Функції цивільного права

Значення права у суспільстві розкривається через його функції – службову
роль у суспільстві, загальний обсяг врегульованих відносин, їх
важливість для забезпечення нормального існування суспільства,
забезпечення в ньому злагоди і порядку. Перш за все слід мати на увазі
що люди постійно перебувають (мають право власності на належне їм майно,
або хоча б речові права обмеженого користування чужими речами) і кожен
день вступають у цивільні відносини з приводу обміну результатами своєї
праці та задля задоволення своїх життєвих потреб. Тож цивільне право є
правом суспільного життя людини, способом врегулювання своїх юридично
значимих стосунків з іншими людьми та юридичними особами.

Цивільне право супроводжує людину як позитивна правосфера її юридично
значимої діяльності і буття постійно. Учасниками інших відносин людина
може ніколи і не стати. За відсутності обов’язку працювати чи
неможливості це робити за станом здоров’я людина все своє життя може
бути утриманцем. Тоді на неї не поширює свою дію трудове право. Якщо
людина не скоїть діяння, яке за законом кваліфікується як злочин, вона
ніколи не притягатиметься до кримінальної відповідальності.
Цивільно-правовими відносинами прямо чи опосередковано, в більшій чи
меншій мірі людина зв’язана постійно – з моменту свого народження до
смерті.

Функції цивільного права характеризують його місце у системі права
взагалі, та слугують як допоміжний критерій встановлення специфіки даної
галузі права. Вони є своєрідним камертоном узгодження норм цивільного
права.

У навчальній літературі інколи значення функцій цивільного права
принижується, або взагалі висловлюється критика щодо доцільності
функціональної характеристики цивільного права. Між тим у функціях права
проявляється його генеральна ідея і спрямування. Таким чином спроби
висвітлити особливість цивільно-правового регулювання лише за предметом
і методом чи за самим методом будуть неповні. Відповідно до цього у
законодавстві звертається увага на службову роль права. Саме з цих
позицій проводиться моніторинг права та експертиза розроблених
законопроектів.

У функціях проявляється методологічний бік галузі права, його канва. Як
уже було зазначено роль та значення функцій права не може бути сталою.
На певних історичних проміжках вони можуть змінюватися: одні з них
ставати основними, інші – допоміжними, доповнюватися іншими тощо.

Функції цивільного права зумовлені його предметом та методом напрямком
цивільно-правового впливу на врегульовані відносини, зокрема поведінку
їх учасників задля досягнення певної індивідуальної чи суспільної мети.
Всі функції можна поділити на дві групи: основні і традиційні.

До основних відносяться такі функції:

регулятивна – упорядковує особисті немайнові й майнові відносини, надає
їм повторюваності, однорідності, зрозумілості. Ця функція є домінуючою і
полягає в упорядкуванні нормальних людських стосунків та економічних
відносин у суспільстві. У цивільному праві майже нема заборон, а в
основному дозволи і моделі правомірної інколи максимально деталізованої
не тільки у законі але і підзаконному акті поведінки. Більш того у
цивільному праві є допоміжний рівень впливу на формування і форму
відносин: типові і зразкові договори, рекомендації кращих представників
науки і практики. На основі цього засоби цивільного права надають
учасникам правовідносин можливості для самоорганізації і саморегулювання
на рівні мононорм права.

Слід зауважити, що у теорії права розрізняють регулятивну статистичну і
регулятивну динамічну функції цивільного права. Перша забезпечується
через встановлення правового режиму об’єктів цивільного права та
правового становища їх суб’єктів. Друга визначається через формалізацію
порядку і форми трансформації відносин із статики в динаміку.

