Реферат на тему:

Зародження та виникнення експертно-криміналістичних установ в першій
половині ХХ ст.

?????????o?лідуванні злочинів залучався фахівець, який проводив
експертизи, то він зобов’язаний після проведеної експертизи складати
письмовий висновок з відповідями на питання, котрі поставлені перед ним
[4, с.115]. Практично при всіх обласних і губернських апаратах карного
розшуку в цей період часу були створені науково-технічні кабінети. Ці
обставини сприяли тому, що в грудні 1929 року (Наказ НКВС РРФСР 58 від 9
грудня 1929 р.), з науково-технічного підвідділу було виведено
Центрально-реєстраційне бюро, а підвідділ став іменуватись Бюро
науково-технічної експертизи. В його функцій входило: 1) проведення
експертиз; 2) науково-дослідна робота; 3) надання на місцях практичної
допомоги підрозділам карного розшуку [4, с.115]. Кабінети
науково-судової експертизи в Україні, а саме Київський і Одеський в
післяреволюційний період і в роки громадянської війни продовжували
діяти, однак працювали вони не в повну силу. У цих кабінетах проводились
графічна, судово-балістична і технічна експертиза документів. Київський
кабінет науково-судової експертизи був створений в лютому 1914 року.
Велика заслуга в збереженні науково-технічної бази і фахівців Київського
кабінету науково-судової експертизи належить його керівнику, відомому
вітчизняному вченому-криміналісту професору С.М. Потапову. З кінця 1920
року завідуючим Київського кабінету науково-судової експертизи був
призначений В.І. Фаворський, видний вчений в галузі судової фотографії,
під керівництвом якого проведення експертиз поновилось. Значно
збільшилась кількість хімічних експертиз [5, с.12]. Одеський кабінет
науково-судової експертизи почав функціонувати з квітня 1914 року. В
перші роки післяреволюційного періоду Одеський кабінет науково-судової
експертизи виконував експертні дослідження по завданнях судово-слідчих
органів Одеської, Подільської і Катеринославської губерній. Його
організатором і керівником був вчений в галузі криміналістики, професор
М.П. Макаренко. По своїх функціях і штатах співробітників Одеський
кабінет практично не відрізнявся від Київського кабінету, в зв’язку з
цим проводились і аналогічні експертні дослідження [6, с.102]. 1
листопада 1923 року в Україні в Харкові був створений третій кабінет
науково-судової експертизи. Ініціатором його створення був завідуючий
кафедрою судової медицини медичного факультету Харківського медичного
інституту професор М.С. Бокаріус. Як в Київському і Одеському кабінетах,
в Харківському кабінеті науково-судової експертизи були створені чотири
секції: 1. Хімічних і фізико-хімічних досліджень; 2.
Судово-фотографічних досліджень; 3. Судово-медичних,
макро-мікроскопічних досліджень; 4. Ідентифікації особи [6, с.102].
Основним завданням новоствореного кабінету було обслуговування органів
розслідування і суду, тобто науково-оперативна робота. Науковими
дослідженнями Харківський кабінет почав займатись в 1925 році. Завдання
кабінетів науково-судової експертизи на Україні були визначені в
спеціальному положенні, затвердженому Радою Народних депутатів УРСР в
1923 році, а інструкція Народного Комісаріату Юстиції УРСР, розвиваючи
вказане Положення, більш детально регламентувала діяльність кабінетів
[7, с.50-51]. З метою розширення використання спеціальних
науково-технічних знань в кримінальному судочинстві в Україні на початку
20-х років почалось створення державних судово-експертних установ.
Одночасно зі створенням експертно-криміналістичних установ в Україні з
1922 року створюються науково-технічні  установи в системі НКВС.
Організаторами їх створення були С.М. Потапов і В.Л. Русецький, які
створили науково-технічний відділ Управління карного розшуку республіки.
Криміналістичні установи в системі НКВС в УРСР як і в РРФСР створювались
наново. Розширення науково-технічних установ в системі НКВС в УРСР
продовжувалось до 1929 року. Історія діяльності судово-експертних
установ міністерства юстиції УРСР починається з прийняттям 10 липня 1923
року Радою Народних Комісарів УРСР «Положення про обласні кабінети
науково-судової експертизи.» У цьому положенні вказувалося: «для
проведення різного роду науково-технічних досліджень по судових справах
засновуються в містах Києві, Харкові і Одесі обласні кабінети
науково-судової експертизи» [8, с.5]. На стадії свого становлення в
основне завдання експертних установ міністерства юстиції УРСР входило
надання допомоги в проведенні експертиз по матеріалах, що надходили від
правоохоронних органів. Науково-дослідна робота на етапі свого
становлення в цих установах не велась. 23 жовтня 1925 року, в зв’язку з
розширенням функцій кабінетів науково-судової експертизи, структура і
порядок їх діяльності отримали відображення в спеціальному розділі
Положення про судоустрій УРСР, прийнятий 23 жовтня 1925 року на другій
сесії Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету ІХ скликання [9,
с.522]. У 1925 році Рада Народних Комісарів УРСР затвердила нове
положення про кабінети науково-судової експертизи. У цьому ж році
Київський, Харківський і Одеські кабінети науково-судової експертизи
були реорганізовані в інститути науково-судової експертизи. В цих
установах в той період часу працювали такі видатні вчені як: в
Київському інституті — професори В.І. Фаворський, М.А. Петров, в
Харківському — М.С. Бокаріус і М.М. Бокаріус, в Одеському — М.П.
Макаренко і С.М. Матвєєв, які зробили величезний внесок в розвиток
вітчизняної науки криміналістики. Після перетворення у вересні 1925 року
Київського кабінету науково-судової експертизи в Київський науковий
інститут судової експертизи, його директором був призначений професор
В.І. Фаворський, вчений-криміналіст в галузі судово-дослідної
фотографії, який залучив для роботи в інституті вчених-криміналістів
хіміків, біологів, психіатрів, медиків, таких як В.А. Франковський, В.Л.
Павлов, М.А. Петров, М.М. Зюськін, М.М. Труханов, Г.А. Шепель, М.М.
Маєвський і інші. Реорганізація Київського кабінету в інститут і нова
організаційна структура дозволила розширити коло експертної діяльності
інституту і перетворила його в багатопрофільну експертну установу.
Харківський кабінет науково-судової експертизи, як інститут, почав свою
роботу з жовтня 1925 року [10, с.12].

