Обмеження цивільних прав

Категорія обмеження прав є новою і певною мірою у вітчизняній науці не
дослідженою. Проте в зарубіжній і зокрема російській цивілістиці ця
проблематика в останні роки досить жваво аналізується і є досить таки її
ґрунтовні дослідження. Під обмеженнями у філософському сенсі розуміється
процедура звуження обсягу понятия, що полягає в переході від його
повного змісту до менш загального обсяг якого складає лише частина
обсягу висхідного понятия. Воно здійснюється введенням обмежуючих ознак
та підстав для такого обмеження. Лексичне трактування обмеження тісно
зв’язані з поняттям “межа” здійснення права. Так чи інакше, прямо чи
опосередковано всяке обмеження права впливає на обсяг свободи
особистості і повязується з діалетивними категоріями можливість та
дійсність.

Обмеження одних є необхідною умовою для забезпечення можливості
реалізації свободи і для перетворення її у дійсність іншими. Тож
обмеження включає у себе такі поняття як “свобода”, “межа”, “заборона”.
Так В.П. Камишанський вважає, що заборона – спосіб правового
регулювання, що дозволяє витіснити небажані, несправедливі, нерозумні
суспільні відносини на межі правового поля.

Як правовий засіб та елемент механізму цивільно-правового регулювання
обмеження об’єднує у собі різні поняття і проявляє себе у зв’язку “мета
– засіб – результат”. За таких умов обмеження безпосередньо впливає на
можливість здійснення певного правомірного інтересу і набуття
суб’єктивного права. Воно проявляється в імперативних вказівках щодо
обмеження свободи і природно-правовому значенні, обмеженні суб’єктивного
права в певних правовідносинах. Так згідно ст.13 ЦКУ при здійсненні
своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити
права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не
допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій
особі, а також зловживання правом в інших формах. Важливо, що при
здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад
суспільства. Інституційними проявами обмеження цивільних прав є
забезпечення конкуренції, рівного становища на товарних ринках, розвиток
чесної конкуренції тощо.

Обмеження у цивільному праві встановлюються або внаслідок особливого
правового становища суб’єкта (обмеження в правоздатності чи
дієздатності, визнання особи недієздатною), або правового режиму об’єкта
цивільних правовідносин (речі, що виключені з цивільного обороту), або
за першим та другим критерієм одночасно (заборона державним службовцям
займатися підприємницькою діяльністю).

Необхідність обмеження цивільних прав через встановлення обмежень в
широкому та вузькому сенсі зумовлена об’єктивними та суб’єктивними
причинами: закономірності існування та розвитку людини та суспільства і
цілому, юридичною характеристикою особистості тощо. Ці обмеження
встановлюються:

для охорони життя та здоров’я людини;

для недопущення свавільного втручання в приватні справи;

?????????o?для охорони прав та законних інтересів інших осіб. Так
зважаючи на майновий стан більшості дрібних власників земельних ділянок
та земельних паїв в Україні введено мораторій на їх продажу;

для охорони моралі;

для забезпечення нормального розвитку товарообороту;

для захисту прав споживачів;

реалізації виключного сувереніти держави та забезпечення її безпеки;

для забезпечення правопорядку і недопущення у найближчий час чи у
майбутньому певних правопорушень.

інших прав та законних інтересів.

Основні риси обмежень у цивільному праві можуть бути наступні:

вони — засіб цивільно-правового регулювання;

функціонально забезпечують регулятивно-самоутворюючу та
забезпечувально-регулятивні функції:

є гарантією реалізації суб’єктивного права;

мають зовнішнє оформлення у вигляді обов’язків, що формалізовані в
імперативних нормах;

містять в собі моделі поведінки у формі пасивної поведінки (заборони) та
активної поведінки (позитивне зобовязування);

забезпечуються силою держави шляхом встановлення можливості настання
негативних наслідків для порушника заборони чи обмеження.

На підставі наведеного можна зробити висновок, що обмеження –
цивільно-правові засоби, які в механізмі цивільно-правового регулювання
виконують певні функції і спрямовані на забезпечення гарантій реалізації
суб’єктивного права,через встановлення імперативних обов’язків із
здійснення певних дій або утримання від їх учинення.

Література

Гонгало Б.М. Мысли и речи о науке гражданского права /Цивилистические
записки: Межвузовский сборник научных трудов. Выпуск 2. М.: Статут,
-Екатеринбург: Институт частного права. 2002. –С.3-17,

Методологія наукового дослідження у галузі права: проблеми та
перспективи розвитку: Збірник наукових праць. –Х., Вид-во НУВС, 2004,
160с.,

Основы научных исследований /Под ред. В.И.Крутова, В.В.Попова, М.,
Высшая школа, 1989.,

Селиванов А.О. Наука і закон. К.: Логос.-2003. –263с., Философия и
методология науки /Под ред. В.И.Купцова, М.: Аспект-Пресс, 1996;

Гражданское право: В 2 т. Том І: Учебник /Отв. ред. проф. Е.А.Суханов.
–2-е изд. перераб. и доп. М.: Изд-во БЕК, 2002;

Гражданское право. Часть І. Учебник /Под ред. Ю.К.Толстого,
А.П.Сергеева. М.: ТЕИС, 1996.; Покровский И.А. Основные проблемы
гражданского права

Болвачева Н.Е. Ограничение как средство гражданско-правового
регулирования //Актуальные проблемы гражданского права: Сборник статей.
Вып.7. /Под ред. О,Ю.Шилохвоста. М.: НОРМА, 2003, -С.1-27; Братко А.Г.
Запреты в советстком праве. Саратов, 1979; Камышанский В.П. Право
собственности: пределы и ограничения. М., 2000; Малько А.В. Стимулы и
ограничения в праве. Саратов, 1994; Мечетина Т.А. Ограничение права
собственности: проблемы публичных и частных интересов: Автореф. дис. …
канд. юрид. наук. Рязань, 2001; Приходько И.М. Ограничения в российском
праве (проблемы теории и практики): Автореф. дис. … канд. юрид.
наук.Саратов, 2002; Туктаров Ю.А. Понятие и особенности
гражданско-правовіх гарантий //Журнал российского права. 1999, №10.

Камышанский В.П. Право собственности: пределы и ограничения. М.,
2000,-С.111

Похожие записи