Загальний регулятивний підхід приватного права і зокрема його основи
цивільного права проявляється у формулі; дозволене все те, що не
заборонене законом. Спеціальний рівень регулювання цих відносин може
проявлятися у певних передумовах і тім числі й вимогах щодо суб’єктів
цивільних правовідносин, умовах, порядку (державна реєстрація), формі
(письмова) тощо;

символьна – встановлює категоріальну систему узагальненої і усередненої
поведінки суб’єктів цивільних правовідносин, які можуть адекватно
сприйматися і оцінюватися іншими особами, правозастосовчими й судовими
органами. Тобто в диспозиції норми цивільного права встановлюється
певний стандарт чи алгоритм бажаної поведінки. Тим самим встановлюється
цивілістична культура і єдність праворозуміння;

охоронна – забезпечує непорушність прав і законних інтересів учасників
цивільних правовідносин ( їх охороняє), а в разі їх порушення забезпечує
засобами, способами й формами захисту й тим стабілізує суспільні
відносини, надає впевненості у існуванні певних відносин. Основний
напрям охорони – захист майнових інтересів учасників цивільного обігу
через забезпечення стабільності майнового становища добросовісних
учасників цивільних правовідносин;

компенсаційна (компенсаторна) функція тісно пов’язана з охоронною і
полягає і основному спрямуванні відповідальності у цивільному праві –
відновити майнове та особисте становище, яке існувало до порушення
права, а при неможливості поновлення такого становища – компенсувати
втрати, що виникли із-за такого порушення. Крім цього, товарообмінні
операції, що опосередковуються нормами цивільного права теж здебільшого
детерміновані економічними закономірностями, базуються на еквівалентних
засадах і компенсаторності. Компенсаторність в ринкових умовах слугує
мобілізації матеріальних ресурсів і накопиченню капіталу.

До традиційних (функцій права взагалі) відносяться такі функції:

?

???????w?ушення цивільних прав і обов’язків під страхом застосування
санкцій до порушника. Через встановленні особливого правового режиму
обмежує вільний доступ до речей які становлять потенційну загрозу
(мисливська зброя, засоби самооборони), або спеціальні вимоги до осіб,
які можуть займатися певною діяльністю;

виховна – формує у учасників цивільно-правових відносин цивілістичну
культуру, повагу до прав та законних інтересів інших осіб, правову
свідомість, впевненість що за умови дотримання встановленого порядку й
форми вступу у ці відносини їх права будуть гарантовані. Така функція
іельми актуальна з погляду на вимогу суспільної моралі. Зокрема
відповідно до ст. 6 Закону України “Про захист суспільної моралі”
заборонено виробництво і ввезення в Україну творів, зоображень, інших
предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження, їх
виготовлення, перевезення чи інше переміщення, реклама збут чи
розповсюдження як і рівно обіг, демонстрація та прокат друкованих
видань, кіно-, аудіо-, відео-,радіо-, телепродукції, матеріалів на
електронних носіях, інших видів продукції, що пропагують порнографію;

інформаційна – надає змогу ознайомитися із засобами цивільного права у
задоволені прав і правомірних інтересів осіб, можливостями найкращим
чином задовольнити свої потреби, гарантіях суб’єктивних прав, способах
їх захисту, можливостях мінімізувати втрати. Особливо це проявляється
при ведені господарської і зокрема підприємницької діяльності. Не дарма
тут є вельми актуальним твердження що знання права допомагає отримати ти
з меншими затратами більший прибуток, а незнання – втратити своє майно.
У побутовій сфері – з меншими витратами отримати найбільший ефект.

Не менш важливий чисто інформаційний аспект. Хто володіє інформацією той
володіє світом. Інформація про можливості цивільно-правової норми,
інститути цивільного права є неоціненною для пересічної людини і
джерелом отримання морального і матеріального задоволення для фахівця;

