Право на недоторканість людини та громадянина і діяльність органів
внутрішніх справ по його забезпеченню

Сьогодні розвинуті країни світу ставлять перед собою мету максимального
забезпечення умов для здійснення прав і свобод людини, її життя,
здоров’я, честі і гідності. Дійсність ввібрала в себе ідеї гуманізму,
пріоритети загальнолюдських цінностей. Все це знаходить своє
відображення у сучасних державах найбільш розвинутих країн — правових,
демократичних, соціально-орієнтованих.

Забезпечення особистих прав і свобод, їх захист і ефективна реалізація —
одне із головних завдань демократії.

В системі особистих конституційних прав і свобод людини і громадянина
важливе місце належить суб’єктивним правам на недоторканість особи,
житла і охорону їх особистого та сімейного життя, які являються
невід’ємними елементами їх особистої свободи. Вони тісно між собою
пов’язані, що дає змогу їх дослідити разом, виділивши з інших
конституційних прав і свобод.

На наш погляд, особиста недоторканість — це суб’єктивне право людини і
громадянина, яке гарантує їх свободу від протиправних посягань на життя,
здоров’я, індивідуальну безпеку з боку кого б то не було, в тому числі
воно не допускає незаконних і безпідставних дій посадових осіб державних
органів і громадських організацій при виконанні ними своїх обов’язків, і
яке надає можливість відновлення порушеного права.

В зміст права на особисту недоторканість доцільно включити такі
елементи:

а) право на свободу людини і громадянина від протиправних посягань на
їх життя, здоров’я, індивідуальну свободу і безпеку;

б) право на свободу від незаконних і безпідставних позбавлень волі,
затримань, арештів, приводів в кримінально-процесуальному та
адміністративному порядку;

в) право на свободу від незаконних і безпідставних особистих обшуків,
освідувань, мір фізичного примусу, примусових мір медичного та виховного
характеру в кримінально-процесуальному та в адміністративному порядку;

г) відновлення порушеного права шляхом відшкодування нанесеної
моральної, матеріальної та фізичної шкоди.[1,25] Суб’єктивні права на
особисту недоторканість, недоторканість її житла і сімейного і
особистого життя людини в Україні

об’єднуються одним загальним терміном “недоторканість”, що дає
можливість розглядати в єдності і взаємозв’язку.

Під забезпеченням органами внутрішніх справ суб’єктивних прав
недоторканості особистості, житла громадян і охорони їх особистого життя
потрібно розуміти створення сприятливих умов для здійснення названих
прав, запобігання їх порушення з боку кого б то не було, а також
відшкодування втрат, що сталися в разі порушення прав громадян [2,22].

Забезпечуючи право на недоторканість, повинні діяти положення, згідно з
якими:

а) ОВС покликані забезпечувати конституційне право на недоторканість
житла громадян України;

б) компетенція і межі діяльності ОВС при правомірному обмеженні
суб’єктивного права на недоторканість житла встановлені в Конституції
України та в поточному законодавстві України.

ОВС України покликані забезпечувати і таке суб’єктивне право громадян,
як охорона їх особистого життя (ст.31,32 Конституції України).
Відносини, що виникають в сфері особистого життя громадян, регулюються в
основному нормами моралі. Але деякі із цих відносин потребують і
правового регулювання, так як це відповідає інтересам і окремих
громадян, і суспільства в цілому.

Ae

AE

  c b

d

AE

>дах і обов’язках громадян України. По мірі виконання програми
соціально-економічного і культурного розвитку суспільства,
забезпечується розширення прав і свобод громадян, в тому числі і таких
суб’єктивних прав, як недоторканість особи, її житла та охорона
особистого життя громадян України.

Можна виділити ряд направлень діяльності ОВС, де деякі сторони
особистого життя громадян пов’язані з їх діяльністю.

До них слід віднести діяльність міліції при провадженні:

а) дізнання і попереднього слідства;

б) по справам про адміністративні правопорушення;

в) по скаргам і заявам громадян;

г) по сімейно-побутовим конфліктам між громадянами. [3,7].

Межі компетенції та межі діяльності ОВС по охороні особистого життя у
вищеназваних напрямках, завданнях полягають в тому, щоб попереджувати і
запобігати втручанням працівників ОВС в особисте життя громадян там, де
це у вигляді виключення не оговорено законодавством, запобігти
розголошенню працівниками міліції відомостей про особисте життя
громадян, якщо вони стали їм відомі у зв’язку з службовою діяльністю,
прийняти міри для поновлення та відшкодування порушеного права на
охорону особистого життя громадян [4,32].

Підводячи підсумки, можна зробити такі висновки.

1. Діяльність ОВС України по забезпеченню конституційних прав громадян
України багатогранна.

2. Громадянські права людини і громадянина, які проаналізовані в даній
роботі, в своїй сукупності пов’язані з тою соціальною сферою, де
найбільше всього проявляється свобода особистих поглядів людини, її
автономія, де для громадян більше всього є можливість проявити тільки
свої особисті таланти, свій хист, виразити свої особисті інтереси.

3. При здійсненні ОВС своєї функції по забезпеченню реалізації прав і
свобод людини та громадянина особливо важливо, з однієї сторони, у
відповідності з моральними і правовими вимогами, ефективно охороняти
особисті права громадян від чийогось посягання на них, а з другого боку
— в процесі основної діяльності не переступати дозволених правом меж, не
вмішуватися туди, де це спеціально не оговорено в законі, в особисте
життя громадян.

4. Громадяни України мають право вимагати від ОВС
максимально-ефективної роботи, законності, цілеспрямованості і
справедливості кожного діяння органів міліції, їх співробітників,
особливої уваги з їх боку, коли мова йде про обмеження навіть на
законних підставах, тих чи інших прав громадян, в тому числі і тих, які
розглядаються в даній роботі.

5. В діяльності ОВС не повинно бути місця зловживанням правом,
порушенням дисципліни і порядку у всіх сферах нашого життя, що особливо
актуально сьогодні, тому, що одна із важливих умов забезпечення швидкого
соціально-економічного розвитку нашої держави і суспільства є зміцнення
законності і правопорядку, побудова і функціонування правової держави і
громадянського суспільства в Україні.

Література

1. Рабінович П.М. Права людини та їх правове забезпечення // Основи
загальної теорії права і держави / Навчальний посібник для юрид. вузів і
фак.- К., 1992. — 100с.

2. Ростовщиков И.В. Обеспечение прав и свобод личности в СССР: Вопросы
теории. — Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1988. — 117с.

3. Михайлов П.М. Личные конституционные права и свободы советских
граждан: деятельность милиции в сфере их реализации: Автореф.
дисс…..канд. юр. наук: 12.00.02/КВШ. — К., 1990. — 20с.

4. Красавчикова Л.О. Личная жизнь граждан под охраной закона. — М.:
Юрид. лит., 1983. — 160с.

Похожие записи