Курсова робота з права

Законодавчий процес і його стадії

Зміст

Вступ.

ЗАКОНОДАВЧИЙ ПРОЦЕС І ЙОГО СТАДІЇ

ЗАКОНОДАВЧА ІНІЦІАТИВА;

ПІДГОТОВКА ПРОЕКТУ ЗАКОНУ ДО РОЗГЛЯДУ ЙОГО ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ

РОЗГЛЯД ПРОЕКТУ ЗАКОНУ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ

Загальні положення щодо розгляду законопроектів Верховною Радою

Розгляд законопроектів у першому читанні

Розгляд законопроектів у другому читанні

Розгляд законопроектів у третьому читанні

Внесення змін і доповнень, скасування законів

ПРИЙНЯТТЯ ТА ВВЕДЕННЯ В ДІЮ ЗАКОНУ

Підписання прийнятого Верховною Радою України закону Президентом
України;

Набрання чинності законом.

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ.

Конституцiя України закрiпила здiйснення державної влади на засадах її
подiлу на законодавчу, виконавчу i судову (ст. 6). Це загальне
положення, що втiлюється нормою-принципом, враховується i
вiддзеркалюється у нормативному визначеннi Конституцiєю Верховної Ради
України, яка конституюється єдиним органом законодавчої влади в Українi
— парламентом (ст. 75). Сам факт закрiплення конституцiйного поняття
Верховної Ради має велике позитивне значення, є реальним проявом
переваги Конституцiї України, як i низки конституцiй iнших країн СНД,
над основними законами захiдних держав, де аналогiчна дефiнiцiя
здебiльшого не формулюється. Головними функціями Верховної Ради є:

1) законодавча;

2) установча (державотворча, організаційна);

3) функція парламентського контролю.

Пріоритетною функцією Верховної Ради є законодавча. У загальних рисах
вона полягає у прийнятті законів, внесенні до них змін, визнанні їх
такими, що втратили юридичну силу, скасуванні або у призупиненні їх дії.

Складовою частиною цієї функції є також законо-проектна робота, внесення
законопроектів на розгляд Верховної Ради та їх обговорення, а також
видання законів, проведення відповідних наукових досліджень, зокрема, з
проблем ефективності і розвитку законодавства, наукової експертизи
законопроектів тощо.

Пріоритетним напрямом законодавчої функції Верховної Ради є внесення
змін до Конституції у межах і порядку, передбачених розділом XIII
Конституції, та прийняття законів (ст. 85).

Законопроект про внесення змін до Конституції може бути поданий до
Верховної Ради Президентом або не менш як третиною народних депутатів
України від конституційного складу Верховної Ради (ст. 154 Конституції).
Законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу І
«Загальні засади», розділу III «Вибори. Референдуми» і розділу XIII
«Внесення змін до Конституції України», попередньо схвалений більшістю
від конституційного складу Верховної Ради, вважається прийнятим, якщо на
наступній черговій сесії Верховної Ради за нього проголосувало не менш
як дві третини від конституційного складу Верховної Ради.

Порядок внесення змін до розділів І, III і XIII Конституції значно
складніший, оскільки ці розділи стосуються основ конституційного ладу і
стабільності самої Конституції. Відповідно до ст. 156 Конституції,
законопроект про внесення змін до розділів І, III і XIII подається до
Верховної Ради Президентом або не менш як двома третинами від
конституційного складу Верховної Ради і, за умови його прийняття не менш
як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради,
затверджується всеукраїнським референдумом, який призначається
Президентом.

Законопроект про внесення змін до Конституції, який розглядався
Верховною Радою і не був прийнятий, може бути поданий до Верховної Ради
не менш як через рік від дня прийняття такого рішення щодо даного
законопроекту.

З метою забезпечення стабільності Конституції Верховна Рада протягом
строку своїх повноважень не може двічі змінювати одні й ті самі
положення Конституції (ст. 158).

Основним змістом законодавчої функції Верховної Ради є, звичайно,
прийняття законів. Виключно законами визначаються основи політичної
системи, організація і діяльність органів державної влади та місцевого
самоврядування, зокрема; засади утворення й діяльності політичних
партій, інших об’єднань громадян, засобів інформації; організація і
порядок проведення виборів та референдумів; організація й порядок
діяльності Верховної Ради, статус народних депутатів; організація і
діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби,
організації державної статистики та інформатики; судоустрій,
судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і
діяльність прокуратури, органів дізнання й слідства, органів та установ
виконання покарань; основи організації і діяльності адвокатури.

ЗАКОНОДАВЧИЙ ПРОЦЕС І ЙОГО СТАДІЇ

Основу законодавчої діяльності становить законодавчий процес.
Законодавчий процес — це діяльність державних органів та їх посадових
осіб, пов`язана з поданням до законодавчого органу проекту закону,
розглядом, прийняттям (зміною, припиненням чинності) і введенням в дію
законів, а також з формуванням єдиної системи законодавства України, яка
здійснюється за процедурою, визначеною Конституцією України і законами
України.

Стадіями законодавчого процесу є:

а) законодавча ініціатива;

б) підготовка проекту закону до розгляду його Верховною Радою України;

в) розгляд проекту закону Верховною Радою України;

г) прийняття та введення в дію закону;

д) підписання прийнятого Верховною Радою України закону Президентом
України;

е) набрання чинності законом.

Особливою формою здійснення законодавчої діяльності є прийняття закону
за народною ініціативою всеукраїнським референдумом.

Суб’єктами законодавчого процесу в Україні є визначені Конституцією
України суб’єкти права законодавчої ініціативи та Верховна Рада України.

ЗАКОНОДАВЧА ІНІЦІАТИВА

Перша стадія законодавчого процесу — законодавча ініціатива, зводиться
до внесення на розгляд Верховної ради законопроекту. Право на здійснення
такого роду дій іменується правом законодавчої ініціативи. Згідно
Конституції України право законодавчої ініціативи належить Президентові
України, ВР, депутатам Верховної Ради, Урядові України, законодавчим
(представницьким) органам суб’єктів України. Це право належить також
Конституційному судові України, Верховному Судові України і Вищому
Арбітражному Судові України із питань їхнього ведення.

Таким чином, Конституція України розрізняє дві групи суб’єктів права
законодавчої ініціативи. У першу з них входять суб’єкти, чиє право
законодавчої ініціативи не зв’язано якими-небудь компетенційними
рамками. В другу ж группу цих суб’єктів входять ті з них, що
користуються правом законодавчої ініціативи лише з питань їхнього
ведення.

До цього варто додати, що відповідно до Регламенту Верховної ради право
законодавчої ініціативи має також група депутатів, що складають комітет
Верховної ради.

Законодавча ініціатива — це звернення суб’єкта права законодавчої
ініціативи, визначеного Конституцією України, до Верховної Ради України
стосовно прийняття нового закону, припинення чинності або зміни чинного
закону, яке здійснюється шляхом подання проекту закону на розгляд
Верховної Ради України. Законодавча ініціатива підлягає обов`язковій
реєстрації у Верховній Раді України і прийняттю її до розгляду.

ПІДГОТОВКА ПРОЕКТУ ЗАКОНУ ДО РОЗГЛЯДУ ЙОГО

ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ

Розробка проектів законів здійснюється за правом, визначеним законом, за
дорученням Верховної Ради, на замовлення на договірній основі, а також в
ініціативному порядку. Порядок розробки проектів законів визначається
Положенням про порядок розробки проектів законів. Розробка законопроекту
про державний бюджет є обов’язком Уряду України, передбаченим законом, і
здійснюється ним за правом.

Верховна Рада може доручити розробку проекту закону (його структурної
частини) постійній або тимчасовій спеціальній комісії Верховної Ради, а
також Уряду. Фінансування розробки проекту закону, дорученої Верховною
Радою, здійснюється за рахунок державного бюджету. Розробку проекту
закону (його структурної частини) на договірній основі замовляє Президія
Верховної Ради за рахунок кошторису витрат Верховної Ради, про що
повідомляється на пленарному засіданні.

В ініціативному порядку законопроекти мають право розробляти громадяни і
юридичні особи. Розроблені ними законопроекти вносяться до Верховної
Ради згідно з положеннями глави 6.2 від імені осіб або органів, які
мають право законодавчої ініціативи, чи за їх підтримкою з обов’язковим
зазначенням всіх авторів (прізвище, ім’я, по батькові, місце роботи,
посада, освіта, поштова адреса, телефон), які розробили законопроект або
його структурні частини.

Законопроекти повинні бути оформлені відповідно до вимог глави 6.2
Регламенту Верховної та Положення про структуру, виклад, зміст і
оформлення проектів законів. Законопроекти, розроблені за дорученням або
на замовлення Верховної Ради, а також ті, що вносяться Президентом
України або Урядом, повинні супроводжуватися пояснювальною запискою,
виконаною в повному обсязі згідно з Положенням про порядок розробки
проектів законів.

До доручення чи замовлення Верховної Ради на розробку проекту закону
(його структурної частини) додаються:

завдання на розробку проекту закону (його структурної частини); рішення
Верховної Ради з питань, зазначених у ст.6.4.4, якщо таке є;

законодавча пропозиція, за наслідками розгляду якої було прийнято
рішення про необхідність розробки проекту закону;

стенографічні бюлетені засідань Верховної Ради, на яких розглядалася
законодавча пропозиція про необхідність розробки проекту закону;

інші документи щодо розроблюваного законопроекту (його структурної
частини).

