Договір зберігання

Договір зберігання є одним з найбільш стародавніх різновидів договорів,
який призначений забезпечити схоронність речі особи, яка не може
здійснювати за нею нагляд.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати
річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її
поклажодавцеві у схоронності (ст.936 ЦК України). Регулювання договору
зберігання здійснюється Главою 66 ЦК України.

Юридичні ознаки договору: односторонній, реальний та безвідплатний.
Однак, коли зберігання здійснюється на засадах підприємницької
діяльності (професійним зберігачем), то він перетворюється у взаємний,
консенсуальний та відплатний.

Сторонами договору за даним договором є поклажодавець та зберігач.
Поклажодавцем є особа, яка передала річ на зберігання. Поклажодавцем
може бути фізична чи юридична особа, яка є власником речі, або іншою
особою, що уповноважена на передачу речі на зберігання. В окремих
випадках до поклажедавця та зберігача за деякими різновидами договору
зберігання можуть пред’являтись додаткові вимоги.

Істотною умовою є предмет договору. Предметом договору зберігання є
послуга, яка полягає в сукупності корисних дій, що спрямовані на
прийняття, зберігання та подальше повернення зберігачем певного об’єкту.
Ще однією істотною обставиною даного договору є строк (термін) даного
договору, тобто період часу, в продовж якого (чи до досягнення якого)
зберігач зобов’язаний зберігати передану йому річ. При цьому, договір
зберігання може бути строковим (тобто таким, що укладений на певний
визначений у договорі строк), так і безстроковим (тобто таким, що
припиняється вимогою повернути майно, яке знаходиться на зберіганні). У
випадку, коли договір є відплатним, то істотною умовою також є ціна
договору.

Форма договору зберігання залежить від виду договору і може бути як
усна, так і письмова, в тому числі і видача певних документів (розписка,
квитанція чи інший документ), що підписані зберігачем.

Змістом договору зберігання є кореспондуючі права та обов’язки сторін.

До обов’язків поклажодавця відносять:

обов’язок попередити про властивості речі, яка передається на зберігання
та особливості її зберігання;

обов’язок оплатити витрати, що пов’язані зі зберіганням, коли це
обумовлено договором чи законом;

обов’язок сплатити за зберігання винагороду, при умові, що вона та
строки її внесення встановлені договором;

обов’язок відшкодувати надзвичайні витрати (ч.2 ст.966 ЦК України);

обов’язок забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

До обов’язків зберігача відносяться:

обов’язок прийняти річ на зберігання, у випадку, коли договір
консенсуальний;

обов’язок зберігати річ впродовж всього обумовленого договором строку
або до моменту витребування речі поклажодавцем;

обов’язок забезпечувати схоронність речі;

обов’язок піклуватись про річ, як про свою власну, у випадку коли
зберігання здійснюється безоплатно;

обов’язок надавати послуги по зберіганню особисто;

обов’язок не користуватись річчю, що передана поклажодавцем, а також не
передавати її у користування іншій особі;

обов’язок негайно повідомляти поклажодавця про необхідність зміни умов
зберігання речі і отримати його відповідь;

обов’язок повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання
або відповідну кількість речей того ж роду та якості у випадку
зберігання речей, що визначені родовими ознаками (іррегулярне
зберігання).

За порушення своїх обов’язків сторони повинні нести цивільно-правову
відповідальність.

Окрім загальних положень про зберігання слід виділяти також і різновиди
зберігання.

Так, за договором складського зберігання товарний склад зобов’язується
за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути ці
товари у схоронності. Особливим суб’єктом даного договору є зберігач,
яким виступає товарний склад, тобто організація, яка зберігає товар та
надає послуги, пов’язані зі зберіганням, на засадах підприємницької
діяльності. Певними особливостями наділений і об’єкт договору
складського зберігання, до якого відноситься товар, тобто результат
праці, що призначений для подальшої реалізації, а не для споживання.
Специфіка даного договору віднаходить своє втілення і в правах та
обов’язках сторін, що віднаходить своє закріплення у ст.ст.978, 979 ЦК
України. Ще однією суттєвою відмінністю даного договору від загальних
умов договору зберігання є порядок оформлення складського зберігання
складськими документами, до яких слід відносити: складську квитанцію,
просте складське свідоцтво та подвійне складське свідоцтво.

Під поняттям “складської квитанції” слід розуміти документ, яким
засвідчується факт прийняття товару на товарний склад, основні показники
товару (кількість, якість, асортимент тощо), а також посвідчує право
поклажодавця вимагати повернення товару. Просте складське свідоцтво є
єдиним документом, що виданий на пред’явника та підтверджує передачу
товару на зберігання. Подвійне складське свідоцтво складається з двох
частин – складського свідоцтва та заставного свідоцтва (варанта).
Вимоги до змісту даних документів передбачаються у ст.ст.962, 965 ЦК
України.

x c z

?

