Реферат на тему

Загальні положення методики розслідування злочинів

План

1. Сутність методики розслідування злочинів

2. Окремі методики розслідування різних видів злочинів

Література

1. Сутність методики розслідування злочинів

Даний розділ криміналістики традиційно в системі науки називається
методикою розслідування окремих видів злочинів. Бажаючи надати системі
науки єдності, деякі автори пропонували називати цей розділ
криміналістичною методикою, аналогічно криміналістичній техніці та
криміналістичній тактиці.

Методика розслідування злочинів може розглядатися у двох аспектах.
По-перше, це сам процес розслідування злочинів як специфічна діяльність
уповноважених законом органів та осіб, що здійснюється на підставі
застосування засобів криміналістичної техніки, прийомів слідчої тактики,
методів розслідування певних видів злочинів. По-друге, це розділ науки
криміналістики, який містить систему комплексних криміналістичних
рекомендацій щодо виявлення, розслідування та профілактики окремих видів
злочинів. Саме у взаємозв’язку цих двох напрямів — практичного і
теоретичного — методика розслідування злочинів виявляє своє призначення,
сприяючи розробці наукових рекомендацій і запровадженню їх у практику
розслідування злочинів.

Процес розслідування в цілому і окремих видів злочинів зокрема може бути
охарактеризований як:

1) правова діяльність, що здійснюється на підставі процесуальної форми
уповноваженими законом органами (досудове слідство, дізнання) та особами
(слідчим, дізнавачем);

2) пізнавальна діяльність, спрямована на встановлення обставин події
минулого на підставі теорії судових доказів, законів логіки і положень
психології;

3) організаційна діяльність, спрямована на забезпечення планомірного
розслідування окремих видів злочинів на підставі нормативних приписів,
рекомендацій з наукової організації праці;

4) оперативно-розшукова діяльність, що проводиться уповноваженими
законом органами по виявленню та розкриттю злочинів;

5) профілактична діяльність, спрямована на встановлення причин та умов,
що сприяли вчиненню злочинів, яка здійснюється на підставі
рекомендацій кримінології та криміналістики.

У здійсненні зазначених напрямів процесу розслідування злочинів
синтезуюча роль належить криміналістичній методиці та науковим
рекомендаціям науки криміналістики. Основою методики є система методів
розслідування, що покликана сприяти повному та всебічному розкриттю
злочинів, збиранню та об’єктивній оцінці доказів на підставі закону і
криміналістичних рекомендацій.

Теорія криміналістики і слідча та оперативно-розшукова практика виробили
основні методи розкриття злочинів: від відомостей про спосіб та механізм
вчинення злочину до методу його розкриття; від мотиву вчинення злочину
до методів встановлення передбачуваного злочинця; від потерпілих до
методів виявлення підозрюваної особи; від осіб, які раніше вчиняли
аналогічні злочини, до методів встановлення інших осіб та обставин; від
відомого кримінального епізоду до методів виявлення інших, пов’язаних з
ним епізодів. Застосовуються й такі методи встановлення злочинців, як
криміналістичний аналіз оперативної обстановки в певному районі,
групування та об’єднання кримінальних справ, що дозволяє концентрувати
та систематизувати уривчасту інформацію. Останнім часом запропоновано
метод розкриття злочинів шляхом виявлення їхніх осередків.

Методика розслідування злочинів, як структурна частина науки
криміналістики, органічно пов’язана з іншими її розділами — загальною
теорією криміналістики, криміналістичною технікою і криміналістичною
тактикою. У цілісній науковій системі криміналістики, безпосередньо
спрямованій на повне відбиття досягнутих знань, властивостей і
закономірностей об’єкта пізнання, методика розслідування є, як
зазначалося, заключним розділом, синтезуючим наукові положення
криміналістичної техніки й тактики стосовно завдань і програм виявлення
і розкриття окремих видів злочинів. У цьому розумінні методика
розслідування злочинів може розглядатися як особлива частина
криміналістики.

Порівняння системи криміналістики з системами наук кримінального права і
кримінального процесу показує, що розділи цих галузей знань, що
розробляють власні положення загальної частини, різняться структурою. У
той же час система заключного розділу криміналістики — методики
розслідування злочинів — відповідає побудові особливих частин наук
кримінального права та кримінального процесу. Така однотипність систем
визначається спільністю об’єктів, що вивчаються ними, єдністю завдань
кримінально-правової боротьби зі злочинністю та впливом між наукових
зв’язків. Очевидно, що система окремих методик розслідування в основному
відповідає побудові особливої частини кримінального права, а внутрішня
структура кожної окремої методики будується згідно з процесуальними
стадіями провадження кримінальної справи на досудовому слідстві.