Внесення і відкликання законодавчих пропозицій,

законопроектів, поправок

Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України мають особи і
органи, визначені Конституцією України; воно здійснюється у формі,
встановленій Конституцією України ( HYPERLINK
«javascript:OpenDoc(‘888-09’);» 888-09 ) та Законом України про
статус народного депутата України.

Голова Верховної Ради попереднього скликання подає новообраній Верховній
Раді перелік питань порядку денного, розгляд яких не було завершено
прийняттям остаточного рішення щодо них на останній сесії Верховної Ради
попереднього скликання. До переліку додаються пояснювальна записка з
даними про виконану роботу щодо підготовки та розгляду цих питань, а
також справи з незавершених законопроектів (ст.6.7.7).

Законодавчі пропозиції і законопроекти, не прийняті Верховною Радою
попереднього скликання в першому читанні, вважаються відкликаними.

Прийняті Верховною Радою України попереднього скликання в першому чи
подальшому читанні законопроекти, щодо яких не прийнято рішення про
введення їх в дію, підлягають подальшому розгляду за процедурою
підготовки і розгляду до другого читання, встановленої Регламентом
Верховної Ради. ( Частина третя статті 6.2.2 глави 6.2 в редакції
Постанови ВР N HYPERLINK «javascript:OpenDoc(‘180/98-вр’);» 180/98-ВР
від 05.03.98 )

Народний депутат України вносить на ім’я Верховної Ради законодавчі
пропозиції, законопроекти, поправки (документи законодавчої ініціативи)
в письмовій формі за своїм підписом. Якщо депутатська пропозиція
підписана кількома депутатами, ініціатором її внесення вважається той,
підпис якого стоїть першим; у разі, коли ініціатор внесення відкликає цю
пропозицію, ініціатором її внесення вважається той, чий підпис є
наступним. В одній депутатській пропозиції не можуть міститися
пропозиції з різних питань порядку денного або з різних законопроектів.

Законодавча пропозиція повинна містити проект рішення Верховної Ради,
який пропонується Верховній Раді для прийняття. Пропозиції, внесені на
ім’я комісії Верховної Ради, опрацьовуються нею в ході підготовки
відповідних документів і на розгляд Верховної Ради можуть не подаватися.
Це положення також поширюється на висновки, аналогічно внесені іншими
комісіями Верховної Ради.

Питання, пропозиції, резолюції, додаткові статті чи пункти, поправки, що
вносяться у порядку законодавчої ініціативи для голосування, вносяться в
письмовій формі в такій редакції, щоб щодо них можна було відповісти
«так» або «ні»; при цьому ініціатор повинен уникати наявності в
формулюванні кількох заперечень, підходів від негативного чи
зворотнього, які б ускладнювали однозначне розуміння того, що ставиться
на голосування і за що має голосувати депутат.

Внесений на голосування текст може супроводжуватися стислим
обгрунтуванням (його зачитування не може перевищувати 1/3 часу для
відповідного виступу, визначеного в ч.1 ст.3.3.1). Обов’язковим є
зазначення такими та обгрунтування текстів законодавчої ініціативи, які
підпадають під дію ст.3.5.1 або суперечать рішенням, прийнятим згідно із
ст.6.4.4. Додаткові статті вносяться до законопроекту в формі
пропозицій. Внесення пропозицій і поправок супроводжується вказівкою, до
якої редакції законопроекту вони вносяться.

Поправкою вважається пропозиція до іншої пропозиції, що доповнює, змінює
чи виключає частину основної пропозиції. Поправка до поправки не повинна
заперечувати суті самої поправки. В тексті цього Регламенту під
поправкою розуміється і поправка до поправки, крім випадку, зазначеного
в ч.2 ст.3.6.6.

Поправка до законопроекту береться до розгляду, якщо вона містить
сформульований текст, що стосується однієї статті, її частини або
речення.

Пропозиція щодо структури законопроекту чи іншого документа може містити
послідовно викладені назви частин, розділів, глав, а в разі необхідності
— статей законопроекту чи пунктів іншого документа. Вона може також
містити відповідну структурну схему законопроекту чи його складової
частини.

Законодавчі пропозиції і проекти законів вносяться разом з супровідною
запискою, яка повинна містити обгрунтування необхідності їх розробки або
прийняття, а також характеристику цілей, завдань та основних положень
майбутніх законів, вказівку на їх місце у системі чинного законодавства,
а також на очікувані соціально-економічні та інші наслідки їх
застосування. У випадку, зазначеному в ч.1 ст.6.1.2, законопроект
супроводжується пояснювальною запискою. У разі внесення законодавчої
пропозиції, законопроекту або поправки, реалізація яких потребує
матеріальних та інших витрат за рахунок державного чи місцевих бюджетів,
додаються їх фінансово-економічне обгрунтування та пропозиції щодо
покриття цих витрат.

Внесення ініціативних законопроектів (крім тих, що вносяться Президентом
України та Урядом) на ім’я Верховної Ради супроводжується вказівкою на
те, що ініціатор вносить законопроект для врахування його положень
відповідною головною комісією або наполягає на розгляді законопроекту
Верховною Радою в першому читанні.

Конституційними положеннями в законопроекті є ті, що потребують внесення
змін чи доповнень до Конституції. Обгрунтування до законопроекту,
пропозиції чи поправки повинні містити вказівку на ті їх положення,
рішення щодо яких повинні прийматися іншою кількістю голосів, ніж
більшість голосів депутатів від їх фактичної кількості. Проект
документа, внесений в порядку законодавчої ініціативи та поширений серед
депутатів, крім його назви, на титульному та наступних аркушах повинен
містити відомості про:

назву органу, до якого він вноситься;

дату та ініціатора внесення і його підпис (підпис вимагається при
внесенні на перше читання);

реєстраційний номер справи законопроекту (ст.6.7.7) та редакцію проекту
документа;

дату роздачі або розсилки депутатам;

дати і перелік стадій опрацювання та розгляду, які пройшов поданий
проект документа, текст останнього рішення Верховної Ради щодо нього, а
також текст рішення, прийнятого відповідно до положень ст.3.5.6, якщо
таке є;

перелік комісій Верховної Ради, яким доручено роботу по підготовці цього
документа, із зазначенням головної комісії, а також тих, які подали в
письмовій формі свої висновки щодо поданої редакції документа;

прізвище і посаду визначеного головною комісією доповідача
(співдоповідача);

перелік законодавчих актів, на які є посилання в тексті проекту
документа із зазначенням номерів статей чи пунктів, в яких міститься
таке посилання;

авторів, які розробили внесений в порядку законодавчої ініціативи чи за
підтримкою законопроект або його структурні частини (вимагається при
внесенні на перше читання);

перелік додатків до проекту документа із зазначенням кількості аркушів
кожного;

зміст документа, що містить назви частин, розділів, глав або, у разі їх
відсутності, — назви статей (вимагається при внесенні на перше і третє
читання).

При оформленні законодавчих пропозицій, проектів законів, поправок
повинні враховуватися також інші вимоги, встановлені положеннями про
порядок розробки проектів законів та про структуру, виклад, зміст і
оформлення проектів законів.

Законодавчі пропозиції, проекти законів, які вносяться на ім’я Верховної
Ради, реєструються в Секретаріаті Верховної Ради. Пропозиції, поправки,
зауваження до законопроекту передаються до Секретаріату Верховної Ради
або безпосередньо до комісії Верховної Ради, визначеної головною з цього
законопроекту. В тому ж порядку передаються висновки інших комісій
Верховної Ради щодо відповідного законопроекту.

Внесені для розгляду Верховною Радою законодавча пропозиція чи проект
закону у разі невідповідності вимогам Регламенту та положень про порядок
розробки проектів законів і про структуру, виклад, зміст та оформлення
проектів законів з урахуванням висновків головної комісії не пізніш як у
п’ятнадцятиденний термін повертаються Президією Верховної Ради їх
ініціаторам із зазначенням причин повернення.

Якщо документ, внесений у порядку законодавчої ініціативи, не повернуто
ініціатору його внесення, він разом з супровідною запискою (ч.1
ст.6.2.7) у семиденний термін після перевірки на відповідність вимогам,
зазначеним в розділі 6 Регламенту, поширюється серед депутатів та
надсилається іншим особам і органам, які мають право законодавчої
ініціативи. Про внесений документ оголошується на засіданні Верховної
Ради.

Пояснювальна записка до документа, що вноситься у порядку законодавчої
ініціативи (ч.1 ст.6.1.2), та додатки до них розмножуються і
надсилаються Секретаріатом Верховної Ради постійним комісіям для
ознайомлення депутатів, іншим особам і органам, які мають право
законодавчої ініціативи, а також зареєстрованим депутатським групам
(фракціям).

Законодавча пропозиція чи законопроект можуть бути відкликані їх
ініціатором за письмовою заявою, якщо питання про їх розгляд ще не
включено до порядку денного сесії Верховної Ради.

Законодавча пропозиція чи законопроект, включені до порядку денного
сесії Верховної Ради, можуть бути відкликані лише за згодою Верховної
Ради.

Про відкликання законодавчої пропозиції чи законопроекту оголошується на
засіданні Верховної Ради.

Законодавча ініціатива депутата оголошується відкликаною, якщо до її
прийняття Верховною Радою в першому читанні депутат втратив депутатські
повноваження.

