Реферат на тему

Суб’єкти кримінального процесу

План

1. Особи, які мають та відстоюють у кримінальному процесі свої інтереси

2.учасники процесу, які відстоюють інтереси інших осіб

3. Особи, які сприяють кримінальному процесу і здійсненню правосуддя

Література

1. ОСОБИ, ЯКІ МАЮТЬ ТА ВІДСТОЮЮТЬ У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ СВОЇ ІНТЕРЕСИ

Цю категорію учасників (суб’єктів) кримінального процесу становлять:
обвинувачений (підсудний), підозрюваний, потерпілий, цивільний позивач,
цивільний відповідач та правопорушник у справах протокольної форми
досудової підготовки | матеріалів.

Обвинувачений — це особа, щодо якої в установленому законом ; порядку
винесено постанову про притягнення її як обвинуваченого ‘ (ст. 43 КПК
України).

Притягнення як обвинуваченого відбувається у стадії досудо- -вого
розслідування, коли зібрані достатні докази, що вказують на вчинення
злочину даною особою.

Після віддання до суду обвинувачений стає підсудним,

Обвинувачений не вважається винним, доки його винність не 1 буде
доведена в передбаченому законом порядку та встановлена 1 вироком суду,
що набрав законної сили.

Відстоюючи свої інтереси, обвинувачений мас право; знати, в «му його
обвинувачують; давати показання за пред’явленим йому І обвинуваченням
або відмовитися давати показання та відповідати І на запитання; мати
захисника та побачення з ним до першого до- ! питу; подавати докази;
заявляти клопотання; заявляти відводи; подавати скарги на дії та рішення
особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;
ознайомлюватися після закінчення досудового слідства або дізнання з
усіма матеріалами справи; брати участь у судовому розгляді в суді першої
інстанції, а за наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки,

Підсудний, поряд з цим, має право на останнє слово.

Обвинувачуваний має право на повагу до його честі і гідності, захист
його життя і здоров’я, на поводження з ним як невинним по набрання
обвинувальним вироком законної сили, давати показання рідною мовою і
безкоштовно користуватись допомогою перекладача.

реалізація прав обвинуваченого пов язана зі вступом його у
правовідносини із слідчим та іншими учасниками процесу і здійснюється в
передбаченому законом порядку.

Обвинувачений не несе ніякої відповідальності за відмову від давання
показань або* за давання хибних показань. Давання показань — його право,
а не обов’язок.

Згодившись на давання показань, обвинувачений має знати, що його
показання можуть бути використані для доказування його винності.

Допит обвинуваченого провадиться негайно і в усякому разі не пізніїпе
доби після пред’явлення обвинувачення. На початку допиту слідчий повинен
запитати обвинуваченого, чи визнає він себе винним у пред’явленому
обвинуваченні, після чого запропонувати йому дати показання по суті
обвинувачення. Обвинувачений має право викласти свої показання
власноручно, а також скористатися послугами перекладача. Доводи
обвинуваченого мають бути ретельно та всебічно перевірені.

3. Право обвинуваченого мати захисника та побачення з ним до

першого допиту. Захисник допускається до участі на будь-яких стадіях
процесу. В певних випадках участь захисника в справі обов’язкова,
незважаючи на наявність клопотання особи про це. В цих випадках, а також
в разі заяви клопотань затриманим, арештованим чи обвинуваченим
щонайменше захисник має бути допущений до справи з моменту пред’явлення
обвинувачення, а в разі затримання особи, яка підозрюється у вчиненні
злочину, або застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту
— з моменту оголошення їй протоколу про затримання або постанови про
застосування запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чотирьох годин
з моменту затримання.

Як захисники допускаються фахівці у галузі права (тобто особи з
юридичною освітою)1, які за законом мають право на надання правової
допомоги особисто чи за дорученням, а також особи, які мають свідоцтво
про право на заняття адвокатською діяльністю в Україні. З моменту
пред’явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів досудового
слідства та при розгляді справи в суді як захисники допускаються близькі
родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, його
опікуни або піклувальники.

