Управління культурою

Під терміном «культура» (лат. cultura) розуміють сукупність матеріальних
і духовних цінностей, створених суспільством, що характеризують певний
рівень його розвитку.

Таким чином, до культурних цінностей належать об’єкти матеріальної і
духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове
значення.

Питання збереження, примноження та інтенсивного використання культурних
цінностей для морально-естетичного виховання населення посідають
особливе місце серед державних інтересів.

Основними принципами культурної політики в Україні є:

• визнання культури як одного із головних чинників самобутності
української нації та національних меншин, які проживають на території
України;

• утвердження гуманістичних ідей, високих моральних засад у суспільному
житті, орієнтація як на національні, так і на загальнолюдські цінності,
визнання їх пріоритетності над політичними і класовими інтересами;

• збереження і примноження культурних надбань;

• розвиток культурних зв’язків з українцями, що проживають за кордоном,
як основи збереження цілісності української культури;

• гарантування свободи творчої діяльності, невтручання у творчий процес
з боку держави, політичних партій та інших громадських об’єднань;

• рівність прав і можливостей громадян незалежно від соціального стану
та національної приналежності у створенні, використанні та поширенні
культурних цінностей;

• доступність культурних цінностей, усіх видів культурних послуг та
культурної діяльності для кожного громадянина;

• забезпечення умов для творчого розвитку особистості, підвищення
культурного рівня та естетичного виховання громадян;

• заохочення благодійної діяльності у сфері культури підприємств,
організацій, громадських об’єднань, релігійних організацій, окремих
громадян;

• всебічне міжнародне культурне співробітництво;

• визнання пріоритету міжнародно-правових актів у сфері культури;

• поєднання державних і громадських засад у забезпеченні розвитку
культури.

Важливе значення щодо втілення вищеозначених принципів у реальне життя
мають Основи законодавства України про культуру, прийняті 14 лютого 1992
p. Вони визначають правові, економічні, соціальні, організаційні засади
розвитку культури в Україні, регулюють суспільні відносини у сфері
створення, поширення, збереження та використання культурних цінностей і
спрямовані на:

реалізацію суверенних прав України у сфері культури;

відродження і розвиток культури української нації та культур
національних меншин, які проживають на території України;

забезпечення свободи творчості, вільного розвитку культурно-мистецьких
процесів, професійної та самодіяльної художньої творчості;

реалізацію прав громадян на доступ до культурних цінностей; соціальний
захист працівників культури; створення матеріальних і фінансових умов
розвитку культури.

Гарантуючи свободу творчості, вільний вибір видів культурної діяльності
(ст. 54 Конституції України), державою не допускається втручання у
творчий процес, а також цензура у сфері творчої діяльності. Вона
забезпечує створення умов для розвитку літературної та художньої
критики, інших форм об’єктивної оцінки історико-культурних процесів.

З метою забезпечення означених гарантій, чинне законодавство встановлює
певні права і обов’язки громадян у сфері культури.

Кожний громадянин у сфері культури має право на свободу творчості;
вільний вибір будь-якого виду культурної діяльності, засобів і сфер
застосування творчих здібностей та самостійне визначення долі своїх
творів; здійснення професійної та аматорської діяльності на
індивідуальній чи колективній основі, самостійно чи з допомогою
будь-яких форм посередництва; створення закладів, підприємств і
організацій культури; об’єднання у творчі спілки, національно-культурні
товариства, фонди, асоціації, інші громадські об’єднання, які діють у
сфері культури;

збереження і розвиток національно-культурної самобутності, народних
традицій та звичаїв; доступ до культурних цінностей; захист
інтелектуальної власності; здобуття спеціальної освіти.

Відповідно до прав, громадяни у сфері культури зобов’язані додержувати
вимог чинного законодавства щодо діяльності у сфері культури; дбати про
збереження культурної спадщини, традицій народної культури, сприяти
охороні пам’яток історії та культури; поважати культуру, мову, традиції,
звичаї та обряди національних меншин, які проживають на території
України; піклуватися про естетичне виховання і культурний розвиток
дітей, прилучення ‘їх до цінностей вітчизняної та світової культури.

