Реферат на тему:

“Боротьба з корупційними проявами

в державній службі”

ПЛАН

1. Поняття про корупцію в державній службі, основи її попередження

2. Відповідальність за вчинення корупційних діянь

3. Усунення наслідків корупційних діянь та інших
правопорушень, пов’язаних з корупцією

4. Контроль і нагляд за виконанням законів у сфері боротьби з корупцією

Використана література

1. Поняття про корупцію в державній службі,

основи її попередження

Під корупцією в цьому Законі розуміється діяльність осіб,
уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на
протиправне використання наданих їм повноважень для одержання
матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Корупційними діяннями є:

а) незаконне одержання особою, уповноваженою на виконання функцій
держави, у зв’язку з виконанням таких функцій матеріальних благ,
послуг, пільг або інших переваг, у тому числі прийняття чи одержання
предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка
є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості;

б) одержання особою, уповноваженою на виконання функцій держави,
кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості
або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не
передбачених чинним законодавством.

Подарунок (винагорода), отриманий зазначеними особами за обставин,
передбачених пунктом «а» частини другої цієї статті, у тому числі
такий, що надійшов без їх відома, а також вартість незаконно
одержаних послуг підлягають стягненню (відшкодуванню) в доход держави.

За корупційні діяння та інші правопорушення, пов’язані з корупцією,
на підставі цього Закону несуть відповідальність такі особи,
уповноважені на виконання функцій держави:

а) державні службовці;

б) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної
Республіки Крим, депутати сільських, селищних, міських, районних,
обласних рад;

Державні службовці за вчинення корупційних діянь та інших
правопорушень, пов’язаних з корупцією, несуть адміністративну
відповідальність на підставі цього Закону.

Питання про кримінальну, цивільно-правову та матеріальну
відповідальність за корупційні діяння та правопорушення, пов’язані з
корупцією, вирішуються відповідно до вимог чинного
законодавства.

Військовослужбовці та інші особи, які згідно з чинним
законодавством притягаються до відповідальності за адміністративні
правопорушення відповідно до дисциплінарних статутів, у разі
вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов’язаних з
корупцією, несуть відповідальність, передбачену цим Законом.

Боротьбу з корупцією ведуть відповідні підрозділи: Міністерства
внутрішніх справ України; податкової міліції; Служби безпеки України;
органів прокуратури України; військової служби правопорядку у
Збройних Силах України;

Державний службовець або інша особа, уповноважена на виконання
функцій держави, не має права:

а) сприяти, використовуючи своє службове становище, фізичним
і юридичним особам у здійсненні ними підприємницької діяльності, а
так само в отриманні субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг
з метою незаконного одержання за це матеріальних благ, послуг,
пільг або інших переваг;

б) займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо чи через
посередників або підставних осіб, бути повіреним третіх осіб у справах
державного органу, в якому вона працює, а також виконувати
роботу на умовах сумісництва (крім наукової, викладацької,
творчої діяльності, а також медичної практики);

в) входити самостійно (крім випадків, коли державний службовець
здійснює функції з управління акціями (частками, паями), що
належать державі, та представляє інтереси держави в раді товариства
(спостережній раді) або ревізійній комісії господарського
товариства), через представника або підставних осіб до складу
правління чи інших виконавчих органів підприємств,
кредитно-фінансових установ, господарських товариств тощо,
організацій, спілок, об’єднань, кооперативів, що здійснюють
підприємницьку діяльність;

г) відмовляти фізичним та юридичним особам в інформації, надання
якої передбачено правовими актами, умисно затримувати її, надавати
недостовірну чи неповну інформацію.

Обмеження, передбачені у пунктах «б» і «в» частини першої цієї
статті, не поширюються на депутатів сільських, селищних, міських,
районних, обласних рад, які здійснюють депутатські повноваження,
не пориваючи з виробничою чи службовою діяльністю.

Державний службовець, який є посадовою особою, не має також права:

а) сприяти, використовуючи своє посадове становище, фізичним та
юридичним особам у здійсненні ними зовнішньоекономічної,
кредитно-банківської та іншої діяльності з метою незаконного
одержання за це матеріальних благ, послуг, пільг або інших
переваг;

б) неправомірно втручатися, використовуючи своє посадове становище,
у діяльність інших державних органів чи посадових осіб з метою
перешкодити виконанню ними своїх повноважень;

в) бути повіреним третіх осіб у справах державного органу, діяльність
якого він контролює;

г) надавати незаконні переваги фізичним або юридичним особам під час
підготовки і прийняття нормативно-правових актів чи рішень.