Повноваження захисника на участь у справі стверджується:

1) адвоката — ордером відповідного адвокатського об’єднання;

2) адвоката, який не є членом адвокатського об’єднання, —

угодою, інших фахівців у галузі права, які за законом мають право

на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юри

дичної особи або дорученням юридичної особи — угодою або до

рученням юридичної особи;

3) близьких родичів, опікунів або піклувальників — заявою

обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого про їх до

пуск до участі в справі як захисників.

У випадках, коли відповідно до вимог ст. 45 цього Кодексу участь
захисника є обов’язковою, близькі родичі обвинуваченого, його опікуни
або піклувальники як захисники можуть брати участь у справі лише
одночасно з захисником — адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права,
який за законом має право на надання пра-вової допомоги особисто чи за
дорученням юридичної особи.

Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить дізнання,
слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд—ухвалу.

Це правило введено в КПК Законом України № 2533-ІН від 2І.07.200І.
Пропозиція про необхідність надання можливості виконувати функцію
захисту не тільки особам, що мають посвідчення про право на заняття
адвокатською діяльністю, а й іншим особам з юридичною освітою, стосовно
яких немає підстав для відводу, якщо про це заявлено клопотання
обвинуваченим, викладена автором ще в перших виданнях підручника.

Згідно зі ст. 45 КПК України участь захисника при провадженні дізнання,
досудового слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої
інстанції є обов’язковою:

1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні
злочину у віці до 18 років,— з моменту визнання особи підозрюваною чи
пред’явлення їй обвинувачення;

2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або психічні вади
(німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на
захист, — з моменту затримання особи чи

пред’явлення їй обвинувачення або з моменту встановлення цих

вад;

3) у справах осіб, що не володіють мовою, якою ведеться судочинство, — з
моменту затримання особи чи пред’явлення їй обвинувачення;

4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин, передбачає
довічне ув’язнення — з моменту затримання особи чи пред’явлення їй
обвинувачення;

5) при провадженні справи про застосування примусових заходів медичного
характеру — з моменту встановлення факту на явності в особи душевної
хвороби;

6) при провадженні справи про застосування примусових заходів виховного
характеру — з моменту першого допиту неповнолітнього або з моменту
поміщення його до приймальника-розподільника.

У суді апеляційної інстанції участь захисника у передбачених випадках с
обов’язковою, якщо в апеляції ставиться питання про погіршення становища
засудженого чи виправданого.

Відповідно до приписів ст. 47 КПК України захисника запрошують сам
обвинувачений чи підозрюваний, його законні представники, родичі або
інші особи за дорученням або на прохання обвинуваченого чи
підозрюваного. У тих випадках, коли з’явлення Для участі у справі
захисника, обраного обвинуваченим, неможливе протягом 72 годин, особа,
яка провадить дізнання, або слідчий відповідно мають право запропонувати
обвинуваченому запросити іншого захисника або забезпечують йому
захисника.

Обвинувачений має право на побачення з захисником наодинці до першого
допиту, а після першого допиту — без обмеження кількості та тривалості.

Замінити одного захисника іншим можна тільки за клопотанням або за
згодою обвинуваченого.

При виконанні даних приписів виникає низка проблем. Наприклад, на
підставі ч. 5 ст. 47 КПК України в тих випадках, коли з явлення для
участі у справі захисника, обраного обвинуваченим, неможливе протягом 72
годин, слідчий, суд мають право запропонувати обвинуваченому запросити
іншого захисника або призначають йому захисника своїм рішенням.

Займатися запрошеннями у слідчого просто немає процесуального часу,
оскільки на підставі ст, 133 КПК України він зобов’язаний вже протягом
48 годин пред’явити обвинувачення, а-згідно зі ст, 140 КПК України
присутність захисника при пред’явленні обвинувачення обов’язкова. Вихід
один: суворо додержувати строки пред’явлення обвинувачення та
забезпечувати присутність при пред’явленні обвинувачення захисника, який
виконуватиме свої повноваження до прибуття захисника, обраного
обвинуваченим.

