Контрольна робота

з дисципліни Державне (конституційне) право зарубіжних країн.

Питання: Поняття і сутність місцевого управління та самоврядування в
зарубіжних країнах на прикладі США.

ПОНЯТТЯ І СУТНІСТЬ МІСЦЕВОГО УПРАВЛІННЯ ТА САМОВРЯДУВАННЯ В ЗАРУБІЖНИХ
КРАЇНАХ НА ПРИКЛАДІ США

Місцеві органи державної адміністрації.

Виконавчу владу в штатах втілює губернатор, який обирається в 46 штатах
на чотири роки з можливістю перевиборів на два роки. З поправкою на
маштаби голова місцевої адміністрації у більшості копіює повноваження
президента. Губернатор представляє свій штат у відносинах з федеральним
урядом та урядами інших штатів. Він взаємодіє з державним секретарем
штата, казначеєм, генеральним атторнеєм штата, впоноваженим у справах
освіти та іншими посадовими особами.

Конституції штатів встановлюють досить мало формальних вимог до
кандидатів на пост губернатора. Кандидат повинен бути громадянином США
не менше певного строку — від 2 до 20 років. Як правило для кандидатів
встановлено віковий мінімум. В більшості штатів він не може бути
молодшим 30 років, а і деяких штатах — 21 і 25 років. Тільки в двох
штатах кандидат повинен бути не молодшим 35 років.

При висуванні кандидатів у губернатори важливу роль грають політичні
партії.

Закони більшості штатів встановлюють, що висування кандидатів у
губернатори здійснюється конвентами політичних партій чи прямими
праймері, на яких головну роль також грають політичні партії. Обираються
губернатори повсюду на загальних виборах. В 47 штатах для обрання
необхідно отримати відносну більшість голосів. Лише в трьох штатах,
Джорджія, Вермонті і Мені для обрання необхідна абсолютна кількість
голосів виборців, які брали участь у виборах.

Посилення впливу губернатора на справи штату можна прослідкувати по
збільшенню строку, на який його обирають. Спочатку губернатори обиралися
тільки на рік. Тепер в більшості штатів (в 35 штатах) губернатор
обирається на 4 роки, в решті штатів на 2 роки. В 27 штатах немає ніяких
обмежень для перевиборів губернатора.

В більшості штатів у випадку, коли губернатор не може виконувати свої
обов’язки, його посаду займає лейтенант-губернатор. В 12 штатах цю
посаду займають інші посадові осби.

За виключенням штату Орегон, конституції всіх штатів передбачають
можливість усунення губернатора в порядку імпічменту. Судиться
губернатор верхньою палатою законодавчих зборів штату. Покарання при
осудженні обмежується відстороненням від посади і забороною займати
посади в органах управління штату.

В 12 штатах існує процедура відклику губернатора виборцями. Для того,
щоб почати процедуру відклику, необхідно розповсюдити петицію з
викладенням обвинувачення посадової осби. Петиція повинна бути підписана
визначеним в конституції штату числом виборців і передана державному
секретарю штату. Призначається день голсування з цього питання.
Голосування не проводиться якщо посадова особа, яка підлягає відклику,
сама подасть у відставку.

В конституціях штатів частіше всього вказується, що обов’язком
губернатора є “нагляд за тим, щоб закони виконувались”. Ця коротка
формула є основною для здійснення губернатором його повноважень, які
умовно можна віднести і до виконавчої, і до законодавчої, і до судової
гілок влади.

Найважливіший, покладений законом на губернатора, обв’язок — виконання
законів. Звідси виходить, що губернатору надано право нагляду за
здійсненням управління в штаті, і відповідно нагляду за діяльністю
посадових осіб, навіть в тому випадку, якщо вони йому прямо
непідпорядковані і не ним призначаються.

В більшості штатів губернатор відповідає за підготовку і подання в
законодавчий орган штату проекту бюджету, як правило, однорічного чи
дворічного.

Конституції всіх штатів наділяють губернатора правом надзвичайного
скликання законодавчого органу.

В усіх штатах за виключенням штату північна Кароліна, губернаторт
користується правом вето. Незалежно від форми воно є важливим засобом
втручання губернатора в законодавчу сферу.

Отримавши білль губернатор може підписати його, і тоді білль набуває
законної сили. Якщо губернатор застосовує право вето, то він повертає
білль в палату. В усіх 49 штатах, де губернатор має право вето, його
вето може бути скасовано законодавчим органом. Як, правило для
переборення вето необхідно більшість в 2/3 голосів кожної з палат
законодавчого органу.

Губернатор є голвнокомандуючим збройними силами штату, його поліцією і
національною гвардією. Ці сили підпорядковані губернатору, якщо тільки
президент не призве їх на службу США.