Центральним органом державної виконавчої влади, що реалізує державну
політику в галузі культури і мистецтв, шляхом здійснення керівництво
цією сферою управління, а також несе відповідальність за її розвиток є
Міністерство культури і мистецтв України (Мінкультури України).
Основними завданнями Мінкультури України є:

• реалізація державної політики у сфері культури і мистецтв виходячи з
принципів та пріоритетів, визначених Основами законодавства України про
культуру та законодавством України;

• збереження культурно-мистецького надбання, розвиток української
культури і мистецтв, створення сприятливих умов для збереження етнічної
мовної та культурної самобутності, рівноправного розвитку національних
культур в Україні;

• розробка пропозицій щодо основних напрямів розвитку національної
культури і мистецтв, стимулювання культурно-мистецького процесу;

• розвиток соціальної та ринкової інфраструктури у сфері культури і
мистецтв, забезпечення ефективного управління галуззю та зміцнення її
матеріально-технічної бази;

• державний контроль за вивезенням з України та ввезенням в Україну
культурних цінностей;

• розширення міжнародного культурного співробітництва та розвиток
культурних зв’язків.

Мінкультури України відповідно до покладених на нього завдань:

1) розробляє проекти цільових державних програм розвитку культури і
мистецтв, пропозиції щодо правового регулювання та податкової політики у
цій сфері;

2) прогнозує розвиток культури і мистецтв, готує та вносить у
встановленому порядку пропозиції щодо надання закладам культури і
мистецтв статусу національних, академічних, а також щодо присвоєння
митцям і працівникам культури почесних звань, відзначення їх державними
преміями та нагородами;

3) сприяє відкритості національної культури, заохочує і підтримує
розповсюдження творів літератури і мистецтва;

4) створює умови для розвитку всіх видів мистецтв, самодіяльної
творчості, заохочує новаторські пошуки в мистецтві, забезпечує свободу
творчості, створює умови для вільного виявлення індивідуальності митця;

5) сприяє роботі творчих спілок, національно-культурних товариств,
молодіжних і дитячих організацій, фондів, асоціацій, інших громадських
організацій, що діють у сфері культури і мистецтв;

6) визначає пріоритети, встановлює порядок і здійснює придбання творів
літератури та мистецтв за рахунок і в межах бюджетних коштів;

7) інформує органи законодавчої та виконавчої влади, громадськість,
засоби масової інформації про стан здійснення політики у сфері культури
і мистецтв, проводить інформаційно-пропагандистську та видавничу
діяльність;

8) забезпечує охорону пам’яток історії та культури, захист
історико-культурного середовища, визначає порядок і організує роботу з
обліку, охорони, реставрації, використання і популяризації пам’яток
історії та культури;

9) формує Державний реєстр національного культурного надбання та
Державний фільмофонд;

10) забезпечує збереження і розвиток культурних традицій українського
народу, сприяє відродженню осередків традиційної народної творчості,
промислів та ремесел, дбає про захист інтелектуальної власності та
реалізацію авторських прав;

11) сприяє соціальному та правовому захисту працівників культури і
мистецтв, надає працівникам культури і мистецтв підтримку в реалізації
художніх задумів та проектів, пов’язаних з виконанням державного
контракту;

12) визначає перспективи та напрями розвитку спеціальної освіти у галузі
культури і мистецтв, організує підготовку, перепідготовку і підвищення
кваліфікації творчих працівників та інших фахівців галузі;

13) сприяє підвищенню ефективності наукових досліджень з актуальних
проблем культури і мистецтв, розробці та впровадженню в галузі нової
техніки і сучасних технологій;

14) визначає пріоритетні напрями розвитку галузевої науки, залучає
науковий потенціал галузі до реалізації міжнародних і державних програм
та проектів у сфері культури і мистецтв;

15) вживає відповідно до законодавства заходів для вдосконалення роботи
підприємств галузі;

16) розробляє вимоги до проектів будівель та споруд підприємств культури
і мистецтв, організує проектування пам’ятників та монументів і здійснює
контроль за їх спорудженням;

