Реферат на тему:

Загальна характеристика судової системи. Статус суддів

Особливістю Конституції України є те, що нею передбачено створення і
закріплення дійового механізму захисту прав і свобод людини. Це
стосується переважно організації і здійснення державної влади на засадах
її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (ст.6). Саме на судову
владу, як зазначено, покладається функція захисту конституційних прав і
свобод. За чинною Конституцією каральна функція суду поступається
функції правозахисній, праворегулюючій. Відповідно до перехідних
положень Конституції України та Закону України «Про ратифікацію
Конвенції про захист прав і основних свобод людини» від 17 липня 1997 р.
рішення про надання санкції на арешт, тримання під вартою і затримання
осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, а також щодо проведення огляду та
обшуку житла або іншої власності особи з 28 червня 2001 р.
ухвалюватимуться виключно судами України.

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі
цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також
конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним
Судом України та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів
поширюється на всі правовідносини, що виникають удержаві.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує
захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод
людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб,
інтересів суспільства і держави.

Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та
Конституційний Суд України. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину
систему судів. Конституційний Суд України є єдиним органом
конституційної юрисдикції в Україні. Судова система забезпечує
доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому
Конституцією України та законами. Створення надзвичайних та особливих
судів не допускається.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій
судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими
особами не допускаються. Особи, які незаконно взяли на себе виконання
функцій суду, несуть передбачену законом відповідальність. Народ
безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через народних
засідателів і присяжних. Участь народних засідателів і присяжних у
здійсненні правосуддя є їхнім громадянським обов’язком.

Усім суб’єктам правовідносин гарантується захист їхніх прав, свобод і
законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним
відповідно до закону. Для забезпечення всебічного, повного та
об’єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють
суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Ніхто не може бути
позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого
вона віднесена процесуальним законом. Угоди про відмову у зверненні за
захистом до суду є недійсними. Ніхто не може бути позбавлений права на
участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом
порядку в суді будь-якого рівня. Іноземці, особи без громадянства та
іноземні юридичні особи користуються в Україні правом на судовий захист
нарівні з громадянами та юридичними особами України.

Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників
судового процесу перед законом і судом незалежно від статі, раси,
кольору шкіри, мови, політичних, релігійних та інших переконань,
національного чи соціального походження, майнового стану, роду і
характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє
адвокатура. У випадках, передбачених законом, правову допомогу надають
також інші особи. Порядок та умови надання правової допомоги
визначаються законом. У випадках, передбачених законом, правова допомога
надається безоплатно.

Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або
письмової інформації щодо результатів розгляду його судової справи.
Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених
процесуальним законом. Учасники судового розгляду та інші особи,
присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові
нотатки. Проведення в залі судового засідання фото-і кінозйомки, теле-,
відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також
транслювання судового засідання допускаються з дозволу суду, в порядку,
встановленому процесуальним законом. Розгляд справи у закритому судовому
засіданні допускається за рішенням суду у випадках, передбачених
процесуальним законом.

Судове рішення, яким закінчується розгляд справи у суді, ухвалюється
іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання
усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх
посадовими особами, об’єднаннями громадян та іншими організаціями,
громадянами та юридичними особами на всій території України.
Обов’язковість урахування судових рішень для інших судів, органів
прокуратури, слідства, дізнання визначається процесуальним законом.
Судові рішення інших держав є обов’язковими до виконання на території
України за умов, визначених законом України відповідно до міжнародних
договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Невиконання судових рішень тягне передбачену законом відповідальність.

Справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособове,
колегією суддів або суддею і народними засідателями, а у випадках,
визначених процесуальним законом — також судом присяжних. Суддя, який
розглядає справу одноособове, діє як суд.

Суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійсненні правосуддя
незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише
закону.».

