РЕФЕРАТ

На тему:

Відтворення обстановки і обставин події та перевірка показань на місці

ПЛАН

Поняття відтворення обстановки і обставин події.

Підготовка до відтворення обстановки і обставин події.

Тактика проведення відтворення обстановки і обставин події.

Фіксація відтворення обстановки і обставин події і оцінка його
результатів.

Перевірка показань на місці.

Література.

1. Поняття відтворення обстановки і обставин події.

У процесі розслідування злочинів часто виникає потреба в проведенні
експериментів (дослідів) для перевірки і уточнення даних, одержаних при
слідчих діях, і для оцінки слідчих версій.

Експериментальний метод пізнання широко застосовується в слідчо-судовій
і експертній практиці, оскільки проведення дослідів дозволяє
пересвідчитись в об’єктивній можливості вчинення певних дій, сприйняття
окремих явищ, фактів. Застосування цього методу в ході попереднього
слідства спеціально передбачене кримінально-процесуальним законом.
Відтворення обстановки і обставин події (ст. 194 КПК. УРСР) є
процесуальною дією, яка полягає в проведенні спеціальних дослідів з
метою перевірки і уточнення доказів, оцінки слідчих версій і одержання
нового доказового матеріалу’.

В КПК інших союзних республік ця слідча дія іменується слідчим
експериментом.

Шляхом відтворення обстановки і обставин події можуть бути перевірені
показання обвинувачених, підозрюваних, свідків і потерпілих, результати
оглядів, впізнання та інших слідчих дій. При цьому іноді мається на меті
уточнення окремих обставин досліджуваної події.

Проведення відтворення обстановки і обставин події є одним із засобів
виявлення причин і умов, які сприяли злочинам і з’ясування
яких—організаційних, адміністративних чи технічних—заходів потрібно
вжити, щоб зробити неможливим вчинення подібних злочинів у майбутньому.

При проведенні цієї слідчої події відтворюється не та сама подія
злочину, а лише обстановка, умови. Наприклад, гр. П. заявив, що в нього
з портфеля було викрадено велику суму державних грошей в той час, коли
він віз їх в автобусі, повертаючись з банку. На підтвердження своєї
заяви він пред’явив портфель, на поверхні якого був прорізаний отвір.
Оскільки правдивість заяви П. викликала сумнів, слідчий вирішив
перевірити її дослідним шляхом. Встановивши, що в банку П. одержав
гроші, упакованими купюрами по 5, 10 і 25 крб., слідчий в присутності
самого П. і понятих вклав такі ж пакунки грошей в портфель і
запропонував йому витягти їх через проріз. Після того, як всі спроби П.
витягти гроші через проріз у портфелі виявилися марними, йому довелося
зізнатися в тому, що гроші він привласнив і інсценував крадіжку.

Відтворення обстановки і обставин події не припустиме, якщо воно
принижує гідність його учасників і небезпечне для їх здоров’я (ч. 2 ст.
194 КПК УРСР). Так само було б порушенням соціалістичної законності і
тому неприпустиме проведення дослідів, які загрожують майну чи порушують
законні права і інтереси громадян і організацій.

За метою, процесуальним порядком і прийомами проведення відтворення
обстановки і обставин події істотно відрізняється від суміжних слідчих
дій (слідчого огляду, обшуку, виїмки, експертизи). Відмінність ця
полягає (крім процесуальної різниці) в тому, що відтворення обстановки і
обставин події не передбачає одержання і вилучення слідів і речових
доказів подібно до того,

як це робиться при огляді. Якщо під час відтворення виявляються сліди і
речові докази, потрібно після закінчення його провести огляд. Від обшуку
і виїмки відтворення відрізняється також і метою проведення (відшукання
при обшуку і вилучення певних об’єктів, тактичні прийоми їх проведення
тощо). Відмінність відтворення обстановки і обставин події від
експертизи полягає ще й в тому, що при проведенні експертизи закон
передбачає використання експертом спеціальних знань в певній галузі
науки, техніки, мистецтва чи ремесла, але методика її проведення не
регламентується кримінально-процесуальним законом, в той час, як для
проведення відтворення закон не вимагає від слідчого таких знань (у разі
потреби слідчий чи суд залучає до участі у відтворенні
консультанта-спеціаліста), а загальний порядок відтворення обстановки і
обставин події передбачений в КПК.

