Політичні партії як юридичні особи

Політичні партії є специфічними суб’єктами цивільного права, які
характеризуються найбільшою ступінню публічності діяльності. Це
пов’язано з тим, що саме вони приймають безпосередню участь в
політичному житті держави, формуванні вищих і місцевих представницьких
органів, є виразниками політичних поглядів та переконань громадян
держави. Тому засновниками політичних партій та її членами можуть бути
тільки громадяни України. Але разом з тим, щоб здійснювати ці
повноваження, вони повинні мати певне правове оформлення, що давало б
змогу приймати участь у цивільно-правових та публічно-правових
відносинах в якості єдиного цілого. Таким механізмом стало наділення
політичних партій становищем юридичної особи.

Як вже зазначалося, особливістю функціонування політичних партій є те,
що вони створюються та діють із всеукраїнським статусом. Будучи типовим
прикладом багатоланкових об’єднань громадян, вони повинні створити
розгалужену систему своїх структурних утворень, що пояснюється
необхідністю ведення передвиборчої агітації на якомога більшій
території.

Але наявність великої кількості структурних утворень зумовлює проблеми
із визначенням суб’єктного складу політичних партій, які, варто визнати,
характерні всім без виключення багатоланковим об’єднанням громадян. Так,
при визнанні самих політичних партій юридичними особами, у їх статутах
містяться положення, котрі передбачають можливість надання їх
структурним підрозділам становища юридичної особи. Така можливість
ґрунтується на змісті ч.6 ст.11 ЗУ „Про політичні партії в Україні”, у
якій сказано, що після реєстрації обласних, міських та районних
організацій політичних партій вони можуть набувати статусу юридичної
особи, якщо це передбачено статутом партії.

Для забезпечення участі політичної партії в цивільних правовідносинах,
цілком достатнім може стати визнання за нею становища юридичної особи як
цілісної, неподільної організації, без надання такого правового
становища її структурним утворенням. Підтвердженням цьому слугують як
теоретичні положення про юридичну особу, так і практична необхідність,
яка пояснюється перш за все специфікою діяльності партії.

З теоретичної точки зору недоцільність визнання за територіальними
організаціями партій становища юридичних осіб пояснюється цілісністю та
цільовим призначенням майна всієї партії. Відповідно, володіючи
становищем юридичної особи, а відповідно і відокремленим майном,
діяльність структурної ланки може розцінюватися як переслідування
власних, відмінних від політичної партії цілей. Не на користь надання
місцевим та регіональним відділенням політичних партій становища
юридичної особи свідчить мета створення юридичних осіб, так як вона
також допускає втрату цілісності та організаційної єдності всієї партії.
З практичної точки зору висунуте твердження аргументується тим, що на
виборах як загальнодержавного, так і місцевого рівнів політична партія
представлена як цілісна організація, розпорошеність структури якої не
лише ускладнює управління нею, але й може викликати суперечки між
складовими ланками при розподілі коштів, отриманих в порядку державного
фінансування політичних партій.

Створення політичних партій. Створення політичних партій відбувається в
нормативно-явочному порядку, за яким створюється більшість видів
юридичних осіб. Проте цей порядок має свої особливості. У ст. 10 ЗУ „Про
політичні партії в Україні” говориться, що рішення про створення
політичної партії приймається на її установчому з’їзді, яке повинно бути
підтримано підписами не менше десяти тисяч громадян, які відповідно до
Конституції України мають право голосу на виборах, зібраними не менш як
у двох третинах районів не менш як двох третин областей України, міст
Києва та Севастополя та не менш як у двох третинах районів АР Крим.

Ініціаторами створення цієї організації можуть бути виключно громадяни
України, які досягли 18-річного віку, не обмежені судом у дієздатності і
не перебувають в місцях позбавлення волі. На установчому з’їзді
одночасно приймається і статут партії. У ньому окрім обов’язкових для
всіх юридичних осіб положень, ст. 8 ЗУ „Про політичні партії в Україні”
вимагає наявності відомостей про назву партії, перелік її статутних
органів, їх повноваження та спосіб формування, порядок вступу та участі
в партії, права та обов’язки її членів, створення, структуру,
повноваження територіальних організацій, джерела матеріальних надходжень
партії і порядок їх витрати.

Реєстратором політичних партій виступає Міністерство юстиції України,
куди на розгляд подаються всі необхідні для реєстрації документи. На
підставі заяви, підписаної не менш ніж як трьома співзасновниками
партії, реєстратору подаються: статут і програма партії; протокол
установчого з’їзду із зазначенням дати і місця його проведення; зібрані
на підтримку рішення про створення політичної партії підписи громадян
України, засвідчені особами, які збирали підписи; відомості про склад
керівних органів партії; платіжний документ, що підтверджує сплату
реєстраційного збору; інші документи, визначені ст. 11 ЗУ „Про політичні
партії в Україні”. Якщо засновниками були подані всі необхідні
документи, Міністерство юстиції у 30-денний термін, який може бути
продовжений до 15 днів, приймає рішення про реєстрацію політичної партії
(підтвердженням чого слугує внесення політичної партії в Єдиний
державний реєстр об’єднань громадян і благодійних організацій), з
моменту якої вона набуває становища юридичної особи. Опісля можуть
здійснюватися інші дії, необхідні для початку функціонування партії
(відкриття рахунків, постановка на статистичний та податковий облік,
отримання печаток, ін.).

Але у відповідності з ч.5 ст.11 ЗУ „Про політичні партії в Україні” для
набуття статусу загальнодержавної, політична партія зобов’язана протягом
шести місяців з дня її реєстрації забезпечити створення своїх
територіальних організацій в більшості областей України. Недотримання
цієї вимоги може слугувати підставою для прийняття Міністерством юстиції
рішення про скасування реєстрації політичної партії і припиненні її
діяльності.

