Реферат з правознавства

Законодавче закріплення статусу суддів в Україні

Організація і діяльність суддів, як правило, є предметом не лише
власного законодавчого регулювання, а й перш за все конституційного. Це
пояснюється тим, що особлива увага приділяється питанням організації і
діяльності судової влади саме в конституціях тих країн, які визнали
теорію розподілу державної влади основним принципом побудови
демократичної, правової держави. В цьому разі суд виступає як основний
гарант додержання прав і свобод людини як найвищої соціальної цінності,
з одного боку, а з другого, — як самостійна гілка державної влади, що
відіграє важливу роль у системі стримувань і противаг трьох гілок
державної влади.

Так, Конституція України проголошує як основне і соціальне завдання та
функцію суду — захист невід’ємних прав людини і громадянина (ч. 3 ст. 8,
частини 1, 4 ст. 55 та ч. 1 ст. 124).

На відміну від законодавчої і виконавчої гілок державної влади, статус і
зміст яких визначається досить змістовно у відповідних розділах
Конституції, статус судової влади, як правило, розкривається, в першу
чергу, шляхом формування принципів і підстав їх здійснення. Зміст цих
принципів перш за все стосується організації і діяльності судової влади
і є різний у відповідних країнах. Проте у більшості з них, вони, як
правило, включаються у текст конституції, незважаючи на те, що можуть
бути різними за змістом та обсягом. Незважаючи на це, можна виділити
найважливіші принципи, які дістали правове закріплення у більшості
конституцій сучасних демократичних країн світу.

До них, зокрема, належать такі: проголошення незалежності судової влади
(суду, суддів) і створення відповідних конституційних гарантій їх
незалежності (ч. 1 ст. 126); здійснення правосуддя лише судами і суддями
(ч. 1 ст. 124); наявність конституційної заборони на створення
надзвичайних або особливих судів (ч. 5 ст. 125); публічність (гласність,
відкритість, доступність) судових слухань (п. 7 ч. 4 ст. 129);
мотивованість судових дій, виключні рішення; визначення змісту судової
дієздатності та правового статусу суду (залежно від форми держави) —
(ст. 124); закріплення судових гарантій прав і свобод особи (ч. 2 ст.
59, статті 61, 62 та 63); визначення статусу конкретних носіїв судової
влади — судців (статті 126-128 Конституції).

Основи судової влади, судової системи та їх принципи мають свої
особливості й деталізацію у Конституції та законах України.

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який
спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і
поширення інформації усно, письмово чи в інший спосіб з метою завдати
шкоди їх авторитету чи вплинути на неупередженість суду забороняється і
тягне за собою передбачену законом відповідальність.

Суддям забезпечується свобода неупередженого розв’язання судових справ
відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах
закону.

Гарантії самостійності і незалежності судів та суддів забезпечуються:
особливим порядком призначення, обрання, притягнення до відповідальності
та звільнення суддів; незмінюваністю суддів та їх недоторканністю;
порядком здійснення судочинства, встановленим процесуальним законом,
таємницею постановлення судового рішення; забороною втручатися у
здійснення правосуддя; відповідальністю за неповагу до суду чи судді,
встановленою законом; особливим порядком фінансування та організаційного
забезпечення діяльності судів, встановленими законом; належним
матеріальним та соціальним забезпеченням суддів; функціонуванням органів
суддівського самоврядування; визначеними законом засобами забезпечення
особистої безпеки суддів, їхніх сімей, майна, а також іншими засобами
правового змісту.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не
допускається звуження змісту та обсягу передбачених законом гарантій
самостійності суддів, незалежності та правової захищеності суддів.

Недоторканність суддів гарантується Конституцією, Законом України «Про
статус суддів» та іншими законами.

На народних засідателів і присяжних на час виконання ними у суді
обов’язків, пов’язаних зі здійсненням правосуддя, поширюються гарантії
недоторканності суддів.