Залежно від мети дослідів відтворення обстановки і обставин події може
мати різні види:

1. Для перевірки можливості сприймати за допомогою органів відчуття
певні факти, явища, наприклад, для перевірки, чи може дана особа
(свідок, потерпілий, обвинувачений, підозрюваний) бачити в певних умовах
якусь подію, предмети, людей, чути звуки, зокрема, людську мову,
відрізняти за особливостями голосу окремих людей.

2. Для перевірки можливості сприймати певні факти і явища за допомогою
технічних засобів, йдеться про такі випадки, коли свідок, потерпілий,
обвинувачений чи підозрюваний заявляють про те, що вони сприймали певні
події і факти не безпосередньо своїми органами відчуття, а користуючись
якимись апаратами, приладами, наприклад, спеціальними біноклями,
радіоприймачами, пристроями для визначення відстані, швидкості тощо. Цей
вид відтворення застосовують лише тоді, коли немає потреби вдаватися до
спеціальних експертних досліджень.

3. Для встановлення можливості вчинити якісь дії, наприклад, проникнути
в приміщення через певний отвір, подолати якусь перешкоду, проїхати за
якийсь проміжок часу певну відстань.

4. Для перевірки професійних чи інших навичок людини: вміння виготовити
якусь річ, зокрема, знаряддя

злочину, зробити креслення, користуватися механізмами, приладами,
визначити на слух характер пошкоджень агрегатів тощо.

5. Для визначення механізму утворення слідів від знарядь зламу,
транспортних засобів та інших об’єктів, якщо при цьому немає потреби в
призначенні експертизи.

Наведений вище перелік видів відтворення обстановки і обставин події є
лише орієнтовним і не вичерпує всіх можливих ситуацій, які можуть
виникнути у практиці розслідування.

2. Підготовка до відтворення обстановки і обставин події.

Рішення про відтворення обстановки і обставин події приймається на
основі зібраних у кримінальній справі матеріалів. Процес прийняття цього
рішення передбачає, насамперед, визначення мети проведення певної
слідчої дії і характеру (виду) дослідів.

Після прийняття рішення про відтворення обстановки і обставин події
проводиться комплекс підготовчих заходів, які умовно можна поділити на
дві стадії.

На першій стадії ведеться підготовка до відтворення обстановки і
обставин події перед виїздом на місце’. При цьому здійснюються такі
заходи: визначаються місце і час проведення відтворення; вирішується
питання про зміст дослідів і послідовність їх проведення: готуються
науково-технічні засоби для фіксації ходу і результатів відтворення;
підбираються потрібні для дослідів речові докази, обладнання та всі інші
допоміжні матеріали; визначаються учасники цієї слідчої дії.

Обов’язковими учасниками відтворення обстановки і обставин події,
відповідно до ст. 194 КПКУРСР, є слідчий і поняті. Кількість понятих (не
менше двох) визначається слідчим залежно від характеру дослідів і
розміру території, на якій вони проводяться. В окремих випадках слід
подбати про те, щоб понятими були особи, які мають певні професійні
навички (при перевірці наявності цих навичок у обвинуваченого чи інших
учасників

Якщо відтворення обстановки і обставин події не пов’язане з певним
місцем, підготовчі дії провадяться за один прийом.

До участі у відтворенні обстановки і обставин події можуть бути
запрошені особи, які замінюють (дублюють) обвинуваченого, підозрюваного,
свідка чи потерпілого при проведенні дослідів. Ці особи на пропозицію
слідчого виконують певні дії, передбачені при проведенні дослідів.

На другій стадії, безпосередньо на місці проведення відтворення
обстановки і обставин події, підготовча робота полягає в тому, що особа,
яка провадить цю слідчу дію:

1. Оцінює обстановку на місці з погляду відповідності її тій, яка була
під час події, що перевіряється. Відомості про можливі зміни в
обстановці можна одержати шляхом співставлення дійсного стану речей з
тим, що було зафіксовано в протоколі огляду, на планах фотознімках або в
протоколах допиту осіб, чиї показання

В ст. 194 КПК УРСР серед можливих учасників відтворення обстановки і
обставин події підозрюваний не згадується. Проте допуск його до участі в
цій слідчій дії не суперечить законові.

