Реферат на тему:

Правосуддя. прокуратура

Зміст

TOC \o «1-3»

1. Конституційний Суд України PAGEREF _Toc58084978 \h 3

2. Суди загальної юрисдикції. Прокуратура PAGEREF _Toc58084979 \h 6

3. Вища рада юстиції України PAGEREF _Toc58084980 \h 11

Література PAGEREF _Toc58084981 \h 12

Конституційний Суд України

Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в
Україні, який вирішує питання про відповідність законів та інших
правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції
України та законів України.

Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства
Конституції України як Основного Закону держави на території України.

Діяльність Конституційного Суду України базується на принципах
верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності судів,
гласності, повного і всебічного розгляду справ та обґрунтованості
винесених ним рішень.

Конституційний Суд України ухвалює рішення та дає висновки у справах
щодо:

конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради України,
актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових
актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

відповідності Конституції України чинних міжнародних договорів України
або тих міжнародних договорів, що вносяться до Верховної Ради України
для надання згода на їхню обов’язковість;

додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про
усунення Президента України з поста в порядку імпічменту в межах,
визначених статтями 111 та 151 Конституції України;

офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Рішення і висновки Конституційного Суду України з зазначених питань є
обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть
бути оскаржені.

Питання про конституційність зазначених нормативних актів розглядаються
за зверненнями:

Президента України;

не менш як 45 народних депутатів України;

Верховного Суду України;

Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини;

Верховної Ради Автономної Республіки Крим.

Закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України
визначаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони
не відповідають Конституції України або якщо було порушено встановлену
Конституцією України процедуру їх розгляду, ухвалення чи надрання ними
чинності.

Закони, інші правові акти або їхні окремі положення, що визнані
неконституційними, втрачають чинність од дня ухвалення Конституційним
Судом України рішення про їх неконституційність.

Конституційний Суд України не має повноважень розглядати питання щодо
законності актів органів державної влади, органів влади Автономної
Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, а також інші
питання, віднесені до судів загальної юрисдикції.

Конституційний Суд України складається з 18 судів. Президент України,
Верховна Рада України та з’їзд суддів України призначають по 6 суддів
Конституційного Суду України.

Суддею Конституційного Суду України може бути громадянин України, який
на день призначення досяг 40-річного віку, має вищу юридичну освіту і
стаж роботи за фахом не менше як 10 років, проживає в Україні протягом
останніх 20 років та володіє державною мовою. Суддя Конституційного Суду
України призначається на 9 років без права бути призначеним на повторний
строк.

Голова Конституційного суду України обирається на спеціальному
пленарному засіданні Конституційного Суду України зі складу суддів
Конституційного Суду України таємним голосуванням лише на один трирічний
строк.

Суди загальної юрисдикції. Прокуратура

Якщо правові питання діяльності Конституційного суду України нині вже
здебільшого вирішені, то система судів загальної юрисдикції в Україні ще
чекає на докорінну реформу. Конституцією України визначено, що ця
система має будуватися за принципами територіальності і спеціалізації.

Принцип територіальності означає, що юрисдикція окремих ланок судової
системи поширюється на певні території, які можуть збігатися або не
збігатися з адміністративно-територіальними одиницями. Побудова судової
системи за принципом територіальності з урахуванням зв’язку між
населеними пунктами забезпечує наближення судів до населення.

Спеціалізація судів і суддів з розгляду справ певних категорій сприяє
підвищенню професіоналізму суддів завдяки поглибленому вивченню окремих
галузей законодавства та практики його застосування, а тому більш
надійному захисту прав і законних інтересів громадян.

Найвищім органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд
України. Передбачено також існування вищих судових органів
спеціалізованих судів (відповідних вищих судів), а також апеляційних та
місцевих судів.