Професійні судді судів загальної юрисдикції обіймають посади
безстрокове, крім суддів, які призначаються на посаду судді вперше (ст.
126 Конституції). Судці, обрані безстроково, перебувають на посаді судді
до досягнення ними шістдесяти п’яти років. До закінчення цього строку
вони можуть бути звільнені з посади лише з підстав, зазначених у пунктах
3-9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, тобто судді звільняються з посади
органом, що його обрав або призначив; у разі неможливості виконувати
свої повноваження; порушення суддею присяги; набрання законної сили
обвинувальним вироком щодо нього; припинення його громадянства; визнання
його безвісно відсутнім або оголошення померлим; подання суддею заяви
про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Закон України «Про судоустрій України» окремо визначає статус судів
загальної юрисдикції. Зокрема, визначаються види цих судів. Відповідно
до ч. 1 ст. 125 Конституції України система судів загальної юрисдикції в
Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.

Систему судів загальної юрисдикції становлять:

місцеві суди;

апеляційні суди, Апеляційний суд України;

Касаційний суд України;

вищі спеціалізовані суди;

Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є
Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є
відповідні вищі спеціалізовані суди.

Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується: єдиними
засадами організації та діяльності судів; обов’язковістю для всіх судів
правил судочинства, визначених законом; забезпеченням Верховним Судом
України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції;
обов’язковістю виконання на території України судових рішень; єдиним
порядком організаційного забезпечення діяльності судів; фінансуванням
судів виключно з Державного бюджету України; вирішенням питань
внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

Відповідно до ст. 125 Конституції України в системі судів загальної
юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових
юрисдикцій. Військові суди належать до загальних судів і здійснюють
правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях,
утворених відповідно до закону.

Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди,
визначені як спеціалізовані.

У судах різних судових юрисдикцій може запроваджуватися спеціалізація
судів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції.

Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України
відповідно до закону за поданням Міністра юстиції України, погодженим з
Головою Верховного Суду України або головою відповідного вищого
спеціалізованого суду.

Місце перебування і статус суду визначаються з урахуванням принципів
територіальності (адміністративно-територіального устрою) та
спеціалізації.

Підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна
адміністративно-територіального устрою, передислокація військ або
реорганізація Збройних Сил України, зміна визначеної Законом системи
судів, а також інші підстави, передбачені законом.

Кількість суддів у судах визначається Президентом України за поданням
Голови державної судової адміністрації України, погодженим із Головою
Верховного Суду України чи головою відповідного вищого спеціалізованого
суду, з урахуванням обсягу роботи суду та в межах видатків, затверджених
у Державному бюджеті України на утримання судів.

Голова суду, заступник голови суду призначаються на посаду строком на
п’ять років з числа суддів та звільняються з посади Президентом України
за поданням Голови Верховного Суду України (а щодо спеціалізованих судів
— голови відповідного вищого спеціалізованого суду) на підставі
рекомендації Ради суддів України (щодо спеціалізованих судів —
рекомендації відповідної ради суддів). Призначення на інші
адміністративні посади в судах, а також призначення (обрання) на
адміністративні посади у Верховному Суді України та звільнення з цих
посад здійснюються у порядку, встановленому Законом. Суддя може бути
звільнений з адміністративної посади (крім адміністративних посад у
Верховному Суді України) в порядку, визначеному Законом також за
ініціативою Вищої ради юстиції.

Призначення судді на адміністративну посаду без додержання вимог Закону
не допускається.

Перебування судді на адміністративній посаді не звільняє його від
здійснення повноважень судді відповідного суду.

Звільнення судді з адміністративної посади не звільняє його від
повноважень судді. Припинення повноважень судді припиняє здійснення ним
повноважень на адміністративній посаді в суді.

Види і склад місцевих судів встановлює закон. Місцевими загальними
судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також
військові суди гарнізонів.

Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної
Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими
адміністративними судами — окружні суди, що утворюються в округах
відповідно до указів Президента України.

