РЕФЕРАТ

На тему:

Злочини проти прав і законних інтересів споживачів

Обман покупців та замовників (ст. 225 КК). Основним безпосереднім
об’єктом злочину є права й законні інтереси споживачів. Додатковим —
встановлений порядок ведення торговельної діяльності та діяльності у
сфері надання послуг в частині нормального, правомірного обслуговування
покупців та замовників.

Предмет — грошові кошти, товари чи вироби, які виготовляються або
ремонтуються за замовленням громадян, а також матеріали, які передаються
замовником виконавцеві.

Потерпілий — громадянин — покупець або замовник, у т. ч. громадянин,
який займається приватною підприємницькою діяльністю без створення
юридичної особи. Якщо обман вчинено щодо покупців і замовників —
юридичних осіб або держави, дії винного слід кваліфікувати за статтею КК
про відповідальність за той чи інший злочин проти власності (наприклад,
за ст. 190).

Об’єктивна сторона цього злочину полягає у вчиненні однієї із вказаних у
ч. 1 ст. 225 альтернативних дій: обмірювання, обважування, обраховування
чи інший обман покупців або замовників під час реалізації товарів або
надання послуг.

Обмірювання та обважування полягають у відпуску покупцеві товарів
належної якості, за які він сплатив кошти, але в меншій кількості
(недолив рідин, недомір тканин та інших подібних товарів, збільшення
ваги пакувальних матеріалів або тари тощо). Використання для обмірювання
та обважування фальсифікованих вимірювальних приладів або інструментів
потребує кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених статтями 225
та 226.

Обраховування означає, що вартість проданого товару, кількість його
одиниць або вартість наданої послуги визначені неправильно, внаслідок
чого покупець або замовник сплачує грошову суму більшу, порівняно з
належною. Обраховування буде і в тому разі, коли під час проведення
розрахунків потерпілому не дається здача або ж дається у меншому
розмірі.

Під іншим обманом покупців необхідно розуміти, зокрема, такі дії, як
перевищення встановлених роздрібних цін, продаж фальсифікованих або
зіпсованих товарів, продаж товарів нижчого сорту за ціною вищого, продаж
знижених в ціні товарів за цінами, які існували до їх уцінки, продаж
неповного комплекту товарів, передача покупцеві одного предмета під
виглядом іншого тощо. За певних умов за ст. 225 може бути кваліфікована
реалізація товару, термін придатності якого минув.

Під іншим обманом замовників слід розуміти будь-які дії, спрямовані на
одержання від потерпілого сум, котрі перевищують реальну ціну щодо
наданої йому послуги (наприклад, заміна під час ремонту радіоелектронної
апаратури нових деталей і вузлів на такі, які вже використовувались;
завищення складності виконуваних робіт або витрат сировини і матеріалів;
стягнення плати за роботи, які фактично не виконувались; заниження
вартості речей під час приймання їх пральнями та хімчистками).

Дія ст. 225 не поширюється на випадки продажу товарів (надання послуг)
за підвищеними цінами (тарифами) за згодою самих покупців (замовників).

Ст. 225 КК, не конкретизуючи місце вчинення злочину, водночас вказує, що
обман покупців та замовників повинен бути скоєний під час реалізації
товарів або надання послуг. При цьому не має значення, скоєно обман
покупців: безпосередньо у приміщеннях підприємств торгівлі, громадського
харчування і побутового обслуговування, чи під час проведення виїзної
торгівлі, доставки товарів за місцем проживання покупця, надсилання їх
поштою тощо.

Для визнання обману покупців та замовників закінченим злочином необхідно
встановити настання суспільне небезпечних наслідків — заподіяння
покупцеві або замовникові матеріальної шкоди у значних розмірах. Йдеться
про обман, що спричинив громадянинові матеріальну шкоду в сумі, яка
перевищує три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян (примітка до
ст. 225).

Суб’єктом злочину може бути будь-яка фізична осудна особа, якій
виповнилось 16 років і яка відповідно до своєї компетенції або фактично
здійснює реалізацію товарів, або надає послуги.