Ue

TH

th

J ” – AE L

^

`

p

O

i

r z

L

1Товарний склад видає товари володільцеві складського та заставного
свідоцтва (подвійного складського свідоцтва) лише в обмін на обидва
свідоцтва разом. Володільцеві складського свідоцтва, який не має
заставного свідоцтва, але сплатив суму боргу за ним, склад видає товар
лише в обмін на складське свідоцтво та за умови надання разом з ним
квитанції про сплату всієї суми боргу за заставним свідоцтвом.

До спеціальних видів зберігання слід також відносити:

а) зберігання речей у ломбарді. Суб’єктами зберігання речей в ломбарді є
з однієї сторони ломбард (зберігач), як юридична особа, а з іншої
сторони фізична особа (поклажодавець). Форма договору зберігання в
ломбарді є письмовою і оформляється шляхом видачі поклажодавцю іменної
квитанції. Особливість прав полягає в тому, що зберігач (ломбард)
зобов’язаний страхувати на користь поклажодавця за свій рахунок речі, що
прийняті на зберігання у повній сумі їх оцінки. Окрім цього, у випадку
коли поклажодавець не виконає свого обов’язку забрати річ – зберігати її
ще в продовж 3 місяців від дня закінчення строку договору, після чого
реалізувати її.

б) зберігання цінностей у банку, проводиться як шляхом зберігання з
наданням індивідуального банківського сейфу, що охороняється банком так
і шляхом зберігання з наданням індивідуального банківського сейфу, що не
охороняється банком. Зберігачем за даним договором є виключно банк.
Об’єктом даного виду зберігання є не будь-яка річ, а лише документи,
цінні папери, дорогоцінні метали, каміння, інші коштовності та цінності.
Укладення договору посвідчується видачею банком поклажодавцю іменного
документа, пред’явлення якого є підставою для повернення цінностей.

в) зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту,
яке здійснюється або шляхом зберігання у власне камерах схову чи
автоматичних камерах схову. Особливим суб’єктом даного договору є
зберігач, яким може виступати тільки організація, підприємства
транспорту. Поклажодавцем за цим різновидом зберігання може бути тільки
фізична особа. Укладення договору та факт прийняття речей на зберігання
підтверджується видачею поклажодавцю квитанції або номерного жетону.
Строк зберігання визначається правилами, що видаються відповідно до
транспортних кодексів (статутів), або за домовленістю сторін. У випадку
втрати, нестачі або пошкодження речі, що була здана до камери схову,
заподіяні поклажодавцю збитки відшкодовуються протягом доби з моменту
пред’явлення вимоги про їх відшкодування.

г) зберігання речей у гардеробі організації. Специфічними ознаками
даного спеціального виду зберігання є місце зберігання – гардероб, тобто
спеціально відведене та обладнане місце (частину приміщення)
організації, що призначено для зберігання верхнього одягу, головних
уборів та інших подібних речей. Зберігачем за даним договором є
відповідна юридична особа. Об’єктом за договором зберігання, як правило,
є верхній одяг, головні убори, взуття, сумки, портфелі, дипломати, інша
ручна поклажа та подібні речі. Укладення договору та факт передачі речі
на зберігання у гардероб може посвідчуватись легітимацій ним знаком
(номерним жетоном).

д) зберігання речей пасажира під час його перевезення. Зберігачем за цим
договором буде власник відповідного транспортного засобу, поклажодавцем
може бути тільки пасажир, який уклав відповідний договір перевезення.
Об’єктом може бути валіза (сумка), особисті речі пасажира, які
знаходяться у спеціально відведених для цього місцях (багажне
відділення, багажник тощо).

е) зберігання речей у готелі. Зберігачем є готелі, гуртожитки, мотелі,
будинки відпочинку, пансіонати, санаторії та інші подібні організації.
Поклажодавцем – є особа, яка тимчасово проживає в них. Об’єктом даного
зберігання можуть бути як особисті речі поклажодавця (валіза, сумки,
автомобіль тощо) так і інші речі, що знаходяться при ньому. Специфікою
даного виду зберігання є обов’язок поклажодавця негайно повідомити
готель чи іншу організацію про втрату чи пошкодження речі.

є) зберігання речей, що є предметом спору (секвестр). Специфікою даного
договору є те, що об’єктом зберігання в порядку секвестру є річ, яка
складає предмет спору. Закон виділяє такі види секвестрів: договірний
(коли річ передається особі на зберігання за домовленістю сторін, між
якими виник спір, до його розв’язання у судовому порядку) та судовий
(коли річ передається за рішенням суду).

ж) зберігання автотранспортних засобів, здійснюється боксом та гаражем
чи на спеціально відведених місцях (стоянках). Специфікою даного
договору є об’єкт, тобто транспортний засіб. Інколи укладення даного
договору та факт прийняття автотранспортного засобу на зберігання
посвідчується квитанцією (номером, жетоном).

з) договір охорони, здійснюється як договір охорони майна, так і як
договір охорони особи. Специфікою даного договору є те, що його
суб’єктом є не зберігач, а охоронець. Об’єктом даного права є майно або
недоторканість особи.

Похожие записи