Реферат на тему:

Допустимість використання криміналістичної гіпнології під час підготовки
до допиту

Під час розслідування кримінальних справ трапляються непоодинокі
випадки, коли свідки-очевидці чи інші особи, які залучаються в сферу
кримінального судочинства, схильні до співпраці зі слідством, хочуть
повідомити відповідну інформацію, проте відчувають деякі труднощі,
пов’язані з її пригадуванням.

Йдеться про складні для відтворення в пам’яті обставини кримінальної
справи, які сприймались свого часу потерпілим або свідком-очевидцем за
несприятливих умов.

До таких умов передусім можна віднести відповідний стан особи в момент
сприйняття нею інформації: неуважність, хворобливість, втому, переляк,
алкогольне чи інше сп’яніння; швидкоплинність події; чинники протидії
сприйняттю обстановки і обставин злочину та ін. Крім того деякі
обставини події важко відтворювані, оскільки мисленні образи їх є
ослабленими, знебарвленими або практично втратили інформаційний зміст
внаслідок природного забування або амнезію, викликану травмуванням чи
стресовим станом.

Обставини, що сприймались людиною за несприятливих умов, відображаються
і фіксуються в її пам’яті лише незначною мірою і переважно на
підсвідомому рівні. Сучасний рівень психолого-психотерапевтичних знань
робить принципово можливим оживлення пам’яті, вичленування із неї і
репродукування слабко вираженої інформації шляхом розмови з її носієм,
приведеним до стану гіпнотичного сну [3; 11, с.18-27; 14, с.98-112; 17,
с.12-15; 18; 19].

На відміну від психологічною впливу на особу, яка не перебуває в стані
сну, застосування психологічних реагентів щодо людини, приведеної в
такий стан штучно, має за мету відновлення її пам’яті, ослабленої
певними чинниками.

Метод посилення ослаблених мисленних раніше сприйнятих образів, обставин
і обстановки злочину та отримання інформації про них, дістав у
криміналістиці назву репродуктивного (репродукційного) гіпнозу, або
гіпнорепродукції [16, с.35-44; 9; 10, с.561-567].

Перші спроби застосування гіпнозу для отримання інформації від
потерпілих і свідків у кримінальних справах, починаючи ще з середини
ХІХ ст. простежуються в багатьох державах Європи у Франції, країнах
Скандинавії. У США метод криміналістичної гіпнорепродукції почав
інтенсивно застосовуватись у правоохоронній практиці з 60-х років ХХ ст.
Саме криміналістами цієї держави були розроблені сучасні рекомендації
щодо “Слідчого гіпнозу” [2, с.246-250].

З часом цей метод почав інтенсивно застосовуватись і правоохоронними
органами Канади, Великобританії, Ізраїля, Австралії та ін. У слідчій
практиці цих держав нерідко траплялись випадки, коли тяжкі та складні
для розкриття й розслідування злочини були доведені до логічного
завершення тільки і саме завдяки застосуванню гіпнорепродуктивного
методу [15, с.236-241](.

Гіпноз як винятковий захід, що потребує спеціалістів найвищої
кваліфікації та складних дослідницьких процедур, використовувався й далі
використовується на Заході у справах про пограбування банків (із
застосуванням зброї і з викраденням великих сум грошей), пов’язаних з
кіднеппінгом, вимагательством, насильницькими злочинами, а також у
деяких справах, що торкаються “білокомірцевої” злочинності. За допомогою
гіпнозу створюється можливість прояснити прогалин у раніше даних
показаннях, усунути наявні в них суперечності, неточності, а також
недоречності, пов’язані з ненавмисною помилкою, мимовільними помилками
сприйняття, відновлення, описом мисленних образів. Одержані таким шляхом
відомості важливі не тільки з метою виявлення і переслідування винних
осіб, але й для зняття підозри з невинних осіб, їх реабілітації, а також
в інтересах інших цілей розслідування.

У криміналістичній літературі радянського періоду “допит під гіпнозом”
розцінювався переважно у контексті “реакційної сутності буржуазної
криміналістики”. Так М.С.Алексєєв ставив цей метод в один ряд з методами
оккультних “наук” [1, с.33].

Як такий, що не відповідає критеріям допустимості, розцінював цей метод
В.К.Лисиченко. Він стверджував, що в державах Заходу гіпноз
застосовувався під час допитів особливо “стійких” (впертих) підозрюваних
та обвинувачених, і цим самим підкреслював його негативний характер [8,
с.33].

