Реферат

на тему:

Тенденції формування національної антинаркотичної політики України

Аналіз сучасного стану наркоситуації в Україні свідчить, що вона
залишається вкрай складною, з тенденціями до постійного суттєвого
погіршення щороку і такою, що потребує вжиття комплексу невідкладних
заходів з боку держави і всієї громадськості. На сьогодні організований
наркобізнес і пов’язане з ним стрімке поширення різних видів наркоманії,
злочинів, вчинюваних наркозалежними, а також особами у стані
наркотичного сп’яніння, не обминули Україну і вже завдають серйозної
шкоди національним інтересам і національній безпеці нашої держави,
винищуючи генофонд нації, завдаючи збитків легальному сектору економіки
держави, виступаючи водночас фоновим явищем для різних злочинних
проявів.

Моніторинг наркоситуації, окрім констатації заглиблення наркотичної
кризи в державі, зайвий раз довів необхідність вироблення національної
антинаркотичної політики України і термінової трансформації всієї
наявної системи протидії незаконному наркообігу і поширенню наркоманій,
що передбачає об’єднання і координацію діяльності правоохоронних,
контролюючих та інших органів державної влади в єдиній міжвідомчій
структурі, діяльність якої має бути спрямованою на силову протидію
наркобізнесу і профілактику наркоманій – Національній агенції з контролю
за обігом наркотиків як спеціального органу виконавчої влади
загальнонаціонального рівня.

Підтвердженням заглиблення наркотичної кризи в країні є вкрай швидкий
темп наркотизації населення країни: за останні чотири роки кількість
осіб, які зловживають наркотиками, зросла майже в 1,4 рази. За даними
ДБНОН МВС України, на 1 серпня 2006 року на обліку органів внутрішніх
справ перебуває вже понад 155 тис. наркоспоживачів, або більше
32 споживачів наркотиків на кожні 10 тис. населення. Реальна кількість
наркоспоживачів і хворих на наркоманію (з урахуванням латентності)
сьогодні складає понад 1 мільйон осіб. З числа облікованих
наркоспоживачів 60 % складають особи з діагнозом “наркоманія”.

Найбільший рівень поширення наркоманій зареєстрований в
Дніпропетровській – 19,4 тис. осіб, Донецькій – 18,3 тис., Одеській –
14,2 тис., Луганській – 13,9 тис., Запорізькій областях – 7,6 тис.,
АР Крим – 8,9 тис. і м. Києві – 9,4 тис. (що перевищує показник окремо
взятих Запорізької області та Автономії!)

Через невпинне поширення наркоманії Україна посідає перше місце в Європі
за розповсюдженням ВІЛ-інфекції. За даними фахівців, в країні
зареєстровано понад 60 тис. ВІЛ-інфікованих, серед них – майже 6 тис.
дітей. Питома вага ін’єкційних наркоспоживачів складає близько 65 %, або
39 тис. ВІЛ-інфікованих. Стрімкі темпи ін’єкційного наркоспоживання
напряму детермінують, окрім названого, народження дітей від
батьків-наркоманів з уже сформованою наркозалежністю і появою
абстинентного синдрому у перші дні свого життя, з тяжкими генетичними
аномаліями і вадами фізичного і розумового розвитку. Зростає кількість
смертей від передозування вуличними наркотиками, кількість померлих
з цих причин протягом 1991 – 2005 року досягла понад 16 тис. осіб. Тут
варто навести кричущі розбіжності у статистичних даних МОЗ і МВС
України, бо перше дало показник у 2005 році майже 2,8 тис. летальних
випадків, тоді як МВС України дає обліковані дані щодо 1,4 тис. осіб, що
удвічі менше від попередніх. Дане свідчить про повну відсутність
взаємодії цих міністерств, про не проведення облікових звірок даних МВС
і МОЗ України, а також про не фахові та не уніфіковані дослідження
наркоситуації в Україні не лише за показниками смертності від
зловживання наркозасобами.

Довідка. За даними Організації Об’єднаних Націй і світової статистики,
загальносвітова система контролю за розповсюдженням наркотиків
представляє собою сукупність її частин, і прогрес, здобутий в якійсь
одній її частині, може нівелюватися прорахунками в іншій. Досягнення
успіху у глобальному плані залежатиме від намагань всіх країн світу
перейти від стримування поширення наркозасобів до сталого повсюдного
скорочення його масштабів. На теперішній час світова спільнота до цього
ще не прийшла (Антоніо Маріо Коста, Виконавчий директор Управління ООН
по боротьбі з наркотиками і злочинністю – УНП ООН [1, c. 4].

Разом з тим, сучасними тенденціями розповсюдження міжнародного
і транснаціонального наркобізнесу є завоювання нових ринків збуту,
поступова кримінальна наркотизація ще не заражених цим соціальним лихом
територій. Найбільшою загрозливою зміною системи світового наркобізнесу
на сьогодні постала консолідація взаємної праці між конкуруючими
наркоугрупованнями. Так, росіяни співпрацюють з ізраїльтянами, Туреччина
співпрацює з афганськими організованими групами для використання
“носіїв” героїну, амфетамін виробляється у Польщі в умовах
нарколабораторій, українці наймаються латиноамериканськими
наркокартелями для перевезення у трюмах кораблів партій кокаїну.
Наркобізнес згрупувався у світових масштабах. Дуже високою є потужність
наркогрошей для корупції, починають викривати зв’язки між наркобізнесом
і тероризмом, доходи від якого використовуються для фінансування
терористичної діяльності і, навпаки, – наркобізнес користується
допомогою і нелегальними каналами терористичних угруповань для
транспортування наркотичного “продукту” в інші країни [2, с. 80].

