Реферат на тему:

Юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства

Відповідальність в екологічному праві є важливим складовим елементом
правового забезпечення раціонального природокористування, відновлення
екологічних об’єктів і охорони довкілля, яка, в свою чергу, має на меті
покарання винних, припинення і попередження порушень законодавства у
галузі природокористування та охорони навколишнього природного
середовища, а також поновлення порушених прав власників природних
ресурсів і природокористувачів тощо.

Законодавство України встановлює дисциплінарну, адміністративну,
цивільну та кримінальну відповідальність за порушення екологічного
законодавства.

Дисциплінарна відповідальність являє собою різновид юридичної
відповідальності, який настає за еколого-правові проступки, що пов’язані
з неналежним виконанням службових обов’язків посадової особи.
Законодавство України не встановлює конкретного переліку дисциплінарних
проступків у галузі екології, за які настає дисциплінарна
відповідальність. Видами дисциплінарних стягнень згідно зі ст. 147
Кодексу Законів про працю України від 10.12.71 є догана і звільнення з
роботи.

Дисциплінарна відповідальність у сфері екології настає за екологічні
правопорушення, вчинені працівником у процесі виконання ним службових
обов’язків, встановлених правилами, статутами, положеннями, правилами
внутрішнього трудового розпорядку. Така відповідальність може бути
застосована до правопорушника лише адміністрацією підприємства або
керівництвом фірми, крім керівників структурних підрозділів і головних
спеціалістів, які не належать до адміністрації. Так, згідно з постановою
Кабінету Міністрів України від 13.06.00 затверджено Порядок проведення
службового розслідування стосовно державних службовців (п. 1 цього
Порядку) у разі: невиконання або неналежного виконання ними службових
обов’язків; перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв
або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові,
державі, підприємству, установі, організації чи об’єднанню громадян
тощо.

Дисциплінарне стягнення може накладатися за правопорушення незалежно від
настання екологічних наслідків, лише за формальним складом, тобто за
одним лише фактом вчинення правопорушення.

Адміністративна відповідальність у сфері екології настає за скоєння
еколого-правових проступків. Адміністративні стягнення покладаються на
юридичних і фізичних осіб, які мають різний статус: посадових осіб,
громадян за порушення загальнообов’язкових правил поведінки, загального
порядку щодо використання природних ресурсів, охорони навколишнього
природного середовища і забезпечення екологічної безпеки, встановлених
для всіх громадян, незалежно від місця і характеру їх роботи.

Згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення (КУпАП) від
07.12.84 адміністративними стягненнями, що застосовуються до винних у
порушенні вимог екологічного законодавства, є:попередження; штраф;
конфіскація знарядь і засобів вчинення правопорушення, які є особистою
власністю порушника; вилучення незаконно добутих об’єктів природних
ресурсів; позбавлення права заняття певним видом діяльності у галузі
екології (наприклад, правом полювання). У ст.ст. 47—50 гл. 6 КУпАП
зазначені адміністративні правопорушення, що посягають на власність, а
саме: порушення права державної власності на надра, ліси, на тваринний
світ.