Статус суддів

Професійні судді (далі — судді) та залучені у визначених законом
випадках для здійснення правосуддя представники народу є носіями судової
влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та
виконавчої влади. Судді є посадовими особами судової влади, які
відповідно до Конституції України наділені повноваженнями здійснювати
правосуддя і виконувати свої обов’язки на професійній основі в
Конституційному Суді України та судах загальної юрисдикції.

Судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними,
підкоряються тільки законові і нікому не підзвітні. Держава гарантує
фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів і судів.

Суддя не може належати до політичних партій та профспілок, брати участь
у будь-якій політичній діяльності, мати представницький мандат, обіймати
будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу, крім
наукової, викладацької та творчої.

Судді зобов’язані:

— при здійсненні правосуддя дотримуватись Конституції та законів
України, забезпечувати повний, всебічний та об’єктивний розгляд судових
справ із дотриманням встановлених законом строків;

— дотримуватись вимог, передбачених Законом України «Про статус суддів»,
службової дисципліни та розпорядку роботи суду;

— не розголошувати відомості, що становлять державну, військову,
службову, комерційну та банківську таємницю, таємницю нарадчої кімнати,
відомості про особисте життя громадян та інші відомості, про які вони
дізналися під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпечення
нерозголошення яких було прийнято рішення про закрите судове засідання;

— не допускати вчинків та будь-яких дій, що ганьблять звання судді і
можуть викликати сумніву його об’єктивності, неупередженості та
незалежності.

На посаду судді кваліфікаційною комісією суддів може бути рекомендований
громадянин України, не молодший двадцяти п’яти років, що має вищу
юридичну освіту і стаж роботи в галузі права не менш як три роки,
проживає в Україні не менш як десять років та володіє державною мовою.
Суддею апеляційного суду, якщо інше не передбачене законом, може бути
громадянин України, який досяг на день обрання 30 років, має вищу
юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як п’ять років, в
тому числі не менш як три роки на посаді судді. Суддею Верховного Суду
України може бути громадянин України, який досяг на день обрання 35
років, має вищу юридичну освіту, стаж роботи у галузі права не менш як
десять років, в тому числі не менш як п’ять років на посаді судді. Добір
кандидатів у судді здійснюється за результатами складання
кваліфікаційного екзамену. При доборі кандидатів забезпечується рівність
їх прав незалежно від походження, соціального та майнового стану,
расової та національної належності, статі, політичних поглядів,
релігійних переконань та інших обставин.

Незалежність суддів забезпечується:

— встановленим законом порядком їх обрання (призначення), зупинення їх
повноважень та звільнення з посади;

— особливим порядком присвоєння військових звань суддям військових
судів;

— передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя;

— таємницею прийняття судового рішення і забороною її розголошення;

— забороною під загрозою відповідальності втручання у здійснення
правосуддя;

— відповідальністю за неповагу до суду чи судді;

— правом судді на відставку;

— недоторканністю суддів;

— створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов
для діяльності судів, матеріальним і соціальним забезпеченням суддів
відповідно до їх статусу;

— особливим порядком фінансування судів;

— системою органів судового самоврядування.

Всі державні органи, установи та організації, органи місцевого
самоврядування, громадяни та їх об’єднання зобов’язані поважати
незалежність судових органів і не посягати на неї.

Гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту,
матеріального і соціального забезпечення, поширюються на всіх суддів
України і не можуть бути скасовані чи знижені іншими нормативними актами
України і Автономної Республіки Крим.

Судді — недоторканні. Недоторканність судді поширюється на його житло,
службове приміщення, транспорт і засоби зв’язку, кореспонденцію, належне
йому майно і документи.

Суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи
заарештований до винесення обвинувального вироку судом.

Суддя не може бути затриманий за підозрою у вчиненні злочину, а також
підданий приводу чи примусово доставлений у будь-який державний орган в
порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення. Суддя,
затриманий за підозрою у вчиненні злочину чи адміністративного
правопорушення, стягнення за яке накладається у судовому порядку,
повинен бути негайно звільнений після з’ясування його особи.