Література:

Салтевский М.В., Малышев В.А. Из истории развития криминалистики и
криминалистических подразделений МВД Украины.//Криминалистика и судебная
экспертиза. Вып.№ 19.- К.: 1979. С.10-15.

Материалы по истории Советской рабоче-крестьянской милиции и уголовного
розыска за 1917-12 ноября 1925 г.г.//На посту. — Л.: 1925. С.57-58.

Миронов А.И. Возникновение и развитие криминалистических подразделений в
органах внутренних дел. Учебное пособие. Академия МВД СССР. — М.: 1979.
С.7, 31-37, 140.

Елисеев Е. Фрагменты истории и развития советской криминалистики в
УССР.//Радянське право.- К.: 1964. № 1. С.115.

Лисиченко В.К., Сабуров И.В. Развитие криминалистики и судебной
экспертизы в первые годы Советской власти в РСФСР и
УССР.//Криминалистика и судебная экспертиза. Вып. № 26.- К.: 1983. С.12.

Елисеев А.А. К истории экспертных учреждений Украинской ССР.//
Криминалистика и судебная экспертиза. Вып. № 5.- К.: 1968. С. 102.

Бюллетень НКЮ УССР. Вып. № 47-48. 1923. С.50-51.

Яворский А.Е. 60-летие судебно-экспертных учреждений Министерства
юстиции УССР и пути повышения эффективности их деятельности.//
Криминалистика и судебная экспертиза. № 28.- К.: 1984. С.5.

Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительства
Украины за 1925 г. Вып. № 92-93. С.522.

Бокариус Н.Н. ХХV лет работы Харьковского научно-исследовательского
института судебной экспертизы им. Засл. проф. Н.С. Бокариус. Проблемы
криминалистики и судебной экспертизы. Сборник научных работ, посвящённый
ХХV летнему юбилею института.- X.: 1948. С.12.

Похожие записи