Реферат на тему:

Загальні положення теорії взаємодії та координації діяльності у
розслідуванні податкових злочинів

Складність вирішення завдань, покладених на податкову міліцію, потребує
використання різних засобів і сил для виявлення, розслідування та
профілактики злочинів. Від того, наскільки налагоджена та організована
взаємодія, залежить ефективність діяльності правоохоронних і
контролюючих органів. Зазначене також стосується і організації взаємодії
під час виявлення та розслідування злочинів, що входять у підслідність
податкової міліції. Ці злочини різні за характером та спрямованістю
злочинної діяльності, що потребує спільної участі різних суб’єктів
кримінально-процесуальної та оперативно-розшукової діяльності.
Необхідність у взаємодії та координації діяльності різних державних
органів викликана, перш за все, наявністю спільних завдань у протидії
скоєнню злочинів.

Питання організації взаємодії та координації діяльності правоохоронних
органів знаходять відображення майже у кожному випадку дослідження
проблем виявлення та розслідування окремих видів злочинів. Проблема ж
організації взаємодії та координації діяльності податкової міліції з
іншими правоохоронними та контролюючими органами залишається майже не
вивченою. У існуючих дослідженнях розглядаються лише окремі аспекти
здійснення взаємодії. При цьому не враховуються особливості організації
та здійснення взаємодії підрозділами податкової міліції.

Злочини, що входять у підслідність податкової міліції і у цілому
діяльність цього правоохоронного органу, мають певні особливості.
Відповідно, це потребує врахування особливостей
кримінально-процесуальної діяльності податкової міліції.

Категорія „взаємодія” застосовується різними науками і відрізняється
певною мірою за змістом і завданнями, на виконання яких спрямовані
спільні дії. Наприклад, з погляду філософії Канта, взаємодія – це
відносини, що породжують єдність речей і процесів відчуття. Взаємодія у
філософії розглядається також як категорія, що відображає вплив одного
об’єкта на інший, їх взаємну обумовленість і породження одним об’єктом
іншого [1]. Психологія розглядає взаємодію як взаємне злиття душі та
тіла, психічного та фізичного [2]. Близьким до поняття взаємодії
правоохоронних органів є визначення поняття цієї категорії у військовій
науці – узгодження бойових дій військ для досягнення загальної мети [3].

У наукових дослідженнях існує багато думок щодо визначення поняття, мети
та завдань взаємодії. Це викликано різними критеріями оцінки даної
категорії та різними підходами до вирішення завдань кримінального
судочинства. Під взаємодією розуміють об’єктивно необхідну,
скоординовану в часі, формі та за результатами, узгоджену за попередньою
та кінцевою метою спільну діяльність слідчого, оперативного
уповноваженого, спеціаліста та експерта [4]. С.І. Цвєтков під взаємодією
розуміє узгоджену або спільну діяльність посадових осіб різних
правоохоронних органів або їх підрозділів, спрямовану на досягнення
конкретної тактичної мети [5]. Г.А. Матусовський під взаємодією розуміє
узгоджену діяльність різних ланок однієї чи декількох організаційних
систем, спрямовану на досягнення загальної мети з найменшими витратами
сил, засобів і часу [6].

Метою нашого дослідження не є аналіз існуючих думок щодо поняття
взаємодії та координації діяльності під час розслідування злочинів.
Взаємодія, на нашу думку, може бути розглянута як діяльність щодо вибору
ефективних засобів реалізації організаційних і тактичних заходів,
спрямованих на вирішення завдань виявлення, розкриття, розслідування та
попередження злочинів, розшуку осіб, які переховуються від слідства та
суду.

Взаємодію можна розглядати в широкому та вузькому аспектах. У широкому
розумінні взаємодія являє собою співробітництво правоохоронних і
контролюючих органів у сфері протидії злочинам на певній території.
Змістом взаємодії у широкому її розумінні є розробка відповідних
програм, наказів, інструкцій, що регламентують координацію діяльності
учасників взаємодії у ході спільних заходів.

Зазначеними документами визначаються:

1) пріоритетні напрями;

2) форми, методи, терміни спільних заходів;

3) проведення міжвідомчих нарад, семінарів, обміну позитивним досвідом;

4) підвищення кваліфікації співробітників;

5) обмін аналітичною інформацією, методичними рекомендаціями тощо.