Внутрішня система розділу методики розслідування складається з двох
основних частин:

1) загальної методики розслідування злочинів (поняття, об’єкт
дослідження, завдання, принципи, місце у системі криміналістики та
зв’язок з іншими галузями знань);

2) окремих методик розслідування різних видів злочинів (криміналістична
класифікація злочинів і методик розслідування їх, структура окремих
методик розслідування).

Розглянута сутність методики розслідування дає підстави для визначення
її поняття як заключного розділу науки криміналістики, її особливої
частини, що містить рекомендації, синтезовані на основі узагальнення
практики виявлення, розкриття, розслідування та попередження злочинів,
наукових досягнень всіх розділів криміналістики та суміжних наук.

Об’єкт дослідження методики розслідування. Звичайно об’єктом дослідження
криміналістики є процес розслідування злочинів. В окремих випадках,
намагаючись спеціалізувати і конкретизувати цей об’єкт, надати йому суто
криміналістичної спрямованості, говорять про процес розкриття злочинів.
При такому підході поза об’єктом дослідження залишається найважливіша
діяльність з боротьби зі злочинністю, з її найбільш небезпечною формою —
організованою злочинністю — сфера виявлення злочинів. Як свідчить
практика боротьби зі злочинністю останніх років та нові напрями
законодавчого регулювання, об’єктом дослідження методики розслідування
мають стати всі етапи, а разом з ними напрями та форми боротьби зі
злочинами: виявлення, відшукання, розкриття, розслідування та
попередження їх.

Завдання методики розслідування (як і в цілому науки криміналістики)
полягають у сприянні найбільш успішному здійсненню конституційних
положень про захист інтересів держави, законних інтересів та прав
громадян, у вирішенні завдань кримінального судочинства (ст. 2 КПК),
оперативно-розшукової діяльності (ст. 1 Закону «Про оперативно-розшукову
діяльність»), у сприянні досягненню мети боротьби з організованою
злочинністю (статті 2, 3 Закону «Про організаційно-правові основи
боротьби з організованою злочинністю»).

До таких завдань, сформульованих у ст. 2 КПК, належать: охорона прав і
законних інтересів фізичних та юридичних осіб у кримінальному
судочинстві, швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних. Ці
завдання конкретизуються іншими законами, що регулюють діяльність
відповідних правоохоронних органів у сфері боротьби зі злочинністю, що
випливає з їх компетенції, повноважень та функціональних обов’язків.

Завдання методики розслідування безпосередньо пов’язані із завданнями
кримінального законодавства, що полягають у правовому забезпеченні
охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського
порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України
від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також
запобігання злочинам (ст. 1 КК).

На підставі цих завдань та виходячи з предмета дослідження і логіки
наукового розвитку в методиці розслідування виділяють власні завдання з
удосконалення наукових рекомендацій щодо підвищення ефективності
розкриття злочинів: систематичне узагальнення слідчої, судової та
експертної практики, вивчення кримінальної обстановки в цілому та в
окремих регіонах; стану, структури та динаміки злочинності; аналіз
кримінального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого,
адміністративного, цивільно-правового, а також галузевого законодавства,
пов’язаного з встановленням юридичної відповідальності за правопорушення
в різних сферах діяльності (господарської, фінансової, банківської,
податкової, екологічної та ін).

Одним з важливих завдань методики розслідування є розробка найбільш
ефективних методів і засобів розкриття і розслідування злочинів,
побудова їх криміналістичної характеристики, оптимізація процесу
розслідування окремих видів злочинів на основі використання даних про
типові слідчі ситуації, системи типових версій, комплекси слідчих дій,
організаційних і оперативно-розшукових заходів.

Останнім часом у переліку таких завдань виділяється вдосконалення
методики прогнозування змін у структурі злочинності й розробка
відповідно до цього нових методик розслідування та вдосконалення тих, що
застосовуються. Так, в числі актуальних стала розробка методик розкриття
та розслідування злочинів проти особи, зокрема вбивств, вчинених на
замовлення, різних видів економічних злочинів та ін. Вирішення таких
завдань відбиває одну з найважливіших функцій криміналістики —
прогностичну, що особливо важливо в умовах структурних змін і динаміки
злочинності.

До важливих завдань методики розслідування слід віднести розробку
криміналістичних аспектів проблеми латентності і розкриття злочинів.
Латентність пов’язана з рівнем виявлення злочинів. Деякі з таких діянь
виявляються через певний, іноді тривалий час, деякі взагалі не
виявляються.

Проблема розкриття злочинів завжди була в центрі уваги криміналістики,
оскільки початковий етап розслідування відіграє важливу роль у процесі
доказування. На даному етапі застосовуються методики розслідування по
«гарячих слідах», комплекси невідкладних слідчих дій та
оперативно-розшукових заходів, тактичні операції, що розробляються в
окремих методиках розслідування.

