Реферат
на тему:
Загальні проблеми боротьби з контрабандою у сфері зовнішньоекономічної
діяльності
Питання боротьби зі злочинністю у сфері економічної діяльності є
актуальними хоча б тому, що вони відбивають доволі хиткий стан
вітчизняної економіки, що, у свою чергу, становить потенційну загрозу не
лише становленню ринкової економіки, але й подальшому її розвитку.
Як стверджують експерти з питань боротьби зі злочинністю у сфері
економіки, останніми роками динамічно зростала питома вага злочинів
даного спрямування. Однією з найбільш криміналізованих є сфера
зовнішньоекономічної діяльності (далі – ЗЕД).
Так, досить розповсюдженого характеру набули факти здійснення
експортного постачання з території України високоліквідної продукції на
адресу закордонних компаній, при цьому частина валютних коштів
експортерам продукції не повертається і незаконно зберігається на
рахунках закордонних банків. Валютні кошти з офшорних юрисдикцій, як
правило, не надходять з тих контрактів, які укладено за попередньою
домовленістю між вітчизняними експортерами та закордонними компаніями.
Окрім цього, існує безліч інших способів вчинення злочинів у сфері ЗЕД.
Зазначене є підставою для того, щоб стверджувати: злочини, що вчинюються
у сфері ЗЕД, є однією із умов існування корупції та хабарництва у даній
галузі правовідносин. У той же час, корупція та хабарництво у сфері ЗЕД
нерозривно пов’язані з таким злочинним явищем, як контрабанда.
Боротьба з контрабандою має загальнодержавне значення. Цей процес щільно
співвідноситься із питаннями забезпечення економічної та національної
безпеки України, тому що контрабандні операції завдають відчутної шкоди
економічним інтересам країни, вітчизняному товаровиробнику, а також є
одним із видів “тіньової” економіки.
Після проголошення керівництвом країни курсу на активізацію заходів,
спрямованих на боротьбу з корупцією та хабарництвом, дані напрями
боротьби набули ще більшої пріоритетності. Такі заходи неодмінно
сприятимуть зменшенню кількості контрабандних операцій.
Загалом, контрабанда (італ. [венеціан.] contrabando, від contra – проти,
bando – урядовий указ) – незаконне переміщення через митний кордон
держави товарів, валюти, цінностей та інших предметів [1, с. 319].
Безпосереднє здійснення реалізації державної політики у сфері боротьби з
контрабандою та порушеннями митних правил покладено на митні органи1.
Разом з тим, сучасна контрабандна діяльність добре організована та
утворює серйозну загрозу як для вітчизняної економіки, так і для
національної безпеки країни, тому що до державної скарбниці не доходять
мільярди гривень прибутку тих компаній, які діють поза межами правового
поля.
Обсяги контрабандного переміщення товарів можна визначити,
проаналізувавши різницю між всесвітнім експортом та імпортом, так як
більшість “зниклих” товарів переміщено саме контрабандними шляхами.
Наявність “чорного” ринку також означає зменшення прибутку і для
“серйозних” компаній, які працюють легально, що, у свою чергу, слугує
економічною основою існування організованих груп і злочинних
організацій. Контрабанда стала найбільш переконливим аргументом проти
політики урядів країн світу, які хочуть скоротити споживання за
допомогою збільшення оподатковування імпортованого товару.
Контрабанда у великих масштабах означає наявність кримінальних
організацій і досить розвиненої системи поширення контрабандних товарів
на місцевому рівні, а також – незабезпечення належного контролю
міжнародних пересувань безмитних товарів. Міжнародні аспекти
великомасштабної контрабанди очевидні – вона охоплює міжнародні марки,
що випускаються транснаціональними компаніями і поширюються
кримінальними організаціями, які діють у всіх частинах світу і можуть у
великих кількостях безмитно купувати товари, котрі до цього “зникли” при
міжнародних перевезеннях.
Найпростіший спосіб безмитної купівлі товарів – це його купівля при
“транзиті”. Транзит – це система пільг, що сприяє розвитку торгівлі. Її
зміст полягає в тимчасовому припиненні дії звичайних митних зборів,
акцизу та податку на додану вартість на продукцію, що надходить та
призначена для третьої країни при транспортуванні через певну митну
зону.
Шахрайські операції, зазвичай, проявляються у перекуповуванні товару
кількома покупцями між первинним придбанням товару і його “зникненням”
із легального обігу. Основне завдання шахрая полягає в тому, щоб його не
виявили. Механізм, що використовується для ускладнення пошуку, полягає в
організації проходження товару через численну кількість власників за
короткий проміжок часу. Мета полягає в тому, щоб:
– кінцевого власника було неможливо виявити;
– зв’язок між послідовними власниками був якомога менше помітним.
