Договір позики

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність
другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені
родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві
таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей
того ж роду та такої ж якості (ст.1046 ЦК України).

Правове регулювання договору позики здійснюється §1 гл.71 ЦК України.

Юридичні ознаки договору: односторонній, реальний, безвідплатний або
відплатний.

Сторонами договору є позикодавець та позичальник. Сторонами договору
можуть бути будь-які суб’єкти цивільного права. При цьому позикодавцем
може виступати лише власник відповідних грошових коштів або речей, що
визначені родовими ознаками.

Істотною умовою договору позики є його предмет. Предметом договору
позики можуть бути грошові кошти або інші речі, визначені родовими
ознаками, причому позичальник, отримавши за договором позики грошові
кошти, зобов’язаний повернути позикодавцеві таку ж суму, а якщо мова
йшла про зазначені вище речі – рівну кількість речей того ж роду та
такої ж якості. Тобто, в договорі позики не можна передбачити повернення
замість грошей інших речей і навпаки, оскільки в такому разі будуть мати
місце фактичні правовідносини купівлі-продажу.

Форма договору: усна або письмова. Спрощене оформлення договору позики
можливе шляхом представлення розписки позичальника або іншого документа,
який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або
визначеної кількості речей. Проте, складання розписки позичальником не є
письмовою формою укладення договору позики, і в разі якщо така письмова
форма вимагалася законом, то наявність розписки не є перешкодою для
настання для сторін наслідків, що передбачені ст.218 ЦК України.

Момент переходу права власності на предмет позики залежить від того, що
саме передається позичальникові за договором. Право власності на
готівкові грошові кошти виникає у позичальника в момент фактичної
передачі йому таких коштів позикодавцем. В разі якщо мова йде про
безготівкові розрахунки, то право власності позичальника виникає з
моменту зарахування таких коштів на його рахунок в банку. В разі, якщо
предметом договору позики є речі, що визначені родовими ознаками, то
право власності на них виникає в позичальника в момент фактичної
передачі йому таких речей.

Законодавство не заперечує можливості існування так званої цільової
позики, тобто сторони однією з істотних умов такого правочину можуть
передбачити використання грошових коштів або речей, що визначені
родовими ознаками лише в певних чітко визначених цілях.

Договір позики може бути як відплатним, так і безвідплатним.
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми
позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок
одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не
встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової
ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти
виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Безпроцентним вважається договір позики, якщо одночасно виконуються всі
наступні умови:

в договорі позики не передбачено умов щодо розміру та порядку виплати
процентів;

сторонами договору є лише фізичні особи;

сума договору позики не перевищує 50-тикратного розміру
неоподатковуваного мінімуму доходів громадян;

договір позики не пов’язаний із здійсненням підприємницької діяльності
хоча б однією із сторін.

B

D

t

e

* 2 H L AE

ae

D

e

AE

??Q?Вимога про повернення позики може бути пред’явлена в усній або в
письмовій формі, залежно від форми договору.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена
позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Оскільки в
разі дострокового повернення позики, що надана за договором процентної
позики, позичальник втрачає відсотки, що мали б бути сплачені йому
відповідно до домовленості, досягнутої з позичальником під час укладення
договору, то за загальним правилом таке дострокове повернення є
недопустимим.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей,
визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що
позичалася, на його банківський рахунок.

В разі порушення договору позичальником, настають певні наслідки, які
залежить від того, що було предметом позики:

1) якщо предметом позики виступали грошові кошти, то позичальник не
звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним
грошового зобов’язання. Позичальник, який прострочив виконання
зобов’язання з повернення позики на вимогу позикодавця зобов’язаний
сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь
час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший
розмір процентів не встановлений договором або законом.

2) якщо предметом позики є речі, що визначені родовими ознаками, то
незалежно від того процентною чи безпроцентною була така позика,
позичальник, що прострочив виконання свого зобов’язання, зобов’язаний
також виплатити позикодавцеві неустойку.

Специфікою укладення договору позики є можливість його оспорювання
позичальником за так званою “безгрошовістю”. Причинами такого
оспорювання можуть бути не одержання коштів від позикодавця або
одержання їх у меншій кількості, ніж це встановлено договором.
Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що
грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця
або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Договір позики може супроводжуватися акцесорним щодо основного договором
сторін про забезпечення виконання зобов’язання за основним договором
позики, наприклад, забезпечення виконання позичальником зобов’язання за
договором позики може бути здійснене шляхом укладення сторонами договору
застави певного майна або майнових прав.

Якщо позичальник не виконує або неналежним чином виконує обов’язки, що
передбачені договором позики щодо забезпечення повернення позики,
наприклад, не надає позикодавцеві передбачене в договорі позики
забезпечення (предмет застави, поручительство третьої особи, банківську
гарантію), то позикодавець може вимагати дострокового повернення позики.
Аналогічне право виникає у позикодавця у випадку втрати забезпечення
виконання зобов’язання (наприклад, загибелі предмета застави, що був
залишений у позичальника в силу договору), а також погіршення його умов
(наприклад, різкого падіння ринкових цін на предмет застави) за
обставин, за виникнення яких позикодавець не несе відповідальності.

Особливістю договору позики також є те, що позиковим зобов’язанням за
домовленістю сторін може бути замінений борг, що виник із договорів
купівлі-продажу, найму майна або з іншої підстави (новація боргу). Проте
така новація боргу не передбачає заміну зобов’язання з купівлі-продажу,
найму майна, оренди, підряду та ін. позикою; мова йде лише про новацію
боргу, що виник з таких договорів, позикою. Зміст новації для продавця,
орендодавця чи підрядника в наступному: перетворивши відносини з
контрагентом в частині боргу у процентну позику, вони отримують
можливість вимагати від нього сплати відсотків як в силу позикового
зобов’язання, так і при простроченні повернення боргу на підставі ст.625
ЦК України. Заміна боргу договором позики не допускається щодо
зобов’язань про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим
ушкодженням здоров’я або смертю, про сплату аліментів та в інших
випадках, встановлених законом. У разі заміни боргу договором позики
зміст і форма позикового зобов’язання мають відповідати вимогам, що
пред’являються до договору позики.

Похожие записи