Законодавча ініціатива Президента України або Уряду оголошується
відкликаною, якщо до її прийняття Верховною Радою в першому читанні
відповідно Президент або Уряд України припинили свої повноваження чи
пішли у відставку.

У семиденний термін після оголошення про відкликання документа
законодавчої ініціативи інші особи та органи, які мають право
законодавчої ініціативи, можуть внести цей документ без змін або із
змінами за своєю письмовою підтримкою. У разі розгляду документа
законодавчої ініціативи, внесеного за підтримкою після його відкликання,
посилання як на ініціатора робляться на особу чи орган, який вніс його
за своєю підтримкою.

Документ законодавчої ініціативи, який відкликано і не внесено за
підтримкою, знімається з розгляду разом з пропозиціями і поправками, які
надійшли щодо нього. Про це оголошується на засіданні Верховної Ради,
наступному після закінчення терміну, зазначеного у ч.6 цієї статті.

На засіданні Верховної Ради або головної комісії, якій доручено
опрацювати законопроект, ініціатор внесеної до законопроекту пропозиції
чи поправки може в усній або письмовій формі її відкликати. Особа, яка
має право законодавчої ініціативи, може в усній або письмовій формі
внести на цьому ж засіданні за своєю підтримкою відкликану пропозицію,
поправку, для чого головуючий на засіданні надає їй позачергово слово.
Якщо відкликання пропозиції, поправки або її внесення за підтримкою
здійснено в письмовій формі, про них оголошується відповідно на
засіданні Верховної Ради чи комісії.

Відхилені Верховною Радою законодавча пропозиція чи законопроект або
такі, що повторюють їх за суттю, не можуть вноситися на тій же або
наступній позачерговій сесії Верховної Ради даного скликання.

Пропозиції щодо законопроекту, який пропонується у першому читанні, чи
альтернативний законопроект вносяться депутатами та іншими особами і
органами, які мають право законодавчої ініціативи, не пізніш як у
чотирнадцятиденний термін після прийняття Верховною Радою рішення про
включення його до порядку денного сесії.

До повторного першого читання пропозиції вносяться у десятиденний термін
після попереднього читання законопроекту. В той же термін можуть
вноситися й альтернативні законопроекти, якщо розглянутий на
попередньому першому читанні законопроект не був прийнятий за основу.

До другого читання законопроекту пропозиції вносяться до редакції
законопроекту, прийнятої Верховною Радою у першому читанні за основу.
Пропозиції вносяться у чотирнадцятиденний термін після прийняття
законопроекту в першому читанні. До повторного другого читання
законопроекту пропозиції вносяться у десятиденний термін після
попереднього читання.

Після поширення серед депутатів законопроекту, підготовленого головною
комісією до другого (повторного другого) читання, у шестиденний термін
можуть вноситися:

пропозиції і поправки до нових текстів, які виникли в ході доопрацювання
законопроекту до цього читання;

поправки до поправок;

пропозиції і поправки, запропоновані головною комісією з цього
законопроекту;

пропозиції і поправки, запропоновані Погоджувальною радою депутатських
груп (фракцій);

пропозиції про неприйнятність (ст.3.5.1), преюдиціальні та відкладальні
питання (ст.3.5.2). До третього (повторного третього) читання
законопроекту пропозиції вносяться у десятиденний термін після
попереднього читання.

РОЗГЛЯД ПРОЕКТУ ЗАКОНУ ВЕРХОВНОЮ РАДОЮ УКРАЇНИ

Законодавча пропозиція чи законопроект після поширення їх серед
депутатів згідно з ч.2 ст.6.2.10 для попереднього розгляду та підготовки
висновку про доцільність їх прийняття і включення до порядку денного
сесії, а також про порядок подальшої роботи над ними передаються
Президією Верховної Ради відповідним комісіям Верховної Ради з
визначенням спільно з Погоджувальною радою депутатських груп (фракцій)
терміну виконання і одночасно передаються постійній комісії, до
компетенції якої входять питання конституційності актів. При цьому для
підготовки висновку визначається головна комісія, якій інші комісії у
визначений термін подають свої висновки про наслідки розгляду ними
законодавчої пропозиції чи законопроекту.

Стосовно законопроектів і пропозицій, зазначених в ч.2 ст.6.2.7, головна
комісія і постійна комісія з питань бюджету на спільному засіданні
приймають рішення щодо повноти їх фінансового обгрунтування і
забезпечення. З цього питання комісії можуть запросити висновок Уряду
України, а також внести свої пропозиції та обгрунтування.

У разі, коли щодо закріплення законопроекту за комісіями вносяться інші
пропозиції, Верховна Рада приймає процедурне рішення з цього питання.

Постійні комісії опрацьовують законодавчі пропозиції, законопроекти,
поправки та інші документи згідно з Законом України про постійні комісії
Верховної Ради України.

Порядок розгляду комісією законодавчих пропозицій, законопроектів,
поправок та підготовки висновків щодо них визначається відповідною
комісією Верховної Ради.

Законодавча пропозиція чи законопроект після попереднього розгляду у
відповідних постійних комісіях з їх висновками передаються Президією
Верховної Ради на розгляд Верховної Ради для прийняття рішення щодо
включення їх до порядку денного сесії відповідно до ст.6.4.1.

Висновки комісій щодо законодавчої пропозиції чи законопроекту повинні
обов’язково містити обгрунтування доцільності прийняття Верховною Радою
того чи іншого рішення щодо відповідного законопроекту, а також
пропозиції щодо порядку подальшої роботи над ним. У разі необхідності
комісія вносить пропозицію про застосування положень ст.6.4.4 та
рекомендує перелік питань, щодо яких, на її думку, Верховна Рада має
прийняти рішення.

Головна комісія повинна дати свої висновки і пропозиції щодо
альтернативних законопроектів, внесених на розгляд Верховної Ради.

У необхідних випадках Верховна Рада, Президія Верховної Ради (за своєю
ініціативою або за поданням головної комісії) направляють законодавчу
пропозицію чи законопроект на наукову, юридичну чи іншу експертизу,
проведення інформаційного пошуку чи наукового дослідження; при цьому
предмет і мета експертизи, пошуку, дослідження повинні бути чітко
визначені. Щодо законодавчих пропозицій чи законопроектів можуть
запитуватися висновки Уряду України, Верховної Ради Республіки Крим,
відповідних міністерств і відомств, інших органів, установ і
організацій, а також окремих фахівців.

Головна комісія з залученням юридичного та редакційно-видавничого
відділів Секретаріату Верховної Ради запрошує ініціатора законопроекту,
представників інших комісій та органів, яким доручено доопрацювання
законопроекту, і розглядає внесені і не відкликані у встановленому
ст.6.2.11 порядку пропозиції, поправки та готує законопроект до
визначеного Верховною Радою читання.

Альтернативні законодавчі пропозиції і законопроекти розглядаються
комісіями одночасно з основною законодавчою пропозицією чи
законопроектом.

Депутат, який вніс пропозицію чи поправку (або за його письмовим
дорученням інший депутат), має право уточнювати їх текст у ході
обговорення законопроекту в комісії чи іншому органі, якому доручено
доопрацювання проекту, а також відкликати та вносити за власною
підтримкою пропозиції і поправки згідно із ст.6.2.11.

Внесені і не відкликані в ході доопрацювання законопроекту пропозиції,
поправки додаються до тексту законопроекту для розгляду їх у другому чи
третьому читанні; вони повинні мати суцільну нумерацію. Пропозиції та
поправки, відхилені головною комісією і не відкликані у встановленому
порядку, подаються комісією на обговорення при розгляді законопроекту на
засіданні Верховної Ради.

Головна комісія не може приймати позитивне рішення щодо законопроектів,
пропозицій, поправок, які суперечать рішенням, прийнятим Верховною Радою
відповідно до ст.6.4.4; такі законопроекти, пропозиції, поправки
включаються до таблиці пропозицій і поправок з вказівкою на мотиви
відхилення їх комісією.

Якщо рішення, прийняте головною комісією, не збігається з рішеннями,
прийнятими Верховною Радою щодо обговорюваного законопроекту, комісія
викладає свої пропозиції як альтернативні і входить з обгрунтованим
поданням до Верховної Ради про перегляд раніше прийнятого нею рішення.
Це не виключає необхідності доопрацювання комісією законопроекту з
урахуванням тих пропозицій і поправок, що відповідають прийнятим
Верховною Радою щодо законопроекту рішенням.

Усі законопроекти, які передбачають або зумовлюють нові прибутки і
видатки державного або місцевих бюджетів, подаються, крім головної
комісії, і на розгляд постійної комісії, до компетенції якої входить
розгляд бюджетних питань, а також Уряду України. Висновки цієї комісії
та Уряду додаються до висновку головної комісії і поширюються серед
депутатів.

Висновок постійної комісії, до компетенції якої входять питання
конституційності актів, щодо обговорюваного законопроекту додається до
висновку головної комісії і поширюється серед депутатів. Постійна
комісія Верховної Ради, яка за дорученням або самостійно брала участь в
доопрацюванні законопроекту, може прийняти рішення, за яким її висновки
додаються до висновків головної комісії і поширюються серед депутатів.