Місцевий суд складається із суддів місцевого суду, голови та заступника
голови суду. У суді, в якому кількість суддів перевищує п’ятнадцять,
може бути призначено більше одного заступника голови суду.

Згідно з Законом місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає
справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності.

Місцеві загальні суди розглядають кримінальні та цивільні справи, а
також справи про адміністративні правопорушення.

У свою чергу, місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають
з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені
процесуальним законом до їх підсудності.

Місцеві адміністративні суди розглядають адміністративні справи,
пов’язані з правовідносинами у сфері державного управління та місцевого
самоврядування (справи адміністративної юрисдикції у сфері військового
управління, розгляд яких здійснюють військові суди).

Закон визначає окремі повноваження судді місцевого суду, його голови та
його заступників. Голова місцевого суду з питань, що належать до його
повноважень, видає накази і Розпорядження. Він має заступника
(заступників). Заступник голови місцевого суду відповідно до визначених
головою суду обов’язків бере участь в організації діяльності суду. У
разі відсутності голови суду виконання його обов’язків здійснюється
відповідно до встановленого ним розподілу обов’язків щодо організації
діяльності суду.

Голова місцевого суду та його заступники призначаються на посаду і
звільняються з посади в порядку, встановленому Законом; вони можуть бути
призначені на адміністративні посади повторно.

У Законі України «Про судоустрій України» визначається також статус
апеляційних судів. У системі судів загальної юрисдикції в Україні діють
загальні та спеціалізовані апеляційні суди.

Апеляційними загальними судами є апеляційні суди областей, апеляційні
суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки
Крим, військові апеляційні суди регіонів та Апеляційний суд
Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України. У разі
потреби замість апеляційного суду області можуть утворюватися апеляційні
загальні суди, територіальна юрисдикція яких поширюється на кілька
районів області.

Апеляційними спеціалізованими судами є «апеляційні господарські суди та
апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах
відповідно до указів Президента України.

До складу апеляційного суду входять судді, як правило, обрані на посаду
судді безстрокове, голова суду та його заступники.

В апеляційних судах утворюються судові палати. У складі загального
апеляційного суду утворюються судова палата у цивільних справах та
судова палата у кримінальних справах. У складі спеціалізованого
апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих
категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної
спеціальної судової юрисдикції.

Апеляційний суд України діє у складі:

судової палати у цивільних справах;

судової палати у кримінальних справах.

Судді Апеляційного суду призначаються до складу відповідної судової
палати розпорядженням голови Апеляційного суду.

В апеляційних судах для розв’язання організаційних питань діє президія.

Закон визначає повноваження апеляційних судів, зокрема вони: розглядають
справи в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону;
розглядають у першій інстанції справи, визначені законом (крім
апеляційних господарських судів); ведуть та аналізують судову
статистику, вивчають та узагальнюють судову практику; надають методичну
допомогу у застосуванні законодавства суддям; здійснюють інші
повноваження, передбачені Законом.

Апеляційний суд України розглядає справи, віднесені до його підсудності,
в апеляційному порядку відповідно до вимог процесуального закону.

В Законі також визначаються повноваження судді, голови, його
заступників, заступника голови — голови судової палати та президії
апеляційного суду.

Голова апеляційного суду з питань, що належать до його повноважень,
видає накази і розпорядження. Він призначається на посаду і звільняється
з посади в порядку, встановленому Законом. Голова апеляційного суду може
бути призначений на цю посаду повторно.

У разі відсутності голови апеляційного суду його обов’язки виконує
перший заступник голови, а за його відсутності — старший за віком
заступник голови апеляційного суду — голова судової палати.

Для розгляду справ, визначених процесуальним законом, у загальних
апеляційних судах (крім Апеляційного суду України) діють суди присяжних.

Закон України «Про судоустрій України» визначає і статус Касаційного
суду України, який діє у складі суддів, обраних на посаду безстрокове,
голови суду та його заступників.