В Україні наркобізнес характеризується постійним зростанням ввозу
контрабандних наркотиків, кількості вироблених усередині країни
наркозасобів, виявлених нарколабораторій, фактів збуту, залучення до
злочинного бізнесу різних соціально-вікових верств населення, що
спричиняє подальше утвердження українського “чорного” наркоринку
і злиття останнього з міжнародним і транснаціональним наркобізнесом. За
даними ДБНОН МВС України, упродовж 2006 року зафіксовано понад 3,7 тис.
фактів обігу на території України так званих “важких наркотиків”
і психотропів, з нелегальної торгівлі вилучено 30 тис. доз героїну
і кокаїну, майже 80 тис. доз амфетамінів та “екстазі”, що за цінами
“чорного ринку” складає понад 4,1 млн. грн.

Разом з тим, на сьогодні відсутнє адекватне реагування на загрози, що
несе наркобізнес і наркоманія. Враховуючи наведене, представляємо аналіз
ситуації з організації та проведення протидії поширенню наркобізнесу
і наркоманіям в Україні HYPERLINK
«http://mndc.naiau.kiev.ua/Gurnal/14text/» \l «_ftn1» \o «» [1] ,
а також висловимо деякі конкретні зауваження щодо її покращення.

Міністерство освіти і науки України. Враховуючи, що первинне
наркоспоживання охоплює підлітків у віці від 14 до 16 років, а це
учнівська молодь (школярі, особи, що навчаються у технікумах і т. ін.),
а наступний віковий прошарок припадає на осіб у віці від 18 до 25 років,
тобто, до нього залучається вже молодь, яка має проходити строкову
службу у Збройних силах, або поступати на навчання до вищих закладів
освіти, представляється за необхідне пропонувати Міносвіти та науки
разом з МОЗ України ввести обов’язкове медичне обстеження учнів старших
класів, починаючи з 14-літнього віку, на встановлення фактів
наркоспоживання, особливо важкого наркотичного засобу – опію
ацетильованого та дуже популярної серед підлітків і молоді марихуани.

Під час прийому на навчання студентської молоді та проходження
військово-медичної комісії призовниками до Збройних сил, на наш погляд,
МОЗ і Міноборони України варто проводити обов’язкове медичне обстеження
з метою виявлення ранніх стадій наркоспоживання та постановки на облік
таких осіб, а також – недопущення потрапляння до лав Української армії
призовників зі сформованою формою наркозалежності, які часто виступають
ще і наркозбувальниками, що спричиняє наркотизацію військового
середовища.

З огляду на специфіку ювенальної психології і поведінки молоді та
особливо підлітків, вважаємо за необхідне введення як основного
практичного курсу “Наркологічна безпека мого життя”, маючи на увазі
ознайомлення дітей та молоді з психічним і фізичним впливом на їх
здоров’я і життя немедичного зловживання контрольованими речовинами,
з наслідками цього, із залученням працівників ВБНОНів, КМСН, служби ДІМ
(дільничних інспекторів міліції). Особливу увагу необхідно звернути на
участь у практичних заняттях представників центрів ресоціалізації
і відновлення особистості, на кшталт, організації “Твоя перемога”
з числа колишніх наркоманів, що пройшли шлях повної абстиненції від
наркотиків, і працівників МОЗ України у сенсі проведення первинної
профілактики першої у житті спроби наркотику.

Ми вивчали перспективи превенції в освітянському середовищі [3],
і зрозуміли, щоб первинна профілактика не мала “заяложеного” характеру
“відбувальщини” для обох сторін, як це має місце сьогодні, необхідно
об’єднати 3 обов’язкові складові цієї роботи.

Перша – прийняти Державну програму профілактики зловживання
психоактивними речовинами в освітянському середовищі, як це реалізовано
в Російській Федерації.

Друга – пріоритет антинаркотичної профілактичної діяльності має бути
адресованим і дітям молодшого шкільного віку, і підліткам,
і студентській молоді, і обов’язково їх батькам.

Третя – об’єднуючий превентивний підхід і до дітей, які ще не стикалися
з ситуацією наркоспоживання, і з дітьми, що “дегустують” наркозасоби,
і з тими, у яких вже з’явилася наркозалежність, але їм необхідно
продовжувати навчання, набувати професію, тобто, не дозволяти вислизати
до асоціального, кримінального життя, залишаючи цих осіб по суті серед
здорового контингенту у школах, коледжах, інститутах і установах
дозвілля, поєднуючи такий новий підхід з активною долікарською
превенцією випадків ризику захворювання на наркоманії [3, с. 94].

Програма має охоплювати профілактику у сім’ї, у закладах освіти та
місцях дозвілля, повинна базуватися на таких постулатах:

– втягування у наркотизацію дітей і молоді проводиться агресивно, тому
треба виходити з реальної незахищеності неповнолітніх від експансії
(пропозиції) наркозасобів, коли особи цієї категорії залишаються сам на
сам зі спокусливою наркопропозицією без догляду батьків і педагогів;

– у дітей і молоді відсутній превентивний психологічний захист від
пропозиції розповсюджувачів наркозасобів, не сформовані цінності
здоров’я та активної соціальної позиції, навпаки, наркозасоби перестали
бути табу, молодіжна наркотична субкультура стверджується як нова
життєва цінність, як знак залучення до незвичного образу життя;

– наркоринок накопичується активно діючими наркозасобами на кшталт
ацетильованого опію, героїну, стимуляторів амфетамінного ряду, що
викликають залежність через декілька проб, що значно скорочує час для
активної превентивної допомоги, а пасивну інформаційно-лекційну роботу
роблять абсолютно непотрібною [3, с. 93 – 94].

Практично поза увагою досі залишається інститут батьків та його активна
участь у первинній профілактиці наркоманії.