перевіряються. Незалежно від того, чи є зміни в обстановці на місці
проведення дослідів, її доцільно сфотографувати перед проведенням
відтворення. Якщо обстановка на місці виявляється зміненою, вона
реконструюється на основі даних, що є в справі. Додаткові відомості про
зміни обстановки при потребі одержують шляхом допиту на місці осіб, які
спостерігали цю обстановку в момент вчинення злочину.

2. Реконструює змінену обстановку на місці відтворення відповідно до
того, якою вона була в період події, що перевіряється, і в такому
вигляді до початку дослідів фіксує її в протоколі, на планах (схемах),
фотознімках або на кінострічці.

3. Готує для дослідів необхідні речові докази, обладнання та інші
реквізити.

4. Інструктує всіх учасників відтворення про те,які дії і в якій
послідовності вони повинні виконати за певними, наперед визначеними,
сигналами.

На місці проведення відтворення обстановки і обставин події можливі й
інші підготовчі заходи (організація охорони цього місця, охорона
заарештованого обвинуваченого тощо).

В процесі підготовки до відтворення обстановки і обставин події доцільно
складати план, в якому передбачаються всі варіанти дослідів, характер,
послідовність дій всіх учасників, сигнали і засоби зв’язку між ними та
ін. Залежно від складності відтворення план може бути усним або
письмовим.

3. Тактика проведення відтворення обстановки і обставин події.

Тактичні прийоми відтворення обстановки і обставин події визначаються
залежно від мети, виду і змісту експериментальних дій (дослідів). Вони
покликані забезпечити об’єктивність відтворення при дотриманні
соціалістичної законності і базуватись на розроблених в криміналістиці
тактичних умовах. До цих умов належать: чітке визначення учасників
відтворення; забезпечення схожості експериментальних дій з діями, які
досліджуються (за змістом, обстановкою тощо); неодноразовість проведення
дослідів; проведення дослідів кількома етапами.

1. При визначенні учасників відтворення, насамперед, беруться до уваги
вимоги кримінально-процесуального закону (ст. 194 КНК УРСР) про те,
участь яких осіб є обов’язковою в проведенні цієї слідчої дії. Інтереси
чіткої організації дослідів вимагають, щоб у відтворенні брали участь
лише дійсно потрібні особи. Зайві учасники утруднюють організацію і
проведення дослідів.

2. Тактичні прийоми по забезпеченню схожості експериментальних дій з
досліджуваними діями полягають:

а) в проведенні дослідів (коли це має істотне значення для вірогідності
результатів відтворення) в той самий час доби, на тому самому місці, в
таких самих кліматичних і звукових умовах, при такому самому освітленні,
що й досліджувана подія;

б) в реконструкції обстановки для проведення дослідів;

в) у врахуванні умов, які не піддаються реконструкції;

г) у використанні тих самих або таких самих предметів, які
застосовувалися під час досліджуваної події;

д) у схожості темпу експериментальних і досліджуваних дій.

Забезпечення проведення відтворення обстановки й обставин події в той
самий час доби, в тих самих кліматичних і звукових умовах, при такому
самому освітленні потрібне переважно при перевірці можливості
спостерігати або чути якесь явище (подію). Наприклад, в одному випадку
при перевірці показань свідка про те, що він впізнав обвинуваченого,
коли той відкривав вночі двері комори, слідчий, відтворюючи обстановку і
обставини події, врахував те, що свідок (за його показанням) спостерігав
подію о другій годині ночі. Проте, під час відтворення спідок не зміг
впізнати особу, що була біля дверей тієї ж комори. Оскільки він після
відтворення продовжував наполягати на своїх показаннях, слідчий уточнив
деякі обставини і при цьому з’ясував, що при підготовці до відтворення
він не врахував, що в період досліджуваної дії була незначна хмарність,
а під час досліду хмарність була суцільною. Відтворення було повторене в
умовах незначної хмарності і свідок впізнав особу, яка стояла біля
дверей -комори.

