РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:

Поняття кримінальної відповідальності ПЛАН.

1. Поняття кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність — це різновид юридичної відповідальності.

Основний зміст кримінальної відповідальності.

1. Поняття кримінальної відповідальності.

Кримінальна відповідальність — це різновид юридичної відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. З КК кримінальній відповідальності та покаранню
підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або
з необережності вчинила передбачене кримінальним законом суспільне
небезпечне діяння. Це законодавче положення дає підстави розглядати
кримінальну відповідальність як кримінально-правовий вид юридичної
відповідальності. Водночас це означає, що поняття кримінальної
відповідальності включає як родові ознаки, характерні для юридичної
відповідальності в цілому, так і видові ознаки, характерні для
відповідальності в межах кримінального права.

Як відносно самостійний елемент правової системи юридична
відповідальність характеризується такими ознаками:

1. Юридична відповідальність — це особливий правовий інститут, у межах
якого здійснюється реагування держави на правопорушення.

2. Юридична відповідальність завжди поєднана із застосуванням
(можливістю застосування) примусових заходів з боку держави.

3. Юридична відповідальність, передбачає офіційну оцінку відповідним
державним органом поведінки особи як правопорушення, а її самої — як
правопорушника. Оскільки в даному разі правопорушення вчиняється винно,
ця оцінка завжди зумовлює негативний для особи момент, містить елемент
її державного осуду.

4. Юридична відповідальність тягне певні несприятливі наслідки для
правопорушника; іноді вони зводяться лише до зазначеної вище оцінки
особи як правопорушника, але у більшості випадків така оцінка
поєднується з конкретним обмеженням певних прав і свобод правопорушника
чи покладанням на нього певних обов’язків.

У кримінальному праві деякі із зазначених ознак юридичної
відповідальності конкретизуються — перш за все, з урахуванням предмета
та методів правового регулювання даної галузі. Завдяки цій конкретизації
вони стають видовими (специфічними) ознаками кримінальної
відповідальності й характеризують її таким чином:

1. Кримінальна відповідальність — це особливий елемент у механізмі
кримінально-правового регулювання, в межах якого здійснюється реагування
держави на вчинений особою злочин.

2. Офіційна оцінка поведінки особи як злочину, а її самої як злочинця,
згідно з ч. 1 ст. 62 Конституції та ч. 2 ст. З КК, може здійснюватися
лише судом в обвинувальному вироку.

3. Кримінальна відповідальність тягне несприятливі наслідки для
злочинця; іноді вони зводяться лише до визнання судом особи винною у
вчиненні злочину і тим самим її осуду з боку держави, але у більшості
випадків такий осуд поєднується із застосуванням конкретного заходу
кримінально-правового впливу, передбаченого кримінальним законом.

Останнім часом у юридичній літературі активно розробляється концепція
так званої позитивної (перспективної) кримінальної відповідальності, її
суть зводиться до такого:

крім відповідальності за минулу поведінку, що є ретроспективною
відповідальністю, в механізмі кримінально-правового регулювання є ще і
позитивна відповідальність, що розуміється як усвідомлення особою
необхідності дотримання кримінально-правової заборони.

Відзначаючи плідність концепції позитивної відповідальності в
теоретичному плані, слід зауважити, що чинне кримінальне законодавство
України розглядає кримінальну відповідальність лише як відповідальність
за минулу поведінку.

Основний зміст кримінальної відповідальності. Наведена вище
характеристика кримінальної відповідальності, не «заважає» дискусіям у
теорії кримінального права з приводу основного змісту цього поняття.
Найбільш поширеними в цьому плані точками зору є:

1. Визначення кримінальної відповідальності як обов’язку відповісти за
вчинення забороненого кримінальним законом суспільне небезпечного діяння
і стерпіти обмеження морального, матеріального та фізичного характеру.

2. Розуміння кримінальної відповідальності як реального покладання на
особу, що вчинила злочин, передбачених кримінальним законом і
конкретизованих вироком суду заходів державного осуду та примусу.

3. Ототожнення кримінальної відповідальності та покарання, зведення
кримінальної відповідальності до застосування санкції.

4. Розгляд кримінальної відповідальності як специфічних
кримінально-правових відносин або як сукупності кримінально-правових,
кримінально-процесуальних і кримінально-виконавчих відносин.

Із наведених точок зору більш слушною видається та, що розглядає
кримінальну відповідальність як реальне покладання на особу, яка вчинила
злочин, передбачених кримінальним законом і конкретизованих вироком суду
заходів державного осуду і примусу. Єдине уточнення, яке потрібно,
очевидно, зробити, — в окремих випадках кримінальна відповідальність
може зводитися лише до державного осуду особи, яка вчинила злочин.