Суб’єктивна сторона обману покупців та замовників характеризується
прямим умислом. Мотиви і мета вчиненого обману на кваліфікацію його за
ст. 225 не впливають.

Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 225) є вчинення його особою,
раніше судимою за обман покупців чи замовників.

Фальсифікація засобів вимірювання (ст. 226 КК). Об’єктом злочину є
нормальне, правомірне функціонування державної метрологічної системи в
частині встановленого порядку виготовлення та обігу засобів вимірювання.

Предмет злочину — фальсифіковані засоби вимірювання — вимірювальні
прилади та інструменти. Засобом вимірювальної техніки визнається
технічний засіб, який застосовується під час вимірювань і має нормовані
метрологічні характеристики.

Вимірювальні прилади — це такі засоби вимірювання, в основу роботи яких
покладено дію механізмів або інших технічних пристроїв, з яких
складається той чи інший засіб вимірювання (наприклад, ваги,
електролічильники, вимірювальні інформаційні системи, лічильники
нафтопродуктів і скрапленого газу).

Вимірювальні інструменти призначені для проведення вимірювань вручну
(гирі, мірні скляні стакани, мензурки, лінійки тощо).

Фальсифікованими є такі засоби вимірювання, які не дозволяють здійснити
точні вимірювання відповідних фізичних величин і використання яких
спотворює результати вимірювання.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні однієї з трьох дій,
вказаних альтернативне: 1) виготовлення фальсифікованих вимірювальних
приладів чи інструментів; 2) перероблення засобів вимірювання; 3) збут
фальсифікованих засобів вимірювання.

Виготовлення фальсифікованих вимірювальних приладів чи інструментів — це
створення таких предметів будь-яким способом (промисловий, кустарний
тощо). Під переробленням треба розуміти дії, вчинювані щодо засобів
вимірювання, які призводять до спотворення їхніх характеристик і
параметрів, тобто до фальсифікації справжніх або вже раніше
фальсифікованих вимірювальних приладів та інструментів (наприклад,
заміна деталей, внесення змін до конструкції засобу вимірювання). Збут
означає сплатне або безоплатне відчуження фальсифікованих засобів
вимірювання незалежно від способу — дарування, продаж, обмін, передача у
борг або у рахунок погашення боргу та ін.

Заподіяння суспільне небезпечних наслідків через використання
фальсифікованих засобів вимірювання потребує самостійної кваліфікації
(наприклад, за ст. 190, ст. 291 або ст. 225).

Суб’єкт злочину — загальний.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом, а
виготовлення та перероблення фальсифікованих засобів вимірювання, крім
того, метою їх використання або збуту.

Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 226) є вчинення його особою, яка
була засуджена за цією статтею.

Випуск або реалізація недоброякісної продукції (ст. 227 КК). Об’єктом
злочину є встановлений порядок реалізації продукції і товарів
споживачам, який забезпечує право останніх на належну якість і безпеку
продукції і товарів. Потерпілим від злочину є споживач — громадяни та
суб’єкти господарської діяльності, які придбавають продукцію і товари
для задоволення власних побутових, виробничих або інших потреб.

Предмет — недоброякісна або некомплектна продукція і товари.

Недоброякісною є продукція, яка не відповідає встановленим стандартам,
нормам, правилам і технічним умовам.

Під некомплектною продукцією треба розуміти продукцію, яка не має всіх
належних вузлів, деталей, агрегатів, інших частин, у тому числі
запасних, або пристосувань, інструкцій з експлуатації, технічних описів,
інструментів для монтажу, хоч відповідно до встановлених стандартів,
норм, правил і технічних умов вони мали бути.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні однієї з двох дій: 1)
випуск на товарний ринок недоброякісної або некомплектної продукції чи
товарів; 2) інша реалізація споживачам такої продукції і товарів. Ринком
товару (товарним ринком) визнається сфера обороту товару (взаємозамінних
товарів), на який протягом певного часу і в межах певної території є
попит і пропозиція. У ст. 227 випуск відповідної продукції на товарний
ринок визнається різновидом (окремим випадком) реалізації продукції
споживачам.