Схожість кліматичних умов (поголи, вологості, вітру), в яких провадиться
експериментальна дія з умовами, що мали місце під час досліджуваної
події, дуже важлива також при перевірці можливості пройти (проїхати)
певну відстань протягом якогось часу, при перевірці роботи в певних
режимах механізмів, приладів. Відомо, що швидкості пересування пішохода
заважає сильний зустрічний вітер, температура і вологість повітря
впливають на роботу певних механізмів, агрегатів. Тому врахування цих
факторів під час відтворення обстановки і обставин події — необхідна
передумова вірогідності його результатів.

Деякі види відтворення обстановки і обставин події можуть мати доказове
значення лише при умові проведення їх на тому самому місці, що і
досліджувана дія. Це стосується випадків, коли експериментальне
перевіряється можливість проникнути через певний отвір у приміщення,
бачити пішоходів у певних дорожніх умовах тощо. Цей тактичний прийом не
застосовується, коли місце проведення дослідів не може вплинути на
результати відтворення або коли воно перестало існувати (місцевість
затоплена, приміщення згоріло тощо).

Для забезпечення максимальної схожості експериментального і
досліджуваного явищ в разі потреби реконструюється обстановка на місці
проведення дослідів: предмети розміщуються на тих місцях і в тому
порядку, де вони знаходились під час досліджуваної події. В практиці
зустрічаються випадки, коли сама по собі реконструкція обстановки є
дослідом і являє собою кінцеву мету слідчої дії. Наприклад,
обвинувачений Н. зізнався у вчиненні квартирної крадіжки, але ніяких
інших доказів (крім цього зізнання) в слідчого не було. Виникла потреба
перевірити, чи знає обвинувачений, в яких місцях знаходились в момент
крадіжки предмети домашньої обстановки в квартирі (до крадіжки
обвинувачений в цій квартирі ніколи не був). З цією метою слідчий
організував відтворення обстановки і обставин події: перед прибуттям
обвинуваченого предмети в квартирі були переставлені на інші місця, а
потім обвинуваченому запропоновано вказати, де вони знаходились у момент
крадіжки, і відповідно розставити їх. Обвинувачений правильно розставив
ці предмети, довівши, що він знає, де вони постійно знаходились.

У випадках, коли обстановку на місці реконструювати неможливо (знищено
деякі предмети, які не можна замінити), відтворення обстановки і
обставин події провадять в умовах, коли відсутня максимальна схожість
окремих елементів експериментального і досліджуваного явищ. Але при
ньому потрібно особливо критично оцінювати результати відтворення,
враховувати ступінь неспівпадання обстановки і всі можливі варіанти
наслідків цього.

При проведенні відтворення обстановки і обставин події, як правило,
використовуються ті самі предмети, які застосовувались під час
досліджуваної події. Якщо це неможливо (предмети — речові докази
підлягають експертному дослідженню або вони взагалі не існують на момент
відтворення), використовуються інші предмети, аналогічні тим, які
застосовувалися під час події, що перевіряється.

Досліди при деяких видах відтворення обстановки і обставин події
(наприклад, при перевірці швидкості якихось процесів) повинні
провадитись в тому ж темпі, в якому відбувалась дійсна подія. Швидкість
руху автомобіля при перевірці можливості гальмування при певних дорожніх
умовах повинна відповідати швидкості його руху під час події, швидкість
зміни зображень, які спостерігались при вчиненні злочину, має бути такою
ж, як це було в той час, коли відбувалась подія, яка досліджується тощо.

3. Однорідні досліди при відтворенні обстановки і обставин події
провадяться неодноразово, оскільки це дає змогу краще вивчити
досліджуване явище, підвищити вірогідність результатів дослідів,
уникнути випадковостей. Від проведення дослідів кілька разів під час
одного відтворення обстановки і обставин події слід відрізняти
проведення повторного відтворення. В першому випадку мова йде про
неодноразові однорідні досліди в межах однієї слідчої дії для підвищення
вірогідності результатів, в другому—про проведення нової процесуальної
дії у зв’язку з тим, що попереднє відтворення обстановки і обставин
події проведено неправильно (наприклад, порушено вимогу про схожість
умов відтворення з умовами, в яких відбувалася подій, що перевіряється).