Особливого значення набуває розробка методик розслідування злочинів, що
вчиняються організованими групами, до яких належать діяння загально
кримінальні (насильницькі, насильницько-корисливі) та економічні, що
вчиняються в сфері виробництва, торгівлі, обслуговування, банківської та
іншої економічної діяльності.

Кожна окрема методика розслідування розробляється у відповідності з
нормами Особливої частини КК, що містять опис ознак злочинів певних
видів. Відповідні норми КПК становлять основу для розробки типових
обставин, що підлягають встановленню в процесі доказування по справах
про злочини певного виду, і побудови структури окремої методики
розслідування.

Найважливішим чинником розробки ефективних методик розслідування є
вивчення та аналіз кримінального оточення особи злочинця, механізму та
способів вчинення та приховування різних видів злочинів. Дотримання
даного принципового положення забезпечує умови для наукового розроблення
криміналістичної характеристики окремих видів (різновидів) злочинів, їх
класифікації.

2. Окремі методики розслідування різних видів злочинів

Криміналістична класифікація злочинів. У науці кримінального права
питання класифікації злочинів розглядаються стосовно її Загальної
частини, де критерієм для цього є ступінь тяжкості діяння, та Особливої
частини, де такими підставами є юридичні ознаки складу злочину.

В основі криміналістичної класифікації злочинів і відповідно окремих
методик їх розслідування лежить кримінально-правова класифікація
злочинів, система норм Особливої частини КК. Між тим очевидно, що
криміналістичні методики, побудовані тільки на основі
кримінально-правової класифікації злочинів, мають здебільшого загальний
характер і потребують для свого практичного застосування більш
конкретизованих окремих методик.

Традиційно у криміналістиці класифікація злочинів будувалася, виходячи з
системи кримінального закону, залежно від того, до якої глави КК
віднесені ті чи інші норми. У літературі висловлювалася думка про те, що
класифікація злочинів у криміналістиці повинна базуватися тільки на
криміналістичних даних, що мають безпосереднє значення для розкриття
злочинів, головним чином за способом їх вчинення. Однак переважаючим є
положення, згідно з яким криміналістична класифікація злочинів будується
на основі поєднання кримінально-правових та криміналістичних критеріїв.
В основі такої класифікації злочинів за класами, групами, підгрупами,
видами та різновидами мають бути перш за все кримінально-правові ознаки.
Запропоновані різні види класифікації, наприклад родова (за групами
злочинів, об’єднаних однією главою КК) та видова кримінально-правова
класифікація злочинів, що використовується в криміналістиці як основна
ознака при розробці окремих криміналістичних методик. Можливі й інші
класифікації, до яких належать класифікації: а) за способом вчинення
злочину; б) за ступенем приховання, маскування злочину; в) за злочинним
досвідом особи, яка вчинила злочин; г) за місцем їх вчинення: злочини,
місце вчинення яких локалізується в просторі; злочини, місце вчинення
яких не має певного територіального характеру, а пов’язане з якою-небудь
організаційною структурою, системою. На думку деяких авторів, підставою
для класифікації, що розглядається, є криміналістична характеристика
злочинів, слідчі ситуації та напрями розслідування, що визначаються
ними, механізм виникнення доказової інформації. Перелічені варіанти
рішення цієї проблеми відбивають широкий спектр думок, аналіз яких
дозволяє йти до певного рішення.

В основу криміналістичної класифікації злочинів мають бути покладеш два
взаємопов’язані критерії: 1) кримінально-правовий, що визначає
нормативну суть класифікації, передбаченої законом, та 2)
криміналістичний, що враховує чинники, пов’язані зі специфікою виявлення
і розкриття злочинів різних видів залежно від особливостей предмета
посягання, обстановки приготування, вчинення і приховування злочину,
його механізму та способів, типології особи злочинця, мети та мотивації
злочинних дій тощо.

Структура окремих методик розслідування злочинів. Кожна окрема методика
розслідування являє собою результат наукового дослідження, узагальнення
практики розслідування певного виду злочинів, характеристики його як
явища, що відбивається у специфічних проявах наслідків, слідах.

У криміналістиці розроблена структура окремих методик розслідування,
узагальнений варіант якої можна уявити в такому вигляді:

а) криміналістична характеристика даного виду злочину;

б) типові слідчі ситуації на стадії виявлення злочину та етапах його
розслідування;

в) криміналістичні питання порушення кримінальної справи;

г) слідчі версії, обставини, що підлягають з’ясуванню; ґ) організація і
планування розслідування;

д) первісні слідчі дії і оперативно-розшукові заходи;

е) особливості проведення окремих слідчих дій та їх комплексів
(тактичних операцій);

є) забезпечення координації дій правоохоронних органів у розслідуванні
та взаємодії з контролюючими та іншими державними органами, об’єднаннями
громадян;

ж) заходи криміналістичної профілактики.

Література

Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів
освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та
ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684
с.

Похожие записи