Реферат на тему:

Соціально-економічна суть страхування та його правове регулювання

У житті кожної людини та діяльності організацій можуть настати моменти,
коли внаслідок дії стихійних сил природи чи допущеної ким-небудь помилки
або нещасного випадку завдається шкода майну, ушкоджується здоров’я або
настає навіть смерть громадянина. Досить назвати такі трагічні події
наприкінці 20 ст., як Чорнобильська катастрофа, землетрус у Вірменії,
загибель теплохода «Адмірал Нахімов», внаслідок яких загинули тисячі
людей. На компенсацію або зменшення шкідливих наслідків цих подій
спрямовані норми різних галузей права, в тому числі цивільно-правові
норми інституту страхування. Соціально-економічна суть страхування
полягає в тому, що за рахунок внесків, здійснюваних юридичними особами
та громадянами, створюються страхові фонди, що використовуються для
компенсації особам, які постраждали внаслідок стихійних лих, нещасних
випадків або Інших передбачених у законі подій.

У ст. 1 Закону України «Про страхування» від 7 березня 1996 р. поняття
страхування визначено як вид цивільно-правових відносин по захисту
майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних
подій (страхових випадків) за рахунок грошових фондів, що формуються
шляхом сплати ними страхових платежів (страхових внесків, страхових
премій).

Об’єктами страхування можуть бути майнові інтереси, що не суперечать
законодавству України. Залежно від об’єктів страхування поділяється на:
особисте — страхування майнових інтересів, пов’язаних із життям,
здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням страхувальника або
застрахованої особи; майнове — страхування майнових інтересів,
пов’язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном;
страхування відповідальності пов’язане з відшкодуванням страхувальником
заподіяної ним шкоди особі або майну громадянина, а також шкоди,
заподіяної юридичній особі.

Страхування може бути добровільним або обов’язковим.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між
страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок проведення
добровільного страхування встановлюються правилами страхування, що їх
встановлює страховик самостійно. Конкретні умови страхування
встановлюються при укладенні договору страхування. Добровільне
страхування не може бути обов’язковою передумовою при реалізації інших
правовідносин, не пов’язаних зі страхуванням.

Види, умови і порядок проведення обов’язкового страхування
встановлюються відповідними актами законодавства України. При цьому
страхувальник вільним у виборі страховика, якщо інше не передбачено
актами законодавства.

Поряд із цивільно-правовими нормами інституту страхування існує інститут
державного соціального страхування. Головна відмінність між ними полягає
в тому, що при державному соціальному страхуванні за робітників,
службовців, членів кооперативних та інших організацій внески до фонду
соціального страхування, якими відають профспілки, вносять підприємства
або кооперативи без будь-яких відрахувань з їхньої заробітної плати,
тоді як страхування за нормами цивільного законодавства засноване, як
правило, на майновій участі у створенні страхових фондів самих громадян.

Страхування виконує ряд функцій: а) компенсаційну, оскільки страхові
фонди використовуються насамперед для відшкодування страхувальникам
заподіяних збитків; б) превентивну, бо з цих фондів фінансуються
профілактичні заходи по відверненню шкідливого впливу стихійних сил
природи та інших негативних наслідків; в) функцію сприяння розвиткові
економіки, тому що частина прибутку страхових організацій
перераховується у доход державного бюджету.

Майнові та особисті немайнові відносини, що виникають внаслідок
страхування, регулюються нормами статей 369-373 ЦК України, Законом
України «Про страхування», правилами окремих видів страхування, що
встановлюються відповідними чинними нормативними актами законодавства
України. Відносини з морського страхування суден, вантажів та інших
об’єктів регулюються нормами, що містяться у Кодексі торговельного
мореплавства і правилах про окремі види морського страхування.

Зобов’язання з обов’язкового страхування

Обов’язковому страхуванню підлягає майно, зазначене у законі на
встановлених ним умовах (ч. 1 ст. 370 ЦК). Обов’язковість страхування
полягає в тому, що воно виникає на підставі закону незалежно від волі
його учасників. Обов’язкове страхування здійснюється відповідно до
законодавчих актів, у яких встановлюються: види майна, цю підлягає
обов’язковому страхуванню; події, з приводу яких проводиться
страхування; обсяг (норма) страхового забезпечення;

визначаються права та обов’язки сторін страхових правовідносин; порядок
встановлення тарифних ставок страхових платежів; передбачаються санкції
за прострочення платежів тощо.

TH T$(R(U+:-?:\>E>[email protected] Poooooooeeeeeeeeeeeeeeeeeeee

з поля, її скиртування, оприбуткування за первинними документами тощо.
Майно вважається застрахованим незалежно від волі страхувальника І від
сплати ним страхових платежів. Підставами для виникнення зобов’язання з
обов’язкового страхування пасажира є укладення ним договору перевезення
та оголошення посадки на відповідний транспортний засіб.