У ст. ст. 52—91-3 гл. 7 КУпАП зазначено адміністративні правопорушення в
галузі охорони природи і використання природних ресурсів, зокрема:
псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель; порушення
правил використання земель; самовільне зайняття земельних ділянок;
приховування даних земельного кадастру; несвоєчасне повернення тимчасово
зайнятих земель або неприведення їх у стан, придатний для використання
за призначенням; самовільне відхилення від проектів
внутрішньогосподарського землеустрою; знищення межових знаків; порушення
вимог щодо охорони надр; порушення правил і вимог проведення робіт з
геологічного вивчення надр; порушення правил охорони водних ресурсів;
порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод
від забруднення і засмічення; порушення правил водокористування;
пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх
експлуатації; невиконання обов’язків з реєстрації в суднових документах
операцій з шкідливими речовинами і сумішами; незаконне використання
земель державного лісового фонду; порушення встановленого порядку
використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини,
заготівлі живиці; незаконна порубка, пошкодження та знищення лісових
культур і молодняка; знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг
і захисних лісових насаджень; знищення або пошкодження підросту в лісах;
здійснення лісових користувань не у відповідності з метою або вимогами,
передбаченими в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку;
порушення правил відновлення і поліпшення лісів, використання ресурсів
спілої деревини; пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях
державно-лісового фонду; самовільне сінокосіння і випасання худоби,
самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід; введення в
експлуатацію виробничих об’єктів без обладнання, що запобігає шкідливому
впливу на ліси; пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами,
нафтою і нафтопродуктами, шкідливими викидами, відходами і покидьками;
засмічення лісів відходами; знищення або пошкодження лісоосушувальних
канав, дренажних систем і шляхів на землях державного лісового фонду;
знищення корисної для лісу фауни; порушення вимог пожежної безпеки в
лісах; самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків;
порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або
шкідливого впливу на неї фізичних і біологічних факторів (крім порушень
санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм),
порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни
стану атмосфери та атмосферних явищ; недодержання вимог щодо охорони
атмосферного повітря при введенні в експлуатацію та експлуатації
підприємств і споруд; недодержання екологічних вимог під час
проектування, розміщення, будівництва, реконструкції та прийняття в
експлуатацію об’єктів або споруд; випуск в експлуатацію транспортних та
інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих
речовин у викидах; експлуатація автомототранспортних та інших пересувних
засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у викидах;
порушення правил складування, зберігання, розміщення, транспортування,
утилізації, ліквідації та використання відходів; порушення правил
ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями
поводження з відходами або неподання чи подання звітності щодо
утворення, використання, знешкодження та видалення відходів; виробництво
продукції з відходів чи з їх використанням без відповідної
нормативно-технічної і технологічної документації; приховування,
перекручення або відмова від надання повної та достовірної інформації за
запитами посадових осіб і зверненнями громадян та їх об’єднань щодо
безпеки утворення відходів і поводження з ними; змішування чи
захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна
технологія, без спеціального дозволу; порушення правил передачі
відходів; порушення встановлених правил і режиму експлуатації установок
і виробництв з оброблення та утилізації відходів; порушення правил
застосування, зберігання, транспортування, знешкодження, ліквідації та
захоронення пестицидів і агрохімікатів, токсичних хімічних речовин та
інших препаратів (крім порушень санітарно-гігієнічних і
санітарно-протиепідемічних правил і норм); експлуатація на водних
об’єктах водозабірних споруд, не забезпечених рибозахисним обладнанням;
порушення вимог щодо охорони середовища перебування і шляхів міграції,
переселення, акліматизації та схрещування диких тварин; жорстоке
поводження з тваринами (щодо диких тварин); невиконання правил і норм у
процесі створення, виробництва, зберігання, транспортування,
використання, знешкодження, ліквідації, захоронення мікроорганізмів,
біологічно активних речовин та інших продуктів біотехнологій (крім
порушень санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і
норм); невиконання вимог екологічної безпеки в процесі впровадження
відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків,
раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем,
речовин і матеріалів; перевищення лімітів і нормативів використання
природних ресурсів; приховування перевищення встановлених лімітів на
обсяги утворення та розміщення відходів; порушення правил і норм з
ядерної та радіаційної безпеки при використанні джерел іонізуючого
випромінювання (крім порушень санітарно-гігієнічних і
санітарно-протиепідемічних правил і норм).

?

?

