МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ
ТЕРНОПІЛЬСЬКА АКАДЕМІЯ НАРОДНОГО ГОСПОДАРСТВА
ВІННИЦЬКИЙ ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ
КОНТРОЛЬНА РОБОТА
З ПРЕДМЕТУ:
ПОДАТКОВА СИСТЕМА
ВИКОНАЛА:
СТУДЕНТКА 4 КУРСУ
ГРУПИ 41-Ф
КИСЕЛЬОВА С.П.
ВІННИЦЯ 2002
ОСНОВИ ВСТАНОВЛЕННЯ ПЛАТИ ЗА ЗЕМЛЮ
ТА ЇЇ ФОРМИ
ПЛАН
ПЛАН
Що таке земельний податок
Порядок обчислення і сплати земельного податку
Звільнення від сплати земельного податку
Виходячи з кадастрової оцінки земель тобто оцінки їх якості та
місцерозташування, встановлюють плату за використання землі. Плата за
землю у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається
залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки,
грошову оцінку яких не встановлено, розраховують в порядку визначеному
Законом про плату за землю.
Власники землі та землекористувачі крім орендарів сплачують земельний
податок.
За земельні ділянки, надані з оренду, справляється орендна плата.
Плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для
фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони земель,
підвищення родючості ґрунтів, відшкодування витрат власникам землі і
землекористувачам, пов’язаних з господарюванням на землях гіршої якості,
ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу
земель, проведення земельної реформи й розвитку інфраструктури населених
пунктів.
Розмір земельного податку не залежить від результатів господарської
діяльності власників землі та землекористувачів.
Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності
або користуванні, в тому числі на умовах оренди.
Суб’єктом плати за землю (платником) є власник землі і землекористувач,
у тому числі орендар.
Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь
встановлюються у відсотках від їх грошової оцінки у таких розмірах:
• для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,1;
• для багаторічних насаджень — 0,03.
Ставки земельного податку по земельних ділянках (за винятком
сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні
сільські, селищні, міські ради, виходячи із середніх ставок податку,
функціонального використання та місцерозташування земельної ділянки, але
вони не повинні бути вищими ніж у два рази від середніх ставок податку
із врахуванням коефіцієнтів.
Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, кооперативними
автостоянками для перебування особистих транспортних засобів громадян,
гаражно-, дачно-будівельними кооперативами, індивідуальними гаражами і
дачами громадян, а також за земельні ділянки, надані для потреб
сільськогосподарського виробництва, водного й лісового господарства, які
зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівлями і
спорудами, справляється у розмірі 3 % суми земельного податку,
обчисленого у встановленому порядку.
Податок за земельні ділянки, надані для потреб лісового господарства, за
винятком ділянок, зайнятих виробничими, культурно-побутовими, жилими
будинками та господарськими будівлями і спорудами, справляється як
складова плати за використання лісових ресурсів, що визначається лісовим
законодавством.
Податок на земельні ділянки на територіях та об’єктах природоохоронного,
оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті виробничими,
культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, що не
пов’язані з функціональним призначенням цих об’єктів, справляється у
п’ятикратному розмірі відповідного земельного податку.
При визначенні розміру податку за земельні ділянки, зайняті виробничими,
культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами,
розташованими на територіях та об’єктах історико-культурного
призначення, що не пов’язані з функціональним призначенням цих об’єктів,
застосовуються такі коефіцієнти до відповідного земельного податку:
• міжнародного значення — 7,5;
• загальнодержавного значення — 3,75;
• місцевого значення — 1,5.
Податок за частину площ земельних ділянок, наданих підприємствам,
установам і організаціям (за винятком сільськогосподарських угідь), що
перевищують норми відведення, справляється у п’ятикратному розмірі.
Податок за земельні ділянки, надані для Збройних Сил України та інших
військових формувань, створених відповідно до законодавства України,
залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для
виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25 % суми
обчисленого земельного податку.
Ставки земельного податку із земель, грошову оцінку яких здійснено,
встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.
