РЕФЕРАТ

на тему:

“Роль МВС України у боротьбі із злочинністю”

ПЛАН

Поняття центральний органів виконавчої влади.

Роль МВС України у боротьбі зі злочинністю через свою структуру

Використана література

1. Центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в
сфері захисту прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави
від противоправних посягань є Міністерство внутрішніх справ України,
яке діє у відповідності до Конституції України, законів України, актів
Президента України, Кабінету Міністрів України, інших нормативних актів,
а також «Положення про Міністерство внутрішніх справ України»,
затвердженого розпорядженням Президента України від 07.10.92 р. №
157/92-рп.

Головною метою МВС України є координація органів внутрішніх справ по
боротьбі із злочинністю, охороні громадського порядку і забезпечення
громадської безпеки.

У зв’язку з цим перед МВС України поставлені слідуючи завдання:

організація і координація діяльності органів внутрішніх справ по захисту
прав і свобод громадян, інтересів суспільства і держави від протиправних
посягань, охороні громадського порядку і забезпеченню громадської
безпеки;

забезпечення запобігання злочинам, їх припинення, розкриття і
розслідування, розшуку осіб, які вчинили злочини, вжиття заходів до
усунення причин і умов, що сприяють вчиненню правопорушень;

організація роботи, пов’язаної із забезпеченням безпеки дорожнього руху
та пожежної безпеки;

Ці завдання виконуються Міністерством через керовані ним органи на
місцях (органи внутрішніх справ) шляхом реалізації наступних основних
функцій:

організація роботи по охороні громадського порядку на вулицях, майданах,
у парках, скверах та інших громадських місцях, запобіганню та припиненню
адміністративних правопорушень і забезпеченню провадження у справах про
них, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ;

організація профілактичних і оперативно-розшукових заходів щодо
запобігання, виявлення, припинення і розкриття злочинів, провадження
дізнання і попереднього слідства у справах про злочини, розслідування
яких законом покладено на органи внутрішніх справ;

здійснення спеціальних заходів забезпечення безпеки працівників суду,
органів прокуратури, внутрішніх справ, митних органів, органів державної
податкової служби, державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони,
державної лісової охорони, Антимонопольного комітету України, їх
близьких родичів, а також заходи безпеки осіб, які беруть участь у
кримінальному судочинстві;

проведення роботи по виявленню, розкриттю і розслідуванню злочинів, що
мають міжрегіональний і міжнародний характер, боротьба з організованою
злочинністю та наркобізнесом і злочинами в сфері економіки;

забезпечення профілактики правопорушень;

запобігання дитячої безпритульності та правопорушенням серед
неповнолітніх;

розшук громадян у випадках, передбачених законодавством та міжнародними
угодами;

ведення оперативно-пошукового та криміналістичного обліку;

проведення експертиз у кримінальних справах і криміналістичні
дослідження за матеріалами оперативно-розшукової діяльності;

організація додержання законодавства про паспорти, в’їзд в Україну і
виїзд з України громадян, перебування на її території іноземних громадян
і осіб без громадянства;

забезпечення функціонування дозвільної системи здійснення контролю за
придбанням, зберіганням, носінням і перевезенням зброї, боєприпасів,
вибухових речовин і матеріалів, інших предметів і речовин, щодо
зберігання і використання яких встановлено спеціальні правила, та за
відкриттям і функціонуванням об’єктів, де вони використовуються;

забезпечення реєстрації й обліку автомототранспортних засобів, та
безпеки дорожнього руху;

здійснення державного пожежного нагляду, пожежну охорону населених
пунктів і об’єктів;

організація на договірних засадах охорони майна всіх видів власності;

здійснення заходів щодо врятування людей, охорони їхньої безпеки,
забезпечення громадського порядку, збереження майна у разі стихійного
лиха, аварій, пожеж, катастроф та щодо ліквідації їх наслідків;

здійсненні заходів по охороні навколишнього природного середовища;

забезпечення режиму воєнного або надзвичайного стану в разі його
оголошення на території України або в окремих місцевостях;

Міністерство внутрішніх справ України починає свою історію ще з періоду
коли Україна входила до складу Російської імперії. Війська правопорядку
Росії проіснували до лютого 1917 року і в повному складі перейшли на
службу Тимчасовому уряду, а потім більшовицьким радам, бо охороняти
засуджених та вести боротьбу зі злочинністю потрібно при будь-якій
владі.