Касаційний суд України діє у складі:

судової палати у цивільних справах;

судової палати у кримінальних справах;

військової судової палати.

Склад судових палат формується за поданням голови суду.

У Касаційному суді України для розв’язання організаційних питань діє
президія.

Касаційний суд України здійснює такі повноваження: Розглядає в
касаційному порядку справи, віднесені до його підсудності, а також інші
справи у випадках, визначених процесуальним законом; веде та аналізує
судову статистику, вивчає й узагальнює судову практику; надає методичну
допомогу у застосуванні законодавства судами нижчого рівня; здійснює
інші повноваження, передбачені Законом.

Розгляд справ у Касаційному суді України здійснюється колегіями у складі
не менше трьох судців.

Голова Касаційного суду України призначається на посаду і звільняється з
посади в порядку, встановленому Законом, і може бути призначений на цю
посаду повторно.

Він має першого заступника та заступників голови суду — голів судових
палат.

У разі відсутності голови Касаційного суду його обов’язки виконує перший
заступник голови, а за його відсутності — старший за віком заступник
голови суду — голова судової палати.

Перший заступник голови Касаційного суду відповідно до розподілу
обов’язків здійснює організаційне керівництво роботою структурних
підрозділів суду та інші повноваження, визначені головою суду.

Заступник голови Касаційного суду України — голова судової палати
здійснює повноваження, передбачені Законом.

Перший заступник та заступники голови Касаційного суду України
призначаються на посаду з числа суддів цього суду та звільняються з
посади в порядку, встановленому Законом. Вони можуть бути призначені на
адміністративні посади повторно.

Голова Касаційного суду України за погодженням з президією суду може з
числа суддів цього суду призначити у складі судової палати заступника
голови судової палати, який виконує доручення голови судової палати щодо
організації її діяльності та за його відсутності здійснює обов’язки
голови судової палати. За його відсутності обов’язки голови судової
палати виконує старший за віком суддя палати.

У складі Касаційного суду України утворюється президія. До її складу
входять голова суду, його заступники, а також судді, кількісний та
персональний склад яких визначається рішенням загальних зборів суддів
цього суду. Президія Касаційного суду України здійснює повноваження,
передбачені Законом.

Окремий розділ Закону України «Про судоустрій України» визначає склад і
повноваження вищих спеціалізованих судів України.

Згідно з Законом вищими судовими органами спеціалізованих судів є Вищий
господарський суд України, Вищий адміністративний суд України, а також
інші відповідні вищі спеціалізовані суди, що утворюються Президентом
України в порядку, встановленому Законом.

Вищі спеціалізовані суди складаються з суддів, обраних на посаду
безстрокове, голови суду та його заступників.

У вищому спеціалізованому суді можуть утворюватися судові палати з
розгляду окремих категорій справ за певною спеціалізацією в межах
відповідної спеціальної судової юрисдикції.

Для розв’язання організаційних питань у вищому спеціалізованому суді діє
президія суду у складі голови суду, його заступників, заступників голів
палат, а також судів даного суду, обраних до складу президії відповідно
до Закону.

Для вирішення загальних питань діяльності відповідних спеціалізованих
судів у вищому спеціалізованому суді діє пленум вищого спеціалізованого
суду.

Вищий спеціалізований суд згідно з наданими йому законом повноваженнями:
розглядає у касаційному порядку справи відповідної судової юрисдикції, а
також інші справи у випадках, визначених процесуальним законом; веде та
аналізує судову статистику, вивчає й узагальнює судову практику; надає
методичну допомогу судам нижчого рівня; здійснює інші повноваження,
передбачені Законом.

Розгляд справ у вищому спеціалізованому суді здійснюється колегіально.

В Законі визначено також повноваження судді вищого спеціалізованого
суду, його голови, першого заступника і заступників, а також президії
вищого спеціалізованого суду.

