Реферат на тему

Криміналістика. Розслідування привласнення,Розтрати майна або
заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (розкрадань)

План

2. Тактика перевірочних дій

при встановленні ознак розкрадання

3. Типові слідчі ситуації при розслідуванні розкрадань

4. Побудова слідчих версій і планування розслідування

5. Роль ревізійного контролю і аудиту у виявленні та розслідуванні
розкрадань

6. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Література

2. Тактика перевірочних дій

при встановленні ознак розкрадання

Справа про розкрадання може бути порушена тільки у тих випадках, коли є
достатньо даних, що вказують на ознаки злочину. У разі необхідності
перевірити заяву або повідомлення про розкрадання до порушення справи в
строк не більше десяти днів проводяться передбачені статтями 94, 97 КПК
дії шляхом відібрання пояснень від окремих громадян або службових осіб
або витребування необхідних документів. Такі дії мають перевірочний
характер і спрямовані на виявлення ознак розкрадання і вирішення питання
про достатність підстав для обґрунтованого порушення кримінальної справи
або для відмови в її порушенні.

Відібрання пояснень і витребування документів може бути пов’язане з
необхідністю проведення інвентаризації фінансової і господарської
діяльності, отримання консультацій фахівців (бухгалтерів, товарознавців,
технологів), вивчення нормативних матеріалів, що регулюють фінансову і
господарську діяльність підприємства, організації, ознайомлення з
особливостями їхньої діяльності.

При аналізі ознак, що вказують на розкрадання, вчинене певними особами,
необхідно всебічно враховувати обставини, які вплинули на їх поведінку в
сфері фінансово-господарської діяльності в обстановці виробничого
ризику, необхідність виконання термінових робіт, усунення перешкод, які
призвели до відступу від нормативів, що регламентують рух матеріальних
цінностей, грошових коштів, оформлення документів та ін. Саме характер
таких дій, їх наслідки суб’єктивно можуть сприйматися як очевидні ознаки
порушень, пов’язаних з розкраданням. У цьому зв’язку важливо
підкреслити, що вже на самому початку розгляду матеріалів, що вказують
на ознаки розкрадань, як правило, відомі посадові, матеріально
відповідальні особи, які розпоряджаються майном. У такій ситуації
відсутність достатньо повного і об’єктивного врахування пояснень цих
осіб з приводу виявлених порушень, з’ясування обставин, які призвели до
них, і висування можливих для даної ситуації слідчих версій про характер
події, мотиви дій осіб, яким ввірене майно, може призвести до не
обгрунтованого порушення справи про розкрадання.

Причинами прорахунків у подібних слідчих ситуаціях (як і в розслідуванні
в цілому) стають помилки в збиранні, аналізі та об’єктивній оцінці
фактичних даних, у тому числі протидоказів, що вказують на відсутність у
даної особи мотиву для вчинення злочину.

Ознаки розкрадання, як відбиття різноманітних властивостей злочинів, є
численними і різноманітними та вимагають певної систематизації, що
забезпечила б повноту охоплення всіх значущих для розслідування слідів.

У криміналістиці ознаки розкрадання систематизуються на основі різних
чинників: за формою прояву, змістом, місцем прояву. Залежно від цього
можна виділити наступні джерела при виявленні ознак даного виду
злочинів:

1) виробничі підрозділи підприємств, де виготовляється (вирощується,
заготовляється, переробляється) продукція, звідки надходить сировина,
місця збуту готових виробів, реалізації товарів;

2) транспортні підприємства, які здійснюють перевезення сировини,
готової продукції, товарів;

3) бухгалтерія підприємств, установ, організацій; планові, статистичні,
технологічні підрозділи, їх вищі органи, а також суміжні структури;

4) контрольно-ревізійні органи;

5) органи державних інспекцій;

6) органи стандартизації і сертифікації, пробірного нагляду та ін.;

7) контролюючі органи (Національний банк, Антимонопольний комітет, Фонд
державного майна, Державна податкова адміністрація, Державна митна
служба, Державний комітет у справах захисту прав споживачів та ін.);

8) правоохоронні органи;

9) аудиторські фірми.

Виявлення ознак розкрадання у стадії перевірки повідомлень про вчинені
злочини в порядку, передбаченому ст. 97 КПК, представимо у вигляді табл.
2.