Проте і тут не без проблем — держава покладає на адвокатуру завдання
забезпечення обвинувачуваному права на захист. Але адвокатура є
добровільним професійним обхднанням, яке не підпорядковане державним
органам влади, об’єднанням, яким держава фактично не керує, закон
відносить адвокатуру до громадських об’єднань, що працюють на принципах
самоврядування.

Де гарантії, що з’явиться захисник з колегії адвокатів, якщо у
обвинуваченого немає коштів на оплату його послуг. Слідчому пропонується
розв’язати дуже складне завдання: забезпечити участь захисника в справі
за призначенням, наприклад, при небажанні його мати самим обвинуваченим
і відсутності зацікавленості в здійсненні захисту малозабезпечених
обвинувачуваних з боку адвокатів, відсутності можливості вплинути на
адвокатські об’єднання, які працюють на засадах самоврядування і по суті
«некеровані».

Це дає підстави для внесення пропозиції про необхідність ство- ] рення
державної служби захисту, створення так званої муніципальної адвокатури,
яка б фінансувалась з місцевих бюджетів і виконувала б функцію надання
юридичної допомоги малозабезпеченим громадянам,

Обвинувачений (підсудний) має право в будь-який момент провадження у
справі відмовитися від захисника. Така відмова, пускається тільки за
ініціативою обвинуваченого або підсудного і не може бути перешкодою для
продовження участі у справі прокурора або громадського обвинувача, а
також захисників інших підозрюваних, обвинувачених або підсудних.

При відмові від захисника особа, яка провадить дізнання, або слщчий
складає протокол, суд виносить ухвалу, а суддя — постанову.

Слідчий може звільнити обвинуваченого від оплати послуг захисника, якщо
останній брав участь у справі за призначенням та в разі
малозабезпеченості обвинуваченого.

Участь захисника в судовому розгляді обов’язкова також у справах, в яких
бере участь державний або громадський обвинувач, а також у справах осіб,
між інтересами яких є протиріччя, та якщо хоч одна з них має захисника.
Ці положення логічно випливають зі ст. 261 КПК України, що проголошує
рівність прав та можливостей учасників судового розгляду щодо надання та
дослідження доказів.

Зауважимо, що порушення права обвинуваченого на захист не тільки може
мати процесуальні наслідки — повернення справи на податкове
розслідування тощо, а й тягти більш негативні наслідки, навіть
притягнення винних до кримінальної відповідальності. Згідно зі ст. 374
КК України «недопущення чи ненадання своєчасно захисника, а також інше
грубе порушення права підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на
захист, вчинене особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором або
суддею,— карається штрафом від трьохсот до п’ятисот неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох
років, або арештом на строк до шести місяців, з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох
років або без такого. Ті самі дії, які призвели до засудження невинної у
вчиненні злочину особи, або вчинені за попередньою змовою групою осіб,
або такі, що потягли інші тяжкі наслідки,— караються позбавленням волі
на строк від трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні
посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років».

4. Право подавати докази обвинувачений здійснює: безпосередньо передаючи
особі, у провадженні якої перебуває справа, речові докази, що є в його
розпорядженні, сліди злочину, матеріали відеозапису, звукозапису,
кінозйомки, фотознімки, інші матеріали технічного документування своєї
діяльності, комп’ютерні дискети, факси, телетайпограми, а також письмові
до кументи та інші докази; даючи показання та пояснення у справі;

заявляючи клопотання про провадження слідчих дій або про поставлення
додаткових запитань перед експертами; особисто беручи участь у слідчих
діях, а також у судовому слідстві та ставлячи за питання свідкам,
експертам й іншим учасникам процесу.

Беручи участь у судових дебатах або виступаючи з останнім словом,
обвинувачений (підсудний) може піддати докази аналізу, дати їм оцінку,
звернути увагу на прогалини, сумніви, алібі або недоброякісність тих чи
інших доказів.

Подання доказів — право, а не обов’язок обвинуваченого. Органи та особи,
які ведуть кримінальний процес, не мають права перекладати обов’язок
доказування на обвинуваченого.

5. Право обвинуваченого заявляти клопотання. Письмові або

усні клопотання обвинуваченого приймаються до розгляду та підля

гають перевірці у строк не більше доби. Обвинувачений має право

заявити клопотання на будь-якій стадії кримінального процесу.