Голова вищого спеціалізованого суду з питань, що належать до його
повноважень, видає накази та розпорядження.

Він призначається на посаду з числа суддів даного суду і звільняється з
посади за поданням Голови Верховного Суду України в порядку,
встановленому Законом, і може бути призначений на цю посаду повторно.

Він має першого заступника та заступників.

У разі відсутності голови вищого спеціалізованого суду його обов’язки
виконує перший заступник голови суду, а за його відсутності — один із
заступників голови цього суду відповідно до розподілу обов’язків.

Основні питання повноважень вищого спеціалізованого суду України
вирішуються на пленумі цього суду. Він діє у складі всіх суддів вищого
спеціалізованого суду та голів апеляційних спеціалізованих судів.

Пленум вищого спеціалізованого суду: дає роз’яснення з питань
застосування спеціалізованими судами законодавства при вирішенні справ
відповідної судової юрисдикції; визначає кількісний склад суддів —
членів президії вищого спеціалізованого суду; заслуховує інформацію
голови вищого спеціалізованого суду про діяльність відповідних
спеціалізованих судів, а також повідомлення заступників голови вищого
спеціалізованого суду та голів апеляційних і місцевих спеціалізованих
судів про практику розв’язання судових справ; приймає рішення про
звернення до Конституційного Суду України з поданням щодо офіційного
тлумачення Конституції України; розглядає та вирішує інші питання,
віднесені законом до його повноважень.

Скликається пленум вищого спеціалізованого суду не рідше двох разів на
рік.

При розгляді пленумом питань щодо роз’яснень про застосування
законодавства у його роботі беруть участь Генеральний прокурор України
та Міністр юстиції України.

Постанови пленуму вищого спеціалізованого суду приймаються відкритим
голосуванням більшістю голосів членів пленуму і підписуються головуючим
на його засіданні.

Закон визначає також статус Верховного Суду України, який здійснює
правосуддя, забезпечує однакове застосування законодавства усіма судами
загальної юрисдикції.

Верховний Суд України: розглядає у касаційному порядку рішення загальних
судів у справах, віднесених до його підсудності процесуальним законом;
переглядає у порядку повторної касації усі інші справи, розглянуті
судами загальної юрисдикції в касаційному порядку; у випадках,
передбачених законом, розглядає інші справи, пов’язані з виключними
обставинами; дає судам роз’яснення з питань застосування законодавства
на основі узагальнення судової практики та аналізу судової статистики; у
разі необхідності визнає нечинними роз’яснення пленуму вищого
спеціалізованого суду; дає висновок щодо наявності чи відсутності в
діяннях, у яких звинувачується Президент України, ознак державної зради
або іншого злочину; надає за зверненням Верховної Ради України письмове
подання про неможливість виконання Президентом України своїх повноважень
за станом здоров’я; звертається до Конституційного Суду України у
випадках виникнення у судів загальної юрисдикції при здійсненні ними
правосуддя сумнівів щодо конституційності законів, інших правових актів,
а також щодо офіційного тлумачення Конституції та законів України;
здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Верховний Суд України очолює Голова Верховного Суду України. До складу
Верховного Суду входять судді Верховного Суду України, обрані на посаду
безстрокова, кількість яких встановлюється указом Президента України за
поданням Голови Верховного Суду України, погодженим з Радою суддів
України. До складу судових палат, що здійснюють розгляд справ з питань
юрисдикції спеціалізованих судів, призначаються судді, які мають стаж
суддівської діяльності у відповідному вищому суді не менше трьох років
або відповідному апеляційному спеціалізованому суді — не менше п’яти
років.

Закон України «Про судоустрій України» визначає повноваження судді,
Голови, Першого заступника та заступників Голови, судових палат та їх
голів, президії та Пленуму Верховного Суду України.

Голова Верховного Суду України обирається Пленумом Верховного Суду
України строком на п’ять років шляхом таємного голосування. Голова
Верховного Суду України вважається обраним, якщо за нього подано
більшість голосів від загального складу Пленуму.

