Види об’єднань громадян і їх місце в системі юридичних осіб

Даючи класифікаційну характеристику об’єднанням громадян, передусім
варто визначитися з їх приналежністю серед суб’єктів цивільних прав. Не
може викликати заперечень твердження про їх належність до юридичних
осіб. На це вказує відповідність рис цих організацій законодавчо
встановленим ознакам юридичних осіб.

Так, вони володіють майновою відокремленістю від своїх членів та
засновників, інших юридичних осіб. Це проявляється в визнанні об’єднання
громадян єдиним та самостійним власником приналежного йому майна, обліку
та відображенні майна на балансі. Характерною особливістю майнової
відокремленості всіх об’єднань громадян є те, що їх засновники та
учасники передаючи організації майнові права взамін не отримують ні
речових, ні зобов’язальних прав. Цим суб’єктам властива організаційна
єдність, так як у них створюються та діють органи управління (правління,
дирекція, ревізійна комісія, ін.), з поміж яких найбільші повноваження
мають загальні збори учасників об’єднання, мають визначену мету
створення та функціонування. Об’єднання громадян виступають в цивільному
обігу під власним найменуванням, яке в якості обов’язкового компонента
вказується у його статутних документах (ч.1 ст. 13 ЗУ „Про об’єднання
громадян), що теж відповідає ознаці юридичної особи. На це ж вказує
можливість об’єднань громадян бути позивачами та відповідачами в судових
інстанціях. Ще однією важливою ознакою юридичної особи є публічність
появи та припинення її діяльності. З приводу цього ч. 3 ст. 14 ЗУ „Про
об’єднання громадян” говорить, що об’єднання набуває становища юридичної
особи, а отже і правосуб’єктності у разі його реєстрації, яка є
обов’язковою.

Визначаючи місце об’єднань громадян у системі юридичних осіб, слід
відзначити, що вони є юридичними особами приватного права, оскільки
створюються на підставі установчих документів, що відповідає
класифікаційному критерієві, передбаченому у ч.2 ст.81 ЦК України. Окрім
цього, аргументом висунутого твердження є те, що будь-який вид об’єднань
громадян створюється та діє для відстоювання, захисту та реалізації
законних прав та інтересів обмеженого кола осіб. При цьому немає
значення велика кількість учасників та засновників суб’єкта (кількість
членів політичних партій чи професійних спілок можуть сягати мільйонів),
так як незалежно від чисельного складу така організація покликана
відстоювати лише їхні інтереси, не беручи до уваги, а іноді і відкрито
ігноруючи інтереси інших осіб-неучасників.

Підпадаючи під ознаки ч.2 ст.83 ЦК України, об’єднання громадян за
організаційно-правовою формою є товариствами, оскільки створюються
шляхом об’єднання осіб (фізичних осіб) які мають право участі у
товариствах. Щоправда, в об’єднаннях громадян право участі носить
специфічний характер.

Продовжуючи характеристику відзначимо, що об’єднання громадян є
непідприємницькими товариствами, оскільки мета їх створення та
діяльності не переслідує отримання прибутку для наступного його
розподілу між учасниками. Будь-який з цих суб’єктів переслідує конкретну
мету – спільну реалізацію громадянами своїх прав і свобод, що відповідає
легальному визначенню поняття об’єднань громадян. Проте не виключена
можливість створення об’єднань громадян, які мають на меті отримання
прибутку, але діяльність таких суб’єктів входить в поле правової
регламентації діяльності суб’єктів підприємницької діяльності.

Таким чином, класифікаційні критерії юридичних осіб, які передбачені ЦК
України, дозволяють розглядати об’єднання громадян в якості різновиду
непідприємницьких товариств як юридичних осіб приватного права.

Переходячи безпосередньо до розгляду видів об’єднань громадян, у ч.2
ст.1 ЗУ „Про об’єднання громадян” вказується, що незалежно від назви,
об’єднання громадян визнається політичною партією або громадською
організацією. Саме це і є першим формальним критерієм поділу цих
суб’єктів. Громадськими організаціями ст. 3 цього ж нормативного акту
визнає об’єднання громадян, які створюються для задоволення та захисту
своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових,
національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів. Найбільш
розповсюдженими видами громадських організацій є: професійні та творчі
спілки, спортивні товариства, дитячі, юнацькі та молодіжні організації,
ін.

???????O? На нашу думку, в якості підстави такого дихотомічного поділу
об’єднань громадян законодавець використав роль та значення діяльності
об’єднань для суспільства та держави, специфіку інтересів осіб, а також
рівень можливості отримання владних повноважень. Однозначним є те, що в
порівнянні з іншими об’єднаннями громадян політичні партії піддаються
більшим обмеженням та контролю в питаннях набуття та реалізації права
власності, членства, виникнення, здійснення і припинення діяльності.