Проникнення в житло чи службове приміщення судді, в його особистий чи
службовий транспорт, проведення там огляду, обшуку чи виїмки,
прослуховування його телефонних розмов, особистий обшук судді, а так
само огляд, виїмка його кореспонденції, речей і документів можуть
провадитись тільки за вмотивованим рішенням суду, а також за згодою
судді у разі прийняття головою відповідного суду рішення про вжиття
спеціальних заходів забезпечення безпеки.

Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у
разі:

1) закінчення строку, на який його обрано чи призначено;

2) досягнення суддею шестидесяти п’яти років;

3) неможливості виконувати свої повноваження за станом здоров’я;

4) порушення суддею вимог щодо несумісності;

5) порушення суддею присяги;

6) набрання законної сили обвинувачувального вироку щодо нього;

7) припинення його громадянства;

8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим;

9) подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за
власним бажанням.

Повноваження судді припиняються у разі його смерті. Суддя притягується
до дисциплінарної відповідальності за здійснення дисциплінарного вчинку,
а саме за порушення:

— законодавства при розгляді судових справ;

— вимог щодо належності до політичних партій та профспілок, участі у
будь-якій політичній діяльності, наявності представницького мандату,
обіймання будь-яких оплачуваних посад, виконання іншої оплачуваної
роботи, крім наукової, викладацької та творчої;

— обов’язків судді.

Скасування або зміна судового рішення не тягне за собою дисциплінарної
відповідальності судді, який брав участь у винесенні цього рішення, якщо
при цьому не було допущено навмисного порушення закону чи несумлінності,
що потягло за собою істотні наслідки. До суддів застосовуються такі
дисциплінарні стягнення:

— догана;

— пониження кваліфікаційного класу.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Загальна декларація прав людини // Міжнародні договори України. -К.,
1992.

2. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права //
Міжнародні договори України. — К., 1992.

3. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Міжнародні
договори України. — К., 1992.

4. Конвенція про права дитини. УПФ. — К., 1995.

5. Английская буржуазная революция XVII в. в 2-х томах. — М., 1954.

6. Бернард Г. Сіган. Створення Конституції для народу чи республіки, які
здобули свободу. — К. 1993.

7. Буткевич В.Г. Права людини в Україні. З погляду творення нової
правової бази. — Політична думка. — 1993, № 1.

8. Война за независимость й образование США / Под ред. Г.Н.
Севастьянова. — М., 1976.

9. Декларація прав людини очима дітей. — Дрогобич, 1994.

10. Дмитриева Г.К. Международная защита прав женщин. — К., 1985.

11. Документи истории Великой французской революции. — М., 1990.

12. Законодательство английской революции 1640-1660 гг.-М., 1946.

13. Защита прав человека й национальньїх меньшинств. Реализация
международно-правовьіх норм во внутреннем праве. — К., 1992.

14. История средних веков. Хрестоматия. Пособие для учителя. В 2-х
частях, Ч.1.-М., 1988.

15. История Франции. В 3-х томах. — М., 1972 -73 гг, Т.2.

16. Кампо В. Конституційний контроль. Засади, статус, механізми // Віче.
-1993.-№ 6.

17. Книга для чтения по истории средних веков.-М., 1986, ст. 117- 118.

18. Коментар до Конституції України. — К., Інститут законодавства ВРУ,
1996.

19. Конституційні акти України 1917 — 1920 рр. — К., 1992.

20. Консультативне обслуговування і технічна допомога в галузі прав
людини. Виклад фактів. — № 3. — ООН, Женева, 1994.

21. Копейчиков В.В. Про теоретичні засади конституційного ладу // Вісник
Академії правових наук України. — Харків, 1993. — № 1.

22. Кудрявцев А.Е. Великая английская революция. — Л., 1925.

23. Лавровский В.М. Сборник документов по истории английской буржуазний
революции XVII в. — М., 1973.

Похожие записи