Реферат
на тему:
Проблеми управління системою боротьби з організованою злочинністю та
корупцією в Україні
З початку третього тисячоліття відбувається усвідомлення нових реалій
суспільного життя, надання пріоритету у внутрішній і зовнішній політиці
меті інтеграції України до Європейського Союзу, введення її до складової
європейської безпеки. Цей етап визначається створенням атмосфери
принциповості, відвертим виявленням недоліків, що впливають на державне
управління, здійсненням соціально-економічних, політико-правових,
організаційно-структурних заходів у напрямі всебічної реалізації прав та
інтересів громадян, усунення зовнішніх і внутрішніх загроз українській
нації.
Небезпека, яку представляють для суспільства, системи державного
управління, прояви організованої злочинності та корупції, характер і
масштаби яких вони набули, дає підстави визнати наявність реальної
внутрішньої загрози національній безпеці України.
За тринадцять останніх років в Україні було зареєстровано 6 млн 847 тис.
61 злочин, виявлено 10 тис. 605 організованих злочинних груп.
Відбувається протиправне втручання у найбільш важливі сфери суспільного
життя. Стало наявним намагання злочинців ввести у владні структури своїх
емісарів, що набуває все більш агресивних форм із застосуванням як
прихованих, так і легальних методів. Торгівля людьми, незаконний обіг
наркотичних засобів, зброї та вибухових речовин, нелегальна міграція,
розвиток нелегального ринку послуг, оперування, порівняними за розміром
з державним бюджетом, коштами, контроль фінансових потоків, зрощування з
міжнаціональними злочинними організаціями сьогодні є реальністю.
Організована злочинність, корупція як явища багатогранні здатні
створювати загрозу, завдавати шкоду значному колу прав, інтересів
особистості, суспільства, держави. Їх негативні прояви простежуються в
найбільш важливих сферах життєдіяльності, а саме: у політичній,
економічній, соціальній, екологічній й ін.
Розробка та застосування шляхів і механізмів боротьби з організованою
злочинністю є невід’ємною частиною діяльності державних органів і
громадськості. Вжиття комплексних, ефективних заходів щодо боротьби з її
проявами є загальнонаціональною справою. Такі заходи повинні бути
системними, послідовними і узгодженими, мати правове, організаційне,
фінансове, матеріально-технічне, наукове забезпечення.
Заходи боротьби з організованою злочинністю та корупцією виступають
об’єктом детального розгляду політиків і науковців, державних і
громадських організацій, які роблять свій внесок у загальну справу
розбудови України як правової, демократичної, соціальної держави.
Політико-правовий напрям захисту від них сформульований у прийнятому
Верховною Радою України Законі України “Про основи національної безпеки
України” від 19 червня 2003 р.
Адміністративно-правова форма визначена в положеннях законів України
“Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю”
від 30 червня 1993 р., “Про боротьбу з корупцією” від 5 жовтня 1995 р.
З прийняттям нового Кримінального кодексу України, законів України “Про
боротьбу з тероризмом”, “Про заходи протидії незаконному обігу
наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживання
ними”, “Про оперативно-розшукову діяльність”, “Про контррозвідувальну
діяльність”, “Про розвідувальні органи України”, “Про державний кордон
України”, “Про імміграцію”, “Про правовий статус іноземців та осіб без
громадянства”, “Про прокуратуру”, “Про судоустрій України”, “Про
державний захист працівників суду і правоохоронних органів” та інших
законодавчих актів було створене правове підґрунтя для рішучих дій проти
організованої злочинності та корупції.
У світовій практиці державного управління визнано, що системи безпеки в
період соціальних перетворень повинні відповідати новим умовам
суспільного життя. Таким чином, коригування системи боротьби з
організованою злочинністю є необхідністю, суспільно значущим,
стратегічно визначеним чинником.
Заходи щодо реформування механізму функціонування відповідної системи
мають стати органічною частиною широкого суспільно-політичного,
цілеспрямованого плану, зорієнтованого на стимулювання демократичної
активності кожного окремого громадянина, зміну суспільних умов, за яких
виникає або поширюється злочинність. Прогресивність кроків, що
вживаються державою у відповідній сфері, повинна підтверджуватись
практикою щодо мінімізації впливу небезпечних факторів, що несуть собою
організована злочинність і корупція, на суспільні процеси, на стан
розвитку суспільства, позбавлення організованих злочинних формувань,
організованих груп, банд, злочинних організацій і злочинних угрупувань
соціально-політичного, соціально-правового, соціально-економічного,
соціально-психологічного підґрунтя. Впровадження оперативного управління
загальнодержавною системою боротьби з організованою злочинністю та
корупцією.