З метою організації профілактики первинного наркоспоживання серед
учнівської і студентської молоді, формування сталої і повної абстиненції
від пропозиції спробувати наркотик вважаємо за необхідне забезпечити
роботу профільних психологів-наркологів у кожному закладі освіти.

Незайнятість дітей і підлітків, порушення їх прав на організоване
і змістовне дозвілля і відпочинок є однією з детермінант, що спричиняє
їх бездоглядність і викликає прищеплення “вуличної” культури споживання
психоактивних речовин. Вбачається, що застосування активних форм
позашкільної роботи з боку закладів освіти, а також працівників
соціальних служб сприятимуть зниженню рівню маргіналізації цього
середовища.

Для формування сталої антинаркотичної свідомості у підлітків і молоді
представляється необхідним організувати активні скаутські рухи у кожному
районі, місті і т. ін., як це працює в Норвегії, Швеції, Данії, завдяки
діяльності яких рівень внутрішньодержавного споживання стрімко
знижується. Вважаємо, що такі об’єднання могли б активно протидіяти
проникненню наркотиків до навчальних закладів та забезпечувати підліткам
і молоді активне використання вільного часу як альтернативу для
“вуличного дозвілля”.

Міністерство охорони здоров’я України. За даними МОЗ України, станом на
1 січня 2006 року в Україні для надання медичної наркологічної допомоги
існує 48 територіальних наркологічних установ, 25 з яких – на обласному
рівні, та 4 наркологічні лікарні, потужність яких не в змозі ефективно
та всеохоплююче забезпечувати надання наркологічної допомоги населенню.
Тому що навіть у сільській місцевості, де всі районні лікарні мають
амбулаторні наркологічні підрозділи з одним лікарем-наркологом (навіть
не стаціонарні, тобто існує добровільний підхід до лікування на кшталт:
“хочу приходжу, хочу ні”), саме лікування обмежується наданням виключно
детоксикаційних послуг – зняттям абстинентного синдрому, а про саме
лікування і ресоціалізацію наркозалежних не йдеться взагалі.
Лікувально-реабілітаційна допомога неповнолітнім наркоманам надається
безоплатно тільки у 7 центрах реабілітації загальною потужністю
169 ліжок та в наркологічних стаціонарних відділеннях 11 територіальних
закладах на 166 ліжок. Виникає цілком очевидне запитання: чи може така
“потужність – 335 ліжок” забезпечити лікування неповнолітніх
наркоманів [4, с. 192], якщо їх кількість перевищує можливості
безоплатних медичних закладів (ОВС у 2005 році на облік було поставлено
понад 46 тис. наркоспоживачів, серед яких з діагнозом “наркоманія” –
17 тис., частка неповнолітніх серед них складає майже 1,5 тис. осіб).

Наркологічна служба не справляється у повному обсязі з лікуванням хворих
на наркоманію та їх реабілітацією. В результаті виникають десятки
приватних клінік, які, переважно, рекламуючи повне виліковування хворих,
обмежуються їх формалізованою детоксикацією на короткий термін, що
жодним чином не знімає проблеми наркозалежних людей.

Пропонуємо створити у кожному районі АР Крим, обласному центрі, районі
міст Києва та Севастополя наркологічні кабінети для проведення
безоплатного обстеження та встановлення діагнозу “наркоманія”; створити
у містах Києві та Севастополі безкоштовні центри медико-соціальної
реабілітації для осіб, які вживають наркотичні засоби, психотропні
речовини, особливу увагу приділяючи неповнолітнім і дітям та молоді
з груп “ризику”.

Потребується також запровадження системи реконструкції опіоманії
(відтворення істинного рівня поширення опіатної наркоманії – героїнової,
від опію ацетильованого – та надання реальних показників
епідеміологічного моніторингу наркоманій).

Довідка. На переконливу думку фахівців, планування заходів протидії
наркоманіям ефективне лише тоді, коли воно засноване на достовірній
інформації про їх поширення. Але системі моніторингу епідемобстановки
щодо поширеності наркоманії шкодить необачливе вилучення з переліку
офіційної документації МОЗ України найважливішого джерела інформації –
“Первинного повідомлення про хворих з уперше в житті встановленим
діагнозом наркоманія (токсикоманія)». Спроби відновити оновлену форму
“Первинного повідомлення…” є безрезультатними. Але, згідно з даними,
у 2004 р. електронна база даних системи моніторингу містила первинну
інформацію про понад 74 тис. хворих на наркоманію [5, с. 4]. А за даними
ДБНОН МВС України, за той самий рік на облік було поставлено трохи менше
24 тис. наркоспоживачів разом узятих, з яких з діагнозом “наркоманія” –
лише 12,6 тис. осіб. Тут явно проступають колосальні розходження
у відомчих статистиках та величезний суб’єктивізм і латентність
усередині кожної з них через відсутню до сих пір єдину державну систему
обліку і моніторингу наркоситуації в країні за всіма напрямами і для
всіх без винятку правоохоронних та інших органів державної влади – облік
наркозахворювань; моніторинг поширення наркоманій з територіальним
обхватом; простеження і виведення звідси традиційних і появи нових
детермінант розвитку поширення наркоманій та продукованої на цьому тлі
наркозлочинності і т. ін.

Вважаємо за необхідне відновити вивчення можливостей і переваг
застосування програм замісної терапії у разі виведення діянь опіатних
наркоманів з кола криміналізованих правопорушень з незаконними
наркозасобами, тому що сьогодні в Україні такими підтримуючими
програмами охоплено близько 200 осіб. Цьому напряму варто приділити
особливу увагу, разом із профілактикою наркоспоживання, тому зменшення
ринку попиту наркозасобів за рахунок медичної реабілітації
і психолого-соціального відновлення особистості є, на наш погляд, прямим
ударом по ринку пропозиції – організованому наркобізнесу.