Для правильної оцінки результатів відтворення обстановки і обставин
події можлива деяка зміна умов, в яких провадяться однорідні досліди.
Свідоме ускладнення або спрощення цих умов має па меті створення
додаткових труднощів чи полегшення одержання результатів, аналогічних
тим, які одержані при проведенні попередніх дослідів. Так, при
проведенні відтворення обстановки і обставин події для встановлення
можливості чути або бачити якесь явище на певній відстані, коли особа,
чиї показання перевіряються, не змогла почути (побачити) це явище при
проведенні дослідів у схожих умовах, слідчий може повторити дослід в
умовах меншої відстані. Таке полегшення умов для сприйняття, якщо воно
привело до тих самих результатів, дозволяє краще оцінити правдивість
показань даної особи.

Досліди не повторюються у випадках, коли з першого разу досягається
результат, що не викликає ніяких сумнівів. Немає потреби проводити
повторний дослід у випадку, коли, наприклад, при перевірці можливості
проникнути в приміщення через певний отвір позитивний результат одержано
з першого разу.

4. Окремі досліди в ході відтворення обстановки і обставин події
провадяться кількома етапами. Якщо результати досліду не можуть залежати
від темпу його проведення, то під час нього можливі зупинки на певних
етапах для аналізу і фіксації частини досліджуваного явища.

Наприклад, при відтворенні обстановки і обставин події в справі про
крадіжку з магазину експериментальним шляхом перевірялись показання
обвинуваченого Н. про те, яким чином він проник у приміщення магазину
через отвір у стелі і як він через цей самий отвір виліз назад. Спочатку
обвинувачений закріпив на горищі мотузок і по ньому спустився в
торговельний зал. На цьому етапі дослід було зупинено для фіксації ного
результату. Потім обвинувачений показав, як він склав напроти отвору в
стелі ящики і, піднявшись по них наверх, просунув через отвір вкрадені
товари. Цей етап досліду також було зафіксовано. На третьому етапі
досліду обвинувачений продемонстрував, яким чином він виліз через отвір
на горище. Слідчий та інші учасники відтворення послідовно вивчали один
етап за другим і в результаті одержали чітку уяву про всю подію в
цілому.

Етапи в проведенні дослідів можуть бути умовними, якщо темп
досліджуваного явища змінити неможливо. Йдеться про уявне розчленування
досліду на окремі етапи для того, щоб проаналізувати кожен з них.

4. Фіксація відтворення обстановки і обставин події і оцінка його
результатів.

Відтворення обстановки і обставин події і його результати фіксуються в
протоколі (основний спосіб), в планах, кресленнях, фото- і кінозйомкою,
а також магнітофонним записом, якщо в цьому є потреба (додаткові
способи).

Протокол складається особою, яка провела слідчу дію. В ньому послідовно
описуються всі проведені під час відтворення дії. У вступній частині
зазначається:

місце і дата його складання, посада, звання, прізвище особи, яка провела
слідчу дію; прізвище, ім’я та по батькові і адреси понятих; посада,
прізвище, ім’я та по батькові спеціалістів; прізвище, ім’я та по
батькові, а також адреси всіх інших учасників відтворення; статті
кримінально-процесуального кодексу, з дотриманням яких провадилось
відтворення, мета проведення слідчої дії.

В описовій частині протоколу містяться такі відомості: точне місце
проведення відтворення обстановки і обставин події; метеорологічні,
звукові та інші умови;

обстановка (якщо її було реконструйовано, зазначається, як і на підставі
яких даних); розміщення учасників перед початком дослідів; сигнали і
засоби зв’язку між ними; зміст кожного досліду, час, який, при цьому
було затрачено; місця, на яких знаходились учасники; одержані
результати; речові докази або інші предмети, використовувались в ході
дослідів.

В заключній частині протоколу містяться дані про заяви та зауваження
учасників відтворення обстановки і обставин події, при час початку і
закінчення відтворення, зазначається, які платі, креслення, фото- і
кінозйомки були зроблені, і вміщуються відмітки про попередження
учасників відтворення щодо нерозголошення одержаних даних (якщо таке
попередження було зроблене), а також про те, що всі учасники слідчої дії
ознайомились з протоколом і стверджують правильність зроблених в ньому
записів. Протокол підписують особи, які брали участь у відтворенні
обстановки і обставин події, поняті та слідчий.

