Реферат на тему:

ЗМІСТ, ОСОБЛИВОСТІ ТА ЗАВДАННЯ

УКРАЇНСЬКОЇ ПОЛІТОЛОГІЇ

ПЛАН

Зміст Української політології.

Особливості розвитку і становлення української політології.

Основні завдання та проблеми української політології.

Висновок.

Творення нової України викликає нагальну необхідність в теоретичному
осмисленні і наданні будівничим силам наукового інструментарію, що
зробить досить ефективним сам процес цього творення. Без науки, яка
безпосередньо служить конкретній українській будівничій практиці,
неможливе здійснення нинішнім поколінням історичної місії — побудови
вільної, демократичної, правової, громадської держави як спільності, що
зветься “народ України”.

Основне навантаження лягає на науки, покликані осмислювати політичне
життя, політичні відносини, політичну діяльність в Україні, оскільки
саме з ними пов(язані основні реформаційні процеси, саме вони сьогодні є
одним з найефективніших елементів української самоорганізації, за
допомогою якої народ України виходить на сучасний рівень
цівілізованості.

Питання про рівень політизації суспільного життя і суспільної свідомості
в Україні сьогодні визначене досить виразно: вони набрали характеру
основного соціального руху за радикальні перетворення, насамперед за
допомогою політики, політичної організації, політичної діяльності,
політичного менталітету. Факт загального підвищення політизації
українського суспільства став незаперечним, а загальноукраїнська
стратегія кардинальних реформ за допомогою нової правової органїзації
суспільних, зокрема економічних, відносин принципово змінила роль
політики у розбудові нової України.

Отже, зміст української політології неважко визначити: це політичне
життя українського народу в його багатонаціональній структурності,
українська політична історія в еволюційному зв(язку з сьогоденням як
певний магістральний шлях нації, його національна і загальнолюдська
сутність, творчій зміст боріння українства, народу України за можливість
національного самоутвердження і набуття, таким чином, необхідних
інтеграційних якостей щодо загальнолюдської цівілізації.

Нинішній стан політики і політології в Україні нетиповий для, так
званого, цівілізованого світу, бо України лише створює своє політично —
організзаційне обличча. Тому й судити про політичні процеси в Україні не
можна с класичної точки зору західної політології, з її канонами
історично поступового державотворення. Можна відразу зауважити:
американці, анцлійці, французи будуючи свою державу, українську
політичну думку не використовували. Вони розробляли політологічні
проблеми відповідно до власних потреб, власного бачення. Отже, саме
період початкового будівництва, як правило, в усіх країнах був перідом
інтенсивного пошуку шляхів власного, зокрема національного
самоутвердження. Протягом століть політичної залежності в Україні
формувалась певна духовна структура, основні елементи якої були
спрямовані на власне духовне розкріпачення. Українська державність
зазнавала тяжких історичних випробувань, протистояла різним завойовникам
з Візантії, Варшави, Москви, Відня, Прибалтії.

Політичні режими, які встановлювались завойовниками на українських
землях, булиздебільшого неорганичними для українства. Народ шукав заходи
самозбереження, виховувалось почуття національної гідності й
непримиренності до загарбників, що в політичному вигляді найбільш опукло
виявилось в житті українського козацтва та його державному оформленні —
Запорізькій Січі, зародку нової українськоїдержавності, політичного
устрою українства. Запорізька Січ та інститут гетьманів (від засновника
Вишневецького до Сагайдачного, Хмельницького, Мазепи, Орлика,
Дорошенка…) залишились в українському і світовому політичному світовому
досвіді як форма політичного суверінитету нації, а в українському
політичному уявлення — як власна політична традиція, варта не лише
уваги, але й розвитку. Адже політична організація часів гетьманщини може
живити й сучасне політичне життя України.

