РЕФЕРАТ

на тему:

Соціальне призначення адміністративного права, та його предмет.

Адміністративне право є однією з найрельєфніших галузей публічного
права України. За допомогою засобів адміністративного права (норми,
відносини, законодавство, компетенція суб’єктів, способи реалізації
норм) здійснюється зовнішнє вираження і юридичне оформлення публічного
інтересу в управлінні.

Публічний інтерес — це інтерес соціальної спільності, що визнаний,
задоволений державою. Визнання публічності інтересу здійснюється шляхом
його правового (юридичного) забезпечення (фіксації в нормах і
встановленні механізму реалізації).

Як таку спільність можна розглядати все населення України. Найяскравішим
прикладом визнання публічності його інтересів є норми Конституції
України 1996 р. (щодо права на підприємницьку діяльність — ст. 42, на
власність — ст. 41, недоторканність житла — ст. ЗО, таємницю листування
— ст. 31 та ін.).

Такою спільністю є населення окремого регіону, наприклад, Автономної
Республіки Крим, її інтереси визнано публічними відповідно до норм
Конституції Автономної Республіки Крим 1998 р. Це використання
російської мови в усіх сферах громадського життя (ч. 2 ст. 10); правова,
організаційна, фінансова, майнова, ресурсна самостійність автономії (ч.
2 ст. З та ін.).

Такими спільностями є окремі групи людей. Наприклад, інтереси
працівників міліції визнано публічними за допомогою забезпечення їх
нормами Закону України «Про міліцію» 1990 р. Аналогічним чином визнано
публічними інтереси державних службовців (Закон України «Про державну
службу» від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХІІ), іноземців (Закон України «Про
правовий статус іноземців» від 4 лютого 1994 р.), споживачів (Закон
України «Про захист крав споживачів» в редакції від 15 грудня 1993 р.)
тощо.

Визнання інтересів публічними є умовою та гарантією існування й розвитку
відповідних спільностей. Визнання публічними управлінських

інтересів перетворює їхніх носіїв на суб’єктів публічного управління
(державного чи громадського).

Визнання публічними саме управлінських інтересів — соціальне призначення
адміністративного права.

Існує досить багато визначень адміністративного права, що містяться в
навчальній і науковій літературі.

Наприклад, такі.

Адміністративне право може бути визначене як сукупність юридичних норм,
що регулюють суспільні відносини, які складаються у сфері державного
управління.

Адміністративне право як галузь права є система правових норм, що
видаються органами виконавчої влади й іншими органами для організації і
функціонування державного управління, регулювання
функціонально-юридичних режимів, забезпечення юрисдикційно-охоронної
діяльності й участі громадян.

Адміністративне право являє собою самостійну правову галузь, об’єктом
якої є аналітичне дослідження суспільних відносин у сфері діяльності
виконавчої влади.

Адміністративне право є однією з провідних, базових галузей українського
права, нормами якого регулюються суспільні відносини, що складаються
здебільшого у сфері державного управління в процесі здійснення
виконавчої влади.

Адміністративне право — це галузь права (сукупність правових норм), що
регулює з метою реалізації завдань і функцій держави суспільні відносини
управлінського характеру, які складаються у сфері виконавчої і
розпорядчої діяльності органів виконавчої влади,
внутрішньоорганізаційній діяльності інших державних органів, а також у
процесі здійснення громадськими організаціями, їх органами зовнішніх
юридичне владних повноважень.

Кожне визначення відображає найважливіші, на думку їхніх авторів, ознаки
адміністративного права й у цьому змісті є справедливими. Разом з тим ще
не сформульовано визначення, яке б містило всі особливості цієї галузі.

На жаль, дослідники не відобразили у наведених дефініціях належність
адміністративного права до права публічного. Навіть Ю. А. Тихомиров,
автор першого на пострадянському просторі підручника «Публічне право»
(1995) цього не зробив.

Тому є сенс заповнити цю прогалину. Виходячи із соціального призначення
адміністративного права, можна запропонувати таке його визначення.

Адміністративне право — це галузь права, засобами якої (норми,
відносини, законодавство, методи, форми, компетенція суб’єктів, способи
реалізації норм) формуються публічно-управлінські відносини, а також
організується і забезпечується публічно-управлінська діяльність.

Адміністративне право — найбільш об’ємна, мобільна, нестабільна й одна з
найскладніших юридичних галузей.

Немає такої галузі державного чи громадського життя, яке б не
регулювалося адміністративним правом. Його норми регулюють діяльність
структур виконавчої влади, місцевого самоврядування, державних і
недержавних підприємств, установ, організацій, їхній вплив постійно
відчувають на собі конкретні люди.

Нас оточує величезна кількість усіляких загальнообов’язкових правил, які
регулюють поведінку людини в громадських місцях, установах, на
транспорті та ін. Службові відносини, відносини між громадянами та
органами держави, органами місцевого самоврядування, громадськими
організаціями будуються відповідно до адміністративно-правових приписів.