Ці конституційні положення мусять дістати розвиток у поточному
законодавстві. Маючи на увазі прийняття відповідно закону у найближчому
майбутньому в п. 12 “Перехідних положень” Конституції України
передбачено продовження повноважень Верховного Суду України і Вищого
арбітражного суду України до сформування нової системи судів загальної
юрисдикції, але не довше ніж 5 років. Продовжено повноваження і суддів
всіх судів в Україні, обраних чи призначених до набуття чинності
конституцією України, до закінчення строку, на який вони були обрані чи
призначені.

Тим самим на певний час зберігається фактичне паралельне існування двох
судових систем, очолюваних відповідно Верховним Судом України і Вищім
арбітражним судом України.

У межах першої системи первинною ланкою є районні (міські суди), які
розглядають усі цивільні і кримінальні справи, за винятком тих, які
належать до компетенції судів вищого рівня.

Другу ланку цієї системи становлять Верховний Суд Автономної Республіки
Крим, обласні суди, Київський і Севастопольський міські суди. Ці суди
розглядають більш складні цивільні і кримінальні справи, а також
переглядають рішення і вироки судів першої ланки. В них існують окремі
судові колегії в цивільних і кримінальних справах, а також Президія
суду.

До цієї самої системи належать військові суди, організація яких не
пов’язана з адміністративно-територіальним поділом, а відбиває структуру
Збройних Сил України. Тут першою ланкою є військові суди гарнізонів, а
другою – військові суди військових регіонів і Військово-Морських сил
України.

Існують також міжрайонні (окружні) суди, які створюються для
забезпечення колегіального розгляду справ районними народними судами, до
яких обрано недостатню кількість суддів. Чітку спеціалізацію має
міжобласний суд, який розглядає справи, що виникли на так званих
режимних об’єктах або так чи інакше пов’язані з необхідністю
забезпечення охорони державної таємниці.

Найвищою ланкою цієї системи є нині Верховний Суд України, в якому є три
судові колегії (у цивільних справах, у кримінальних справах і
військова), Президія і Пленум, у роботі якого беруть участь усі судді
Верховного Суду України. Верховний Суд України розглядає справи, які
належать до його компетенції, переглядає рішення і вироки судів нижчого
рівня, визначає та узагальнює судову практику, аналізує судову
статистику, дає керівні роз’яснення судам у питаннях застосування
законодавства, що виникають у зв’язку з розглядом судових справ, а також
здійснює інші повноваження, надані йому законодавством.

Другу систему складають судові органи, покликані здійснювати правосуддя
в господарських відносинах, — арбітражні суди. Згідно з Законом України
“Про арбітражний суд” від 4 червня 1991 року з наступними змінами і
доповненнями первинну ланку цієї системи становлять Арбітражний суд
Автономної Республіки Крим, арбітражні суди областей, міст Києва і
Севастополя.

Найвищім органом у вирішенні господарських спорів і здійснення нагляду
щодо рішень арбітражних судів первинної ланки та контролю їх діяльністю
є Вищий арбітражний суд України. Він складається з Голови, першого
заступника Голови, заступників Голови та суддів і діє у складі:

пленуму Вищого арбітражного суду;

президії Вищого арбітражного суду;

судових колегій по розгляду спорів та перегляду рішень, ухвал, постанов.

Вищий арбітражний суд України має такі повноваження:

вирішує господарські справи, віднесені до його компетенції
законодавством України;

переглядає в порядку нагляду рішення, ухвали, постанови арбітражних
судів первинної ланки;

здійснює організаційне керівництво арбітражними судами;

здійснює їхні повноваження, надані йому законодавством.

Прокуратура – єдина централізована система державних органів, які від
імені України здійснюють нагляд за точним виконанням та єдиним
застосуванням законів через своєчасне виявлення правопорушень, вжиття
заходів щодо їх усунення і притягнення винних до відповідальності.