На відміну від президентського вето губернатори багатьох штатів
користуються вибірковим правом, яке використовується проти окремих
статей законопроектів. Це право забезпечує губернаторам можливість
впливатим на розподіл бюджету. Місцеві органи базуються на основі
законодавства штата без формального контролю, на основі самоуправління.

Певні повноваження має губернатор і в судовій сфері. Серед них
найзначнішим є право помилування засудженних судами штату. Це право
мають майже половина губернаторів США. Але губернатор може здійснювати
його лише заслухавши рекомендації спеціального консультативного органу.
В багатьох штатах право помилування та заміни покарання більш м’яким має
спеціальна рада, в який губернатор є одним з членів.

Важливий орган управління в штаті є канцелярія губернатора. Її гололвою
є виконавчий секретар губернатора, відповілальний за всю її організацію
і діяльність. В канцелярії працюють також департаментський секректар,
який підтримує зв’язки з департаментами і є радником губернатора з
питань управління, секретар з питань преси, який організовує зустрічі з
представниками преси, радіо, телебачення.

Друге місце в штаті після губернатора займає лейтенант-губернатор. Ця
посада, яка існує в 38 штатах, має значення перш за все тому, що
лейтенант-губернатор стає губернатором, як тільки останній стає
неспроможним виконувати свої обов’язки. Повсякденні обов’язки
лейтенант-губернатора є невеликі. Він є членом декількох рад, а також в
багатьох штатах головою верхньої палати законодавчого органу.

Найважливіша після губернатора політична фігура в системі управління
штату є державний секретар штату. Ця посада існує в усіх штатах. Функції
державного секретаря досить різноманітні. Перш за все він здійснює
збереження архівів і підтверджує правильність і законність державних
актів штату, які публікуються. Державний секретар підтверджує властність
штату на землю. Найважливіша функція державного секретаря — нагляд за
виборами і затвердження законності всіх пов’язаних з ним дій. Він
проводить референдуми і інші акції пов’язані з участю громадян.

Казначей штату, який відповідає за збереження грошових коштів штату і
виплату їх за належним посвідченням, в 42 штатах обирається
безпосередньо населенням. Казначею належить право визначати, в якому
банку повинні зберігатись грошові кошти штату. В багатьох штатах
казначей збирає податки і здійснює нагляд за правильністю їх стягнення.

Генеральний атторней, який вважається першим юристом штату обирається
також населенням в 42 штатах. Обов’язок атторнея і його апарата —
підтримання обвинувачення чи захисту у справах, в яких штат виступає
однією з сторін. Генеральний атторней це радник губернатора і
різноманітних відомств штату з правових питань. В деяких штатах на
атторнея також покладено обов’язок бути юридичним радником і
законодавчого органу, причому більш ніж в 30 штатах його зобов’язують
допомогати членам законодавчого органу в підготовці законопроектів.

Серед інших вищих чиновників багатьох штатів слід відмітити
суперінтедента освіти, який здійснює розподіл між графствами і окремими
учбовими закладами асигнувань штату на освіту, також встановлення
стандартів освіти в штаті.

Також, слід відмітити аудитора, уповноваженого здійснювати платежі по
забов’язаннях штату і контролювати фінансову діяльність його виконавчих
органів.

Виконавча влада штату — це найважливіша частина органів штату і її
діяльність визначає напрям і характер роботи решти органів штатів.

Місцеве управління в США.

Найбільш розповсюджена адміністративна одиниця — округ, який традиційно
зветься графством (приходом). Населення обирає раду графства, ряд посад
(шериф, казначей). Також обираються цільові комісії. Парелально діють
муніціпальні комісії, які обирають мера (здебільшого у великих містах).

Якщо врахувати, що в межах кожного з 50 штатів існує декілька форм
муніципального упрвління, то в країні їх існує декілька сотен. Однак всі
ці форми управління можна звести до трьох основних: мер-рада, комісія,
рада-упарвляючий.

Мер-рада. В більшості міст мери обираються. До мерів ставляться вимоги
мати право виборця і проживати в даному місці.

Повноваження мера визначаються хартією міста. Мери поділяються на
“слабких” і “сильних”. Поряд з мерами обираються ряд адміністративних
посадових осіб: “слабкий” мер, має право призначати лише дрібних
урядовців, у нього відсутнє право вето стосовно рішень міської ради і
строк його перебування на посаді не перевищує 2 років. “Сильного” мера
характерезує його право призначати і звільняти міських чиновників всіх
ступенів, на що лише зрідка потрібна згода ради, наявність права вето у
відношенні рад; тривалість перебування на посаді 4 роки. Важливою
ознакою “сильного” мера є право складати бюджет міста і вносити його на
розгляд ради.