Політичне становище українства у труднювалося тим, що воно вело
визвольну війну без підтримки. Хоча царська Росія була тюрмою народів,
будь — яка визвольна акція чи рух не могли одержати світової підтримки,
ьо це було б “втручання у внутрішні справи Російської імперії”, а після
встановлення Радянської влади колоніальне становище України було
прикрите славнозвісною “соціалістичною дружбою народів”. Об(єктивне
тяжіння народів до миру і злагоди, до співробітництва використовувалось
для збереження і зміцнення більшовицької диктатури. Диктат більшовицької
політичної системи перетворював українську національну ідею в
антиімперську, антирадянську. Хоча і за більшовицького режиму багато
національно свідомих українців робиле все можливе і неможливе, щоб
зберегти власну націю. Для цього потрібна була принципово інакша
методологія, що століттями визрівала в українстві й згодом набула рівня
розвитку, який дав їй змогу стати українською національною ідеєю, що
покладена в основу стратегії і тактики української національно
визвольної революції, а в сучасних умовах — будівництва української
державності.

Революційним за своїм місцем в історії українського народу єАкт
проголешення незалежності України 1991 року, який став логічним
результатом, великою політичною перемогою українського
національно-визвольного руху, початком нової історії Українства. Як і
будь — яке політичне рішення, Акт проголошення незалежності України
покладає лише правовий початок повній незалежністі, яка можлива лише як
нрезультат всебічного творення матеріальних і духовних основ існування і
розвитку народу України.

Українська політологія може бути принципово саамодостатньою і досить
ефективною, якщо охоплюватиме необхідне нині коло проблем та завдань

Політична думка Українства постійно спрямовувалась не на прогрес власної
нації, а на боротьбу за існування, що позначилося на її конструктивному,
будівничому рівні. Тому завдання політології — представити
конструктивізм української політичної думки як класичну методологію
українського політичного менталітету, служитиме сучасній політичній
практиці в Україні.

Завдання української політології — простежити становлення і розвиток
української національної ідеї, її основні форми в історії політичної
думки в Україні, розмаїття поглядів і течій в українському суспільстві
протягом століть боротьби “українського духу” за своє розкріпачення і
утвердження в суспільній свідомості.

Завдання української політології — дати оцінку політологічним основам
сучасного українського націоналізму. Доцільно розповідати про політичну
еволюцію українського націоналізму, його різні течії, про потворну
сутність “радянського патріотизму”.

Проблемою українськоїполітології, яка вимагає першочергового
розв(язання, є реальний стан політичних відносин в Україні. Їх треба
корегувати, виправляти, оскільки саме політична сфера — один з
найнебезпечніших каталізаторів порушення стабільного розвитку
суспільства.

Потребує вивчення проблема сучасної української політичної системи і
національних політичних традицій. Насамперед, виникає питання про
природність парламентарізму для України, принаймні у його теперішньому
вигляді. Система виборів, яка пропонується сьогодні недосконала. Якого
типу парламент і президент нам потрібні і як домогтися обрання саме
таких основних політичних інституцій.

Практично не розпочиналось ще вивчення проблеми національного лідерства.
Сучасний розвиток цівілізації та демократизму, як її форми, характерний
наявністю політичного лідерства. Економічні й соціальні підвалини
лідерства ще тільки визрівають. Тому будівництво української демократії
— це економічне і культурне явище, хоча будівництво нової, незалежної
України і відбувається за допомогою ораганізаційних заходів, що з
неминучістю підносить роль лідерства, зокрема політичного, у становленні
української державності.

Висновок.

В цій контрольній роботі розглянуті деякі основні завдвння і проблеми
української політології. Ця наука досить молода, але вже стала досить
ефективним знанням, намагається забезпечити можливу безпомилковість
політичних рішень, їхній оптимальний вплив на життя народу України.
Українська політологія- це політична мудрість, яка в боротьбі політичних
сил бачить її першоджерело, фактори, що полягають в основі тих чи інших
політичних явищ, кроків, акцій.

Спрямування наукового пошуку саме на них і є вищим призначенням
української політології, їїосновною проблематикою.

Список використаної літератури:

Гаєвський Б.А. Українська політологія. — К.: МАУП, 1994р.

Кирилюк Ф.М. Українська політологія; рівень розвитку, проблеми. —
Політологічний вісник, 1993р. — №4.

Кирилюк Ф.М. Основи політології. — К.: 1995р.

Потульницький В. Історія української політології. — К.: 1992р.

PAGE

Похожие записи