Основні функції суб’єктів боротьби з організованою злочинністю та
корупцією і напрями її розвитку визначаються політикою, стратегією і
доктриною – програмою державної діяльності у відповідній сфері
суспільного життя. Документом, в якому будуть закріплені відповідні
заходи, повинна стати Національна програма боротьби з організованою
злочинністю і корупцією.
Таким чином, програма має важливе значення в системі боротьби з
організованою злочинністю і корупцією. Її специфічність як окрема форма
соціального регулювання та предметно-цільове спрямування дозволяють
нормативно-правовим шляхом закріплювати основні напрями впливу на
процеси, які є об’єктом дії національної системи безпеки в цілому;
реалізовувати положення щодо забезпечення прав та інтересів громадян у
безпеці; акцентувати увагу на імовірних проявах організованої
злочинності та корупції, варіантах застосування заходів проти них, а
також критерії їх оцінки.
Держава повинна мати свою національну програму протидії організованій
злочинності та корупції. Це пояснюється розбіжностями у характері
суспільного і державного ладу, політикою, яка проводиться, рівнем
економічного і соціального розвитку, станом правоохоронної системи,
низкою інших факторів.
Методологія, яка повинна використовуватись у визначенні структури
програми боротьби з організованою злочинністю та корупцією України,
полягає в об’єднанні прав та інтересів безпеки у групи за ознакою
суспільних відносин, що складають зміст соціально-правових категорій та
видів дій, які мають місце у боротьбі з організованою злочинністю та
корупцією.
Соціально-правовою категорією, що визначає основні напрями діяльності
суб’єктів, задіяних у протидії проявам організованої злочинності та
корупції, є категорія громадського порядку. Системоутворюючою ознакою
цієї категорії виступає обов’язок держави здійснювати захист суспільства
і конкретної особи від загрози її правам, які повинні бути гарантовані
правовою, демократичною, соціальною державою. Відносно системи протидії
організованій злочинності та корупції громадський порядок повинен
розглядатися як соціально-правова категорія суспільного (державного)
управління, зміст якої окреслює межі державного впливу в суспільстві й
відображає політику управління справами держави по охороні суспільства
та особистості від загроз, які несе організована злочинність і корупція,
до того ж, державне управління (регулювання, втручання) може
здійснюватися лише на засадах права.
Характеризувати систему протидії організованій злочинності та корупції
відносно сфери громадського порядку за означеними напрямами можуть
конкретні соціально-правові категорії, а саме: правопорядок; громадський
порядок у вузькому розумінні; громадська безпека.
Боротьба з організованою злочинністю і корупцією здійснюється шляхом
встановлення контролю над організованою злочинністю, її локалізації,
нейтралізації та ліквідації; усунення причин і умов існування
організованої злочинності, а також запобігання корупції, виявлення та
припинення її проявів, поновлення законних прав та інтересів фізичних і
юридичних осіб, усунення наслідків корупційних діянь.
Заходами, що спрямовані на реалізацію відповідної мети, є
адміністративні, кримінально-процесуальні, оперативно-розшукові,
контррозвідувальні, розвідувальні, оперативного управління, громадські.
Їх сукупність повинна утворювати органічну систему діяльності у сфері
боротьби з організованою злочинністю та корупцією.
Діяльність держави по забезпеченню прав та інтересів особи, суспільства
в цілому від протиправних, злочинних посягань в організованих формах має
різноплановий і складний характер. Вона здійснюється у напрямах, які
можна класифікувати як підсистеми державної безпеки України, державного
захисту у відповідній сфері. Така класифікація створює необхідні умови
для оцінки ефективності заходів по боротьбі з організованою злочинністю
та корупцією, вказує основні шляхи корегування політичних рішень,
реформування правоохоронних органів, що діють у відповідній сфері.
Сукупність трьох елементів – суб’єкта та його обов’язків, сфери
функціонування суб’єктів та правоохоронних заходів створює
структурно-функціональну підсистему боротьби з організованою злочинністю
та корупцією.