З огляду на непоодинокі факти розповсюдження наркотичних лікарських
препаратів серед медичного персоналу, виникла необхідність прийняття
заходів більш жорсткого контролю у сфері легального обігу наркотиків
в системі Міністерства охорони здоров’я України.

На особливу увагу заслуговує запровадження програм лікування від
наркотичної залежності у закладах пенітенціарної системи, які до 2006
року в державі не використовувалися. За даними МОЗ України, перша
протинаркотична лікувальна програма запланована з 2007 року [6, с. 7].

У свою чергу, з метою вироблення стратегічних напрямів державної
політики у галузі психоактивних речовин – тютюну, алкоголю, наркотичних
засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів –
представляється необхідним розробка і прийняття законопроекту “Про
національну політику в галузі наркологічної безпеки України” та
Національної стратегії у сфері обігу психоактивних речовин. Примітка.
Національна стратегія принципово по-новому має відображати напрями
здійснення державної політики у цій сфері: йдеться про обов’язкове
об’єднання двох напрямів – зниження незаконного попиту і мінімізації
протиправної пропозиції. При цьому основний наголос потребується робити
на включення в систему (протидії НОН, наркобізнесу і поширенню
наркоманій) соціальної складової боротьби з наркотичними проблемами,
а саме: профілактики наркотичних дій; превентивної та реабілітаційної
роботи соціальних служб; протинаркотичної діяльності громадськості [5].

На думку фахівців, потребується інвентаризація всіх без винятку існуючих
в країні наркологічних установ різних форм власності та підпорядкування
зі створенням Державного реєстру зазначених медичних наркологічних
установ.

Комітет з питань охорони здоров’я Верховної Ради України. Зважаючи на ту
обставину, що робота Верховної Ради України сесії 8-ого скликання
розпочалася у форматі Дня Уряду, на якому розглядалося питання про
незадовільну боротьбу з наркоманією, на жаль, і на сьогодні ініціатива
Комітету Верховної Ради України виявилася безрезультатною. Прийнята
постанова ВР України “Про інформацію Кабінету Міністрів України про
посилення боротьби з наркоманією в Україні” від 22.09.05 № 2895–15
і дотепер залишається по суті невиконаною, тому що заходи, передбачені
постановою ще рік тому, знову-таки висвітлюються іншими міністерствами
як першочергові та невідкладні, наче розпочинаємо нову роботу, яка була
визначена торік.

Вважаємо за необхідне комітетам Верховної Ради України з питань боротьби
з організованою злочинністю і корупцією, з питань молодіжної політики,
фізичної культури, спорту і туризму, з питань охорони здоров’я,
перевірити виконання означеної постанови Кабінетом Міністрів України.

Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту. Розуміючи, що ця
установа мала б бути форвардом у виробленні молодіжної антинаркотичної
політики в Україні, чого дотепер бракує, представляється за необхідне
цьому міністерству, разом з МОЗ України, провести облік ліцензованих
закладів і установ, що проводять реабілітаційну роботу з наркозалежними,
та аналіз їх діяльності.

Вважаємо, що в Україні під егідою Міністерства України у справах сім’ї,
молоді та спорту потребується створення обласних і навіть районних
волонтерських об’єднань, основним напрямом діяльності яких має стати
активна пропаганда відмови від наркоспоживання і одночасна допомога
у ресоціалізації осіб, які пройшли курс медикаментозної реабілітації, на
демонстраціях привілей здорового способу життя з одного боку
і результатів наркоспоживання, з іншого.

Міністерство аграрної політики. На тлі стрімкого поширення наркобізнесу
і наркоманії існують проблеми і з відтоком наркотиків / наркосировини
з легального обігу до нелегального – ще недостатньо вивчено та
регламентовано потребу держави у культивуванні олійного маку та конопель
через відсутність жорсткої державної системи квотування; формалізований
підхід Міністерства агрополітики, МВС України та Комітету з контролю за
наркотиками на видачу відповідних одноразових ліцензійних свідоцтв на
цей вид діяльності. Лише протягом 2001 року для культивування маку
отримали дозволи і займалися його вирощуванням 66 господарств, які
припускають злочинні порушення правил зберігання рослин та знищення їх
залишків, що створює криміногенні умови для витоку наркосировини
в нелегальний обіг. Вважаємо, що наведене потребує вдосконалення
законодавчої бази та посилення контролю з боку Кабінету Міністрів, МВС
та Міністерства агрополітики України.

Тільки за період з 01.09. по 31.12.2005 р. суб’єктам господарювання
видано 306 ліцензій на право проведення діяльності з контрольованими
речовинами, пов’язаної з розробкою, виробництвом, виготовленням,
зберіганням, перевезенням, придбанням, ввезенням, вивезенням, відпуском,
знищенням наркозасобів [7, с. 23]. Пропонується визначитися з державними
квотами на посів та вирощування нарковмісних рослин – маку снотворного
та конопель, з огляду на щорічні потреби України у культивуванні цих
рослин, представляється за можливе вирішити питання щодо закупівлі
імпортної сировини коноплі та насіння маку. А щоб уникнути тиску на
права сільгоспвиробників, які здійснюють посів та вирощування
наркомістких рослин, варто ввести практику стимулювання посіву та
вирощування альтернативних актуальних для України сільськогосподарських
культур.