17) вносить пропозиції щодо обсягів фінансування з державного бюджету
розвитку культури і мистецтв, бере участь у розробці нормативів
матеріального та фінансового забезпечення підприємств;

18) проводить науково-технічну політику в питаннях розвитку
матеріально-технічної бази культури, її технічного переоснащення,
забезпечує ефективність використання капітальних вкладень, що
виділяються Міністерству;

19) забезпечує реалізацію антимонопольно’! політики у галузі культури і
мистецтв, сприяє розвитку конкуренції;

20) здійснює в межах повноважень, визначених законодавством України,
функції з управління майном підприємств, що перебувають у
загальнодержавній власності та належать до сфери управління
Міністерства;

21) укладає і розриває контракти з керівниками підприємств, організує
контроль за експлуатацією і технічним станом споруд підприємств,
віднесених до сфери управління Міністерства;

22) впроваджує прогресивні форми господарювання в галузі, у межах своїх
повноважень розробляє і вносить пропозиції щодо формування державного
контракту;

23) координує гастрольно-концертну, виставкову, фестивальну, конкурсну
діяльність тощо;

24) заохочує благодійницьку діяльність, спрямовану на розвиток культури
і мистецтв в Україні та за її межами;

25) контролює додержання правил охорони праці, техніки безпеки та
пожежної безпеки на підприємствах культури і мистецтв, проводить науково
обгрунтовану кадрову політику;

26) організує бухгалтерський облік, бухгалтерську і статистичну
звітність, а також контрольно-ревізійну роботу в галузі;

27) здійснює за участю відповідних органів державної виконавчої влади
контроль за переміщенням творів мистецтва, предметів та інструментів, що
становлять історико-культурну цінність;

28) стимулює розвиток художнього ринку та експорт національної
культурної продукції згідно із законодавством, сприяє інтеграції України
у світовий культурний процес, налагоджує співробітництво між
підприємствами культури і мистецтв України та зарубіжних країн,
міжнародними організаціями;

29) організує популяризацію надбань культури українського народу за
межами України і світової культури в Україні, сприяє задоволенню
культурних потреб українців та прихильників української культури за
межами України, залучає кращих представників української діаспори до
культурно-мистецьких процесів в Україні;

30) забезпечує реалізацію міжнародних договорів України у сфері культури
і мистецтв. Мінкультури України має право:

1) представляти Уряд України за його дорученням у міжнародних
організаціях і під час підписання міжнародних договорів України;

2) залучати фахівців центральних органів державної виконавчої влади,
установ, організацій (за погодженням з керівниками) для розгляду питань,
що належать до його компетенції;

3) аналізувати роботу підприємств культури і мистецтв незалежно від
відомчого підпорядкування з питань, що належать до компетенції
Міністерства;

4) засновувати в установленому порядку друковані та інші засоби масової
інформації, створювати видавництва, культурно-освітні програми для радіо
і телебачення, організовувати записи і тиражування на різних типах
носіїв аудіовізуальної інформації творів національного мистецтва і
літератури з метою їх популяризації в Україні та за її межами;

5) засновувати фонди, організовувати і проводити аукціони,
виставки-продажі в порядку, визначеному законодавством України;

6) одержувати в установленому законодавством порядку від центральних та
місцевих органів державної виконавчої влади інформацію, документи і
матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань;

7) залучати на договірній основі висококваліфікованих фахівців для
проведення консультацій, експертизи проектів і пропозицій щодо розвитку
культури і мистецтв;

8) скликати в установленому порядку наради з питань, що належать до його
компетенції.

Мінкультури України у процесі виконання покладених на нього завдань
взаємодіє з іншими центральними органами державної влади, органами
Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади і
самоврядування, а також з відповідними органами інших держав.

Мінкультури України у межах своїх повноважень та на виконання
законодавства України видає накази, організовує та контролює їх
виконання.

У випадках, передбачених законодавством, рішення Міністерства можуть
бути обов’язковими для виконання центральними органами державної
виконавчої влади, підприємствами незалежно від форми власності та
громадянами.