Таким чином, система боротьби з організованою злочинністю та корупцією є
сукупністю правоохоронних підсистем.
Підсистеми захисту у сфері боротьби з організованою злочинністю та
корупцією в України можна представити таким чином.
1. Правоохоронна підсистема у сфері діяльності посадових осіб,
працівників підприємств, організацій, установ та підприємців. Суб’єктами
забезпечення функціонування цієї підсистеми є керівники та уповноважені
ними особи. Обов’язки цих суб’єктів спрямовані на здійснення
правоохоронних заходів у сфері боротьби з організованою злочинність і
корупцією.
2. Правоохоронна підсистема у сфері соціального проектування,
адміністрування за галузями народного господарства органів державної
влади та органів місцевого самоврядування, створення, реорганізація,
ліквідація видів та форм господарювання, адміністративних механізмів,
забезпечення життєдіяльності, сталого розвитку
адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, розширення,
перепрофілювання, переоснащення об’єктів промислової та соціальної
інфраструктури.
Суб’єктами забезпечення функціонування цієї підсистеми є органи, зайняті
правоохоронною діяльністю, формально визначені зацікавлені особи,
організації, та виконавці замовлень.
3. Правоохоронна підсистема у сфері особистої безпеки приватних,
посадових осіб, а також тих, хто знаходиться під державним захистом –
особистого захисту. Суб’єктами забезпечення функціонування цієї
підсистеми є людина і громадянин. Обов’язки цих суб’єктів спрямовані на
дотримання права на захист, безпеку, виконання зобов’язань, завдань по
забезпеченню особистого захисту*.
4. Адміністративна підсистема захисту у сфері боротьби з організованою
злочинністю і корупцією. Суб’єктами забезпечення її функціонування є
суб’єкти забезпечення національної безпеки України. Обов’язки цих
суб’єктів мають адміністративний характер по забезпеченню функціонування
правоохоронних підсистем захисту у сфері боротьби з організованою
злочинністю і корупцією.
5. Правоохоронна підсистема у сфері охорони громадського порядку і
безпеки. Суб’єктом підсистеми є органи, що ведуть боротьбу з
організованою злочинністю і корупцією. Їх обов’язки спрямовані на
виконання державного завдання захисту.
Згідно з наведеним переліком правоохоронних підсистем забезпечення
виконання заходів у сфері боротьби з корупцією і організованою
злочинністю в України є загальносистемною, державною задачею. Але заходи
державної безпеки мають певний відтінок, зумовлений видом суспільної
діяльності. Це дає можливість класифікувати їх на: профілактичні
(адміністративні, адміністративно-виробничі, науково-технічні);
оперативні заходи.
Враховуючи підвищену небезпеку загрози національним інтересам, необхідно
надати пріоритет оперативному управлінню діями спеціальних органів
боротьби з організованою злочинністю, та органам, що беруть участь у цій
діяльності.
Пріоритет оперативного управління підсистемами, задіяними у справі
боротьби з організованою злочинністю та корупцією, підтверджується як
теорією, так і практикою боротьби з цим лихом. Невідкладність
відповідних питань підтверджують не тільки статистичні дані щодо
ускладнення оперативної обстановки в окремих регіонах, а й загальна
соціально-політична обстановка, загрозливі тенденції криміналізації
суспільства. Стан стагнації не може бути визнаний таким, що відповідає
курсу максимально безпечного розвитку суспільства, тому активний захист
громадянина від небезпечних антисоціальних, злочинних, насильницьких
проявів є головним завданням держави, насамперед її силових відомств.
Завданням Національної програми є забезпечення керованості силами,
задіяними у боротьбі з організованою злочинністю і корупцією, підвищення
ефективності їх діяльності.
О.В. Копан. Проблеми управління системою боротьби з організованою
злочинністю та корупцією в Україні. “Боротьба з організованою
злочинністю і корупцією (теорія і практика)” 8’2003
* Використано Конституцію України, закони України “Про Службу безпеки
України”, “Про прокуратуру”, “Про Державну податкову службу в Україні”,
“Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і
правоохоронними органами держави”, “Про забезпечення безпеки осіб, які
беруть участь у кримінальному судочинстві”, Кримінальний кодекс,
Кримінально-процесуальний кодекс України; Кодекс України про
адміністративні правопорушення, Указ Президента України “Про Положення
про Міністерство внутрішніх справ України”.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