Додатковими способами фіксації процесу відтворення обстановки і обставин
події е складання планів, креслень, фото- і кінозйомки. Залежно від виду
відтворення і характеру дослідів плани можуть бути масштабними або
схематичними. На планах показується розміщення всіх предметів і
учасників відтворення під час окремих дослідів. Якщо досліди пов’язані з
використанням якихось агрегатів, апаратів, буває доцільним скласти
відповідні креслення, на яких вказати розміщення окремих механізмів,
деталей під час досліду.

Окремі моменти процесу відтворення обстановки і обставин події при
потребі фотографуються за правилами судово-оперативної зйомки.
Фотографію доцільно застосовувати для фіксації розміщення предметів при
відтворенні (до і після реконструкції обстановки на місці), взаємного
розміщення учасників слідчої дії, найважливіших елементів дослідів і їх
результатів. У випадках, коли процес досліду через його специфіку не
може бути точно описаний в протоколі або зафіксований іншим шляхом,
застосовується кінозйомка. Практика переконує, що це найкраще допомагає
з’ясувати зміст дослідів у випадках, коли досліджуване явище
спостерігається в динаміці. Магнітофонний запис доцільний у випадках,
коли проводиться відтворення для перевірки можливості чути.

Результати відтворення обстановки і обставин події оцінюються слідчим
або особою, яка провадить дізнання відповідно до принципів радянського
доказового права. В процесі оцінки результатів цієї слідчої дії
перевіряється правильність визначення мети і змісту дослідів, умов, в
яких вони провадились, вірогідність одержаних даних і відповідність їх
іншим встановленим по справі доказам.

Результати відтворення обстановки і обставин події будуть достовірними,
коли всі проведені досліди привели до однакових результатів, які
визначаються, таким чином, не випадковими, а необхідними. Якщо ж при
неодноразовому проведенні дослідів будуть одержані різні результати, то
і результати відтворення обстановки і обставин події не можуть
визнаватись достовірними.

Результати відтворення обстановки і обставин події служать базою для
достовірних чи ймовірних висновків, які робить слідчий. Вони можуть бути
такими, що підтверджують або заперечують передбачення слідчого, або ж
самі є підставою для нового передбачення (версії) щодо досліджуваного
явища.

Достовірні висновки можуть бути зроблені лише на підставі достовірних
результатів відтворення обстановки і обставин події. При цьому
враховується ступінь схожості умов, в яких проводилось відтворення, з
умовами,, які існували під час досліджуваної події. При проведенні
відтворення для встановлення можливості або неможливості якогось факту
чи явища в одних випадках рішення може бути позитивним (тобто
стверджується достовірним.) Якщо ж дослідом з’ясовано, що слід міг
утворитися не лише таким, але й будь-яким іншим шляхом, — висновок може
бути лише імовірним. Доказове значення ймовірних висновків менше
порівняно з висновками достовірними. Але було б помилкою заперечувати
корисність імовірних висновків, оскільки вони допомагають правильно
визначити напрямки дальших пошуків перевірки доказів.

5. Перевірка показань на місці.

У практиці розслідування злочинів поширений спосіб перевірки показань
обвинувачених (підозрюваних), потерпілих і свідків безпосередньо на тому
місці, де відбувалася подія, відносно якої одержано ці показання.
Необхідність в застосуванні цього способу виникає у випадках, коли іншим
шляхом, крім співставлений показань з тим, що в дійсності є на місці
події, про яку йде мова в показаннях, неможливо переконатися в їх
достовірності.

Коли в слідчого виникає сумнів у тому, чи знає обвинувачений або інша
допитувана особа дійсну обстановку на місці, про яку йдеться в
показаннях, чи відповідають дійсності показання кількох осіб про одну й
ту саму подію, учасниками якої вони були, фактичній обстановці на місці
і, нарешті, чи взагалі знає допитувана особа місце, про яке дає
показання, — він може організувати перевірку показань на місці: 3 цією
метою на пропозицію слідчого, особа, показання якої перевіряються, дає
їх в присутності понятих, показує, де і що відбувалося.

