Глава 27. Управління будівництвом і житлово-комунальним господарством

§ 1. Організаційно-правові засади управління будівництвом і
житлово-комунальним господарством

Державне управління будівництвом і житлово-комунальним господарством
здійснюється в межах єдиної галузевої системи з урахуванням
загальнодержавних інтересів, інтересів регіонів та місцевого
самоврядування, що пов’язано з розмежуванням державної власності (на
загальнодержавну і місцеву) і закріпленням за органами місцевого
самоврядування об’єктів будівельного комплексу і житлово-комунального
господарства. В діяльності по здійсненню управління сферами, що
аналізуються, в нинішніх умовах господарювання відповідні органи
реалізують свої функції переважно шляхом координаційних, дозвільних,
контрольно-наглядових повноважень. Слід ураховувати також те, що в
управлінні будівництвом і житлово-комунальним господарством
переплітаються інтереси не тільки органів, які безпосередньо вирішують
ці питання, а й інших, оскільки всі органи державного управління, органи
місцевого самоврядування, господарюючі та інші суб’єкти ведуть
будівельні роботи, а житлово-комунальне господарство в переважній
більшості передано в підпорядкування місцевим ланкам виконавчої системи
та системи самоуправління.

Управління будівництвом і житлово-комунальним господарством охоплює дві
важливі складові частини економіки України: будівництво і житлову сферу.

Будівництво є галуззю матеріального виробництва, яка забезпечує
створення і реконструкцію об’єктів виробничого, комунально-побутового,
соціально-культурного та житлового призначення.

Управління будівництвом охоплює проведення єдиної технічної політики в
галузі, планування і розробку організаційно-правових засад проектування
і будівництва, їх матеріально-технічне та фінансове забезпечення,
нормування, роботу з кадрами, організацію техніки безпеки та охорону
праці, проведення заходів щодо підвищення якості архітектурних і
будівельних робіт, здійснення контролю за додержанням будівельних
правил, норм і стандартів та ін.

Основними завданнями в галузі будівництва в сучасних умовах є докорінна
зміна інвестиційної політики, значне скорочення кількості одночасно
споруджуваних об’єктів, істотне зменшення рівня незавершеного
будівництва, розвиток малих і середніх населених пунктів.

Житлова сфера включає до себе управління житловим фондом і об’єктами
комунального господарства, їх утримання, будівництво та ремонт.

Житловий фонд — це сукупність жилих будинків, а також жилих приміщень
незалежно від форм власності. Він складається із державного житлового
фонду, громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних
кооперативів та приватного житлового фонду.

Комунальне господарство поділяється на такі групи об’єктів: а)
санітарно-технічні (водоводи, канонізація, підприємства по очищенню
міст); б) енергетичні (електростанції, котельні, теплові, електричні і
газові мережі); в) транспортні (тролейбуси, трамваї); г) об’єкти
зовнішнього благоустрою (шляховоди, зелені насадження, мостові,
набережні та ін.).

Відповідно до Концепції державної житлової політики, схваленої
постановою Верховної Ради України від 3 0 червня 1995р., спорудження,
реконструкція та утримання житла є одним з пріоритетних напрямів
соціально-економічного розвитку країни, важливим фактором зниження
соціальної напруженості в суспільстві.

Органи управління житлово-комунальним господарством організують
виконання програм розвитку галузі, забезпечують діяльність
житлово-комунальних об’єктів, підбір та розстановку кадрів, проводять
єдину технічну політику, здійснюють заходи щодо вдосконалення
комунального обслуговування населення, промислових та
соціально-культурних об’єктів, розробку і організаційне забезпечення
управлінських рішень.

Особливістю управління житлово-комунальним господарством є те, що значні
повноваження по управлінню цією галуззю мають місцеві органи виконавчої
влади та органи місцевого самоврядування, які, в свою чергу, приймають
регіональні програми розвитку підприємств галузі і організують їх
виконання. Слід відзначити, що поступово, в міру продовження економічних
реформ, здійснюватиметься перерозподіл функцій між органами виконавчої
влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і
організаціями у сфері будівництва, реконструкції та утримання житла з
метою їх децентралізації.

Правові та організаційні засади управління будівництвом і
житлово-комунальним господарством закріплені в низці актів, серед яких
головними є закони України від 16 листопада 1992 р. «Про основи
містобудування» та від 20 травня 1999 р. «Про архітектурну діяльність»,
а також Указ Президента України від 13 травня 1997 p. «Про пріоритетні
завдання в сфері містобудування».

