Реферат на тему:

Оцінка земель як механізм регулювання земельних правовідносин

В Україні триває процес здійснення ринкових реформ, що включає,
зокрема, земельну реформу, кінцевою метою якої повинно бути формування
цивілізованого ринку землі, що в свою чергу є невід’ємною частиною
економіки будь-якої розвиненої держави. Очевидним є те, що земля – це
найважливіший ресурс, що займає виняткове місце в житті і розвитку
будь-якого суспільства та перебуває під особливою охороною держави, а
земельні відносини в Україні посідають і посідатимуть одне з чільних
місць у житті держави та суспільства та повинні представляти суспільні
відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Метою
земельної реформи в Україні є створення ефективної системи
землекористування, одним із невід’ємних елементів якої повинен стати
дієвий механізм економічного регулювання земельних відносин. Характерною
рисою цього механізму є вільний перерозподіл земельних ресурсів, перехід
їх до більш ефективного власника, користувача на основі дії цінового
фактора ринку землі. Ринкове реформування земельних відносин уже не
піддає сумніву необхідність проведення оцінки земельного фонду держави,
в тому числі в розрізі окремих ділянок. Саме оцінка земель є основою
запровадження платного землекористування, ринку земельних ділянок,
повноцінного функціонування землі як природного ресурсу, просторового
базису та основного засобу виробництва, капіталу [1].

Питанням оцінки земель і механізму регулювання земельних правовідносин
присвячено праці багатьох вітчизняних учених і практиків, зокрема
Даниленка А.С., Білика Ю.Д., Третяка А.М., Саблука П.Т., Месель-Веселяка
В.Я., Федорова М.М. тощо. Метою даного дослідження є характеристика
сучасного стану оцінки землі в процесі становлення ринкових перетворень
у сфері земельних правовідносин.

Перспективи становлення та розвитку ринку землі визначають сферу
використання результатів грошової оцінки землі, яка відповідно до статті
24 Закону України „Про плату за землю” від 19 вересня 1996 року,
застосовується для економічного регулювання багатьох земельних відносин,
що регулюються вітчизняним законодавством.

На сьогодні грошова оцінка земельних ділянок залежно від призначення та
порядку проведення може бути нормативною і експертною.

Статтею 201 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. і статтею 5
Закону „Про оцінку землі” від 17.06.2004 р. [2] встановлено, що:

– експертна грошова оцінка земельних ділянок і прав на них проводиться з
метою визначення вартості об’єкта оцінки і використовується під час
здійснення цивільно-правових угод щодо земельних ділянок і прав на них.
При проведенні експертної грошової оцінки земельної ділянки
використовується методичний підхід (капіталізація чистого операційного
або рентного доходу (пряма і непряма), зіставлення цін продажу подібних
земельних ділянок; урахування витрат на земельні поліпшення), який
забезпечується найбільш повною інформацією про об’єкт оцінки.

Експертна оцінка набуває актуальності та масовості з моменту активізації
ринку земель сільськогосподарського призначення, його юридичного та
процедурного оформлення. Поки що можна говорити про те, що в чинну
методику експертної грошової оцінки земельних ділянок закладено значний
елемент суб’єктивності оцінки, результати її залежать від бачення
суб’єкта оцінювача, що може спричинити значні порушення в процесі
здійснення оцінки [3].

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок являє собою визначення
нормативної ціни земель, що базується на економічній їх оцінці на основі
рентного доходу з урахуванням терміну його капіталізації.

Відповідно до ст. 13 Закону про оцінку земель нормативна грошова оцінка
земельних ділянок здійснюється в разі:

– визначення розміру земельного податку;

– визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та
комунальної власності;

– визначення розміру державного мита у випадку міни, спадкування та
дарування земельних ділянок;

– визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського
виробництва;

– розробки показників і механізмів економічного стимулювання
раціонального використання та охорони земель [4].

Нормативна оцінка земельних ділянок може проводитися як за рішенням
органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, так i на
підставі договору, який укладається зацікавленими особами в порядку,
встановленому законом. Щодо органів державної влади, то окремо доцільно
виділити державний комітет із земельних ресурсів. Саме він здійснює
оцінку землі із залученням науково-дослідних установ і організацій, які
займаються дослідженнями питань оцінки і використання земельних
ресурсів. Оцінка землі здійснюється за методикою, затвердженою
постановами Кабінету Міністрів України “Про методику грошової оцінки
земель не сільськогосподарського призначення та населених пунктів” від
23.03.1995 р. № 213, „Про методику грошової оцінки земель
сільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів)” від
30.05.1997 р. № 525.

Грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та
інших земель несільськогосподарського призначення індексується станом на
1 січня поточного року на коефіцієнт, що визначається за формулою:

Кі = (І – 10) / 100,

де Кі – коефіцієнт індексації;

І – середньорічний індекс інфляції року, за результатами якого
проводиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться.

Статтею 2 Закону України „Про плату за землю” від 03.07.1992 р.
визначено, що використання землі в Україні є платним [5]. Плата за землю
справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що
визначається залежно від грошової оцінки земель.