* , X

Z

f

c

Ue

?

o

@ f

)зглядають справи про адміністративні правопорушення у галузі геології
та використання надр (ст. 59, 60, 61 КУпАП); органи Державного
департаменту рибного господарства України (Укрдержрибгосп) розглядають
справи про адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням правил
рибальства та охорони рибних запасів, передбачені (ст.ст 50, 86-1, 91-2,
188-5 КУпАП); органи Державного комітету лісового господарства України
(Держкомлісгоспу України) розглядають справи про адміністративні
правопорушення, передбачені (ст.ст 49, 63-70, 73, 75, 77, 188-5 КУпАП);
органами мисливського господарства розглядають справи про
адміністративні правопорушення, пов’язані з порушенням правил ведення
мисливського господарства і полювання, передбачені ст.ст 50, 91-2, 188-5
КУпАП; органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої
влади у галузі екології та природних ресурсів України (Міністерства
екології та природних ресурсів України) розглядають справи про
адміністративні правопорушення, передбачені ст. ст. 47—50, 52—55, 57—74,
76—91-3, 95 (крім порушень санітарно-гігієнічних і
санітарно-протиепідемічних правил і норм), 153, 188-5.

Адміністративна відповідальність у галузі екології може застосовуватись
до винних осіб лише спеціально уповноваженими відповідно до
законодавства органами та посадовими особами згідно з їх компетенцією і
чітко визначеними повноваженнями. Так, наказом Міністерства аграрної
політики України від 06.09.00 затверджені Методичні вказівки про порядок
притягнення до адміністративної відповідальності порушників
законодавства у сфері захисту рослин, які роз’яснюють порядок
притягнення до адміністративної відповідальності посадових осіб
підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та
громадян у разі порушення ними законодавства України у сфері захисту
рослин.

До кримінальної відповідальності притягуються винні особи у скоєнні
злочинів, що являють собою найбільшу небезпеку для суспільства і
навколишнього природного середовища. Відповідно до положень статей
Кримінального кодексу України від 05.04.01, що є єдиним законодавчим
документом, за яким визначаються вид і міра кримінальної
відповідальності за екологічні правопорушення в Україні, зокрема у розд.
VIII «Злочини проти довкілля».

Чинний Кримінальний кодекс України визначає такі види злочинних діянь у
галузі екології: порушення правил екологічної безпеки (ст. 236);
невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення
(ст. 237); приховування або перекручення відомостей про екологічний стан
або захворюваність населення (ст. 238); забруднення або псування земель
(ст. 239); порушення правил охорони надр (ст. 240); забруднення
атмосферного повітря (ст. 241); порушення правил охорони вод (ст. 242);
забруднення моря (ст. 243); порушення законодавства про континентальний
шельф України (ст. 244); знищення або пошкодження лісових масивів
(ст. 245); Незаконна порубка лісу (ст. 246); порушення законодавства про
захист рослин (ст. 247); незаконне полювання (ст. 248); незаконне
зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. 249);
проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів
або диких водних тварин (ст. 250); порушення ветеринарних правил
(ст. 251); умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону
держави, та об’єктів природно-заповідного фонду (ст. 252); проектування
чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253);
безгосподарське використання земель (ст. 254); незаконне поводження з
радіоактивними матеріалами (ст. 265); порушення правил поводження з
вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними
матеріалами (ст. 267); незаконне ввезення на територію України відходів
і вторинної сировини (ст. 268); жорстоке поводження з тваринами
(ст. 299); екоцид (ст. 441).

Слід зазначити, що згідно із ст. 51 Кримінального кодексу України є такі
види покарань: 1) штраф; 2) позбавлення військового, спеціального
звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; 3) позбавлення права
обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; 4) громадські
роботи; 5) виправні роботи; 6) службові обмеження для
військовослужбовців; 7) конфіскація майна; 8) арешт; 9) обмеження волі;
10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; 11)
позбавлення волі на певний строк; 12) довічне позбавлення волі. Крім
того, відповідно до ст. 98 Кримінального кодексу України до
неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути
застосовані такі основні види покарань: 1) штраф; 2) громадські роботи;
3) виправні роботи; 4) арешт; 5) позбавлення волі на певний строк.

Вид та міра покарання залежить від ступеня суспільної небезпеки скоєного
екологічного злочину і встановлюється відповідною статтею Кримінального
кодексу України.