Головна комісія вивчає законопроект на його прийнятність відповідно до
ст.3.5.1 і дає висновки щодо зауважень з цих питань у разі їх
надходження. Головна комісія має право увійти до Президії Верховної Ради
з поданням про попередній розгляд питань щодо прийнятності за правилами,
встановленими ст.3.5.5.

Комісії Верховної Ради у своїх висновках можуть поставити преюдиціальні
або відкладальні питання (ст.3.5.2). Комісії не вирішують цих питань, а
лише викладають щодо них свої пропозиції.

Якщо у висновках комісій Верховної Ради, які за дорученням брали участь
у роботі над законодавчою пропозицією чи законопроектом, є розбіжності,
вони вживають заходів до їх врегулювання. Питання, з приводу яких не
досягнуто згоди, виносяться на розгляд Верховної Ради. В цьому випадку
висновки комісій поширюються серед депутатів.

Доопрацьований законопроект за поданням головної комісії включається
Президією Верховної Ради до першого розділу порядку денного сесії
(ст.2.4.1), а подальше включення його до порядку денного засідання
Верховної Ради здійснюється відповідно до ст.2.5.1 і ч.1 ст.2.5.2, ч.5
ст.2.4.4.

Загальні положення щодо розгляду законопроектів Верховною Радою

Після попереднього розгляду законопроекту у відповідних комісіях
Верховної Ради, проведеного згідно з положеннями глави 6.3, Верховна
Рада не пізніш як у п’ятнадцятиденний термін вирішує відповідно до
ст.2.4.3, 2.4.4 питання щодо включення цього законопроекту до порядку
денного сесії та про порядок продовження роботи над ним.

Відносно законодавчої пропозиції Верховна Рада у встановленому ч.1 цієї
статті порядку приймає рішення щодо включення розробки відповідного
законопроекту до порядку денного сесії та подальшої роботи над ним.

Якщо головна комісія у визначений ч.1 ст.6.3.1 термін не підготує
висновок щодо доцільності прийняття відповідного законопроекту і
включення його до порядку денного сесії, Верховна Рада у
п’ятнадцятиденний термін після письмового звернення з цього приводу
ініціатора внесення документа законодавчої ініціативи розглядає це
питання на пленарному засіданні та приймає відповідне рішення.

Верховна Рада після прийняття рішення про включення до порядку денного
сесії питання про розробку або доопрацювання законопроекту може прийняти
рішення про створення тимчасової спеціальної комісії як головної для
виконання цієї роботи.

У процесі розгляду законопроекту зазначена у ч.1 цієї статті комісія
може створюватися без додаткового включення цього питання до порядку
денного засідання після проведення обговорення з цього законопроекту.

У разі, коли Верховною Радою створено тимчасову спеціальну комісію,
раніше визначена головна комісія через Секретаріат Верховної Ради
передає їй справу законопроекту (ст.6.7.7).

Верховна Рада після розгляду законопроекту в тому чи іншому читанні може
передати його на додатковий розгляд з визначенням терміну доопрацювання
тим же комісіям, або комісіям в іншому складі, або іншим комісіям
Верховної Ради.

У разі необхідності, зокрема за зверненням головної комісії Верховної
Ради чи іншого органу, якому доручено розробку або доопрацювання
законопроекту (його структурної частини),

Верховна Рада проводить обговорення і приймає рішення щодо основних
положень, принципів, критеріїв, на яких має бути засновано чи
доопрацьовано відповідний законопроект (його структурну частину).

Верховна Рада розглядає законопроекти на пленарних засіданнях, які
проводяться згідно з правилами, встановленими розділом 3 цього
Регламенту, з урахуванням особливостей, викладених у розділі 6. Розгляд
і прийняття законопроекту Верховною Радою включає: обговорення і
схвалення основних положень в основному, обговорення і схвалення
постатейно та в цілому (розгляд в трьох читаннях). Прийняття рішення
щодо законопроекту може бути відокремлено в часі від його розгляду.
Кількість повторних читань законопроекту не обмежується. Неподання в
установлений термін висновків щодо законопроекту Урядом України,
Верховною Радою Республіки Крим, експертами, комісіями та іншими
визначеними цим Регламентом органами, установами, організаціями, не
перешкоджає розгляду цих законопроектів Верховною Радою та її органами.

Рішення щодо подальшої роботи над законопроектом, розглянутим у тому чи
іншому читанні, вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала
більшість депутатів від їх фактичної кількості.

Законопроекти, в тому числі і конституційні, приймаються у першому
читанні більшістю голосів депутатів від їх фактичної кількості.

Законопроекти приймаються у другому і третьому читаннях більшістю
голосів, зазначеною в ст.3.2.2. Проект рішення Верховної Ради щодо
законопроекту, розглянутого в тому чи іншому читанні, не направляється
для додаткового доопрацювання в комісії; це не виключає застосування
положень ст.6.6.6 при визначенні питань, зазначених в ч.3 ст.6.6.9,
підпункті 2 ч.1 ст.6.7.5.

Законодавча пропозиція чи законопроект, не прийняті Верховною Радою
остаточно, з її рішенням щодо них відразу направляються Секретаріатом
Верховної Ради Президенту України та Уряду. У разі відхилення
законодавчої пропозиції чи законопроекту Секретаріат Верховної Ради
повідомляє про це Президента України та Уряд.

Розгляд законопроектів у першому читанні

Законопроект, підготовлений головною комісією до першого читання,
висновки відповідних комісій та інші матеріали до нього надаються
депутатам не пізніш як за 6, а такі, що стосуються Конституції або
конституційних законів, — не пізніш як за 14 днів до розгляду на
засіданні Верховної Ради.

Поправки і пропозиції, внесені перед першим читанням законопроекту, на
розгляд Верховної Ради не подаються, за винятком тих, що стосуються
структури законопроекту (ст.6.2.6), його основних положень, принципів,
критеріїв (ст.6.4.4), питань про неприйнятність (ст.3.5.1),
преюдиціальних та відкладальних питань

При підготовці законопроекту до першого читання головна комісія бере
один з текстів законопроектів за основу або складає інший текст.

Головною комісією при підготовці законопроекту до першого читання можуть
бути викладені в ньому альтернативні варіанти спірних положень, які
відтворюються у законопроекті у другому читанні, якщо їх не буде
відхилено відповідно до положень ст.6.4.4.

Верховна Рада розглядає у першому читанні ті альтернативні
законопроекти, у поданні яких міститься таке наполягання (за винятком
внесених Президентом України або Урядом). Органи, які мають право
законодавчої ініціативи, визначають особу, яка представлятиме внесений
ними законопроект.

При першому читанні законопроекту Верховна Рада заслуховує доповідь його
ініціатора, співдоповіді ініціаторів внесення кожного альтернативного
законопроекту (якщо такі є) в порядку їх надходження, співдоповідь
головної комісії, заслуховує відповіді на запитання, обговорює
(ст.3.4.1) основні положення законопроекту і його структуру (частини,
розділи, глави, статті, повноту і послідовність їх викладення),
заслуховує пропозиції та зауваження щодо них, розглядає пропозиції про
опублікування законопроекту для народного обговорення, приймає рішення
відповідно до ст.6.5.4, 6.5.5. У разі внесення альтернативних
законопроектів Верховна Рада одночасно обговорює їх у першому читанні і
приймає рішення про те, який з проектів, що розглядаються, взяти за
основу для підготовки до другого читання, або доручає комісіям разом з
ініціаторами об’єднати внесені проекти в один і подати його на повторне
перше читання. При розгляді альтернативних законопроектів Верховна Рада
може прийняти за основу їх частини або окремі положення.

При першому читанні законопроекту можуть застосовуватися положення
статті 3.4.2 та частини другої статті 6.6.3.

За наслідками обговорення законопроекту в першому читанні Верховна Рада
може прийняти рішення про:

відхилення законопроекту (в тому числі у спосіб, зазначений в ч.5
ст.3.2.1);

передачу законопроекту на доопрацювання з встановленням строку
доопрацювання і повторне подання його на перше читання;

опублікування законопроекту для народного обговорення, доопрацювання
його з урахуванням наслідків обговорення і повторне подання на перше
читання;

прийняття законопроекту за основу (з можливим доопрацюванням) і
доручення відповідним комісіям підготувати законопроект на друге
читання.

За наявності на першому читанні питань про неприйнятність преюдиціальних
чи відкладальних питань (ст.3.5.2) щодо законопроекту або його
структурних частин Верховна Рада приймає відповідні рішення.

У разі направлення законопроекту на доопрацювання Верховна Рада
відповідно до ст.6.4.4 може визначити основні положення, принципи,
критерії, яким повинен відповідати доопрацьований законопроект чи його
структурні частини.

У разі опублікування законопроекту для народного обговорення повинні
бути вказані всі розробники законопроекту (його структурних частин), а
також ініціатори внесення.

Якщо в ході першого читання Верховна Рада визнає поданий законопроект
таким, що не потребує доопрацювання, вона може прийняти рішення про
перехід відразу до його другого читання.

На повторне перше читання головна комісія подає доопрацьований
законопроект відповідно до схвалених Верховною Радою основних положень у
новій його редакції з окремим додатком, який містить пропозиції щодо
структури законопроекту (ст.6.2.6), пропозиції і поправки до статей, які
надійшли після попереднього читання, та висновки головної комісії щодо
кожної пропозиції і поправки.