Таблиця 2. Види перевірочних дій залежно від встановлених ознак злочину

Ознаки, що вказують на можливість розкрадання Перевірочні дії, які
проводяться в порядку ст. 97 КПК: 1 відібрання пояснень; 2
витребування документів

1 2

Затримання з майном, не оформленим документально (на місці злочину) (п.
5 ст. 94 КПК) 1) Пояснення від осіб, при яких знаходилось майно
(вивозилося, доставлялося тощо); 2) витребування і перевірка супровідних
документів і матеріальних цінностей (вантажів)

Виявлення у приміщеннях підприємства (виробничих, складських тощо)
матеріальних цінностей, не відображених у документах 1) Пояснення від
матеріально відповідальних осіб; 2) витребування документів про порядок
роботи підприємства, зберігання матеріальних цінностей

Виявлення фактів незаконної реалізації або придбання значної кількості
сировини, напівфабрикатів, готової продукції 1) Пояснення від осіб, які
беруть участь в операції «прийом— відпуск» майна; 2) витребування
документів про порядок відпуску і збуту матеріальних цінностей

Виявлення фактів свідомо невірного визначення кількісних і якісних
показників матеріальних цінностей, що приймаються, або тих, що
відпускаються 1) Пояснення від осіб, які беруть участь в операції
«прийом— відпуск»; 2) витребування документів про порядок прийому і
відпуску матеріальних цінностей, визначення їх якісних даних за
допомогою вимірювальних приладів

Виявлення фактів прийому або відпуску матеріальних цінностей без
оформлення документів 1) Пояснення від осіб, які здійснюють операцію
«прийом — відпуск»: осіб, які оформляли цю операцію, і тих, які
здійснювали контрольно-перепустковий режим

Виявлення фактів перевезення матеріальних цінностей у кількості, що
перевищує означену в супровідних документах 1) Пояснення від осіб, які
супроводжують майно, що перевозиться; 2) витребування супровідних
документів

Виявлення фальсифікованих товарів

1) Пояснення від матеріально відповідальних і службових осіб;

2) витребування документів про якість товарів, рекламацій, скарг
споживачів

Виявлення фактів порушення технологічного процесу з метою отримання
неврахованої продукції

1) Пояснення від осіб, відповідальних за дотримання технологічного
процесу та інших посадових і матеріально відповідальних осіб;

2) витребування технологічних, облікових і звітних документів

Надходження значного числа рекламацій, скарг, матеріалів органів
Держкомітету у справах захисту прав споживачів, що може вказувати на
недовкладення сировини, заміну її менш цінним компонентом та ін.

1) Пояснення від осіб, відповідальних за випуск якісної продукції, та
осіб, пов’язаних з виробничим процесом;

2) витребування документів, що відображають виробничий процес, норми і
технологію, копій рекламаційних актів та ін.

Виявлення фактів використання бланків, що не відповідають встановленій
формі (товарно-транспортних накладних, квитанцій та ін.), етикеток,
ярликів з порушенням вимог про фірмове найменування знаків на товари і
послуги

1) Пояснення від осіб, відповідальних

за зберігання і видачу фірмових бланків, працівників друкарень, що
виготовляють бланки, працівників установ Держпатенту;

2) витребування документів про замовлені (отримані) бланки, їх
використання, анулювання невірно заповнених бланків, про реєстрацію
знаку на товари і послуги та ін.

Виявлення фактів завищення даних про обсяг і вартість виконаних робіт

1) Пояснення від осіб, які встановлюють норми і обсяги робіт, їх
вартість; осіб, які дали завдання на виконання робіт; осіб, які приймали
та виконували роботи;

2) витребування технічних, облікових і звітних документів

Продовжений табл. 2

Виявлення фактів надлишкового списання у видаток матеріальних цінностей
під виглядом втрат на природні відходи, псування, інші втрати

1} Пояснення від осіб, відповідальних

за списання матеріальних цінностей; осіб,

які брали в цьому участь (члени комісії)

і технічних виконавців, матеріально

відповідальних осіб;

2) витребування нормативних актів на

списання, документів, що підтверджують

даний акт списання, рух списаних

матеріальних цінностей, вказують на

використання їх як виробничі відходи або

знищення)

Виявлення фактів незаконного придбання посадовою особою сировини з
оплатою з особистих коштів для використання її з метою випуску
неврахованої продукції

1) Пояснення від особи, яка нелегально придбала сировину, та від осіб,
які реалізували останню;

2) витребування документів (наряди, фонди на відпуск сировини для
даного підприємства та ін.)