Безпосередній прояв взаємодія у такому розумінні має у виконанні
наступних заходів:

1) створення координаційних груп із представників правоохоронних та
контролюючих органів, які виконують такі завдання: а) визначення
напрямів здійснення спільних заходів; б) планування окремих
широкомасштабних операцій, рейдів; в) підготовка кадрів і доведення до
відома співробітників інформації про сучасне спрямування механізму
злочинної діяльності та методів документального й іншого контролю
виявлення, документування злочинних посягань у сфері оподаткування; г)
підготовка аналітичних довідок тощо;

2) встановлення ділових контактів між співробітниками різних підрозділів
з метою координації зусиль у окремих напрямах протидії злочинним
проявам, обміну досвідом;

3) обмін інформацією, яка встановлюється під час оперативно-розшукової
діяльності, розслідування злочинів (на постійній основі чи за
необхідністю).

У вузькому аспекті під взаємодією розуміють координацію діяльності
правоохоронних і контролюючих органів у конкретних фактах протидії
злочинним посяганням (виявлення, розслідування, профілактика злочинів
тощо).

Взаємодію як діяльність правоохоронних і контролюючих органів
характеризує наявність загальних та індивідуальних ознак щодо виявлення
і розслідування злочинів. Зазначена проблема була предметом значної
кількості наукових досліджень на загальному рівні і щодо окремих її
сторін [7].

Роботи окремих авторів присвячені безпосередньо взаємодії податкових
органів з правоохоронними або розглядають цю проблематику у структурі
видових методик розслідування злочинів у сфері оподаткування [8].

Нормативною базою взаємодії та координації діяльності є нормативні акти,
що визначають діяльність окремих правоохоронних (Закони України „Про
міліцію”, „Про державну податкову службу в Україні”, „Про Службу безпеки
України”, „Про прокуратуру”) і контролюючих органів (КРУ та ін.), та
відомчі нормативні акти щодо здійснення взаємодії у окремих сферах.

Взаємодії правоохоронних органів як діяльності притаманні такі принципи:

1) дотримання законодавства, яке регламентує діяльність суб’єктів, які
беруть участь у спільних заходах (Конституція України,
Кримінально-процесуальний кодекс України, Закони України „Про державну
податкову службу в Україні”, „Про оперативно-розшукову діяльність”, „Про
організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”
тощо);

2) комплексне використання сил та засобів у ході спільних заходів;

3) виконання спільних заходів без перевищення компетенції, визначеної
нормативно-правовими актами;

4) персональна відповідальність (керівників підрозділів, слідчих тощо)
за організацію та координацію діяльності різних підрозділів при
виявленні та розслідуванні злочинів;

5) самостійність співробітників, які беруть участь у спільних діях, щодо
вибору засобів та методів оперативно-розшукової та
кримінально-процесуальної діяльності;

6) узгодження і планування проведення слідчих дій та
оперативно-розшукових заходів між підрозділами окремих правоохоронних
органів;

7) рівність прав суб’єктів, які беруть участь у спільних заходах;

8) наявність загальних інтересів у досягненні єдиної мети;

9) безперервність і постійність у проведенні спільних заходів;

10) взаємна довіра сторін і не розголошення даних про спільні заходи,
отриману інформацію, сили та засоби, що використовуються у спільних
тактичних операціях (комбінаціях);

11) плановість у проведенні спільних заходів;

12) відшкодування певних витрат за надання послуг чи проведення окремих
робіт під час проведення спільних дій (використання допомоги окремих
спеціалістів чи установ (наприклад, проведення документального
дослідження тощо).

Виконання функціональних обов’язків правоохоронними органами вимагає
суворо дотримуватись принципів, на яких здійснюється їх взаємодія.
Розглянемо зміст окремих принципів, які складають основу діяльності
податкової міліції.

Принцип законності

Діяльність кожного правоохоронного та іншого державного органу знаходить
відповідне нормативно-правове забезпечення (Закони України „Про
міліцію”, „Про Службу безпеки України”, „Про прокуратуру”, „Про державну
податкову службу в Україні” та ін.) Проведення спільних заходів щодо
виявлення, розслідування, профілактики злочинів повинне ґрунтуватись на
дотриманні положень чинного законодавства (Конституція України, Кодекс
про адміністративні правопорушення, Кримінальний,
Кримінально-процесуальний кодекси, Митний кодекс тощо).

Виконання спільних заходів без перевищення меж компетенції, визначеної
нормативно-правовими актами

Зазначений принцип є частиною принципу дотримання законності. Він
обмежує характер і зміст діяльності правоохоронних органів під час
виконання спільних дій межами компетенції, визначеної
нормативно-правовими актами щодо конкретного органу, наприклад Законом
України „Про державну податкову службу в Україні”.

Комплексне використання сил та засобів у сфері протидії злочинності

Цей принцип є основою здійснення взаємодії між правоохоронними та іншими
органами у боротьбі зі злочинністю. Сутність взаємодії має прояв у
комплексному використані можливостей різних органів (правоохоронних,
контролюючих), а також інформаційних обліків (криміналістичних,
оперативних та ін.).