З урахуванням пропозиції головної комісії щодо законопроекту, поданого
нею на повторне перше читання і викладеного в новій редакції, Верховна
Рада, не переходячи до обговорення законопроекту або в ході його
обговорення, може прийняти рішення про передачу законопроекту на
обговорення депутатам і всім постійним комісіям Верховної Ради з
зазначенням терміну внесення пропозицій, поправок і висновків комісій
(внутрішнє читання).

До законопроекту, викладеного в новій редакції, вносяться нові поправки,
пропозиції і висновки комісій.

За наслідками розгляду законопроекту в новій редакції депутатами і
постійними комісіями, іншими особами і органами, які мають право
законодавчої ініціативи, головна комісія готує його на друге читання.

У разі винесення законопроекту на народне обговорення він публікується в
друкованому органі, визначеному Верховною Радою, а також може бути
надрукований в інших виданнях.

Пропозиції і зауваження, а також альтернативні законопроекти, що
надійшли в ході обговорення законопроекту, узагальнюються і попередньо
розглядаються комісіями Верховної Ради, яким доручено опрацювання
законопроекту. Узагальнені матеріали комісії надсилають до головної
комісії, яка їх остаточно опрацьовує і доповідає про них Верховній Раді.
При цьому на повторне перше читання Верховної Ради подаються ті
законопроекти та зазначені в ч.2 ст.6.5.1 пропозиції і поправки, що
своєчасно були внесені за підтримкою особами та органами, які мають
право законодавчої ініціативи.

Розгляд законопроектів у другому читанні

Законопроект, підготовлений до другого чи повторного другого читання,
висновки відповідних комісій та інші матеріали до нього поширюються
серед депутатів не пізніш як за 12, а той, що пов’язаний з Конституцією
( HYPERLINK «javascript:OpenDoc(‘888-09’);» 888-09 ) чи є проектом
конституційного закону, — за 16 днів до розгляду цього законопроекту на
засіданні Верховної Ради.

Законопроект, підготовлений до другого чи повторного другого читання,
повинен бути завізований керівниками юридичного і редакційно-видавничого
відділів Секретаріату Верховної Ради і підписаний головою головної
комісії. Якщо законопроект завізований з зауваженнями, вони додаються до
матеріалів, які поширюються серед депутатів разом з законопроектом.

Таблиця додаткових пропозицій, поправок, виконана головною комісією
згідно з ч.2 ст.6.6.2, або таблиця, зазначена в ч.3 тієї ж статті,
поширюється серед депутатів не пізніш як за 2, а ті, що пов’язані з
Конституцією чи проектами конституційних законів, — за 4 дні до розгляду
законопроекту на засіданні Верховної Ради.

Законопроект до другого читання з додержанням вимог ст.6.2.8 подається у
вигляді таблиці, яка містить: 1) законопроект, прийнятий в першому
читанні за основу (з урахуванням вимоги ч.2 ст.6.5.2); 2) всі внесені і
не відкликані у встановленому порядку (ст.6.2.11) пропозиції, поправки
(можливо із стислою довідкою), що мають суцільну нумерацію і
розміщуються поряд з відповідними їм статтями законопроекту в порядку їх
голосування згідно із ст.3.6.4, 3.6.6 з зазначенням ініціаторів їх
внесення; 3) висновки головної комісії щодо зазначених у підпункті 2
цієї статті пропозицій, поправок, поправок до поправок, в тому числі і з
вказівками на те, які з них комісія вважає альтернативними (ч.1
ст.3.6.4); 4) законопроект, запропонований головною комісією в
остаточній редакції, та інформацію відповідно до ч.5, 6 ст.6.2.7.

Таблиця додаткових пропозицій, поправок, поправок до поправок, внесених
відповідно до ч.2 ст.6.2.14, поряд з зазначеною в ст.6.2.8 інформацією
повинна містити: 1) номер відповідної статті законопроекту (без її
тексту); 2) наскрізний номер пропозиції чи поправки (підпункт 2 ч.1 цієї
статті), до якої внесено додаткові пропозиції, поправки; 3) додаткові
пропозиції, поправки, поправки до поправок; 4) інформацію, аналогічну
зазначеній в підпунктах 3, 4 ч.1 цієї статті.

Головна комісія може звести в одну таблицю дані, зазначені в ч.1, 2 цієї
статті. Якщо головна комісія не зможе прийняти рішення щодо тієї чи
іншої статті, пропозиції, поправки, вона зазначає про це в таблиці
відповідно до підпункту 3 ч.1 цієї статті, свої ж альтернативні
пропозиції чи поправки викладає згідно з підпунктом 2, а остаточну
редакцію тексту, як це передбачено підпунктом 4, не викладає.

Під час другого читання законопроекту Верховна Рада проводить його
постатейне обговорення (ст.3.4.2) та здійснює постатейне голосування. У
разі необхідності можуть обговорюватися ставитися на голосування частини
статті, її підпункти або речення відповідно до ст.3.6.5.

Верховна Рада може прийняти рішення про читання законопроекту частинами
з проведенням щодо них самостійного обговорення і голосування, якщо це
не перешкоджає цілісному розгляду його положень. Таке процедурне рішення
може прийматися після скороченого обговорення (ст.3.4.2).

При постатейному розгляді законопроекту проводиться обговорення кожної
статті в порядку їх нумерації (якщо не прийнято інше рішення відповідно
до положень ст.6.6.5) в запропонованій головною комісією редакції, а
також відхилених головною комісією пропозицій, поправок, що її
стосуються. За наполяганням особи чи органу, які мають право
законодавчої ініціативи, проводиться обговорення також врахованої
головною комісією пропозиції, поправки і здійснюється голосування щодо
їх прийняття або вилучення згідно з правилами, викладеними в ч.3
ст.3.6.7. У такому ж порядку може бути поставлено питання про розгляд як
пропозиції чи поправки відповідного тексту законопроекту, прийнятого в
першому читанні, але відсутнього в запропонованій головною комісією
редакції. У випадку, зазначеному в ч.4 ст.6.6.2, Верховна Рада розглядає
текст прийнятого в першому читанні законопроекту та пропозиції і
поправки до нього.

Прийняття Верховною Радою законопроекту за основу та схвалення його
окремих положень відповідно до ст.6.4.4 або ч.3 ст.6.5.4 не виключає на
другому читанні необхідності обговорення і прийняття рішення щодо кожної
статті.

Першочергове право на роз’яснення пропозицій, поправок та статей
законопроекту мають ініціатори їх внесення в послідовності, встановленій
ст.3.6.4, 3.6.6. Якщо до однієї статті або її частини є кілька поправок,
які виключають одна одну, їх обговорення проводиться одночасно з
послідовним наданням слова ініціаторам їх внесення. У тому ж порядку
ініціатори внесення можуть виступити з відкликанням своїх пропозицій,
поправок. Відкликані ініціаторами пропозиції, поправки можуть внести від
свого імені інші особи та органи, які мають право законодавчої
ініціативи (ч.8 ст.6.2.11), для чого їм позачергово надається слово.

Якщо своєчасно внесену пропозицію, поправку не було поширено серед
депутатів, це не перешкоджає її обговоренню і голосуванню на цьому ж
пленарному засіданні. Зміст пропозиції чи поправки оголошується
головуючим на засіданні так, щоб депутати могли її записати.

На голосування ставиться окремо кожна стаття законопроекту відповідно до
правил, викладених в ч.1 цієї статті. Голосування здійснюється згідно з
положеннями глави 3.6. При цьому голосуванню в цілому підлягає кожна
стаття, щодо якої голосувалися пропозиції та поправки. У разі, коли до
статей не надійшло пропозицій чи поправок або до запропонованого
головною комісією тексту і питань та врахованих чи не врахованих нею
пропозицій, поправок і питань немає зауважень від осіб і органів, які
мають право законодавчої ініціативи, головуючий на засіданні може
об’єднати голосування в цілому щодо декількох послідовно розміщених
таких статей; їх текст підлягає оголошенню, якщо на цьому наполягає
депутат.

Якщо законопроект не поділяється на статті, на голосування ставляться
окремо назва законопроекту і його текст. Голосування в цілому
здійснюється за правилами третього читання законопроекту.

Щодо послідовності розгляду частин, розділів, глав, статей законопроекту
у порядку застосування положень ст.3.5.2 може бути внесена пропозиція
про обговорення і голосування спочатку тих структурних частин
законопроекту, які містять преюдиціальні, першопохідні, вирішальні або
зумовлюючі положення щодо його інших відповідних структурних частин.
Обговорення цього питання проводиться за скороченою процедурою
(ст.3.4.2); рішення приймається більшістю голосів депутатів, які взяли
участь у голосуванні.

Верховна Рада до проведення голосування щодо статей законопроекту,
пропозицій і поправок до них може надіслати законопроект відповідним
комісіям для виявлення та усунення можливих суперечностей, редакційних
уточнень, розгляду нових пропозицій, статей і поправок, внесених
безпосередньо на засіданні Верховної Ради в ході розгляду законопроекту.
З цією метою Верховна Рада може створити ad hoc редакційну групу, яка
може працювати під час пленарного засідання за умов, викладених в ч.2
ст.2.1.1. Документи, підготовлені головною комісією або редакційною
групою згідно цієї статті, можуть бути поширені серед депутатів під час
перерви безпосередньо перед їх розглядом на засіданні Верховної Ради.

У разі, коли жоден з винесених на друге читання варіантів статті
голосуванням не підтримано, стаття вважається відхиленою (ч.5 ст.3.2.1).