Виявлення фактів реалізації товарів у торгових підприємствах поза касою,
без внесення до касової книги

1) Пояснення від працівників торгового підприємства (керівника,
касирів, продавців);

2) витребування документів-на доставку до крамниці певних товарів і
порядок відпуску товарів, чеків і контрольних стрічок за певний час,
нормативних актів, які регламентують роботу каси, технічного
обслуговування касового апарата

У більшості випадків розкрадання вчиняється групою осіб, дії яких при
відповідних підставах кваліфікуються за сукупністю з іншими злочинами.
Дана обставина важлива з точки зору розширення можливостей розкриття
розкрадань шляхом виявлення інших, пов’язаних з ними злочинів, ознаки
яких здебільшого не завжди враховуються. У той же час такий всебічний
підхід до дослідження обставин забезпечує розкриття не тільки
розкрадань, а й інших злочинів, вчинення яких передує їм або спрямоване
на приховання розкрадання.

3. Типові слідчі ситуації при розслідуванні розкрадань

Одним з характерних видів слідчих ситуацій по даній категорії справ є
обстановка, що характеризується недостатньою поінформованістю про
обставини розкрадання, що підлягають встановленню, великою кількістю
перешкод в отриманні такої інформації. Найбільш істотними в цьому
відношенні є труднощі, що виникають при отриманні відомостей про спосіб
вчинення злочину, джерела розкрадання, зв’язки між співучасниками та ін.
Вирішення таких слідчих ситуацій має значення і для розслідування
конкретного розкрадання.

У більшості випадків важливо враховувати можливості вирішення завдань у
певній слідчій ситуації, наприклад, з використанням «чинника
раптовості».

Залежно від обізнаності (настороги) розкрадачів щодо загрози викриття
їхньої злочинної діяльності та можливості використання слідчим «чинника
раптовості», до початку розслідування існують три основних види типових
ситуацій:

1) по справах, порушених внаслідок документальної ревізії,
інвентаризації, перевірок, які проводяться органами прокуратури,
контрольними органами, коли можливий початок розслідування не є раптовим
для осіб, які можуть виявитися причетними до зловживань;

2) по справах, порушених внаслідок проведення оперативно-розшукової
діяльності та виявлення ознак розкрадання безпосередньо органом
внутрішніх справ (співробітниками служби боротьби з економічними
злочинами або служби боротьби з організованою злочинністю), коли
складається ситуація, при якій підозрілі у розкраданні та інших злочинах
особи не обізнані щодо можливого початку розслідування, в зв’язку з чим
особливого значення набуває «чинник раптовості»;

3) по справах, які порушуються у випадках затримання на місці злочину
співробітниками органів, що не проводять цільові оперативно-розшукові
дії (ДАІ, ППС, служби дільничних інспекторів та ін.), осіб за порушення
ними певних правил, що викликає підозру в причетності до злочинних дій.
За даних умов «чинник раптовості» хоча і виявляється щодо осіб, які
підозрюються, однак його здійснення пов’язане з обмеженою інформацією
про можливі злочинні дії. Виділяється також ситуація, коли кримінальна
справа порушується в зв’язку з перевіркою заяв, повідомлень (громадян,
службових осіб, у засобах масової інформації), явки з повинною. Залежно
від конкретних обставин в подібних випадках «чинник раптовості» не має
звичайної ефективності, особливо при зволіканні з ОРД і порушенням
кримінальної справи.

Урахування даних ситуацій дозволяє точніше визначити умови збирання
інформації, намітити порядок і послідовність проведення перевірочних
дій, підготовчих і організаційних заходів.

При очевидній відмінності наведених вихідних ситуацій загальними
негайними завданнями на початку розслідування є такі:

1) встановлення номенклатури і місця знаходження документів (ручного і
машинного обліку), в яких могли відобразитися ознаки злочину, і
забезпечення їх цілості.

При цьому слід звернути увагу на необхідність дослідження не тільки
документів первинного (оперативного) обліку і бухгалтерської
документації, а й планових, технологічних, виробничо-управлінських,
статистичних, податкових та інших документів, бланків, етикеток тощо.
Велике значення має аналіз змісту неофіційних документів (записок,
нотаток, чорнових записів, розрахунків та ін.);

2) встановлення місця знаходження сировини, напівфабрикатів,
матеріалів, готової продукції, товарів і забезпечення їх цілості;

3) виявлення вимірювальних приладів, що використовуються, — вагів,
дозаторів, лекал, трафаретів, штампів, касових апаратів, їх перевірка,
фіксація показань, опечатування (при необхідності — з урахуванням
інтересів виробництва);

4) перекриття доступу до електронно-обчислювальних засобів;

5) встановлення місця знаходження майна і грошових коштів, що належать
розкрадачам, з метою забезпечення відшкодування матеріальних збитків,
завданих злочином.

Вирішення зазначених завдань не вичерпується початковою стадією
розслідування і стадією, що безпосередньо передує порушенню кримінальної
справи, оскільки в подальшому провадженні по справі можуть бути виявлені
дані про раніше не виявлені епізоди розкрадання та інших злочинів.

4. Побудова слідчих версій і планування розслідування

Побудова слідчих версій про характер подій та інші обставини і
планування основних напрямів розслідування починається на стадії
перевірки в міру виявлення ознак розкрадання. По справах даної категорії
в основу версій можуть бути покладені різноманітні вихідні дані. В одних
випадках відомо місце розкрадання (певного його епізоду), але не ясно,
яким чином і куди збувалося викрадене; в інших — слідчий має відомості
про реалізацію викрадених матеріальних цінностей у певному місці, однак
не відоме джерело розкрадання. Обставини можуть скластися й так, що
відомими стають факти неофіційної реалізації сировини з
підприємства-виробника чи бази або факти переміщення готової продукції
без належного її оформлення, в той час як не встановлено її виробника і
споживача. Як правило, це стосується однорідної продукції, що
виготовляється різноманітними підприємствами, або такої, що
поставляється численними місцевими і зарубіжними фірмами.

Вирішуючи питання про наявність ознак розкрадання та достатність їх для
порушення кримінальної справи, слідчий здійснює перевірку загальних
версій про характер події. Поряд з цим, перед ним постає завдання
розробки і перевірки версій щодо безпосереднього предмета посягання,
способів розкрадання, кола осіб, причетних до цього, та ін.

У процесі побудови конкретних робочих слідчих версій по злочину, що
розслідується, важливо не тільки спиратися на наявну фактичну інформацію
і особистий досвід слідчого, а й користуватися системами типових версій.
Такі версії являють собою припущення, побудовані на основі аналізу
типових ситуацій. У цьому зв’язку великого значення набувають схеми
типових версій, зокрема, про способи розкрадання. В роботі слідчого
складається певна «технологія» використання систем типових версій для
вирішення конкретних слідчих завдань, що дозволяє дати логічне пояснення
конкретним фактичним даним по злочину і сприяє побудові робочих версій.

Письмовий план є не тільки організуючим початком процесу розслідування
розкрадання, а й засобом, що сприяє логічному розвиткові планування на
всіх етапах провадження по справі, оптимальному поєднанню узагальненого
досвіду і фактичних даних щодо події, яка розслідується.

Основою плану розслідування розкрадання є версії. Найбільш раціональним
є план, окремі частини якого складаються за кожною версією, а після
цього зводяться в єдиний план з виділенням в його загальну частину
питань, що підлягають з’ясуванню по всіх версіях.

Для розслідування розкрадання характерно планування чотирьох основних
етапів розслідування:

1) проведення перевірочних дій і вирішення питання про порушення
кримінальної справи;

2) початок розслідування (проведення первісних слідчих і організаційних
дій та оперативно-розшукових заходів);

3) проведення подальшого розслідування;

4) закінчення розслідування.

У межах планування кожного етапу в міру необхідності відбувається
уточнення і доповнення плану розслідування. План розслідування
розкрадання може намічатися вже під час перевірочних дій, коли стають
очевидними ознаки злочину. Вихідна фактична інформація про розкрадання і
його обставини в поєднанні з аналізом системи типових версій дозволяє
прогнозувати основні напрями розслідування та вузлові питання, що
підлягають з’ясуванню.

Планування первісних слідчих дій, тактичних операцій має забезпечити
вирішення завдань, спрямованих на пошук і збереження необхідних
документів, предметів, що можуть мати значення речових доказів завданих
розкраданням збитків та ін. Слідчі й організаційні дії, що проводяться у
зв’язку з цим, мають невідкладний характер і проводяться в першу чергу.

Результати первісних слідчих дій створюють основу для деталізації плану
подальшого розслідування, спрямованого на виявлення і розкриття всіх
епізодів розкрадання, співучасників злочину тощо. Планом передбачається
перевірка зібраних на початковому етапі фактичних даних шляхом
проведення очних ставок, судових експертиз та інших дій.

Планування закінчення розслідування пов’язане з перевіркою і
систематизацією матеріалів розслідування, необхідних для складання
обвинувального висновку. Планується порядок ознайомлення з матеріалами
справи обвинуваченого і його захисника, інших учасників процесу, що
мають на це право.

Планування розслідування розкрадання і складання письмового плану по
таких справах має низку особливостей, пов’язаних з багатоепізодністю
даних злочинів, застосуванням розкрадачами різноманітних способів
розкрадання.

Специфічним для планування є і те, що на початку розслідування (а інколи
й до його початку) досить повно відоме коло осіб, які можуть бути
причетними до розкрадання або мають про це відомості, у зв’язку з чим в
плані розслідування (перевірочних дій) передбачається отримання
пояснень, допит цих осіб.

На структурі плану відбивається необхідність враховувати різні місця
вчинення розкрадання (джерело розкрадання, місця реалізації викраденого
та ін.).

Під час розроблення плану розслідування, що охоплює декілька об’єктів і
епізодів розкрадання, вчинених різними особами різноманітними способами,
доцільно виділити загальні питання, що підлягають з’ясуванню по всіх
намічених напрямах і включаються до загальної частини плану
розслідування. Звичайно до цієї частини плану включаються дії,
спрямовані на реалізацію загальних завдань, що постають на початку
розслідування, тактичні операції. Загальні питання, що підлягають
з’ясуванню по всій справі, повинні конкретизуватися в межах окремих
планів (частин плану), що передбачаються розслідуванням по окремих
об’єктах, епізодах, способах злочину і особах. Специфіка розслідування
багатоепізодних розкрадань визначає форму плану розслідування по таких
справах: його основу складають окремі епізоди розкрадання.

Планування розслідування вимагає складання схем взаємозв’язку певних
даних: окремих епізодів, співучасників, об’єктів, способів руху грошових
коштів і матеріальних цінностей, документів, технологічного процесу
виробництва, механізму злочину та ін. Ці матеріали використовуються при
підготовці до проведення слідчих дій та при складанні обвинувального
висновку.

5. Роль ревізійного контролю і аудиту у виявленні та розслідуванні
розкрадань

Факти злочинного посягання на майно можуть виявлятися органами
фінансового контролю, здійснюваного відповідними контрольно-ревізійними
службами, аудитом, а також незалежним фінансовим контролем.

Однак перевірки, ревізії та інвентаризації, що проводяться ними, не
завжди є ефективним способом виявлення розкрадань. Це підтверджується
наявністю латентних розкрадань, частина яких, як показує наступне
розслідування, вчиняється порівняно нескладно і досить відомими
способами. Виділяються такі недоліки в здійсненні внутрішнього контролю:
неякісність ревізій та інвентаризацій; помилки в організації ревізій, що
виявляються у невірному підборі ревізорів (за компетентністю,
об’єктивністю), підміна ревізій вибірковими тематичними перевірками;
відсутність перевірок впродовж тривалого часу.

Матеріали аудиторської перевірки є важливим джерелом для проведення їх
криміналістичного аналізу з метою виявлення ознак розкрадання та інших
економічних злочинів. Для цього використовують результати порівняння
даних аналітичного і синтетичного обліків, перевірки правильності
кореспондентських рахунків тощо.

На практиці склалася певна система: ревізія в порядку
фінансово-господарського контролю, (аудит) — ревізія, яка проводиться на
вимогу слідчого, — судова експертиза (виробничо-господарської,
фінансової діяльності), елементи якої пов’язані єдністю мети виявлення
ознак розкрадання і встановлення обставин їх вчинення.

Ревізії і аудит, що здійснюються в порядку господарського контролю,
спрямовані на встановлення випадків порушень у витрачанні коштів та
матеріалів, проведенні господарських операцій, дотриманні фінансової
дисципліни, веденні бухгалтерського обліку, заповненні документів,
бухгалтерських записах та ін.

Ревізії, які проводяться на вимогу слідчого, мають цільове спрямування,
що визначається вихідними даними і конкретними завданнями розслідування.
В результаті експертизи ще більшу конкретизацію одержує вирішення
окремих питань, що залишилися нез’ясованими через різноманітні обставини
під час ревізії, що їй передувала.

У практиці розслідування розкрадань, що звичайно являють собою
провадження по складних кримінальних справах, виникає потреба у
проведенні на вимогу слідчого ревізії вже під час досудового слідства, а
також призначенні відповідних судових експертиз.

6. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Під час розслідування розкрадань виникає необхідність у проведенні
різних слідчих дій: огляду (місця події, предметів, документів),
відтворення обстановки та обставин події (слідчий експеримент, перевірка
показань на місці), обшуку, виїмки, накладення арешту на майно, допиту,
очної ставки, пред’явлення для впізнання, отримання зразків для
експертного дослідження, експертизи.

Специфіка проведення окремих слідчих дій, їх комплексів визначається
особливістю даного виду злочинів, пов’язаного з порушенням
документального обліку майна, його рухом, технологією виробництва,
особливостями постачання, збуту і реалізації матеріальних цінностей та
ін. Розглянемо особливості тактики проведення таких слідчих дій, як
допит, огляд і призначення судової експертизи.

Особливості тактики допиту по справах про розкрадання полягають у
специфіці службового і матеріально відповідального становища допитуваних
осіб. При допитах, що проводяться у зв’язку з притягненням особи як
обвинуваченого, і допитах інших осіб по справах про розкрадання
характерно пред’явлення їм документів з метою з’ясування даних, що
зафіксовані в них. Поєднання запитань до допитуваного з використанням
документів дозволяє встановити епізоди розкрадання, способи їх
підготовки, вчинення і приховування, причетність певних осіб до даного
злочину, розмір матеріальних збитків, завданих розкраданням. Результати
такого допиту часто сприяють встановленню важливих для справи обставин,
які вимагають інколи перевірки іншими слідчими та організаційними діями.
Під час допиту, який проводиться з пред’явленням документів, може бути
присутній експерт (ст. 77 КПК) і спеціаліст (ст. 128і КПК).

Допит матеріально відповідальної особи по справі про розкрадання є
первісною слідчою дією, тому вимагає з’ясування позиції допитуваного з
вузлових питань справи, що розслідується. Оскільки мова йде про
матеріально відповідальну особу, з’ясовуються передусім, чи згодна особа
з розмірами встановленої нестачі (лишків) та причини утворення нестачі
(лишків). Показання осіб, що визнали себе винними в розкраданні, повинні
ретельно перевірятися аналізом документів, допитом інших осіб,
проведенням судових експертиз та іншими необхідними слідчими діями.

Серед свідків по справах про розкрадання виділяються такі групи:

1) товариші по службі (за місцем вчинення розкрадання, із суміжних
організацій — постачальних, переробних, субпідрядних, збутових та ін.);

2) особи, які працювали на даному підприємстві до вчинення розкрадання,
і ті, які заміщали обвинувачених;

3) працівники головних установ (керівних, виробничих, фінансових
підрозділів та ін.);

4) працівники контрольно-ревізійних органів, інспекцій;

5) особи, які реалізували викрадене, і ті, які постачали розкрадачам
сировину, не працюючі на даному підприємстві;

6) особи, які знають обвинувачених за місцем проживання, знаходження
гаражів, дачних і садових ділянок, за колом уподобань, покупці,
замовники та ін.

Окрім питань з фактичних обставин справи, у свідків з’ясовуються:
стосунки між ними і обвинуваченими; наявність в їх розпорядженні
документів, неофіційних записів, що підтверджують показання; чи відомі
їм інші факти незаконних дій і особи, які можуть підтвердити
правильність показань.

Велике значення у системі розглядуваних слідчих дій має огляд, зокрема
такі його види, як огляд місця події, предметів і документів. Огляд
місця події як первісна слідча дія (яка проводиться у невідкладних
випадках до порушення кримінальної справи) дає можливість перевірити
версію про інсценування розкрадання, пожежі, аварії водопроводу,
стихійних явищ з метою приховати привласнення, розтрату майна або
заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.

Під час розслідування злочинів, пов’язаних з випуском неврахованої
продукції, виникає необхідність в огляді певних ділянок місцевості та
приміщень, які не є місцем події в криміналістичному значенні, однак
являють собою об’єкти, що своїм розташуванням, призначенням, станом,
наявністю або відсутністю змін у матеріальній обстановці викликають
необхідність безпосереднього обстеження.

Потреба в таких оглядах виникає у випадках, коли необхідно обстежити
виробничі, торгові, складські, жилі та інші приміщення, ділянки
території підприємств, під’їзних шляхів, вантажно-розвантажувальних
майданчиків, місць вивезення відходів виробництва (підприємств переробки
відходів, смітників, місць поховання худоби та ін.). Так, по справах про
розкрадання матеріальних цінностей може виникнути версія про неналежні
умови на складі для зберігання виробів, внаслідок чого значно збільшився
відсоток їх вологості чи інші показники.

У перевірці версій про незаконне списання у витрати сировини,
матеріалів, що не піддаються подальшому використанню, важливу роль має
огляд місць їх складування, знищення (як зіпсованих) шляхом спалювання,
закопування. Відсутність слідів таких дій може вказувати на те, що даної
кількості відходів не було або ж вони не знищувалися зовсім і могли
використовуватися як сировина для випуску іншої продукції.

Істотні результати дає також огляд виробничих приміщень, технологічного
обладнання для перевірки версій, що виникають у зв’язку із посиланням
відповідальних за випуск продукції осіб на неналежні умови виробництва,
дефекти обладнання тощо. Під час таких оглядів: може виникнути
необхідність у дослідницьких діях для перевірки ходу і результатів
певних виробничих процесів, операцій. У цих випадках слідчий після
закінчення огляду (або пізніше, коли визнає за необхідне) може провести
слідчий експеримент, для участі в якому доцільно залучити фахівців у
даній галузі виробництва.

Якщо обставини, що перевіряються, пов’язані з обліком складних процесів,
пояснення яких вимагає наукових знань, спеціальних розрахунків у певній
галузі техніки, слідчий призначає відповідні судові експертизи.

У методиці розслідування розкрадань склалася така система судових
експертиз: економічні (фінансово-економічні, ціноутворення);
інженерно-технічні (промислово-технічні, будівельно-технічні,
транспортно-технічні); інженерно-технологічні (технологічних процесів,
товарознавчі); сільськогосподарські (агротехнічні, зоотехнічні,
ветеринарні); біологічні (ботанічні, зоологічні); криміналістичні
(почеркознавча, технічна експертиза документів, різновиди трасологічної
експертизи).

Такі експертизи призначаються в різноманітному поєднанні залежно від
особливостей галузі виробництва, в якій були вчинені розкрадання,
предмета посягання, застосування розкрадачами певних способів вчинення і
приховування злочину і ряду інших обставин.

Судово-економічна експертиза є найбільш типовою експертизою у методиці
розслідування розкрадань. Необхідно враховувати, що хоча така експертиза
і залишається одним з розповсюджених видів експертиз, необхідність
повного і своєчасного розкриття і розслідування розкрадання вимагає
проведення інших експертиз даного класу. В багатьох випадках без
висновку експертів з питань фінансування і кредитування, ціноутворення
не можна встановити в повному обсязі ряд важливих для розслідування
обставин, розмір збитків, завданих злочином, особливо по складних
справах про розкрадання, пов’язаних з виготовленням і реалізацією
неврахованої продукції, зловживанням в сфері приватизації, отриманням
кредитів та ін. У цьому зв’язку стає очевидною необхідність призначення
у відповідних випадках різних видів судово-економічної експертизи.

Економічна експертиза в сфері виробництва може призначатися для
встановлення системи виробничих показників, взаємозв’язків між ними, а
також для з’ясування причин і наслідків зміни цих показників на основі
дослідження господарських планів, графіків виробничих завдань, нарядів,
кошторисів, розцінок, нормативів та інших документів. При цьому
аналізуються фактичні дані про виконання завдань і дотримання
встановлених нормативів.

Фінансово-економічна експертиза проводиться для з’ясування питань щодо
фінансування і кредитування: чи за призначенням витрачалися кошти,
отримані в порядку фінансування; чи дотримувалися правил обчислення
податків, зборів та інших платежів; чи є порушення щодо фінансування і
кредитування та ін.

Експертиза ціноутворення дозволяє вирішити питання, пов’язані з
формуванням цін, калькуляцією виробів, з’ясувати, чи порушувався порядок
формування торговельної надбавки на певні види товарів, чи правильно
складалася калькуляція на вироби, чи робилася націнка на продукцію, чи
змінювалися ціни на виготовлену продукцію з урахуванням різниці залежно
від ринкової кон’юнктури, сезонності та ін.

Зараз створені передумови для впровадження економіко-математичної
експертизи, мета якої — з’ясувати міри впливу розкрадання на зміни в
системі техніко-економічних показників (ТЕП) підприємства, встановити
виробничі підрозділи (цех, дільниця) і тимчасові періоди виникнення
суперечностей в ТЕП, причини їх відхилення від тенденцій, що склалися на
виробництві.

Судова інженерна-технічна експертиза проводиться для визначення стану
виробничого і лабораторного обладнання (потужність, справність,
ефективність тощо), контрольно-вимірювальних приладів, облікових
механізмів, апаратів (касові апарати, лекала, трафарети тощо). Залежно
від основних сфер виробництва та особливостей об’єктів досліджень даний
клас експертизи поділяється на два види: промислово-технічну і
будівельно-технічну експертизи. Перша охоплює сферу виробництва
різноманітних галузей (м’ясного, молочного, текстильного, швейного,
шкіряного, взуттєвого), побутового обслуговування населення, торгівлі;
друга дозволяє вирішувати питання, пов’язані з проектуванням,
будівництвом, монтажними і ремонтними роботами, прийманням споруджених
об’єктів.

Інженерно-технологічні експертизи стосуються технології виробничого
процесу обробки (переробки, сировини, напівфабрикатів, виготовлення
готової продукції, її складування, лабораторного дослідження,
зберігання, транспортування, матеріалознавчого і товарознавчого
дослідження промислових, продовольчих товарів та інших виробів. До цього
класу (як види) належать технолого-матеріалознавча і товарознавча
експертизи. Перша стосується стану технології, її впливу на кількість і
якість продукції, що випускається, відповідність її умовам
стандартизації і сертифікації; друга спрямована на дослідження товарів,
продукції або документів, що відбивають відомості про товари.

Судова агропромислова експертиза призначається при розслідуванні
злочинів, що вчиняються в сфері сільськогосподарського виробництва,
заготівлі і переробки продукції рослинництва, тваринництва та ін.
Специфіка об’єктів дослідження даної експертизи визначає відповідні її
види. Агротехнічна експертиза проводиться для встановлення норм і
фактичного висіву культур на певній площі зібраного урожаю, правильності
списання посівного матеріалу тощо.

Біологічна (ботанічна) експертиза призначається для встановлення виду
(роду, сімейства) рослин; однаковості ботанічного складу рослин,
виявлених у певному місці, і зразків, вилучених у певної особи. При
призначенні таких експертиз необхідно враховувати, що їх об’єкти можуть
досліджуватися іншими експертизами, зокрема судово-біологічною, що
поділяється на судово-ботанічну і судово-зоологічну експертизи.

Загальними об’єктами для зоотехнічної, ветеринарної і біологічної
(зоотехнічної) експертиз є тварини і продукція тваринництва. Перша
вирішує питання, пов’язані з встановленням приросту поголів’я тварин,
його обліку, кількістю виходу і видів продукції; друга — питання щодо
правильності умов догляду, годування і використання тварин, визначення
причин виснаження, мору тварин; третя призначається з метою встановлення
родової, видової належності часток, однаковості зоологічного складу
вовни, кісткових залишків, виявлених у певному місці, і наявних зразків.
Слід мати на увазі, що до складу зоологічної експертизи входить також її
орнітологічні та іхтіологічні різновиди.

З класу криміналістичної експертизи необхідно виділити почеркознавчу і
технічну експертизу документів, оскільки значна частина розкрадань
вчиняється шляхом внесення до документів тих або інших змін;
трасологічну, зокрема дактилоскопічну експертизу, яка проводиться для
ідентифікації особи за слідами папілярних візерунків на документах,
чорнових записах, упаковках, відношення До яких особа, яка підозрюється,
заперечує; транспортно трасологічну експертизу, що призначається,
наприклад для ідентифікації або встановлення групової належності шини
автомобіля, на якому було перевезено невраховану сировину або готову
продукцію без належного оформлення документів. Можливі також експертизи
з визначення джерела походження конкретних предметів шляхом
ідентифікації, наприклад штампу верстату за особливостями його відбитків
на виробах, встановлення цілого за частинам того або іншого виробу та
ін.

У розслідуванні розкрадань виділяються тактичні операції, які мають
загальне методичне значення: «Пошук», що проводиться з метою
забезпечення відшкодування матеріальних збитків; «Документ» — виявлення
необхідних документальних даних; «Затримання на місці вчинення злочину»
тощо.

До числа операцій у відповідності з їх тактичною метою можуть бути
віднесені такі:

а) встановлення злочинних зв’язків конкретних розкрадачів;

б) виявлення окремих фактів випуску неврахованої продукції;

в) виявлення відхилень від технологічного процесу та ін.

Проведення тактичних операцій вимагає розробки спеціальних планів,
узгоджених з загальним планом розслідування. Наприклад, план тактичної
операції «Забезпечення відшкодування матеріальних збитків» включає такі
слідчі, організаційні дії та оперативно-розшукові заходи:

1) встановлення способу життя підозрюваного, його зв’язків у період
вчинення розкрадання і після порушення кримінальної справи; наявність у
нього майна, нажитого злочинним шляхом, його місцезнаходження;

2) запити в усі установи, де офіційно може зберігатися майно особи, яка
підозрюється, або ведеться облік прав на це майно;

3) допит підозрюваних (обвинувачених) з метою отримання показань, що
можуть вказувати на наявність майна і місця його знаходження;

4) допит членів сім’ї, сусідів, співробітників, знайомих з означених
питань;

5) обшук за місцем проживання, службовим (робочим) місцем особи, яка
підозрюється, іншими місцями можливого зберігання майна;

6) накладення арешту на виявлене майно;

7) виявлення осіб, що переховують майно підозрюваного;

8) обшук за місцем проживання цих осіб;

9) проведення повторного обшуку (з урахуванням недоліків первісного
обшуку і додаткових фактичних даних, отриманих у ході розслідування);

10) забезпечення недоторканності описаного майна від псування, підміни
(здача на зберігання, опечатування, фотографування).

Література

Криміналістика: Підручник для студентів юрид. спец, вищих закладів
освіти. — Кол. авторів: Глібко В. М., Дудніков А. Л., Журавель В. А. та
ін. / За ред. В. Ю. Шепітька. — К: Видавничий Дім «Ін Юре», 2001. — 684
с.

Похожие записи