До цивільної (майнової) відповідальності притягуються юридичні і фізичні
особи, які внаслідок порушення екологічного законодавства зобов’язані
відшкодувати заподіяну ними шкоду у повному обсязі і відповідно до
реальної вартості майна на момент заподіяння збитків, а також витрат на
поліпшення втрачених у результаті скоєного правопорушення властивостей
природних ресурсів. Відповідно до ст. 68 Закону України «Про охорону
навколишнього природного середовища» від 25.06.91 вжиття заходів
дисциплінарної, адміністративної та кримінальної відповідальності не
звільняє винних осіб від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням
навколишнього природного середовища і погіршенням стану природних
об’єктів та якості природних ресурсів.

За цивільним законодавством під шкодою слід розуміти грошову оцінку
негативних для порушника майнових наслідків, які тим відчутніші для
нього, чим більші матеріальні і моральні втрати були спричинені через
скоєне ним правопорушення. Стосовно екологічних правопорушень і
застосування з приводу їх вчинення майнової відповідальності можна
говорити не тільки про матеріальні (економічні) підстави — знищення,
псування майна громадян і юридичних осіб (наприклад, втрат лісового
масиву в результаті незаконної порубки дерев, незаконного вилову чи
потрави в результаті забруднення вод, цінних пород риб), що призводить
до матеріальної шкоди. Можна говорити про матеріальну шкоду як підставу
застосування майнової відповідальності у галузі екології, оскільки
екологічне правопорушення — це порушення особистих немайнових прав
громадян суспільства, зокрема щодо забезпечення безпечного для життя і
здоров’я довкілля, охорони здоров’я, тобто прав, гарантованих
Конституцією України.

Враховуючи специфіку екологічної шкоди (можливість прояву її наслідків
через певні, а інколи значні проміжки часу), методика її обчислення
спирається на сам факт заподіяння екологічної шкоди, а не на наслідки її
прояву. Якщо така методика відсутня, то розмір шкоди розраховується на
підставі фактичних затрат, необхідних для відновлення порушеного стану
навколишнього природного середовища. В окремих випадках шкода може бути
відшкодована шляхом покладання обов’язку на винну особу щодо відновлення
стану та якості навколишнього природного середовища і його окремих
об’єктів за рахунок власних коштів заподіювача шкоди, його власними
силами. Оскільки в ст. 440 Цивільного кодексу України від 18.07.63
зазначається, що шкода, заподіяна майну громадянина, а також шкода,
заподіяна організації, підлягає відшкодуванню особою, яка заподіяла
шкоду, у повному обсязі.

Методика розрахунку розміру екологічної шкоди і порядок її відшкодування
визначаються відповідними нормативно-правовими актами щодо кожного виду
природних ресурсів. Наприклад, постановою Кабінету Міністрів України від
29.04.93 затверджено Порядок визначення та відшкодування збитків
власникам землі та землекористувачам; наказом Мінекобезпеки України від
18.05.95 — Методику розрахунків розмірів відшкодування збитків,
заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та
раціональне використання водних ресурсів, та відповідно до неї
розроблено Положення про порядок обчислення розміру відшкодування та
сплати збитків, заподіяних внаслідок забруднення із суден, кораблів та
інших плавучих засобів територіальних та внутрішніх морських вод
України, затверджене наказом Мінекобезпеки України від 26.10.95.
Відповідно розроблені і затверджені методики обчислення збитків,
заподіяних рибному господарству (затверджені наказом Мінприроди України
від 11.09.92 і Держкомітетом України по рибному господарству та рибній
промисловості), розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних
державі у результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в
атмосферне повітря (наказ Мінекобезпеки України від 18.05.95) та ін., а
також наказ Держкомводгоспу України від 29.12.01 «Про затвердження
Методики розрахунків розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі
внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного
фонду, пошкодження водогосподарських споруд та приладів, порушення
правил їх експлуатації».

Тищенко Г.В. Екологічне право: Навч. посібник. — К.: Юмана, 2001. — С.
160—163.

Похожие записи