Об’єднання юридичних осіб приватного права
Юридичні особи можуть концетрувати з іншими юридичними особами свій
капітал, виробничи ресурси, науковий потенціал тощо для досягнення
певних цілей діяльності. На цієї основі інтересів створюються об’єднання
юридичних осіб приватного права.
Об’єднання юридичних осіб створюються самими підприємствами, на
договірній основі. Об’єднання юридичних осіб, що засновані на державній
власності можуть створюватись за адміністративним рішенням вищестсоячих
органів (міністерств, відомств).
Об’єднання діють на основі договору або статуту, який затверджується їх
засновниками або власниками. Юридичні особи, які входять до складу
зазначених організаційних структур, зберігають права юридичної особи.
Рішення про створення об’єднання (установчий договір) і статут цього
об’єднання погоджуються з Антимонопольним комітетом України в порядку,
визначеному чинним законодавством. Це пояснюється тим, що не можна
допускати при створенні об’єднань юридичних осіб монополізації певних
сфер виробництва, сбуту, надання послуг, виконання робіт. Отже, АМК
України контролює дотримання антимонопольного законодавства.
Об’єднання підприємств має статус юридичної особи. Отже, вони мають
власні рахунки у банках, печатку, найменування й інші засоби
індивідуалізації. За загальним правилом об’єднання юридичних осіб не
відповідає за зобов’язаннями юридичних осіб, що його створили, як і
останні не відповідають за боргами об’єднання. Але установчими
документами, в залежності від виду об’єднання, може бути передбачене
інше.
В Україні передбачена діяльність таких видів об’єднань юридичних осіб як
асоціації, корпорації, консорціуми, концерни інші об’єднання
підприємств, що передбачені законом (ч.1 ст.120 ГКУ). Такі об’єднання
створюються за галузевим, територіальним та іншими принципами. В
об’єднання підприємств, зареєстроване в Україні, можуть входити
підприємства інших держав (нерезиденти України).
Асоціація — договірне об’єднання, створене з метою постійної координації
господарської діяльності підприємств, що об’єдналися, шляхом
централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій,
розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних
виробництв на основі об’єднання учасниками фінансових та матеріальних
ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників
асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є
господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у
господарську діяльність підприємств — учасників асоціації. За рішенням
учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у
відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.
Корпорацією визнається договірне об’єднання, створене на основі
поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що
об’єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого
регулювання діяльності кожного з учасників органам управління
корпорації.
Консорціум — тимчасове статутне об’єднання підприємств для досягнення
його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових
програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум
використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані
ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти,
що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У
разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.
”
&
(
A
A
?
O
O
U
i
i
(Концерном визнається статутне об’єднання підприємств, а також інших
організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи
учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і
виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та
іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх
повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з
органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники
концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.
Державні і комунальні господарські об’єднання утворюються переважно у
формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об’єднання
(комбінат, трест тощо).
Промислово-фінансова група є об’єднанням, яке створюється за рішенням
Кабінету Міністрів України на певний строк з метою реалізації державних
програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної
перебудови економіки України, включаючи програми згідно з міжнародними
договорами України, а також з метою виробництва кінцевої продукції. До
складу промислово-фінансової групи можуть входити промислові та інші
підприємства, наукові і проектні установи, інші установи і організації
усіх форм власності. У складі промислово-фінансової групи визначається
головне підприємство, яке має виключне право діяти від імені
промислово-фінансової групи як учасника господарських відносин. Проте
промислово-фінансова група не є юридичною особою і не підлягає державній
реєстрації як суб’єкт господарювання.
Асоційовані підприємства (господарські організації) — це група суб’єктів
господарювання — юридичних осіб, пов’язаних між собою відносинами
економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному
фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами
може бути простою і вирішальною.
Досить поширеними є холдинги. Суб’єкт господарювання, що володіє
контрольним пакетом акцій дочірнього підприємства (підприємств),
визнається холдинговою компанією. Між холдинговою компанією та її
дочірніми підприємствами встановлюються відносини
контролю-підпорядкування відповідно до вимог цієї статті Кодексу та
інших законів.
Законом можуть визначатися й інші форми об’єднання інтересів підприємств
(союзи, спілки, асоціації підприємців тощо
Підприємства України можуть входити в об’єднання, зареєстровані в інших
державах. Порядок вступу в об’єднання у зазначених випадках здійснюється
відповідно до законодавства України про зовнішньоекономічну діяльність.
Література
Грешников И.П. Субъекты гражданского права // С.-Петербург. Юридический
центр. 331 с.,
Шишка Р.Б. Новий погляд на підприємницьку правосуб’єктність // Вісник
Університету внутрішніх справ. – № 3-4. – 1998 . – с. 266-272;
Шишка Р.Б. и др. Предпринимательское право Украины: Учебник /
Р.Б.Шишка, А.М.Сытник, В.Н.Левков, и др./Под. общ. ред к.ю.н.Р.Б.Шишки.
Х., Эспада. 2001.,
Гражданское право Украины. Ч. 1. Под редакцией Пушкина А.А., Самойленко
В.М., Х.: Основа, 1996, 438 с.;
Шершеневич Г.Ф. Учебник торгового права. (По изданию 1914 г.) // М.:
Спарк. – 1994, 335 с;
Шершеневич Г.Ф. Учебник русского гражданского права (по изданию 1907
г.). М.: Спарк, 1995. – 556 с.; Цивільне право України: Академічний
курс: Підруч.: У двох томах / За заг. Ред Я.М.Шевченко.-Т.1. Загальна
частина. К.: Вид. Дім “Ін Юре”, -2003, 520с.,
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