Інші точки зору, як уявляється, в тій чи іншій мірі не відповідають
зазначеним вище основним юридичним ознакам кримінальної
відповідальності. Так, обов’язок особи відповісти за вчинення злочину і
стерпіти передбачені кримінальним законом обмеження не є реакцією
держави на вчинений злочин. У цьому плані, очевидно, сам по собі
обов’язок не може бути кримінальною відповідальністю.

Не можна ототожнювати кримінальну відповідальність і покарання.
Покарання є основною, але не єдиною формою кримінальної
відповідальності, про що свідчить, зокрема, положення ч. 1 ст. З та ст.
50 КК.

Щодо розуміння кримінальної відповідальності як специфічних
кримінально-правових відносин (сукупності кримінально-правових,
кримінально-процесуальних та кримінально-виконавчих відносин), то воно
занадто розширює її зміст. Кримінально-правові відносини, як уявляється,
є більш широким правовим явищем, ніж кримінальна відповідальність, а їх
співвідношення потребує окремого розгляду.

Кримінальна відповідальність та кримінально-правові відносини.
Кримінально-правові відносини, тобто відносини, які регулюються нормами
кримінального права, неоднорідні. Серед них розрізняють так звані
регулятивні і охоронні кримінально-правові відносини. Кримінальна
відповідальність, у її ретроспективному розумінні, пов’язана з
останніми, а саме з тими із них, що виникають у зв’язку з вчиненням
злочину.

Характеристика цих відносин та визначення їх співвідношення з
кримінальною відповідальністю передбачає з’ясування ряду питань,
зокрема: а) з якого моменту виникають охоронні кримінально-правові
відносини, пов’язані з вчиненням злочину, та які юридичні факти їх
породжують;

б) який основний зміст охоронних кримінально-правових відносин; в) яким
чином вони реалізуються; г) коли вони припиняються.

Практично всі із зазначених питань у теорії кримінального права
вирішуються по-різному. Відповідна точка зору залежить, перш за все, від
визначення моменту виникнення певних охоронних кримінально-правових
відносин та розуміння основного змісту кримінальної відповідальності. З
урахуванням викладених вище положень на поставлені запитання можна
відповісти таким чином:

1. Охоронні кримінально-правові відносини, пов’язані з вчиненням
злочину, виникають із моменту вступу обвинувального вироку, яким
засуджується особа, що вчинила злочин, у законну силу.

2. Юридичними фактами, що породжують ці відносини, є: а) суспільне
небезпечна поведінка особи, яка порушує певні кримінально-правові норми;
б) наявність обвинувального вироку суду, в якому ця поведінка визнана
конкретним злочином; в) вступ вироку в законну силу.

3. Основним змістом зазначених охоронних кримінально-правових відносин є
права та обов’язки їх суб’єктів, що кореспондують між собою; в загальних
рисах ці права та обов’язки включають: а) право держави в особі суду
констатувати факт вчинення особою злочину і тим самим піддати її
державному осуду (накласти на особу «тавро» злочинця); б) право держави
вживати до особи у передбачених законом випадках конкретних
кримінально-правових заходів; в) обов’язок особи, що вчинила злочин,
сприйняти державний осуд; у передбачених кримінальним законодавством
випадках піддатися конкретним кримінально-правовим заходам; г) право
особи (і відповідно, обов’язок держави) забезпечити дотримання всіх
положень кримінального закону при її засудженні та покладанні на неї
конкретних кримінально-правових заходів.

4. Кримінальна відповідальність є формою реалізації охоронних
кримінально-правових відносин, пов’язаних із вчиненням злочину; оскільки
в обвинувальному вироку, що вступив у законну силу, здійснюється
державний осуд злочинця, момент виникнення цих відносин і момент
«виникнення» кримінальної відповідальності співпадають.

5. Охоронні кримінально-правові відносини, пов’язані з вчиненням
злочину, і кримінальна відповідальність як форма їх реалізації
припиняються з моменту виконання всіх тих обов’язків (і відповідно,
здійснення всіх тих прав), що становлять основний зміст таких відносин;
цим моментом має бути, очевидно, той, з якого особа визнається такою, що
не мас судимості.

Враховуючи викладене, кримінальну відповідальність можна визначити як
форму реалізації охоронних кримінально-правових відносин, пов’язаних із
вчиненням злочину, яка завжди полягає у державному осуді злочинця, що
здійснюється судом в обвинувальному вироку, і, як правило, втілюється в
застосуванні до нього конкретних заходів кримінально-правового впливу.

Див. докладніше: Игнатов А.И., Костарева Т.А. Уголовное право. Общая
часть: Курс лекций. — М., 1996. — С. 7—10.

Див. докладніше: Игнатов А.И., Костарева Т.А. Уголовное право. Общая
часть: Курс лекций. — М., 1996. — С. 11—18.

Див. докладніше: Игиатов А.И., Костарева Т.А. Уголовное право. Общая
часть: Курс лекций. — С. 12—16.

PAGE

PAGE 1

Похожие записи