Процедура обрання Голови Верховного Суду України та звільнення його з
посади встановлюється Регламентом Пленуму Верховного Суду України.

Голова Верховного Суду України не може бути обраний на цю посаду більш
ніж на два строки підряд.

З питань, що належать до його повноважень, Голова Верховного Суду
України видає накази та розпорядження.

За посадою Голова Верховного Суду України також входить до складу Вищої
ради юстиції.

Голова Верховного Суду України має Першого заступника та заступників.

Основні питання повноважень Верховного Суду України розглядаються
Президією та Пленумом цього органу.

Президія Верховного Суду України діє у складі Голови Верховного Суду
України, його заступників, голів судових палат, секретаря Пленуму
Верховного Суду України та суддів Верховного Суду України, кількісний
склад яких визначається Пленумом Верховного Суду України.

Судді Верховного Суду України обираються до складу Президії Верховного
Суду України за погодженням з Головою Верховного Суду України чи за
пропозицією суддів Верховного Суду Пленумом Верховного Суду України
шляхом таємного голосування строком на п’ять років.

Засідання Президії Верховного Суду України проводиться не менш як один
раз на два місяці. Воно є повноважним за умови присутності на ньому не
менш як двох третин її складу.

Пленум Верховного Суду України є колегіальним органом, повноваження
якого визначаються Конституцією України та цим Законом. До складу
Пленуму Верховного Суду України входять усі судді Верховного Суду
України, голови вищих спеціалізованих судів, їх перші заступники, голова
Касаційного суду України та голова Апеляційного суду України.

Засідання Пленуму Верховного Суду України є повноважним за умови
присутності на ньому не менш як двох третин складу Пленуму. У роботі
Пленуму Верховного Суду України беруть участь Голова Вищої ради юстиції,
Генеральний прокурор України та Міністр юстиції України.

Пленум Верховного Суду України скликається в міру потреби, але не менш
як один раз на три місяці.

Порядок роботи Пленуму Верховного Суду України встановлюється Законом та
прийнятим відповідно до нього регламентом Пленуму Верховного Суду
України.

Пленум Верховного Суду України приймає з розглянутих питань постанови.

Закон України «Про судоустрій України» визначає також статус професійних
суддів, народних засідателів та присяжних.

Згідно з Законом правосуддя в Україні здійснюють професійні судді,
народні засідателі і присяжні.

Розгляд справ в апеляційному та касаційному порядку здійснюють виключно
професійні судді.

Професійними суддями є громадяни, які відповідно до Конституції України
призначені чи обрані судцями і обіймають штатну суддівську посаду в
одному з судів, передбачених Законом.

На посаду судді може бути рекомендований кваліфікаційною комісією суддів
громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, який має вищу
юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки,
проживає в Україні не менш як десять років і володіє державною мовою.

Суддями спеціалізованих судів можуть бути також особи, які мають фахову
підготовку з питань юрисдикції цих судів. У цьому разі на посаду судді
спеціалізованого суду може бути рекомендований відповідною
кваліфікаційною комісією суддів громадянин України, не молодший тридцяти
років, який проживає в Україні не менш як десять років, володіє
державною мовою, має вищу освіту у галузі знань, що охоплюються межами
юрисдикції відповідного спеціалізованого суду, та стаж роботи за
спеціальністю не менше п’яти років (ст. 127 Конституції). Ці судді
відправляють правосуддя лише у складі колегії суддів.

Не можуть бути рекомендовані на посаду професійного судді громадяни:
визнані судом обмежено дієздатними або недієздатними; які мають хронічні
чи інші захворювання, що перешкоджають виконанню обов’язків судді; щодо
яких провадиться дізнання, досудове слідство чи судовий розгляд
кримінальної справи або які мають не зняту чи не погашену судимість.