§ 2. Система органів управління будівництвом і житлово-комунальним
господарством

Центральним органом державного управління будівництвом і
житлово-комунальним господарством Державний комітет будівництва,
архітектури та житлової політики України (далі —Держбуд України). Він
діє на підставі Положення про нього, затвердженого Указом Президента
України від 9 грудня 1997 p.

Держбуд України є центральним органом виконавчої влади, який бере участь
у формуванні державної житлової політики, державної науково-технічної та
економічної політики у сфері містобудування, будівництва та комунального
господарства і забезпечує проведення її в життя.

Основними завданнями Держбуду України є: забезпечення проведення реформ
у підвідомчих йому галузях господарства; забезпечення в них розроблення
та реалізації заходів щодо енерго — та ресурсозбереження; впровадження
екологічно безпечних технологій; здійснення заходів щодо комплексного
планування територій, поліпшення архітектурно-планувального та
інженерно-технічного рівня забудови населених пунктів, будинків і
споруд; здійснення заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня
галузі будівництва та промисловості будівельних матеріалів,
житлово-комунального господарства та міського електротранспорту;
організація роботи по стандартизації та ін.

Відповідно до покладених на нього завдань Держбуд України: забезпечує
розроблення, затвердження, видання і контроль за додержанням державних
стандартів, норм і правил; бере участь у розробленні, затвердженні та
реалізації містобудівної документації; здійснює координацію та
нормативно-методичне забезпечення діяльності місцевих органів
містобудування і архітектури, капітального будівництва,
житлово-комунального господарства, інспекцій державного
архітектурно-будівельного контролю, бюро технічної інвентаризації та
ін.; бере участь у розробленні та реалізації заходів, спрямованих на
проведення економічних реформ, демонополізації, приватизації в галузі,
забезпеченні післяприватизаційної підтримки приватизованих підприємств;
видає спеціальні дозволи (ліцензії) на здійснення окремих видів
підприємницької діяльності; здійснює відповідно до законодавства України
функції з управління об’єктами державної власності, що належать до сфери
його відання.

Для успішного здійснення покладених на нього завдань і функцій Держбуду
України надані досить широкі повноваження щодо організаційного
забезпечення роботи. Він має право: одержувати від інших центральних та
місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування
інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених
на нього завдань, скликати у встановленому порядку наради з питань, що
належать до його відання; залучати спеціалістів центральних та інших
органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій, за
погодженням з їх керівниками, для розгляду питань, що належать до його
компетенції; притягати до дисциплінарної відповідальності керівників
підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його відання.

Держбуд України у межах своїх повноважень на основі та на виконання
актів законодавства видає накази, організує та систематично контролює їх
виконання; узагальнює практику застосування законодавства з питань, що
належать до його відання; розробляє пропозиції про його вдосконалення та
у встановленому порядку вносить їх на розгляд Президенту України та
Кабінету Міністрів України.

Структуру Держбуду України складають Голова Держбуду України, його
заступники, управління (зокрема, науково-технічного забезпечення,
житлової політики, економіки житлово-комунального господарства,
підвідомчих організацій) та відділи (житлового господарства, міського
електротранспорту, комунальної енергетики, благоустрою та комунального
обслуговування та ін.).

Для погодженого вирішення питань, що належать до компетенції Держбуду
України, обговорення найважливіших напрямів його діяльності у ньому діє
колегія у складі Голови Держбуду України (голова колегії), заступників
Голови за посадою, а також інших керівних працівників Держбуду України.

Управління будівництвом і житлово-комунальним господарством на місцях
покладено на відповідні управління та відділи місцевих державних
адміністрацій. Так, при обласних державних адміністраціях діють
управління містобудування та архітектури, управління
житлово-комунального господарства та управління капітального
будівництва, а в районних державних адміністраціях функцію управління
забезпечують відділи містобудування, архітектури та житлово-комунального
господарства. Ці органи утворюються і діють відповідно до положень,
затверджених Кабінетом Міністрів України. Вони здійснюють керівництво
дорученими їм сферами будівництва і житлово-комунального господарства,
несуть відповідальність за їх розвиток на підвідомчій їм території,
координують діяльність підприємств, установ і організацій, що належать
до сфери управління відповідної місцевої державної адміністрації.

Держбуд України спрямовує і координує діяльність місцевих органів
виконавчої влади в галузі будівництва і житлово-комунального
господарства, а також сприяє органам місцевого самоврядування — радам та
їх виконавчим органам у здійсненні ними повноважень у підвідомчій
галузі.