Перевірка показань на місці—це слідча дія, яка полягає в співставленій
показань про пов’язані з певним місцем або предметом обставини злочину з
фактичною обстановкою на цьому місці, показаною слідчому в присутності
понятих тією особою, яка дала показання, з метою встановлення їх
достовірності.

Перевірка показань на місці не передбачена кримінально-процесуальним
кодексом УРСР. Проте, проведення її не суперечить духові радянського
кримінально-процесуального закону, не обмежує прав і законних інтересів
обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого чи свідка і базується на
єдиних для всіх дій засадах.

Підготовка до перевірки показань на місці полягає в тому, що слідчий:

1. Перевіряє достатність і ступінь конкретності даних про місце, на
якому буде проведена перевірка. Якщо ці дані недостатні, провадиться
додатковий допит особи, чиї показання перевіряються, під час чого
максимально деталізуються відомості про обстановку на місці і дії даної
особи. Залежно від обставин розслідуваної події допитуваній особі може
бути запропоновано власноручно скласти відповідну схему, де вказати
взаєморозміщення предметів, місця знаходження окремих учасників події
тощо. Цю схему, підписану допитаною особою, слідчий додає до протоколу
допиту.

2. Пропонує особі, показання якої перевіряються, взяти участь у слідчій
дії і вказати на місці те, про що вона повідомила на допиті; роз’яснює,
в чому полягає суть перевірки показань на місці і яким буде порядок її
проведення. Необхідною умовою перевірки показань на місці є добровільна
згода на це обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого, свідка.

3. Запрошує до участі в перевірці показань на місці понятих, роз’яснює
їм їхні обов’язки. Поняті попереджуються про те, що вони повинні бути
присутніми протягом всього процесу перевірки показань на місці і
спостерігати все, що при цьому відбуватиметься, звернувши особливу увагу
на те, що не слідчий, а саме особа, показання якої перевіряються,
показує, де і що відбувалося під час події, яка розслідується.

4. В разі потреби до участі в перевірці показань на місці залучає
працівників міліції і представників громадськості (для забезпечення
порядку і виконання доручень слідчого) та спеціалістів (наприклад,
судового медика, криміналіста, педагога).

5. Готує необхідні науково-технічні і транспортні засоби. Крім слідчого
портфеля при перевірці показань на місці можуть виявитися потрібними
різні інструменти для виконання особою, що дала показання, якихось дій.
Транспортні засоби можуть бути використані до початку перевірки показань
для перевезення учасників слідчої дії на місце, якщо воно знаходиться на
далекій відстані. В цьому випадку поїздка на них не є складовою частиною
перевірки показань на місці. В ході перевірки показань транспорт може
використовуватися для перевезення учасників за маршрутом, який
вказується особою, чиї показання перевіряються; в цьому випадку поїздка
на транспортному засобі є складовою частиною перевірки показань на
місці.

6. Складає план проведення перевірки показань на місці. В плані
зазначається: де, коли і з якою метою буде Проведена слідча дія, порядок
і послідовність дій її учасників, реквізити, необхідні для перевірки
показань.

У процесі перевірки показань на місці можуть бути застосовані різні
тактичні прийоми, метою яких є одержання достовірних результатів слідчої
дії, підвищення їх доказового значення. Вони повинні відповідати певним
умовам, від дотримання яких залежить їх доказове значення.

Загальні тактичні умови проведення перевірки показань на місці полягають
у слідуючому:

1. Показання можуть перевірятися лише на тому місці, де відбувалася
подія, яка є предметом перевірки. Не можуть мати доказового значення
результати перевірки показань в іншому, навіть максимально схожому,
місці, оскільки при цьому був би порушений найістотніший принцип, що
являє собою суть даної слідчої дії—порівняння показань з фактичною
обстановкою на місці. Не допустима ніяка реконструкція обстановки на
тому місці, про яке йде мова в показаннях. В окремих випадках, коли при
перевірці показань про шлях, по якому йшов (їхав) обвинувачений, свідок,
будуть встановлені якісь зміни (наявність, на момент перевірки об’їзду у
зв’язку з ремонтом шляху, якого не було під час події), перевірку можна
продовжувати, а після закінчення слідчої дії—залучити, до справи
відповідну довідку про стан шляху в період, який цікавить слідство.
Природно, що коли місце, про яке йдеться в показаннях, перестало
існувати, дана слідча дія не може бути проведена.