Якщо грошову оцінку земельних ділянок не встановлено, середні ставки
земельного податку встановлюються у таких розмірах:
Групи населених пунктів з чисельністю Середня ставка податку (коп. за
Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі
та містах обласного підпорядкування
населення (тис.
1 кв. метр)
чоловік)
до 0,2
1,5
від 0,2 до 1
2,1
від 1 до 3
2,7
від 3 до 10
3,0
від 10 до 20
4,8
від 20 до 50
7,5
1,2
від 50 до 100
9,0
1,4
від 100 до 250
10,5
1,6
від 250 до 500
12,0
2,0
від 500 до 1000
15,0
2,5
від 1000 і більше
21,0
3,0
Від земельного податку звільняються:
• заповідники, в тому числі історико-культурні, національні природні
парки, заказники (крім мисливських), регіональні ландшафтні парки,
ботанічні сади, дендрологічні і зоологічні парки, пам’ятки
садово-паркового мистецтва;
• вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних. установ і
навчальних закладів сільськогосподарського профілю та
професійно-технічних училищ,
• органи державної влади місцевого самоврядування, прокуратури, заклади,
установи та організації, які повністю утримуються за рахунок бюджету (за
винятком Збройних Сил України та інших військових формувань. створених
відповідно до законодавства України), спеціалізовані санаторії України
для реабілітації хворих згідно із списком, затвердженим Міністерством
охорони здоров’я України, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади
України, підприємства, об’єднання й організації товариств сліпих і
глухих України, громадські організації інвалідів України та їх
об’єднання;
• вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я,
соціального забезпечення, що функціонують за цільовим призначенням;
• зареєстровані релігійні; та благодійні організації, які не займаються
підприємницькою діяльністю.
V
X
U
Ue
i
i
aeaeL
N
V
X
????
??
OJQJ^JIдниками багаторічних плодових насаджень; за землі кладовищ; за
земельні ділянки (у межах граничних норм, встановлених Земельним
кодексом України) інвалідів 1 і II груп, громадян, які виховують трьох і
більше дітей, та громадян, члени сімей яких проходять строкову військову
службу, пенсіонерів, а також інших осіб, які користуються пільгами
відповідно до Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх
соціального захисту”;
• громадян, яким у встановленому порядку видано посвідчення про те, що
вони постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, міські, селищні та
сільські ради можуть встановлювати пільги щодо плати за землю: часткове
звільнення на певний строк, зменшення суми земельного податку лише за
рахунок коштів, що зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки
відповідних бюджетів.
Якщо право на пільгу у платника виникає протягом року, то він
звільняється від сплати податку, починаючи з місяця, наступного за
місяцем, в якому виникло це право. У разі втрати права на пільгу
протягом року податок сплачується, починаючи з місяця, наступного за
місяцем, в якому втрачено це право.
Якщо підприємства, установи та організації, що користуються пільгами
щодо земельного податку, мають у підпорядкуванні госпрозрахункові
підприємства або здають у тимчасове користування (оренду) земельні
ділянки, окремі будівлі чи їх частини, податок за земельні ділянки,
зайняті цими госпрозрахунковими підприємствами або будівлями (їх
частинами), переданими в тимчасове користування, сплачується у
встановлених розмірах на загальних підставах.
Підставою для нарахування земельного податку є дані державного
земельного кадастру.
Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку у
визначеному порядку за формою, встановленою Головною державною
податковою інспекцією України, щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого
подають дані відповідній державній податковій інспекції.
По нововідведених земельних ділянках розрахунки розмірів податку
подаються юридичними особами протягом місяця з дня виникнення права
власності або користування земельною ділянкою.
Нарахування земельного податку громадянам провадиться державними
податковими інспекціями, які видають платникові до 15 липня поточного
року платіжне повідомлення про сплату податку.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у
користуванні кількох юридичних осіб або громадян, земельний податок
нараховується кожному з них пропорційно тій частині площі будівлі, що
перебуває у його користуванні.
За земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у
спільній власності кількох юридичних осіб або громадян, земельний
податок нараховується кожному з них пропорційно його частці у власності
на будівлю.
Власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня
виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
У разі припинення права власності або права користування земельною
ділянкою податок сплачується за фактичний період перебування землі у
власності або користуванні у поточному році.
Облік платників (товаровиробників сільськогосподарської продукції та
громадян) і нарахування земельного податку провадяться щорічно за станом
на 1 травня, інших суб’єктів-платників — за станом на 1 лютого.
Земельний податок сплачується рівними частками власниками землі і
землекористувачами — виробниками товарної сільськогосподарської і рибної
продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими
платниками — щоквартально до 15 числа наступного за звітним кварталом
місяця.
Надміру сплачені суми податку підлягають поверненню платникові; за його
письмовою заявою або за його бажанням зараховуються до сплати податку за
наступний рік.
Платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку,
сплачують податок не більш як за два попередні роки.
Перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його
платникові допускаються не більш як за два попередні роки.
Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються
за угодою сторін у договорі оренди між орендодавцем (власником) і
орендарем.
Платежі за землю зараховуються на спеціальні бюджетні рахунки бюджетів
сільської, селищної, міської рад, на території яких розташовані земельні
ділянки.
Для централізованого виконання робіт ЗО % коштів від земельного податку,
що надійшли на спеціальні бюджетні рахунки місцевих бюджетів,
централізуються на спеціальному бюджетному рахунку Державного комітету
України по земельних ресурсах, 10 % — на спеціальних бюджетних рахунках
Автономної Республіки Крим і областей.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим і обласні ради у межах
зазначених відрахувань можуть встановлювати нормативи централізації
коштів від земельного податку на спеціальних бюджетних рахунках районів
і міст, у підпорядкуванні яких останні перебувають.
Міські ради міст з районним поділом можуть встановлювати нормативи
централізації коштів від земельного податку на спеціальних бюджетних
рахунках районів міста.
Кошти від плати за землю, що надходять на спеціальні бюджетні рахунки
місцевих бюджетів, використовуються винятково для таких цілей::
• фінансування заходів щодо раціонального використання та охорони
земель, підвищення родючості ґрунтів:
• ведення державного земельного кадастру, землеустрою, моніторингу
земель:
• створення земельного інноваційного фонду;
• відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов’язаних
із господарюванням на землях гіршої якості;
• економічного стимулювання власників землі і землекористувачів за
поліпшення якості земель, підвищення родючості ґрунтів і продуктивності
земель лісового фонду;
• надання пільгових кредитів, часткового погашення позичок та
компенсації втрат доходів власників землі й землекористувачів внаслідок
тимчасової консервації земель, що сталася не з їх вини;
• проведення земельної реформи, а також для зе-мельно-господарського
устрою, розробки містобудівної документації й розвитку інфраструктури
населених пунктів.
Кошти від земельного податку, що централізуються. спрямовуються на
розробку і виконання державних програм щодо раціонального використання
земель підвищення родючості ґрунтів, на відшкодування витрат власників
землі й землекористувачів, пов’язаних із господарюванням на землях
гіршої якості, охорону земельних ресурсів у комплексі з іншими
природоохоронними заходами, розвиток загальнодержавної та регіональної
інфраструктури, ведення державного земельного кадастру, землеустрою,
моніторингу земель, а також проведення земельної реформи.
За нецільове використання коштів, що надходять від земельного податку у
відповідний бюджет, фінансовими органами нараховується штраф у розмірі
100 % використаних сум, який надходить до Державного бюджету України.
Грошова оцінка земельної ділянки провадиться Державним комітетом України
по земельних ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів
України.
Список використаної літератури
Закон України “Про систему оподаткування”
Гега П. та ін. Основи податкового права. – К.: “Знання”, 1998
Мельник П.В. та ін. Податкова система України: Практикум. – Ірпінь:
“Академія ДПС України”, 2001
Тарангул Л.Л. “Регіональна податкова політика: зміст і особливості її
реалізації” //Фінанси України.– 2000.–№10
Томчинська М. “Оцінка податкової політики в Україні в 2000 і 2001 р.р.
та її майбутні перспективи” //Економіст. – 2001.– №6
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