Тому нині вимагається активізація процесу боротьби з контрабандою
товарів. Проте, щоб досягти позитивних результатів на даному напрямі,
необхідно діяти на міжнародному рівні та вживати заходів щодо спрощення
торгових маршрутів. Міжнародне транспортування товарів повинно
здійснюватися під суворим контролем державних органів, для уникнення
наявної ситуації, в якій третина щорічного глобального експорту стає
контрабандою.
Превентивні заходи, що спрямовано на зниження рівня контрабандних
операцій, повинні містити наступні вимоги:
– суттєве збільшення штрафних санкцій;
– обов’язкова наявність акцизної марки на виробах, де це передбачено;
– спеціальне упаковування та маркування продукції, що вказує на її
безмитний статус;
– безумовна наявність спеціальної ліцензії для виробництва, експорту,
імпорту, оптової та роздрібної торгівлі, а також збереження товару;
– законодавчо зобов’язати кожного виробника товарів друкувати свій
унікальний серійний номер на всіх виробах;
– систематичне та суворе ведення обліку товарів;
– детальне позначення країни, для якої призначені експортні товари,
попередження про потенційну шкоду для здоров’я, інструкції про правила
користування були зроблені відповідно до чинного законодавства країни
імпортера;
– надати експортерам право оформляти митні заставні на постачання
товарів та здійснювати їх закриття лише в тому разі, якщо доведено, що
партію доставлено до свого пункту призначення [2].
Одна зі схем, по якій товар контрабандно вивозиться з країни, діє таким
чином: створюються фірми-одноденки, які, здійснивши реєстрацію у
контролюючих органах, укладають кілька контрактів на експорт певного
товару N. Оформлюються паспорти угод у банках, відкриваються рахунки, і
потім декілька місяців за кордон йдуть активні поставки товару N.
Частина валюти там і залишається, а отримані грошові кошти знімаються з
розрахункових рахунків по корпоративних пластикових картах, що оформлені
на юридичних осіб. На завершальному етапі відбувається онулювання
банківських рахунків, “розчинення” фіктивних фірм і, як наслідок,
контрабандисти в такий спосіб (в переважній більшості випадків) уникають
відповідальності за порушення митних правил, сплати податків, контролю
за законністю придбання товарів, ревізії тощо [3].
І хоча відповідні організаційно-правові заходи на державному рівні
систематично вживаються, проте в цілому ситуація в країні залишається
складною, що є свідченням браку фахових сил та належного фінансування
галузі.
Не залишається поза увагою правоохоронних органів проблема ефективної
боротьби з організованими групами та злочинними організаціями, що
здійснюють контрабандні операції з лікеро-горілчаними виробами. Слід
зазначити, що, починаючи з 2000 року, в державі остаточно сформувалися
вантажопотоки контрабандного ввозу лікеро-горілчаної продукції.
Протиправні поставки даного виду товарів умовно можна поділити на три
основні групи:
– контрабандні поставки спирту та лікеро-горілчаної продукції з
Російської Федерації;
– морським транспортом з країн Чорноморського регіону;
– з країн далекого та ближнього зарубіжжя, що оформлені в митному
відношенні у Західних регіонах України.
Таким чином серед злочинних організацій, що займаються оптовою торгівлею
лікеро-горілчаною продукцією, відбувся чіткий поділ сфер впливу.
Представниками етнічних груп контролюється ринок дешевих
лікеро-горілчаних виробів, в основному ввезеного з Молдови. Вино до
України надходить маркованим акцизними марками із комплектом дозвільних
документів. Однак, при більш пильних перевірках стає очевидним, що
акцизні марки в більшості є підробленими, вантажні митні декларації із
зазначеними номерами не оформлялися, а походження лікеро-горілчаних
виробів є невідомим.
Активізація боротьби з контрабандою лікеро-горілчаних виробів та спирту
викликала ще одну проблему. Відповідно до вимог чинного законодавства
України, конфіскована продукція підлягає або реалізації – у разі, якщо
вона якісна, або знищенню. Така ситуація є потенційно привабливою сферою
для зловживань.
Злочинні угруповання опановують нові транспортні шляхи відправки за
кордон різних видів риби та продуктів з неї.
Сьогодні в Україні немає у вільному продажу рибопродукції належного
асортименту, обсягу та за доступними цінами. На наш погляд, це є
свідченням кризового стану галузі і непомірних податків. Проте, існує й
інша точка зору, так як понад 50 % виловленої в українських водоймах
риби потрапляє до іноземних портів контрабандно. Представники
контролюючих органів стверджують, що вітчизняна рибопродукція вивозиться
за межі кордону безконтрольно, прямо з місць промислового вилову. Ніяких
грошових коштів до Державного бюджету України не надходить. Весь
прибуток (не оподаткований ні українськими, ні закордонними податками)
осідає в кишенях приватних осіб – керівників риболовних організацій.
