіовізуальних творів, фонограм,
відеограм, комп’ютерних програм, баз даних або голографічних захисних
елементів; 2) їх підроблення; 3) використання незаконно виготовлених,
незаконно одержаних або підроблених марок акцизного збору, контрольних
марок чи голографічних захисних елементів; 4) збут незаконно
виготовлених, незаконно одержаних або підроблених марок акцизного збору,
контрольних марок чи голографічних захисних елементів.

Злочин визнається закінченим з моменту вчинення будь-якої із перелічених
дій.

Незаконним виготовлення марок акцизного збору і контрольних марок буде у
разі їх виготовлення: 1) без належним чином оформленої зведеної
заявки-розрахунку ДПА або Державного департаменту інтелектуальної
власності, тобто їх виготовлення без дозволу; 2) в кількості, яка
перевищує вказану в зведеній заявці-розрахунку; 3) іншого виду, ніж
вказаний у зведеній заявці-розрахунку; 4) за фальсифікованою
(підробленою) зведеною заявкою-розрахунком; 5) не за зведеною
заявкою-розрахунком, а за замовленнями інших суб’єктів (органів
державної податкової служби на місцях, безпосередньо
підприємств-виробників товарів, що підлягають маркуванню, суб’єктів
підприємництва — імпортерів алкогольних напоїв чи тютюнових виробів,
імпортерів, експортерів та відтворювачів примірників аудіовізуальних
творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних програм чи баз даних,
занесених до Єдиного реєстру одержувачів контрольних марок, суб’єктів
підприємництва, не занесених до зазначеного реєстру, тощо); 6) на
підприємстві, яке не має права на їх виготовлення, тобто неналежним
виробником.

Господарська діяльність, пов’язана з розробленням, виробництвом,
веденням обліку, впровадженням, сертифікаційним випробуванням, ввезенням
та вивезенням голографічних захисних елементів, здійснюється юридичними
та фізичними особами — суб’єктами господарювання за наявності у них
ліцензії, виданої СБ. Виготовлення голографічних захисних елементів,
здійснюване без належної ліцензії, є незаконним і потребує кваліфікації
за ст. 216.

Підроблення означає як повне виготовлення фальшивих марок акцизного
збору, контрольних марок або захисних голографічних елементів будь-яким
способом (друкарський, ксерокопіювання, малювання, фотографування,
тиснення, наклеювання, комп’ютерна графіка тощо), так і часткове
підроблення, тобто внесення у справжні марки чи елементи неправдивих
відомостей (наприклад, зміна їх реквізитів).

Використання незаконно виготовлених або одержаних, а також підроблених
марок означає маркування такими марками алкогольних напоїв та тютюнових
виробів або примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм,
комп’ютерних програм, баз даних. Використання голографічних захисних
елементів означає нанесення їх на документи і товари, захист яких
запроваджується.

Незаконне одержання марок акцизного збору і контрольних марок, подальший
збут і використання яких тягне кримінальну відповідальність за ст. 216,
означає отримання їх з порушенням встановленого законодавством порядку.
Марки можуть бути незаконно отримані в результаті подання особою
сфальсифікованих документів (наприклад, документи містять неправдиві
відомості про те, що контрольні марки нібито призначені для маркування
примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп’ютерних
програм, баз даних, насправді суб’єкт планує їх продати виробникам
контрафактної продукції; у пакет документів, який подається до
Державного департаменту інтелектуальної власності, входить підроблений
договір про передачу майнових прав автора). Законодавство забороняє
будь-яку посередницьку діяльність щодо одержання та розповсюдження
контрольних марок. Незаконне одержання марок буде і в тому разі, коли
марки отримуються внаслідок їх викрадення із спеціалізованих
підприємств, під час перевезення або зберігання або в результаті
зловживання службовою особою податкового органу або Державного
департаменту інтелектуальної власності своїм службовим становищем чи в
результаті її службової недбалості під час реалізації марок.

Суб’єктом злочину у формі незаконного виготовлення марок акцизного
збору, контрольних марок і голографічних захисних елементів є працівники
спеціалізованих підприємств, які здійснюють їх виготовлення. Суб’єкт
злочину в інших його формах є загальним.

Дії тих працівників податкових органів, які подали сфальсифіковані
заявки на виготовлення марок акцизного збору, а також дії інших осіб,
які подали заявки на виготовлення марок всупереч встановленому
законодавством порядку, повинні розцінюватись як співучасть у вчиненні
злочину, передбаченого ст. 216, і кваліфікуватися з посиланням на
відповідну частину ст. 27, а за наявності до цього підстав — і за ст.
366 як службове підроблення. Такою ж повинна бути кримінально-правова
оцінка аналогічних дій працівників Державного департаменту
інтелектуальної власності.

Із суб’єктивної сторони злочин характеризується прямим умислом. Мотиви
можуть бути різними.

Якщо незаконне виготовлення, підроблення чи використання незаконно
виготовлених, отриманих або підроблених марок акцизного збору вчинюється
з метою ухилення від сплати акцизного збору, дії винного повинні
додатково кваліфікуватися за ст. 212 (за наявності ознак цього злочину)
із посиланням у разі необхідності на ст. 14 або ст. 15.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 216) є вчинення його повторно
і за попередньою змовою групою осіб.

Література.

Вартилецька І.А., Плутагир В.С. Кримінальне право України.альбом схем:
навч. посібник / За заг. ред. В.Я. Горбачовського.- К.: Атіка, 2003.-
208с.

Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина
Загальна: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2001. — 432 с.

Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина
Особлива: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2001. — 544 с.

Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В.
Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл.
та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична
думка, 2004.- 352 с.

Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю. В.
Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл.
та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична
думка, 2004.- 656 с.

Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид.
спец. вищ. закладів освіти / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В.
Я. Тація. — Київ—Харків: Юрінком Ін-тер—Право, 2001. — 416 с.

Похожие записи