Зрозуміло, що такі погляди були даниною часу, реквізитом епохи
протистояння двох полярних політико-економічних систем, відповідною
ознакою політизації суспільних наук, що тільки перешкоджало незалежній
та неупередженій оцінці технічних засобів, тактичних прийомів та методів
боротьби зі злочинністю, які були започатковані й розроблені в державах
з несоціалістичним устроєм.

Незважаючи на безальтернативну критику допиту під гіпнозом з боку
елітних вітчизняних криміналістів, розглядуваний метод продовжував
удосконалюватись і завойовувати нових прихильників.

Випадки успішного використання гіпнорепродуктивного методу відомі і на
території України. Опишемо такий випадок. Водій легкового автомобіля,
обганяючи на великій швидкості інший, виїхав на зустрічну смугу і збив
велосипедиста, 17-річного юнака, який на місці події помер, а винний
водій втік. Водій автомобіля, який було обігнано і двоє його пасажирів
повідомили тільки те, що їх обігнав автомобіль, можливо, марки “Волга”
білого кольору. Така мінімальна інформація від трьох осіб, за достатньо
сприятливих умов для сприйняття, змусила слідчого вдатись до співбесіди
з цими очевидцями події у присутності спеціаліста у галузі гіпнозу.
Ніхто із свідків проти цього не заперечував.

Перебуваючи у гіпнотичному стані один із свідків згадав: на кузові
“Волги” лежали якісь предмети поздовжньої форми, накриті тканиною
жовтого кольору і кінці їх виступали. У задньому оглядовому вікні
автомобіля висіла іграшка чорно-білого кольору. У пам’яті опитуваного
збереглась також перша літера держномера “М”. Така літера могла
наштовхнути на думку, що “Волга” мала московську прописку. Виступаючі
предмети асоціювались у свідомості з вудочками, а чорно-біла іграшка в
задньому вікні – з зображенням пінгвіна.

У цьому випадку сеанс гіпнорепродукції був оформлений випискою
спеціаліста, який його проводив. До матеріалів справи цей висновок не
приєднувався, а був поміщений до наглядового провадження. Разом з тим
одержані таким шляхом дані про автомобіль, який зник з місця події,
відіграли важливу роль у його розшуку і під час допиту водія П., який
визнав себе винним у дорожньо-транспортній події [5, с.38-40].

Про перспективу застосування методу гіпнорепродукції у слідчій практиці
свідчать матеріали анкетування практичних працівників, проведеного в
1997 році в Російській Федерації. В Україні таке опитування не
проводилось і будь-яких даних з цього приводу немає. За даними ВНДІ МВС
РФ, із 237 опитаних за спеціальними анкетами працівників внутрішніх
справ на запитання про допустимість використання гіпнозу для отримання
криміналістично значимої інформації 183 із 14 регіонів Росії відповіли
позитивно. 38 респондентів утрималось і лише 16 поставились до методу
гіпнозу негативно [5, с.8].

З метою впровадження в практику методу гіпнорепродукції для одержання
інформації від учасників слідчих дій, щоб поліпшити можливості
організації розкриття злочинів, необхідно узагальнити накопичений досвід
застосування цього методу як у медичній практиці, так і в слідстві, і на
підставі одержаних даних нормативно врегулювати порядок й умови його
допустимості.

Гіпнорепродуктивний метод, як видається, відповідає всім критеріям
допустимості, що пред’яляють до технічних і тактичних засобів
кримінального процеса. Він, без сумніву, є науково обґрунтованим, що
засвідчує багаторічна практика в багатьох державах і в різних сферах
людської діяльності.

Такий метод жодною мірою не принижує людської гідності, тим більше, що
він застосовується винятково за згодою відповідного суб’єкта. Здоров’ю
людини гіпноз не шкодить, навпаки, він – корисний [18, с.118-125].

Скептики, намагаючись запевнити у зворотному, аргументують фактором
втручання у свідомість іншої особи. Проте без втручання у свідомість
людини, неможливо уявити собі жодну більш-менш серйозну тактику і,
зокрема, допиту.

З цього привиду доречно зазначити, що в психолого-криміналістичній
літературі вже давно переважає позиція, згідно з якою заперечення
правомірності втручання у свідомість допитуваної особи, правомірності
психічного впливу на неї є помилковою і безперспективною [6, 7, 12].

:

?знає про відсоток помилковості їх свідчень. Разом з тим статус показань
цих осіб безсуперечний: вони виступають процесуальними джерелами
доказів. Отже, не ставиться під сумнів допустимість використання у
доказувані показань допитуваних осіб тільки тому, що вони можуть містити
помилкові або ж неправдиві відомості. Тут все зводиться до дотримання в
цьому процесі відповідних процедур збирання, перевірки й оцінки доказів,
одержаних із зазначених джерел.