Отже, результати грошової оцінки земель законодавчо визначені базою для
їх оподаткування. На сьогодні оподаткування є найбільш широкою сферою
застосування результатів грошової оцінки. Проте із становленням ринку
землі, розширення їх застосування в інших сферах, що регулюють земельні
відносини, зростатиме. До цього спонукають нормативно-правові акти, які
регулюють застосування результатів грошової оцінки під час здійснення
ринкових операцій із земельними ділянками.

На сьогодні грошову оцінку земель багатьох населених пунктів не
завершено, а отже, грошова оцінка конкретної земельної ділянки може бути
не відома. Тому для процесу оподатковування землі в Україні поділяють на
дві категорії:

– землі, грошова оцінка яких проведена. Для них ставки податку
встановлюють у відсотках від цієї оцінки залежно від призначення землі.

Ставки земельного податку застосовують у відсотках до грошової оцінки
земельних ділянок (з 1 га землі):

1) землі сільськогосподарського призначення:

– для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,10;

– для багаторічних насаджень – 0,03;

2) землі населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено – 1,00;

3) землі населених пунктів, грошову оцінку яких не встановлено, залежить
від розміру населеного пункту;

4) земельні ділянки, надані для підприємств промисловості, транспорту,
зв’язку та іншого призначення – 5,00;

5) земельні ділянки, надані у тимчасове користування на землях
природоохоронного, оздоровчого призначення – 5,00;

6) земельні ділянки, що входять до складу земель лісового фонду, зайняті
виробничими, культурно-побутовими, житловими будинками, надані на землях
водного фонду – 0,30;

– землі, грошова оцінка яких не проведена. Для них розмір податку
залежить від площі земельної ділянки з урахуванням її місця знаходження,
до якої застосовуються ставки податку, наведені у таблиці 1.

Нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського
призначення проводиться не рідше як один раз на 7–10 років. За
результатами нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається
технічна документація, дані якої і є підставою для нарахування
земельного податку [6].

Не менш важливе значення має грошова оцінки землі при здійсненні
приватизації, зокрема, незавершеного будівництва. Вартість земельної
ділянки при приватизації визначається Державним комітетом України по
земельних ресурсах чи його органами на місцях на підставі експертної
грошової оцінки землі. Також продаж земельної ділянки у приватну
власність проводиться за ціною, розрахованою за методикою, визначеною
Кабінетом Міністрів України і затвердженою відповідною місцевою
державною адміністрацією, та з урахуванням експертної оцінки цієї
земельної ділянки. Такий підхід забезпечує поєднання та порівняння даних
про реальну ринкову ціну земельних ділянок із результатами їх грошової
оцінки, та дозволяє більш ефективно враховувати та співвідносити
інтереси держави і громадян у процесі приватизації. Важливість напряму
використання результатів грошової оцінки землі під час укладання
договорів купівлі-продажу земельних ділянок, заключається в тому, що він
носить характер орієнтиру для учасників ринкових процесів.

Таблиця 1

Середні ставки земельного податку на землі, грошова оцінка яких не
проведена

Групи населених пунктів з чисельністю населення

(тис, чол.) Середня ставка податку

(коп. за 1 м2) Коефіцієнт, що застосовується у м. Києві, Сімферополі,
Севастополі та містах обласного підпорядкування

До 0,2 1,5

Від 0,2 до 1 2,1

Від 1 до 3 2,7

Від 3 до 10 3,0

Від 10 до 20 4,8

Від 20 до 50 7,5 1,2

Від 50 до 100 9,0 1,4

Від 100 до 250 10,5 1,6

Від 250 до 500 12,0 2,0

Від 500 до 1000 15,0 2,5

Від 1000 і більше 21,0 3,0

Підсумовуючи викладене, необхідно зазначити, що грошова оцінка земель є
основним економічним механізмом плати за землекористування та основою
регулювання земельних відносин при оподаткуванні та укладанні
цивільно-правових угод i включається до єдиної системи державного
земельного кадастру.

Оцінка земель є складним і багатогранним процесом, що перебуває в стадії
розвитку. І чим швидше на державному рівні будуть урегульовані питання
щодо законодавчого становлення земельних відносин, тим швидше будуть
урегульовані процеси проведення і застосування різних видів оцінки
землі. На сьогодні є потреба у подальшому вдосконаленні системи
визначення розмірів грошової оцінки земель, їх оподаткування і переходу
до засад, що більше відповідали б ринковим принципам функціонування
механізму економічного регулювання земельних відносин.

Література

1. Формування ринку землі в Україні / За ред. А.С. Даниленка, Ю.Д.
Білика. – К.: Урожай, 2002. – 280 с.

2. Земельний кодекс України від 25. 10.2001 р. // Відомості Верховної
Ради. – 2002. – № 3–4. – Ст. 27.

3. Методика експертної грошової оцінки земельних ділянок від 11 жовтня
2002 р. – № 1531 // www.rada.gov.ua

4. Фінашко Віктор. Особливості подання розрахунків і сплати земельного
податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної
власності у 2006 році // Податковий, банківський, митний консультант. –
2006. – № 3.

5. Про плату за землю: Закон України від 03.07.1992 р. № 2535-XII //
Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 38. – Ст. 560.

6. Ткаченко Олена. Податок на землю // Школа бухгалтера. – 2004. – № 5.

Похожие записи