Наступним класифікаційним критерієм поділу цього виду юридичних осіб є
масштаб діяльності об’єднання. Масштаб діяльності (місцевий
(регіональний), всеукраїнський та міжнародний), впливає на визначення
статусу об’єднання громадян. Так, у відповідності з ст. 9 ЗУ „Про
об’єднання громадян” місцевими об’єднаннями є ті, діяльність яких
поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної
одиниці чи регіону. Всеукраїнськими визнаються об’єднання, діяльність
яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки
у більшості її областей. Діяльність міжнародних організацій поширюється
на територію всієї України і хоча б однієї іншої держави. Цей критерій
поділу тісно пов’язаний з попереднім. Це виявляється в тім, що будь-яка
з громадських організацій може створюватися та діяти як з місцевим, так
і з всеукраїнським і міжнародним статусом. Натомість для політичних
партій встановлена вимога – ч.2 ст. 3 ЗУ „Про політичні партії в
Україні” передбачає можливість їх створення та діяльність тільки з
всеукраїнським статусом.

У залежності від організаційної структури, об’єднання громадян можна
поділити на прості (одноланкові) та складні (багатоланкові). Перші
характеризуються тим, що у своєму складі не мають структурних утворень
та відгалужень, і діють як унітарні юридичні особи. Складним об’єднанням
характерна наявність значної кількості ланок, які входять у її
організаційну структуру, кількість яких у деяких видів об’єднань може
прирівнюватися до кількості адміністративно-територіальних утворень
держави Україна. Якщо будь-який із видів громадських організацій може
бути як простим так і складним, то політичні партії в силу їх
територіального статусу можуть бути тільки багатоланковими (складними).

Стаття 10 ЗУ „Про об’єднання громадян” передбачає можливість створення
спілок об’єднань громадян, котрі утворюються на добровільних засадах. Це
можуть бути блоки, союзи, коаліції, асоціації, спілки з іншими
найменуваннями, основною метою створення яких є необхідність координації
спільних дій в здійсненні та реалізації масштабних завдань і цілей. Саме
цих суб’єктів за ознакою організаційної побудови можна розглядати в
якості ще одного різновиду об’єднань громадян.

Об’єднання громадян можуть бути класифіковані у залежності від мети їх
створення та діяльності. Вони можуть функціонувати для досягнення
політичних (політичні партії), економічних (союзи підприємців та
промисловців), соціальних (об’єднання ветеранів, організації інвалідів),
трудових (профспілки), культурних (творчі спілки), спортивних (спортивні
товариства і організації), екологічних (природоохоронні організації)
цілей, цілей, які поєднують спільні інтереси та захоплення (товариство
мисливців та рибалок, автомотолюбителів), інші.

Розмежування між вказаними суб’єктами можна проводити за можливістю
заняття ними господарською та підприємницькою діяльністю. Якщо
господарська діяльність дозволена всім видам об’єднань громадян, то
підприємницька зазнає обмежень. Так, стосовно політичних партій вона
взагалі недопустима, або зводиться до конкретних видів діяльності, які
підпадають під сувору правову регламентацію.

За строком діяльності, об’єднання громадян можуть бути поділені на:
тимчасові, котрі створюються та діють для досягнення певної цілі (напр.
створення природоохоронної організації для закриття шкідливого
виробництва) та постійні, котрі за мету створення та діяльності мають
відстоювання прав та інтересів на протязі чималого проміжку часу.

Література

Грешников И.П. Субъекты гражданского права // С.-Петербург. Юридический
центр. 331 с.,

Шишка Р.Б. Новий погляд на підприємницьку правосуб’єктність // Вісник
Університету внутрішніх справ. — № 3-4. – 1998 . – с. 266-272;

Шишка Р.Б. и др. Предпринимательское право Украины: Учебник /

Р.Б.Шишка, А.М.Сытник, В.Н.Левков, и др./Под. общ. ред к.ю.н.Р.Б.Шишки.
Х., Эспада. 2001.,

Гражданское право Украины. Ч. 1. Под редакцией Пушкина А.А., Самойленко
В.М., Х.: Основа, 1996, 438 с.;

Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. (По изданию 1914 г.) // М.:
Спарк. – 1994, 335 с;

Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907
г.). М.: Спарк, 1995. – 556 с.; Цивільне право України: Академічний
курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред Я.М.Шевченко.-Т.1. Загальна
частина. К.: Вид. Дім “Ін Юре”, -2003, 520с.,

Похожие записи