Діяльність органів прокуратури спрямована на утвердження верховенства
закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від
неправомірних посягань на:

закріплені Конституцією України незалежність держави, суспільний і
державний лад, політичну та економічну систему, права національних груп
і територіальних утворень;

гарантовані Конституцією, іншими законами України та міжнародними
правовими актами соціально-економічні, політичні, особисті права і
свободи людини і громадянина;

основи демократичного устрою державної влади, правовий статус місцевих
рад народних депутатів, органів територіального громадського
самоврядування.

На органи прокуратури України покладено такі функції:

підтримання державного обвинувачення в суді;

представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках,
визначених законом;

нагляд за додержанням законів органами, які проводять
оперативно-розшукову діяльність, дізнання, судове слідство;

нагляд за додержанням законів під час виконання судових рішень у
кримінальних справах, а також у разі вжиття інших заходів примусового
характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Основні принципи організації та діяльності органів прокуратури полягають
у тому, що вони:

становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор
України, з підпорядкуванням прокурорів за ієрархією;

здійснюють їхні повноваження на підставі додержання Конституції України
та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких
органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських
об’єднань чи їхніх органів;

захищають у межах їхньої компетенції права і свободи громадян на засадах
їх рівності перед законом, незалежно від національності чи соціального
походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань,
службового чи майнового стану та інших ознак;

вживають заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони
виходили, поновлення порушених прав і притягнення в установленому
законом порядку до відповідальності осіб. Які допустили ці порушення;

діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан
законності та заходи щодо їх зміцнення.

Працівники прокуратури не можуть належати до будь-яких політичних партій
чи рухів.

Вимоги прокурора, які відповідають чинному законодавству, є
обов’язковими для всіх органів, підприємств, установ, організацій,
посадових осіб і громадян та виконуються невідкладно або в передбачені
законом чи визначені прокурором строки.

Систему органів прокуратури становлять: Генеральна прокуратура України,
прокуратури Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і
Севастополя, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них
прокуратури, а також військові прокуратури.

Прокуратуру України очолює Генеральний прокурор України, призначуваний
на посаду Президентом України за згодою Верховною Радою України; з
посади його звільнює Президент України. Верховна Рада України може
висловити недовіру Генеральному прокуророві України, що матиме наслідком
його відставку з посади. Строк повноважень Генерального прокурора
України – 5 років.

Слідчі прокуратури провадять попереднє слідство у справах про діяння, що
містять ознаки злочину, віднесені законом до їхньої підслідності, а
також в інших справах, переданих їм прокурором.

Вища рада юстиції України

Згідно з Конституцією України (ст. 131), в Україні діє Вища рада
юстиції, яка складається з двадцяти членів.

Верховна Рада України, Президент України, з’їзд представників юридичних
вищих навчальних закладів та наукових установ призначають до Вищої ради
юстиції по три члени, а всеукраїнська конференція працівників
прокуратури – двох членів Вищої ради юстиції.

До складу Вищої ради юстиції входять за посадою Голова Верховного Суду
України, Міністр юстиції України, Генеральний прокурор України.

До відання Вищої ради юстиції належить

внесення подань про призначення суддів на посади або про звільнення їх з
посад;

прийняття рішення стосовно порушення суддями і прокурорами вимог щодо
несумісності;

здійснення дисциплінарного провадження стосовно суддів Верховного Суду
України і суддів вищих спеціалізованих судів та розгляд скарг на рішення
про притягнення до дисциплінарної відповідальності суддів апеляційних та
місцевих судів, а також прокурорів.

Література

Конституційне право України: Підручник / За ред. В.Ф.Погорілка. – К.:
Наукова думка, 2000. – 734с.

Правознавство: Навч. посібник / В.І. Бобер, С.Е. Демський, А.М. Колодій
та ін.; За ред. В.В. Копєйчикова – 2-ге вид., перероб. та допов. – К.:
Юрінком Інтер, 1999. – 704с.

Основи правознавства: Проб. Підручник для 9 кл. серед. загальноосвіт.
шк. / За ред. І.Б. Усенка. – К.: Ірпінь, 1997. – 416с.

PAGE

PAGE 2

Похожие записи