‹n’(”¶™a›Ue?bc?©2°8A0ACFEoooooooooooooooooooooooooooo

зії, Африки і Латинської Америки; кокаїн завозиться з Латинської
Америки; більше 51 % вилучених наркотичних засобів і психотропних
речовин вироблено на території України – опій ацетильований та
екстракційний, “гвинт”, марихуана і т. ін. Але будь-яка держава, яка
первинно у схемі контрабандного наркобізнесу виступає як транзитна,
через 2-3 роки перетворюється на країну, яка активно споживає наркотичні
засоби.

Згідно з даними Державної митної служби України, ефективність перекриття
каналів наркотиків є низькою через відсутність у митних органів
повноважень на проведення оперативно-розшукової діяльності, а також –
необхідного високотехнологічного обладнання.

З огляду на активізацію зовнішньої торгівлі і збільшення вантажопотоків
через кордони України, зростає кількість провозу контрабандних
наркотиків у великих вантажних автомобілях і контейнерах, в яких
у спеціально налаштованих схованках транспортуються контрабандні
наркозасоби. Тому Мінфіну України необхідно винайти можливості та
виділити кошти для облаштування пунктів пропуску на кордонах необхідним
обладнанням для проведення контролю морських контейнерів і вантажного
автотранспорту.

Державна прикордонна служба України. Останнім часом застосовується
практика переміщення значних партій наркотичних речовин у конструктивних
схованках у вантажному транспорті і через персонал автобусів
і залізничного транспорту. Вміло використовуються прогалини у чинному
кримінальному законодавстві, що дозволяє організаторам контрабандного
наркобізнесу залучати до перевезень неповнолітніх, пенсіонерів та
інвалідів.

Враховуючи, що активізується контрабандне постачання наркозасобів –
героїну і високоякісного морфіну (з 1 кг якого виробляється вже до 7 –
8 кг чистого героїну в умовах нарколабораторій не на території
Афганістану, а вже в іншій країні) – Північним наркошляхом, потребує
активізації проведення оперативного моніторингу наркообстановки
першочергово на каналах міжнародних сполучень, а також – активний
розвиток співпраці з оперативними підрозділами правоохоронних органів
країн ГУАМ, БУМАД та інших прикордонних з Україною держав
у попередженні, виявленні та припиненні діяльності транскордонних
злочинних угруповань.

Служба безпеки України. Враховуючи, що пріоритетним напрямом протидії
НОН є перекриття міжнародних контрабандних каналів, представляється за
необхідне доопрацювати Комплексний план заходів по підвищенню
ефективності протидії контрабанді наркотичних засобів, психотропних
речовин, їх аналогів абр прекурсорів на 2006 – 2007 роки, розроблений
спільно СБ України, Держприкордонслужбою, Держмитслужбою і МВС України,
з огляду на актуальність даного питання і ту обставину, що контрабандні
постачання (переважно транзитні), щороку зростають, а самі канали
контрабандних надходжень наркозасобів не міняють своєї “географії”.

Вважаємо, що наявна нині практика дублювання фактів виявлення
правопорушень у сфері обігу наркотиків, які реєструються СБУ і
Держмитслужбою, по суті підміняють реальну боротьбу з незаконним обігом
наркозасобів і викривлюють загальні показники протидії наркобізнесу.

Генеральна прокуратура України. Зважаючи на те, що однією з основних
функцій органів прокуратури є нагляд за діяльністю ОВС у сенсі
забезпечення протидії НОН і дотримання законності у цьому важливому
напрямі всіма правоохоронними органами, представляється за необхідне
МВС, Адміністрації Держприкордонслужби, Держмитслужби і СБ України
з метою недопущення через недбалість окремих працівників названих
органів уникнення правопорушниками у сфері НОН адміністративної
і кримінальної відповідальності, розробити та застосовувати більш
жорсткий механізм обліку та контролю протидії НОН, особливо в його
організованих формах.

З огляду на комплексність наркотичних проблем пропонується налагодити
взаємодію перелічених органів з можливістю створення єдиної
інформаційної бази даних щодо легального і незаконно наркообігу
в України (особливу увагу варто звернути на напрям профілактики і
попередження наркотичної злочинності та шляхів її мінімізації
з виділенням складової стосовно запобігання наркотизації неповнолітніх).

Питання протидії наркокорупції через їх величезний вплив на організацію
ефективної протидії мають бути виділеними в окремий розділ організації
роботи і статистики всіх без винятку правоохоронних органів, оскільки
частішають кричущі факти участі в організованому українському
наркобізнесі працівників регіональних УБНОНів, співробітників УСБУ,
а також – факти злочинного сприяння з боку посадових осіб правоохоронних
органів за певну матеріальну винагороду наркоправопорушникам уникати
відповідальності.

Міністерство внутрішніх справ України – зважаючи на те, що наркобізнес
посів у сфері НОН в Україні відчутні позиції – тільки за кваліфікуючими
ознаками організованого збуту, вчиненого у складі організованих
злочинних угруповань, – більше ніж на 90,0 %. На наш погляд, склалася
відверто загрозлива ситуація стосовно забезпечення так званої
“наркологічної безпеки здоровcя населення”.

Складною проблемою для МВС України залишається на сьогодні встановлення
всього ланцюгу злочинної діяльності, пов’язаної з контрабандою
і торгівлею наркотиками. Дане питання є принциповим, і основоположним
у протидії міжнародному наркобізнесу, оскільки показники вилучень
і перекриття наркоканалів ростуть, але від цього контрабандні
наркозасоби не зникають з нелегального ринку України, навпаки, зростає
кількість синтетичних наркотичних засобів і психотропних речовин, що
знову постачаються з-за кордону.