Завдання, виконання яких покладається на спільні заходи:

1) концентрація сил, засобів і технічних можливостей різних підрозділів
(правоохоронних, контролюючих органів) для досягнення єдиної мети;

2) охоплення пошуковою та слідчою роботою більшої кількості об’єктів
(діяльність окремих суб’єктів підприємництва, громадян тощо);

3) ефективне використання можливостей кожного із взаємодіючих органів
для виявлення та розслідування злочинів;

4) забезпечення на належному рівні інформативності діяльності окремих
підрозділів (правоохоронних органів) під час спільних заходів;

5) об’єднання зусиль окремих підрозділів (правоохоронних органів) для
досягнення єдиної мети (виявлення, розкриття, розслідування злочинів);

6) координація діяльності відповідних служб і підрозділів та вирішення
питань, що мають взаємний інтерес;

7) використання досвіду окремих співробітників чи підрозділів;

8) підвищення ділової кваліфікації кадрів різних підрозділів чи окремих
правоохоронних (контролюючих органів) тощо.

В окремих випадках під завданнями взаємодії розуміють загальні завдання
кримінально-процесуального законодавства, вирішення функціональних
обов’язків контролюючих чи правоохоронних органів:

1) забезпечення контролю за дотриманням податкового законодавства;

2) виявлення та розслідування злочинів, що входять у підслідність
податкової міліції;

3) притягнення до відповідальності винних осіб;

4) відшкодування завданих державі збитків;

5) розшук осіб, які переховуються від слідства та суду тощо.

Безпосередній прояв спільні заходи знаходять у конкретних формах
взаємодії. Аналіз змісту діяльності підрозділів податкової міліції
дозволяє виділити наступні форми взаємодії:

1) виконання окремих доручень слідчого;

2) надання відповідних консультацій щодо: а) повноти збору матеріалів
для порушення кримінальної справи; б) проведення документального
дослідження діяльності суб’єктів підприємництва; в) прийняття тактичних
рішень; г) оцінки значимості тієї чи іншої інформації; д) складання
процесуальних документів тощо;

3) взаємний обмін між підрозділами інформацією, отриманою під час
проведення слідчих дій чи оперативно-розшукових заходів, або інформації,
наявної у відповідних криміналістичних обліках чи інформаційно-пошукових
системах (АІПС, АРМ);

4) спільні дії щодо аналізу наявної інформації, планування та проведення
спільних слідчих дій, оперативно-розшукових заходів, тактичних
комбінацій;

5) оперативно-розшукове забезпечення проведення слідчих дій і в цілому
розслідування злочинів;

6) забезпечення безпеки учасників кримінального судочинства;

7) оперативний супровід судового розгляду кримінальної справи;

8) забезпечення охорони об’єктів податкових органів, особистої безпеки
співробітників при виконанні службових обов’язків;

9) забезпечення безпеки членів сім’ї співробітників податкових органів
при загрозі їх життю та здоров’ю;

10) вивчення кандидата на роботу в податкові органи та проведення
перевірочних заходів тощо.

Фактична організація взаємодії податкової міліції з іншими
правоохоронними та контролюючими органами не дозволяє говорити про 100 %
вирішення завдань, які покладаються на спільні заходи. Аналіз діяльності
та проведене дослідження дозволили виділити фактори, які негативно
впливають на ефективність взаємодії податкової міліції:

1) наявність різних інтересів і показників оцінки діяльності
підрозділів, що беруть участь у спільних діях;

2) різні критерії оцінки діяльності взаємодіючих підрозділів;

3) корумпованість окремих співробітників правоохоронних органів;

4) відсутність зацікавленості у кінцевому результаті діяльності;

5) відомчі інтереси та нерозкриття певної наявної інформації (більшою
мірою оперативно-розшукової інформації);

6) низький рівень нормативно-правової регламентації взаємодії та
координації діяльності правоохоронних і контролюючих органів;

7) відсутність належного методичного забезпечення організації та
здійснення взаємодії у сфері протидії скоєнню злочинів, що входять у
підслідність податкової міліції;

8) неналежний рівень професійної підготовки співробітників, які беруть
участь у спільних діях;

9) складність виявлення і розслідування злочинів, застосування заходів
протидії правоохоронних органів.

Розглядаючи фактори, які здійснюють вплив на ефективність здійснення
взаємодії податкової міліції, необхідно зазначити, що на цей процес
впливають як об’єктивні, так і суб’єктивні чинники. До об’єктивних
чинників можна віднести складність дій, що виконуються під час
взаємодії, заходи щодо приховування слідів злочинцями, низький рівень
технічного забезпечення органів, які беруть участь у спільних діях,
тощо. До чинників суб’єктивного характеру можна віднести:

1) можливості керівного складу підрозділів податкової міліції
організувати та скоординувати діяльність співробітників різних
підрозділів чи правоохоронних органів;

2) відсутність належної підготовки та досвіду спільної діяльності;

3) формальне ставлення до результатів спільних операцій (як свідчать
дослідження, що майже у 67 % випадків діяльність щодо виконання спільних
дій носила формальний характер).