Під час другого читання внесення змін і доповнень до вже прийнятих
текстів законопроекту здійснюється після скороченого обговорення
(ст.3.4.2) за процедурою внесення змін і доповнень згідно з положеннями,
встановленими ч.4 ст.6.8.1 та ст.6.8.2, з зазначеними в них наслідками
голосування.

Якщо в ході постатейного читання деякі статті (їх частини) не будуть
прийняті, Верховна Рада може продовжити постатейне читання законопроекту
без статей (їх частин), щодо яких відхилені статті (їх частини) містять
преюдиціальні, першопохідні чи вирішальні положення. Головуючий на
засіданні уточнює умови, за яких постатейне читання законопроекту буде
продовжено; у спірних випадках Верховна Рада приймає процедурне рішення
з цього питання.

За результатами другого читання законопроекту Верховна Рада після
скороченого обговорення (ст.3.4.2) може прийняти рішення про:

відхилення законопроекту (в тому числі у спосіб, зазначений у ч.5
ст.3.2.1);

повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на
повторне друге читання;

опублікування для народного обговорення законопроекту в редакції,
прийнятій на першому або другому читанні (з урахуванням вимог,
зазначених у ч.4 ст.6.5.4), доопрацювання з урахуванням наслідків
обговорення і повторне подання його на друге читання;

повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на
третє читання;

прийняття законопроекту в другому читанні, підготовку його і подання на
третє читання.

Приймаючи рішення про доопрацювання законопроекту, розглянутого в
другому читанні, Верховна Рада зазначає частини, розділи, глави, статті,
частини статей та пропозиції до законопроекту, що підлягають
доопрацюванню; прийняття цього рішення скасовує результати попереднього
голосування щодо них.

Якщо в рішенні, що містить вказівку про необхідність доопрацювання
законопроекту, не визначені структурні частини законопроекту, які
підлягають доопрацюванню, то таке рішення скасовує всі результати
попереднього голосування з даного читання законопроекту.

Рішення, зазначене в підпункті 4 ч.1 цієї статті, приймається Верховною
Радою за умов, що обсяг визначених нею для доопрацювання і розгляду на
третьому читанні статей є незначним, що вони не мають преюдиціального,
першопохідного чи визначального характеру стосовно інших статей
законопроекту і щодо них теж нема питання про неприйнятність або
преюдиціального чи відкладального питання.

Приймаючи рішення про подання законопроекту на третє читання, Верховна
Рада одночасно визначає комісії Верховної Ради та інші органи для
розробки, попереднього розгляду і подання проекту плану організаційних,
кадрових, фінансових, матеріально-технічних, інформаційних заходів для
введення закону в дію в разі його прийняття (підпункт 2 ч.3 ст.6.7.2), а
також проекту закону або постанови Верховної Ради про введення закону в
дію в разі його прийняття в цілому. Для розробки проекту законодавчого
акта про введення прийнятого закону в дію Верховною Радою може бути
визначено іншу головну комісію. Верховна Рада може прийняти рішення про
подання перед третім читанням Урядом України чи іншими центральними
органами проектів їх актів, прийняття яких передбачено в законопроекті,
що розглядається, або є необхідним для введення відповідного закону в
дію.

На повторне друге читання законопроект подається відповідно до вимог
ст.6.6.2 з розміщенням прийнятих у цілому статей законопроекту
відповідно до підпункту 4 ч.1 зазначеної статті. Прийняті Верховною
Радою частини статті законопроекту, але які не були прийняті нею під час
голосування щодо відповідної статті в цілому, розміщуються відповідно до
підпункту 1 ч.1 ст.6.6.2. Прийняті Верховною Радою тексти законопроекту
повинні супроводжуватися вказівкою на це.

На повторне друге читання головною комісією подаються лише внесені після
другого читання пропозиції і поправки, за винятком, коли не розглянуті
на другому читанні статті чи їх частини подаються з раніше внесеними
пропозиціями і поправками.

Розгляд законопроектів у третьому читанні

Законопроект, підготовлений до третього читання, висновки відповідних
комісій Верховної Ради та інші матеріали щодо нього поширюються серед
депутатів не пізніш як за 4, а пов’язаний з Конституцією чи проектами
конституційних законів, — за 6 днів до його розгляду на засіданні
Верховної Ради.

Законопроект, підготовлений до третього або повторного третього читання,
а також проекти нормативних актів про введення прийнятого закону в дію
повинні бути завізовані керівниками юридичного і редакційно-видавничого
відділів Секретаріату Верховної Ради і підписані головою головної
комісії. Якщо законопроект завізований з зауваженнями, вони додаються до
матеріалів, які поширюються серед депутатів разом з законопроектом.

Підготовлений на третє чи повторне третє читання законопроект з
урахуванням вимог ст.6.2.8 подається головною комісією у вигляді
кінцевої його редакції з матеріалами, зазначеними в підпунктах 2, 3, 4
ч.1 ст.6.6.2, які можуть наводитися під текстом статей, що підлягають
голосуванню на третьому читанні. Тексти законопроекту, прийняті
Верховною Радою раніше, повинні супроводжуватися вказівкою на це.

Внесені на третє читання пропозиції і поправки, відхилені за рішенням
відповідної головної комісії, подаються нею у вигляді додатку до
законопроекту. Цей додаток оформляється аналогічно вимогам, зазначеним у
ч.2 ст.6.6.2.

Одночасно з законопроектом на третє читання визначеною для цього
головною комісією подаються: 1) проект постанови Верховної Ради або
проект закону про порядок введення закону, що розглядається, в дію, який
повинен містити також зміни і доповнення до чинних законів; 2) внесений
Урядом України план організаційних, кадрових, матеріально-технічних,
фінансових, інформаційних заходів для введення закону, що розглядається,
в дію; цей план повинен відповідати вимогам Положення про порядок
розробки проектів законів; 3) проекти законів або інших актів відповідно
до рішень Верховної Ради, прийнятих згідно з ст.3.5.6, якщо такі рішення
є; 4) проекти актів, про подання яких зазначено в ч.6 ст.6.6.9, якщо
Верховною Радою приймалося відповідне рішення.

Третє читання законопроектів проводиться з метою внесення редакційних
правок, узгодження структурних частин схваленого в другому читанні
законопроекту між собою, узгодження розглянутого законопроекту з іншими
законами.

Під час третього читання розглядаються і приймаються рішення щодо тих
статей і поправок, розгляд яких за рішенням Верховної Ради виносився на
третє читання (ч.3 ст.6.6.9).

На третьому читанні законопроекту можуть уточнюватися
фінансово-економічне та інші обгрунтування, а також розглядаються
пропозиції і поправки Президента України до прийнятої в другому читанні
редакції законопроекту.

У разі наявності нових пропозицій до законопроекту і поправок до них
вони можуть бути прийняті на третьому читанні.

Під час третього читання Верховна Рада обговорює законопроект разом з
документами, зазначеними в ч.3 ст.6.7.2, і приймає їх в такій
послідовності: 1) закінчення постатейного голосування щодо всіх статей
законопроекту (ч.2, 3 ст.6.7.4), якщо воно не було до кінця здійснено
під час другого читання; 2) прийняття постанови про схвалення внесеного
Урядом України плану організаційних, кадрових, матеріально-технічних,
фінансових, інформаційних заходів для введення закону, що розглядається,
в дію; 3) постатейне прийняття проекту закону (або прийняття по пунктах
постанови) про порядок введення закону, що розглядається, в дію
(ст.6.7.6); 4) розгляд законопроектів або інших актів відповідно до
рішень Верховної Ради, прийнятих згідно з ст.3.5.6, якщо такі рішення є;
5) голосування щодо інших структурних частин законопроекту у випадку,
зазначеному в ч.4 ст.6.7.4; 6) прийняття в цілому законопроекту, що
розглядається (ч.5 ст.6.7.4); 7) прийняття в цілому проекту закону або
постанови про порядок введення прийнятого закону в дію.

Верховна Рада не приймає рішення щодо проектів актів, зазначених в ч.6
ст.6.6.9. Депутати, депутатські групи (фракції), комісії Верховної Ради,
Президія Верховної Ради подають щодо них свої зауваження і пропозиції до
відповідних органів.

Обговорення щодо структурних частин законопроекту на третьому читанні
проводиться за скороченою процедурою (ст.3.4.2), за винятком розгляду
проектів Конституції і конституційних законів, коли обговорення
відкривається у повному обсязі.

На третьому читанні голосування щодо статей законопроекту, не прийнятих
в цілому на другому читанні, здійснюється за процедурою, встановленою
Регламентом для другого читання, незалежно від наслідків голосування при
другому читанні щодо частин цих статей.

При внесенні змін і доповнень до прийнятих текстів законопроекту
застосовуються положення ч.4 ст.6.8.1 та ст.6.8.2. Під час розгляду
проектів Конституції, конституційних законів і кодексів після того, як
статті законопроекту прийняті, на третьому читанні Верховною Радою
проводиться голосування щодо глав, розділів, частин законопроекту.
Голосування здійснюється окремо щодо кожної структурної частини в
зазначеній послідовності після обговорення їх повноти, за відсутності
суперечностей і невідповідностей. Під час третього читання
застосовується положення ч.2 ст.6.6.9. Обсяг обговорення перед
голосуванням законопроекту в цілому визначається Верховною Радою, за
винятком розгляду проектів Конституції і конституційних законів, коли
обговорення відкривається в повному обсязі (ст.3.4.1).