Порядок добору кандидатів у судді, їх призначення чи обрання суддею, а
також додаткові вимоги до окремих категорій суддів щодо стажу, віку та
їх професійного рівня визначаються Законом.

Вимоги до професійного судді, порядок захисту професійних інтересів
суддів, умови і порядок забезпечення їх соціального захисту визначаються
згаданим Законом та Законом України «Про статус суддів».

Добір кандидатів у професійні судді здійснюється з числа осіб, які
відповідають вимогам, встановленим за результатами проходження
кваліфікаційної атестації відповідно до вимог Закону.

Перше призначення на посаду професійного судді строком на п’ять років
здійснюється Президентом України на підставі рекомендації відповідної
кваліфікаційної комісії суддів за поданням Вищої ради юстиції. Усі інші
судді обираються безстрокове Верховною Радою України за поданням Голови
Верховного Суду України (голови відповідного вищого спеціалізованого
суду) (ст. 128 Конституції).

Порядок внесення подання про призначення судді на посаду встановлюється
Законом України «Про Вищу раду юстиції».

Особа, призначена на посаду судді чи обрана суддею безстрокове, згідно з
вимогами Закону набуває статусу професійного судді відповідного рівня і
спеціалізації судів: судді місцевого чи апеляційного, загального або
військового суду, судді Апеляційного суду України, судді Касаційного
суду України, судді місцевого, апеляційного або вищого спеціалізованого
суду або судді Верховного Суду України.

Посада судді та інші умови його праці згідно з законодавством про працю
визначаються в наказі голови відповідного суду.

Підстави та порядок звільнення судді з посади, умови його
відповідальності та інші питання статусу судців визначаються відповідно
до Конституції Законом України «Про статус суддів».

Переведення судді за його заявою з одного суду до іншого суду того
самого рівня і спеціалізації здійснюється Президентом України за
поданням Голови Верховного Суду України або голови відповідного вищого
спеціалізованого суду згідно з вимогами Закону.

Професійний судця розглядає справи у першій інстанції одноособове або у
складі колегії суддів відповідно до вимог процесуального закону.

Гарантії незалежності і недоторканності професійних суддів, передбачені
законом, поширюються на народних засідателів і присяжних на час
виконання ними обов’язків зі здійснення правосуддя.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Загальна теорія держави і права / за ред. В. В. Копейчиков. – Київ:
Юрінком, 2000.

Закон України “Про судоустрій в Україні”. – К., 2002.

Закон України “Про Конституційний Суд України”.

Коментар до Конституції України: Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За ред.
В.В.Копєйчикова. – К., 2001.

Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К., 2002.

Кравченко В.В. Конституційне право України. Навч. посібник. Ч.1. – К.,
2001.

Конституційне право України /Під ред. В. В. Копейчиков. – Київ: Юрінком,
2002.

Конституційне право України /за ред. док. юр. наук проф. В. Ф.
Погорілка. – Київ: Наук. думка, 2001.

Конституція України. – К., 1996.

Основи конституційного права України. Підруч. Вид. ІІ, доповнене / За
ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2002.

Основи конституційного ладу України / А.М.Колодій, В.В.Копєйчиков,
С.Л.Лисенков, В.В.Медведчук. – К.: Либідь, 2001. – 206 с.

Общая теория прав человека / За ред. Е.А.Лукашеві. – М, 1996.

Основи правознавства / За ред. І.Б.Усенка. – К.; Ірпінь: ВТФ “Перун”,
2002. – 416 с.

Правознавство. Навч. посібник. / В.І.Бобир, С.Е.Демський, А.М.Колодій та
ін.; За ред. В.В.Копєйчикова. – К., 2001.

Конституція України. – К., 1996.

Конституція України. – К., 1996.

Конституційне право України / За ред. В.Ф.Погорілка. – К., 2002.

Конституція України. – К., 1996.

Закон України “Про судоустрій в Україні”. – К., 2002.

Закон України “Про судоустрій в Україні”. – К., 2002.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи