Об’єднання підприємств та законодавство України

Закон «Про підприємства в Україні» встановлює, що підприємства мають
право на добровільних засадах об’єднувати свою виробничу, наукову,
комерційну та інші види діяльності, якщо це не суперечить
антимонопольному законодавству України. Рішення про створення об’єднання
(установчий договір) і статут цього об’єднання погоджуються з
Антимоно-польним комітетом України в порядку, визначеному чинним
законодавством. Водночас дію положення Закону України «Про підприємства
в Україні» щодо об’єднання окремих категорій підприємств, як-от:
зв’язку, вугільної промисловості, державних електроенергетичних та ін.
зупинено’. До об’єднання, зареєстрованого в Україні, можуть входити
підприємства інших держав. Вітчизняні підприємства можуть входити до
об’єднань, зареєстрованих в інших державах. У цих випадках порядок
вступу в об’єднання здійснюється відповідно до законодавства України про
зовнішньоекономічну діяльність.

За законодавством України підприємства можуть об’єднуватися в асоціації,
корпорації, консорціуми, концерни.

Асоціація — це договірне об’єднання, створене з метою постійної
координації господарської діяльності. Вона не має права втручатись у
виробничу й комерційну діяльність будь-якого з її учасників.

Корпорація — це договірне об’єднання, створене на основі поєднання
виробничих, наукових і комерційних інтересів із делегуванням окремих
повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Розгляньмо приклад діяльності корпорації. Корпорація «Укр-агропромбуд» і
Міністерство сільського господарства та продовольства України повинні
були повернути бюджетну позику, виділену їм 1995 р. для закупівлі
сільськогосподарської продукції. Для цього корпорація «Украгропромбуд»
зобов’язувалася здійснити розвиток матеріально-технічної бази
лісокомплексів, розташованих в Іркутській області (Російська Федерація).
Корпорація «Украгропромбуд» повинна була контролювати виконання поставок
продовольчих товарів у Іркутську область та лісоматеріалів в Україну в
обсягах, передбачених угодою з адміністрацією Іркутської області про
економічне співробітництво на 1995 p.*

Консорціумом вважається тимчасове статутне об’єднання промислового і
банківського капіталу, створене для досягнення спільної мети. Концерн —
це статутне об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій,
транспорту, банків, торгівлі тощо на засадах повної фінансової
залежності від одного або групи підприємців.

Консорціум підприємств України, Росії, США та Норвегії, який продукує
ракетно-космічну техніку, мав на меті до 1998 p. збудувати поблизу
екватора «морський космодром». Відповідно до підписаної угоди головним
розробником усієї системи став ракетно-космічний концерн «Енергія»
(Росія). Ракети виготовляв Дніпропетровський ракетний центр та
підприємства Росії; бортові та наземні споруди створює американська
компанія «Боїнг». Вона ж взяла на себе турботу про об’єкти, які
виводитимуться в космос комплексом; платформу-космодром створювала
Норвегія, яка має досвід будівництва платформ для добування нафти й газу
з морського дна . Про успішну реалізацію міжнародного проекту «Морський
старт» свідчать запуски ракет, зокрема української ракети-носія «Зеніт-3
SL» 28 травня 1999 p. Сьогодні Україна розглядає можливість спорудження
в Чорному морі плавучого космодрому для запуску супутників за допомогою
української ракети-носія «Зеніт». Проект має робочу назву «Український
старт». У Національному космічному агентстві йде підготовка до
оголошення тендера на визначення фірми-розробника техігіко-економічного
обгрунтування проекту. Пропозиції щодо участі в тендері будуть
спрямовані зарубіжним і вітчизняним компаніям. Для реалізації проекту
вивчається можливість створення міжнародного консорціуму за участю
провідних фірм галузі. За основу при розробці проекту буде взято досвід
участі України в міжнародному проекті «Морський старт».

Крім зазначених, можуть бути й інші об’єднання, створені за галузевим,
територіальним чи іншими принципами.

Міністерством фінансів України зареєстровано міжнародний банківський
синдикат «ОНІКС». Його засновниками стали банки України «Аваль», «АЖІО»,
«Аркада», Будбанк, Вабанк, Градобанк, Легбанк, ОЛБанк, «Полісся»,
Промінвестбанк, Ощадний банк України, «ТК-Кредит», «Україна», Укрінбанк,
Укрсоцбанк (Київ), російські банки «Імперіал», Інкомбанк, «Російський
кредит», Ощадний банк Російської Федерації, а також Білорусьбанк
(Мінськ), Молдова-банк (Кишинів), Угорський банк для зовнішньої торгівлі
(Будапешт), Deutsche Bank, Dresdner Bank, West-deutsche Landesbank
(Німеччина) та Союз швейцарських банків. Затверджено статутний фонд
«ОНІКСА» в розмірі 10 млн доларів США. Це 1 млн акцій номінальною
вартістю 10 доларів США, що розподілені між засновниками синдикату.
«ОНІКС» створений для координації та кооперації діяльності учасників
синдикату в реалізації значних спільних інвестиційних проектів в Україні
та інших державах, а також для проведення заставних, лізингових та інших
операцій і захисту економічних інтересів членів синдикату на міжнародних
ринках.

На відміну від законодавства держав із високим рівнем розвитку
економіки, відповідно до Закону України «Про підприємства в Україні»
вказані об’єднання е юридичними особами. Вони можуть мати самостійний і
зведений баланси, розрахунковий та інші рахунки в установах банків,
печатку зі своїм найменуванням. Реєстрація об’єднань провадиться
відповідно до Закону України «Про підприємництво». Об’єднання не
відповідають за зобов’язаннями підприємств, які входять до їх складу, а
підприємства не відповідають за зобов’язаннями об’єднань, якщо інше не
передбачено установчим договором (статутом).

Підприємства, які входять до об’єднання, можуть вийти з його складу зі
збереженням взаємних зобов’язань та укладених договорів з іншими
підприємствами та організаціями. Вихід структурних підрозділів і
самостійних підприємств із об’єднань може здійснюватися за згодою
власника майна чи уповноваженого ним органу та за участю трудового
колективу з наданням їм прав підприємства. Відмову власника може бути
оскаржено трудовим колективом до суду (п. 5 ст. З Закону України «Про
підприємства в Україні»). Об’єднання ліквідується за рішенням
підприємств, які входять до нього в порядку, встановленому для
підприємства Законом України «Про підприємства в Україні». Майно, яке
залишилося після ліквідації об’єднання, розподіляється згідно зі
статутом об’єднання (п. 6 ст. З цього Закону). Щодо окремих категорій
підприємств, зокрема зв’язку, вугільної промисловості, державних
електроенергетичних, зазначене правило про вихід з об’єднання та
ліквідацію підприємств, які входять до нього (пункти 5, 6 Закону України
«Про підприємства в Україні»), зупинено1.

Правові засади об’єднань з участю іноземних суб’єктів гос-* подарювання
визначає також Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні»
від 21 листопада 1995 p.2 і Положення про створення (реєстрацію),
реорганізацію та ліквідацію промислово-фінансових груп, затверджене
постановою Кабінету Міністрів України від 20 липня 1996 р.3 Ними
передбачено створення транснаціональних промислово-фінансових груп (далі
— транснаціональні ПФГ). Це об’єднання, до яких можуть входити як
українські, так і іноземні юридичні особи, а саме: промислові,
сільськогосподарські підприємства, банки, наукові та проектні установи,
інші установи та організації всіх форм власності. Транснаціональна ПФГ
має на меті отримання прибутку. Вона створюється на певний термін для
реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і
структурної перебудови економіки України, в т. ч. програм згідно з
міждержавними договорами, а також виробництва кінцевої продукції.

Транснаціональна ПФГ не має статусу юридичної особи. Головне
підприємство (тобто таке, що створене відповідно до законодавства
України, виготовляє кінцеву продукцію, здійснює її збут, сплачує податки
в Україні, офіційно представляє інтереси транснаціональної ПФГ в Україні
та за її межами), а також учасники транснаціональної ПФГ зберігають
статус юридичної особи. Вони діють відповідно до Генеральної угоди про
сумісну діяльність і повинні дотримуватися законодавства України, в т.
ч. про обмеження монополізму та недобросовісну конкуренцію.

Головне підприємство не відповідає за зобов’язаннями учасників
транснаціональної ПФГ, а останні, своєю чергою, не несуть
відповідальності за зобов’язаннями головного підприємства
транснаціональної ПФГ, якщо інше не обумовлено двосторонніми договорами,
гарантіями, Генеральною угодою.

Транснаціональні ПФГ створюються постановою Кабінету Міністрів України,
яка приймається не пізніше 6 місяців після подання до нього проекту про
створення такої групи. Відмова у створенні транснаціональної ПФГ
оформляється протокольним рішенням Кабінету Міністрів. Рішення про
створення (реєстрацію) транснаціональної ПФГ ухвалюється Кабінетом
Міністрів України лише за умови попереднього укладення міждержавного
договору, що підлягає ратифікації Верховною Радою України. Міждержавним
договором про створення ПФГ повинні бути затверджені: 1) Генеральна
угода про сумісну діяльність із виробництва кінцевої продукції ПФГ;

2) назва ПФГ; 3) її головне підприємство; 4) вичерпний перелік учасників
ПФГ; 5) вичерпний перелік кінцевої продукції ПФГ; 6) термін, на який
створюється ПФГ; 7) умови оподаткування головного підприємства і
учасників ПФГ відповідно до законів України, гарантії від зміни
податкового законодавства; 8) умови перетинання митного кордону для
проміжної продукції ПФГ і гарантії від їх зміни.

Закон України «Про промислово-фінансові групи в Україні» встановлює
пільги, що надаються головному підприємству й учасникам ПФГ; регулює
інші питання, пов’язані з діяльністю, реорганізацією та ліквідацією ПФГ.

На основі Закону України «Про промислово-фінансові групи в Україні» та
Угоди про основні принципи створення промислово-фінансових груп,
підписаної Україною та Російською Федерацією у липні 1995 p.,
міжвідомчою комісією з питань формування ПФГ розглядаються пропозиції
щодо створення п’яти транснаціональних компаній та ПФГ. Мова йде про
транснаціональне об’єднання з розроблення та виробництва устаткування
для хімічних волокон «Формат», до якого з української сторони увійдуть
AT «Хім-текстильмаш» та компанія «Фортекс» (Чернігів), а з російської —
«Формаш» (Москва).

Крім того, підготовлено пропозиції про створення транснаціональної
корпорації з виробництва та постачання сільському господарству
зернозбиральної техніки «Трансзернотехніка». До її складу з української
сторони увійдуть чотири промислові об’єднання, в т. ч. КБ «Південне»
(Дніпропетровськ), AT «Херсонські комбайни» (Херсон) та комерційний
банк, а з російської сторони — AT «Ростсельмаш» та ДСКБ
«Комплекссельхозмаш» (Таганрог), комерційні банки.

У транснаціональну компанію з виробництва та постачання труб великого
діаметра для нафтогазопроводів можуть увійти з української сторони —
Маріупольський металургійний комбінат «Азовсталь», Харцизький та
Новомосковський трубні заводи, а з російської — вісім AT, у числі яких
Новолипецький металургійний комбінат. Магнітогорський металургійний
комбінат та PAT «Газпром». Підготовлено пропозиції щодо створення
транснаціональної ПФГ з виробництва титану й титанового прокату (п’ять
українських учасників і два російські підприємства), а також
транснаціональної алюмінієвої компанії, до якої увійдуть Миколаївський
глиноземний завод з української сторони, Красноярський алюмінієвий
комбінат та Єнісейська промислово-фінансова корпорація — з російської. У
ролі фінансового учасника україно-російських ПФГ пропонується залучити
Промінвестбанк .

Оскільки діяльність об’єднань в Україні, незалежно від їхніх
організаційно-правових форм, не повинна суперечити антимонопольному
законодавству України, то мова йде передусім про Закони України «Про
Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 р.2, «Про
обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у
підприємницькій діяльності» від 18 лютого 1992 р. (в редакції від 5
липня 1995 р.)3, «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7
червня 1996 р.4 Так, відповідно до ст. 14 Закону України «Про обмеження
монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій
діяльності» створення, реорганізація (злиття, приєднання), ліквідація
суб’єктів господарювання, створення асоціацій, концернів, міжгалузевих,
регіональних та інших об’єднань підприємств, перетворення органів
державної влади, органів місцевого самоврядування та органів
адміністративно-господарського управління та контролю в зазначені
об’єднання, вступ одного або декількох суб’єктів господарювання в
об’єднання у випадках, передбачених законодавством, здійснюються за
умови одержання згоди на це Антимонопольного комітету України5.