Вважаємо, що робота МВС України у напрямі протидії НОН “по-старому”
переводить істинну силову протидію наркобізнесу і звідси – поширенню
наркоманій як його ускладнень – у традиційне для правоохоронної
діяльності у сфері БНОН русло попередження, розслідування та розкриття
найбільш явних злочинних проявів, пов’язаних з наркотиками, залишаючи
у “тіні” основні напрями боротьби з організованою торгівлею
наркотиками – наркобізнесом, а саме: запобігання та протидію
контрабанді; боротьбу з організованими групами, злочинними
організаціями, що спеціалізуються на наркобізнесі; виявлення всіх
фігурантів кримінальних справ, особливо це стосується організованих груп
і злочинних організацій з міжнародними і транснаціональними зв’язками;
встановлення джерел надходження наркозасобів і виявлення схем злочинної
діяльності; боротьбу з використанням коштів від НОН та їх конфіскацію;
встановлення, розкриття і доказування наркобізнесової природи походження
цих коштів, хоча цей зв’язок і є абсолютно прямим, оскільки використання
коштів від НОН є предикатним видом злочину, тому що його вчиненню
передує попередня злочинна організована наркодіяльність, що і спрямована
на отримання цих прибутків.

Все це створює своєрідний захисний бар’єр від тиску правоохоронних
органів на поширення наркобізнесу в Україні, відводячи увагу від його
діяльності, а звідси – й знижуючи ефективність протидії його
організованим злочинам.

Все наведене доводить лише одну істину: випадки вилучення наркотиків при
багатоепізодності не впливають на шляхи контрабандного постачання
вироблених за кордоном наркозасобів і їх внутрішньодержавного
переміщення. А відтак, стає очевидною необхідність зосередження основної
уваги не лише на виявленні дрібних збувальників і так званих
організованих груп у складі 2 – 3 осіб вже на території нашої держави,
а проведення повномасштабних міжнародних операцій з виявлення та
знешкодження транснаціональних контрабандних шляхів наркотиків ще на
стадії готування до наркозлочинів.

Разом з тим, виникають запитання: чому Україна досі не налагодила
постійну взаємодію з правоохоронними органами зарубіжних країн, через
територію яких до нас прямують наркотики, в іншому разі про багатотонні
вилучення наркотиків фахівці могли би дізнаватися не епізодично;
звідси – й другий момент: виходить, що ця псевдо співпраця існує лише на
папері через небажання проводити серйозні оперативно-розшукові операції
із супроводу, простеження та ліквідації всього наркотрафіку? Вважаємо,
що МВС України необхідно перейти від політики формалізованої паперової
підміни спільної міжнародної антинаркотичної діяльності із зарубіжними
службами боротьби з наркобізнесом до реальних кроків у цьому питанні.
Можна припустити, що у разі, якби Україна виявила серйозну волю
у протидії міжнародному наркобізнесу, реалізовуючи даний напрям
у постійному моніторингу із зарубіжними колегами наркоситуації хоча б
у Східній Європі, куди адресуються контрабандні вантажі, та гучних
вилученнях наркозасобів, то світовому наркобізнесу довелося б
переглядати “карту” трафіку і, можливо, з часом вилучати з неї нашу
державу.

Натомість сьогодні, за оцінками закордонних та вітчизняних експертів,
Україна вже є не лише країною-споживачем контрабандних наркотиків
і психотропів, як зазначалося, але й встигла перетворитися на потужну
країну-виробника наркотичної сировини в Європі. Наявна сировинна база,
вигідні кліматичні умови України приваблюють оптовиків-заготівельників
із суміжних країн, насамперед з Росії, Молдови та Білорусії. Масштаби
нелегальних посівів наркосировини, зростаючі темпи вирощування
й культивування наркотикомістких рослин спричинили перетворення України
на активного споживача усередині держави та постачальника наркосировини
до країн СНД.

Наркотична сировина, вироблена в Україні, нині контрабандним шляхом
вивозиться для наступної реалізації та переробки до Росії, де вона через
відносну дешевизну стає достатньо “конкурентноспроможною”. За даними МВС
РФ, понад 90 % макової соломки, що вилучається в Росії, має українське
походження. Спостерігається збільшення підпільних ділянок, засіяних
маком і коноплями, що використовуються для виробництва опіатної та
каннабісної групи.

У свою чергу, нічні клуби, дискотеки, місця масового перебування молоді
активно використовуються ділками наркобізнесу для збуту наркотичних
засобів і психотропних речовин, що потребує постійної уваги з боку МВС
України і місцевих органів виконавчої влади стосовно діяльності названих
закладів та відпрацювання і встановлення джерел розповсюдження
клубно-розважальних наркотиків, у першу чергу – САР (стимуляторів
амфетамінного ряду: “екстазі”, МДМА і МДА).

З числа засуджених за незаконне виробництво, виготовлення, придбання,
зберігання, перевезення, пересилання наркотичних засобів та психотропних
речовин визнано винними у вчинені цих діянь з метою збуту тільки десяту
частину, що свідчить про серйозні недоліки в діяльності
оперативно-розшукових і слідчих підрозділів МВС України. По суті,
боротьба цих органів спрямовувалась проти осіб, які хронічно вживають
наркотики – хворих на наркоманію та низові ланки наркобізнесу (дрібних
наркозбувальників). Вкрай слабо викриваються місця вирощення маку та
коноплі, виробництва та виготовлення опію, гашишу, марихуани, тобто –
джерела походження наркотиків.

Має місце рецидивна і повторна наркозлочинність, що свідчить про низьку
профілактику та неефективність діяльності з боку служби дільничних
інспекторів міліції, районних відділів боротьби з незаконним обігом
наркотиків.