Усні клопотання підлягають занесенню до протоколів відповідних слідчих,
судових або інших процесуальних дій. Клопотання або задовольняються, або
ні. У разі відмови у задоволенні клопотання слідчий виносить про це
мотивовану постанову (ст. 129 КПК України), з якою ознайомлює
обвинуваченого.

6. Право обвинуваченого заявляти відводи. Обвинувачений має

право заявити відвід слідчому, особі, яка провадить дізнання, прокурору,
судді, присяжному засідателю, захиснику та секретарюсу-дового засідання,
якщо за будь-якими обставинами вони будуть зацікавленими в результаті
справи, Заявлений відвід розглядається та розв’язується в порядку ст.
54-62 КПК України,

7. Право обвинуваченого подавати скарги. Дії слідчого оскаржуються
прокурору, а в окремих випадках — до суду. Постанова про закриття справи
оскаржується прокурору протягом семи днів з дня отримання письмового
повідомлення або копії постанови про закриття справи. Поряд з цим
рішення як слідчого, так і прокурора може бути оскаржене обвинуваченим
до суду,

Згідно зі ст, 110 КПК України дії та постанови органів дізнання
оскаржуються прокурору та розглядаються ним протягом десяти днів.
Скарга, що подана на слідчого, розглядається прокурором протягом трьох
днів (ст 235 КПК України).

Вирок суду оскаржується в апеляційному порядку протягом п’ятнадцяти діб
з моменту проголошення вироку, а якщо засуджений тримається під вартою,—
протягом п’ятнадцяти діб з моменту вручення йому копії вироку,

????ляхом затягувати закінчення розслідування.

Ознайомлення з усіма матеріалами справи — право обвинуваченого, відмова
його скористатися цим правом не означає, що у справі допущено порушення
процесуального закону, і не тягне за собою затримки подальшого
провадження у справі.

Непред’явлення обвинуваченому всіх матеріалів справи повинно
розглядатися ж суттєве порушення прав обвинуваченого на захист

9, Право обвинуваченого брати участь у розгляді справи в суді Після
закінчення досудового слідства обвинуваченому вручається копія
обвинувального висновку не пізніше як за три доби до дня розгляду справи
в суді.

Розгляд справи в суді першої інстанції проходить за участю підсудного,
За відсутності підсудного розгляд справи допускається лише в тому разі,
якщо він перебуває за межами держави і ухиляється від з’явлення до суду
або просить розглянути справу» за якою не передбачається покарання у
вигляді позбавлення волі, за його відсутності (ст, 262 КПК України)

Беручи участь у розгляді справи в суді, обвинувачений (підсудний)
використовує всі свої права, що передбачаються ст 43 КПК України, Крім
того, він має право: просити про оголошення доказів, що є у справі, а
суд зобов’язаний прохання задовольнити; ставити запитання іншим
підсудним, свідкам, потерпілому, експерту, спеціалісту, перекладачу,
цивільному позивачу та цивільному відповідачу; брати участь у судових
дебатах сторін; звертатися до суду з останнім словом (ст, 263 КПК
України),

10. Право підсудного на останнє слово — це святиня правосуддя.

Суд не має права обмежувати тривалість останнього слова підсудного або
будь-яким чином впливати на його розмірковування, спрямовувати його
промову, регламентувати її або коригувати. Не можна переривати промову
підсудного або ставити йому під час її проголошення будь-які запитання.

11. Право на забезпечення безпеки реалізується за наявності відповідних
підстав відповідно до ст. 52-1 КПК України шляхом переведення
арештованого в іншу камеру, тимчасове переведення із слідчого ізолятора
в ізолятор тимчасового утримання і навпаки,

зміни місця роботи і проживання та інших заходів, передбачених Законом
України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у
кримінальному судочинстві».