:

?????ожнього руху, поводження у транспорті, правила водокористування,
санітарно-гігієнічні, пожежної і радіаційної безпеки, а також багато
інших — сфера впливу адміністративних установлень.

Норми адміністративного права охороняють відносини, що складаються під
впливом цивільної, трудової, сімейної й інших галузей права.

З курсу «Теорії держави і права» відомо, що вся правова система
поділяється на галузі, що класифікуються за трьома головними групами:

профілюючі (первинні, фундаментальні, самостійні) — конституційне,
адміністративне, цивільне, кримінальне право та їх процесуальні аналоги;

спеціальні — земельне, фінансове, трудове, сімейне, виправно-трудове
право;

комплексні — господарське, сільськогосподарське, природоохоронне,
житлове, морське право тощо.

До профілюючих належать галузі, які концентрують у собі головні й
вихідні у системі права юридичні режими, первинні юридичні засоби.
Внаслідок цього вони утворюють юридичне ядро, юридичну основу змісту
всіх галузей права. Правові режими інших галузей ґрунтуються саме на цих
вихідних юридичних режимах.

Адміністративне право також належить до категорії фундаментальних. У
зв’язку з цим слід підкреслити, що в умовах адміністративної реформи
значно підвищується його роль як особливого інструмента в кардинальній
перебудові всієї системи державної виконавчої влади.

Предмет адміністративного права

Предмет правового регулювання (предмет права) будь-якої правової галузі
становлять правові відносини, що регулюються цією галуззю.

Виходячи з цього, предметом адміністративного права є сукупність
правових відносин, що складаються у сфері публічного (державного і
громадського) управління. Як зазначалося раніше, провідна роль у цій
системі належить державному управлінню, а значить і
державно-управлінським відносинам.

Правовідносини — одне з найскладніших і проблемних питань теорії та
практики. У всякому разі на сьогодні не існує загальновизнаного
розуміння їх сутності. У теорії права є щонайменше два підходи до
розуміння механізму виникнення правовідносин.

Відповідно до першого правовідносини — це урегульовані правом соціальні
відносини, це ніби «правова шапка», що надівається на існуючі соціальні
відносини. За цим визначенням схема виникнення правовідносин така: з
існуючих соціальних відносин вибираються ті, що потребують правового
регулювання, після чого розробляються і приймаються потрібні норми.

Відповідно до другого підходу правовідносини — це результат дії правової
норми, що передбачає у разі виникнення тієї чи іншої ситуації «вигідні»
для держави правила поведінки людей, незалежно від існуючих соціальних
відносин. У цьому разі виникнення правовідносин відбувається за такою
схемою: припускаючи можливість виникнення певних ситуацій, держава
заздалегідь конструює правила поведінки та закладає їх у юридичну норму.
Готова до «вживання» конструкція правових відносин використовується в
разі потреби.

Норми, що містять такі конструкції, можуть ніколи не застосовуватися.
Наприклад, норми Закону України «Про надзвичайний стан» від 26 червня
1992 р., який у 2000 р. втратив чинність.

Аналіз виникнення адміністративних правовідносин свідчить, що вони
виникають за другим варіантом.

Такі, заздалегідь підготовлені конструкції містяться у багатьох
нормативних актах, зокрема у законах України «Про правовий режим
надзвичайного стану» від 6 квітня 2000 р., «Про захист населення і
територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного
характеру» від 8 червня 2000 р., «Про зону надзвичайної екологічної
ситуації» від 13 липня 2000 р., в особливій частині КУпАП; у документі
Порядок проведення службового розслідування стосовно державних
службовців та ін.

Відносини, що становлять предмет адміністративного права чи
адміністративно-правові відносини можна визначити як стійкі правові
зв’яжи між суб’єктами й об’єктами публічного (в основному — державного)
управління, що виникають у результаті дії адміністративно-правових норм.

Вони характеризуються такими особливостями:

виникають у результаті управлінської діяльності з реалізації публічних,
найчастіше державно-управлінських, інтересів;

у них обов’язково бере участь суб’єкт, наділений державою відповідними
управлінськими повноваженнями;

для них, як і для управління взагалі, характерні владність і
цілеспрямованість. Це відносини влади і підпорядкування;

• вони захищені правовими засобами, у тому числі й примусовими.
Відносини, що регулюються адміністративним правом, містяться у різних
управлінських сферах. Це, наприклад, економіка, культура, комунальне
господарство, охорона здоров’я, освіта, внутрішні справи, оборона і т.
ін.

Сфери соціально-господарського комплексу за ознаками своєї діяльності
багато в чому автономні і загальне між, наприклад, комунальним
господарством і морським транспортом відшукати важко. Водночас
адміністративно-правові відносини в названих сферах близькі за своєю
сутністю. Споріднює їх те, що ці відносини виникають з управлінської
діяльності і для цього застосовуються ідентичні методи і форми.

Похожие записи