гарантійна функція зумовлена відносною стабільністю цивільного
законодавства та вживаних на протязі тривалого часу сталих правових
конструкцій при урегулюванні правовідносин. Право містить матеріальні і
процесуальні гарантії стабільності цих відносин, а в разі порушення прав
і законних інтересів – їх поновлення. Це надає змогу на звичаєвому праві
в принципі правильно тлумачити норми цивільного права, дотримуватись
встановлених процедур, стабілізувати судову практику. Навіть з
прийняттям нового ЦКУ основні інститути цивільного права зберегли свою
стабільність. Крім цього на таких же засадах регулюються особисті
немайнові і майнові відносини в інших країнах, що надає їм властивості
вічних цінностей людства;

прогностична – створює умови для формування нових, зумовлених реаліями
людського буття і економіки відносин. Наприклад із включенням особистих
немайнових прав у об’єкти цивільного права виникла потреба розробки
інституційних засобів його реалізації згідно нових технологій. Це
стосується правового врегулювання відносин, що виникли у зв’язку із
створенням всесвітньої інформаційної мережі; електронна пошта,
електронна торгівля (комерція), електронна реклама і інформація взагалі.

Всі функції цивільного права характеризується єдністю і диференціацією
в нормах права по мірі переходу від його загальних норм до спеціальних.
При тому окремі підгалузі цивільного права (право власності, право
інтелектуальної власності, зобов’язальне і зокрема договірне право,
спадкове право мають свої функції. Певні функції мають окремі типи
договірних зобов’язань. Проводиться ідея, що і навіть окремі інститути
цивільного права мають свої цементуючі їх підходи (принципи договірного
права, принципи права інтелектуальної власності, а значить й властиві
лише цим інститутам цивільного права функції). Важливо лише щоб їх
притримувались при нормотворчості і правозастосуванні.

Реалізація ряду функцій цивільного права можлива лише у єдності з
нормами процесуального права.

Література:

Азімов Ч. Поняття і зміст приватного права /Вісник Академії правових
наук.-№14.—С.50,

Азімов Ч. Про предмет і метод цивільного права / Вісник Академії
правових наук. -№16.-С.143,

Бірюков І. Предмет і метод приватного права //Право України. — 2002.
–№3. –С. 34-36,

Братусь С.Н. Предмет и система гражданского права. М., 1963, .,
Кодифікація приватного (цивільного права) України. /За ред. проф.
А.Довгерта. –К.: Юринком Інтер. 2000. –292с.,

Підопригора О. Розмежування і взаємодія публічного і приватного права як
методологічна проблема вітчизняного правознавства /Вісник Академії
правових наук -№31,-С.77,

Свердлик Г.Д. Принципы советского гражданского права. Красноярск.1985,

Шишка Р.Б. Предмет цивільного права /Вісник університету внутрішніх
справ 6’1999, — С.22-27,

Див.: Гражданское право.Учебник.-3-е изд. перераб. и доп./ Под ред.
А.П.Сергеева, Ю.К. Толстого. –М.: 1998. –Ч.1.

Див.: Советское гражданское право. М.: 1975. –Ч.1. –С.15.

Див.: Цивільне право України. Частина перша. [Підручник для студентів
юридичних спеціальностей вищих закладів освіти /Ч.Н.Азімов,
М.М.Сібільов, В.І.Борисова та ін.]; За ред проф. Ч.Н.Азімова, доцентів
С.Н.Приступи, В.М.Ігнатенка. –Х., Право. 2000.-С.14

Символічність права взагалі і цивільного зокрема в нормотворчості
набула загрозливого характеру внаслідок того, що інколи одні і ті ж
поняття мають зовсім різний зміст. Це привносить в право більше шкоди
чим користі. Але реальність така.

Аглоритм – система правил для розв’язання задач певного класу. Він
характеризується детермінованістю, масовістю застосування, дискретністю,
ефективністю. Термін алгоритм введено у нормотворчість: Постанова НКРЕУ
від 01.10.2002р. № 1089 “Про алгоритм перерахування коштів з поточного
рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника
електричної енергії” /Урядовий кур’єр, 2002, №227.

Див. А.В. Луць. Принципи договірного права. Автореф. дис…канд. юрид.
наук. К., 2000

Похожие записи