Закон покладає на обвинуваченого низку обов’язків

Обвинувачений зобов’язаний з’являтися за викликом особи, яка провадить
дізнання, слідчого, прокурора, суду (у разі нез’явлення щодо нього
можуть бути застосовані встановлені законом примусові заходи — привід,
запобіжний захід), не перешкоджати встановленню істини незаконними
засобами. Обвинувачений повинен виконувати вимоги слідчого щодо
проведення огляду, надання зразків для порівняльного дослідження, участі
в огляді та відтворенні обстановки й обставин події; дотримуватися
порядку в судовому засіданні.

Відповідно до вимоги ст. 53 КПК України суд, слідчий, прокурор, особа,
яка провадить дізнання, зобов’язані пояснити обвинуваченому та всім
іншим особам, які беруть участь у справі, їх права та забезпечити
можливість здійснення цих прав,

Підозрюваний.

Підозрюваним визнається: 1) особа, яку затримано за підозрою у вчиненні
злочину; 2) особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення
постанови про притягйення її як обвинуваченого.

Підозрюваний мас право: знати, в чому він підозрюється; давати показання
або відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати
захисника і конфіденційне побачення з ним до першого допиту; подавати
докази; заявляти клопотання і відводи; вимагати перевірки прокурором
правомірності затримання; подавати скарги на дії і рішення особи, яка
провадить оперативно-розшукові дії та дізнання, слідчого і прокурора,
користуватись рідною мовою та безплатною допомогою перекладача, а за
наявності відповідних підстав — на забезпечення безпеки.

Відповідно ДО принципу презумпції невинуватості підозрюваний має право
на поводження з ним як невинним у вчиненні злочину, на повагу до його
честі і гідності.

Про роз’яснення прав підозрюваному вказується в протоколі затримання або
постаною про застосування запобіжного заходу. Реалізація підозрюваним
своїх прав здійснюється в тому самому порядку, що й реалізація прав
обвинуваченим. Право підозрюваного знати, в чому він підозрюється,
забезпечується тим, що в протоколі затримання обов’язково вказуються
підстави та мотиви затримання, наводяться пояснення затриманого, а сам
протокол підписується затриманим; у постанові про застосування
запобіжного заходу має бути вказано на злочин, у вчиненні якого особа
підозрюється; перед допитом підозрюваному має бути оголошено, у вчиненні
якого злочину він підозрюється, про що зазначається в протоколі допиту.

Давання підозрюваним показань не може розглядатися як його процесуальний
обов’язок. У цьому аспекті підозрюваний повністю прирівнюється до
обвинуваченого. Допит його повинен вестися відповідно до правші допиту
обвинуваченого. Підозрюваний не несе кримінальної відповідальності за
відмову від давання показань та за давання завідомо неправдивих
показань.

Підозрюваному закон надає право мати захисника. При цьому захисник
надається підозрюваному або допускається до участі у справі з моменту
оголошення протоколу затримання або постанови про застосування
запобіжного заходу, але не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту
затримання. Захисник підозрюваного має ті самі права, що й захисних
обвинуваченого.

Допит підозрюваного про обставини справи та про обставини, пов’язані з
його затриманням, провадиться негайно, а якщо це неможливо, то не
пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту затримання. При допиті
присутність захисника є обов’язковою, за винятком випадку, коли
підозрюваний відмовляється від захисника (ч. 1 ст. 46 КПК України).

Перед допитом підозрюваному повинні оголосити, у вчиненні якого злочину
він підозрюється, а також роз’яснити його права.

Підозрюваний зобов’раний:

1) з’являтися за викликом органів дізнання та досудового слідства. У
разі нез’явлення без поважних» причин він може бути доставлений у
порядку приводу;

2) не чинити перешкоди нормальному ходу розслідування про тизаконними
методами. У разі, коли підозрюваний вдається до таких дій, до нього
можуть бути застосовані більш суворі

запобіжні заходи.

Потерпілий — це особа, якій злочином завдано моральної, фізичної або
матеріальної шкоди і яка визнана потерпілою мотивованим рішенням особи,
в провадженні якої знаходиться справа.

Надання особі правового статусу потерпілого є способом
кримінально-процесуального захисту його» прав.

Питання про те, хто є потерпілим, вирішується в кожному конкретному
випадку залежно від обставин даної справи.

Про визнання громадянина потерпшим або про відмову в цьому слідчий,
особа, яка провадить дізнання, та суддя виносять постанову, а суд —
ухвалу.