§ 3. Місцеве самоврядування, будівництво та житлово-комунальне
господарство

Реформування будівельного комплексу і житлово-комунального господарства
потребує не тільки координації зусиль багатьох міністерств та відомств,
а й перенесення центра ваги реалізації проблем на місця. У зв’язку з цим
великого значення набуває діяльність органів місцевого самоврядування,
які мають значні повноваження у галузі житлово-комунального господарства
і будівництва.

Згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи
місцевого самоврядування мають такі власні (самоврядні) повноваження у
галузі житлово-комунального господарства: управління об’єктами
житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній
власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного
утримання та ефективної експлуатації; облік громадян, які відповідно до
законодавства потребують поліпшення житлових умов; сприяння розширенню
житлового будівництва, надання громадянам, які мають потребу в житлі,
допомоги в будівництві житла, одержанні кредитів та субсидій для
будівництва чи придбання житла; надання допомоги власникам квартир
(будинків) в їх обслуговуванні та ремонті; реєстрація
житлово-будівельних і гаражних кооперативів та об’єднань співвласників
багатоквартирних будинків; організація благоустрою населених пунктів та
ін.

Поряд з власними повноваженнями органи місцевого самоврядування мають і
делеговані їм повноваження в галузі житлово-комунального господарства.
Серед основних з них слід назвати: здійснення відповідно до
законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією
обслуговування населення підприємствами житлово-комунального
господарства; облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення
контролю за його використанням;

здійснення контролю за станом квартирного обліку та додержанням
житлового законодавства на підприємствах, в установах і організаціях,
розташованих на відповідній території, незалежно від форм власності;
видача ордерів на заселення жилої площі в будинках державних та
комунальних організацій; облік та реєстрація відповідно до закону
об’єктів нерухомого майна незалежно від форм власності.

У галузі будівництва органи місцевого самоврядування мають як власні,
так і делеговані повноваження. Серед їх власних повноважень основними є:
організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва,
реконструкції та ремонту об’єктів комунального господарства і
соціально-культурного призначення, жилих будинків, а також шляхів
місцевого значення; розгляд і внесення до відповідних органів виконавчої
влади пропозицій щодо планів і програм будівництва та реконструкції
об’єктів на відповідній території; підготовка і затвердження відповідних
місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови населених
пунктів, іншої містобудівної документації; координація на відповідній
території діяльності суб’єктів містобудування щодо комплексної забудови
населених пунктів; надання відповідно до законодавства дозволу на
спорудження об’єктів містобудування незалежно від форм власності.

До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування
законодавство відносить організацію роботи, пов’язаної зі створенням і
веденням містобудівного кадастру населених пунктів: прийняття в
експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів; здійснення у
встановленому порядку державного контролю за додержанням законодавства,
положень затвердженої містобудівної документації; вирішення відповідно
до законодавства спорів з питань містобудування та ін.

§ 4. Державний контроль в будівництві і житлово-комунальному
господарстві

Однією з основних функцій Держбуду України та його органів на місцях є
організація і забезпечення державного архітектурно-будівельного контролю
та контролю за технічним станом житлового фонду і об’єктів комунального
призначення незалежно від форм власності.

Державний архітектурно-будівельний контроль — це сукупність
організаційно-технічних і правових заходів, спрямованих на забезпечення
додержання законодавства, державних стандартів, норм і правил,
архітектурних вимог і технічних умов, а також положень затвердженої
містобудівної документації та проектів конкретних об’єктів, місцевих
правил забудови населених пунктів усіма суб’єктами містобудівної
діяльності. Його здійснення є одним із чинників поліпшення якості
будівництва, забезпечення експлуатаційної надійності будинків і споруд,
захисту прав споживачів будівельної продукції.

Безпосередньо державний архітектурно-будівельний контроль здійснюють
Державна архітектурно-будівельна інспекція у складі Держбуду України та
інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у складі
місцевих органів містобудування і архітектури. Ці інспекції діють згідно
з Положенням про державний архітектурно-будівельний контроль,
затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 1993
p. (в редакції від 7 квітня 1995 p.).

Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю видають
забудовникам дозволи на виконання робіт з будівництва, реконструкції,
реставрації та капітального ремонту; беруть участь у роботі комісій з
прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, а також у
розслідуванні причин аварій на будівництві;

здійснюють вибіркові перевірки; розглядають справи про правопорушення у
сфері містобудування; аналізують і узагальнюють матеріали контролю;
готують пропозиції відповідним органам щодо вдосконалення державних
стандартів, норм і правил.

