РЕФЕРАТ

На тему:

Поняття і класифікація особливих (екстремальних) умов

Діяльність органів внутрішніх справ щодо охорони громадського порядку і
боротьби зі злочинністю носить різнобічний, багатогранний характер, вона
часто не прогнозована і не передбачувана в своєму розвитку.

Раптові зміни і ускладнення ситуації викликаються виникненням різних
надзвичайних умов, які можуть мати місце як на окремих об’єктах, в
населених пунктах, районах і областях, так і в певних регіонах, навіть
на території всієї держави. Органи внутрішніх справ зобов’язані
кваліфіковано діяти як в звичайних, так і в особливих, в тому числі і
надзвичайних (екстремальних) умовах, бути готовими до виконання
додаткових спеціальних завдань, до роботи з великими моральними і
фізичними навантаженнями і в більш складних умовах. Особливі умови
можуть викликатись соціальними явищами криміногенного характеру:

— дії озброєних злочинців, втеча групи особливо небезпечних злочинців,
захоплення заложників, повітряного чи морського транспортного засобу,
масові безладдя в громадських місцях, непокора і дезорганізація роботи в
установах виконання покарань і тощо;

не криміногенного характеру:

— масові неорганізовані виступи самодіяльних організацій, масові
політичні, спортивні, культурні та інші заходи, що дестабілізують
громадський порядок на певній території чи в цілому населеному пункті;

явищами природного характеру з тяжкими наслідками:

— повінь, землетрус, обвали і зсуви, бурі, смерчі, урагани, снігові
замети і лавини, ожеледиця, масові лісові, торфяні, степові та інші
пожежі;

явищами біологічного характеру:

— епідемії, епізоотії, отруєння, масове розповсюдження шкідників
сільського, лісового господарства, яке має характер стихійного лиха;

явищами техногенного походження:

— катастрофи, великі аварії, пожежі на підприємствах і в житлових
масивах, вибухи на хімічних підприємствах, газонафтопроводах і т. ін.

Особливі умови виникають також в особливий і в воєнний час, коли органи
внутрішніх справ виконують специфічні завдання в сфері цивільної оборони
і військово-мобілізаційної підготовки, а також в деяких інших ситуаціях.

За цих умов надзвичайно ускладнюється оперативна обстановка, яка вимагає
від органів внутрішніх справ особливих неординарних методів вирішення
службових завдань, підвищення якості управління, посилення
матеріально-технічного забезпечення. Особливого значення набувають стан
дисципліни, організованості, зв’язку, обміну інформацією, мобілізації
всіх ресурсів органів внутрішніх справ, забезпечення їх взаємодії з
органами влади і іншими правоохоронними структурами. Професіоналізм,
організованність, рішучі дії, вміння діяти, дотримуючись законності в
особливих умовах забезпечують ефективність зусиль органів внутрішніх
справ в охороні громадського порядку. Успішне вирішення службових
завдань при особливих умовах обумовлюється вжиттям комплексних заходів
щодо охорони правопорядку і боротьби зі злочинністю, що перебуває в
прямій залежності від організації управління силами і засобами органів
внутрішніх справ.

Особливим умовам, викликаним соціальними явищами криміногенного
характеру, як правило, сприяють (передують) активні дії особи (групи
осіб), що грубо порушують встановлені правила поведінки, створюють
загрозу життю та здоров’ю людей.

Стихійне лихо (повінь, обвали, смерчі, урагани і т. ін.) створює реальну
загрозу життю населення, спричиняє великі матеріальні (економічні)
збитки, паралізує діяльність транспорту і зв’язку, але не має, як
правило, попередніх проявів. При стихійних лихах створюються також
сприятливі умови для скоєння злочинів та інших правопорушень.

Велику загрозу для безпеки людей і тяжкі наслідки викликають явища
техногенного походження (катастрофи, вибухи, пожежі) та явища
біологічного характеру (епідемії та епізоотії).

Класифікація особливих умов має практичну і теоретичну значимість.
Особливі умови, як уже було відзначено, викликаються різними причинами і
мають різний ступінь громадської небезпеки. Залежно від цього особовий
склад органу внутрішніх справ бере участь в попередженні та ліквідації
шкідливих наслідків, захисті населення, організації взаємодії з органами
влади, іншими правоохоронними структурами. В цьому полягає практичне
значення класифікації. Теоретичне ж її значення пояснюється тим, що вона
дозволяє науково обґрунтувати різні види особливих умов, їх ознаки і
деталі, вивчити причини виникнення, можливі шляхи запобігання їх появі,
розробляти заздалегідь найбільш оптимальні прийоми і методи діяльності
органів внутрішніх справ н особливих умовах.

В нормативних актах МВС України та спеціальній літературі крім особливих
умов, розрізняють також надзвичайні (екстремальні) умови. Під
екстремальними умовами слід розуміти такі особливі обставини, які можуть
мати катастрофічні наслідки і носять винятковий характер за своєю
небезпекою для життя громадян, працівників органів внутрішніх справ,
надмірно ускладнюють умови виконання службових обов’язків, вимагають
негайних, рішучих, адекватних дій не тільки органів внутрішніх справ, а
часто і органів державної влади. Особливі умови не завжди мають
криміногенне походження, тому вони вимагають від органів внутрішніх
справ специфічного режиму роботи, вжиття додаткових заходів щодо охорони
громадського порядку, але, як правило, не становлять для громадської
безпеки суттєвої загрози.

Причини виникнення особливих умов відносно діяльності органів внутрішніх
справ можна поділити на об’єктивні, які не залежать від органів
внутрішніх справ, і суб’єктивні, які залежні або виникли внаслідок
незадовільної їх діяльності.