O

?Створення територіальних (обласних, міських, районних) організацій
партії відбувається в наступному порядку. На установчих зборах
представників майбутньої територіальної організації приймається рішення
про її створення. В ЗУ „Про політичні партії в Україні” не зазначено про
необхідність отримання згоди чи попереднього повідомлення головної
організації партії про створення її територіальних утворень. Проте
вважаємо, що потрібна згода вищестоящої організації партії чи її власна
ініціатива, адже територіальне утворення може бути заснованим без відома
та згоди партії, що не допускається законодавством, і в той же час діяти
від її імені. Крім цього, для його діяльності необхідне майно, яке
повинно обліковуватися на балансі партії.

Після прийняття рішення про створення територіальної організації партії,
у відповідний орган Міністерства юстиції подається письмова заява
ініціаторів створення організації, завірена керівним органом політичної
партії. Разом з заявою реєстратору подається копія статуту політичної
партії і протокол установчих зборів або конференції, на яких було
утворено відповідну організацію чи інше структурне утворення. У
десятиденний термін повинні бути розглянуті представлені документи і
прийнято рішення про реєстрацію чи відмову у реєстрації територіальної
організації.

Правоздатність політичних партій. Лише після остаточної легалізації,
політична партія має право здійснювати свою безпосередню статутну
діяльність, а саме – приймати участь в виборах Президента України, до
Верховної Ради України, до інших органів державної влади, місцевого
самоврядування; підтримувати міжнародні зв’язки з політичним партіями,
громадськими організаціями інших держав, міждержавними і міжурядовими
організаціями; ідейно, організаційно та матеріально підтримувати
молодіжні, жіночі та інші об’єднання громадян, надавати допомогу у їх
створенні; здійснювати інші права, передбачені ст. 12 ЗУ „Про політичні
партії в Україні”.

Вказані правомочності можуть бути реалізованими тільки в випадку
створення належної матеріальної бази. Для цього партії наділяються
об’ємом загальних правомочностей, властивих всім юридичним особам. Слід
відзначити, що їх права щодо отримання коштів є значно звуженими в
порівнянні з іншими видами об’єднань громадян. Вони зводяться до
можливості заняття господарською діяльністю і до повної заборони
здійснення підприємницької (за виключенням створених ними юридичних осіб
у формі засобів масової інформації). В перспективі передбачається
подальше звуження їх цивільної право- дієздатності щодо самостійного
отримання коштів і зведення джерел набуття права власності до
домінування державного фінансування.

Припинення діяльності. Політична партія припинити свою діяльність може
двома способами – шляхом ліквідації або реорганізації (у добровільному
чи примусовому порядку). При добровільному способі вищим керівним
органом передбаченою у статуті кількістю голосів членів приймається
рішення про припинення діяльності партії. Далі здійснюються ті ж дії, що
при ліквідації інших юридичних осіб (створюється ліквідаційний баланс,
подається оголошення в ЗМІ для повідомлення кредиторів, ін.), але за
деякими виключеннями. На відміну від господарських товариств, майно
партії, що залишилося після розрахунків з кредиторами, не може бути
розподілено між її членами, оскільки частина 2 ст.23 ЗУ „Про політичні
партії в Україні” встановлює вимогу про використання майна та коштів
партії на статутні чи благодійні цілі.

Такі ж наслідки настають при примусовій ліквідації політичної партії. Це
може статися за умови заборони політичної партії, підставою для чого є
порушення нею Конституції та законів України.

Окремо варто зазначити, що як стосовно політичних партій, так і відносно
інших видів об’єднань громадян, для яких підприємницька діяльність не є
основною, не може застосовуватися процедура банкротства, як один із
видів примусової ліквідації. Це пояснюється тим, що у відповідності з
ст. 1 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкротом” боржником може бути тільки суб’єкт підприємницької
діяльності, нездатний виконати свої грошові зобов’язання перед
кредиторами.

Що стосується реорганізації політичних партій, то вони можуть бути
реорганізовані будь яким із способів (приєднання, виділ, поділ,
виділення), за виключенням перетворення (зміни організаційно-правової
форми) в суб’єкта, основною метою діяльності якого є отримання прибутку.
Це диктується необхідністю використання майна партії при її ліквідації
чи реорганізації для досягнення статутних чи благодійних цілей.

Література

Грешников И.П. Субъекты гражданского права // С.-Петербург. Юридический
центр. 331 с.,

Шишка Р.Б. Новий погляд на підприємницьку правосуб’єктність // Вісник
Університету внутрішніх справ. — № 3-4. – 1998 . – с. 266-272;

Шишка Р.Б. и др. Предпринимательское право Украины: Учебник /

Р.Б.Шишка, А.М.Сытник, В.Н.Левков, и др./Под. общ. ред к.ю.н.Р.Б.Шишки.
Х., Эспада. 2001.,

Гражданское право Украины. Ч. 1. Под редакцией Пушкина А.А., Самойленко
В.М., Х.: Основа, 1996, 438 с.;

Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. (По изданию 1914 г.) // М.:
Спарк. – 1994, 335 с;

Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907
г.). М.: Спарк, 1995. – 556 с.; Цивільне право України: Академічний
курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред Я.М.Шевченко.-Т.1. Загальна
частина. К.: Вид. Дім “Ін Юре”, -2003, 520с.,

П. 12 Статуту Комуністичної партії України, затвердженого 19.06.1993
р., п. 4.3. Статуту Всеукраїнського об’єднання „Батьківщина”,
зареєстрованого Мінюстом України 16 вересня 1999 року

Більш детальний опис особливостей права власності політичних партій та
джерел набуття права власності описаний в розділі „Право власності
об’єднань громадян”.

Похожие записи