Після прийняття закону в цілому внесення до його тексту будь-яких
змін, у тому числі і стилістичних, не допускається.

Усунення неточностей чи помилок, за винятком орфографічних та технічних,
які не впливають на зміст і розуміння тексту закону, здійснюється за
процедурою внесення змін і доповнень до законів

За результатами третього читання законопроекту Верховна Рада може
прийняти рішення про:

відхилення законопроекту (в тому числі у спосіб, зазначений у ч.5
ст.3.2.1);

повернення законопроекту або документів, зазначених в підпунктах 1, 2, 3
ч.3 ст.6.7.2, на доопрацювання (в тому числі і з винесенням на народне
обговорення) з наступним їх поданням на повторне третє читання;

відкладення голосування щодо законопроекту в цілому до прийняття інших
рішень згідно із ст.3.5.6 або у зв’язку із схваленням відкладального
питання (ст.3.5.2), в тому числі і до подання Урядом України чи іншими
центральними органами проектів їх актів, прийняття яких передбачено в
законопроекті, який розглядається, або документах, зазначених у
підпунктах 1, 2, 3 ч.3 ст.6.7.2;

схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його на
всеукраїнський референдум;

прийняття закону в цілому і введення прийнятого закону в дію шляхом
прийняття відповідного закону чи постанови.

У разі прийняття рішення, зазначеного в підпункті 2 ч.1 цієї статті,
застосовуються положення ч.3 ст.6.6.9.

У разі прийняття рішення, зазначеного в підпункті 4 ч.1 цієї статті,
винесення законопроекту на референдум та визначення його наслідків
здійснюється відповідно до положень Конституції ( HYPERLINK
«javascript:OpenDoc(‘888-09’);» 888-09 ) та Закону України про
всеукраїнський та місцеві референдуми ( HYPERLINK
«javascript:OpenDoc(‘1286-12’);» 1286-12 ).

Якщо введення прийнятого в третьому читанні закону не потребує внесення
змін і доповнень до чинних законів, Верховна Рада приймає в разі
необхідності постанову про введення закону в дію.

Верховна Рада приймає закони про введення в дію Конституції,
конституційних законів, а також законів, введення в дію яких потребує
внесення змін та доповнень до чинних законів.

Законом про порядок введення в дію прийнятого закону безпосередньо
передбачаються зміни і доповнення, що вносяться до і доповнень
подаються юридичним відділом Секретаріату Верховної Ради і попередньо
розглядаються головною комісією і постійною комісією, до компетенції
якої входять питання конституційності актів.

Розгляд проекту постанови Верховної Ради або проекту закону про
порядок введення прийнятого закону в дію здійснюється згідно з розділом
6; при цьому друге і третє читання цих проектів може здійснюватися на
одному засіданні Верховної Ради. Для цього не вимагається додаткового
включення розгляду цих документів до порядку денного сесії, попереднього
їх розгляду згідно з ст.6.3.1, окремого винесення на перше читання
Верховною Радою.

По кожному законопроекту, включеному до порядку денного сесії
Верховної Ради, Секретаріат Верховної Ради за допомогою головної комісії
веде справу законопроекту. Справа законопроекту містить документи,
внесені в порядку законодавчої ініціативи чи підтримки, документи,
підготовлені в процесі розробки, доопрацювання, розгляду, прийняття
відповідного законопроекту Верховною Радою, її органами та іншими
органами, які виконували цю роботу за дорученням Верховної Ради чи її
Президії, а також документи, пов’язані з розробкою і прийняттям
постанови Верховної Ради чи закону про порядок введення закону в дію.

До справи законопроекту, крім переліку документів, що входять до справи,
включаються в хронологічному порядку їх внесення, подання, направлення,
розгляду або прийняття: 1) документи законодавчої ініціативи щодо
законопроекту (закону), в тому числі альтернативні, які були внесені у
встановленому порядку, пояснювальні записки до них та інші супровідні
матеріали; 2) проекти альтернативних рішень, що надходили, і рішення
Верховної Ради щодо розробки, доопрацювання, прийняття відповідного
законопроекту; 3) усі проміжні редакції, в тому числі й альтернативні,
відповідного законопроекту, які виносилися на попередній розгляд або на
перше, друге, третє чи їх повторні читання Верховної Ради, а також
пояснювальні записки до них та інші супровідні матеріали (втому числі
зазначені в ч.6 ст.6.6.9); 4) поправки і пропозиції до редакцій
законопроекту, внесені у встановленому порядку; 5) висновки щодо
законопроекту та дані експертиз, інформаційних пошуків чи наукових
досліджень, виконаних щодо законопроекту згідно з ст.6.3.4; 6) висновки
комісій Верховної Ради щодо розглянутих ними редакцій законопроекту; 7)
протоколи або витяги з протоколів засідань головної комісії Верховної
Ради з цього законопроекту та стенографічні бюлетені відповідних
засідань комісії, якщо такі є; 8) протоколи і стенографічні бюлетені
засідань Верховної Ради, які містять інформацію про розгляд відповідного
законопроекту як питання порядку денного засідання; 9) дані про
результати поіменного голосування щодо законопроекту, які за рішенням
Верховної Ради не включалися до стенографічного бюлетеня засідання (ч.2
ст.3.2.6); 10) висновки та рішення Президента України щодо
законопроекту; 11) документи про результати і наслідки референдуму чи
народного обговорення цього законопроекту; 12) листи, якими
супроводжувалися документи законопроекту (закону) під час офіційного
листування; 13) текст закону в прийнятій редакції; 14) аналогічні
зазначеним у цій частині статті документи щодо проекту закону чи
постанови Верховної Ради про порядок введення в дію прийнятого закону;
15) законопроекти та інші документи, пов’язані з розробкою і розглядом
Верховною Радою актів про тлумачення, зміну, доповнення чи скасування
цього закону.

До справи законопроекту включаються перші примірники машинописного
тексту, оригінали документів з печатками та власноручними підписами; в
разі відсутності оригіналів документів до справи законопроекту
включаються засвідчені у встановленому порядку копії.

Після введення закону в дію Секретаріат Верховної Ради за допомогою
відповідної постійної комісії Верховної Ради аналогічно викладеному в
ст.6.7.7 веде справу закону, яка включає: 1) прийнятий Верховною Радою
чи за наслідками референдуму текст закону (за наявності — виданий
друкарським способом текст), а також текст закону чи постанови Верховної
Ради про порядок введення прийнятого закону в дію; 2) розроблений Урядом
і схвалений Верховною Радою план організаційних, кадрових,
матеріально-технічних, фінансових, інформаційних заходів для введення
прийнятого закону в дію та його дотримання (підпункт 2 ч.3 ст.6.7.2), а
також повідомлення Уряду Верховній Раді та її Президії про хід виконання
цього плану; 3) перелік і тексти офіційно виданих документів Президентом
України, Урядом, міністерствами, іншими центральними органами державної
влади у зв’язку з введенням в дію цього закону; 4) повідомлення
Верховного Суду України, Вищого арбітражного суду України, Міністерства
юстиції України, Генерального прокурора України, інших центральних
органів державної влади та їх посадових осіб про дотримання прийнятого
закону, а також їх пропозиції щодо підвищення ефективності дії цього
закону, якщо такі є; 5) документи, пов’язані з тлумаченням, зміною,
доповненням, скасуванням цього закону Верховною Радою та відповідні
остаточні редакції тексту закону; 6) рішення Конституційного Суду
України щодо цього закону та відповідні рішення Верховної Ради
(ст.9.7.5), якщо такі є.

Справа закону включає остаточні редакції прийнятих Верховною Радою актів
щодо цього закону. Проекти цих актів та інші документи, пов’язані з
розробкою і розглядом цих проектів, включаються до справи законопроекту
(ст.6.7.7).

ВНЕСЕННЯ ЗМІН І ДОПОВНЕНЬ, СКАСУВАННЯ ЗАКОНІВ

Внесення змін і доповнень до закону здійснюється шляхом прийняття
відповідного закону за процедурою трьох читань.

При цьому обов’язково враховується послідовність внесення змін і
доповнень до закону відповідно до положень ст.6.6.5.

Зміни і доповнення вносяться до закону, а не до закону про внесення змін
і доповнень до нього.

Рішення щодо пропозицій, які стосуються скасування закону, внесення до
нього змін і доповнень, приймаються більшістю голосів депутатів,
зазначеною в ст.3.2.2. Обговорення цих пропозицій може проводитися за
скороченою процедурою (ст.3.4.2), за винятком випадків скасування,
внесення змін і доповнень до Конституції або конституційних законів,
коли обговорення проводиться в повному обсязі.

Скасування закону здійснюється голосуванням щодо нього в цілому.

Зміни і доповнення до закону можуть вноситися шляхом вилучення або
доповнення його структурних частин, прийняття поправок або викладення
тексту закону в новій редакції. Прийняття Верховною Радою закону в
цілому в новій редакції і введення його в дію скасовує раніше прийнятий
закон.

У разі, коли пропозиція або поправка, яка вноситься до тексту закону,
відхиляється за наслідками голосування Верховної Ради (ч.5 ст.3.2.1),
попередня редакція закону залишається без зміни.