За характером і поширеністю особливі умови можна розрізняти як місцеві
(регіональні), так і загальнодержавного значення. Особливі умови
місцевого значення можуть мати місце в окремому населеному пункті, в
мікрорайоні. Вони не створюють небезпеки для регіону чи країни в цілому.
В особливих умовах місцевого значення може протікати діяльність
районного відділу внутрішніх справ з приданими йому силами і засобами.
Особливі умови регіонального значення поширюються на територію області,
інші території, становлять небезпеку для населення регіону, завдають
значної шкоди матеріальним цінностям, вимагають великих зусиль від
правоохоронних органів і органів влади в усуненні їх наслідків
(наприклад, під час повені в Закарпатті в 1993 p.). Особливі умови
державного значення можуть мати локальний характер за місцем виникнення,
але носити загальнодержавний характер за наслідками (аварія в 1986 р. на
Чорнобильскій АЕС з відомими катастрофічними наслідками, епідемія холери
в 1994 р. в Криму і на півдні України, стихійне лихо в Закарпатті в 1998
p.).

Особливі умови можуть бути також прогнозованими і не прогнозованими. Ряд
явищ соціального походження (як криміногенного, так і некриміногенного
характеру), явищ природного і біологічного походження на підставі
аналізу, інформації наукових спостережень, закономірностей природи можна
передбачити і спрогнозувати їх розвиток. Це дає можливість органу
внутрішніх справ заздалегідь підготуватись шляхом тренувань, навчань,
накопичення сил і засобів до виконання обов’язків в особливих умовах. В
органах внутрішніх справ розробляються спеціальні типові плани дій на
випадок виникнення особливих умов діяльності, в тому числі великих
пожеж, масового безладдя, розшуку небезпечних злочинців, оборони
особливо важливих об’єктів, повені тощо.

Перелік і класифікація особливих умов не є вичерпними. Одні і ті ж явища
можуть мати різне походження і залежно від ситуації належати до тої чи
іншої групи класифікації. Так, велика пожежа, що виникла внаслідок
посухи в лісовому масиві буде віднесена до явища природного характеру;
пожежа, що виникла в житловому масиві внаслідок підпалу, — до соціальних
явищ криміногенного характеру; а пожежа на газородовищі — до явищ
техногенного походження. За часом виникнення особливі умови можуть бути
очікуваними і непередбачуваними (раптовими). Непередбачувані надзвичайні
умови завжди виникають раптово і носять, як правило, екстремальний
характер, є серйозними випробуваннями готовності органів внутрішніх
справ до діяльності в особливих умовах. Розрізняють три типи факторів
раптовості надзвичайних умов.

Перший тип — очікувана подія відома, управлінське рішення, яке повинно
бути реалізовано при його появі, відпрацьовано і готове. Невідомий лише
час події.

Другий тип — очікувана подія відома лише в загальних рисах, а тому
необхідне управлінське рішення завчасно підготувати практично неможливо.
Час виникнення події також невідомий.

Третій тип — невідомий не тільки час виникнення, а й характер самої
події, що створює надзвичайно велику невизначеність відносно того, як
діють в обстановці раптовості.

Таким чином, під особливими умовами потрібно розуміти підвищену
небезпеку для життя людей, збереження матеріальних і культурних
цінностей, громадського порядку, яка викликається умовами соціального,
техногенного, природного та біологічного характеру, при яких органи
внутрішніх справ повинні вжити спеціальних заходів для забезпечення
правопорядку.

Особливі (екстремальні) ситуації можуть виникнути не тільки в діяльності
цілого органу внутрішніх справ, але і в практичній роботі окремого
працівника чи групи працівників. Внаслідок загострення криміногенної
обстановки, зростання злочинності в її найбільш агресивних формах
частішими стали випадки виникнення екстремальних ситуацій, коли життю
або здоров’ю працівника органів внутрішніх справ загрожувала реальна
небезпека. Найчастіше екстремальні ситуації виникають при припиненні
хуліганства чи інших правопорушень, що мають місце на вулицях або в
інших громадських місцях, розгляді побутових конфліктів, затриманні
злочинців, в процесі доставлення правопорушника в орган міліції,
складанні документів в його присутності. Більшість таких випадків мала
місце, коли працівник міліції був наодинці із правопорушниками, не
очікував агресії і уважно не спостерігав за поведінкою порушника,
підходив до правопорушника чи дозволяв тому підійти до себе на відстань,
яка давала можливість вчинити напад, відволікався на інші дії, втрачав
пильність, проявляв нерішучість в застосуванні зброї, хоч і мав для того
підстави.

Готуючи особовий склад органів внутрішніх справ до діяльності в
особливих умовах, керівник повинен забезпечити підготовку до дій в таких
умовах як колектив в цілому, так І окремих його працівників.

ЛІТЕРАТУРА

1. Конституція України.

2. Закон України «Про міліцію’7/Відомості Верховної Ради УРСР. 1991.
№4. Ст.20.

Закон України «Про державну службу” //Відомості Верховної Ради України.
1993. №52. Ст.490.

Закон України «Про боротьбу з корупцією” //Відомості Верховної Ради
України. 1995. №34. Ст.266.

Закон України «Про дорожній рух» // Відомості Верховної Ради України.
1993. №31. Ст.338.

Положення про Міністерство внутрішніх справ України: Затв.
розпорядженням Президента України від 7 жовтня 1992 р. // Голос України.
1992. 20 жовтня.

Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС:
Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991р. №114.

Кодекс України про адміністративні правопорушення: Офіційний текст X.,
2000.

Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. К., 1993.
Підручники, навчальні посібники, монографії.

Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ. Загальна частина:
Підручник. К., 1995.

Адміністративна відповідальність в Україні: Навч. посібник/За ред.
А.Т.Комзюка. X.. 1998.

Похожие записи