За зобов’язанням з обов’язкового страхування майна страхова організація
у разі настання передбаченої законом події (страхового випадку)
відшкодовує страхувальникові або іншій особі, якій належить застраховане
майно, заподіяну шкоду: за повної загибелі майна — у повній сумі
страхового забезпечення, за часткового пошкодження — у розмірі
відповідної частини страхового забезпечення. Страхувальник зобов’язаний
вносити встановлені страхові платежі (ч. 2 ст. 370 ЦК).

Існують такі види обов’язкового майнового страхування:

а) основних виробничих фондів, що належать державним підприємствам та
організаціям; б) державного майна, зданого в оренду або інший вид
користування; в) документів Національного архівного фонду, які мають
особливу історико-культурну цінність (унікальних документальних
пам’яток);

г) пам’яток Музейного фонду України, які тимчасово вивозяться за межі
України для експонування на виставках або для реставрації; д) майна,
прийнятого ломбардом під заставу (заклад), тощо.

Обов’язкове страхування майна, що належить до основних виробничих фондів
державних підприємств та організацій, здійснюється на випадок його
пошкодження або знищення внаслідок техногенних аварій чи стихійного
лиха. Це майно страхується на основі договору зі страховиком, який
одержав відповідну ліцензію в Укрстрахнагляді і визначений за
погодженням зі страхувальником. Об’єкт вважається застрахованим у
повному обсязі з моменту укладення договору, але не раніше сплати
першого платежу.

Страхування державного майна, зданого в оренду, здійснюється відповідно
до ст. 10 Закону України «Про оренду державного і комунального майна».
Зокрема, в обов’язковому порядку страхуються будівлі церков, мечетей,
костьолів та інших культових споруд, що передаються в оренду релігійним
організаціям. Страхування здійснюється за рахунок орендарів.

Обов’язкове особисте страхування пасажирів та водіїв від нещасних
випадків проводиться на транспорті. Воно стосується пасажирів
повітряного, залізничного, морського, внутрішнього водного,
автомобільного та електротранспорту під час поїздки (польоту) або
перебування на вокзалі, в порту, на станції, пристані, а також водіїв,
машиністів, провідників поїздів, членів команди літаків і суден,
працівників бригад медичної допомоги — на час керування транспортним
засобом. Страхування не поширюється на пасажирів повітряного і
внутрішнього водного транспорту на прогулянкових та екскурсійних лініях,
внутрішнього водного транспорту, внутрішньоміського сполучення і
переправ, автомобільного та електротранспорту на міських маршрутах.
Пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки в
повітряне, морське або річкове судно, в поїзд, автобус або інший
транспортний засіб до моменту завершення поїздки.

Страхувальниками у цих зобов’язаннях є юридичні особи або громадяни —
суб’єкти підприємницької діяльності, які володіють транспортними
засобами чи експлуатують їх та уклали із страховиком договори
страхування, а пасажири і водії є застрахованими особами. Проте
страхування пасажирів здійснюється за їх рахунок, бо у вартість квитка
входить страховий збір. Страховими випадками у цьому виді страхування є:
а) загибель або смерть застрахованого; б) травма застрахованого при
встановленні йому інвалідності; в) тимчасова втрата працездатності
внаслідок нещасного випадку на транспорті.

Законом України «Про страхування» та підзаконними нормативними актами
передбачаються випадки обов’язкового особистого страхування певних
категорій осіб (насамперед, працівників державних установ), умови праці
яких пов’язані з підвищеним ризиком для їх життя і здоров’я. Це
стосується військовослужбовців і військовозобов’язаних, які призвані на
збори; медичних і фармацевтичних працівників; службових осіб державних
податкових адміністрацій; суддів; працівників прокуратури тощо. Так,
наприклад, державному обов’язковому особистому страхуванню підлягають
працівники митних органів, які займають посади, що підлягають атестації
(застраховані). Національна страхова компанія «Оранта» (страховик)
виплачує страхові суми у разі: а) загибелі або смерті застрахованого, що
сталася при виконанні або у зв’язку з виконанням ним службових
обов’язків, його спадкоємцям у розмірі, визначеному шляхом ділення
десятирічного грошового утримання застрахованого за останньою посадою на
мінімальну заробітну плату на день страхової події і множення одержаного
результату на мінімальну заробітну плату на день подачі заяви про
виплату страхової суми;

б) втрати застрахованим працездатності в результаті поранення (контузії,
травми або каліцтва), захворювання, що сталися при виконанні або у
зв’язку з виконанням службових обов’язків — у розмірі, що залежить від
ступеня втрати працездатності, при встановленні інвалідності 1-ї групи —
п’ятирічного, 2-ї групи — чотирирічного, 3-ї групи — трирічного
грошового утримання за останньою посадою. Виплата зазначених сум у
зв’язку з настанням страхової події провадиться за вирахуванням раніше
виплачених страхових сум за цю саму страхову подію.

Похожие записи