Реалізація недоброякісної і некомплектної продукції і товарів означає,
що виробник, продавець або інша особа у той чи інший спосіб передає
продукцію або товари у власність чи розпорядження споживачеві (продаж,
поставка, обмін, оренда тощо).

Реалізація споживачам недоброякісної або некомплектної про дукції
визнається злочином за умови, що таке діяння вчинено у великих розмірах,
тобто на суму, яка перевищує триста неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян (див. примітку до ст. 227).

Злочин треба визнавати закінченим з моменту передачі недоброякісної або
некомплектної продукції споживачеві.

У тому разі, коли використання або споживання недоброякісної продукції
потягло за собою заподіяння шкоди здоров’ю людини або настання її
смерті, вказані суспільне небезпечні наслідки потребують окремої
кримінально-правової оцінки.

Суб’єкт злочину — загальний.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною
формою вини (психічне ставлення винного визначається стосовно реалізації
недоброякісної або некомплектної продукції споживачам).

Незаконне виготовлення, збут або використання державного пробірного
клейма (ст. 217 КК). Об’єктом злочину є встановлений з метою захисту
прав і законних інтересів споживачів та засад добросовісної конкуренції
порядок виготовлення та обігу державного пробірного клейма. Предмет —
державне пробірне клеймо. Ним визнається знак встановленого єдиного
зразка, що засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів. Державне
пробірне клеймо у даному разі — це не сам відбиток на виробі з
дорогоцінного металу, а предмет, який призначений для отримання відбитку
на такому виробі та який засвідчує пробу.

Об’єктивна сторона злочину полягає у вчиненні однієї з трьох дій: 1)
виготовлення державного пробірного клейма; 2) його збут або 3)
використання.

Виготовлення державного пробірного клейма треба вважати незаконним, якщо
воно здійснюється у будь-якому місці (у т. ч. на спеціалізованому
підприємстві) не за замовленням Мінфіну України. Незаконним
виготовленням треба визнавати також внесення змін у справжні пробірні
клейма, що спотворює належний зміст їх реквізитів — фіксуючих елементів.

Під збутом незаконно виготовленого державного пробірного клейма
розуміється будь-яка форма сплатного чи безоплатного відчуження такого
предмета особою, яка усвідомлює його справжній характер (продаж, обмін,
дарування, передача для тимчасового використання або у рахунок погашення
боргу тощо).

Використанням державного пробірного клейма є здійснення за допомогою
цього предмета клеймування, яким визнається пробірно-технологічна
операція нанесення відбитку державного пробірного клейма на ювелірні та
побутові вироби з дорогоцінних металів. При цьому не має значення те,
відповідає чи ні поставлений на виробі відбиток державного пробірного
клейма фактичній пробі сплаву, з якого виготовлено даний виріб.

З урахуванням того, що у ст. 217 мова йде про незаконне використання
державного пробірного клейма, а не про використання незаконно
виготовленого державного пробірного клейма, склад цього злочину слід
вбачати і в разі проведення клеймування працівниками органів державного
пробірного контролю з порушенням порядку здійснення державного
експертно-пробірного контролю, частиною якого є клеймування.

Суб’єкт злочину — загальний.

Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 217) є повторність.

Література.

Вартилецька І.А., Плутагир В.С. Кримінальне право України.альбом схем:
навч. посібник / За заг. ред. В.Я. Горбачовського.- К.: Атіка, 2003.-
208с.

Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина
Загальна: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2001. — 432 с.

Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина
Особлива: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2001. — 544 с.

Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В.
Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл.
та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична
думка, 2004.- 352 с.

Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю. В.
Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл.
та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична
думка, 2004.- 656 с.

Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид.
спец. вищ. закладів освіти / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В.
Я. Тація. — Київ—Харків: Юрінком Ін-тер—Право, 2001. — 416 с.

Похожие записи