Тому потребується розробка ефективної системи профілактичного обліку
неповнолітніх осіб, звільнених з місць позбавлення волі за наркозлочини
та вчинені у стані наркотичного сп’яніння; а також тих, які скоїли
суспільно небезпечні діяння до досягнення віку, з якого настає
кримінальна відповідальність; та звільнених зі спеціальних
навчально-виховних закладів, яким у медичних закладах поставлено діагноз
“наркоманія”; разом з органами місцевого самоврядування, закладами
освіти налагодити роботу щодо виявлення дорослих осіб, які втягують
неповнолітніх у злочинну наркодіяльність.

Слідчо-судова практика у сфері протидії НОН. Вивчення якості запобігання
і припинення злочинів у сфері наркобізнесу показало, що воно має бути
спрямованим першочергово на скорочення ринку пропозиції, зменшення
обсягів нелегальних коштів від НОН – фінансової основи наркобізнесу,
а діяльність налагодженої системи слідчо-судової превенції злочинної
наркодіяльності – на викриття всієї системи організованої торгівлі
наркотиками і засудження організаторів вчинення тривалих і систематичних
організованих наркозлочинів, осіб, причетних до організованого
наркобізнесу, які підтримують життєздатність ринку пропозиції і частково
формують ринок попиту.

Традиційно у протидії наркотичній злочинності у вітчизняній
правозастосовчій практиці перше місце посідає безпосередній вплив
(силовий тиск) на її прояви – розкриття та розслідування наркозлочинів
і – згідно з кваліфікацією злочинних діянь – покарання винних в їх
вчиненні. Цей напрям не може застосовуватися відокремлено, як
пріоритетний, без урахування впливу на численні детермінанти
наркозлочинності і нейтралізації їх активності, без зниження
наркогенності українського суспільства, без вироблення сталої суспільної
та індивідуальної свідомості і похідної звідси активності різноманітних
громадських об’єднань і рухів відносно неприйняття наркотизації
суспільства і проведення державної політики у цьому напрямі.

Згідно з анкетуванням суддів Апеляційного суду і районних судів першої
інстанції м. Києва, на сьогодні у судовій практиці відсутній єдиний
концептуальний підхід до визначення ефективності кримінального закону
держави у частині застосування кримінального покарання за організовані
наркозлочини. Все наведене доводить необхідність перегляду норм
кримінального покарання за тяжкі та особливо тяжкі злочини у сфері
незаконного наркообігу з можливим необхідним введенням відповідальності
за незаконні діяння, що можуть кваліфікуватися як злочини у сфері
організованого наркобізнесу, вчинені, у тому числі, у різних формах
співучасті.

Основний масив кримінальних справ порушується і розслідується по
відношенню до наркоманів і наркоспоживачів, а не стосовно наркоторговців
і тим більше, не щодо організаторів організованих груп, що
спеціалізуються на торгівлі наркозасобами, тому виведення діянь
наркоманів з кримінального караного кола (ч. 1 ст. 309 КК України) та
переведення їх протиправної діяльності в площину адміністративної
відповідальності є, на наш погляд, одним з дієвих заходів протидії
наркобізнесовій діяльності.

Зважаючи на перелічене, а також на основі аналізу
інформаційно-аналітичних матеріалів МВС України, слідчо-судової практики
прогнозується такий розвиток наркоситуації в Україні [8].

1. З огляду на щорічну динаміку зростання кількості споживачів
наркотиків, їх кількість у 2007 році може зрости реально до 180 –
220 тис. осіб. На жаль, зростатиме і кількість смертей від передозування
та інших хвороб, викликаних немедичним зловживанням наркотиками, до
понад 1 тис. 300 осіб, якщо нарешті не запрацюють програми “Зниження
шкоди для ін’єкційних наркоспоживачів”.

2. Протягом 2007 року зростатиме як кількість контрабандно завезених
наркотичних засобів, так і вироблених в умовах українських
нарколабораторій. Причому, як і попередніми роками, превалюючим
наркотичним засобом залишатиметься ацетильований опій, “гвинт”/
первитин, зважаючи на низьку платоспроможність населення, особливо його
молодіжної частини.

3. Обумовлене соціально-економічними чинниками – відсутністю нормальних
умов життя, відсутність оплачуваних робочих місць – спостерігатиметься
збільшення підпільних нарколабораторій, причому не виключено, що
відкриватимуться нові на території України, із залученням
фахівців-хіміків з Європи, що пов’язане із втратою останніми робочих
місць на своїй батьківщині.

4. Прогнозується подальше розширення, з огляду на тенденції останніх
років, етнічної наркозлочинності: протягом останнього часу
спостерігається зростання організованих злочинних груп, сформованих на
етнічній основі. Деякі етнічні общини, що проживають в Україні, фактично
перетворилися на осередки міжнародного наркобізнесу. Їх характерною
рисою є забезпечення надходження в Україну більшості контрабандних
наркотиків, у першу чергу героїну, гашишу, середньо азійської марихуани.
За останні роки в кількох містах відбулися суди над нігерійцями
і пакистанцями, які не тільки ввозили героїн, але й залучили до
наркобізнесу своїх українських подруг.

5. Враховуючи негативні тенденції транснаціоналізації наркобізнесу
в Україні, наявні всі умови для активного втягування наших громадян як
дешевої робочої сили до різноманітних способів транспортування
наркотиків. Як свідчить міжнародний досвід, незабаром доведеться
стикатися з численними випадками перевезення наркотиків у біологічних
контейнерах в Україну, не лише в людських отворах, а й підшитими під
шкірою тваринок, немовлят, дорослих перевізників, так званих “мулів”;
почастішають випадки контрабанди наркотиків у шлунках. Зрозуміло, що
йдеться першочергово про такі важкі і недешеві наркотичні засоби, як
героїн і кокаїн.

6. Як і раніше, улюбленими видами транспорту наркобізнесменів
залишатимуться морські судна і автотранспорт, особливо вантажний, де
легко приховувати великі партії наркотиків.