Потерпілий має право: давати показання у справі або відмовитись від
давання показань; подавати докази; заявляти клопотання і відводи;
знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення досудового
слідства, а у справах, в яких досудове слідство не провадилося,— після
віддання обвинуваченого до суду; брати участь у судовому розгляді:
заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання,
слідчого, прокурора та суду, а також подавати скарги на вирок або ухвалу
суду та постанову судці, а за наявності відповідних підстав — на
забезпечення безпеки.

Потерпілий вправі користуватись рідною мовою, тобто давати показання і
заявляти відводи і клопотання та задавати питання і здійснювати промови
в судових дебатах рідною мовою, а в необхідних випадках безкоштовно
користуватись допомогою перекладача.

Він також вправі вимагати відшкодування заподіяної йому майнової шкоди
та компенсації матеріальної шкоди.

У випадках, коли внаслідок злочину настала смерть потерпшого, брати
участь у справі можуть його близькі родичі, яким закон надає права
потерпілого (ч. 5 ст. 49 КПК України). Такими близькими родичами є:
батьки, чоловік або дружина, діти, рідні брати, дід, бабуся, онуки (п.
11 ст. 32 КПК України). Зазначимо принагідно, що
Кримінально-процесуальний кодекс Російської Федерації (п. 9 ст. 34)
відносить до числа близьких родичів також усиновителів або всиновлених.
До участі у справі допускаються не всі близькі родичі потерпілого, а
один із них, про що особа, яка провадить розслідування, виносить
постанову, а суд — ухвалу.

Право давати показання в справі і подавати докази. Давання показань —
право, а не обов’язок потерпілого. Він має можливість

відмовитися від давання показань — відповідальності за відмову від
давання показань не несе. Проте він несе кримінальну відповідальність за
давання завідомо неправдивих показань по ст.384 Кримінального кодексу
України. Відповідно до ст. 19 КПК України потерпілий має право давати
показання на рідній мові або користуватися послугами перекладача. Оплата
праці перекладача здійснюється за рахунок держави.

Потерпілий має право надати слідчому або суду наявні в його
розпорядженні доказові матеріали (документи відеозапису, матеріали
звукозапису або кінознімання, речові докази тощо). Особа, в провадженні
якої знаходиться кримінальна справа, зобов’язана прийняти подані докази,
склавши протокол, копія якого надається потерпшому. Якщо докази подані в
ході судового розгляду, то цей факт відзначається в протоколі судового
розгляду. Право заявляти клопотання потерпілий може реалізувати на
будь-якій стадії процесу. Заявлені потерпілим клопотання розглядаються
слідчим у добовий термін. Про результати їхнього розгляду потерпілий
повинен бути своєчасно повідомлений.

Право заявляти відводи. Відвід може бути заявлений потерпілим слідчому,
дізнавачу, прокурору, судді, присяжному засідателю, захиснику, експерту,
спеціалісту, перекладачу, секретарю судового засідання, тобто практично
будь-кому з учасників процесу, крім тих, хто має і відстоює в процесі
свої інтереси. Закон надає можливість слідчому, дізнавачу, прокурору,
судді, присяжному засідателю, захиснику, експерту, спеціалісту,
перекладачу, секретарю судового засідання брати участь у справі за умови
їхньої об’єктивності, неупередженості і тільки у випадку, коли вони не
зацікавлені у розв’язанні справи. Стосовно експерта важливою вимогою є
його компетентність. За наявності невідповідності зазначених осіб даним
вимогам потерпілий має право заявити їм відвід. Відвід розглядається в
порядку ст. 54-62 КПК України.

Право подавати скарги. Дії і рішення вказаних вище осіб можуть бути
оскаржені потерпілим: дії і рішення слідчого та органу дізнання —
прокурору і суду, а дії і рішення слідчого, крім того, — начальнику
слідчого відділу; дії і рішення прокурора — вищому прокурору або в суд;
дії і рішення суду — у вищу судову інстанцію. Будь-які дії і рішення
можуть бути оскаржені в суді. Поряд із цим потерпший, як і будь-який
інший громадянин України, може оскаржити здійснювані дії, або прийняті
рішення, що стосуються його інтересів, Уповноваженому Верховної Ради
України з прав людини .