Існує 4 основних форм відкликання мерів: рішення ради, голосування
виборців, судове рішення та наказ губернатора.

Ради при такому типі управлінні, як правило однопалатні. Лише невелика
кількість міст (Нью-Йорк) має двопалатні ради. Рада обирається
найчастіше від міста в цілому. Число членів ради 25 — 30 чоловік.

Комісія. Члени муніципальної комісії в кількості 3 — 7 чоловік
обираються населенням по єдиному виборчому округу. Саме їм належить
повнота влади, яку вони здійснюють разом в комісії і кожен окремо,
поскільки кожен з них є відповідальним за діяльність одного з
департаментів управління.

Вищим органом в рамках муніципалітету за законом лишається управляюча
рада, яка обирається так само, як і більшість рад, по єдиному виборчому
округу, в кількоств 5 — 9 чоловік.

Рада має нормотворчі повноваження. Але основним її повноваженням є
призначення вищого адміністратора — управляючого, на якого покладається
ведення справ у міському управлінні. Управляючий призначається радою на
4 роки, але може бути відкликаний радою до закінчення цього строку.

Найтиповішим і широко розповсюдженним адміністративно-територіальним
підрозділом є графство.

В усіх графствах керівний орган називається радою графств.
Найпоширенішими є чотири види організації такої ради: рада комісіонерів
і контролерів, рада контролерів таужшиків, рада, яка складається з
одного судді і комісіонерів, рада, яка складається з суддів і мирових
суддей. Приблизно в 2/3 графств складаються керівні органи першого виду.
Більшість рад графств обирається на строк в чотири роки, хоча по країні
цей строк коливається від 1 до 8 років.

Ради графств здійснюють адміністраривні і судові повноваження, а також
наділені деякою нормотворчою силою. Вони керують роботою всіх органів
управління комунальним господарством, діяльністю поліції, пожежною
охороною.

Великі повноваження належать графству в галузі фінансів. Рада графств
стягує податки, встановлює умови і порядок займів.

Рада графств — основний орган в системі управління графства, він
призначає деяких посадових осіб і визначає розмір їх жалування.

Одною з найстаріших посадовихх осіб графства є шериф. Він обирається
населенням безпосередньо строком на 2 чи 4 роки. Традиційно на нього
покладено обов’язок підтримання спокою в графстві, численні обов’язки по
виклику в суд, проведенню арештів, а в деяких штатах навіть по стягненню
податків.

Майже в половині штатів існує посада коронера, який розслідує справи про
вбивства. Закони деяких штатів вимагають, щоб коронер бувлікарем за
фахом. Ця посада майже в усіх штатах виборна.

Крім вказаних посадових осіб в графствах є досить велика кількість
різноманітних чиновників, які виконують різноманітні функції. Серед них
слід відмітити казначея, аудитора, який складає проект бюджету,
землеміра графства, наглядача за дорогами та багато інших.

Тауни. Слово таун вживається в різних значеннях, але взагалі таун це
форма місцевого управління. Формально вищим органом тауна вважаються
збори його мешканців, які проходять щорічно у встановленний день. Збори
тауна наділені значними владними повноваженнями. Вони можуть видавати
орденанси, затверджувати асигнування на наступний рік, вводити місцеві
податки і дозволяти проводити займи на потреби тауна.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

Абрамов Ю.К. “Партии и исполнительная власть в США” М.1990.

“Американские просветители” М. 1969.

Аптекер Г. 2 “Американская революция 1763 — 1783” М.1962.

Албашидзе В.В. “Учение о разделении государственной власти и его
критика” Тбилиси, 1972.

Бойченко Г.Г. “Политическая организация США” Минск, 1970.

“Государственный строй США” М. 1976.

Гулиев В.Б. “Современное империалистическое государство” м. 1973.

Жидков О.А. “Верховный суд США: право и политика” М.1985.

Зяблюк Н.Г. “США: лоббизм и политика” М.1978.

“История США” М. 1983.

“Конституции государств американского континента” М. 1959 г. т. 3.

Крылов Б.С. “США, федерализм, штаты и местное управление” М.1968.

Мишин А.А. “Государственное право США” М.1976.

Мишин А.А. “Принцып разделения властей в конституционном механизме США”
М. 1984.

Мишин А.А. “Крнституция США: история и современность” М.1983.

Нипорко Ю.И. “Конституционные взаимоотношения президента и конгеса в
области внешней политики” К. 1979.

Шевченко О.О. “Механізм формування і реалізації зовнішньої політики США”
К. 1994.

PAGE

PAGE 11

Похожие записи