Посадові особи інспекцій мають право: безперешкодно входити на
будівництво об’єктів і підприємств, що виготовляють будівельні
матеріали, вироби і конструкції, незалежно від форм власності; зупиняти
будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, державних
стандартів, норм і правил або здійснюються без дозволу на їх виконання;
вносити подання відповідним органам про анулювання або призупинення дії
ліцензії на право здійснення спеціальних видів робіт у проектуванні та
будівництві; складати протоколи про правопорушення у сфері
містобудування та накладати штрафи відповідно до чинного законодавства.

Контроль за технічним станом житлового фонду і об’єктів комунального
призначення здійснюють посадові особи управлінь і відділів
житлово-комунального господарства місцевих державних адміністрацій та
органів місцевого самоврядування. Вони мають право: проводити обстеження
і перевірки підконтрольних об’єктів; давати приписи власникам та
користувачам про усунення виявлених порушень; вносити пропозиції щодо
притягнення винних до адміністративної відповідальності та ін.

З метою посилення контролю за технічним станом міського
електротранспорту в Держбуді України створені та діють Головна державна
технічна інспекція, а також державні регіональні технічні інспекції у
містах. Здійснюючи постійний державний контроль за технічним станом
міськелектротранспорту, посадові особи цих інспекцій мають право
застосовувати як адміністративно-попереджувальні заходи, так і заходи
адміністративного припинення.

§ 5. Адміністративна відповідальність за правопорушення в будівництві і
житлово-комунальному господарстві

Адміністративна відповідальність у галузі будівництва настає за:
недодержання державних стандартів, норм і , правил під час проектування
і будівництва (ст. 96 КпАП); самовільне будівництво будинків або споруд
(ст. 97 КпАП); порушення правил будівництва літніх садових будиночків, а
також організації і ведення колективного садівництва (ст. 971 КпАП).

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються інспекціями
державного архітектурно-будівельного контролю та адміністративними
комісіями.

Суб’єктами адміністративної відповідальності за правопорушення у галузі
будівництва можуть бути як громадяни, так і посадові особи. Крім них,
згідно з Законом України від 14 жовтня 1994 p. «Про відповідальність
підприємств, їх об’єднань, установ і організацій за правопорушення у
сфері містобудування» відповідальність у цій галузі несуть також
юридичні особи. Закон встановив відповідальність останніх у вигляді
накладення штрафу за деякі правопорушення, зокрема, за проведення
будівельних робіт без дозволу на їх виконання або без затвердженої
проектної документації; передачу у виробництво проектної документації,
що не відповідає державним стандартам, нормам і правилам, технічним
умовам або затвердженій містобудівній документації; прийняття в
експлуатацію об’єктів, зведених з порушеннями законодавства, а так само
місцевих правил забудови населених пунктів або проектних рішень та ін.

Справи про правопорушення у сфері містобудування розглядають інспекції
державного архітектурно-будівельного контролю.

У галузі житлово-комунального господарства адміністративна
відповідальність згідно з КпАП настає за порушення порядку взяття на
облік та строків заселення жилих будинків і жилих приміщень (ст. 149);
порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями
(ст. 150); самоправне зайняття жилого приміщення (ст. 151).
Адміністративними правопорушеннями визнаються також порушення правил
благоустрою територій міст та інших населених пунктів (ст. 152);
знищення або пошкодження зелених насаджень або інших об’єктів озелення
населених пунктів (ст. 153); порушення правил тримання собак і котів
(ст. 154).

Справи про адміністративні правопорушення розглядаються
адміністративними комісіями, виконавчими комітетами селищних, сільських
рад та органами Міністерства екології та природних ресурсів України.

Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1995. № 27. Ст. 200.

Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1992. № 52. Ст. 683.

Див.: Там само. 1999. №31. Ст. 246.

Див.: Уряд. кур’єр. 1997. 25 трав.

Див.: Офіційний вісник України. 1997. № 50. Ст. 42.

Див. напр.: Типове положення про управління житлово-комунального
господарства обласної державної адміністрації: Затверджене постановою
Кабінету Міністрів України від 18 грудня 1995 p. // ЗПУ України. 1996. №
4. Ст. 133.

Див.: ЗПУ України. 1995. № 7. Ст. 166.

Див.: Відомості Верхов. Ради України. 1994, № 46. Ст. 411

Похожие записи