Особи, які претендують на зайняття посади в системі державної служби або
на виконання інших функцій держави, попереджаються про встановлені щодо
них обмеження.

Декларування доходів осіб, уповноважених на виконання функцій держави,
здійснюється в порядку і на підставах, передбачених статтею 13
Закону України «Про державну службу».

В разі відкриття валютного рахунку в іноземному банку державний
службовець або інша особа, уповноважена на виконання функцій
держави, зобов’язана у десятиденний строк письмово повідомити про
це податкову службу із зазначенням номера рахунку і місцезнаходження
іноземного банку. Відомості про доходи, цінні папери, нерухоме та
цінне рухоме майно і вклади у банках посадових осіб, зазначених у
частині першій статті 9 Закону України «Про державну службу», та
членів їх сімей підлягають щорічній публікації в офіційних
виданнях державних органів України. До обрання або призначення
кандидата на відповідні посади ці відомості попередньо подаються органу
чи посадовій особі, які здійснюють обрання або призначення на ці
посади.

2. Відповідальність за вчинення корупційних діянь

Вчинення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, за
винятком осіб, зазначених у частині другій цієї статті,
будь-якого з передбачених у статті 1 цього Закону корупційних
діянь, якщо вони не містять складу злочину, тягне за собою
адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п’яти
до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення корупційних діянь, передбачених цим Законом, народним
депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки
Крим, депутатом місцевої ради або сільським, селищним, міським головою,
головою районної, обласної, районної у місті ради (у разі її створення),
їх заступниками або секретарем відповідної сільської, селищної,
міської ради, у разі здійснення ними згідно із законом повноважень
сільського, селищного, міського голови, якщо вони не містять
складу злочину, тягне за собою адміністративну відповідальність у
вигляді штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян.

Порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, будь-якого
із зазначених у статті 5 цього Закону обмежень, якщо воно не містить
складу злочину, тягне за собою адміністративне стягнення у вигляді
штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян.

Повторне протягом року порушення будь-якого із зазначених у статті 5
цього Закону обмежень тягне за собою адміністративну
відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п’яти до п’ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порушення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, вимог щодо
декларування доходів (неподання або подання неповних чи неправдивих
відомостей про доходи та зобов’язання фінансового характеру) тягне
за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від
п’ятнадцяти до двадцяти п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян, а також є підставою для відмови у призначенні на посаду
та для позбавлення права балотуватись у депутати або на виборні посади
в державні органи.

Неподання або невчасне подання державним службовцем або іншою особою,
уповноваженою на виконання функцій держави, відомостей про відкриття
валютного рахунку в іноземному банку тягне за собою адміністративну
відповідальність у вигляді штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти п’яти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Керівники міністерств і відомств, державних підприємств, установ
та організацій чи їх структурних підрозділів у разі виявлення чи
отримання інформації про вчинення підлеглим корупційного
діяння або порушення спеціальних обмежень, встановлених статтею
5 цього Закону, в межах своєї компетенції зобов’язані вжити
заходів до припинення таких діянь та негайно повідомити про їх
вчинення будь-який з державних органів, зазначених у пунктах
«а», «а-1» і «б» статті 4 цього Закону.

Умисне невжиття такими керівниками заходів, передбачених частиною
першою цією статті, тягне за собою адміністративну
відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п’яти до п’ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повторне протягом року вчинення діяння, передбаченого частиною
другою цієї статті, тягне за собою адміністративну
відповідальність у вигляді штрафу від двадцяти п’яти до п’ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Умисне нескладення або невчасне складення протоколу про вчинення
корупційного діяння чи іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією,
за наявності для цього підстав, або умисне неподання до суду протоколу
про вчинення корупційного діяння чи іншого правопорушення,
пов’язаного з корупцією, особою, на яку покладено ці обов’язки, тягне
за собою адміністративну відповідальність у вигляді штрафу від
п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок адміністративного провадження у справах про корупційні
діяння або інші правопорушення, пов’язані з корупцією, а також
виконання постанов про накладення адміністративних стягнень
визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення,
за винятком положень, встановлених Законом “Про боротьбу з корупцією”.

Протокол про вчинення корупційного діяння або іншого
правопорушення, пов’язаного з корупцією, складається органами,
зазначеними у пунктах «а», «а-1» і «б» статті 4 Закону “Про боротьбу з
корупцією”, а у разі, коли факт вчинення корупційного діяння
або іншого правопорушення, пов’язаного з корупцією, що не містить
складу злочину, встановлено прокурорською перевіркою чи
попереднім слідством, — також слідчим або прокурором.