Отже, інформація, добута із застосуванням гіпнорепродукції, як і
будь-які інші показання свідків, підлягає оцінці за загальними правилами
оцінки судових доказів з урахуванням і у взаємозв’язку з усіма
матеріалами розслідуваної справи.

Актуальним є питання про оформлення акта гіпнорепродукції та значення
його результатів. У цьому зв’язку слід наголосити, що, по-перше,
відтворення інформації шляхом посилення недостатньо чітких мисленних
образів гіпнорепродукційним методом потребує спеціальних знань.
По-друге, цей процес отримання інформації є, по суті, дослідженням
своєрідного об’єкта – потенційного носія повідомлень, що підлягають
відшуканню. З погляду мети дослідження, тобто відновлення
невідтворюваної і несприйнятної за звичних умов інформації, напрошується
аналогія з криміналістичним дослідженням відновлення залитих чи знищених
текстів у документах або ж з прочитанням нерозбірливих фонограм.

Отже, акт гіпнорепродукції – вид дослідження, яке схоже з багатьма
іншими дослідженнями, що проводяться у межах розслідуваної кримінальної
справи. Це означає, що воно може здійснюватись як на рівні первинного
дослідження, здебільшого з оперативними цілями, так і у формі судової
експертизи (судово-гіпнорепродуктивної) [3, с.186].

Експертне гіпнорепродуктивне дослідження відоме під назвою
судово-психологічної експертизи за експериментально-сугестивним
потенціюванням пам’яті [4; 18, с.182-184](.

У юридичній літературі сеанс гіпнорепродукції проповано розглядати як
сеанс опитування, результати якого слід оформляти “висновком експерта,
котрий не має доказового значення” [5, с.8]. З цього випливає, що
непроцесуальну дію (опитування) треба оформляти як дію процесуальну
(судова експертиза). З цим важко погодитись, як не можна погодитись і з
тим, що висновки за результатами судової експертизи певного виду
(незалежно від змісту і завжди) у всіх без винятку випадках позбавлені
доказового значення.

Відповідно до кримінально-процесуального закону судова експертиза у
будь-якій галузі спеціальних знань, який встановлює певний доказовий
факт, має значення засобу доказування.

Цілком очевидно, що для масового проведення такого виду дослідження
треба організувати професійну підготовку достатньої кількості
спеціалістів у галузі репродуктивного гіпнозу, створити для їхньої
діяльності матеріально-технічні умови.

На думку спеціалістів, гіпнорепродукція неефективна щодо душевнохворих;
осіб, які перебувають у стані душевного розладу; наркоманів; людей, які
регулярно вживають сильнодіючі ліки, а також тих, що перебувають у стані
алкогольного, наркотичного чи токсичного сп’яніння.

На відміну від перевірки на поліграфі, яка є найбільш ефективною за
умови якомога скоршого після вчинення злочину її проведення, поспіх з
проведенням сеанса гіпнорепродукції недопустимий. Тобто, якщо при
перевірці на поліграфі критичні реакції найбільш чітко виявляються в
момент, коли досліджувана особа ще не вийшла з фази посткримінального
збудження, отримання інформації від учасника чи свідка злочину з
допомогою гіпнорепродуктивного методу легше провести після того, як він
заспокоїться, коли його нервова система функціонуватиме у нормальному
ритмі. Важливо знати, що відображені на підсвідомому рівні образи у
пам’ятi людини зберігаються тривалий час – майже протягом цілого року.

Ініціатор чи замовник гіпнорепродуктивного дослідження, якими можуть
виступати оперативні або інші працівники органів дізнання, або ж
слідчий, повинні скласти письмовий запит чи винести постанову про
призначення судово-гіпнорепродуктивної експертизи. Потрібно коротко
викласти фабулу справи, підстави для дослідження, подати необхідні
відомості про потенційного носія інформації (про стан його здоров’я і
загальний стан на даний момент), а також вказати запитання, що
підлягають з’ясуванню.

Безпосередньому гіпнорепродуктивному дослідженню обов’язково передує
співбесіда з обслідуваною особою з метою викликати у суб’єкта сприятливе
ставлення до очікуваної процедури. Під час бесіди спеціаліст з’ясовує
психо-фізіологічний статус, стан здоров’я, загальний стан особи, і
тільки він відповідно до результатів бесіди вирішує питання про
можливість та доцільність гіпнорепродукції. В разі позитивного висновку
гіпнолог роз’яснює суб’єкту завдання майбутньої процедури, її
нешкідливість для здоров’я, значення для розслідуваної справи отриманих
відомостей на поставлені слідчим у постанові запитання та ін. Після
бесіди спеціаліст доводить суб’єкта до гіпнотичного стану.

Повнота та якість отриманої під гіпнозом інформації залежить, передусім
від застосованої гіпнологом методики. Її основним і безумовним правилом
є абсолютна неупередженість, матеріальна незацікавленість спеціаліста в
результатах гіпнорепродуктивного розпитування. Неприпустимо спонукати
співрозмовника до бажаної відповіді, робити підказки чи психологічний
тиск з метою отримання прийнятної для слідства інформації.

У довідці чи висновку експерта має бути зазначено: ким, де, коли, на
підставі чого, у якій справі, з яких запитань, стосовно кого було
проведено дослідження чи експертизу і яка інформація була отримана.

Добуті тактичні дані необхідно викладати з максимальною докладністю, у
тій послідовності, з якою вони повідомлялися досліджуваною особою, пo
можливості дослівно. Важливо зазначати ознаки впевненості або прояви
невпевненості, з якими зроблені повідомлення, а також категоричність чи
ймовірність відповідних тверджень. Гарантією достовірності результатів
проведеного сеансу може виступати фіксація всього перебігу дослідження з
допомогою звуко- чи відеозаписуючого апарата.

Інформація, добута із застосуванням гіпнорепродукції і процесуальним
шляхом приєднана до матеріалів справи, може бути використана у процесі
доказування. Однак для цього, зрозуміло, вона повинна бути опрацьована
за загальними критеріями оцінки доказів та їх процесуальних джерел.

Література

Алексеев Н.С. Реакционная роль криминалистики в современных
капиталистических государствах // Криминалистика / Под ред.
И.Ф. Крылова. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1976.

Богомолова С. Когда и как ФБР использует гипноз // Записки
криминалистов. – М., 1995. Вып. 5.

Буль П.И. Основы психотерапии. – Л.: Медицина, 1974.

Варшавский К.М. Гипносуггестивная терапия. – Л.: Медицина, 1973.

Гримак Л.П. Возможности применения “следственного гипноза” для раскрытия
преступлений. – М.: ВНИИ МВД РФ, 1997.

Доспулов Г.Г. Психология допроса на предварительном следствии. – М.:
Юрид. л-ра., 1976.

Коновалова В.Е., Сербулов А.М. Тактика допроса при расследовании
преступлении. – К.: РИО МВД УССР, 1978.

Лисиченко В.К. Реакционная роль криминалистики в капиталистических
странах // Специализированный курс криминалистики. – К.: Изд-во Киевской
ВШ МВД СССР, 1987.

Образцов В.А. Выявление и изобличение преступника. – М.: Юристъ, 1997.

Образцов В.А. Использование возможностей криминалистической гипнологии
при подготовке допроса // Криминалистика: Учебник. – 2-е изд., перераб.
и доп. / Под ред. В.А.Образцова. – М.: Юристъ, 1999.

Павлов Н.В., Поворинский Ю.А. К вопросу о заимодействии первой и второй
сигнальных систем в сомнамбулической фазе гипноза // Журн. высш. нервн.
деятельн. – М. – 1953. Т.3. Вып.3.

Порубов Н.И. Научные основы допроса на предварительном следствии. – 3-е
изд., перераб. – М.: Высшая шк., 1978.

Психологічний словник // За ред. В.І.Войтка. – К.: Вища шк., 1982.

Рожнов В.Е. Гипнотерапия // Руководство по психотерапии. – М.: Медицина,
1974.

Савинов Н. Опыт собирания ориентирующей информации с помощью гипноза //
Записки криминалистов. – М., 1995. – Вып. 5.

Селиванов Н.А. Получение информации с помощью гипноза // Пособие для
следователя. Расследование преступлений повышенной общественной
опасности / Под ред. Н.А.Селиванова и А.И.Дворкина. 2-е изд., перераб. и
доп. – М.: Лига Разум, 1999.

Силин Л.Ф. К объективной оценке гипнотического сна // Казанский мед.
журн. – 1970. №6.

Слободяник А. П. Психотерапия, внушение, гипноз. – 4-е изд., испр. и
доп. – К.: 3доров’я, 1983.

Срезневский В.B. Гипноз и внушение. – Л.: Медицина, 1927.

( У цьому зв’язку доречно згадати гучну свого часу в США кримінальну
справу про кіднеппінг (масове викрадення дітей), блискуче розслідувану
ФБР у 1977 році.

( Сугестологія – інтегративна галузь наукового дослідження, що вивчає
психічні явища навіювання та самонавіювання.

Похожие записи