Правові, соціальні, економічні та організаційні засади діяльності
творчих спілок у галузі культури та мистецтва визначає Закон України від
7 жовтня 1997 р. «Про професійних творчих працівників та творчі спілки».

Професійним творчим працівником вважається фізична особа, творча
діяльність якої становить її основне заняття, що завершується створенням
і оприлюдненням творів або їх інтерпретацією в галузі культури та
мистецтва і є головним джерелом її доходів, незалежно від того, має вона
чи не має будь-які юридичне оформлені трудові відносини.

Творча спілка — це добровільне об’єднання професійних творчих
працівників відповідного фахового напряму в галузі культури та
мистецтва, яке має фіксоване членство і діє на підставі статуту.

Основними напрямами діяльності творчої спілки є:

• творча діяльність у галузі культури і мистецтва;

• розвиток національної культури та мистецтва, розробка і втілення в
життя культурно-мистецьких заходів, організація творчих конкурсів,
виставок, авторських вечорів, прем’єр, фестивалів тощо;

• створення умов для творчої праці, підвищення професійного, наукового
та загальнокультурного рівня членів творчої спілки, виховання творчої
молоді, оволодіння нею досягненнями національної та загальнолюдської
культури;

• пошук талантів серед молоді та сприяння їх творчому розвитку;

• видання газет, журналів, книг та іншої друкованої продукції, створення
кіно— та відеофільмів, аудіовізуальної продукції з метою популяризації
досягнень української та світової культури і мистецтва, творчого доробку
членів спілок;

• турбота про правовий, соціальний та професійний захист членів творчої
спілки;

• сприяння відродженню, розвиткові та популяризації народної творчості,
творчому використанню народних традицій у розвиткові культури та
мистецтва, збереженню та збагаченню історико-культурної спадщини та
довкілля, проведенню масових культурно-просвітницьких заходів, а також
утвердженню демократичних, загальнолюдських цінностей;

• постійна співпраця з педагогічними та науково-педагогічними
колективами навчальних закладів;

• подання допомоги в навчально-виховній роботі педагогічним колективам у
патріотичному, культурному та інтелектуальному розвитку дітей та молоді,
у морально-етичному та естетичному вихованні;

• сприяння обміну культурними цінностями, співробітництво між діячами
культури і мистецтва різних країн, національними і міжнародними
організаціями культури та мистецтв;

• виховання поваги до історико-культурних цінностей, традицій
українського та інших народів.

Держава забезпечує підтримку і захист законних прав та інтересів творчих
спілок, гарантує однакові умови для виконання ними статутних завдань і
цілей. З цією метою вона: сприяє розвиткові творчих спілок, їх
діяльності щодо творення національної культури та мистецтва, проведенню
культурно— мистецьких заходів; надає творчим спілкам дотації та розміщує
державні замовлення; надає необхідну інформацію для забезпечення
діяльності творчих спілок;

гарантує професійний та соціальний захист членів творчих спілок, охорону
їх авторських прав; залучає творчі спілки до підготовки законопроектів,
розробки загальнодержавних програм національно-культурного розвитку,
інших соціальне важливих культурологічних та соціально-політичних
заходів.

Професійний творчий працівник користується правом на державне соціальне
страхування, оплату праці відповідно до професії, кваліфікації та
особистого трудового внеску, належні умови праці, пенсійне забезпечення
згідно з законодавством України. Професійний творчий працівник може мати
статус як найманого працівника, так і особи, яка не працює за наймом.

Професійним творчим працівникам — членам творчої спілки для забезпечення
умов для творчої діяльності надається окрема кімната (кабінет,
майстерня) або додаткова жила площа розміром не менш як 20 кв. м, що
оплачується в одинарному розмірі.

Творчі спілки України можуть мати всеукраїнський та регіональний
(місцевий) статус. До всеукраїнських творчих спілок належать спілки,
діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають
місцеві творчі осередки у більшості її областей. До регіональних
(місцевих) творчих спілок належать спілки, діяльність яких поширюється
на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці або
регіону.