Закон про державний бюджет підлягає голосуванню в цілому, якщо внаслідок
внесених до нього змін чи доповнень зменшується сума надходжень до
державного бюджету або зростає сума видатків з нього.

Закон або постанова Верховної Ради про порядок введення в дію закону
про внесення змін чи доповнень до закону або про його скасування повинні
містити положення про правові наслідки для суб’єктів правовідносин, які
настануть у зв’язку з внесенням до чинного закону змін, доповнень або
його скасуванням.

Верховна Рада здійснює тлумачення чинних законів, їх окремих положень,
яке має нормативний характер. Про тлумачення закону чи його окремих
положень Верховна Рада приймає постанову.

Тлумачення закону не повинно суперечити самому закону, іншим чинним
законам і не повинно створювати нові правовідносини.

Тлумачення договорів між державами здійснюється згідно з Віденською
конвенцією про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року (
HYPERLINK «javascript:OpenDoc(‘995_118’);» 995_118 ).

ПРИЙНЯТТЯ ТА ВВЕДЕННЯ В ДІЮ ЗАКОНУ

Тексти законів та інших законодавчих актів, прийнятих Верховною Радою,
оформляються Секретаріатом Верховної Ради і в п’ятиденний термін
підписуються Головою Верховної Ради України, після чого закони (разом з
законами або постановами Верховної Ради про порядок введення їх в дію)
передаються на підпис Президенту України. Президент України підписує
закон разом з законом або постановою Верховної Ради про порядок введення
його в дію і приймає їх до виконання. Закон, переданий Президенту
України, повинен бути підписаний ним протягом 10 днів з дня отримання і
не пізніше 24 годин направлений до Президії Верховної Ради України для
реєстрації і опублікування.

Якщо Президент України протягом встановленого терміну не повернув закон
разом з законом або постановою Верховної Ради про порядок введення його
в дію на повторний розгляд Верховній Раді або не направив їх
Конституційному Суду України як такі, що не відповідають Конституції чи
іншим законам, закон разом з законом або постановою Верховної Ради про
порядок введення його в дію вважаються підписаними Президентом України і
публікуються відповідно до положень ст.6.10.3. У випадках, коли
Президент України використав право відкладального вето, закон разом з
законом або постановою Верховної Ради про порядок введення його в дію
повертаються в Секретаріат Верховної Ради із зауваженнями і можливими
пропозиціями у встановлений ч.1 цієї статті термін для повторного
розгляду Верховною Радою. Відкладальне вето Президента України скасовує
результати голосування в цілому відповідно за закон або закон чи
постанову Верховної Ради про порядок введення його в дію.

Повторний розгляд закону (разом з законом або постановою Верховної Ради
про порядок введення його в дію), повернутого Президентом України, є
невідкладним. Зауваження Президента України до повернутого ним закону
(чи закону або постанови Верховної Ради про порядок введення його в дію)
розглядаються за процедурою внесення змін і доповнень, скасування
законів (глава 6.8) з новим голосуванням щодо закону в цілому. Розгляду
підлягають структурні частини закону (чи закону або постанови Верховної
Ради про порядок введення його в дію), щодо яких Президент України
зробив зауваження, а також пов’язані з ними. Наслідки повторного
розгляду закону визначаються Конституцією України.

Якщо Верховна Рада вносить сформульовані нею поправки до закону, який
був повернутий їй (чи до постанови про порядок введення закону в дію),
Президент України може знову повернути виправлений закон (чи відповідну
постанову) до Верховної Ради з новими зауваженнями. Якщо Верховна Рада
приймає закон (чи відповідну постанову) у незміненому вигляді або із
сформульованими Президентом України пропозиціями чи поправками (всіма
або їх частиною), Президент України повинен підписати його.

Підписані Президентом закони та інші акти, прийняті Верховною Радою,
публікуються державною та російською мовами Президією Верховної Ради у
«Відомостях Верховної Ради України» протягом 30 днів, а також в газеті
«Голос України» протягом 5 днів є офіційною публікацією.

Закони та інші акти Верховної Ради можуть бути опубліковані в інших
органах друку, обнародувані по телебаченню, радіо, передані телеграфом,
розіслані відповідним державним органам, установам, органам місцевого і
регіонального самоврядування, об’єднанням громадян. Президія Верховної
Ради сприяє публікації зазначених актів у перекладі на інші мови, якими
користується більшість населення відповідних місцевостей.

Підписаний Президентом України закон є оригіналом і зберігається в
Секретаріаті Верховної Ради. Всі інші примірники закону є копіями.

У разі виявлення невідповідності опублікованого закону, іншого акта
Верховної Ради його оригіналу виправлення проводиться негайно, але не
пізніш як через 3 дні з дня виявлення невідповідності.

Закон України набирає чинності відповідно до положень, встановлених
Конституцією України ( HYPERLINK «javascript:OpenDoc(‘888-09’);»
888-09 ).

Порядок опублікування і набрання чинності іншими актами, прийнятими
Верховною Радою та її органами, встановлюється законом.

Проекти найважливіших постанов та інших актів Верховної Ради з питань
державного, господарського, соціально-культурного життя, екологічної
безпеки і зовнішньої політики розглядаються у трьох читаннях відповідно
до правил, встановлених Регламентом ВР щодо розгляду законопроектів.

Президія Верховної Ради України приймає постанови, Голова Верховної
Ради, його заступники видають розпорядження, постійні і тимчасові
комісії Верховної Ради приймають рішення, рекомендації, висновки.

Постанови та інші акти Верховної Ради, постанови Президії Верховної Ради
України підписує Голова Верховної Ради.

Постанови та інші акти, прийняті Верховною Радою, не пізніш як у
семиденний після їх прийняття термін публікуються в друкованих засобах
інформації Верховної Ради України.

ВИСНОВКИ

Із змісту Конституції випливає, що Верховна Рада може приймати закон з
будь-якого питання за винятком тих, які вирішуються виключно
всеукраїнським референдумом. Проте Конституцією передбачається коло
питань, які вирішуються виключно законами України. Згідно зі ст. 92
Конституції, виключно законами України визначаються, зокрема: права і
свободи людини й громадянина, гарантії цих прав та свобод; основні
обов’язки громадянина; громадянство; правосуб’єктність громадян, статус
іноземців та осіб без громадянства; права корінних народів і
національних меншин; порядок застосування мов. Основну групу питань
виключно законодавчого регулювання складають екологічні, соціальні,
культурні та економічні питання. Так, виключно законами України
визначаються: засади використання природних ресурсів, виключної
(морської) економічної зони, континентального шельфу, освоєння
космічного простору, організації та експлуатації енергосистем,
транспорту і зв язку; основи соціального захисту, форми й види
пенсійного забезпечення; засади регулювання правд і зайнятості, шлюбу,
сім’ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти,
культури й охорони здоров’я; екологічної безпеки; правовий режим
власності; правові засади і гарантії підприємництва; правила конкуренції
та норми антимонопольного регулювання; засади зовнішніх зносин,
зовнішньоекономічної діяльності, митної справи; засади регулювання
демографічних і міграційних процесів.

Виключно законами визначаються також територіальний устрій України;
засади місцевого самоврядування; статус столиці України; спеціальний
статус інших міст; правовий режим державного кордону; основи
національної безпеки, організації Збройних Сил і забезпечення
громадського порядку; правовий режим воєнного й надзвичайного стану, зон
надзвичайної екологічної ситуації.

Традиційним є законодавче визначення засад цивільно-правової
відповідальності; діянь, які є злочинами, адміністративними або
дисциплінарними правопорушеннями та відповідальність за них.

Крім нього, виключно законами встановлюються:

державний бюджет і бюджетна система України; система оподаткування,
податки й збори; засади створення і функціонування фінансового,
грошового, кредитного та інвестиційного ринків, статус національної
валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок
утворення й погашення внутрішнього та зовнішнього боргу; порядок випуску
й обігу державних цінних паперів, їх види тощо.

Законами встановлюються також порядок використання і захисту державних
символів; військові звання, дипломатичні ранги та інші спеціальні
звання; державні нагороди; державні свята; одиниці ваги, міри й часу,
порядок встановлення державних стандартів; порядок утворення і
функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний
або міграційний режим, відмінний від загального, й оголошується амністія
(ст. 92 Конституції).

В роботі висвітлені основні стадії законодавчого процесу в Україні.
Судячи з того, наскільки недосконалими є закони в Україні, можна зробити
висновок, що і сам процес прийняття законів є недосконалим. Можливо це
можна пояснити недбалістю та безвідповідальністю тих, що пишуть та
приймають закони, а можливо і тим, що наші обранці не мають відповідної
освіти та сучасного світогляду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Конституція України

Постанова  вiд 11.05.1994  № 2/94-ВР HYPERLINK
«javascript:OpenDoc(‘2/94-вр’)» Про Регламент Верховної Ради України .

Постанова  вiд 19.10.2000  № 2045-III HYPERLINK
«javascript:OpenDoc(‘2045-14’)» Про проект Закону України про Регламент
Верховної Ради України

Л. КРИВЕНКО. Воля народу, її трансформацiя у державну волю. (Теоретичнi
i конституцiйнi питання державно-правової реформи), К.,2003

Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969
року

HYPERLINK «http://www.legality.kiev.ua/» http://www.legality.kiev.ua/
Проект Закону про регламент Верховної Ради

PAGE

Похожие записи