Забезпечення прав потерпілого здійснюється покладанням на осіб, що
ведуть процес, обов’язку повідомляти потерпілого про прийняті рішення,
роз’яснювати права, що виникають з цього, потерпілого, не припускати
порушень його прав, сприяти їх реалізації. Наприклад, у випадку закриття
справи потерпілому, відповідно до вимоги ст.215 КПК України, повинна
бути надана копія постанови про закриття справи або направлено
повідомлення з роз’ясненням процедури оскарження прийнятого рішення.
Вирок оскаржується в апеляційну інстанцію. Право на ознайомлення з
кримінальною справою по закінченні до-судового слідства реалізується
пред’явленням слідчим потерпшому всіх матеріалів справи в підшитому і
пронумерованому вигляді разом із речовими доказами і матеріалами
технічного документування. Про ознайомлення потерпшого зі справою
складається протокол, у якому відмічаються всі зроблені ним заяви і
клопотання.

Право брати участь у судовому розгляді служить основною гарантією
захисту прав і свобод потерпшого. Тут, в умовах гласності судового
процесу, він може брати участь у судовому слідстві і досліджувати всі
докази в справі, заявляти клопотання, брати участь у допитах свідків і
здійснювати інші дії відповідно до закону і встановленого судом порядку.

Право особисто або через свого представника підтримувати обвинувачення
потерпілий має по справах приватного обвинувачення. Більше того, коли в
результаті судового розгляду прокурор дійде переконання, що дані
судового слідства не підтверджують пред’явленого підсудному
обвинувачення і відмовляється від обвинувачення, суд роз’яснює
потерпілому та його представнику право вимагати продовження розгляду
справи. У цьому випадку потерпілий самостійно підтримує обвинувачення.

Потерпілий вправі користуватись рідною мовою, тобто давати показання і
заявляти відводи і клопотання та задавати питання і здійснювати промови
в судових дебатах рідною мовою, а в необхідних випадках безкоштовно
користуватись допомогою перекладача.

Список використаної літератури

Конституція України К.1996.

Кримінально-процесуальний Кодекс України // Відомості Верховної Ради.
-1961. — К 2. — С. 15.

Джелалов О.К. Держава і право. – Вип. 16. – К., 2002.

Коляда П.В. Кримінально-процесуальний кодекс України потрібен слідчим //
Юридичний вісник України. – 2001. — №9 – С.11.

Кримінальний процес України: Підручник / Коваленко Є.Г., Маляренко В.Т.
– К., 2004.

Кримінальний процес України: Підручник. – Харків, 2000.

Кримінальний кодекс України.: Науково-практичний коментар / Н.Ф.Антонов,
М.І. Бажанов, Ф.Г.Бурчук та інші. – К., 1999.

Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П., Кримінальний процес України:
Підручник. – К.: Либідь, 1992. –413с.

Михеєнко М.М. Нор В.Г. Кримінальний процес України: Підручник –2-ге
видання перероблене і доповнене. – К., Либідь. 1999. –516с.

Науково-практичний коментар Кримінально-процесуального кодексу України.
(автори Міхеєнко М.М., Шибіко В.П., Дубинський А.Я, Під. Ред. В.Т. Нор
та інш.) К., Юрінком. За станом на 1 серпня 1995 року. 640с.

Науково-практичний коментар до Кримінально-процесуального кодексу
України. – К.: А.С.К., 2002. – 1056с. (Нормативні документи та
коментарі).

Никоненко М. Деякі питання презумпції не винуватості і права особи на
захист у кримінальному процесі // Право України. – 1999. — №4.

Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. 4-те
вид., доп. і переробл. — К.: Видавництво А.С.К., 2003. — 1120 с.

Смирнов М. Дистанційне кримінальне судочинство: реальність та
перспективи // Бюлетень Міністерства юстиції України К 9 (35) 2004 — 15.

Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Навч. посіб. К.:
Юрінком Інтер, 1999. — 576 с.

Похожие записи