Творча спілка створюється групою професійних творчих працівників
відповідного фахового напряму в галузі культури та мистецтва
(всеукраїнська — у складі не менш як 100 осіб, регіональна (місцева) —
не менш як 20 осіб), що мають у своєму доробку завершені та оприлюднені
твори культури і мистецтва чи їх інтерпретації і досягли 18 років.

Творчі спілки мають право:

• здійснювати творчу та господарську діяльність у передбаченому
законодавством порядку для виконання своїх статутних завдань;

• представляти та захищати права і законні інтереси своїх членів;

• брати участь у розробці нормативно-правових актів щодо діяльності
творчих спілок та статусу творчих працівників;

• брати участь у визначенні засад державної політики у сфері оплати
праці членів творчих спілок, страхування, пенсійного забезпечення,
зайнятості, правового та соціально-економічного захисту творчих
працівників;

• представляти професійних творчих працівників до відзначення державними
нагородами, почесними званнями, державними преміями, іншими видами
морального та матеріального заохочення;

• здійснювати заходи з соціально-економічної підтримки та
благодійництва;

• у встановленому порядку створювати фонди творчих спілок з правами
юридичної особи для виконання статутних завдань і цілей творчої спілки;

• володіти, користуватися і розпоряджатися майном на правах власника
відповідно до законодавства України;

• на пріоритетність при продовженні договору оренди приміщень, які вони
орендують під творчі майстерні, студії, лабораторії тощо.

Державна реєстрація всеукраїнських творчих спілок здійснюється
Міністерством юстиції України, а їх територіальних осередків та
регіональних (місцевих) творчих спілок — відповідними місцевими органами
виконавчої влади.

Для державної реєстрації творчої спілки її засновники подають до органу,
що здійснює реєстрацію, заяву, до якої додаються документ про сплату
реєстраційного збору та установчі документи: статут творчої спілки і
протокол загальних зборів (з’їзду, конференції) про утворення творчої
спілки, в якому мають міститися такі відомості:

• назва організації та мета її утворення;

• дата утворення;

• склад засновників та керівних органів;

• місцезнаходження керівних органів творчої спілки, номер контактного
телефону;

• дані про територіальні осередки.

Орган, що здійснює реєстрацію творчої спілки, у місячний строк видає
засновникам свідоцтво про державну реєстрацію творчої спілки за зразком,
встановленим Кабінетом Міністрів України. У необхідних випадках орган,
що здійснює реєстрацію творчої спілки, проводить перевірку відомостей,
зазначених у поданих документах.

З моменту реєстрації творча спілка чи її територіальний осередок
набувають статусу юридичної особи.

Орган, що здійснює реєстрацію творчої спілки, відмовляє у державній
реєстрації творчої спілки у разі, коли:

статут або інші документи, подані на реєстрацію, суперечать
законодавству України;

з такою ж назвою зареєстровано іншу творчу спілку.

Орган, що здійснює реєстрацію творчої спілки, надсилає письмове
повідомлення про відмову в державній реєстрації, в якому зазначаються
підстави відмови, передбачені цим Законом.

Відмова в державній реєстрації творчої спілки може бути оскаржена в
судовому порядку.

Діяльність творчої спілки припиняється:

згідно з рішенням загальних зборів (з’їзду, конференції) творчої спілки;

на підставі рішення суду в разі порушення законодавства України.

Діяльністю творчої спілки керують:

загальні збори (з’їзд, конференція), що є вищим керівним органом творчої
спілки і скликаються відповідно до статуту творчої спілки;

правління, що обирається загальними зборами і керує спілкою у період між
загальними зборами;

президія (рада тощо) та голова правління. У період між засіданнями
правління поточною діяльністю творчої спілки керують президія (рада
тощо) та голова правління творчої спілки відповідно до законодавства
України та статуту творчої спілки.

Контроль за фінансово-господарською діяльністю творчої спілки,
правильним веденням справ, своєчасним розглядом листів, звернень, заяв і
скарг здійснює ревізійна комісія творчої спілки

Звітність про діяльність творчих спілок має відкритий характер і є
доступною кожному члену спілки. Спілки інформують громадськість про свою

Похожие записи