Підставою для складання протоколу є достатні дані, які свідчать
про наявність в діянні особи ознак корупційного діяння або іншого
правопорушення, пов’язаного з корупцією. Орган дізнання в разі
відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної
справи з підстав, передбачених чинним законодавством, за наявності
в діянні особи ознак корупційного діяння або іншого
правопорушення, пов’язаного з корупцією, зобов’язаний у триденний
строк надіслати матеріали перевірки або попереднього
розслідування, що стосується корупційного діяння чи іншого
правопорушення, пов’язаного з корупцією, до органу, зазначеного у
пунктах «а», «а-1» і «б» частини першої статті 4 Закону “Про
боротьбу з корупцією”, .

Протокол про вчинення корупційного діяння або іншого
правопорушення, пов’язаного з корупцією, разом з матеріалами
перевірки у триденний строк з моменту його складення надсилається до
районного (міського) суду за місцезнаходженням органу, який склав
про це протокол. Адміністративне стягнення за корупційні діяння або
інші правопорушення, пов’язані з корупцією, може бути накладено не
пізніш як через шість місяців з дня його вчинення. Розгляд
адміністративних справ про корупційні діяння або інші
правопорушення, пов’язані з корупцією, здійснюється відповідними
судами у п’ятнадцятиденний строк з часу їх надходження до суду. Строк
розгляду адміністративних справ про корупційні діяння
призупиняється судом у випадках, коли особа, на яку складено
адміністративний протокол про корупційні діяння, умисно ухиляється від
явки до суду чи з поважних причин не може туди з’явитися
(захворювання, від’їзд у відрядження чи на лікування, перебування у
відпустці тощо).

Постанова суду про накладення адміністративного стягнення у вигляді
штрафу за корупційні діяння або інші правопорушення, пов’язані з
корупцією, у триденний строк направляється відповідному
державному чи виборному органу для вирішення питання згідно з чинним
законодавством.

3. Усунення наслідків корупційних діянь та інших
правопорушень, пов’язаних з корупцією

Збитки, заподіяні державі, підприємству, установі,
організації незаконним використанням приміщень, засобів транспорту і
зв’язку, іншого державного майна або коштів, підлягають
відшкодуванню винними особами, уповноваженими на виконання функцій
держави, на загальних підставах і умовах матеріальної
відповідальності працівників та військовослужбовців.

У разі відмови добровільно повернути незаконно одержані особою,
уповноваженою на виконання функцій держави, кредити, позички,
цінні папери, нерухомість та інше майно вони чи їх вартість
підлягають стягненню (вилученню) в доход держави у судовому
порядку за заявою прокурора. Одержання субсидій, субвенцій,
дотацій, кредитів та пільг у результаті дій, передбачених пунктом «а»
частини першої статті 5 цього Закону, тягне за собою визнання
укладеної угоди недійсною з наслідками, передбаченими Цивільним кодексом
України ( 1540-06 ).

Прийняті внаслідок корупційних діянь неправомірні
нормативно-правові акти та рішення підлягають скасуванню органом або
посадовою особою, уповноваженими на прийняття чи скасування
відповідних актів та рішень, або визнаються незаконними в судовому
порядку.

Фізичні та юридичні особи, права яких порушено внаслідок
корупційних діянь і які зазнали моральної чи матеріальної шкоди, мають
право на поновлення цих прав і відшкодування шкоди у
встановленому законом порядку.

4. Контроль і нагляд за виконанням законів

у сфері боротьби з корупцією

Контроль за виконанням законів у сфері боротьби з корупцією
здійснюється Верховною Радою України безпосередньо, а також
Комітетом Верховної Ради України з питань боротьби з організованою
злочинністю і корупцією.

Нагляд за виконанням законів у сфері боротьби з корупцією
здійснюється Генеральним прокурором України й уповноваженими ним
прокурорами.

Незважаючи на вжиті останніми роками заходи щодо подолання корупції,
досягти помітних зрушень у цій справі не вдалося. Прояви цього явища
негативно позначаються на забезпеченні національної безпеки держави,
викликають напругу в суспільстві. Не усунуто причини та умови, що
сприяють корупційним проявам.

Хоча саме поняття корупції потребує більш чіткого визначення,
законодавство значною мірою дає можливість вести боротьбу з
різного роду корупційними діяннями.

Окремі керівники центральних і місцевих органів виконавчої влади
усунулись від виконання вимог законодавства про боротьбу з корупцією.
Діяльність органів виконавчої влади, в тому числі
правоохоронних, здійснюється без додержання принципу розподілу
функцій і відповідальності. Підрозділи правоохоронних органів часто
дублюють один одного, що призводить до неузгодженості та паралелізму
в роботі.