Підприємці повинні погоджувати з органами Антимонопольного комітету
України свої рішення з питань залучення іноземних інвестицій та
запровадження обмежень щодо цього;

визначення або уточнення функцій і повноважень асоціацій, концернів,
міжгалузевих, регіональних та інших об’єднань підприємств, місцевих
органів державної виконавчої влади, їхніх структурних підрозділів щодо
суб’єктів господарювання; регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Антимонопольний комітет контролює дотримання законодавства України у
випадках придбання суб’єктами господарювання часток (акцій, паїв),
активів, господарських товариств і підприємств; здійснення господарської
діяльності підприємцями.

Корпорація «Укргаз», будучи монополістом на ринку використання газової
мережі, уклала з трьома іноземними фірмами вигідні контракти і,
скориставшись своїм становищем, заборонила доступ на ринок усім іншим
підприємствам. Вона надіслала листи керівникам газових господарств із
вимогами розподілу газових лічильників на території України (по
регіонах), а також із зазначенням іноземних фірм, які були агентами
корпорації та в яких слід закупляти лічильники. Було видано
розпорядження, відповідно до якого газова мережа повинна обладнуватися
газовими лічильниками визначених «Укргазом» фірм. Вказаними діями
порушувалося антимонопольно законодавство України та законодавство про
захист прав споживачів, адже покупці позбавлялися можливості вибрати
більш сучасний та дешевий товар. Через такі дії «Укргазу» збитки були
заподіяні й іншим суб’єктам підприємницької діяльності. Так, трест
«Ровногазтрест» концерну «Укргазифікащя» уклав з італійською фірмою
«Самгаз» контракт на поставку 5000 газових лічильників протягом
серпня-вересня 1994 p., але використати їх, незважаючи на те, що вони
пройшли атестацію в Держстандарті, не зміг через дії «Укргазу».

Згідно з розпорядженням державного уповноваженого Антимонопольного
комітету корпорація «Укргаз» зобов’язувалася анулюати свої обмежувальні
листи, замінивши їх відповідними роз’ясненнями1.

Антимонопольний комітет здійснює контроль за дотриманням законодавства
України й під час реалізації повноважень центральних та місцевих органів
державної виконавчої влади, місцевого і регіонального самоврядування
щодо підприємців (ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет
України»).

Як згадувалося, 6 березня 1998 р. у Москві було підписано Конвенцію про
транснаціональні корпорації. Одне із застережень, зроблених Україною,
вказує, що транснаціональні корпорації на території України та за її
межами у разі, коли їх створення може призвести до монополізації
товарних ринків, впливає чи може вплинути на економічну конкуренцію на
її території, створюються за згодою Антимонопольного комітету України у
порядку, передбаченому антимонопольним законодавством України.

Суб’єкти господарювання мають дотримуватися нормативно-правових актів
України, спрямованих на захист національного товаровиробника, наприклад,
Законів України «Про захист національного товаровиробника від
демпінгового імпорту»1, «Про захист національного товаровиробника від
субсидованого імпорту»2, «Про застосування спеціальних заходів щодо
імпорту в Україну»3.

Транснаціональні та інші суб’єкти господарювання повинні враховувати і
окремі норми законодавства, спрямованого на регулювання певних галузей
діяльності. Так, ст. 15 Закону України «Про зв’язок» від 16 травня 1995
p.4 забороняє надання виключних прав на ведення будь-якого виду
діяльності у галузі зв’язку для підприємств, об’єднань, установ,
організацій всіх форм власності, крім діяльності, пов’язаної з захистом
інтересів держави, з гарантуванням національної безпеки та оборони, а
також прав, що належать виключно державним підприємствам. Мова йде про
технічне обслуговування та експлуатацію первинних мереж (крім місцевих)
та супутни-кових систем телефонного зв’язку в межах зв’язку загального
користування, про пересилання грошових переказів, листів до 20 грамів,
поштових карток, виплату й доставляння пенсії, грошової допомоги
малозабезпеченим громадянам.

Похожие записи