За часи Радянського союзу війська МВС України відзначились не лише в
захисті внутрішнього правопорядку але й брали участь у військових діях
1941-1945 років.

Після здобуття Україною незалежності 1991 року було перевизначено
завдання і пріоритети внутрішніх військ. Згідно з указом Президії
Верховної Ради України від 30.09.91 р. №1465-ХII внутрішні війська, що
дислоковані на території України, в повному складі передані до складу
МВС України, одночасно у військах скасовані партійні контрольні комісії
та партійні комітети. Проведена реорганізація військово-політичних
органів в органи виховання та соціально-правової роботи.

Нині МВС України виконує важливу роль в контролі та нагляді за
забезпеченням прав і свобод громадян України.

2. Компетенція, завдання й функції органів внутрішніх справ,
взаємовідносини між ними та окремими службами надають системі органів
внутрішніх справ від низового підрозділу до апарату МВС необхідної
цілісності, чіткого підпорядкування й самостійності окремих елементів,
що дає можливість ефективно діяти на основі єдиних правових норм. Кожний
орган внутрішніх справ має свою територію обслуговування: підприємство,
установа, селище, мікрорайон, район у місті, місто, область, Автономна
Республіка Крим. Центральним органом управління в системі органів
внутрішніх справ є Міністерство внутрішніх справ Укрїни, компетенція
якого поширюється на всю територію держави. МВС України очолює усю
систему органів внутрішніх справ і здійснює керівництво у сфері
внутрішніх справ, як правило, через головні управління та управління
галузевих служб, управління МВС в областях і містах Києві та
Севастополі, Автономній Республіці Крим та керує органами, установами й
організаціями, безпосередньо підпорядкованими міністерству.

Відповідно до завдань, які належить виконувати Міністерству внутрішніх
справ, його структура складається з керівництва, головних управлінь,
управлінь, які об’єднані в блоки за напрямками діяльності, та служб, що
функціонують при міністерстві.

До керівництва Міністерства внутрішніх справ, яке призначається указами
Президента України, входять:

— міністр;

— перший заступник міністра;

— перший заступник міністра — начальник міліції по боротьбі з
організованою злочинністю;

— заступник міністра — начальник кримінальної міліції:

— заступник міністра — начальник міліції громадської безпеки;

— заступник міністра — начальник Головного слідчого управління;

— заступник міністра;

— заступник міністра — начальник Головного управління МВС в М.Києві;

— заступник міністра — начальник Головного управління МВС України в
Криму;

— заступник міністра з надзвичайних ситуацій (Дніпропетровська,
Донецька, Луганська області. Придніпровська, Донецька залізниці).

При міністрові внутрішніх справ діють апарат міністра, Колегія,
скликаються оперативні наради і створюються комісії. З метою
забезпечення належного рівня управління галузевими службами МВС України,
органами та підрозділами внутрішніх справ між керівництвом МВС
передбачено розподіл основних обов’язків для координації роботи,
взаємодії і співробітництва, виділено головні управління, управління і
служби МВС.

У складі Міністерства внутрішніх справ діють:

І. Штаб (на правах головного управління). II. Кримінальна міліція, до
якої входять:

— Головне управління карного розшуку;

— Головне управління Державної служби боротьби з економічною
злочинністю;

— Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків;

Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр;

— Управління внутрішніх справ на транспорті;

— Управління кримінального пошуку, яке діє при МВС, не входячи в його
апарат.

