Проблеми систематизації особливої частини Кримінального Кодексу України
Поділ Особливої частини Кримінального кодексу України (далі – КК
України) на розділи має суттєве значення для розмежування видів злочинів
і відіграє важливу роль для застосування покарання за вчинення певних
злочинів. При цьому Особлива частина КК України будується за ступенем
суспільної небезпеки: від більшої до меншої.
Ступінь суспільної небезпеки визначаться державною політикою в
конкретних умовах суспільного розвитку. Наприклад, в радянському
кримінальному законодавстві найбільш суспільно небезпечними діяннями
були злочини проти держави, проти соціалістичної власності, а вже далі –
проти особи та її інших благ – трудових, політичних прав та приватної
власності. В чинному Кримінальному кодексі державна політика приділила
більше уваги правам людини як найвищої цінності. Але і цього всеодно
недостатньо, оскільки на першому місці надалі знаходяться злочини проти
держави, а тільки після них йдуть злочини проти особи. Тим самим
підкреслюється, що державні інтереси більше захищаються, аніж інтереси
людини. Це вступає в суперечність із нормами Конституції України,
оскільки її другий розділ чітко визначає, що людина є найвищою цінністю
в Україні, і всі її права захищаються судом і гарантуються державою.
Розподіл Особливої частини на розділи актуальний на сьогоднішній день
тим, що майже кожна галузь права передбачає як найжорсткішу міру впливу
кримінальну відповідальність. Велике значення поділ Особливої частини
має також для правозастосовчої діяльності. Він полегшує кваліфікацію
вчиненого діяння при встановленні факту злочину та обставин справи. У
зв’язку з цим у КК України 2001 року є більше розділів, аніж було глав у
Кримінальному кодексі 1960 року. На збільшення кількості розділів
впливають критерії систематизації злочинів.
Система Особливої частини КК України 2001р. зазнала чи не найбільших
змін порівняно з системою Кримінального кодексу 1960 р. Ці зміни,
насамперед, стосуються:
• об’єднання статей у розділи;
• послідовності розташування розділів;
• запровадження (виділення) нових розділів.
ективної власності” та V “Злочини проти індивідуальної власності
громадян” Кримінального кодексу 1960р. викладені в одному розділі КК
2001 р. – “Злочини проти власності”.
Послідовність розташування розділів визначена із врахуванням сучасних
підходів до порівняння значимості інтересів, які охороняються
кримінальним законом від злочинних посягань. Система Особливої частини
Кримінального кодексу 1960 р. була побудована з врахуванням пріоритету
інтересів держави і суспільства над інтересами особи. На перше місце в
Особливій частині КК 2001 р. все ж поставлені норми про злочини проти
основ національної безпеки, далі йде комплекс статей про злочини проти
інтересів особи, потім – суспільства. Завершують же Особливу частину
розділи, які передбачають відповідальність за злочини проти інтересів
нашої держави та міжнародної спільноти.
Виділення нових розділів (які не відповідають главам попереднього
Кримінального кодексу) обумовлене намаганням більш повно реалізувати
принцип систематизації норм Особливої частини кримінального
законодавства, відповідно з яким в одну главу чи розділ повинні
розміщуватися статті про злочини, які посягають на один і той же родовий
об’єкт. Тому більшість глав Кримінального кодексу 1960 р. розширено.
Крім того, введені нові розділи, аналогів яким серед глав раніше чинного
Кримінального кодексу немає. До них, зокрема, відносяться розділи VIII
“Злочини проти довкілля”; XVI “Злочини у сфері використання
електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних
мереж”; XX “Злочини проти миру безпеки людства та міжнародного
правопорядку”.
Отже, слід звернути увагу на те, що навіть сучасний Кримінальний кодекс
не є досконалим, оскільки не в повній мірі відповідає певним
конституційним принципам. А саме не відповідає цьому побудова.
Систематизація статей по розділах відбувається на підставі родового та
безпосереднього об’єкту. Тим самим розширюється і удосконалюється
Особлива частина у зв’язку із збільшенням злочинів в нерозвинутих сферах
та галузях життя й законодавства. Слід наближувати діючий кодекс до
Конституції та міжнародного законодавства. Для розмежування об’єктів
злочинів при кваліфікації слід користуватись роз’ясненнями Верховного
суду України. Необхідно спостерігати за змінами в суспільному житті і з
розвитком суспільних відносин вносити зміни в Кримінальний кодекс. Ми
всі зауважили, що з прийняттям нового Кримінального кодексу України
почалося прийняття інших кодексів: земельного, сімейного, цивільного. Це
говорить про те що кримінальне право залишається ключовим для всіх
галузей права. Тому законодавець зобов’язаний при зміні суспільних
відносин чи зміні державної політики провадити зміни в кримінальне
законодавство. У зв’язку з гуманізацією суспільства законодавцю слід
переходити на більш ефективні види покарання які є більш гуманними, аніж
існуючі. І на перше місце він повинен ставити людину, її інтереси і
права.
Література
1. Грищук В.К Кодифікація кримінального законодавства України: проблеми
історії і методологи. – Львів, 1992
2. Навроцький В.О. Наступність кримінального законодавства України
(порівняльний аналіз КК України 1960р. та 2001р.). – К: Атіка, 2001.
PAGE
PAGE 1
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