Аналіз матеріалів діяльності податкової міліції, зокрема оперативних
підрозділів, свідчить про низький рівень знань організації та змісту
взаємодії. Практика їх роботи показує, що збільшилася у загальному
обсязі діяльності процесуальних та криміналістичних аспектів. Усе
частіше оперативні працівники у спільній діяльності беруть участь у
проведенні слідчих та інших процесуальних дій, застосовують різноманітні
тактичні заходи. У зазначених випадках результативність та ефективність
взаємодії напряму залежить від знань та відповідної
кримінально-процесуальної підготовки учасників спільних заходів. Однак,
як свідчать статистичні дані ДПА України, на сьогодні у податковій
міліції лише 45 % працюючих – особи з вищою юридичною освітою; понад 33
% економістів та 17 % мають вищу технічну освіту [9].

Проведене дослідження дозволило встановити головні недоліки організації
взаємодії та координації діяльності підрозділів податкової міліції:

1) несвоєчасне та неякісне виконання доручень слідчого (87 %);

2) недостатня інформованість слідчих про спрямованість і зміст
оперативно-розшукових заходів (38 %);

3) формальний підхід до виконання обов’язків з виявлення та розкриття
злочинів (43 %);

4) відомчий підхід до розпорядження інформаційними ресурсами (56 %);

5) формальна участь співробітників оперативних органів у діяльності
слідчо-оперативних груп (94 %).

Безпосередній механізм взаємодії підрозділів податкової міліції, на нашу
думку, необхідно розглядати з погляду виконання спільних заходів:

1) взаємодії окремих підрозділів податкової служби при проведенні
перевірок діяльності суб’єктів підприємництва;

2) особливостей взаємодії оперативних і слідчих підрозділів податкової
міліції на етапі реалізації матеріалів оперативно-розшукової діяльності
та порушення кримінальної справи;

3) особливостей взаємодії податкової міліції з іншими державними
органами України у сфері протидії злочинам, що входять у їх
підслідність;

4) взаємодії та координації діяльності податкової міліції з
правоохоронними та іншими органами іноземних держав;

5) досвіду організації та здійснення взаємодії підрозділами Федеральної
служби податкової міліції Російської Федерації та інших країн.

Зазначений спектр питань охоплює майже повністю діяльність податкової
міліції щодо організації взаємодії та дозволить розробити відповідні
методичні рекомендації для підвищення ефективності та результативності
оперативно-розшукової, кримінально-процесуальної та контрольної
діяльності цього правоохоронного органу.

Література:

1. Советский энциклопедический словарь. – М., 1983. – С. 236.

2. Философский энциклопедический словарь. – М.: Инфра, 2000. – С. 66.

3. Большая советская энциклопедия. – М.: Государственное научное
издательство „Большая советская энциклопедия”, 1951 – Т. 7. – С. 620.

4. Криминалистика: Расследование преступлений в сфере экономики / Под.
ред. В.Д. Грабовского, А.Ф. Лубина. – Ниж. Новгород: Нижегор. ВШ МВД
России, 1995. – С. 89.

5. Цветков С.И. Комплексное использование сил и средств
правоохранительных органов при расследовании деятельности преступных
структур. – М.: Московский институт МВД России, 1994. – С. 4.

6. Матусовский Г.А. Экономические преступления: криминалистический
анализ. – Х.: Консум, 1999. – С.158.

7. Кругликов А.П. Сущность и правовые формы взаимодействия органов
предварительного следствия и дознания. – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1985.
– 72 с.; Озерський І.В. Юридично-психологічні аспекти взаємодії слідчого
з органом дізнання / Національна академія внутрішніх справ України. –
К.: Знання, 2000. – 120 с.

8. Бирюков П.Н. Взаимодействие органов ФСНП с зарубежными
правоохранительными органами при расследовании налоговых преступлений:
правовые вопросы. – М.: Истоки, 1999. – 199 с.; Лысенко В.В.
Расследование уклонений от уплаты налогов. – Х.: Консум, 1997. – 192 с.
Букаев Г.И., Исингарин Н.К. Налоговые службы – взаимодействие в
интересах развития экономик государств // Налоговый вестник. – 2001. – №
5. – С. 4–9.

9. Дмитрук П.П. У податковій міліції служать справжні професіонали //
Вісник податкової служби України. – 2001. – № 31. – С. 53.

Похожие записи