7. З огляду на пункт 6, прогнозується ще один дуже важливий аспект
міжнародного наркобізнесу в Україні – постачання не готового до
споживання наркотику, а проміжної субстанції – опію. Тут виникло
припущення про так звану диверсифікацію світового ринку героїну –
можливо, наркоділкам є сенс і є більш безпечним доставляти не героїн,
а високоякісний опій (тут пам’ятаємо пропорцію 1:7»8), щоб потім з нього
виготовляти той самий героїн в нових облаштованих підпільних
нарколабораторіях в Україні і не тільки, а не в Афганістані. Зрозуміло,
що легше контрабандно переправити 10 кг опію, з якого потім виробити
близько 80 кг героїну, ніж контрабандно перевезти через кордон ту саму
вагу готового наркопродукту.

8. Зважаючи на сучасні тенденції наркобізнесу у світі та Україні,
прогнозується найближчими роками розширення ринку синтетичних
наркозасобів і так званих клубних наркотиків – метамфетаміну, “екстазі”.
Прогнозовано, що найближчим часом зростатиме і кількість підпільних
нарколабораторій з виробництва “синтетики” на території України для
наближення ринку виробництва до ринку споживання.

9. Враховуючи динаміку наркобізнесу, зростатимуть і темпи
організованості наркоугруповань, і з’являтимуться справжні злочинні
організації, особливо коли йтиметься про інтереси міжнародного і
транснаціонального наркобізнесу, то, безумовно, групами осіб за
попередньою змовою вже не обійтись. Прогнозовано, що найближчим часом
реальна кількість організованих груп наркобізнесу може сягнути відмітки
60 – 70.

10. Як і попередніми роками, велику проблему у протидії наркотизації
населення та попередження наркобізнесу створюватимуть розважальні
заклади, нічні клуби та дискотеки, які у більшості випадків є осередками
збуту наркотичних засобів і психотропних речовин.

11. Враховуючи, що наркобізнес є стадійною діяльністю, останньою
виступає використання коштів від незаконного обігу наркотиків, беручи до
уваги, що організована злочинна наркодіяльність і далі набиратиме
обертів, зрозуміло, що потребуватимуться і схеми “відмивання” грошей,
і корумпованість працівників владних структур, які надаватимуть платні
послуги наркоділкам, прогнозується зростання кількості випадків
використання коштів від НОН – вона може збільшиться, приблизно, до 190 –
200 зареєстрованих злочинів, реальний ж показник буде набагато більшим,
навіть якщо зважити на кількість прогнозованих організованих злочинних
груп і особливо злочинних організацій.

12. На жаль, зберігатиметься відчутна диспропорція між суто
наркоманською статтею – 309 Кримінального кодексу України, злочини по
якій складають близько 70 % всіх кримінальних справ по наркозлочинах, та
307 КК України, якою передбачено відповідальність за вчинення
протиправних дій з наркотиками саме з метою збуту, що, безумовно,
шкодить справі подолання наркобізнесу в Україні, яка сьогодні у даному
аспекті зведена до покарання наркоманів, а не тих осіб, які організують
мережу наркобізнесової діяльності та успішно збувають тим самим
наркозалежним продукт організованого наркобізнесу – спочатку “ілюзорне
щастя”, потім – гіпотетичну втрату всіх життєвих орієнтирів і, нарешті,
смерть.

 

Список використаних джерел

1. Всемирный доклад о наркотиках (2006). Краткий обзор // United
Nations, Office on Drugs and Crime . –
11 марта 2006 года.

2. Смирнова І.В. Досвід Адміністрації США з питань боротьби з незаконним
обігом наркотиків (DEA) // Боротьба з орг. злочинністю і корупцією
(теорія і практика). – К.: Міжвідомч. наук. – дослід. центр з проблем
боротьби з організованою злочинністю, 2005. – № 12.

3. Противодействие незаконному обороту наркотических средств
и психотропных веществ: Учеб. пособие. Ч.ІІ // Под ред. А.Н. Сергеева. –
М.: ГУБНОН СКМ МВД России, Моск. акад. МВД России: Изд-во “ЩИТ-М”,
2001. – 638 с.

4. Смирнова І.В. Протидія наркобізнесу та наркоманії в Україні
(кримінологічний аспект) // Наук. вісник Національної акад. внутрішніх
справ України. – К.: НАВСУ, 2004. – № 3.

5. Лінський І.В., Мінко О.І., Первомайський Е.Б. Актуальні тенденції
поширення залежності від психоактивних речовин в Україні: Аналіт.
огляд. – Х.: Ін-т неврології, психіатрії та наркології АМН України,
2004. – 26 с.

6. Вієвський А.М. Довідково-аналітичні матеріали до засідання Ради
національної безпеки і оборони України з питання: “Про стан протидії
наркотичній злочинності в Україні та шляхи її нейтралізації”. – К.,
2006. – 19 с.

7. Довідка до розгляду на засіданні робочої групи з підготовки засідання
Ради національної безпеки і оборони України з питання “Про стан протидії
наркотичній злочинності в Україні та шляхи її нейтралізації”. – К.: РНБО
України, Міжвідомчий наук. – дослід. центр, 2006. – 29 с. – Вих.
№ 110 від 17.10 2006 р.

8. Стан протидії наркотичній злочинності в Україні та шляхи її
нейтралізації: Аналіт. довідка. – К.: Міжвідомч. наук. – дослід. центр,
2006. – Вих.. № 8 від 24.01.2006 р. – 30 с.

І.В. Смирнова. Тенденції формування національної антинаркотичної
політики України. “Боротьба з організованою злочинністю і корупцією
(теорія і практика)” 14’2006.

Похожие записи