Ш. Міліція громадської безпеки, яка включає в себе:

— Головне управління адміністративної служби міліції;

— Управління Державтоінспекції;

— Управління Державної служби охорони, яке також діє при МВС.

IV. Міліція по боротьбі з організованою злочинністю, для ефективної
роботи якої було створено:

— Головне управління по боротьбі з організованою злочинністю;

— Відділ по організації роботи органів внутрішніх справ на закритих
об’єктах.

Організаційна структура служби по боротьбі з організованою злочинністю
має свою специфіку. Через особливу значимість виконуваних завдань
начальники обласних управлінь по боротьбі з організованою злочинністю є
одночасно першими заступниками начальників УМВС в областях, в містах
Києві, Севастополі та Автономній Республіці Крим.

У структурі апарату Міністерства внутрішніх справ також функціонують як
самостійні служби:

— Українське Національне бюро «Інтерполу» (на правах головного
управління);

— Головне слідче управління;

— Відділ організації роботи дізнання в органах внутрішніх справ;

— Головне управління кадрів;

— Відділ міжнародних зв’язків;

— Управління Державної пожежної охорони;

— Головне управління внутрішніх військ:

— Відділ військово-мобілізаційної роботи і цивільної оборони;

— Фінансово-економічне управління;

— Головне управління військового та матеріально-технічного забезпечення;

— Господарче управління;

— Управління капітального будівництва;

— Управління справами та деякі інші управління з допоміжними і
обслуговуючими функціями.

У структуру апарату Міністерства внутрішніх справ не входять, але діють
при ньому і йому безпосередньо підпорядковані, крім Управління Державної
служби охорони і Управління кримінального пошуку, про які згадувалось
раніше, також:

— Управління оперативної інформації;

— Оперативно-технічне управління;

— Редакційно-видавничий відділ;

— Центральний вузол оперативного зв’язку;

— Центр технічного захисту інформації;

— ряд інших підрозділів, які займаються інформаційним, побутовим і
технічним забезпеченням центрального апарату Міністерства.

Відповідно до адміністративно-територіального устро-ю держави,
соціально-економічних й політичних обставин, криміногенної ситуації в
окремих регіонах, в Україні склалась така територіальна структура
органів внутрішніх справ:

— Головні управління МВС України (ГУМВС), ГУМВС у М.Києві, Київській
області та Автономній Республіці Крим;

— Управління МВС (УМВС) в інших областях України;

— Управління МВС в обласних центрах і великих промислових містах (Кривий
Ріг, Маріуполь, Дніпродзержинськ, Макіївка, Горлівка, Краматорськ,
Кременчуг і деяких інших);

— Управління МВС у міських районах;

— Відділи УМВС в інших містах і районах.

Головні управління МВС у місті Києві, Київській області та Автономній
Республіці Крим, обласні УМВС і УМВС М.Севастополя підпорядковано
безпосередньо міністру внутрішніх справ, усі інші міські й районні
відділи внутрішніх справ підпорядковано, зі збереженням принципу
територіальності, обласним органам внутрішніх справ.

Внутрішню структуру Головних управлінь МВС України в м. Києві й
Київській області, в Автономній Республіці Крим, управлінь МВС в інших
областях і містах побудовано згідно з лінійно-галузевим і функціональним
принципами, вона в основному відповідає структурі апарату МВС України.
При визначенні структури УМВС враховуються особливості області, міста,
число адміністративних районів, кількість населення і його демографічний
склад, криміногенна обстановка, кількість органів внутрішніх справ і
установ та інші фактори.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Конституція України.

Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник.
— Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.

Колпаков В. К. Адміністративне право України: Підручник. — К.: Юрінком
Інтер, 1999. — 736 с.

Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процесс України:
Підручник.- 2-ге вид., перероб. і доп./. – К.: Либідь, 1999.

Женунтій В., Біленчук П. Діяльність міліції – чітке регулювання //Право
України. – 1991. — № 4. – с.23.

Заяць Н. Держава і соціальний захист громадян // Право України. – 1999.
— № 9.

Похожие записи