Через неналежні критерії оцінки роботи податкові
адміністрації спрямовують свої зусилля в основному на збільшення
обсягу застосування штрафних санкцій, а не на розширення бази
оподаткування та забезпечення повного внесення податків до
бюджетів.

У законодавстві щодо боротьби зі злочинністю є суттєві прогалини.
В той же час його вдосконалення має фрагментарний характер,
затягується прийняття нових Кримінального, Цивільного та інших кодексів
України.

У кримінальному законодавстві є неузгоджені міри покарання за схожі
злочини, міститься значна кількість їх формальних складів, що дає
можливість організованим корупціонерам нерідко уникати реального
покарання.

Проекти нормативно-правових актів не завжди піддаються експертизі
з метою оцінки криміногенних наслідків їх застосування. Без відповідних
наукових кримінологічних обгрунтувань визначаються стратегія і тактика
профілактики злочинності та корупції. В практичній діяльності
правоохоронних органів бракує методик економіко-правового аналізу
тінізації та криміналізації економіки.

У розгляді справ суди допускають тяганину, що знижує
оперативність і ефективність правосуддя, створює умови для
здійснення корупційних діянь.

Наявність у кримінально-процесуальному законодавстві норм, що
регламентують звільнення від кримінальної відповідальності за
нереабілітуючими підставами, використовується працівниками
правоохоронних органів у корупційних цілях, призводить до порушень прав
людини. Відсутня звітність щодо боротьби з корупцією.
Потребують уточнення та узгодження статистичні показники
роботи правоохоронних органів і судів. Через їхню
неузгодженість втрачається головний профілактичний чинник —
невідворотність покарання за злочин.

Усе це дає можливість злочинним елементам тривалий час
здійснювати свою протиправну діяльність, втягувати до неї нових
учасників, і перш за все посадових осіб державних органів для
вчинення корупційних діянь.

Одним з найважливіших чинників у боротьбі з корупцією є усвідомлення
кожним громадянином своїх законних прав та інтересів і готовність
відстоювати їх у встановленому законом порядку. Своєчасне звернення до
правоохоронних органів у випадку зловживання службовим становищем з боку
посадових осіб – необхідна складова боротьби з корупцією.

Особливої гостроти проблема корупції набула останнім часом. Майже щодня
всі ми чуємо про факти зловживань з боку колишніх держслужбовців. Навіть
міліція, поряд з іншими правоохоронними та контролюючими органами, до
недавнього часу нерідко виступала у ролі інструменту для досягнення
різних політичних та особистих інтересів високопосадовців.

Серед основних напрямків подальшої боротьби з корупцією є „очищення”
рядів міліції, поліпшення підготовки кадрів та взаємодію у цьому питанні
усіх силових органів.

Кампанія боротьби з корупцією неможлива без широкої участі
громадськості. Для вирішення проблеми корупції на рівні держави та
областей повинна бути розроблена комплексна програма на декілька років.
Наступним кроком має стати створення спеціальної антикорупційної групи,
куди ввійдуть керівники управлінь внутрішніх справ, науки і освіти,
обласної прокуратури, юстиції, активісти правозахисних організацій,
незалежної медіа-профспілки. Для інших зацікавлених груп передбачається
можливість укладення спеціальної Угоди про співпрацю.

«Антикорупційна група» у межах своєї компетенції має здійснювати
контроль за реалізацією чинного законодавства з питань забезпечення прав
і свобод громадян у їх відносинах з органами державної влади, стану їх
роботи з громадянами та їх об’єднаннями, з листами і зверненнями
громадян. Щоквартальні звіти «групи» повинні оприлюднюватися через пресу
та бути відкритими для публічного обговорення.

Партнерство влади, правоохоронних структур, громадськості та ЗМІ є
необхідним у справі боротьби з корупцією. Надзвичайно важливим елементом
антикорупційної політики є також її деполітизація та соціалізація, тобто
визнання обмеженості можливостей обласної адміністрації у даному питанні
та необхідність активного залучення недержавних організацій.

Використана література:

Закон України “Про боротьбу з корупцією”. – К., 1995 (зі змінами і
доповненнями).

Закон України “Про державну службу в Україні”. – К., 1996 (зі змінами і
доповненнями).

Цивільний Кодекс України. – К., 2003.

Адміністративне право. Посібник / За ред. Смірнова С.А. – Харків, 2000.

Похожие записи