2. Перевірка показань на місці можлива при умові, коли особа, яка дала
згоду на це, з достатньою точністю і повнотою пам’ятає, обстановку на
цьому місці і може показати, де саме/вона вчинила певні дії.

3. Особа, показання якої перевіряються, повинна сама, без будь-якого
підказування, показувати, де і що відбувалося.

4. Якщо перевіряються показання кількох осіб щодо однієї і тієї самої
події, кожна з них виводиться на місце окремо. Групова перевірка
показань двох або більше осіб одноразово втрачає будь-яке доказове
значення.

Якщо в справі провадиться перевірка показань кількох осіб на одному й
тому самому місці, вирішується питання, чи потрібно кожного разу
замінювати понятих. Досвід показує, що така заміна доцільна у випадках,
коли перевіряються показання багатьох осіб і є підстави побоюватися, що
поняті можуть переплутати обставини і результати проведених перевірок,
якщо їх доведеться допитувати в суді.

5. Перевірка показань на місці неприпустима, коли в цьому немає дійсної
потреби, а обставини, пов’язані з місцем, про яке йдеться в показаннях,
можуть бути вичерпно перевірені іншим шляхом. Виїзд на місце перевірки
показань без істотної в цьому потреби перетворюється в повторення цих
показань (допит) у присутності понятих, що е порушенням
кримінально-процесуального закону.

В процесі перевірки показань на місці в разі потреби провадиться фото- і
кінозйомка, складаються схеми тощо. Метою такої фіксації ходу слідчої
дії є наглядне відображення обстановки, описаної в протоколі, всіх
місць, які вказані особою, що її показання перевіряються.

Протокол перевірки показань на місці складається за загальними вимогами
кримінально-процесуального закону щодо протоколів слідчих дій.

Деякі особливості, порівняно з протоколами інших слідчих дій, має
описова частина протоколу. В ній містяться відомості про порядок
проведення перевірки показань на місці, зокрема про те, в якій
послідовності обвинувачений чи інша особа показували різні предмети і
які пояснення вони при цьому давали, про спосіб і маршрут руху. Якщо при
перевірці показань використовувались транспортні засоби, потрібно
навести відповідні відомості щодо цього (номер автомашини, прізвище і
адресу водія). В описовій частині протоколу зазначається також про те,
які науково-технічні та інші засоби застосовувалися.

Доказове значення результатів перевірки показань на місці визначається
тим, що особа, чиї показання належності, знайдені речі, якщо є підстави
гадати, що вони покинуті чи загублені злочинцем,—беруться на облік. На
кожну річ заводиться картка, яка містить такі дані: найменування речі,
її марку, номер, серію, рік виготовлення, докладний опис (прикмети),
коли, де, в кого і за яких обставин її викрадено, загублено, вилучено.
Картки на викрадені і вилучені речі зберігаються окремо і групуються за
алфавітним найменуванням предмета. На викрадений авіомобіль, мотоциклет
чи моторолер заповнюється спеціальна картка, яку вміщують до окремого
реєстру. В останні роки здійснюється перехід до обліків за допомогою
перфокарт та електронно-обчислювальної техніки. З метою вдосконалення
алфавітно-дактилоскопічного обліку розроблено інформаційно-розшукну
систему (ІРС) для збирання та обробки первинної інформації про злочини
та осіб, що їх вчинили.

Література

Берзин В. Ф., Фокина А. А. О локализации участков ладоннои поверхности
рук человека по деталям папиллярньїх узоров.— В кн.: «Криминалистическая
й судебная експертиза», вип. 3. К., РНО МООП УССР, 1966.

Евсютин Й. Н. К вопросу о понятий й сущностн криминалистическнх учетов
оперативно-технических аппаратов МВДСССР.— «Сборник статей адьюнктов й
соискателен», вьіп. 3. М., ВШ МВД СССР, 1971.

Шляпочников А. Каким бьіть учету правонарушителей й контролю над их
поведением. — «Социалистическая законность», 1971, № 5.

Похожие записи