Постійні реорганізації зруйнували систему державного контролю та
управління. Безсистемна приватизація призвела до передачі практично
всього вітчизняного флоту у приватні руки, і, як наслідок, – до
криміналізації сфери рибальства. Риболовний флот, відійшов під
керівництво приватних судновласників. І кожний із них став учасником
ЗЕД. Саме ці чинники стали причиною розвалу риболовної галузі України.
До сфери інтересів організованих груп і злочинних організацій України
традиційно входить контрабандний вивіз дорогоцінних і рідкоземельних
металів, а також – дорогоцінного каміння.
Ще одним проявом організованої злочинності є контрабандний вивіз
ресурсів рослинного та тваринного походження. Так, останніми роками
почастішали випадки митних правопорушень, що пов’язані з незаконним
вивозом об’єктів флори та фауни, які охороняються згідно з вимогами
чинного законодавства.
Концентрація й активізація діяльності злочинних угруповань на цьому
ринку почалася наприкінці 90-х років минулого сторіччя. На сьогодні,
вважаємо, що фактично вже завершилося злиття кримінальних угруповань
Сходу та Заходу України, що спеціалізуються на контрабанді тварин та
рослин, із кримінальними структурами й організованими групами за
кордоном, в основному в Російській Федерації та Молдові, частково в
країнах Західної Європи.
Сьогодні в кожній із них чітко визначений розподіл обов’язків – частина
членів злочинних угруповань здійснює тільки пошук та скуповування
майбутнього контрабандного товару, друга – збереження і транспортування
його на склади всередині країни, третя – забезпечує його вивіз за межі
України [4].
Враховуючи актуальність проблеми боротьби з порушеннями митних правил у
напрямі псевдо експорту, при здійсненні митного оформлення якого
суб’єктами ЗЕД використовуються підроблені документи, завищується митна
вартість товарів, розробляються витончені схеми для незаконного
повернення податку на додану вартість, переміщується через державний
кордон контрафактна продукція, вважаємо за необхідне першочергово:
1) підвищити ефективність боротьби з незаконним вивезенням за межі
митної території України продукції, виробленої вітчизняним
товаровиробником (особливо обладнання, устаткування тощо), а також
посилити контроль за додержанням законності її оформлення у митному
відношенні;
2) при здійсненні митного оформлення продукції, виробленої вітчизняним
товаровиробником, здійснювати суцільний контроль стосовно оформлення
документів, які є підставою для переміщення продукції через митний
кордон України, з метою виявлення та недопущення завищення митної
вартості та незаконного повернення податку на додану вартість.
Такі заходи слугуватимуть:
– реалізації державної політики у сфері митної справи;
– сприянню розвитку міжнародної торгівлі;
– захисту економічних інтересів України;
– сприянню ЗЕД її суб’єктам в отриманні права діяти за спрощеними
принципами й правилами митного контролю та митного оформлення зі
звільненням від окремих процедур;
– дотриманню митного законодавства суб’єктами ЗЕД та митними органами;
– запобіганню та протидії легалізації доходів, отриманих злочинним
шляхом;
– забезпеченню “прозорості” процедур контролю митного оформлення товарів
та контрольованості його результатів [5].
Окремим напрямом підвищення боротьби зі злочинністю у сфері ЗЕД має
стати надання додаткових прав митним органам на проведення дізнання по
інших видах злочинів. Це потребує внесення змін (уточнень) до ст. 101
Кримінально-процесуального кодексу України2. Надання Державній митній
службі України додаткових повноважень як органу дізнання має прискорити
процес проведення необхідних слідчих дій з метою виявлення ознак злочину
та встановлення осіб, що його вчинили. Саме відсутність “силових”
важелів впливу на протиправну діяльність імпортерів та експортерів
найбільше заважає здійсненню ефективної боротьби з контрабандою у
зазначеній сфері.
Список використаних джерел
1. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (Відп. ред.)
та ін. – К.: Вид-во “Укр. енцикл.” – 2001. – Т. 3. – С. 789.
2. Рамочная конвенция по контролю над табаком: Серия технических очерков
// http://contact.tobinfo.org/.
3. Зеленая контрабанда. 18 февраля 2005 // http://www.logistic.ru/.
4. Весь сор в одной избе // http://компромат.ru/.
5. Про затвердження Положення про Центральне бюро аналізу ризиків та
аудиту: Наказ Державної митної служби України від 2 грудня 2003 року №
820 // http://www.nau.kiev.ua/.
І.Г. Андрущенко, Л.В. Власик. Загальні проблеми боротьби з контрабандою
у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Журнал “Боротьба з
організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)” 11’2005
1 Пункт 17 ст. 1 та п. 10 ст. 11 Митного кодексу України // ВВР. –
2002. – № 38 –39. – Ст. 288, з останніми змінами та доповненнями.
2 Відомості Верховної Ради УРСР. – 1961. – № 2. – Ст. 15, з останніми
змінами та доповненнями.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
